Вітчизняна посівна техніка для прямого висівання сільгоспкультур

Наведено результати оцінки економічної ефективності використання вітчизняної посівної техніки, а також показники науково обгрунтованих норм витрат палива та норм продуктивності під час сівби зернових культур.

У сільгоспвиробництві всі технологічні операції - від обробітку грунту до збирання врожаю - є дуже відповідальними. І все ж посівній належить особливе місце, оскільки від її якості значною мірою залежить і врожай.
Зважаючи на обмежені агротехнічні строки, допущені під час сівби помилки виправити без великих втрат майбутнього очікуваного врожаю неможливо. Тому до сівалок завжди були жорсткі агротехнічні вимоги, зокрема, до якості висіву.
Зростання населення й підвищення добробуту людей у країнах, що розвиваються, дефіцит і дорожнеча енергії, скорочення орних земель, зміна клімату - все це ставить перед світовим сільським господарством проблему не лише якнайшвидшого подвійного збільшення виробництва продукції завдяки підвищенню врожайності, а й збереження родючості грунтів, зменшення витрат енергії, праці та матеріалів на одиницю вироблюваної продукції. Вирішальна роль у впровадженні в сільське господарство енергоресурсоощадних технологій, здатних вирішувати ці проблеми, належить сільгоспмашинам.
Основне завдання комплексів машин для енергоресурсоощадних технологій полягає в тому, щоб, збільшуючи врожайність культур, не допустити деградації грунтів через зниження інтенсивності й глибини обробітку та утворення на поверхні грунтів постійного мульчувального покриття рослинними рештками. Розв'язання цих актуальних питань для впровадження нових технологій спричинило відчутний прогрес у розвитку конструкції сільгосптехніки, насамперед, грунтообробних і посівних машин.
У більшості господарств України технологія висівання зернових культур поки що залишається традиційною: оранка полицевими плугами, культивація та сівба. Проте оранка полицевими плугами є найенерговитратнішою операцією на польових роботах. Вона призводить до переущільнення грунту та втрати гумусу, тобто такою оранкою ми наближаємо деградацію грунту. На думку професора М. К. Шикули та інших учених, в Україні слід переходити до безпалицевого обробітку грунту. Розроблено низку технологій вирощування сільгоспкультур із використанням безполицевого обробітку грунту, які дають змогу зберігати та збільшувати природну родючість грунту. Сюди входять і стерньове, й пряме висівання зернових культур. Але це не ті спрощені технології, які нині використовують у деяких господарствах, а саме: ціла система землеробства, яку, на жаль, дотепер широко не використовують в Україні.
Водночас триває стихійне впровадження й використання в деяких господарствах України спрощених технологій сівби зернових культур - це передпосівний обробіток грунту дисковими боронами та висів зернотуковими сівалками з дисковими сошниками; висів стерньовими сівалками з передпосівним обробітком грунту або без нього, пряме висівання з використанням іноземних сівалок прямого висіву. Такий стихійний некомплексний підхід до використання земель призводить до їхнього виснаження, аж до повної втрати природної родючості, тобто до деградації українських чорноземів.
Постає питання: які ж технології слід застосовувати, щоб забезпечити приріст обсягів виробництва основних сільгоспкультур без порушення сучасних стандартів збереження навколишнього середовища?
Альтернативою інтенсивним технологіям стали мінімальний і нульовий обробітки. Основа цих технологій - зменшення кількості та глибини обробітку, регульованість стікання дощової і талої води, підвищення стійкості поверхні поля до дефляції завдяки збереженню грунтових грудочок і частини стерні.
Крім чинників впливу різних технологічних систем на фізичні та біологічні параметри грунту, аграріїв, передусім, цікавить можливість отримання стабільних урожаїв за мінімальних затрат (капітальні вкладення, експлуатаційні витрати). Для використання традиційних технологій у галузі рослинництва потрібна велика кількість різноманітних технічних засобів. Сумарна вартість потрібної техніки велика, а її надійність - низька. Потрібні ремонтна майстерня, армія ремонтників, багато дорогих запасних частин і ремонтних матеріалів. Потрібні механізатори, яких на селі вже майже не залишилося. Загальною характерною ознакою запровадження грунтозахисних технологій на сьогодні є тенденція до скорочення кількості працездатного населення в сільській місцевості, яка проявлятиметься і в майбутньому. Ці процеси характерні для всіх країн світу, Україна - не виняток. У цьому контексті слід зазначити, що нині канадський фермер для виробництва зерна має лише три сільгоспмашини: сівалку прямого висіву, штанговий обприскувач і зернозбиральний комбайн.
Ще один дуже важливий чинник: відмовившись від оранки, ми економимо велику кількість дизельного палива - майже 40% того, що треба витратити на механізований обробіток грунту, висівання, догляд за посівами та збирання за традиційними технологіями.
І головне: за використання традиційних технологій неможливо забезпечити конкурентоспроможність продукції рослинництва. За даними зарубіжних учених, економія сукупних витрат із застосуванням мінімального або нульового обробітку грунту, порівняно з традиційними технологіями, становить на менше 12%. Аналіз результатів багаторічних досліджень технологій мінімального та нульового обробітків засвідчив, що вони дають змогу одержати прибуток 10-36% порівняно із традиційними технологіями. Під час зростання цін на сільгосппродукцію та енергоносії ця різниця стає дедалі істотнішою.
Крім економічної, технології прямої сівби виконують і екологічну місію глобального характеру.
Технології прямого висіву набувають дедалі більшого поширення в світовій практиці. За статистичними даними, на сьогодні в усьому світі площа ріллі становить 1 млрд 317 млн га. Поширення нових систем землеробства, переважно на вирощування зернових культур, відстежується з 1982 року. Більш ніж за чверть століття сумарні світові обсяги становлять 95,5 млн га, тобто 6,8% світової площі. У світі приблизно 90% посівних площ зернових і зернобобових культур обробляють без оранки. В європейських країнах цей метод поки що менш поширений, однак простежується тенденція до його планомірного запровадження. Щорічна площа земель, на яких здійснюють роботи за грунтозахисними технологіями, зростає на 1 млн га. Активну участь у цьому процесі беруть Україна, Казахстан, Росія. Найбільше грунтозахисні технології застосовують у США, Канаді, Австралії, Аргентині, Бразилії та Парагваї. На частку цих країн припадає майже 95% світових обсягів застосування технологій мінімального й нульового обробітків. Частка європейських країн становить 2,5-3 відсотки.
На сьогодні значну увагу фахівців привертають нові технології висівання сільгоспкультур, що істотно зменшують витрати на обробіток грунту та сівбу. Вони дедалі активніше розвиваються як провідні технології, оскільки однаковою мірою відповідають як екологічним, так і економічним вимогам. Потрібна для них продуктивніша техніка дедалі частіше з'являється на ринках.
Складовою технологій мінімального й нульового обробітків грунту є прямий висів у необроблений грунт зі збереженням стерні та рівномірно розкиданої соломи. Стерня сприяє затриманню снігу й нагромадженню вологи, а подрібнена солома затримує випаровування.
Але слід зазначити, що пряма сівба зернових культур в Україні не є панацеєю від усіх бід, а лише одна з можливих технологій висівання зернових культур залежно від природно-кліматичних умов, способу ведення землеробства й сівозмін.
Саме завдання розробки та налагодження виробництва машин для прямого висіву сільгоспкультур поставили перед собою фахівці машинобудівних заводів України: ВАТ "Галещина, машзавод", ТОВ "Донецькспецагромаш", ТОВ ВП "Інтерагротек", ПП "Українська аграрна техніка" (м. Торез), ЗАТ "Червона зірка", "Horsch - Агро-Союз".
Варто від самого початку не просто виробляти сільськогосподарську техніку, а пропонувати користувачам комплекси високотехнологічних сільгоспзнарядь, використання яких дає змогу гарантовано отримувати сталі врожаї, знижувати витрати на проведення механізованих операцій та зменшувати собівартість виробництва.
У таблиці 1 наведено основні технічні характеристики сівалок і посівних комплексів вітчизняного та спільного виробництва. До складу сівалок і посівних комплексів входить транспортна несуча система, стерньовий культиватор і пневматична сівалка для висівання зернових та дрібнонасінних культур.
За один прохід сівалки та посівні комплекси здійснюють підготування грунту, що повною мірою заміняє основний та передпосівний обробітки, висівають насіння з різною шириною міжрядь і коткують засіяні рядки. Робоча ширина захвату сівалок та посівних комплексів - від 4,5 до 18,35 метра.
Головна відмінність сівалок і посівних комплексів полягає в тому, що вони забезпечують високу якість сівби під час роботи як по стерні зернових колосових, так і на полях з великою кількістю пожнивних решток.
Такий агрегат має широкий діапазон застосування, тому що культиватором чи дисковою бороною можна обробляти грунт окремо від посівного комплексу. Представниками такого типу сівалок є "СТЕП-К" і "СТЕП-Д" (ЗАТ "ТПФГ "Інтерагротек"), ATD 18,35, ATD 11,35, ATD 9,35 ("Horsch - Агро-Союз"), "Сіріус-10" ( ЗАТ "Червона зірка").
 Ці сівалки та комплекси адаптовані для роботи в різних грунтово-кліматичних умовах.
Наукові й технологічні дослідження, проведені в НДІ "Украгропромпродуктивність", і випробування в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого підтвердили високі технологічні можливості сівалок і посівних комплексів. Якість виконання технологічного процесу відповідає агротехнічним вимогам сівби. Сівалки та посівні комплекси мають робочі швидкості 8-15 км/год, чим забезпечуються їхня висока продуктивність і можливості оперативного виконання всіх потрібних операцій в оптимальні агротехнічні терміни з одночасним зниженням витрат палива та праці.
Для розв'язання більшості економічних питань, у тому числі підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва, велике значення має застосування науково обгрунтованих норм і нормативів. Науково обгрунтовані норми дають змогу правильно розрахувати кількість і склад агрегатів для виконання певного виробничого процесу, точніше розставити по робочих місцях сільгоспмашини та працівників, забезпечити відповідну пропорційність, злагодженість і безперервність у роботі, особливо під час виконання складних технологічних процесів. Вони забезпечують дотримання принципу соціальної рівноваги й дають можливість оплачувати працю на підприємствах різних організаційно-правових форм господарювання залежно від кількості та якості виконаної роботи або виробленої продукції.
За матеріалами досліджень центрів продуктивності, в лабораторії систем економічних нормативів на нову техніку НДІ "Украгропромпродуктивність" розроблено норми продуктивності та витрати палива на сівбі зернових культур сівалками та посівними комплексами для визначення науково обгрунтованих норм виробітку та витрат палива на прямий висів сільгоспкультур. Норми розраховували на семигодинну робочу зміну з урахуванням нинішньої технології виконання робіт і належної організації виробництва. Розрахунок норм передбачає раціональне використання робочого часу зміни та оптимальний склад посівного агрегату. Норми виробітку розраховували за допомогою аналітично-дослідного методу.
Результати наукових досліджень норм продуктивності та витрат палива на висівання зернових культур наведено в табл. 2.
Для розрахунку продуктивності та витрат палива механізованими польовими агрегатами було використано встановлені наукою основні чинники, за допомогою яких позначається вплив багатьох подібних умов роботи на продуктивність і витрати палива вказаних агрегатів. Вони такі:
n агротехнічні вимоги до роботи, в тому числі агрофон, глибина обробітку грунту, схема й способи сівби, норма висіву насіння, норма внесення сипких і рідких добрив на одиницю площі, вимоги до якості роботи;
n енергетичні й тягові показники тракторів і самохідних машин, ресурси, що характеризують тягові та енергетичні їхні можливості в даних умовах;
n конструктивні та експлуатаційні особливості тракторів і сільгоспмашин: ширина захвату, вага, місткість бункера для насіння й добрив, трудомісткість щозмінного техобслуговування, експлуатаційна надійність, санітарно-гігієнічні умови роботи механізаторів;
n постійні показники полів, що не залежать від агробіологічних та інших умов (площа, довжина гону, конфігурація, рельєф, висота над рівнем моря, наявність перешкод);
n раціональна технологія та організація робіт, враховуючи досягнення науки й передового досвіду без невиробничих витрат робочого часу, енергії і матеріалів.
У лабораторії систем економічних нормативів на нову техніку НДІ "Украгропромпродуктивність" було проведено також дослідження згідно з ДСТУ 4397:2005 і визначено показники економічної ефективності використання сівалок і посівних комплексів. Результати досліджень наведено в табл. 3.
Аналіз результатів досліджень свідчить, що прямі експлуатаційні витрати сівалок і посівних комплексів різні, оскільки вони мають різну продуктивність і вартість. При цьому річна економічна ефективність використання різна і, насамперед, залежить від продуктивності, вартості та обсягу виконаної роботи. Можна зробити висновок, що найефективніше використання з найменшими експлуатаційними витратами на площі до 1500 га - пневматична сівалка "Гарант-5,7"; на площі 1500-2000 га - пневматична сівалка-культиватор "ПАРТНЕР-7,5"; на площі 2000-3000 га - пневматична сівалка-культиватор "Сіріус-10"; на площі 3000-5000 га - посівний комплекс ATD-11,35; від 5000 га і більше - посівний комплекс ATD-18,35.
Водночас слід зазначити, що певним обмежувальним чинником для широкого застосування технологій мінімального та нульового обробітків грунту є доволі висока ціна посівної техніки - її можуть придбати лише економічно стабільні господарства, яких на сьогодні небагато, бо мінімальна вартість сівалки (посівного комплексу) в агрегаті з трактором - 571,7 тис. грн, а максимальна - 3461,3 тис. грн - ATD-18,35, при цьому тракторів потужністю понад 400 к. с. в Україні не виробляють. Крім того, така техніка не може себе окупити за короткий період.
З урахуванням світових тенденцій вітчизняні вчені-аграрії прогнозують, що в найближчі 5-10 років системи обробітку грунту й сівби в різних природно-кліматичних зонах України зміняться. Так, природні, економічні та соціальні чинники в зоні Степу сприяють широкому поширенню прямого висіву (No-till технології).
У господарствах Лісостепу, де превалює зернобуряковий напрям, у майбутньому збережуться диференційні полицево-безполицеві системи обробітку грунту з поступовим збільшенням мінімального обробітку грунту та відповідним цим тенденціям застосуванням комбінованих посівних машин. На Поліссі природно-кліматичні умови та економічні передумови стримуватимуть No-till технології, а перевагу матимуть традиційні. Тому для кожної природно-кліматичної зони України потрібне застосування тих комплексів машин, що відповідають умовам їхньої роботи. За результатами державних випробувань Українського науково-дослідного інституту з прогнозування техніки й технологій для сільськогосподарського виробництва ім. Леоніда Погорілого, для виробництва та дальшого використання в сільському господарстві України рекомендовано: машину висівну зернотукову МВЗ-4,5 "Меланія"; пневматичну сівалку "ГАРАНТ-5,7"; комбінований посівний комплекс "СТЕП-К"; пневматичну сівалку-культиватор "ПАРТНЕР-7,5"; пневматичну сівалку-культиватор "Сіріус-10"; посівні комплекси ATD-18,35, ATD-11,35, ATD-9,35.
1. В Україні налагоджено випуск сівалок і посівних комплексів для мінімального й прямого висіву. В різних типів посівних машин є як переваги, так і недоліки. Тому конкретному виробникові сільгосппродукції, щоб зробити раціональний вибір посівної техніки з максимальною економічною ефективністю, слід звернути увагу на площу посівів, технологію вирощування, яку використовують у господарстві, різноманітність культур, які висівають, а також на економічний стан господарства.
2. Оновлення машинно-тракторного парку сільгосппідприємств новими вітчизняними сівалками та посівними комплексами нового типу, які за один прохід полем виконують кілька технологічних операцій, забезпечить високу якість обробітку грунту та сівби, збереження вологості й підвищення родючості грунтів, істотно зменшить терміни польових робіт, скоротить витрати паливно-мастильних матеріалів і трудових ресурсів.
Без сумніву, новинки матимуть широке застосування в АПК України.

В. Пивовар,
Український науково-дослідний
інститут продуктивності
агропромислового комплексу