Високі технології в сільському господарстві
XXI ст. увійде в історію людства як століття біотехнологій. Уже з 2013 р. у країнах Євросоюзу та в США заборонено понад 600 діючих речовин хімічних засобів захисту рослин. Перед найбільшими гравцями ринку пестицидів — компаніями БАСФ, «Байєр», «Дюпон», «Сингента» та ін. — поставлено умову: введення до 2020 р. в асортимент продукції не менш 20% препаратів біологічного походження.
XXI ст. увійде в історію людства як століття біотехнологій. Уже з 2013 р. у країнах Євросоюзу та в США заборонено понад 600 діючих речовин хімічних засобів захисту рослин. Перед найбільшими гравцями ринку пестицидів — компаніями БАСФ, «Байєр», «Дюпон», «Сингента» та ін. — поставлено умову: введення до 2020 р. в асортимент продукції не менш 20% препаратів біологічного походження.
Останні два-три роки ознаменувалися найбільшими угодами з придбання цими компаніями біологічних підприємств: БАСФ придбав «Беккер Андервуд», «Байєр» — «Агрі Квест», «Монсанто» оголосила про злиття з «Новозаймесом». Така тенденція цілком зрозуміла й свідчить про тренди та пріоритети в розвитку біотехнологічної галузі.
Над чим сьогодні працюють учені-мікробіологи й творці мікробіологічних препаратів нашому журналу розповів Олег Труфанов, кандидат біологічних наук, завідувач дослідницької лабораторії ГК «Біона».
Застосування мікробіологічних препаратів у сільському господарстві зростає день від дня. Водночас нерідко сільгоспвиробники на практиці стикаються з ситуаціями, коли препарати просто не працюють. Із чим це пов’язано?
— Ваша правда, сьогодні вже не потрібно переконувати професіоналів аграрного сектору в потребі й користі від застосування мікробіологічних препаратів.
Саме мікроорганізми покликані вивести нашу цивілізацію, що стоїть нині на порозі екологічної катастрофи, із зачарованого кола самоотруєння й самознищення.
Однак, крім очевидних переваг, агрономи-практики, що регулярно використовують мікробіологічні препарати, стикаються з низкою проблем, які найчастіше є наслідком основного достоїнства мікробних препаратів, а саме: високої біологічної активності живих мікроорганізмів. Річ у тому, що в процесі життєдіяльності клітини мікроорганізмів виділяють у культуральну рідину продукти обміну речовин, які, з одного боку, сприятливо впливають на рослини, а з другого — у високих концентраціях згубні для самих мікроорганізмів-продуцентів. У цьому явищі немає нічого дивного, адже те саме відбувається з будь-яким мікробіологічним продуктом, наприклад, з йогуртом, кефіром, вином або пивом. До того ж згодом клітини бактерій осідають, а їхня щільність на дні тари зростає, що теж призводить до зниження їхньої життєздатності.
Несприятливі умови середовища, такі як посуха, висока середньодобова температура, наявність у грунті залишків хімічних пестицидів і важких металів, теж справляють згубну дію на живі мікроорганізми й можуть знижувати позитивний ефект від застосування мікробіологічних препаратів.
Крім того, сильні дощі можуть змити мікроорганізми з поверхні рослини, особливо, якщо під час нанесення препарату не було використано ад’юванта-прилипача.
Отже, щоб мікробіологічний препарат ефективно «запрацював», йому треба створити сприятливі умови? Та чи завжди в користувача є можливість для цього? Найчастіше, її немає…
— У польових умовах, як водиться, створити для живих мікроорганізмів ідеальне середовище, справді, дуже й дуже складно. Тож для розв’язання цієї проблеми вчені розробляють нові форми таких мікробних препаратів, у яких мікроорганізми будуть захищені від несприятливих умов навколишнього середовища, де їм буде створено абсолютно нові умови для життєдіяльності, що, своєю чергою, підвищить ступінь їхньої виживаності й активності.
Бачення рішення вже є. І це добре. Але як бути сільгоспвиробникові, в якого й досі застосування мікробіологічних препаратів не таке ефективне, як хотілося б... Чи вдаються виробники мікробних продуктів до реальних кроків поліпшення ситуації?
— Наука не стоїть на місці. Аналогічну проблему розробляли вчені-медики. Вони працювали над створенням захищених пробіотичних препаратів, які без ризику розщеплення травними ферментами та кислотою шлункового соку, убезпечені від впливу інших чинників, могли б бути успішно доставлені до місця призначення — в шлунково-кишковий тракт.
Учені Німеччини та Японії з цим завданням успішно впоралися: вони розробили технологію інкапсулювання препаратів.
У чому суть цієї технології?
— Коротко, інкапсулювання — це процес іммобілізації мікроорганізмів у полімерних носіях різного походження. Одним із найефективніших носіїв для мікроорганізмів є біодеградуючий природний полісахарид, який одержують із морських водоростей. Процес об’єднує такі етапи, як приготування імобілізаційної суміші, що складається з розчину полісахариду, культури мікроорганізму й функціональних добавок і одержання капсул (надалі — гранул) способом розпилення отриманої суміші у фіксувальний розчин, де молекули полісахариду з’єднуються поперечними зшивками, формуючи гранули гелю. Одержані гранули відмивають від фіксувального розчину, кладуть у розчин зберігання й відправляють на фасування. У деяких випадках, наприклад, у разі одержання гранул із пробіотичними мікроорганізмами, в технологічний процес додають нанесення на гранули додаткової захисної оболонки для ще вищого ступеня захисту від дії агресивного середовища шлунка.
І як цю технологію, розроблену для використання в медицині, можна пристосувати до потреб сільського господарства?
— Опираючись на досвід інкапсулювання в медицині, а також на сучасні досягнення в галузі мікробіології та біотехнології, група вчених, до складу якої входили й фахівці ГК «Біона», розробила зовсім нову технологію виробництва препаратів для потреб сільського господарства.
Ця технологія дає можливість створювати високоефективні біопрепарати з абсолютно новими властивостями. Мікроорганізми, закладені в гранулу (розмір якої може варіювати від 0,01до 1 мм, що визначається технічними параметрами устаткування), захищені від згубного впливу зовнішніх факторів. Відомо, що багато мікроорганізмів у природному середовищі виділяють екзополісахарид і формують довкола клітин захисну оболонку, що сприяє виживанню в несприятливих умовах.
В азотфіксаторів така оболонка перешкоджає дифузії кисню й забезпечує умови для роботи нітрогенного комплексу. В такий спосіб гранулювання мікроорганізмів у полісахаридний гель забезпечує природний захист від негативних чинників середовища.
Інкапсуляція мікроорганізмів у полісахаридний гель зменшує їхні втрати після нанесення на насіння або вегетуючі рослини через змивання дощами чи грунтовими водами. У поєднанні із захищеністю від дії зовнішнього середовища це забезпечує високу ефективність нового препарату.
Наприклад, у виробничому досліді, який провели вчені, застосування гранульованого препарату для обробки насіння сої посприяло збільшенню частки рослин із бульбочками на 30%, а маси бульбочок на рослині в 5 разів і підвищенню врожайності на 15%, якщо порівнювати зі звичайним рідким біопрепаратом. Значно збільшило досліджувані показники застосування ад’юванта-прилипача.
Концентрація полісахариду в іммобілізаційній суміші визначає, наскільки щільною буде структура гелю в гранулі, впливає на час виходу мікроорганізму, а отже, й на початок та строк дії препарату.
Чи є ще якісь особливості, крім захисту мікроорганізмів від несприятливих чинників, у біопрепаратів, виготовлених за новою технологією?
— Додавання в гранули функціональних добавок відкриває широкі можливості для одержання якісно нових біологічних препаратів. Фахівці «Біони» розробили технології, відповідно до яких у гранули вносять такі добавки:
високомолекулярні елементи живлення, специфічні для мікроорганізму, який піддають гранулюванню. Високомолекулярні елементи живлення не вимиваються із гранули, забезпечують швидкий ріст і розмноження мікроорганізму, підвищують ефективність біопрепарату;
уф-фільтри, які захищають мікроорганізм від агресивної дії короткохвильового спектра сонячного світла за фоліарного нанесення препарату на вегетуючі рослини;
вологоутримувальні агенти (гумектанти), які забезпечують виживання мікроорганізму в грунті в посушливих умовах;
добавки, що забезпечують плавучість гранул (як позитивну, так і негативну), уможливлюють застосування препарату у водному середовищі на поверхні або на глибині, адресно, там, де це потрібно (руйнування жирової плівки на поверхні стоків, переробка твердих складових у вигрібних ямах і септиках анаеробними мікроорганізмами).
Чи можливо, використовуючи технологію інкапсулювання, виготовляти комплексні біопрепарати з розширеним спектром дії?
— Останніми роками комплексні біопрепарати стають дедалі популярнішими. Вони особливо ефективні для підвищення родючості грунту, біоремедіації грунтів і вод, для захисту рослин від дії стресових факторів і фітопатогенів, а також для очищення стоків та вигрібних ям. Однак під час зберігання цих препаратів активність котрогось із мікроорганізмів може знизитися. Технологія інкапсулювання дає змогу створювати комплексні препарати з кількох мікроорганізмів в окремих капсулах. При цьому мікроорганізми не контактують один з одним, не піддаються шкідливому впливу високих концентрацій метаболітів і є життєздатними протягом усього строку зберігання.
На завершення, як би ви узагальнили переваги технології інкапсулювання?
— Детальний аналіз відмінних рис технології інкапсулювання, яку розробила Група компаній «Біона», дає можливість виокремити чимало переваг інкапсульованих біопрепаратів:
захист мікроорганізмів від несприятливих чинників зовнішнього середовища;
забезпеченість мікроорганізмів елементами живлення;
захищеність елементів живлення від використання іншими мікроорганізмами;
можливість зміни часу виходу мікроорганізмів і терміну дії препарату;
можливість використання у водному середовищі (плаваючі й потопаючі гранули);
зменшення дози внесеного препарату (не гинуть від зовнішніх факторів);
адгезія полісахаридів до стінок ШКТ, захист від агресивних чинників (використання у тваринництві);
створення комплексних препаратів (кілька мікроорганізмів в окремих гранулах, без безпосереднього контакту з різними строками виходу із гранул);
висока біологічна активність мікроорганізмів протягом усього строку зберігання (захист від дії власних метаболітів, запобігання осіданню).