Вирощування гречки в післяукісних посівах

Біологічні особливості культури

За вирощування гречки в післяукісних посівах найважливішим фактором, який впливає на процеси формування продуктивності, є погодні умови. Їхній вплив на ріст і розвиток рослин обумовлюється біологічними особливостями культури.  Гречка є теплолюбною культурою. Разом з тим, у період цвітіння вона дуже чутлива до високих температур. За температури вище 30°С рослина пригнічується, особливо в умовах дефіциту вологи в грунті, відмічається всихання квіток і зав’язі, утворюється лише пустоцвіт. Зав’язь, яка утворилася до настання жари, підсихає і дає неповноцінні плоди, що спричинює зниження врожаю. Незважаючи на істотну чутливість гречки до високих температур, вона здатна не тільки витримувати посуху, але й формувати при цьому непогані врожаї зерна. У гречки під час посухи не спостерігається зневоднення стебла. Завдяки цій біологічній особливості після посухи у рослин швидко відновлюється ріст і розвиток, цвітіння, продовжується наливання зерна і формування врожаю.

Гречка дуже вибаглива до вологозабезпечення. На утворення одиниці сухої речовини витрачає води більше, ніж ячмінь, овес і горох. Транспіраційний коефіцієнт гречки становить близько 530.

Витрачання води гречкою на формування врожаю залежить від тривалості вегетаційного періоду. Висока потреба рослин у воді зумовлена анатомо-морфологічною будовою: велика поверхня випаровування, відсутність опушення листків. У стебел немає воскового нальоту та інших захисних пристосувань для зменшення випаровування вологи. Світло є одним із важливих факторів середовища, що впливає на формування рослинних організмів. Доведено, що гречка найкраще росте і розвивається за 17–19-годинної тривалості дня. За короткого (8–12 год) дня рослини культури швидше зацвітають і дозрівають, більше гілкуються, але поступаються в рості і продуктивності тим, що виросли за довшого дня. У післяукісних посівах гречка розвивається в інших умовах, ніж за основного вирощування. 

У повторних посівах гречки через високу температуру і рівень сонячної інсоляції прискорюється проходження не тільки початкових фаз росту і розвитку, а й цвітіння і формування насіння.

Вегетаційний період у післяукісних посівах гречки зменшується на 10–15 днів. Менше на такий посів реагують скоростиглі й ранньостиглі сорти, більше — середньостиглі.

Гречка є післяукісною і післяжнивною культурою в зонах Лісостепу та Полісся, оскільки, на відміну від багатьох інших культур, має відносно короткий період вегетації (для скоростиглих сортів — усього 65–70 днів). Урожайність за вирощування у післяукісних і особливо післяжнивних посівах визначається такими основними факторами: агрокліматичним, що забезпечує необхідні умови в період вегетації, та організаційно-господарськими, що зумовлюють своєчасне виконання всіх операцій із її вирощування. 

Сівба

Післяукісну сівбу гречки проводять переважно після озимих (жита, ячменю), вирощуваних на зелений корм, а також після сумішок ярих колосових і бобових на зелений корм або сіно.

Поля, відведені під посіви гречки, повинні бути чистими від бур’янів. Підготовляти грунт слід одразу ж після збирання попередника, щоб запобігти його висиханню, оскільки успіх вирощування гречки в таких посівах значною мірою залежить від наявності вологи.

Система підготовки грунту включає: дискування стерні на глибину 4–6 см, культивацію плоскорізами на глибину 

16–18 см, ущільнення та розбивання грудок, коткування. На площах, чистих від бур’янів, застосовують поверхневий обробіток (дискування на глибину 8–10 см). Використання комплесних азотно-фосфорно-калійних добрив позитивно впливає на урожайність післяукісної гречки. Тому можна внести під обробіток грунту по 30–45 кг/га азоту, фосфору і калію. Ефективність добрив зростає за внесення їх у рядки одночасно з сівбою гречки в тих самих дозах.

 Для післяукісних і післяжнивних посівів слід використовувати як скоростиглі, так і середньостиглі сорти. Це районовані сорти Сумчанка, Ярославна, Антарія, Селяночка, Українка та інші. 

 Для сівби використовують виповнене насіння, яке за посівними кондиціями відповідає І–ІІ класу. Для захисту рослин від шкідників і хвороб зерно можна обробити біологічними препаратами. Позитивно впливає на розвиток гречки обробка насіння перед сівбою азотфіксувальними і фосформобілізувальними бактеріями. Це забезпечує підвищення урожайності гречки до 20%. 

Післяукісні посіви, залежно від забур’янення поля, складу грунту і зони розміщення господарства, можна проводити широкорядним (45 см) або звичайним рядковим способом (15 см). За сівби гречки звичайним рядковим способом прискорюються темпи проходження фаз розвитку і період вегетації скорочується на 4–5 днів порівняно з широкорядними. Такі посіви мають меншу вегетативну масу, що полегшує збирання. Широкорядні посіви застосовують на більш засмічених полях, де протягом вегетації проводитиметься обробіток міжрядь із підгортанням рослин. Такий спосіб сівби дає можливість боротися з бур’янами агротехнічним методом, не застосовуючи гербіциди, одночасно покращуючи агрофізичні властивості грунту. Норма висіву насіння на післяукісних посівах гречки повинна бути збільшена на 10–20% порівняно з весняною сівбою 

(2,5 млн сх. насіння/га), оскільки нестача вологи у грунті негативно позначається на польовій схожості насіння, також це пов’язано із травмуванням рослин під час міжрядного обробітку.

Для отримання дружних сходів насіння гречки загортають у грунт на більшу глибину (на 1–2 см), ніж за весняного висіву, оскільки грунт в цей час, як правило, сухіший. При цьому слід враховувати ступінь запливання грунту. На сірих лісових грунтах оптимальною є глибина 3–4 см, на структурних чорноземних — 4–5 см. За  недостатнього зволоження посівного шару грунту її збільшують до 5–6 см.

Сівбу гречки найкраще проводити сівалками з анкерним типом сошників, які формують посівну борозну зі щільним ложем і рівномірно загортають насіння. Дискові сошники не ущільнюють дно посівної борозенки.

 Сходи післяукісної гречки за оптимальної температури повітря і вологості грунту з’являються за 6–8 днів, а за весняної сівби — 10–12. Проте, якщо стоїть суха погода і в посівному горизонті менше 8–10 мм продуктивної вологи, — сходи будуть дуже зрідженими, а отже сіяти не варто. Травень місяць цього року надто вологий, і якщо не гаяти часу з посівною — сходи  будуть ідеальними.

Догляд за посівами

За сівби в недостатньо зволожений посівний шар грунту необхідно провести післяпосівне прикочування, що поліпшує контакт насіння з грунтом і сприяє надходженню вологи із нижніх шарів до поверхні грунту. Це дасть можливість отримати своєчасні і дружні сходи.

На посівах гречки звичайним рядковим способом для знищення бур’янів проводять післясходове боронування у фазі першого справжнього листочка. Боронування по сходах проводять упоперек рядків або по діагоналі.

Перше розпушування міжрядь у широкорядних посівах проводять за появи сходів на глибину 4–5 см. Наступне — через 7–10 днів після першого, культиватором на глибину 8–10 см із одночасним підгортанням рослин і присипанням бур’янів у рядках та з підживленням аміачною селітрою (15 кг/га).

Оскільки гречана крупа придатна для дієтичного і дитячого харчування, хімічні засоби захисту рослин не застосовують. 

Упродовж вегетації до змикання рядків гречки посіви варто обробити регуляторами росту: Біосил,  Вермістим Д, в. р., Радостим, в. с. р., та ін.

Формування повноцінного врожаю гречки відбувається за достатньої кількості бджіл, тому для поліпшення перехресного запилення на посіви вивозять пасіку із розрахунку три-чотири бджолосім’ї на 1 га. 

Збирання врожаю

Часто воно відбувається за несприятливих погодних умов. До збирання приступають, коли на рослинах побуріє 75–80% плодів. Тому скошувати гречку треба на високому зрізі — до 30 см. На такій стерні валок надійно утримується, рослини не торкаються землі, швидко просихають. Валки на звичайних рядкових посівах укладають упоперек або під кутом до напрямку сівби, а на широкорядних — тільки впоперек. 

Залежно від вологості скошеної маси і погодних умов гречка у валках перебуває протягом 5–7 днів. Обмолот проводять за вологості зерна 15–16%, стебел — 30%. 

Часто гречку в поукісних посівах збирають прямим комбайнуванням, особливо за спекотного літа, тоді вона не набирає великої вегетативної маси, або проводять десикацію посівів за два тижні до збирання.

Важливо сповна використати післяукісні посіви для одержання другого урожаю гречки, яка до того ж очищує поля від бур’янів, покращує родючість грунту, є одним із кращих попередників для ярих зернових культур. Маловитратна технологія вирощування, швидка ліквідність на ринку, високі закупівельні ціни роблять її високорентабельною культурою навіть для господарств з невеликою енергетичною і ресурсною забезпеченістю. 

Р. Грищенко, канд. с.-г. наук,

О. Любчич, канд. с.-г. наук,

ННЦ «Інститут землеробства НААН»