Молочна історія реновації одного господарства... або Результат, що перевершив сподівання

Як зробити молочну ферму рентабельною? Цим питанням задаються багато керівників та власників господарств. Із трибун спеціалізованих заходів доволі часто лунає фраза: «Формула рентабельності молочного підприємства базується на трьох китах. Це сучасні технології, збалансовані корми та висока селекція дійного поголів’я». Із цим важко не погодитися…

Втім, є чимало випадків, коли присутні всі ці складові, а виробничі показники далекі від омріяного ідеалу, а статус здоров’я утримуваного поголів’я  підтримується або постійним призначенням антибіотиків, або до дрібниць розписаним протоколом вакцинування. А це все додаткові фінансові затрати, причому далеко немалі і порою не завжди прогнозовані.

Сьогодні ми відхилимося від стандартних правил рентабельного молочного виробництва. Для цього відвідаємо одну із ферм молочного напряму виробництва, що знаходиться в с. Некрасове у Вінницькій області.

Ферма, про яку піде мова у цій статті має назву ФОП «Дарморос» — вона відносно молода, але вже має певний досвід того як зробити виробництво рентабельним і швидкоокупним, має чим похвалитися і готова надалі долати виробничі вершини, будуючи амбіціозні плани на майбутнє. «В чому її секрет?», — запитаєте ви. Одразу так двома словами не поясниш, але для того редакція журналу «Тваринництво та ветеринарія і завітала до фахівців цього підприємства з візитом, щоб детально розібратися у нюансах господарювання і технологічних рішень, які було там впроваджено.

Візит почався з кави із солодким молоком

Одразу по приїзду у господарство мене запросили випити філіжанку капучино, пояснюючи своє запрошення тим, що по-перше, на серйозну роботу треба налаштуватися, а без кави це зробити ніяк не можна.

Ну а, по-друге, запевнили, що такої найсмачнішої кави ми більше ніде не зможемо спробувати. Чесно кажучи, була дуже вражена смаком цього напою — ні в якому ресторані чи кафе я ніколи не пила такого смачного капучино, він був солодкий на смак без додавання цукру!

Потім, провівши час на фермі та побачивши все на власні очі, я зрозуміла у чому справа. Виявляється, головним інгредієнтом, який надавав цьому напою неперевершений смак, було місцеве молоко. Отже, все по-порядку…

Весь секрет у біотехнології

ФОП «Дарморос» не можна назвати великим підприємством, але тут все зроблено з такою любов’ю т насолодою до улюбленої справи і до тварин, що одразу розумієш, головне — не високі технології чи супердорогуща генетика, а правильно обрана тактика господарювання, досвід фахівців і… запровадження біотехнологій.

Господарству вже 17 років, розпочиналося все з 7 гол. великої рогатої худоби, яка здебільшого складалася з локальних порід.

На той час середня молочна продуктивність ледь сягала 13-13,5 кг/гол. «Зрозуміло, що тоді активно не велася мова про однорідність стада чи великі надої.

Розпочинали, як то кажуть, на голому ентузіазмі, — розповідає  Андрій Черіков, головний ветеринарний лікар ФОП «Дарморос». — Коли я прийшов сюди працювати 4 роки тому, переді мною одразу було поставлено декілька задач: поліпшити якість молока, збільшити рівень молочної продуктивності, наростити кількість дійного поголів’я та позбутися маститу (на той час було 35% випадків по стаду!).

Сказали — зробили! Наразі середня молочна продуктивність складає 24,5-26,7 кг/гол. (звісно, є і такі корови, які дають більше 30 кг).

Ну і якість молока піднялася до рівня молока екстра-ґатунку». Ми довго спілкувалися з паном Андрієм щодо впроваджених ним виробничих методів і технологічних ноу-хау — скажу чесно, була по-хорошому вражена його професіональним підходом до кожної дрібниці і тим досвідом, яким він охоче ділиться зі своєю командою.

За чотири роки роботи у цьому господарстві йому вдалося не тільки досягнути поставлених перед ним цілей, а і перевершити очікувані результати. Звісно, не обійшлося без, як то кажуть, «вишеньки на торті» або «секретної зброї» у вигляді практичного впровадження на фермі новітніх біотехнологічних досягнень. Основним продуктом, на який було зроблено акцент, стали пребіотики, — саме їх наразі активно застосовує підприємство для наявного поголів’я.

Але перед тим як перейти до освітлення цієї теми, хочу розказати про результати такого інноваційного підходу до господарювання.

• Наразі в господарстві утримують 178 гол. великої рогатої худоби голштинізованої чорно-рябої породи, з яких 75 дійних (у запуску перебуває 20 гол.). Середня виробнича тривалість життя корови становить 4-5-років із лактаційним піком на 3-4 лактації. Якщо говорити про загальний рівень маститу на фермі, то він тут мінімальний (не більше 1%).
• На особливу увагу заслуговує якість та смакові характеристики отримуваного молока. Сказати, що воно смачне, це нічого не сказати… Такого сласного молока я ще жодного разу у своєму житті не споживала — і це, дійсно, так! Починаю виясняти у чому справа?.. Так, молоко на фермі екстра-класу (вміст жиру і білка становлять 4,1 та 3,2-3,4% відповідно, бактеріальне забруднення — 50–70 тис./см³, КСК — 60-100 тис./см³). «Зазвичай, уміст жиру і білка в молоці коливаються впродовж лактаційного періоду, найвищими вони є на початку і в кінці лактації, — говорить головний ветеринар. — За декілька років нам вдалося на 75% створити дійне стадо, від якого наразі отримуємо молоко А2, яке добре перетравлюється і є корисним для всіх. Важливо, що таке молоко можуть давати тільки корови, що мають дві копії генів А2 у своїй ДНК. Кожна тварина отримує від батька і матері по одній копії гена, тобто, щоб була можливість отримати тварину з генотипом А2А2, необхідно схрестити бика, який має хоча б один ген А2 з коровою, яка також має хоча б один ген А2. Отже, зі 100% вірогідністю корова буде доїтися молоком А2 після отелення тільки, якщо вона від корови з двома копіями гена А2 і бика з двома копіями гена А2».
• «Щоб вийти повністю на екстра-клас, нам потрібно було розпочати доїти корів у залі та перевести поголів’я з прив’язного утримання на безприв’язне,— говорять у господарстві. Наразі тут практикують безприв’язний тип утримання на глибокій підстілці. «Коли тварини на цепку, вона добре доїтися не буде. Все-таки комфортні умови, як не крути, а це плюс здоров’я і плюс продуктивність».
• Лактаційний вік місцевих корів становить 5 років, але, є й свої рекордсменки, які працюють до 8 і більше років. «Наш підхід до корови є гуманним. Багато господарств працюють із худобою на виснаження — максимально здоїти її за декілька років та відправити на забій. У нас такого не практикують».

• У господарстві впроваджено триразове доїння (корів тут доять о 5.00; 12.00 та 19.00), використовують доїльний зал типу ялинка на 24 доїльних місця (12х2). Молоко здають на молокопереробне підприємство «Екомол», «PerfettoFood» (займаються крафтовим виробництвом десертів, ресторанних страв і напівфабрикатів), невелика частина йде на с.-г. ринки «Врожай», «Київський».
• Другий рік поспіль господарство працює тільки із сексованою спермою від голштинів — нею осіменяють як телиць, так і дорослих корів. «З осіменінням телиць проблем взагалі не маємо, раніше були певні питання з коровами (спочатку, у перший рік використання сексованої сперми на одну корову йшло 2,7 спермодози, зараз — 1,1). З переходом на сексовану сперму господарству за відносно короткі терміни вдалося наростити дійне поголів’я (98% новонароджених становлять «дівчата»), адже саме це питання стояло раніше «на повістці дня» у керівництва ферми. Та і наразі питання якісного ремонту дійного стада залишається актуальним. «Нам важливо не просто отримати від кожної корови по теличці на рік, а й виростити з неї повноцінну корову, яка б давала якісне молоко. Усіх теличок залишаємо у себе для поповнення власного стада, — говорить Андрій Михайлович і з ноткою гумору додає.— Бички у нас — це залишки розкоші».

• Наразі перше осіменіння тварин проводять у 15-міс. віці з обов’язковим одноразовим контролем на 45-й день (раніше здійснювали контроль на 40-й день). Новонароджених телят тримають під мамами не більше 20 хв. (щоб дати корові можливість облизати малечу та запустити віддачу молозива), після чого переводять у бокси з сухою солом’яною підстилкою для обсихання. У родильному відділенні новонароджених телят випоюють через зонд свіжовидоєним молозивом із пребіотиком у кількості 3-4 л/гол. (не пропускають випоювання і вночі), через 7-10 год. — проводять друге випоювання. Через 3-4 дні тварин переводять в індивідуальні будиночки, де вони утримуються протягом 3 міс., а після — на групове утримання на вигульний майданчик. Телята народжуються з вагою 30-35 кг (якщо двійня, то 20-25 кг), і з перших днів свого життя вони не припиняють вражати своїми середньодобовими приростами, які становлять від 800 г до1000 г.
• Післяродових ускладнень у господарстві немає. Основна маса корів народжують самостійно. «Втручання у родовий процес з боку обслуговуючого персоналу практично нульовий (як у нетелей, так і у дорослих корів), — говорить головний ветеринарний лікар. — Звісно, іноді трапляються патологічні роди, не без цього, але доволі рідко. Весь персонал у нас обучений, є цілодобовий контроль з боку ветеринара (якщо більше 6 год. тривають роди, тільки тоді втручаємося). У цьому році було три двійні. Якщо у двійні народжуються бичок і телиця, одразу «ставимо» на м’ясо. Особисто сам перевіряв, у таких теличок перспектив стати дійною коровою шансів немає: зазвичай  немає матки та і вим’я недорозвинуте. Якщо ж у двійні народжуються дві телиці, то працюємо з ними далі».

• Останні декілька років у господарстві відмовились від вакцинацій комерційними імунобіологічними препаратами. «Корову треба берегти, а заколювати вакцинами», — упевнено стверджує Андрій Михайлович. —В обов’язковий план щеплень входить тільки імунізація проти сибірки, сказу і туберкульозу».
• Наразі роздача кормів відбувається однократно о 16.00 (раніше було також одноразово, але зранку о 4.00)