Україна: який пан, такий і слуга

Майже 150 років тому в своїй найвідомішій Геттисберзькій промові (19 листопада 1863 р.) президент США Абрахам Лінкольн сформулював зміст влади: «Тhat government of the people, by the people, for the people, shall not perish from the earth» (з англ.: «Уряд народу, створений народом і для народу, не зникне з лиця землі»).

Ю. Михайлов
propozitsiya@univest-media.com

Відвідавши останнім часом кілька заходів (конгрес Agroindustry forum, організований компанією Meeting point, круглий стіл «Аграрний бізнес і держава: протистояння чи співпраця?», організований ЛігаБізнесІнформом тощо), я був ошелешений: як були при владі невігласи, так за п'ятнадцять останніх років нічого й не змінилося - невігласи на посадах, ті ж самі примітивні думки, вкрай обмежений кругозір. Знову й знову стосовно «слуг народу, обраних народом і для народу» спливають у пам'яті безсмертні слова з «Пригод бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека: «Протягом років Лукаш безнадійно змагався з ними, безперестанку міняв і кожного разу зітхав: "Мені знову попалася підла тварюка».
Знову й знову, як і п'ятнадцять років тому, доводиться роз'яснювати «на пальцях» найелементарніші речі представникам влади.
От виступає такий собі народний депутат (не хочу спеціально тикати пальцем, але хто захоче, той зрозуміє, про кого це). Ще п'ять років тому він волам хвости крутив, тобто керував тваринництвом у сусідній області, а сьогодні беззаперечно стверджує:
«Думаю, всі присутні погодяться зі мною, що український аграрний ринок непрозорий. На мій погляд, прозорість ринку полягатиме у торгівлі через біржу... Для того, щоб звести ці питання - прозорість ринку і державна політика підтримки аграрного виробника, - я думаю, що ми повинні напрацьовувати свій досвід. І те, що робить Європейський союз (дотує виробника), ми не можемо від цього відійти. Європейський союз дотує гектар землі, а ми повинні дотувати гривню реалізованої продукції через біржу. Будемо стимулювати прозорість ринку і гривню реалізованої продукції».
Це вам нічого не нагадує?
«Мінагрополітики вважає торгівлю на позабіржовому ринку зерна непрозорою і має намір вжити заходів, які забезпечать скорочення продажів на позабіржовому ринку і розвиток біржового ринку. Про це повідомив сьогодні на прес-конференції заступник міністра агрополітики Роман Шмідт. Зокрема, Мінагрополітики хоче зобов'язати всіх суб'єктів підприємницької діяльності торгувати зерном виключно на біржовому ринку. При цьому Шмідт посилався на пункт 8 наказу Мінагрополітики № 163 від 13 червня, відповідно до якого власники зерна купують або продають зерно лише на акредитованих у Мінагрополітики товарних біржах.
За словами Шмідта, міністерство не вважає свої дії адміністративним втручанням у ринок, а, навпаки, сприятливими його прозорості.»
«Українські Новини», 25.07.2001

Пройшло 11 років, і знову на порядку денному наших борців за «покращання життя вже сьогодні» ця маячня: «прозорість ринку полягатиме у торгівлі через біржу...».
І знову, як і 11 років тому, доводиться пояснювати, що навіть у «найринковішій» державі світу - США - лише десь відсотків п'ятнадцять фермерів продають свою продукцію через біржу, а на біржах торгівля реальним товаром займає десь 1-2% загального обсягу торгівлі контрактами. Більшість продукції там реалізують за форвардними контрактами. Біржа - лише інструмент прогнозування цін та захист від цінових коливань. Більшості американських фермерів і в голову не прийде «перти» свою продукцію на біржу.
Тепер щодо субсидування. Тут із нашими нардепами, міністрами, чиновниками, як із тим Солженіциним у СРСР: не читав, але знаю, що брехня. От і цей тваринницький депутат (як і переважна більшість причетних до аграрної галузі чиновників) про Спільну сільськогосподарську політику ЄС і гадки не має, але впевнений, що субсидування фермерів в ЄС здійснюється таким чином: ось у мене є гектар землі - давайте мені 500 євро!
І вкотре доводиться пояснювати: гроші в ЄС не дають просто так, їх виділяють на певні заходи в рамках спеціальних програм для досягнення певних цілей: соціальних, екологічних, енергетичних тощо. Наприклад, субсидії мешканцям гір і віддалених районів, лише б тільки ті залишалися жити в тих місцях, субсидії на виведення землі з обробітку для відновлення дикої флори та фауни, субсидії тваринникам на екологічні заходи та поліпшення утримання тварин тощо. І те, що однією рукою дають, іншою тут же забирають назад.
Крім того, дотації в розвинених країнах отримують сімейні ферми, члени фермерських родин. В Україні дотації потрапляють до кишень власників усіляких ТОВ, ЗАТ, ПАТ, ПрАТ, а зовсім не до тих, хто горбатиться на них.
До речі, щодо заробітної плати найманих працівників.
Нагадаю два виступи нашого нинішнього Президента України (тоді він був прем'єр-міністром) дев'яти- та восьмирічної давнини:

«(Вітор Янукович) зазначив, що на нараді висловлювалися різні пропозиції стосовно позиції виконавчої влади у ціновій політиці. За його словами, є прихильники ліберальної політики, які виступають за те, щоб відпустити ціни, зробити їх, як у Європі. Однак, на думку прем'єра, в Україні європейські ціни будуть лише тоді, коли громадяни отримуватимуть європейську заробітну плату.»
«Урядовий кур'єр», 02.09.2003

«Складова заробітної плати в собівартості сільськогосподарської продукції має становити не 6-8%, як тепер, а щонайменше 15%». Таку думку висловив у спілкуванні з журналістами під час перебування з робочою поїздкою на Вінниччині прем'єр-міністр України Віктор Янукович. «Нам треба підвищувати зарплату на селі не на якісь відсотки, а закладати в собівартості продукції збільшення зарплати селян як мінімум удвічі», - наголосив прем'єр-міністр.
За словами Віктора Януковича, сьогодні зарплата, яку отримують українські селяни, є майже найнижчою в державі, і це треба виправляти. При цьому Віктор Янукович наголосив, що саме сільгосптоваровиробники повинні зробити такий крок і бути чесними зі своїми робітниками. «Я не тільки закликаю до такого кроку, я ставлю таке завдання перед Міністерством аграрної політики, ми зараз стежитимемо за ціноутворенням і вимагатимемо, щоб це рішення виконувалося», - наголосив прем'єр-міністр України.
Укрінформ: новини агропромислового комплексу, №24, 14 червня 2004 р.
І наскільки ж покращилося наше життя «вже сьогодні» через ці вісім-дев'ять років?
«Останні два роки відбувається подальше зниження частки зарплати у собівартості української продукції. За перший квартал 2011 р. вона дорівнювала 5,9%, тоді як за відповідний період 2010-го - 6,3%, а 2009 р. - 6,8%.
Якби автор «Капіталу» Карл Маркс міг це прокоментувати, він сказав би: посилюється експлуатація капіталістами найманих працівників. Заперечити йому було б складно. Тим більше, що при владі нині Партія регіонів, яка представляє інтереси великого капіталу, а серед членів уряду і парламенту багато власників великих підприємств.
До речі, з 2005 р. по 2010 р. частка фонду оплати праці в операційних витратах змінювалася в діапазоні від 6 до 6,8%, а нижчою востаннє вона була в 2004 р. - 5,7%. Характерно, що тоді уряд очолював лідер Партії регіонів Віктор Янукович, а тепер прем'єр-міністром є лідер цієї самої партії - Микола Азаров.
Якщо ж у розрахунках використовувати не офіційну інфляцію, яка напевно істотно занижена, а фактичну, то може мати місце навіть падіння реальної зарплати.
Зрозуміло, що така динаміка реальної зарплати тільки вітається власниками українських підприємств. Швидкі темпи підвищення заробітків найманих працівників скорочують прибутки компаній і б'ють господарів фабрик-заводів по кишені.
Однак чи варто дивуватися, що влада, яка відстоює інтереси великого бізнесу і складається з його представників, проводить політику, яка сприяє уповільненню темпів зростання зарплати в країні та зниженню її частки у собівартості?»
«Економічна правда», 06.07.2011
Я вам наведу кілька фотографій цінників у німецькому супермаркеті м.  Оснабрюк (земля Нижня Саксонія), зроблені мною наприкінці травня.
Зайдіть тепер до найближчого вітчизняного супермаркету та порівняйте ціни: ціни - європейські, зарплатня - африканська!
Але повернімося до наших «круглих столів», які краще називати «тупими столами».
Виступає інший народний депутат і каже: «З цією галуззю пов'язане і питання забезпечення енергетичної незалежності. За даними експертів, одна тонна зерна дає в середньому одну тонну відходів. Таким чином Україна втрачає щороку близько 330 млн тонн біопалива. Якби ми переробляли ці відходи, то у перспективі могли б не використовувати природний газ для забезпечення потреб населення.
Я запитав у Жан-Жака Ерве (радник правління з питань сільського господарства банку "Креді-Агріколь". - Прим. ред.), під який відсоток надають фермерам кредити у Франції. Під три відсотки. Я запитую далі: а під який відсоток в Україні? Під 20-30.
От візьміть ціноутворення на молоко: закупівельна ціна сьогодні - 2,8 грн/л. А мінеральна вода коштує втричі більше».
Отже, збираємо з полів усі пожнивні рештки, переробляємо їх на біопаливо, яке спалюємо для заміни імпортного природного газу. Потім закуповуємо імпортний природний газ, з якого виробляємо добрива для внесення в грунт. Крім того, за відсутності пожнивних решток на полях дощі та вітри вимивають та вивітрюють родючий шар грунту, на відновлення якого необхідно витрачати величезні кошти.
А щодо банку «Креді Агріколь» відповім цьому нардепу так. Якби Україна була членом ЄС, то й у нас кредити були б під 4-5%. А оскільки наша влада ніяк не визначиться, як отой буриданів осел, куди ж рухатися (одні кажуть - у Європу, а інші - в Азіопу), тому й кредити - під 20-30%!
І тепер щодо мінеральної води. Як і п'ятнадцять років тому, доводиться пояснювати цим неписьменним нардепам: з молоком усе просто: купив нетель, отримав теля й дій корову три чверті року. І ніхто не перевіряє вміст бактерій, соматичних клітин, наявність важких металів. А от із мінеральною водою - сама морока. Я не говорю про витрати на знаходження нового виду мінеральної води та постійні перевірки санепідстанції. Молоко рекламувати не треба: молоко - воно і в Африці молоко. А от в ціні мінеральної води 90% - це витрати на рекламу. Тому й така ціна. І ніхто не примушує: не хочеш - не пий!
Щойно прикріплять ці слуги «від народу, обрані народом і для народу» до лапсердаків золоті значки народного депутата за 1000 баксів - і вони вже знають геть усе і ще всіх вчать, що до чого.
А потім виступає Герой України: «Я пам'ятаю: на початку 90-х, коли тільки Україна здобула незалежність, за тонну дизпалива ми давали 1,03 т пшениці, а за тонну цукру можна було купити 7-9 т дизпалива. Тоді ми говорили про диспаритет та несправедливість цін, а тепер про це ніхто не говорить. І сьогодні за тонну дизпалива треба заплатити 7-8 т зерна, а якщо цукром - то лише 2 т. Таких прикладів можна навести багато. Треба, щоб держава оцінила подвиг селян, які у цих умовах працюють і виробляють продукцію.»
«Від народу, обраного народом і для народу»!
Я пам'ятаю, як за Радянської влади - десь так років 50 тому - літр бензину коштував п'ять копійок, а стакан газованої води з сиропом - три. То що - Back in the USSR? А потім ця нафтова річка пересохла, і тепер бензин - по 10 грн/л (1,30 дол./л), а зерно - по 2 грн/кг (0,25 дол./кг). І це - по всьому світу, і чомусь ніде держави не шанують подвиг селян. Більше того, скажу, що в тій самій Німеччині держава гнобить селян ще більше, ніж в Україні: ціни на паливо в Німеччині десь у півтора раза вищі, ніж у нас:
До речі, ви бачите, що водій має вибір: бензин «супер +», бензин «супер без свинцю», суміш «супер Е10» (тобто 90% бензину і 10% етанолу). А в нас Верховна Рада щойно прийняла закон, за яким не буде жодного вибору: Е5 - і хоч ти трісни!
А потім на цьому «тупому столі» виступає начальник департаменту сільського міністерства і каже: «Останній номер "Кореспондента" подав порівняння цін на основні види продовольства. Україна перебуває, здається, у трійці лідерів серед країн Європейського Союзу. Тобто коли бізнес вкладає свій капітал, наприклад, у тваринництво, необхідно порахувати, яка буде вартість молока. Сьогодні, мені здається, ми будуємо офіси для корів, потім ще використовуємо прискорену амортизацію. Якщо раніше витрати на будівництво закладалися у вартість молока протягом 20-ти років, то сьогодні бізнес хоче за три роки окупити витрати. Зрозуміло, що в такій ситуації ми ніколи не будемо ні з ким конкурентоспроможні. Логіка нашого бізнесу зводиться до того, щоб за рахунок споживача повернути свої інвестиції».
 Цей доктор економічних наук як із печі впав. Чи є в Україні кредити на 20 років під 3-4% річних? Ні. А на скільки є? На три роки, максимум - на п'ять під 25%! А це означає, що за чотири роки кредитор отримує одну молочну ферму за ціною двох. А корупція: санепідстанції - дай, прокуратурі - дай, СБУ - дай, пожежникам - дай, держадміністрації - дай і т. д. І до речі, а за рахунок кого ж, у кінцевому рахунку, повертаються інвестиції? Зрозуміло, що інвестиції повертаються саме за рахунок споживача, якщо той купує результат інвестиції, або не повертаються (якщо не купує).
Запитую цього «вченочиновника»: більше десяти років тому фіксований сільськогосподарський податок запроваджували як засіб спрощення бухгалтерського обліку у фермерських господарствах, у яких часто бухгалтером була дружина фермера. Сьогодні найбільшу вигоду від цього отримали латифундії, які, за вашими ж словами, платять фіксований податок (фактично - податок з прибутку) 5 грн/га/рік. То, може, саме час повернутися до загальної системи оподаткування в сільському господарстві? Чому Мінагрополітики так палко відстоює збереження цієї пільги для латифундистів?
Відповідь цього «вченочиновника» була, як у тій пісні:
«Спрашиваю Маню:
"Что ты будешь пить?"
А она мне лепит:
"Голова болить".
"Не капай мне на мозги,
Что в тебе болить.
Ты скажи мне лучше,
Что ты будешь пить?»
Отже, «вченочиновник» відповідає: «А ми зараз збільшимо фіксований податок з 0,15% до 1,15%».
Я ж його питаю, чому ви захищаєте інтереси латифундистів і не скасовуєте фіксований податок, а він відповідає: тепер вони платитимуть аж... 40 грн/га/рік. І це при тому, що прибутки цих латифундистів обчислюються сотнями мільйонів доларів!
Уже у всіх бізнесменів у печінках сидять питання повернення ПДВ і офшори. ПДВ називають найкорумпованішим податком, повернення ПДВ за експорту продукції - лише через «відкати». Рішення елементарне: скасувати ПДВ і запровадити податок із роздрібного продажу, як у США (і як колись було в СРСР). Але спробуйте це зробити, коли за рахунок ПДВ поліпшує своє матеріальне становище десь мільйон «слуг народу».
І хто ж із цих «слуг народу» голосуватиме за скасування офшорів, якщо в них усіх там зберігається все «зароблене» важкою корупцією?
Радянські системи освіти, підготовки кадрів, управління - зруйновані. Натомість нічого нового не створено. Більше того, за руйнування економіки країни наші «реформатори» та бездарні академіки ще й отримували звання Героїв.

Втілено мрію Леніна: країною можуть керувати кухарки. В Україні кухарки не тільки можуть, але й реально керують!