Сергій Макуха: «Агробізнес в Україні сьогодні складний. З кожним днем ми маємо все більше викликів»

 

— В господарстві ми дотримуємось структури посіву земельного банку по принципу 30/30/30. Що це означає:

До підбору посівного матеріалу підходимо дуже ретельно та зважено. 90 % насіння, що сіємо на полях — гібриди компанії Corteva. Також застосовуємо засоби захисту рослин цієї компанії, якістю задоволені.  

 

— Агробізнес в Україні сьогодні дуже складний. Скільки б не говорили, що ситуація покращується і певні чинники регулюються, з кожним днем ми маємо все більше викликів. До традиційних погодних чинників, проблем з кваліфікованими кадрами, додаються нові, вже пов’язані з війною. На мою думку, зараз потрібно реінвестувати свої навички, застосовувати управлінські якості.

Сьогодні фермер має не просто розуміти як посіяти та зібрати. Він має розуміти повну технологію вирощування та методи реалізації вирощеної продукції. Також буде не зайвим мати гарний юридичний відділ, для того, щоб мати змогу бронювати працівників або відстоювати свої землі. На жаль, сьогодні є багато випадків рейдерського захоплення господарств в умовах війни. 

 

Середнє господарство повинне мати всі групи та відділи, які має великий агрохолдинг для того, щоб нормально функціонувати в наш час. 

Нині дуже знизилась ціна на зерно продукти. Натомість зростає ціна на азотні та мікродобрива, загалом дорожчає гектар вирощеної продукції. Дуже важливо залучати фінансування, гранти та міжнародну допомогу. Цього року ми дуже вдячні компанії Corteva Agriscience та фонду Говарда Г. Баффета, завдяки яким ми змогли отримати певну кількість насіннєвого матеріалу. Це дало нам змогу не зменшувати обсяги використання азотних добрив та, відповідно, якість майбутнього врожаю, адже зекономлені кошти ми вклали в закупівлю добрив.   

Серед проблем в агробізнесі на сьогодні — це логістичне з’єднання з ЄС та з країнами, з яких ми імпортуємо витратні матеріали для вирощування наших сільгоспкультур. Можу навести свіжий приклад з нашої виробничої практики. Цього року ми почали нашу збиральну кампанію значно раніше, але через поломку одного із зернозбиральних комбайнів, нам довелося замовляти потрібну запчастину з країн ЄС. Замовлення йшло 11 днів, на складах у дилерів запчастини не було, адже деталь досить дороговартісна. Ще певну кількість часу зайняв ремонт техніки. Два тижні простою комбайну збільшило час нашої збиральної кампанії. Відомо, якщо зерно довгий час стоїть на колосі, воно має властивість втрачати свою якість. Саме тому частину врожаю пшениці ми зібрали не 3-го класу, а повністю фураж. 

 

— На початку 2022 року господарство потрапило під повну окупацію. До початку війни поголів’я ВРХ у нас становило 800 одиниць, більшу частину якого довелось реалізувати на м’ясо, адже в таких складних умовах не було можливості реалізовувати продукцію, до прикладу, доводилось навіть виливати молоко. Всі мости в регіоні були зірвані, ми не мали доступу до інших частин країни. Проте навіть в окупації ми почали посівну кампанію, у березні посіяли яру пшеницю та ярий ячмінь. Окупація у нас тривала до кінця квітня 2022 року. 

 

— Ми реінвестували близько 1 млн доларів на логістичне направлення. Обрали для себе стратегію збільшення земельного банку і реалізації нашої продукції за допомогою власного автотранспорту. На сьогодні у нас є 11 вантажних автомобілів, якими ми доставляємо продукцію до портів Одеси. Автомобілі придбали якісні, які можуть не тільки переводити продукцію по території країни, а й в країни ЄС. Ми експортуємо зерно через трейдерів. Сьогодні ведемо перемовини з компаніями, які мають власні судна (це баржі на Дунаї), для укладання нових контрактів. 

Надалі хочемо змінити напрямок з розведення ВРХ на свинарство, вивчаємо ринок, плануємо переробку вирощеної продукції. Спочатку цей проект буде регіонального рівня, коли визначимо потреби ринку, далі будемо масштабувати бізнес. Орієнтуємось на місцеве виробництво, щоб у першу чергу давати можливість працювати місцевим жителям. Наш регіон досить критичний, сьогодні в селах Чернігівської області майже не зустрінеш людей на вулицях.  

Наразі суттєвим викликом для господарств є проблеми з енергоносіями. Ми маємо потужності для зберігання понад 40  тис. тон зернопродуктів. Тому шукаємо гранти, проводимо співбесіди з відповідними людьми. За допомогою встановлення сонячних панелей та акумуляційних систем, хочемо зробити підприємство повністю енергонезалежним. Чому це необхідно? Йде збір врожаю і його відразу потрібно доводити до базових показників. 

 

— Ми нещодавно робили аналіз полів, оглядали рослини. Побачили, що по кукурудзі у нас буде суттєве зниження врожайності, адже культура підгоріла під час посушливого періоду. Загалом, бачимо зниження врожайності мінімум на 20 % і по кукурудзі, і по соняшнику. 

Погодні умови – це той чинник, який може внести відчутні корективи до планування. Цього року ми бачимо, що погодні умови нам знизять урожай кукурудзи, собівартість вирощування цієї культури буде дуже висока. Також актуальним є питання вартості газу. Цього року не знаємо, у скільки нам обійдеться досушування кукурудзи. Минулого року в грудні вартість 1 куба метану становила 60 грн. 

 

— Так, звичайно користуємось. На щастя, нам йдуть назустріч, адже ми частково знаходимось в червоній зоні, яку обмежують в кредитуванні. Попередні два роки з початку повномасштабного вторгнення, якби не кредити, то навряд чи підприємство встояло б. Ці програми допомогли нам закрити фінансові зобов’язання, ми можемо забезпечувати наші посіви достатньою кількістю добрив, ми не економимо на ЗЗР, купуємо лише якісні препарати, за допомогою яких ми можемо очікувати на гарний результат, можемо залучати нову техніку до робіт у полях.  

На частині прифронтових територій військовою комендатурою обмежений час роботи в полі, а коли активні повітряні тривоги, пропадає сигнал на обприскувачі. Тому, щоб закрити всі наші виробничі потреби, ми прийняли рішення придбати ще один самохідний обприскувач, для цього залучивши кредитні кошти. 

 

— Так, частина наших працівників сьогодні на війні і захищають країну. Своїм працівникам, які мають бажання приєднатись до збройних сил, ми допомагаємо, виділяємо кошти на потреби в автомобілях та інших засобах. Бронювання у нас в господарстві є, але наразі це доволі суттєва проблема. Ми мали можливість забронювати 50 % всіх військовозобов’язаних працівників нашого господарства. Зараз намагаємось визнання підприємства критично важливим. 

Раніше ми займались наданням послуг, дотичних до агросфери: будували складські приміщення, надавали послуги по корчуванню дерев і пнів та очищення територій тощо. Сьогодні ми скоротили ці види діяльності, зорієнтувавшись на суто виробничий процес. На території нашої громади є два навчальні заклади, які готують спеціалістів аграрного напрямку. Ми тісно співпрацюємо з цими навчальними закладами, студенти проходять у нас практику, найбільш старанним студентам надалі ми пропонуємо допомогу в навчанні  з перспективою працевлаштування у нашій компанії. 

До речі, на нашому підприємстві активно залучена праця жінок, у нас немає такого напряму, де б не працювала жінка. Вона у нас може працювати на навантажувачі, перевозити автотранспортом зерно в Одесу, працювати на зерносушильному обладнанні. Штат працівників у нас налічує 125 фахівців, серед яких третину становлять саме жінки. 

 

— Як би складно не було, ми впевнені в Збройних Силах України, і віримо, що війна найближчим часом закінчиться нашою Перемогою.