трава Колумба перспективна культура поліфункціонального використання в Україні

Серед високопродуктивних посухостійких культур поліфункціонального використання важливе значення мають види роду сорго.

Батьківщиною сорго вважається Африка. Особливо велика кількість природних та культурних форм його зустрічається в Північно-Східній Африці — Ефіопії та Судані. З розвитком торгівлі сорго з Африки поширилося на інші континенти Земної кулі. Як стародавня культура, сорго було відоме за три тисячі років до н. е. в Індії та Китаї і за дві з половиною тисячі років до н. е. — в Середній Азії. До Європи сорго завезли в ХV сторіччі з Індії через Єгипет. Точних відомостей про початок вирощування сорго в Україні немає. Вважають, що приблизно у ХVІІІ сторіччі з’явилося віничне сорго під назвою “турецьке просо”. У 50-ті роки ХІХ століття широкого поширення набуло цукрове сорго для виробництва цукру. У 80-ті роки ХІХ сторіччя в Полтавській губернії проводили дослідження з підзимовими посівами сорго алепського. На початку ХХ століття почали закладати перші досліди із суданською травою на Балашівській та інших сільськогосподарських станціях України. Подальші дослідження соргових культур переконливо підтвердили їхнє високе господарське значення й можливість вирощування в різних кліматичних зонах.
Відомо, що в світі є 20–30 (разом із культивованими до 50) видів сорго. Враховуючи високу адаптаційну здатність, продуктивний потенціал, посухо-, солестійкість, види роду сорго широко культивують у багатьох країнах світу. Загальна площа посівів сорго — понад 50 млн га, середня врожайність зерна становить близько 1,5 т/га. Найбільші площі його зосереджено в Азії, Африці, США, Південній Америці, Австралії та Європі. Вважається, що в Україні можна вирощувати сорго на площі близько 1,5 млн гектарів.
Рід сорго в нашій країні представлено чотирма культурними видами: сорго звичайне — вирощують на кормові, технічні й продовольчі цілі; джугара — із зігнутим суцвіттям; гаолян; суданська трава — культивують як кормову рослину. За формою суцвіття сорго поділяють на три групи: комове, розлоге, поникле. За виробничим призначенням — на зернове, цукрове, віничне й трав’янисте.

Період використання на зелений корм

Зернове сорго являє основну групу. Із зерна одержують цінний корм для тварин і сировину для комбікормової та харчової промисловості. У багатьох районах Африки, Індії, у Східній та Середній Азії сорго — основна хлібна рослина. Як харчова культура, сорго займає третє місце в світі після пшениці та рису. У зерні сорго — близько 15% протеїну, а також лізин. У 100 кг його зерна міститься 119 к. о.; зеленої маси — 23,5; силосу — 22; сіна — 49,2 кормової одиниці.
Цукрове сорго використовують на силос, а із стебел одержують солодкий сироп. У сирих стеблах міститься до 15% цукру, а в соку стебел — близько 24%. Цей вид цікавить українських виробників як джерело фітоетанолу.
Віничне сорго вирізняється довжиною волоті, яка сягає 90 см, та сухою серцевиною стебла. Урожай волоті сягає 1,5–2,0 т/га, а вихід продукції з 1 га — дві-чотири тисячі віників. Трав’янисте сорго вирощують переважно на сіно й зелений корм.
На сьогодні серед важливих напрямів використання соргових культур є фітоенергетика (для виробництва етанолу, фітогазу й твердого палива). Використовують соргові й для висіву куліс, щоб затримувати сніг і захищати інші культури від суховіїв. Перспективним є вирощування соргових культур у післяжнивних та післяукісних посівах.
 До трав’янистої групи належить багаторічне сорго кормове, або трава Колумба (Sorghum almum Parodi.), його ще називають чорне сорго. Це природний гібрид гумаю із цукровим сорго. Батьківщина трави Колумба — Аргентина. Описав її і ввів у культуру аргентинський ботанік Лоренцо Пароді в 1943 році. Потім трава Колумба поширилася в тропічні й субтропічні райони Південної Африки, Середземномор’я, Південної Америки. У колишньому СРСР багаторічне сорго вперше було інтродуковано в Туркменістані в 1957 році. Рослини заввишки 4 м, формують до 40 стебел. Високопродуктивні й швидкоростучі. Коренева система неглибока, тому немає загрози засмічення посівів, як за наявності гумаю.
Багаторічне сорго вирізняється високим продуктивним потенціалом, посухо- та солестійкістю й заслуговує на увагу як новий інтродуцент, особливо для умов Лісостепу і Полісся України. Це теплолюбна багаторічна культура, і вихідний матеріал не має стійкої

Фаза плодоношення

перезимівлі в цих умовах. Внаслідок багаторічних селекційних досліджень у відділі нових культур Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка, було створено сорт Парана (автори — Ю. Утеуш, В. Глабець). Сьогодні у відділі триває комплексна інтродукційна, селекційна робота із багаторічними видами роду сорго. Виведено низку нових сортозразків, які характеризуються високою екологічною стійкістю й продуктивними показниками. Основні напрями їхнього використання — кормовий та енергетичний.
Особливу увагу привертають сорти трави Колумба. Вони вирізняються високою врожайністю біомаси й насіння, зимостійкістю та виходом сухих речовин. Під час першого укосу, на початку формування волоті, забезпечують 30–35 т/га, в період цвітіння — 45–50, а плодоношення — 65–75 т/га надземної маси. Урожайність насіння становить 1,5–1,7 т з гектара.
В умовах Лісостепу та Полісся України трава Колумба формує кущ із трьох-п’яти продуктивних стебел заввишки 230–300 см. Основне стебло і всі бічні пагони вгорі закінчуються волоттю. Листки довголанцетні, 60–80 см завдовжки, 3–5 см завширшки. Кількість їх на рослині коливається від 18 до 26 штук. Листки основою обіймають стебло наполовину. Суцвіття — волоть, завдовжки 40–45 см. Насіння видовжене, коричнево-чорне. Маса 1000 зернин — 8,5–9,0 грамів.
Коренева система добре розвинена й під час посухи здатна розвивати вторинне коріння.
Оптимальним строком сівби є перша-друга декада травня, коли грунт прогрівається на глибині 10 см до 12...14°С. Польова схожість насіння становить 75–80%. Оптимальна температура для розвитку — 18...25°С.

Трава Колумба мало вибаглива до грунту. Високі врожаї зеленої маси та насіння можна отримати як на важких, так і на легких супіщаних грунтах. У перший рік життя рослини цвітуть і формують повноцінне насіння. В умовах Лісостепу та Полісся України від

Перед збиранням насіння

сходів до кущіння в середньому минає 25 діб; від кущіння до виходу в трубку — 15; до викидання волоті — 25; до цвітіння — 10 діб. Після цього, через 30 діб, настає воскова стиглість, а ще через 15 — повне достигання насіння. В разі вирощування на зелену масу вегетаційний період триває 70–80 діб, на насіння — 110–120 діб.
Важливою біологічною особливістю трави Колумба є її здатність швидко відростати після скошування на зелений корм, завдяки чому можна одержати два-три укоси.
Найцінніша зелена маса в період викидання волоті. Облистяність у цей період становить 50–60%, а в період плодоношення знижується до 30–35 відсотків.
Структура рослин залежить від умов вирощування й віку. Середня кількість продуктивних стебел на одній рослині в перший рік життя — одне-три, на другий і наступні — чотири-шість. Велике значення має утворення кореневищ, оскільки тривалість життя в наступні роки перебуває в прямій залежності від їхньої кількості й життєздатності. Загальна довжина їх на одному кущі на третій рік життя в чотири рази більша, ніж у перший рік. Вивчення глибини залягання кореневищ, від яких залежить якість зимівлі, показало, що вони переважно розміщуються на глибині орного шару.
На рівні з іншими багаторічними культурами, визнаними як фітоенергетичні рослини, трава Колумба заслуговує на увагу. Залежно від умов вегетації, віку сорту, вона забезпечує 15–20 т/га абсолютно сухої речовини, що робить її перспективною енергетичною рослиною — сировиною для виробництва різного виду фітопалива.
У трави Колумба, залежно від тривалості вегетаційного періоду, змінюється наявність поживних речовин. Від виходу в трубку до молочної стиглості вміст сухої речовини збільшується з 19 до 32%, а на кінець вегетації — до 41%. У зеленій масі вміст БЕР із восьми підвищується до 21%. Від першого до третього року життя вміст БЕР збільшується з 13 до 25%, що обумовлює кращу перезимівлю рослин. Клітковина змінюється з 5 до 10%, а на кінець вегетації становить 13%. Вміст протеїну, навпаки, знижувався з 3 до 2 відсотків.
Уже в перші роки життя врожайність надземної маси трави Колумба досить висока. Продуктивність рослин залежить від способів вирощування. За норми висіву 2 млн рослин/га і ширині міжрядь 15 см урожай зеленої маси під час першого укосу становить 45 т/га, тоді як за широкорядного висіву на 45 см — 40 т/га. Водночас рослини з більшою площею живлення мають товсті кореневища діаметром 5–9 мм і довжиною 10–25 см, основна маса яких міститься на глибині до 35 см. У таких кореневищах накопичується достатньо пластичних речовин, які обумовлюють добру перезимівлю.
У перший рік життя за міжряддя 70 см спостерігається така сама закономірність, як за 45 см. На другий і наступні роки найбільшу врожайність зеленої маси зафіксовано за норми висіву 0,8 млн шт./га. Коли порівняли продуктивність трави Колумба, вирощеної за різних способів висіву, з’ясували, що найвищою вона була у фазі укісної стиглості за звичайного рядкового висівання з нормою висіву 3,0 млн насінин/га. Проте для збереження життєздатності рослин протягом тривалого періоду та підвищення їхньої зимостійкості доцільно висівати культуру широкорядним способом на 45 чи 70 см з нормою висіву від 1,0 до 0,5 млн насінин/гектар.
На зимостійкість рослин впливають також строки та висота скошування. Якщо скошувати сорго у фазі цвітіння, тоді утворюються потужніші кореневища, за рахунок яких кількість відростаючих рослин на наступний рік збільшується в півтора раза. У цій фазі в клітинному соку кореневищ накопичується цукру 8%, тоді як за скошування у фазі викидання волоті — шість.
Якщо вирощувати траву Колумба на насіння, тоді його врожайність змінюється залежно від року життя, способу висівання, густоти стояння рослин на одиницю площі та інших елементів технології вирощування. Найбільшу насіннєву продуктивність рослини мають у перші роки вегетації — 1,9–2,2 т/га. На завершальному етапі використання врожайність насіння знижується до 700–800 кг/га, що пов’язано зі зменшенням щільності травостою, а також з неодночасним достиганням насіння на генеративних пагонах.
Як багаторічник, траву Колумба можна розміщувати поза сівозміною. Доцільно плантації закладати на схилах, де протипоказані щорічні висівання. Кращі попередники — ранні зернові.
Під зяблеву оранку потрібно вносити органічні (20 т/га) та фосфорно-калійні добрива (Р45К45), перед сівбою навесні — азотні (N45). Висівати зерно доцільно у вологий грунт. Перед сівбою верхній шар обов’язково потрібно ущільнити кільчасто-шпоровими котками.
Сіяти траву Колумба потрібно з другої декади квітня до першої декади травня. Глибина загортання насіння — 20–30 мм. На зелений

Сухий травостій восени

корм, сіно, насіння сорго сіють широкорядним способом на глибину 45 або 70 см. Можливий і звичайний рядковий висів трави Колумба. Норма — 20–25 кг на гектар.
У перший рік життя до змикання рядків сорго багаторічне потребує догляду. На посівах розпушують грунт і знищують бур’яни. Під час останнього міжрядного обробітку восени вносять фосфорно-калійні добрива із розрахунку 60 кг/га діючої речовини.
На другий і в наступні роки догляд за посівами незначний. Рано навесні посіви боронують, потім розпушують міжряддя. В цей самий    час їх підживлюють азотними добривами (N60).
Насінництво трави Колумба ускладнюється двома чинниками: високим розміщенням волотей та схильністю до осипання з початком повної стиглості. На насіння потрібно залишити перший укіс. Насінники збирають прямим комбайнуванням на високому зрізі в завершальній фазі воскової стиглості. Залишки стерні потім підкошують на сіно. Після збирання насіння посіви використовують на траву чи сіно протягом чотирьох років.
Трава Колумба має важливу позитивну якість: не скошений до початку осені травостій висихає в полі на корені. Потім, за потреби, його збирають як сіно в будь-який зручний час.
Шкідники багаторічне сорго не пошкоджують. У вологі роки фіксували на листках буру іржу.
В Україні створено два сорти трави Колумба, які занесено до Державного реєстру сортів рослин і рекомендовано для вирощування в зонах Лісостепу й Полісся України (сорт Парана) і в Степу (сорт Надєжда Востока). 

Д. Рахметов,
 д-р с.-г.наук,
заввідділу нових культур
С. Рахметова,
мол. наук. співроб. відділу нових культур,
Національний ботанічний сад  ім. М. М. Гришка