Укр
Інформація
Народні обранці під хмелем: євроінтеграційні труднощі читання пивної етикетки
07:23 • Сьогодні
121
Чи достатньо для любителів пива просто написаного слова «хміль» на етикетці? Або, можливо, споживач потребує уточнюючого пояснення на пляшці з уподобаним напоєм, яке додатково інформує його, що туди поклали не просто хміль, а натуральний екстракт? А раптом всередині присутня олія хмелю. Чи навіть домішали ізомеризованих продуктів. Як не вводити в оману покупця та чи допоможуть йому ці відомості з обранням не якоїсь там хімії, а справжнього, корисного (звісно, якщо так взагалі можна сказати про пиво) продукту, якщо все це вказувати на етикетці?
Такі питання стали каменем спотикання на шляху ухвалення евроінтеграційного законопроєкту №9234-д про хміль та хмелепродукти, прийнятого за основу ще наприкінці травня нинішнього року.
Треба сказати, що хмільна історія дійсно дещо затягнулася. З одного боку, документ значиться серед так званих євроінтеграційних, стосується законодавства, яке треба якнайшвидше напрацювати та ухвалити на шляху нашого майбутнього членства у ЄС.
З другого — запеклі дискусії, якими мають бути правила гри у цій царині точаться вже не перший рік. Не такою спритною, як хотілося б, виявилася створена робоча група, покликана сприяти якнайшвидшому їх напрацюванню, оновленню та законодавчому удосконаленню. Її представники активно засідали і проводили тривалі дискусії навколо хмільних питань у стінах Мінагрополітики ще влітку 2021-го, до повномасштабного вторгнення рф на терени нашої держави.
Одна з причин, які гальмують процес — ніяк не дійдуть згоди виробники цієї стратегічної культури з пивоварами.
До того ж у процесі реєстрації і опрацювання регламенту відбулися зміни в актах самого ЄС. Як пояснювали депутати на «круглому столі», де знов всебічно обговорювався цей документ, вони не були «суттєвими, не носять змістовного характеру, але ж до другого читання потрібно врахувати ті пропозиції… з метою забезпечення повної відповідності… регламенту Європейського Союзу під час прийняття даного закону».
Банальна звірка годинників виявила порцію протиріч
Організований парламентським комітетом з питань аграрної за земельної політики «круглий стіл» і мав стати такою собі фінальною звіркою годинників. Проте, замість консенсусу захід на тему «Впровадження вимог Європейського Союзу у галузі хмелярства. Законодавче забезпечення» виявив чергову порцію протиріч: зацікавлені сторони під час виступів ламали списи, а попри активні дискусії не всі гарячі питання вдалося закрити.
Хоча сам «круглий стіл» розпочався доволі злагоджено. Голова аграрного комітету Олександр Гайду пояснив присутнім, що на його думку проєкт уже пропрацьований досить добре, з урахуванням усіх євронорм, євродиректив. На сьогодні великих зауважень по тексту не виявлено. Ще, щоправда, попереду експертиза на «євроінтеграційність». Перевірятимуть, чи всі вимоги з боку наших міжнародних партнерів у документі було враховано. Відповідний аналіз, зокрема, надасть комітет ВР з питань євроінтеграції. Тож, у принципі, можна виносити його й на сесійне голосування. Проте, за словами Олександра Гайду, хоча ступінь готовності проєкту досить висока, та не завадить ще раз проговорити суперечливі моменти, щоб остаточно узгодити їх між усіма учасниками ринку.
«Бо бачу, — додав він, — що є таке невеличке непорозуміння між і виробниками хмелю, і пивоварами. І тому сьогодні треба оці питання якось розкласти по полицях, і щоб ми могли зрозуміти, чому саме так».
Від значних площ та щедрих урожаїв залишилися самі спогади
З описаної очільником аграрного комітету картини — загальна ситуація у галузі вимальовується не надто райдужна.
За останні 30 років площі вирощування хмелю в Україні катастрофічно скоротилися: з майже 7,4 тисячі гектарів до 300 га. Тобто, ледь не у 19 разів. Цей обсяг забезпечує лише 20 % потреби пивоварних компаній у хмелі, тож фактично весь імпортується. До відмови плекати культуру призводить висока собівартість вирощування та низькі закупівельні ціни на врожай.
Значна частина хмеленасаджень — 84 % — під ароматичним сортами. У цьому, як зазначали під час «круглого столу» пивовари, вбачається певний дисбаланс. Аграрії, у свою чергу нарікали на пивоварні компанії з іноземним капіталом, які сьогодні домінують в Україні. Мовляв, таких більше 70 %, і вони у своїх технологіях здебільшого використовують імпортну хмелесировину. Тож, за словами Олександра Гайду, важливо зрозуміти, чому так — та домогтися, аби кількість закордонної складової у виробництві зменшити, а вирощування української сировини, важливої для продукування хмільного напою, все ж зростало.
Та чи сприятиме цьому майбутній закон — велике питання.
Не встигнеш відврожаювати, а треба вже декларувати
Позицію Мінагрополітики під час «круглого столу» щодо підготовленого до другого читання документу озвучив заступник директора департаменту аграрного розвитку Андрій Кравченко. Він повідомив: оновлений законопроєкт, який має адаптувати норми законодавства, що регламентують питання вирощування, переробки хмелю та хмелепродуктів до вимог Євросоюзу, відповідно до парламентських доручень і рекомендацій ретельно опрацьований міністерством разом з профільними асоціаціями, вивчений Держпродспоживслужбою та узгоджений в установленому порядку з урядом. Враховані також результати минулорічного виїзного засідання аграрного комітету у вересні до Житомирщини, регіону з найбільшою кількістю господарств, де плекають цю культуру. І головне, документ уже відповідає базовим нормам і регламенту ЄС.
Заступник директора департаменту окремо уточнив, що відповідно до норм ЄС дія даного регламенту не поширюється на хміль, вирощений на земельних ділянках, що є у власності пивоварень; хмелепродукти, перероблені за контрактом; а також ізомеризовані хмелепродукти.
Важливим для аграріїв є те, що, за законом, першим кроком після збору врожаю буде його декларування та маркування. Це, вважається, дасть змогу здійснювати контроль його обсягів та забезпечити подальшу простежуваність при сертифікації хмелю. Водночас кожна партія, надана на сертифікацію, супроводжуватиметься письмовою декларацією.Ключовою нормою регламенту Євросоюзу, тож, відповідно і проєкту закону, передбачено, що хміль на території країни дозволено реалізувати лише за наявності сертифікату або атестату відповідності. А переробленню підлягає тільки врожай, який був попередньо сертифікований або щодо якого існує сертифікат еквівалентності (йдеться про хміль, ввезений на територію нашої держави).
Не менш важливий момент: імпорт дозволяється лише того хмелю, який відповідає законодавству України та ЄС. Ввезення його з Євросоюзу здійснюється за сертифікатом, виданим компетентним органом ЄС. А імпорт хмелю з атестатом еквівалентності, виданим з третіх країн, відповідатиме нормам, які зазначені в регламенті Європейського Союзу.
Вердикт пивоварів: «це справжнісінький шантаж»!
Попри монотонний початок заходу градус дискусії підвищила пропозиція: оскільки правила гри, так як бачать їх виробники хмелю і переробка, вже викладені в законі, то варто вислухати пивоварів. Співголова комітетів сталого розвитку Американської торгівельної палати в Україні, і водночас заступник Генерального директора AB InBev Efes Україна Денис Хренов пояснив, що найбільше претензій з боку виробників хмільного напою до нав’язуваного їм маркування.
«Ми ознайомилися, звісно, із цим законопроєктом, і проводили вже декілька дискусій з цього питання… Найбільше непокоїть намагання наших шановних колег із хмелевої галузі нав’язати нам якісь свої стандарти щодо маркування, яких немає ніде в цивілізованому світі. Незважаючи на те, що законопроєкт вважається євроінтеграційним, він містить норми, які не відповідають практикам, які зараз існують в Євросоюзі щодо маркування пива в частині зазначення хмелепродуктів на етикетці…Чому так відбувається? Тому що — це моя особиста думка — нас намагаються змусити купувати український хміль через шантаж, що нам необхідно буде позначати ті хмелепродукти, які ми використовуємо сьогодні, певним чином на етикетці… Звісно, я на цей шантаж ніколи не погоджуюсь. І навіть якщо закон буде прийнятий в тому вигляді, в якому він на сьогоднішній час існує, все одно від цього я буду робити маркування, яке передбачено законом, але український хміль не купуватиму. Чому? Не тому, що є якісь упередження проти такої продукції.
До початку війни у нас було два лише інгредієнти, які ми використовуємо, які ми не купували в Україні, — це хміль і рис. Чому? Бо ми не змогли знайти цей товар відповідної якості. Я би із задоволенням купував рис в Україні, тому що доводиться його везти з Італії — найближчого місця, де знайшовся рис відповідної якості. Що коштує втричі дорожче, ніж можна було купувати цю продукцію в Україні. Це дуже сильно впливає на ціну нашого кінцевого продукту, що вкрай невигідно. Але діватися нікуди.
Ми намагалися домовитися з місцевими виробниками рису, щоб вони робили те, що нам треба. Нікому це не цікаво. І така сама, на жаль, ситуація з хмелем.
У нас була велика робота проведена під егідою міністерства у 2012 році. От в мене — я не полінувався, знайшов документи, — меморандум, що ми його разом з міністерством складали, і який, на жаль, не був підписаний хмелярами. Чому? Тому що вони не хотіли робити те, що передбачено меморандумом… А це проста річ: доведення специфікацій хмелю, який вирощується в Україні, до мінімальних, які потрібні нам.
В мене є проста табличка з цифрами, яку ми даємо. Там багато у нас вимог до постачальників, починаючи з систем контролю якості НАССР, соя і таке інше, і закінчуючи аудитом з боку нашого підприємства… Це частина тих вимог, які ми ставимо до постачальників та до сировини… Не я її вигадав — табличку заповнювала дуже поважна людина десь в штаб-квартирі нашої великої компанії AB InBev. І ця табличка, вона використовується в усьому світі: в Китаї, США, Бельгії, Німеччині, — усіх 50 країнах, де виробляємо пиво… І ми не можемо порушувати ці вимоги, тому що вони встановлюються для всієї компанії. Навіть якщо я дуже захотів, то не міг би придбати і використовувати сировину, яка не відповідає цим вимогам… Ми із задоволенням купуватимемо український хміль, коли він буде тих сортів, які нам потрібні, і з тими показниками, які зазначені в цій табличці. А до цього, на жаль, не можемо цього робити, які б нам заборони не встановлювали в законодавстві. Навіть якщо просто не дозволятимуть використовувати імпортний хміль, нам доведеться згорнути тут бізнес, але на компроміс із нашими показниками ніхто в штаб-квартирі, на жаль, не погодиться…
От з гордістю кажуть, 84 % в Україні — це ароматичні хмелі. А ми не використовуємо їх стільки, ми гіркий використовуємо. Ароматичних дуже мало в портфелі нашої продукції. У нас є перелік сортів, які також надавали нашим шановним колегам. Але у них підхід був такий, типу: ми вирощуємо те, що вирощуємо, а ви у нас купуйте… Воно ж так не працює».
Головне пишемо «хміль», а далі — то вже на совісті кожного
Спіч Дениса Хренова був здебільшого підтриманий іншими присутніми на заході пивоварами. Зокрема співголова комітету з питань харчової промисловості Американської торгівельної палати Юлія Стельмах, яка представляє інтереси Carlsberg Ukraine, звернулася до присутніх з єдиним проханням від пивоварної галузі — не змінювати вже імплементований Регламент ЄС 1169 щодо маркування харчових продуктів.
«Там чітко визначено, яких норм повинні додержуватися всі виробники, в тому числі пива. Скажу більше, наша галузь дотримується ще більших стандартів, ніж прописані, оскільки для алкогольних напоїв там трошки менше є розкриття інгредієнтів… Тому, власне, єдина пропозиція — не чіпати маркування пива, оскільки це регулювання стосується абсолютно іншої галузі».
Володимир Ліпецький, директор Бердичівського пивоварного заводу повідомив, що напередодні зідзвонювався зі своїми колегами з Польщі та з Німеччини. Вони розповіли, що у них головне у маркуванні позначити, що це «хміль». А далі, хочеш — прописуй чи він ізомеризований, чи це олія, що завгодно... Але основне — хміль.
«Якщо ми йдемо до Євросоюзу, то і закон у нас повинен бути такий самий, щоб потім не мали проблем на свою голову. Тобто «хміль», а потім — то вже на совісті кожного. Хто хоче писати далі — будь ласка, хай пише. Отака моя думка».
Важливо відділити котлети від мух, а хміль від хімії
Присутні на «круглому столі» аграрії з такими закидами від пивоварів рішуче не погоджувалися. Ні про те, що не можуть забезпечити стабільної якості для вітчизняної продукції, яка, на їхню думку, не гірша за європейську, ні щодо маркування на пивних етикетках. Мовляв, ніякий це не шантаж, а приведення у відповідність до європейських стандартів.
А на заклики виробників пива повідати, в якій країні Європи є такі стандарти маркування, так як їх пропонують прописати в цьому законопроєкті, керівник ТОВ «Хміль України» Тетяна Халімон відказала: «А хіба ми зобов’язані дивитися на когось і бездумно робити те, що роблять інші?.. Ми ж бо приводимо у відповідність наше українське законодавство. А воно не забороняє… внести розгалуження, щоб хміль був хмелем, а не так, як зараз: під словом «хміль» завозиться все і на етикетці пишеться все… Чому, скажімо, ми не можемо для власної країни, для свого споживача, який у нас п’є це пиво, до закону, де розписано, що таке хміль, хмелепродукти, натуральні екстракти, ненатуральні екстракти, внести такі положення?»
За словами Тетяни Халімон, взагалі закон напрацьовувався, щоб були чіткі правила гри, як для хмелярів, так і для пивоварів, які купують цю сировину. Щоб не вийшло так: йдемо до Європи, виконуємо, під козирок беремо все, що написано в Європі. Для хмелярів розробили стандарти, а для пивоварів — будемо писати слово «хміль»?
«У мене питання: кому не зрозумілі чотири рядки? Це не технологічні процеси, не треба писати якісь формули. Чотири слова: якщо ви кладете хміль, який відповідає оцьому закону, пишете — «хміль»; якщо натуральний екстракт — позначаєте «натуральний екстракт», «екстракт хмелю». Все, нічого більше не треба на етикетці. Якщо використовується олія, напишете «олія хмелю». А якщо додаєте ізомеризовані продукти, то не вводите в оману покупця словом «хміль». Бо, все правильно сказали, людина, покупець, він не розуміє, що, які формули використовувалися і ще щось. Під словом «хміль» читає, що це хміль, і вважає, що це натуральний продукт».
Депутати такі ж споживачі пива. Що наприймають, те й питимуть…
«Якщо цього не буде, — продовжила відстоювати свою позицію про необхідність нових підходів до маркування пива Тетяни Халімон, — то який смисл хмелярам виконувати оці всі прописані для них стандарти? Ну, от ви розумієте, стандарти — це дуже затратно. Більший персонал і значні капіталовкладення… У мене питання: чому оце все буде виконуватися хмелярами, а пивовари просто напишуть слово «хміль» — і до них нема жодних претензій? Чому вони далі підмінятимуть поняття: купив кілограм хмелю, а поклавши ізоекстракти, все підпишуть словом «хміль»?
Це ми з вами, українці, які купуємо цей продукт. І ми сьогодні закриваємо отак очі і кажемо, що не можемо внести зміни. Можемо, це неправда, в жодному регламенті не заборонено додати своє, українське, в законодавство! Це наш закон, ми його імплементуємо. Але це закон України, який приймає Верховна Рада, ухвалюють депутати, котрих ми обирали, які такі самі споживачі цього продукту…»
Як стверджує Тетяна Халімон, хмелярі сьогодні готові давати якість. Але де логіка, коли на пивних етикетках писатимуть все в купку — і хімію називатимемо хмелем?
«Взагалі немає ніяких питань, чотири слова, максимально все мінімізоване. Ніякої омани, ніяких формул, ніяких складних визначень... І якщо виробник чесно робить хміль, якщо я продукую якісний товар, я запросила всіх, будь ласка. На заводі з переробки хмелю (на Житомирщині під час виїзного засідання аграрного комітету) пересвідчилися у якості. Як з лінії пакування я при вас зняла пакет і його розрізала. Ви бачили гранули… Це неправда, що хміль неякісний… Ще раз вам як юрист кажу: не заборонено внести в закон. Це закон України. Ми жодним чином не порушуємо регламенти ЄС... Так, не прописано, але й не заборонено, розумієте?!»
У підсумку сторони так і не знайшли консенсусу, навіть вирішили продовжити свої палкі дискусії за межами «круглого столу». Що ж до присутніх депутатів, вони, за словами голови підкомітету з питань адаптації законодавства України до положень права Європейського Союзу (acquis ЄС), виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції Марини Нікітіної, у цьому випадку грають роль арбітрів. Тож парламентарії закликали Тетяну Халімон надати на комітет ще раз обґрунтовано, можливо, окремим листом, свої пропозиції щодо маркування. Тоді можна буде на засіданні комітету знов обговорити цю непросту ситуацію і ухвалити рішення…
Хоча, з огляду на вищевикладене, навряд чи воно влаштовуватиме всі зацікавлені сторони.
До речі…
Чому важливий хміль під час війни
До «круглого столу» до дискусії у режимі он-лайн також приєднався перший заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький. За його словами, дві речі є обов’язковими для наших гарантій безпеки назавжди і унеможливлення повторення війни чи нападу росії. Це членство в альянсі НАТО і в Європейському Союзі. Маємо об’єктивно зрозуміти, що якнайшвидше повноцінне членство України в ЄС – це єдиний наш можливий шлях. Немає інших.
Що відповідають європейські партнери, до чого закликає Єврокомісія, коли говоримо, що готові туди вступати якнайшвидше, буквально завтра, чи ще вчора? Кажуть, — наголосив Тарас Висоцький, – що обов’язковою умовою є стовідсоткова гармонізація й імплементація законодавства, яке чинне в ЄС, в українському нормативному полі. І можуть бути перехідні періоди, короткострокові, два-три роки, не більше. Але, наскільки я розумію, цей законопроєкт, також, як заплановано, через два роки вступає в дію, тобто перехідний період є. Але в інших аспектах це має бути стовідсоткова відповідність.
І, повірте, як людина, яка вже мала досвід участі в перемовинах: дуже прагматичний підхід. Відповідальний державний службовець Європейського Союзу за той чи інший напрямок, він чи вона, просто дивиться, оцінює – і ставить або не ставить галочку. І, скажімо, маневру для емоційної дискусії про те, кому краще чи кому важче, немає. Законодавство або відповідає, або не відповідає. Але в нас немає «або-або» стосовно членства в Європейському Союзі, ми маємо там бути. Все.
Тому, аналізуючи цю законодавчу ініціативу... ми не виходили з позиції чи то підтримки чи непідтримки тієї чи іншої сторони, а, оскільки це європейська ініціатива, діяли з точки зору аналізу чинного, поточного європейського законодавства…
Ми декілька разів, я просив всередині міністерства, давав доручення іншим колегам ще раз проаналізувати, чи є наявні в європейському законодавстві такі вимоги до обов’язковості маркування, які пропонувалися в редакції першого читання. Знову ж, ми не можемо претендувати на те, що все знаємо, але на сьогодні співробітники Мінагрополітики не знайшли такого, тобто не можуть підтвердити… Можливо, не побачили, не знайшли – це теж може бути, – але маємо чітко зрозуміти: якщо не відшукаємо чіткий документ, який доступний, з посиланням, з усім, де є такі норми, ми це не можемо включити на сьогодні…
Оскільки… євроінтеграція – це або біле, або чорне – немає варіантів для якогось внутрішнього трактування. І ми, як країна, хочемо цього... щоб якнайшвидше (наше просування до ЄС) відбулося. Тому сьогодні така ситуація, що з врахуванням поточного аналізу законодавства базовий законопроєкт у редакції, в якій комітет, експерти напрацьовували до другого читання, ми підтримуємо. А щодо можливості включення у перехідних положеннях зміни в законодавство про маркування – наразі не бачимо юридичних підстав на рівні європейського законодавства».
Валерій Друженко
Малюнок Олексія Кустовського
Фото з відкритих джерел
Наступна стаття
Читайте також
Інтерв'ю
Як товарне кредитування з відстрочкою платежу та з можливістю розрахунків вирощеним врожаєм допомагає українським фермерам утриматися на ногах і стабілізувати фінансове становище своїх господарств
Українське представництво... Подробнее
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее
Статті
1
0
