SOS! Цукрова галузь гине!
Виростили, а здати нікуди. Така проблема постала перед аграріями Млинівського району, що на Рівненщині, де цього року посіяли цукрових буряків на площі 6400 га. Загалом в області під солодкі корені відвели 30 тис. га площ. А от переробляти сировину ніде: на початку грудня, коли кореспонденти «Пропозиції» були у відрядженні у цьому регіоні, жоден із місцевих цукрозаводів не працював.
Виростили, а здати нікуди. Така проблема постала перед аграріями Млинівського району, що на Рівненщині, де цього року посіяли цукрових буряків на площі 6400 га. Загалом в області під солодкі корені відвели 30 тис. га площ. А от переробляти сировину ніде: на початку грудня, коли кореспонденти «Пропозиції» були у відрядженні у цьому регіоні, жоден із місцевих цукрозаводів не працював.
І. Бірюкова
i.byrukova@univest-media.com
Вирощені та зібрані солодкі коренеплоди сиротливо лежали, притрушені снігом, на полях у кагатах. І це — у розпал зими, коли надворі температура сягала до -15°С!
За інформацією місцевих аграріїв, лише на полях одного Млинівського району зберігається 40 тис. т цукрових буряків. Бурякопереробні підприємства Львівщини та Волині, куди фермерські господарства Рівненщини намагалися відвезти сировину, також відмовлялися її брати, оскільки потужності підприємств не дають змоги переробити таку кількість цукрових коренів.
Журналістам вдалося додзвонитися до адміністрації двох місцевих заводів, які донедавна переробляли солодкі корені. Так, Бабино-Томахівський виставили на продаж, і нині він чекає на ефективного власника. А от роботу Дубенського цукрозаводу депутати місцевої райради у своєму зверненні до облради ще навесні цього року просили відновити. Однак представники компанії — власника підприємства заявили: цього року завод сировину не прийматиме…
«На жаль, не працює жоден із місцевих цукрозаводів. Така проблемна ситуація склалася не лише на Рівненщині. Попереднє керівництво держави й області мало б розуміти, що цукрові заводи — це не тільки бізнес, а насамперед — це підприємства, які створюють робочі місця, утримують соціальну сферу, — коментує ситуацію голова Рівненської обласної ради Михайло Кириллов. — На мою думку, один із варіантів вирішення проблеми — організація держзамовлення на цукрову сировину. Можна укладати тристоронні угоди між державою, господарством, яке вирощує цукрові буряки, і заводом, що їх переробляє. Тоді кожна зі сторін нестиме відповідальність за прийняті рішення. А так в області накопано 357 тис. т солодких коренеплодів, збільшилася врожайність порівняно із попереднім роком, а переробляти їх ніде».
Мінагрополітики із приводу згаданої проблеми мовчить. На жаль, останнім часом у профільному міністерстві склалася робоча тенденція: «відрапортовувати», де і в яких країнах побував аграрний міністр та що кому пообіцяв. А от побачити і вирішити насущні проблеми українських аграріїв — мабуть, не царська справа…
Проте у висвітленому нині питанні йдеться не лише про інтереси рівненських фермерів, а й про долю всієї цукрової галузі України. Адже якщо цього року сільгоспвиробники вилетіли «у трубу» із цукровими буряками, то навряд чи вони сіятимуть їх наступного...