Бур'яни в кукурудзі і методи боротьби з ними

З початку маркетингового сезону 2019/20 року Україна експортувала 21,7 млн тонн кукурудзи. Це - на 3,4 млн тонн більше за аналогічний період минулого року. Цьому сприяв черговий рекорд - 35,2 млн тонн кукурудзи за рік при врожайності 71,4 ц/га. 

Врожайність значною мірою визначають вдало підібраний гібрид, якість насіння, добрива та препарати із захисту. Про властивості найнебезпечніших для кукурудзи бур’янів та гербіцидів, здатних з ними боротися, пояснює Олександр Ковтуненко, менеджер з розвитку продуктів напрямку кукурудзи, бобових, цукрових буряків компанії BASF.

Кукурудза на ранніх етапах вегетації дуже вразлива до бур’янів. Якщо їх багато, культура може взагалі не давати врожаю. Кілька років тому наші експерти проводили такі експерименти в демоцентрах Київської та Рівненської областей. У результаті отримали 6 ц/га, де врожай складався здебільшого з насіння бур’янів. Кукурудзи там практично не було.

Річ у тім, що бур’яни швидко проростають і набирають надземну масу. А тому пригнічують паростки кукурудзи, які менші за розміром.  Найшкідливішими для цієї культури сьогодні агрономи називають амброзію полинолисту, лободу, осот жовтий і рожевий, берізку польову, ваточник сирійський, просо куряче, гірчицю польову, щирицю та пирій.

Амброзія полинолиста. Раніше ареал її поширення був здебільшого в Степу та Лісостепу. Однак, на початку 2000-х амброзія “мігрувала” на північ - у зони Полісся. Бур’ян виносить з грунту азот, фосфор і використовує багато води. Останньої може “відбирати” до 950 тонн з одного поля. Для зменшення кількості амброзії на полі науковці рекомендують оперативно скошувати бур’ян у фазі бутонізації. Тоді менший ризик відновлення рослини. Водночас, найефективнішим засобом досі лишаються гербіциди. 

Осот жовтий і рожевий. Здебільшого поширені в зоні Степу та Лісостепу. Висмоктують вологу з грунту, не залишаючи її для культурних рослин, - особливо в бездощовий період. До того ж, воду забирають не лише з орного шару, але й з підорного. Здатні затінювати посіви та через розмноження корінням за короткий період можуть заполонити всю площу посівів. Мають розлоге кореневище, яке кукурудзі складно побороти під час росту. 

Берізка польова. Ареал розповсюдження - Полісся й Лісостеп. Не зважаючи на тонке стебло й красиві квіти, має потужну кореневу систему, яка унеможливлює ріст культурних рослин. Більше того, висушує навіть добре зволожений грунт. Через “павутину” з коріння, яка може сягати до 500 м у довжину, берізку складно вивести з поля. Адже вона здатна проростати навіть за умови, коли 90% її коріння та стебла гине.

Просо куряче. Поширене практично по всій Україні. Однак, в окремих районах за сприятливих умов, як і ваточник сирійський, здатне витісняти навіть інші бур’яни. 

Лобода біла. Поширена по всій території, адже може проростати в будь-якому грунті. Характеризується великою кількістю насінин в одній рослині. Воно здатне не проростати за несприятливих умов, а чекати на тепло, вологу чи поживні речовини. Лобода має щільний восковий наліт, що захищає рослину. Тому багато гербіцидів можуть або зовсім не здолати її, або продемонструвати незначний ефект.

Ваточник сирійський став проблемою північного та центрального регіонів. Практично «захопив» поля в Чернігівській, Сумській, Харківській та Полтавській областях. Менший рівень поширення спостерігається в Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Кіровоградській областях. Рідко зустрічається на полях решти території України.

Бур’ян родом з Північної Америки. Заважає рости культурам майже у всіх канадських провінціях та північних штатах США. У XVI-XVII століттях потрапив на територію Європи, звідки рознісся по всіх континентах. Насіння має високу життєздатність – може проростати після 3 років перебування в ґрунті. Одна рослина може утворювати 2-3 тисячі насінин, які згодом розносить вітер. Крім того, ваточник може розмножуватися через кореневища – випускати додаткові пагони. Особливо цей процес активізується, коли пошкоджується основний корінь. По всьому світу засмічує посіви кукурудзи, сої, сорго, зернових.

Ваточник сирійський поєднав у собі й потужне кореневище, і восковий наліт на широких листках, і міцне високе стебло, яке може виростати від 1,5 до 2,5 метрів. Тому крім культурних рослин здатен витісняти на полі навіть інші важковикорінювальні бур’яни. Гербіцидам важко проникнути всередину.

Ефективним захистом від подібних важковирінювальних бур’янів лишаються страхові гербіциди. При чому особливу увагу варто звертати на ті, в складі яких є ад’юванти. Саме вони можуть тривалий час втриматися на листку. Це дуже важливо для таких бур’янів як лобода, ваточник сирійський і амброзія, що мають захисний восковий наліт. Щоб проникнути в листок чи коріння, потрібен час і потужна дія. 

Важливе значення також має довготривалий ефект гербіциду. Такий забезпечують препарати, зокрема, на основі дикамби й топрамезону. Останній здатен проникати в бур’ян через пагони, кореневища та листя. За 1-2 дні він зупиняє їхній ріст. Після чого бур’яни знебарвлюються, засихають і практично не відновлюються. Випробування цих діючих речовин у демоцентрах демонструють контроль бур’янів біля 40 днів з моменту внесення. Це надзвичайно важливо, адже в сучасних умовах або посух, або затяжних дощів може не бути  шансу внести препарат другий раз. Тож обирати потрібно захист на весь сезон. Бо чисті посіви – це високий врожай та дохід кожного аграрія.

Матеріал надано компанією BASF