Спецможливості
Аналітика

Вірусні хвороби зернових колосових і заходи щодо обмеження їхнього поширення

15.04.2020
3611
Вірусні хвороби зернових колосових і заходи щодо обмеження їхнього поширення фото, ілюстрація

Віруси, що уражують зернові культури, представлені різноманітними видами, які значно різняться за способами поширення в агробіоценозах і пристосованістю до виживання в природних осередках. На сьогодні кількість виявлених вірусних хвороб на зернових культурах наближається до ста.

 

 

 

 

Вірусні хвороби зернових колосових культур характеризуються високою шкідливістю. Збудниками цих хвороб є віруси — неклітинні прокаріоти, які мають тільки одну рибонуклеїнову кислоту (РНК), яка покрита білковою оболонкою. Як відомо, віруси не можуть самостійно проникнути в клітину рослини-живителя, тому що не мають ніяких пристосувань для цього або для виходу із неї в навколишнє середовище. Поширення їх у природі відбувається, як правило, векторним способом за допомогою комах-переносників: попелиць, цикад, жуків, трипсів, а також кліщів, нематод, ґрунтових грибів.

Переносників вірусів поділяють на неперсистентні (стилетні) і персистентні (циркулятивні). Переносники стилетних вірусів набувають інфекційності дуже швидко — протягом 30 секунд — 2 хвилин живлення. Відразу після харчування вони здатні передавати віруси здоровим рослинам і швидко втрачають здатність до передавання (вірофорність).

Набагато складніші взаємини з переносниками мають персистентні віруси. Їм після періоду живлення потрібен певний латентний період (від декількох днів до декількох тижнів), і лише після цього переносник набуває здатності до зараження здорових рослин. Ця спроможність зберігається тривалий період (інколи протягом усього життя). У тілі переносників багато персистентних вірусів розмножуються і відкладаються у вигляді кристалічних або аморфних включень.

Передавання вірусів стилетом характерне для попелиць, а циркулятивний спосіб передачі — для багатьох комах: попелиць, цикад, трипсів, кліщів. Ґрунтові віруси поширюються нематодами й грибами. Окремі віруси передаються з насінням або пилком рослин під час цвітіння.

Для запобігання поширення вірусних захворювань зернових культур застосовують профілактичні заходи, що ґрунтуються на знаннях закономірностей поширення вірусів у природі. Обмежити масовий спалах захворювань можливо шляхом ослаблення або повного розриву одного чи декількох ланок ланцюга, що визначають циркуляцію вірусів у природі. Значну роль відводять агротехнічному методу. Агровиробники з великими труднощами діагностують вірози на злакових культурах, а їхню шкідливу дію часто пов’язують із факторами абіотичного та іншого походження. Враховуючи це, вважаємо за потрібне дати характеристику найпоширеніших вірусних хвороб на зернових культурах і їхніх збудників, що допоможе правильно діагностувати вірози і своєчасно проводити обґрунтовані профілактичні заходи на тій чи іншій культурі.

 

Вірус смугастої мозаїки пшениці (ВСМП)

Листя рослини, ураженої рослини вірусом смугастої мозаїки пшениці (ВСМП)Хвороба поширена в усіх зонах України. У фази сходи — кущення діагностичні ознаки захворювання дуже подібні до ознак звичайної мозаїки пшениці озимої, до проявів на рослинах дефіциту азоту, впливу холодної погоди, хімічних чинників тощо. Перші ознаки хвороби виявляються через два-три тижні після появи сходів пшениці озимої у вигляді світло-зелених штрихів, які розміщуються паралельно до жилок листків. Штрихи стають дедалі виразнішими, особливо з нижнього боку листкової пластинки, потім зливаються в смуги світло-зеленого, жовтого та білого забарвлення. Уражені листкові пластинки набувають світло-коричневого забарвлення, стають шорсткі й повільно відмирають.

Навесні, з відростанням нових листків, симптоми хвороби стають ще виразніші: смуги на листках збільшуються, набувають жовтого чи білого забарвлення, рослини часто деформуються. Листки у хворих рослин стають повністю хлорозними, спочатку набувають сірувато-білого, а під кінець вегетації рослин світло-коричневого кольору та засихають. За раннього зараження рослини відстають у рості й не формують продуктивних стебел. Колос не виходить повністю з піхви. У хворих рослин колос часто стерильний. На слабо уражених рослинах зерно плюскле. Інфіковані рослини в засушливих умовах гинуть.

Рослини, уражені вірусом смугастої мозаїки пшениці (ВСМП)Збудником хвороби є вірус Wheat streak mosaic virus (WSMV), який, окрім пшениці озимої, уражує пшеницю яру, овес, ячмінь, рис, кукурудзу, просо, сорго, могар, суданську траву. Серед однорічних і багаторічних трав із родини тонконогових, або злакових, уражує волосоподібне просо, райграс пасовищний, житняк вузьколистий, вівсюг, мишій сизий, стоколос безостий, стоколос японський, пальчатку кров’яну, пирій безкореневищний та однорічників — кострицю, свинорий, калерію бульбисту та ін. Завдяки великій кількості видів рослин-живителів-резерваторів ВСМП та високій чисельності на них кліщів — переносників вірусу (Aceria tritici Schev і Aceria tosichella Keifer), це захворювання за збігу сприятливих погодних умов швидко набуває епіфітотійного розвитку на пшениці та інших зернових культурах. Установлено також, що вірус може зберігатися в оболонці насіння (0,5–1,5%) і здатен заражати проростки під час проростання насіння.

Ураженість рослин ВСМП варіює залежно від попередника та строків сівби пшениці озимої. Так, по пару й конюшині пшениця уражується значно менше, ніж після кукурудзи та стерньових попередників. За дуже ранньої сівби ураженість пшениці велика, за оптимальних строків — незначна, а за пізніх — зовсім не спостерігається.

Смугаста мозаїка пшениці — надзвичайно шкідлива хвороба

В роки, коли створюються сприятливі погодні умови як для збудника хвороби, так і для переносника, ВСМП може спричинити повну загибель або втрату врожаю — до 30–65%. У разі ураження змішаною інфекцією — двома вірусами (ВСМП і ВМП) сприйнятливих сортів пшениці втрати врожаю сягають понад 90% залежно від сорту пшениці. В уражених рослин суттєво знижується маса 1000 зернин і схожість насіння. Вміст клейковини в зерні, зібраному з уражених рослин, зменшується на 25–30% .

 

Вірус звичайної (російської) мозаїки пшениці (ВЗМП)

Хвороба поширена в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Вирізняють чотири типи прояву хвороби: мозаїчність листків, відставання в рості уражених мозаїкою рослин, блідо-зелена карликовість, стерильність колосків і одночасний прояв другого й третього типів хвороби. Перші ознаки хвороби зазвичай виявляють на полі через два-три тижні після появи сходів пшениці озимої. Захворювання проявляється на листкових пластинках у вигляді світло-зелених смуг, штрихів або жовтих плям, які розміщуються вздовж жилок листка. Уражені рослини посилено кущаться, утворюють «розетку» з листкових пластинок. Листки в уражених рослин потовщуються, стають жорсткими й нагадують листки осоки. Вони ніколи не лягають на поверхню ґрунту, навіть у спекотну погоду. Сильно уражені рослини часто відмирають. Перед входженням у зиму з настанням холодів ознаки хвороби маскуються.

Навесні на листках хворих рослин проявляється типова мозаїчність і хлороз. В уражених рослин спостерігається надмірне кущіння, збільшується кількість стебел, листки стають грубими, інколи згортаються в трубку і стирчать вгору, згодом набувають лимонно-жовтого забарвлення. Пізніше у них починають відмирати верхівки й поступово рослини гинуть.

Під час виходу пшениці озимої в трубку і на початку колосіння мозаїчність добре виявляється на середніх та незначно — на верхніх листках. Рослини з ознаками мозаїчності відстають у рості, колосіння затримується. На окремих інфікованих рослинах колос формується зі спотвореними квітками, в яких відбувається зростання пелюсток і чашолистиків у довжину. Часто такий колос буває стерильним, інколи утворюється зерно, але плюскле й деформоване. В окремих рослин спостерігається галуження колоса.

Збудником хвороби є вірус — Winter wheat russian mosaic cytorhabdovirus (WWRMV), який, окрім пшениці озимої, уражує пшеницю яру, жито, просо, овес, ячмінь, кукурудзу. Із дикорослих рослин вірус уражує мишій зелений і сизий, куничник наземний, житняк та інші трави з родини тонконогових, які є резерваторами як вірусної інфекції, так і їхніх переносників — цикадок (смугаста Psammotettix striatus L. і шестикрапкова Macrostelles laevis Rib.).

Втрати врожаю пшениці озимої через ураження ВЗМП в окремі роки, особливо за масового розмноження цикадок, становлять від 40 до 100%. Шкідливість хвороби виявляється в зниженні висоти рослин на 10%, довжини коренів — на 35%, кіль- кості продуктивних стебел — на 45%, вмісту клейковини в зерні — на 2%, а індекс деформації клітковини при цьому збільшується на 10%. Інфіковані рослини на 10% інтенсивніше уражуються кореневими гнилями, а на насінниках схожість зерна, зібраного з хворих рослин, знижується на 18%.

 

Вірус штрихуватої мозаїки (несправжня штрихуватість) ячменю (ВШМЯ)

(а) V-подібна штрихуватість, (б) проростки ячменю: здорові (зліва) та інфіковані вірусом мозаїки ячменю (справа)Симптоми хвороби варіюють залежно від сорту, погодних умов і штаму вірусу. Вони часто подібні до симптомів смугастої плямистості (гельмінтоспоріозу) ячменю.

У фази сходи — кущіння хвороба проявляється здебільшого на листках середнього ярусу, інколи і на верхніх листках у вигляді світло-зелених або жовтуватих і білих переривчастих і суцільних поздовжніх смуг або плям, що розташовуються вздовж жилок. У фази колосіння — цвітіння ці штрихи стають коричневими. Некротичні темно-коричневі штрихи чергуються з темно-червоними (кров’яними) плямами, навколо яких виявляється незначна хлорозна облямівка. Часто мозаїчний малюнок складається із зигзагоподібних некротичних смуг, що нагадує пряму або перевернуту латинську букву V. За раннього й сильного ураження інфіковані рослини відстають у рості й формують деформований колос.

Збудником хвороби є вірус Barley stripe mosaic hordeivirus (BSMV), який передається зараженим насінням (до 90%). Може передаватися й механічно — із соком і пилком ячменю під час цвітіння рослин. У насінні ячменю вірус може зберігатися протягом багатьох років. Окрім ячменю, вірус уражує пшеницю, кукурудзу, просо, овес, деякі злакові трави з родини тонконогих і злакові бур’яни (вівсюг, мишій). За висіву зараженого насіння в посіві формуються низькорослі рослини, значна частина їх гине ще до виходу на поверхню ґрунту.

Шкідливість хвороби полягає в зниженні висоти хворих рослин на 40–50%, затримці розвитку рослин, порівняно зі здоровими, на п’ять — вісім днів, зниженні їхньої продуктивності. У колосі інфікованих рослин формується плюскле зерно. Схожість насіння, ураженого вірусом, знижується на 10–11%, а інтенсивність росту рослин, що формуються з такого насіння — на 12–14%. Недобір урожаю може сягати 17–40%.

 

Ґрунтовий вірус мозаїки пшениці (ГВМП)

Симптоми Wheat spindle streak mosaic virus та Wheat soil-born mosaic virus на листках пшениціВ умовах теплої осені ознаки хвороби можуть проявлятись у вересні-жовтні у вигляді осередків жовтих плям на полях (1,5–25 м2) із пониженим рельєфом, де складаються сприятливі умови вологозабезпеченості, які стимулюють активність гриба-переносника. Часто ознаки чітко проявляються рано навесні за помірної температури (не вище як 20°С), що сприяє інтенсивному зараженню грибом-переносником, а також сприяє реплікації вірусу в рослинах. Із підвищенням температури понад 20°C симптоми, як правило, зникають, оскільки за таких умов активність вірусу в уражених рослинах значно знижується.

Залежно від сприятливості генотипу і штаму вірусу, можуть проявлятися два типи ураження: розеткова карликовість і системна мозаїчність у вигляді знебарвлення листків і світло-зеленої або жовтої крапчастості, утворення хлоротичних смуг, а також крайовий некроз листків і верхівки стебла. Навесні, невдовзі після пробудження посівів, на уражених рослинах пшениці листки набувають блідо-жовтого забарвлення, часто мають мозаїчний візерунок у вигляді темно-зелених цяток на блідому зеленкувато-жовтому фоні. Деякі штами спричиняють надмірне кущіння рослин.

Часто симптоми цього захворювання приймають за ознаки мінерального голодування рослин, пошкодження внутрішньостебловими шкідниками або кореневими гнилями, ураження сніговою пліснявою і склеротиніозом. Останні, до речі, також пристосовані до пониженого рельєфу й можуть бути вторинними супутніми патологіями.

Збудником хвороби є вірус мозаїки пшениці, що передається ґрунтом — Wheat soil-borne mosaic virus (WSMV), який уражує пшеницю, ячмінь, жито й тритикале. Переноситься вірус нижчим грибом Polymyxa graminis Led.

Подібні симптоми може спричинити також ґрунтовий вірус веретеноподібної смугастої мозаїки пшениці (ВВСМП) — Wheat spindle streak mosaic virus (WSSMV), який проявляється на листках пшениці у вигляді хлоротичних переривчастих смуг, розміщених уздовж жилок листків, видовженої чи веретеноподібної форми, із темно-зеленими острівцями по центру. Вірус органічно пов’язаний із ґрунтовим грибом Polymyxa graminis Led., зооспори якого переносять 14 вірусів злаків. Поширюється вірус разом з інфікованими зооспорангіями гриба під час обробітку ґрунту. Ґрунтообробними машинами, водою і вітровою ерозією інфікований ґрунт може поширюватися на значні відстані.

 

Вірус жовтої мозаїки (мозаїчна жовтуха) ячменю (ВЖМЯ)

Спори ґрунтового гриба Polymyxa graminis Led. у сорусах зооспорангіїв та типові симптоми ураження вірусом жовтої мозаїки ячменюХворобу виявляють на ячмені озимому. У період сходів на наймолодших листках з’являються світлі крапочки й світло-жовті смуги, кількість яких поступово зростає, утворюючи мозаїчне розмаїття листкових пластинок. Найтиповіші ознаки проявляються навесні, на початку відновлення вегетації рослин: листкові пластинки вздовж жилок укриваються блідо-жовтими смужками, довжина яких спочатку коливається в межах 1–5 мм, а пізніше вони зливаються й жовтіють ще більше, досягаючи у довжину кількох сантиметрів. Згодом мозаїчними поздовжніми жовтими смугами вкривається вся поверхня листків і піхв. У пізніші фази розвитку рослин спостерігається вкороченість стебла, уражені листки зверху закручуються, часто заокруглюються, на них з’являються некротичні поздовжні смуги, листкові пластинки в’януть, передчасно відмирають і опадають. Уражені рослини відстають у рості й розвитку в результаті недорозвиненої кореневої системи, часто формують стерильний колос.

Збудниками хвороби є два віруси: вірус жовтої мозаїки ячменю Barley yellow mosaic virus (BYMV) і вірус жовтої слабкої мозаїки ячменю Barley mild mosaic virus (BMMV). Обидва віруси спричиняють на ячмені майже однакові симптоми хвороби. Часто рослини уражуються змішаною інфекцією цих вірусів, які переносяться ґрунтовим грибом Polymyxa graminis Led. Поширюються разом з інфікованими зооспорангіями гриба під час обробітку ґрунту. Розноситься інфекція разом з інфікованим ґрунтом під час вирощування на уражених ділянках поля коренеплідних культур (буряків, моркви), а також цибулі, часнику. Ґрунтообробними машинами і вітровою ерозією ці віруси в зооспорангіях гриба можуть поширюватися на значні відстані. Ґрунт залишається зараженим упродовж близько 30 років.

Практикою доведено, що надранні та ранні посіви ячменю озимого уражуються хворобою інтенсивніше, ніж посіви оптимальних і пізніх строків сівби. Втрати врожаю на сприйнятливих до хвороби сортах ячменю озимого можуть сягати до 50%. Шкідливість хвороби посилюється, якщо насіння ячменю озимого висіяти на шість — десять днів раніше від оптимального строку. За беззмінного вирощування культури отримати врожай практично неможливо.

 

Вірус жовтої карликовості ячменю (ВЖКЯ)

Ураження рослин вірусом жовтої карликовості ячменюСимптоми хвороби різняться залежно від сорту, фази розвитку рослин, погодних умов. Найтиповіші ознаки ураження рослин у фазі одного-двох листків — це надмірне їхнє кущіння, хлороз листкових пластинок. Проте формування продуктивних стебел і колосків у інфікованих рослин відбувається рідко. У пізніші фази розвитку в рослин спостерігається пожовтіння листків у напрямі згори вниз і переважно з країв листків, які набувають золотисто-жовтого або помаранчевого забарвлення. Листкові пластинки в інфікованих рослин потовщені, тому листки навіть у спекотну погоду стирчать догори. Хворі рослини зазвичай низькорослі, мають недорозвинені корені, в результаті чого стають дуже чутливі до посухи. Колоски в хворих рослин часто не утворюються або ж вони короткі й дають незначний урожай. У посівах ячменю зазвичай уражуються окремі рослини, інколи утворюються їхні осередки (від трьох до десяти рослин). У разі ранньої сівби ячменю озимого восени в деяких випадках діаметр цих осередків сягає 3 м. Ураження всіх рослин на ячмінному полі трапляється дуже рідко. Хворобу викликають два віруси: вірус жовтої карликовості ячменю (ВЖКЯ) — Barley yellow dwarf virus (BYDV), який представлений штамами MAV, PAV, SGV і RMV. Штам RPV отримав назву вірусу жовтої карликовості злаків (ВЖКЗ) — Cereal Yellow Dwarf Virus (CYDV). Обидва віруси передаються тільки попелицями по персистентному типу. Штами ВЖКЯ передаються лише окремими видами попелиць і відрізняються вірулентністю, сумісністю в інфекційному процесі, тривалістю інкубаційного періоду.

ВЖКЯ і ВЖКЗ належать до типових природно-осередкових патогенів і є одними з найпоширеніших і найшкідливіших фітовірусів. Крім ячменю, вони уражують близько 100 видів родини злакових. Вони завдають великої шкоди посівам пшениці, жита, вівса, кукурудзи, рису. Зі злакових трав уражують тонконіг лучний, грястицю збірну, стоколос безостий, пажитницю багатоквіткову, тимофіївку лучну, більшість видів трав із родини тонконогових. Поширення інфекції визначається насамперед наявністю природних осередків вірусу й чисельністю попелиць-переносників, динаміка розмноження яких значною мірою залежить від екологічних факторів.

 

Заходи захисту зернових колосових культур від вірусних хвороб

Попередження втрат урожаю пшениці від вірусних захворювань є важливим і водночас важким завданням, адже прямих способів знищення вірусів немає, взаємини між рослинами-господарями (живителями), вірусами та їхніми переносниками надзвичайно складні й постійно змінюються під впливом абіотичних умов (температура, відносна вологість повітря, опади) та залежать від антропічних факторів (стійкість сорту, строки сівби, норми висіву насіння, удобрювання тощо). Найефективнішим способом боротьби з вірусами є використання у виробництві стійких сортів. Але на сьогодні селекція зернових колосових культур на вірусостійкість не досягла значних успіхів. Тому слід зосередитись на профілактиці культур проти вірусних інфекцій, яка включає комплекс різноманітних агротехнічних, фізико-механічних, селекційно-насіннєвих, хімічних, біологічних та деяких інших методів захисту рослин.

Потужним фітосанітарним заходом, який запобігає виникненню епіфітотій вірусних хвороб на посівах зернових колосових культур є дотримання науково обґрунтованої сівозміни з мінімальним насиченням зерновими колосовими культурами, розробленої для кожної еколого-географічної зони залежно від ґрунтових і кліматичних умов і структури посівних площ. У такий спосіб обмежується негативний вплив монокультури, підтримується на належному рівні фітосанітарний стан посівів. За надмірного насичення сівозміни однією культурою або за вирощування в монокультурі суттєво зростає ураженість рослин ВЗМП, ВЖКЯ. Не можна засівати поле пшеницею озимою після того, як у насадженнях пшениці ярої було виявлені ВСМП або ґрунтові віруси ГВМП, ВЖМЯ тощо.

Важливим чинником стримування розвитку вірусних хвороб зернових колосових культур є дотримання просторової ізоляції між пшеницею озимою і ярою, між зерновими колосовими культурами, що розриває або утруднює можливість швидко переносити ВЗМП, ВСМП, ВЖКЯ з одного поля на інше.

Цикадка - один з основних переносників вірусівСлід своєчасно та якісно проводити основний і передпосівний обробіток ґрунту. Проведення лущення стерні з наступною оранкою сприяє зниженню чисельності цикадок — переносників ВЗМП, кліщів — переносників ВСМП, а також знищенню інфікованих злакових бур’янів і падалиці злаків як резерваторів вірусної інфекції (ВЖКЯ). Особливу увагу цьому заходу слід надавати в разі розміщення зернових колосових культур після озимих.

Важливе значення має оптимізація живлення рослин залежно від етапів розвиту органогенезу. Тому потрібно вносити збалансовані дози макро- й мікроелементів за результатами агрохімічного аналізу ґрунту й експрес-аналізу рослин. Слід пам’ятати, що незбалансоване або надмірне внесення азотних добрив пролонгує вегетацію рослин, що створює для цикад, попелиць і кліщів триваліший період живлення на зелених рослинах і збільшує інфекційне навантаження вірусної та фітоплазмової інфекції.

Попелиці також часто переносить віруси рослинЗа виявлення в посівах зернових ВШМЯ потрібно дотримуватися карантинних заходів. Зібране зерно не можна використовувати для насіннєвих цілей. Забороняється також ввозити насіння з регіонів, неблагополучних щодо фітосанітарного стану посівів у зв’язку з вірусною хворобою. Слід ретельно проводити апробації в насіннєвих господарствах на виявлення ВШМЯ в посівах зернових культур.

Проти вірусних хвороб дуже важливо дотримуватися оптимальних строків сівби зернових колосових культур і норми висіву насіння для кожної культури. Дотримання цих вимог у кожній ґрунтово-кліматичній зоні сприяє отриманню дружних сходів, стриманню активного заселення посівів восени комахами-переносниками, зменшенню джерела інфекції. Суттєво знижується ураженість озимих культур вірозами, якщо їхню сівбу проводити в другій половині оптимальних строків, а ярих культур — в оптимально ранні строки. Сівба ярих зернових культур у ранні строки дає можливість рослинам успішно пройти дуже уразливі до вірусів фази сходи — початок кущіння ще до початку масової міграції комах — переносників вірусів, що суттєво покращує фітосанітарний стан посівів.

Слід пам’ятати, що зріджені посіви пшениці та інших зернових культур сильніше заселяються цикадами, попелицями, в результаті чого зростає ураженість рослин вірусними й фітоплазмовими хворобами. За оптимальної густоти стеблостою складаються несприятливі умови для заселення рослин комахами-переносниками вірусів і їхнього розвитку в посівах, зменшується ураженість рослин вірусними хворобами.

Не потрібно забувати й про систематичне знищення бур’янів, особливо з родини тонконогових, у посівах культури, а також на інших полях сівозміни, на узбіччях полів, доріг, оскільки ці рослини-засмічувачі є потужним джерелом вірусної інфекції. А відтак протибур’янові заходи сприятимуть суттєвому зменшенню чисельності комах — переносників вірусів.

Своєчасне проведення позакореневого підживлення посівів озимої пшениці у фазі кущення (ВВСН 21–29), друге — наприкінці фази кущення — на початку виходу рослин у трубку (ВВСН 30–31) сприяє: інтенсивному формуванню продуктивного стеблостою; оптимальному розвитку рослин і підвищенню їхньої стійкості до хвороб, у тому числі вірусних і фітоплазмових; збільшенню кількості колосків у колосі; суттєвому підвищенню врожайності пшениці озимої; покращенню фітосанітарного стану посі- вів. Дози внесення азоту під культуру коригують залежно від попередника, стану посівів, показників вмісту поживних речовин у ґрунті та рослинах, отриманих на основі проведення ґрунтової та рослинної діагностики, та з урахуванням попередньо внесених під культуру.

За ранніх строків сівби озимих культур, а можливо, й за оптимальних — якщо осінь тривала, тепла й волога, — такі абіотичні фактори зумовлюють переростання рослин. Унаслідок цього виникає неминуча загроза зараження їх вірусними й фітоплазмовими хворобами. А отже, слід застосовувати хімічні засоби захисту рослин — обприскувати посіви восени інсектоакарицидами.

Критерієм для проведення хімічних обробок мають служити багаторічні спостереження щодо строків льоту переносника, динаміки його чисельності й ступеня вірофорності. Тому планувати й проводити хімічні обробки посівів зернових культур проти комах — переносників вірусів і фітоплазм слід лише на основі даних систематичних обстежень посівів і спостережень за міграціями шкідників-переносників.

Проти комах-переносників посіви обприскують, починаючи насамперед із крайових смуг уздовж лісосмуг (місця скупчення шкідників). Для обробки використовують один із інсектицидів на основі таких діючих речовин: альфа-циперметрин, дельтаметрин, диметоат, диметоат + гамма- цигалотрин, есфенвалерат, зета-циперметрин, імідаклоприд + лямбда-цигалотрин, імідаклоприд + бета-цифлутрин, лямбда-цигалотрин, лямбда-цигалотрин + тіаметоксам, тау-флювалінат, тіаклоприд + дельтаметрин, тіаметоксам, хлорпірифос + циперметрин, циперметрин.

Кратність обприскувань посівів озимих пестицидами восени прямо пропорційно залежить від тривалості перебування цикад, попелиць, кліщів — переносників вірусів і фітоплазм на рослинах: що вона довша, то більшим має бути число обробок посівів пестицидами. Це робиться для унеможливлення ураження рослин у ранні фази їхнього розвитку, зниження шкідливості вірусних і фітоплазмових хвороб. Обприскування посівів інсектицидами у весняно-літній період сприяє зменшенню популяції того чи іншого переносника й джерела інфекції, обмеженню поширення вірусних і фітоплазмових хвороб у наступному вегетаційному періоді.  

 

І. Марков, канд. біол. наук, професор, НУБіП України

 Журнал «Пропозиція», №1, 2019 р.

Інтерв'ю
Геннадій Юдін, віце-президент ВГО "Українська горіхова Асоціація"
Горіхівництво за останній час уже встигло стати однією із найбільш скандальних галузей аграрного виробництва. Після всім відомого  розголосу  із «горіховою мафією» цікавість до саджанців та
Каролін Спаанс, радник із питань сільського господарства Посольства Королівства Нідерланди в Україні
Каролін Спаанс із серпня 2016-го обіймає посаду радника з питань сільського господарства в Посольстві Королівства Нідерланди в Україні. Ми вирішили поцікавитися найбільш перспективними напрямками

1
0