Спецможливості
Агрохімія

Шкідни­ки гірчиці — фак­тор, що піддається кон­тро­лю

26.05.2017
36938
Шкідни­ки гірчиці — фак­тор, що піддається кон­тро­лю фото, ілюстрація

Головною причиною низької врожайності гірчиці є недотримання агротехніки вирощування та втрати від шкідливих організмів, у тому числі фітофагів. Недобір урожаю від шкідників може сягати понад 30%, а у сприятливі для розмноження роки вони здатні повністю знищити посіви культури.

 

 

У при­род­но-кліма­тич­них умо­вах Ук­раїни виз­на­че­но 211 видів фіто­фагів, які по­шко­д­жу­ють ка­пу­с­тяні куль­ту­ри, або 14% усіх шкідли­вих для сільсько­го­с­по­дарсь­ких рос­лин ко­мах, се­ред яких кількість спеціалізо­ва­них шкідників на­ра­хо­вує по­над 50 видів. У ціло­му в умо­вах на­шої країни ка­пу­с­тяні куль­ту­ри за­се­ля­ють по­над 250 шкідників.

За­га­лом на гірчиці ви­яв­ле­но 32 ви­ди фіто­фагів, які на­ле­жать до се­ми рядів та 16 ро­дин.
За сту­пе­нем по­ши­рен­ня та шкідли­вості фіто­фагів умов­но мож­на роз­поділи­ти на три гру­пи.

Ос­новні шкідни­ки — най­по­ши­реніші ви­ди, що за­вда­ють суттєвої шко­ди гірчиці, зо­к­ре­ма пред­став­ни­ки ро­ди­ни Ли­с­тоїди (Chrysomelidae) — хре­с­тоцвіті блішки: чор­на, си­ня, сму­га­с­та, світло­но­га та виїмча­с­та. Їхня чи­сельність за по­яви сходів знач­но пе­ре­ви­щує ЕПШ. Ок­ре­мо відміче­но ве­ли­ку кількість шкідни­ка ге­не­ра­тив­них ор­ганів гірчиці з ро­ди­ни Бли­щан­ки (Nitidulidae), а са­ме ріпа­ко­во­го квіткоїда, який по­чи­нає ак­тив­но за­се­ля­ти та по­шко­д­жу­ва­ти рос­ли­ни у фазі бу­тонізації. Для ре­гу­лю­ван­ня чи­сель­ності цих фіто­фагів слід постійно про­во­ди­ти пре­вен­тивні за­хо­ди за­хи­с­ту.

Дру­го­рядні — спа­ла­хи щільності по­пу­ляції шкідників спо­с­теріга­ють­ся в ок­ремі ро­ки (ка­пу­с­тя­на по­пе­ли­ця, кло­пи, при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ки, біла­ни).

Постійний моніто­ринг за ди­намікою їхньої чи­сель­ності — важ­ли­вий еле­мент тех­но­логії за­хи­с­ту куль­ту­ри та не­одмінна умо­ва от­ри­ман­ня стабільних при­бутків.

Су­путні ви­ди — кількість і шкідливість цих ко­мах не­знач­на, тож во­ни не по­тре­бу­ють про­ве­ден­ня ціле­с­пря­мо­ва­них за­ходів за­хи­с­ту рос­лин.Пошкодження бутонів ріпаковим квіткоїдом

Най­не­без­печніши­ми шкідни­ка­ми гірчиці є хре­с­тоцвіті блішки, які по­шко­д­жу­ють її схо­ди. Особ­ли­во не­без­печні ці ко­ма­хи у спе­кот­ну со­няч­ну по­го­ду, ко­ли ак­тивність їхньо­го жив­лен­ня най­ви­ща. Во­ни ви­г­ри­за­ють на сім’ядоль­них ли­ст­ках за­глиб­лен­ня у ви­гляді ви­ра­зок. За силь­но­го по­шко­­джен­ня ці ви­раз­ки зли­ва­ють­ся, по­шко­­джені тка­ни­ни відми­ра­ють, зре­ш­тою рос­ли­ни ги­нуть. На Поліссі, у Цен­т­раль­но­му і Західно­му Лісо­сте­пу най­по­ши­реніші хви­ля­с­та та чор­на блішка, яких у цій зоні — 60–90% за­галь­ної їхньої кількості. Те­ри­торіаль­но знач­но по­ши­рені в Ук­раїні світло­но­га та виїмча­с­та блішки, але їхня кількість не­знач­на. У півден­них об­ла­с­тях пе­ре­ва­жа­ють си­ня та чор­на блішки.

Не­без­печ­ним шкідни­ком гірчиці є ка­пу­с­тя­на по­пе­ли­ця, яка, крім гірчиці, по­шко­д­жує та­кож ріпак, ре­ди­с­ку, брук­ву та інші куль­ту­ри. Ли­ст­ки по­шко­д­же­них рос­лин зне­барв­лю­ють­ся, скру­чу­ють­ся і жовтіють, ріст рос­лин уповільнюється. Па­го­ни із бу­то­на­ми та квітка­ми за силь­но­го по­шко­д­жен­ня зміню­ють за­барв­лен­ня і насіння не ут­во­рю­ють. Ка­пу­с­тя­на по­пе­ли­ця є од­ним із най­го­ловніших шкідників ка­пу­с­тя­них куль­тур і по­ши­ре­на в Ук­раїні по­всю­ди.

Та­кож ве­ли­кої шко­ди гірчиці за­вдає вес­ня­на ка­пу­с­тя­на му­ха, ли­чин­ки якої про­ни­ка­ють у ко­рені рос­лин і про­роб­ля­ють у них хо­ди. По­шко­д­жені рос­ли­ни по­чи­на­ють прив’яда­ти, ли­ст­ки темніють і ник­нуть. Вес­ня­на ка­пу­с­тя­на му­ха по­ши­ре­на в Ук­раїні по­всю­ди, але особ­ли­во шкідли­ва у півден­них рай­о­нах. У фазі стеб­лу­ван­ня шко­дять гу­се­ниці ка­пу­с­тя­ної молі, які по­шко­д­жу­ють ли­с­точ­ки рос­лин. Ка­пу­с­тя­на міль по­ши­ре­на по­всю­ди, але най­ш­ко­до­чинніша во­на в півден­них і півден­но-східних рай­о­нах Ук­раїни.

Гу­се­ниці ка­пу­с­тя­ної сов­ки у ли­ст­ках гірчиці ви­г­ри­за­ють ве­ликі от­во­ри не­пра­виль­ної фор­ми, внаслідок чо­го у рос­лин зни­жується пло­ща фо­то­син­те­зу­ю­чої по­верхні, що не­га­тив­но по­зна­чається на май­бут­нь­о­му вро­жаї. Ка­пу­с­тя­на сов­ка по­ши­ре­на в усіх зо­нах країни, але найбільшої шко­ди за­вдає гірчиці та іншим ка­пу­с­тя­ним куль­ту­рам у лісо­сте­повій зоні.

Гу­се­ниці ка­пу­с­тя­но­го та ріпа­ко­во­го біланів об’їда­ють ли­ст­ки гірчиці пе­ре­важ­но з країв, нерідко за­ли­ша­ють не­зай­ма­ни­ми ли­ше одні грубі жил­ки, а мо­жуть об’їда­ти і па­го­ни та струч­ки.

Стеб­ло­вий ка­пу­с­тя­ний при­хо­ва­но­хо­бот­ник (дов­го­но­сик) по­ши­ре­ний в Ук­раїні та­кож по­всю­ди, але особ­ли­во шкідли­вий у сте­повій зоні, Цен­т­раль­но­му і Західно­му Лісо­сте­пу.

Ба­ри­ди знач­но шко­дять у зоні Полісся та Лісо­сте­пу Ук­раїни. Ріпа­ко­вий пиль­щик по­ши­ре­ний по­всю­ди, але най­частіше шко­дить у зво­ло­же­них західних рай­о­нах Полісся та Лісо­сте­пу Ук­раїни.
В Ук­раїні із хре­с­тоцвітих клопів значно по­ши­ре­ний ка­пу­с­тя­ний клоп (80–90% за­галь­ної їхньої кількості). На Півдні Ук­раїни ча­с­то зустрічається гірчич­ний клоп, а в північній ча­с­тині більше по­ши­ре­ний ріпа­ко­вий.

Значні по­шко­д­жен­ня як гірчиці, так і насінни­кам ка­пу­с­тя­них куль­тур, у всіх при­род­них зо­нах Ук­раїни спри­чи­нює ріпа­ко­вий квіткоїд, який знач­но зни­жує уро­жай насіння. Тож для успішної бо­роть­би зі шкідни­ка­ми потрібно ближ­че «по­знай­о­ми­ти­ся» з ни­ми.

Хре­с­тоцвіті блішки

Рід Phyllotreta (ро­ди­на Ли­с­тоїди — Chrуsomelidae, ряд Твер­до­крилі — Coleoptera).
Зи­му­ють жу­ки під рос­лин­ни­ми решт­­­­ка­ми, опа­ли­ми ли­ст­ка­ми, у верх­­ньо­му шарі грун­ту, в лісо­сму­гах і ча­гар­ни­ках. Про­ки­да­ють­ся жу­ки ра­но на­весні (у квітні) і жив­лять­ся спо­чат­ку схо­да­ми ди­ких ка­пу­с­тя­них рос­лин, пізніше — гірчи­цею. Шко­дять до­рослі жу­ки, ви­г­ри­за­ю­чи на сім’ядоль­них ли­ст­ках за­глиб­лен­ня у ви­гляді ви­ра­зок, а та­кож вискріба­ють ям­ки на ли­ст­ковій пла­с­тинці. Ли­чин­ки світло­но­гої блішки, що вип­ло­ди­ли­ся, виїда­ють хо­ди (міни) у ли­ст­ковій пла­с­тинці, а інші ви­ди жи­вуть у грунті і по­шко­д­жу­ють корінці куль­тур­них та ди­ких ка­пу­с­тя­них куль­тур, що не має відчут­но­го гос­по­дарсь­ко­го зна­чен­ня.

Із ен­то­мо­фагів блішок істот­ну роль в об­ме­женні їхньої чи­сель­ності відіграє па­ра­зит пе­рилітус (Perilitus bicolor Wesm) із ро­ди­ни Бра­коніди (Braconidae), ряд Пе­ре­тин­ча­с­то­крилі (Hymenoptera). Він відкла­дає яй­ця під кри­ла блішок, а ли­чин­ки, що вип­ло­ди­ли­ся з яєць, жив­лять­ся, па­ра­зи­ту­ю­чи на жу­ках, які зго­дом втра­ча­ють ак­тивність і ги­нуть.

За­хисні за­хо­ди від хрестоцвітних блішок

Оскільки на гірчиці для за­хи­с­ту куль­ту­ри про­ти цих шкідників за­реєстро­ва­но ли­ше два пре­па­ра­ти — Ну­рел Д і Ван­текс, — важ­ли­во про­во­ди­ти профілак­тичні за­хо­ди за­хи­с­ту. Зо­к­ре­ма, слід зни­щу­ва­ти ка­пу­с­тяні бур’яни, особ­ли­во ра­но на­весні, ко­ли на них жив­лять­ся до­рослі жу­ки. Та­кож ефек­тив­ною є пе­ред­посівна об­роб­ка насіння про­труй­ни­ка­ми си­с­тем­ної дії.Сходи гірчиці, пошкоджені хрестоцвітими блішками

Аг­ро­технічні: до­три­ман­ня сівозміни, по­вер­нен­ня куль­ту­ри на по­ле не раніше ніж че­рез три-чо­ти­ри ро­ки, добір оп­ти­маль­них по­пе­ред­ників (тра­диційно — це про­сапні, зер­но­бо­бові або зер­нові куль­ту­ри), за­без­пе­чен­ня про­сто­ро­вої ізо­ляції від інших ка­пу­с­тя­них куль­тур (відстань має бу­ти не мен­ше 1 км), до­три­ман­ня оп­ти­маль­них строків сівби. Слід відміти­ти, що висів у ранні стро­ки за­без­пе­чує повні дружні схо­ди куль­ту­ри, рос­ли­ни кра­ще ви­ко­ри­с­то­ву­ють вес­ня­ну во­ло­гу, роз­ви­ва­ють міцну ко­ре­не­ву си­с­те­му, що підви­щує стійкість гірчиці про­ти шкідників.

Ка­пу­с­тя­на по­пе­ли­ця

Рід Brevicorynе brassicae L. (ро­ди­на Афіди — Aphididae, ряд Рівно­крилі хо­ботні — Homoptera). Ко­ма­ха за­в­довжки 1,7–2,3 мм, без­крилі са­миці — з яй­це­подібним тілом, по­криті сірим вос­ко­вим на­льо­том; у кри­ла­тих по­пе­лиць тіло більш ви­дов­же­не, струн­ке, з ко­рич­не­вою го­ло­вою і грудь­ми.
В Ук­раїні по­ши­ре­на всю­ди, особ­ли­во шко­дить у ро­ки із су­хим і спе­кот­ним літом. Зи­му­ють яй­ця на різних ди­ких ка­пу­с­тя­них куль­ту­рах. На­весні із них вип­ло­д­жу­ють­ся ли­чин­ки, які зго­дом пе­ре­тво­рю­ють­ся на са­миць-за­снов­ниць. Розмно­жу­ють­ся по­пе­лиці ли­чин­ка­ми. Так, на ка­пу­с­тя­них бур’янах роз­ви­вається кілька по­колінь по­пе­лиці, а пізніше в її ко­лоніях з’яв­ля­ють­ся кри­латі осо­би­ни, які пе­реліта­ють на гірчи­цю. У цей період ли­ст­ки бур’янів грубіють. Тож у літній період ка­пу­с­тя­на по­пе­ли­ця розмно­жується на гірчиці та інших ка­пу­с­тя­них куль­ту­рах. Ли­ст­ки, по­шко­д­жені шкідни­ком, зне­барв­лю­ють­ся і змор­щу­ють­ся, їх лег­ко ви­я­ви­ти візу­аль­но, оскільки по­пе­лиці, по­криті сірим вос­ко­вим на­льо­том, до­б­ре помітні на зе­ле­но­му фоні.

За­хисні за­хо­ди від капустяної попелиці

Зни­щен­ня ка­пу­с­тя­них бур’янів із зи­му­ю­чи­ми яй­ця­ми по­ряд із посіва­ми куль­ту­ри. Аг­ро­технічні: післяз­би­раль­не дис­ку­ван­ня по­жнив­них ре­ш­ток, гли­бо­ка зяб­ле­ва оран­ка.

Хімічні: за пе­ре­ви­щен­ня шкідни­ком еко­номічно­го по­ро­гу шкідли­вості (60 екз./рос­ли­ну за за­се­лен­ня 10% рос­лин) про­во­ди­ти об­при­с­ку­ван­ня рос­лин відповідни­ми пре­па­ра­та­ми.

Вес­ня­на ка­пу­с­тя­на му­ха

Рід Delia brassicae Bouche (ро­ди­на Сно­ви­ги, квіткові му­хи — Anthomyiidae, ряд Дво­крилі — Diptera). Са­ми­ця за­вдовжки 6–6,5 мм, сіра або по­пе­ля­с­то-сіра з трьо­ма тем­ни­ми смуж­ка­ми на спинці (й чор­ною поз­довжнь­ою смуж­кою на че­ревці — у самців). Задні стег­на — з пуч­ком во­лосків.
Най­ш­ко­до­чинніші два ви­ди — вес­ня­на та літня ка­пу­с­тяні му­хи. Зи­му­ють ля­леч­ки у блідо-ко­рич­не­вих не­справжніх ко­ко­нах у грунті на гли­бині 10–15 см. Виліт вес­ня­ної ка­пу­с­тя­ної му­хи (Delia brassicae Bouche) збігається із цвітінням суріпки та вишні за прогріван­ня грун­ту до 8°С.

Літня ка­пу­с­тя­на му­ха (Delia floralis Fall.) вилітає у се­ре­дині черв­ня — на по­чат­ку лип­ня за прогріван­ня грун­ту до 18°С. Яй­ця відкла­дає гру­па­ми на ко­ре­не­ву ший­ку гірчиці або на зем­лю біля рос­ли­ни у радіусі близь­ко 5 см. Яй­ця білі, дрібні, ви­дов­жені, і їх лег­ко ви­я­ви­ти на землі. Че­рез тиж­день із них вип­ло­д­жу­ють­ся ли­чин­ки, роз­ви­ток яких три­ває три-чо­ти­ри тижні у вес­ня­ної ка­пу­с­тя­ної му­хи і чо­ти­ри-шість — у літньої.

Ли­чин­ки по­шко­д­жу­ють корінь гірчиці спо­чат­ку зовні, потім вгри­за­ють­ся все­ре­ди­ну і пе­ре­хо­дять до підзем­ної ча­с­ти­ни стеб­ла. Внаслідок по­шко­д­жен­ня коріння за­гни­ває, рос­ли­ни відста­ють у рості, на сонці ли­ст­ки в’януть, на­бу­ва­ють си­ню­ва­то­го за­барв­лен­ня, іноді об­ви­са­ють і зовсім за­си­ха­ють. Вес­ня­на ка­пу­с­тя­на му­ха роз­ви­вається в од­но­му-трьох по­коліннях, а літня — в од­но­му. Найшкідливіше пер­ше по­коління шкідни­ка, яке жи­вить­ся і роз­ви­вається на мо­ло­дих рос­ли­нах, спри­ят­ли­вих до по­шко­д­жень.

За­хисні за­хо­ди від капустяної мухи

Зни­щен­ня ка­пу­с­тя­них бур’янів, що при­ваб­лю­ють мух; зби­ран­ня і зни­щен­ня рос­лин­них ре­ш­ток; гли­бо­ка зяб­ле­ва оран­ка. У разі за­се­лен­ня 10% рос­лин ка­пу­с­тя­ною му­хою за чи­сель­ності 6–10 яєць на рос­ли­ну посів мож­на об­ро­би­ти інсек­ти­ци­дом.

Ка­пу­с­тя­на міль

Рід Рlutella maculipennis Cust. (ро­ди­на Сер­по­крилі молі — Plutellidae, ряд Лу­с­ко­крилі — Lepidoptera).
Зи­му­ють ля­леч­ки у дов­га­с­тих напівпро­зо­рих ко­ко­нах на ли­ст­ках ка­пу­с­тя­них бур’янів, рос­лин­них решт­ках або на по­верхні грун­ту. У квітні або травні виліта­ють ме­те­ли­ки, які вдень хо­ва­ють­ся під рос­ли­ни гірчиці, а після за­хо­ду сон­ця по­чи­на­ють літа­ти. Із пер­ших днів льо­ту са­миці відкла­да­ють жов­ту­ва­то-білі яй­ця на нижній бік гірчич­них листків, розміщу­ю­чи їх по­одинці або гру­па­ми по 2–5 шт. Пло­дючість однієї сам­ки — до 100 яєць. Че­рез тиж­день вип­ло­д­жу­ють­ся гу­се­ниці, які на по­чат­ку вгри­за­ють­ся усе­ре­ди­ну ли­ст­ко­вих пла­с­ти­нок і про­то­чу­ють у них криві міни. Підро­с­та­ю­чи, во­ни ви­ла­зять на по­верх­ню листків, ви­г­ри­за­ють у них із ниж­нь­о­го бо­ку не­ве­ликі ділян­ки, не по­шко­д­жу­ю­чи верх­ню тка­ни­ну, внаслідок чо­го на ли­ст­ках ут­во­рю­ють­ся ніби «віко­неч­ка», по­криті звер­ху тон­кою плівкою, які у міру рос­ту листків роз­ри­ва­ють­ся. Роз­ви­ток гу­се­ниць три­ває 10–15 днів, потім во­ни спліта­ють на рос­ли­нах дов­гасті білі ко­ко­ни, у яких і пе­ре­тво­рю­ють­ся на ля­леч­ку. Че­рез 10–14 днів з’яв­ля­ють­ся ме­те­ли­ки но­во­го по­коління. За літо роз­ви­вається чо­ти­ри-де­сять по­колінь.

За­хисні за­хо­ди від капустяної молі

Дис­ку­ван­ня полів із по­даль­шою гли­бо­кою оран­кою; ранні стро­ки сівби; зби­ран­ня та зни­щен­ня бур’янів і рос­лин­них ре­ш­ток. Про­ти ка­пу­с­тя­ної молі на ка­пусті за на­яв­ності двох-п’яти гу­се­ниць на рос­ли­ну у фазі стеб­лу­ван­ня мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти інсек­ти­цид­ну об­роб­ку. Хімічни­ми пре­па­ра­та­ми об­­роб­ля­ють за се­зон не більше двох разів, ос­тан­ню про­во­дять за 20–30 днів до зби­ран­ня вро­жаю. На по­чат­ку по­яви гу­­се­ниць ка­пу­с­тя­ної молі ефек­тив­не дво­ра­зо­ве об­при­с­ку­ван­ня гірчиці че­рез сім-вісім днів біо­пре­па­ра­та­ми: Ден­д­ро­ба­цилін (титр — 60 млрд спор) із нор­мою ви­т­ра­ти 40–60 г або Біток­си­ба­цилін, 80–100 г, Лепідо­цид — 20–40 г на 8 л во­ди у роз­ра­хун­ку на 200 м2.

Р. Яковлєв, канд. с.-г. на­ук, 
Національ­ний універ­си­тет біоре­сурсів 
і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни

Ключові слова: другие культуры, горчица

Інтерв'ю
Максим Мартинюк  Держгеокадастр
За посадою Максимові Мартинюку належить опікуватися усіма землями держави. Тому перше запитання до голови Держгеокадастру цілком зрозуміле...  
доцент Львівського національного аграрного університету, канд. с.-г. наук Ігор Дидів (ліворуч) і співвласник компанії "Тетра-Агро" Сергій Прокопенко (праворуч)
Доцент кафедри садівництва і овочівництва Львівського національного аграрного університету, кандидат сільськогосподарських наук розповів сайту «Пропозиція» про нові дослідження і їх результати.                     - Зараз пора літніх... Подробнее

1
0