Шкідни­ки гірчиці — фак­тор, що піддається кон­тро­лю

У при­род­но-кліма­тич­них умо­вах Ук­раїни виз­на­че­но 211 видів фіто­фагів, які по­шко­д­жу­ють ка­пу­с­тяні куль­ту­ри, або 14% усіх шкідли­вих для сільсько­го­с­по­дарсь­ких рос­лин ко­мах, се­ред яких кількість спеціалізо­ва­них шкідників на­ра­хо­вує по­над 50 видів. У ціло­му в умо­вах на­шої країни ка­пу­с­тяні куль­ту­ри за­се­ля­ють по­над 250 шкідників.

За­га­лом на гірчиці ви­яв­ле­но 32 ви­ди фіто­фагів, які на­ле­жать до се­ми рядів та 16 ро­дин.
За сту­пе­нем по­ши­рен­ня та шкідли­вості фіто­фагів умов­но мож­на роз­поділи­ти на три гру­пи.

Ос­новні шкідни­ки — най­по­ши­реніші ви­ди, що за­вда­ють суттєвої шко­ди гірчиці, зо­к­ре­ма пред­став­ни­ки ро­ди­ни Ли­с­тоїди (Chrysomelidae) — хре­с­тоцвіті блішки: чор­на, си­ня, сму­га­с­та, світло­но­га та виїмча­с­та. Їхня чи­сельність за по­яви сходів знач­но пе­ре­ви­щує ЕПШ. Ок­ре­мо відміче­но ве­ли­ку кількість шкідни­ка ге­не­ра­тив­них ор­ганів гірчиці з ро­ди­ни Бли­щан­ки (Nitidulidae), а са­ме ріпа­ко­во­го квіткоїда, який по­чи­нає ак­тив­но за­се­ля­ти та по­шко­д­жу­ва­ти рос­ли­ни у фазі бу­тонізації. Для ре­гу­лю­ван­ня чи­сель­ності цих фіто­фагів слід постійно про­во­ди­ти пре­вен­тивні за­хо­ди за­хи­с­ту.

Дру­го­рядні — спа­ла­хи щільності по­пу­ляції шкідників спо­с­теріга­ють­ся в ок­ремі ро­ки (ка­пу­с­тя­на по­пе­ли­ця, кло­пи, при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ки, біла­ни).

Постійний моніто­ринг за ди­намікою їхньої чи­сель­ності — важ­ли­вий еле­мент тех­но­логії за­хи­с­ту куль­ту­ри та не­одмінна умо­ва от­ри­ман­ня стабільних при­бутків.

Су­путні ви­ди — кількість і шкідливість цих ко­мах не­знач­на, тож во­ни не по­тре­бу­ють про­ве­ден­ня ціле­с­пря­мо­ва­них за­ходів за­хи­с­ту рос­лин.

Най­не­без­печніши­ми шкідни­ка­ми гірчиці є хре­с­тоцвіті блішки, які по­шко­д­жу­ють її схо­ди. Особ­ли­во не­без­печні ці ко­ма­хи у спе­кот­ну со­няч­ну по­го­ду, ко­ли ак­тивність їхньо­го жив­лен­ня най­ви­ща. Во­ни ви­г­ри­за­ють на сім’ядоль­них ли­ст­ках за­глиб­лен­ня у ви­гляді ви­ра­зок. За силь­но­го по­шко­­джен­ня ці ви­раз­ки зли­ва­ють­ся, по­шко­­джені тка­ни­ни відми­ра­ють, зре­ш­тою рос­ли­ни ги­нуть. На Поліссі, у Цен­т­раль­но­му і Західно­му Лісо­сте­пу най­по­ши­реніші хви­ля­с­та та чор­на блішка, яких у цій зоні — 60–90% за­галь­ної їхньої кількості. Те­ри­торіаль­но знач­но по­ши­рені в Ук­раїні світло­но­га та виїмча­с­та блішки, але їхня кількість не­знач­на. У півден­них об­ла­с­тях пе­ре­ва­жа­ють си­ня та чор­на блішки.

Не­без­печ­ним шкідни­ком гірчиці є ка­пу­с­тя­на по­пе­ли­ця, яка, крім гірчиці, по­шко­д­жує та­кож ріпак, ре­ди­с­ку, брук­ву та інші куль­ту­ри. Ли­ст­ки по­шко­д­же­них рос­лин зне­барв­лю­ють­ся, скру­чу­ють­ся і жовтіють, ріст рос­лин уповільнюється. Па­го­ни із бу­то­на­ми та квітка­ми за силь­но­го по­шко­д­жен­ня зміню­ють за­барв­лен­ня і насіння не ут­во­рю­ють. Ка­пу­с­тя­на по­пе­ли­ця є од­ним із най­го­ловніших шкідників ка­пу­с­тя­них куль­тур і по­ши­ре­на в Ук­раїні по­всю­ди.

Та­кож ве­ли­кої шко­ди гірчиці за­вдає вес­ня­на ка­пу­с­тя­на му­ха, ли­чин­ки якої про­ни­ка­ють у ко­рені рос­лин і про­роб­ля­ють у них хо­ди. По­шко­д­жені рос­ли­ни по­чи­на­ють прив’яда­ти, ли­ст­ки темніють і ник­нуть. Вес­ня­на ка­пу­с­тя­на му­ха по­ши­ре­на в Ук­раїні по­всю­ди, але особ­ли­во шкідли­ва у півден­них рай­о­нах. У фазі стеб­лу­ван­ня шко­дять гу­се­ниці ка­пу­с­тя­ної молі, які по­шко­д­жу­ють ли­с­точ­ки рос­лин. Ка­пу­с­тя­на міль по­ши­ре­на по­всю­ди, але най­ш­ко­до­чинніша во­на в півден­них і півден­но-східних рай­о­нах Ук­раїни.

Гу­се­ниці ка­пу­с­тя­ної сов­ки у ли­ст­ках гірчиці ви­г­ри­за­ють ве­ликі от­во­ри не­пра­виль­ної фор­ми, внаслідок чо­го у рос­лин зни­жується пло­ща фо­то­син­те­зу­ю­чої по­верхні, що не­га­тив­но по­зна­чається на май­бут­нь­о­му вро­жаї. Ка­пу­с­тя­на сов­ка по­ши­ре­на в усіх зо­нах країни, але найбільшої шко­ди за­вдає гірчиці та іншим ка­пу­с­тя­ним куль­ту­рам у лісо­сте­повій зоні.

Гу­се­ниці ка­пу­с­тя­но­го та ріпа­ко­во­го біланів об’їда­ють ли­ст­ки гірчиці пе­ре­важ­но з країв, нерідко за­ли­ша­ють не­зай­ма­ни­ми ли­ше одні грубі жил­ки, а мо­жуть об’їда­ти і па­го­ни та струч­ки.

Стеб­ло­вий ка­пу­с­тя­ний при­хо­ва­но­хо­бот­ник (дов­го­но­сик) по­ши­ре­ний в Ук­раїні та­кож по­всю­ди, але особ­ли­во шкідли­вий у сте­повій зоні, Цен­т­раль­но­му і Західно­му Лісо­сте­пу.

Ба­ри­ди знач­но шко­дять у зоні Полісся та Лісо­сте­пу Ук­раїни. Ріпа­ко­вий пиль­щик по­ши­ре­ний по­всю­ди, але най­частіше шко­дить у зво­ло­же­них західних рай­о­нах Полісся та Лісо­сте­пу Ук­раїни.
В Ук­раїні із хре­с­тоцвітих клопів значно по­ши­ре­ний ка­пу­с­тя­ний клоп (80–90% за­галь­ної їхньої кількості). На Півдні Ук­раїни ча­с­то зустрічається гірчич­ний клоп, а в північній ча­с­тині більше по­ши­ре­ний ріпа­ко­вий.

Значні по­шко­д­жен­ня як гірчиці, так і насінни­кам ка­пу­с­тя­них куль­тур, у всіх при­род­них зо­нах Ук­раїни спри­чи­нює ріпа­ко­вий квіткоїд, який знач­но зни­жує уро­жай насіння. Тож для успішної бо­роть­би зі шкідни­ка­ми потрібно ближ­че «по­знай­о­ми­ти­ся» з ни­ми.

Хре­с­тоцвіті блішки

Рід Phyllotreta (ро­ди­на Ли­с­тоїди — Chrуsomelidae, ряд Твер­до­крилі — Coleoptera).
Зи­му­ють жу­ки під рос­лин­ни­ми решт­­­­ка­ми, опа­ли­ми ли­ст­ка­ми, у верх­­ньо­му шарі грун­ту, в лісо­сму­гах і ча­гар­ни­ках. Про­ки­да­ють­ся жу­ки ра­но на­весні (у квітні) і жив­лять­ся спо­чат­ку схо­да­ми ди­ких ка­пу­с­тя­них рос­лин, пізніше — гірчи­цею. Шко­дять до­рослі жу­ки, ви­г­ри­за­ю­чи на сім’ядоль­них ли­ст­ках за­глиб­лен­ня у ви­гляді ви­ра­зок, а та­кож вискріба­ють ям­ки на ли­ст­ковій пла­с­тинці. Ли­чин­ки світло­но­гої блішки, що вип­ло­ди­ли­ся, виїда­ють хо­ди (міни) у ли­ст­ковій пла­с­тинці, а інші ви­ди жи­вуть у грунті і по­шко­д­жу­ють корінці куль­тур­них та ди­ких ка­пу­с­тя­них куль­тур, що не має відчут­но­го гос­по­дарсь­ко­го зна­чен­ня.

Із ен­то­мо­фагів блішок істот­ну роль в об­ме­женні їхньої чи­сель­ності відіграє па­ра­зит пе­рилітус (Perilitus bicolor Wesm) із ро­ди­ни Бра­коніди (Braconidae), ряд Пе­ре­тин­ча­с­то­крилі (Hymenoptera). Він відкла­дає яй­ця під кри­ла блішок, а ли­чин­ки, що вип­ло­ди­ли­ся з яєць, жив­лять­ся, па­ра­зи­ту­ю­чи на жу­ках, які зго­дом втра­ча­ють ак­тивність і ги­нуть.

За­хисні за­хо­ди від хрестоцвітних блішок

Оскільки на гірчиці для за­хи­с­ту куль­ту­ри про­ти цих шкідників за­реєстро­ва­но ли­ше два пре­па­ра­ти — Ну­рел Д і Ван­текс, — важ­ли­во про­во­ди­ти профілак­тичні за­хо­ди за­хи­с­ту. Зо­к­ре­ма, слід зни­щу­ва­ти ка­пу­с­тяні бур’яни, особ­ли­во ра­но на­весні, ко­ли на них жив­лять­ся до­рослі жу­ки. Та­кож ефек­тив­ною є пе­ред­посівна об­роб­ка насіння про­труй­ни­ка­ми си­с­тем­ної дії.

Аг­ро­технічні: до­три­ман­ня сівозміни, по­вер­нен­ня куль­ту­ри на по­ле не раніше ніж че­рез три-чо­ти­ри ро­ки, добір оп­ти­маль­них по­пе­ред­ників (тра­диційно — це про­сапні, зер­но­бо­бові або зер­нові куль­ту­ри), за­без­пе­чен­ня про­сто­ро­вої ізо­ляції від інших ка­пу­с­тя­них куль­тур (відстань має бу­ти не мен­ше 1 км), до­три­ман­ня оп­ти­маль­них строків сівби. Слід відміти­ти, що висів у ранні стро­ки за­без­пе­чує повні дружні схо­ди куль­ту­ри, рос­ли­ни кра­ще ви­ко­ри­с­то­ву­ють вес­ня­ну во­ло­гу, роз­ви­ва­ють міцну ко­ре­не­ву си­с­те­му, що підви­щує стійкість гірчиці про­ти шкідників.

Ка­пу­с­тя­на по­пе­ли­ця

Рід Brevicorynе brassicae L. (ро­ди­на Афіди — Aphididae, ряд Рівно­крилі хо­ботні — Homoptera). Ко­ма­ха за­в­довжки 1,7–2,3 мм, без­крилі са­миці — з яй­це­подібним тілом, по­криті сірим вос­ко­вим на­льо­том; у кри­ла­тих по­пе­лиць тіло більш ви­дов­же­не, струн­ке, з ко­рич­не­вою го­ло­вою і грудь­ми.
В Ук­раїні по­ши­ре­на всю­ди, особ­ли­во шко­дить у ро­ки із су­хим і спе­кот­ним літом. Зи­му­ють яй­ця на різних ди­ких ка­пу­с­тя­них куль­ту­рах. На­весні із них вип­ло­д­жу­ють­ся ли­чин­ки, які зго­дом пе­ре­тво­рю­ють­ся на са­миць-за­снов­ниць. Розмно­жу­ють­ся по­пе­лиці ли­чин­ка­ми. Так, на ка­пу­с­тя­них бур’янах роз­ви­вається кілька по­колінь по­пе­лиці, а пізніше в її ко­лоніях з’яв­ля­ють­ся кри­латі осо­би­ни, які пе­реліта­ють на гірчи­цю. У цей період ли­ст­ки бур’янів грубіють. Тож у літній період ка­пу­с­тя­на по­пе­ли­ця розмно­жується на гірчиці та інших ка­пу­с­тя­них куль­ту­рах. Ли­ст­ки, по­шко­д­жені шкідни­ком, зне­барв­лю­ють­ся і змор­щу­ють­ся, їх лег­ко ви­я­ви­ти візу­аль­но, оскільки по­пе­лиці, по­криті сірим вос­ко­вим на­льо­том, до­б­ре помітні на зе­ле­но­му фоні.

За­хисні за­хо­ди від капустяної попелиці

Зни­щен­ня ка­пу­с­тя­них бур’янів із зи­му­ю­чи­ми яй­ця­ми по­ряд із посіва­ми куль­ту­ри. Аг­ро­технічні: післяз­би­раль­не дис­ку­ван­ня по­жнив­них ре­ш­ток, гли­бо­ка зяб­ле­ва оран­ка.

Хімічні: за пе­ре­ви­щен­ня шкідни­ком еко­номічно­го по­ро­гу шкідли­вості (60 екз./рос­ли­ну за за­се­лен­ня 10% рос­лин) про­во­ди­ти об­при­с­ку­ван­ня рос­лин відповідни­ми пре­па­ра­та­ми.

Вес­ня­на ка­пу­с­тя­на му­ха

Рід Delia brassicae Bouche (ро­ди­на Сно­ви­ги, квіткові му­хи — Anthomyiidae, ряд Дво­крилі — Diptera). Са­ми­ця за­вдовжки 6–6,5 мм, сіра або по­пе­ля­с­то-сіра з трьо­ма тем­ни­ми смуж­ка­ми на спинці (й чор­ною поз­довжнь­ою смуж­кою на че­ревці — у самців). Задні стег­на — з пуч­ком во­лосків.
Най­ш­ко­до­чинніші два ви­ди — вес­ня­на та літня ка­пу­с­тяні му­хи. Зи­му­ють ля­леч­ки у блідо-ко­рич­не­вих не­справжніх ко­ко­нах у грунті на гли­бині 10–15 см. Виліт вес­ня­ної ка­пу­с­тя­ної му­хи (Delia brassicae Bouche) збігається із цвітінням суріпки та вишні за прогріван­ня грун­ту до 8°С.

Літня ка­пу­с­тя­на му­ха (Delia floralis Fall.) вилітає у се­ре­дині черв­ня — на по­чат­ку лип­ня за прогріван­ня грун­ту до 18°С. Яй­ця відкла­дає гру­па­ми на ко­ре­не­ву ший­ку гірчиці або на зем­лю біля рос­ли­ни у радіусі близь­ко 5 см. Яй­ця білі, дрібні, ви­дов­жені, і їх лег­ко ви­я­ви­ти на землі. Че­рез тиж­день із них вип­ло­д­жу­ють­ся ли­чин­ки, роз­ви­ток яких три­ває три-чо­ти­ри тижні у вес­ня­ної ка­пу­с­тя­ної му­хи і чо­ти­ри-шість — у літньої.

Ли­чин­ки по­шко­д­жу­ють корінь гірчиці спо­чат­ку зовні, потім вгри­за­ють­ся все­ре­ди­ну і пе­ре­хо­дять до підзем­ної ча­с­ти­ни стеб­ла. Внаслідок по­шко­д­жен­ня коріння за­гни­ває, рос­ли­ни відста­ють у рості, на сонці ли­ст­ки в’януть, на­бу­ва­ють си­ню­ва­то­го за­барв­лен­ня, іноді об­ви­са­ють і зовсім за­си­ха­ють. Вес­ня­на ка­пу­с­тя­на му­ха роз­ви­вається в од­но­му-трьох по­коліннях, а літня — в од­но­му. Найшкідливіше пер­ше по­коління шкідни­ка, яке жи­вить­ся і роз­ви­вається на мо­ло­дих рос­ли­нах, спри­ят­ли­вих до по­шко­д­жень.

За­хисні за­хо­ди від капустяної мухи

Зни­щен­ня ка­пу­с­тя­них бур’янів, що при­ваб­лю­ють мух; зби­ран­ня і зни­щен­ня рос­лин­них ре­ш­ток; гли­бо­ка зяб­ле­ва оран­ка. У разі за­се­лен­ня 10% рос­лин ка­пу­с­тя­ною му­хою за чи­сель­ності 6–10 яєць на рос­ли­ну посів мож­на об­ро­би­ти інсек­ти­ци­дом.

Ка­пу­с­тя­на міль

Рід Рlutella maculipennis Cust. (ро­ди­на Сер­по­крилі молі — Plutellidae, ряд Лу­с­ко­крилі — Lepidoptera).
Зи­му­ють ля­леч­ки у дов­га­с­тих напівпро­зо­рих ко­ко­нах на ли­ст­ках ка­пу­с­тя­них бур’янів, рос­лин­них решт­ках або на по­верхні грун­ту. У квітні або травні виліта­ють ме­те­ли­ки, які вдень хо­ва­ють­ся під рос­ли­ни гірчиці, а після за­хо­ду сон­ця по­чи­на­ють літа­ти. Із пер­ших днів льо­ту са­миці відкла­да­ють жов­ту­ва­то-білі яй­ця на нижній бік гірчич­них листків, розміщу­ю­чи їх по­одинці або гру­па­ми по 2–5 шт. Пло­дючість однієї сам­ки — до 100 яєць. Че­рез тиж­день вип­ло­д­жу­ють­ся гу­се­ниці, які на по­чат­ку вгри­за­ють­ся усе­ре­ди­ну ли­ст­ко­вих пла­с­ти­нок і про­то­чу­ють у них криві міни. Підро­с­та­ю­чи, во­ни ви­ла­зять на по­верх­ню листків, ви­г­ри­за­ють у них із ниж­нь­о­го бо­ку не­ве­ликі ділян­ки, не по­шко­д­жу­ю­чи верх­ню тка­ни­ну, внаслідок чо­го на ли­ст­ках ут­во­рю­ють­ся ніби «віко­неч­ка», по­криті звер­ху тон­кою плівкою, які у міру рос­ту листків роз­ри­ва­ють­ся. Роз­ви­ток гу­се­ниць три­ває 10–15 днів, потім во­ни спліта­ють на рос­ли­нах дов­гасті білі ко­ко­ни, у яких і пе­ре­тво­рю­ють­ся на ля­леч­ку. Че­рез 10–14 днів з’яв­ля­ють­ся ме­те­ли­ки но­во­го по­коління. За літо роз­ви­вається чо­ти­ри-де­сять по­колінь.

За­хисні за­хо­ди від капустяної молі

Дис­ку­ван­ня полів із по­даль­шою гли­бо­кою оран­кою; ранні стро­ки сівби; зби­ран­ня та зни­щен­ня бур’янів і рос­лин­них ре­ш­ток. Про­ти ка­пу­с­тя­ної молі на ка­пусті за на­яв­ності двох-п’яти гу­се­ниць на рос­ли­ну у фазі стеб­лу­ван­ня мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти інсек­ти­цид­ну об­роб­ку. Хімічни­ми пре­па­ра­та­ми об­­роб­ля­ють за се­зон не більше двох разів, ос­тан­ню про­во­дять за 20–30 днів до зби­ран­ня вро­жаю. На по­чат­ку по­яви гу­­се­ниць ка­пу­с­тя­ної молі ефек­тив­не дво­ра­зо­ве об­при­с­ку­ван­ня гірчиці че­рез сім-вісім днів біо­пре­па­ра­та­ми: Ден­д­ро­ба­цилін (титр — 60 млрд спор) із нор­мою ви­т­ра­ти 40–60 г або Біток­си­ба­цилін, 80–100 г, Лепідо­цид — 20–40 г на 8 л во­ди у роз­ра­хун­ку на 200 м2.

Р. Яковлєв, канд. с.-г. на­ук, 
Національ­ний універ­си­тет біоре­сурсів 
і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни