Ринок сої: Україна та світ

За підсумками 2009/10 маркетингового року, соєві боби виявилися дорожчими за інші олійні культури в Україні.

У січні 2010 року середні ціни внутрішнього ринку на неї досягали 3,7 тис. грн, що на 20% більше за тодішню вартість ріпаку та на 28% - соняшнику. Незважаючи на здешевлення сої у червні нинішнього року, вона залишається привабливою для сільськогосподарських підприємств та експортерів.
Вітчизняне виробництво
В Україні спостерігається позитивна динаміка вирощування сої. Якщо у 2003 році цю культуру вирощували на площі 189,6 тис. га, то у 2009 вона розширилася до 622,5 тис. Відповідно збільшувався й валовий збір, який у минулому році становив 1043,5 тис. т, що в 4,5 рази перевищило рівень 2003 року.
У 2009 році сою вирощували понад 3,2 тис. господарств, із яких 177 були зареєстровані як насіннєві. Потужності з її переробки збільшилися до 1,7 млн тонн.
Таким чином, у виробництві сої, Україна вийшла на лідируючі позиції серед країн Європейського Союзу та Співдружності незалежних держав (СНД).
 Цього вдалося досягти за рахунок економічної привабливості культури. За інформацією Української асоціації виробників і переробників сої, у 2009 році середня ціна сої на внутрішньому ринку становила 3,4 тис. грн/т, що забезпечило отримання рентабельності її виробникам на рівні 41,4%, тоді як рентабельність ріпаку становила 34,9%, соняшнику - 30,9 відсотка.
Позитивний вплив на розвиток галузі мала державна підтримка. Починаючи з 2004 року, виділялися кошти з Державного бюджету на часткову компенсацію розмірів сортонадбавок на придбане товаровиробниками суперелітне, елітне і насіння першої репродукції; у 2006-2008 роках - на щорічну компенсацію витрат за висіяну сою насінням не нижче першої репродукції - 80 грн/га та третьої репродукції - 50 грн на гектар.
Значний вплив на внутрішній ринок сої має ситуація на світовому ринку.

Світове виробництво
На відміну від України, у світовому сільському господарстві соєві боби належать до основних олійних культур. Із загального їхнього виробництва у 2009/10 маркетинговому році (МР) на рівні 441 млн т соєві боби займають 59%, тоді як ріпак - 14%, соняшник - 7 відсотків.
Згідно з даними Міністерства сільського господарства США (USDA), у 2009/10 МР виробництво сої становило 259 млн т, що більше, порівняно з попереднім сезоном, на 22%. Збільшення виробництва було наслідком розширення посівних площ та підвищення врожайності. Так, посівні площі сої були на рівні 102 млн га, а це на 5,7 млн га, або майже на 6%, більше порівняно з попереднім сезоном. Урожайність була близько 2,5 т/га, що на 13% більше за попередній рівень.
Площа посіву сої у світі мала тенденцію до щорічного зростання та, як наслідок, у нинішньому сезоні є найвищою за всі періоди вирощування цієї культури.
У поточному маркетинговому сезоні найбільшим виробником сої у світі є Сполучені Штати Америки, які виробили 91 млн т бобів, що становить понад третину світового врожаю. До провідних світових виробників цієї культури належать: Бразилія (з обсягом виробництва 69 млн т), Аргентина (54 млн т), Китай (15 млн тонн).
Ріст виробництва сої пов'язаний з ростом чисельності населення у світі. Так, у 1960 році чисельність світового населення становила 2,9 млрд, у 2002 році - 6,2 млрд, у 2010-му - прогнозується 6,8 млрд осіб. Відтак, зростання населення спричинює збільшення споживання продовольства. Тому в країнах з низьким рівнем доходів населення сою використовують як основний дешевий рослинний білок у харчуванні людей, а у розвинених країнах - як цінну білкову сировину в годівлі тварин.
У 2010/11 МР прогнозується зменшення світового виробництва сої. Так, за червневим звітом USDA, виробництво цієї культури у новому сезоні становитиме 250 млн т, що на 9 млн т менше порівняно з нинішнім сезоном. Зменшення виробництва обумовлене очікуваним недобором урожаю в основних країнах-виробниках, і становитиме від 2 до 7% від рівня нинішнього року.
Проте прогнозних обсягів виробництва та перехідних залишків минулого року буде достатньо для покриття наявного попиту.
Споживання та торгівля
За даними USDA, світове споживання сої має тенденцію до зростання. У поточному сезоні попит на цю олійну культуру становив 205 млн т, що більше, порівняно з минулим сезоном, на 6% та перевищує середньорічний показник за останні 10 років на 12%. Проте, як і в попередні роки, обсяги споживання сої будуть меншими за його виробництво. Це позитивно позначатиметься на світових кінцевих запасах. Наприкінці поточного сезону вони становитимуть 65 млн т, що на 50% більше минулорічного показника.
Збільшення обсягів виробництва не вплинуло на активність світової торгівлі. Обсяг експорту становив 86 млн т, що на 12% більше, порівняно з минулим роком. У цілому частка експорту сої щодо обсягів його споживання становить 42%. Це пояснюється значним задоволенням потреб світових споживачів саме сировиною, а не продуктами переробки, якими є олія та шрот.
Упродовж січня-травня 2010 року на світових товарних біржах спостерігається тенденція до здешевлення соєвих бобів. Якщо в грудні ціни ф'ючерсів у США становили $368/т, то у травні опускалися до $317/т. У цілому середні світові ціни 2010 року є нижчими, порівняно з попереднім, на 4-7 відсотків.
Прогнозується, що у 2010/11 МР обсяги світової торгівлі соєю перевищать 88 млн т (+2% до нинішнього сезону), споживання досягне 215 млн т (+5%), перехідні запаси становитимуть 67 млн т (+2%).
Зростання перехідних запасів соєвих бобів позначиться на зниженні цін олійного ринку. Провідні аналітичні компанії прогнозують, що з липня поточного року та до завершення нового сезону ціни на цю олійну культуру в світі будуть у середньому на $40-50 нижчими від нинішнього рівня. При цьому в 2011-2014 роках ціни на сою коливатимуться в діапазоні від $335 до $349 за тонну.

Перспективи України
Минулорічне виробництво сої в обсязі понад 1 млн т дає можливість підійти до вирішення проблеми виробництва високоякісних збалансованих кормів, проте не задовольняє потреби тваринництва в повному обсязі.
За даними Інституту кормів НААНУ, вітчизняному тваринництву відтепер необхідно 1,1 млн т шроту, в тому числі: для свинарства - 500 тис. т, скотарства та птахівництва - по 300 тисяч. Для отримання такої кількості продуктів переробки сої потрібно висіяти її на площі близько 950 тис. га та зібрати врожай на рівні 1,6 млн тонн.
Окрім цього, для успішного виконання Державної програми розвитку тваринництва на період до 2015 року, яка передбачає значне нарощування поголів'я та зростання продуктивності, показники виробництва сої слід додатково збільшити - щонайменше в 1,5 раза.
Світовою практикою ведення тваринництва доведено ефективність застосування сої в годівлі тварин, проте в Україні такі підходи не знаходять належного застосування.
Для розширення площі посіву сої в Україні, забезпечення тваринництва продуктами її переробки, підвищення ефективності господарювання потрібно здійснити низку комплексних заходів.
По-перше, визначити місце сої в системі сівозмін для всіх грунтово-кліматичних зон України, з підвищенням її частки в структурі посівних площ до 10%; впровадження цієї культури в короткоротаційні сівозміни, зокрема: соя-кукурудза-соя, соя-пшениця-соя тощо. Для цього треба внести зміни у "Методичні рекомендації щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах різних грунтово-кліматичних зон України", затверджених наказом Мінагрополітики України та УААН від 18 липня 2008 року №440/71.
По-друге, розглянути можливість зацікавленості сільськогосподарських товаровиробників у розширенні посівних площ через відновлення механізму державної підтримки, зокрема проведення виплат коштів з Державного бюджету в розрахунку на 1 га посіву.
По-третє, здійснювати інформаційно-роз'яснювальну роботу щодо ефективності вирощування сої та використання продуктів її переробки. Тобто проводити на регіональному та районному рівнях із залученням керівників і спеціалістів управлінь агропромислового розвитку, сільськогосподарських підприємств всіх форм власності семінарів, навчань, майстер-класів, науково-практичних нарад, Днів-поля з демонстраціями особливостей технологічних процесів та результативності господарювання.
Запровадження таких заходів сприятиме продовольчій безпеці держави та формуванню вітчизняного експортного потенціалу.
Україна має потрібні матеріальні і трудові ресурси для виходу на провідні позиції у світовому сільському господарстві. Підвищення продовольчого попиту відкриває перед Україною великі можливості, якими обов'язково слід скористатися.

О.М. Маслак,
канд. екон. наук, керівник Центру стратегічних досліджень АПК Сумського національного аграрного університету