Спецможливості
Агробізнес

Ринок пивоварного ячменю Росії та України

30.05.2011
780
Ринок пивоварного  ячменю Росії та України фото, ілюстрація
Ячмінне поле

Пивоварна галузь - локомотив харчової індустрії й одночасно найбільше джерело бюджетних надходжень. 

 

Основні гравці й потужності

У Росії вона представлена 250 підприємствами, з яких "велика п'ятірка" репрезентована транснаціональними компаніями, що охоплюють понад 90% ринку пива за фізичним об'ємом: Baltika (40%), SUN-InBev (17), Heineken (13), Efes (9,5) і SAB-Miller (6,2%). З вітчизняних броварників найбільшим є "Очаково" (5%). Активи "Красного Востока" кілька років тому придбав "Эфес". У пивоварній індустрії РФ зайнято близько 50 тис. людей і 650 тис. - у пов'язаних з нею галузях. Не менше 35 тис. людей безпосередньо виробляють пивоварний ячмінь.

Виробництво пива в РФ у 2009 сягало 108,5 млн гектолітрів (-4,8%). Місткість російського ринку пива в 2008 р. становила 14 млрд євро. Падіння виробництва пива на 15-20% у 2010 р. надалі призведе до зниження місткості ринку на 5-10%. Держава, в пошуках бюджетних надходжень, спрямувала свій погляд на пивоварну галузь, де акцизи було підвищено відразу на порядок: із 3 до 8 руб. за літр пива в 2010 р., а потім до 10 й 12 руб. у 2011 й 2012 рр., відповідно. Розгортається нова антиалкогольна кампанія, вводяться обмеження продажу пива в нічний час і для роздрібного продажу в кіосках. Броварники, шоковані новими акцизами, змушені виживати способом скорочення витрат, тобто економії на сировині. На ринок виводяться нові продукти, на які не поширюються останні акцизи. Так, російська компанія "Балтика" (Carslberg) уже виготовляє квас "Хлебный край", воду "Живой ручей", розробляє сидр.

Український ринок пива теж представляють міжнародні компанії: SUN-InBev (34%), "Славутич" (Carsber) (17), "Сармат" (SAB-Miller) (4%) і вітчизняні: "Оболонь" (4%) та "Львівська броварня" (5%). Дрібні броварні охоплюють 36% ринку, але потужність кожної не перевищує 1%. Виробництво пива сягало 288 млн дал у 2008 р. й 265,3 млн дал (-7,4%) - у 2009 р. "Оболонь" - найвідоміший український бренд. В Україні під тиском "горілчаного" лобі теж просувають різні проекти з підвищення акцизів на пиво. Надходження в Держбюджет від акцизів з пива зросли на 86% і в січні-березні 2010 р. становили 253 млн грн.

 

Потужності солодових компаній. Ринок солоду

В умовах кризи пивоварні компанії, які мають власні солодовні, поставили собі за мету максимально експлуатувати внутрішні резерви, прагнучи обмежити придбання солоду на зовнішньому ринку. Якщо за основу взяти виробничі потужності, то близько половини солодових потужностей РФ належить провідним пивоварним компаніям: Baltika, SUN-InBev, Efes, "Очаково". Друга половина - це незалежні солодові компанії: "Русский Солод", "Невский берег", Soufflet Group, Cargill, Malteurop, які опинилися у важкій ситуації через те, що споживання солоду під час виробництва пива стали активно замінювати мальтозою та несолодкою сировиною.

Сукупні потужності солодових підприємств у Російській Федерації становлять 1,7 млн т, тобто вони більші, ніж у Великобританії (1,6 млн т) і Франції (1,4 млн т), але менші, ніж у Німеччині (2,1 млн т). Під час будівництва солодовень ураховували, головним чином, економічні причини, роль логістики було оцінено не повною мірою, а випереджувальне зростання цін на енергоносії не брали до уваги. Як наслідок, деякі солодовні, наприклад, Soufflet Group і "Невский берег" у С.-Петербурзі, хоча й максимально наближені до пивоварних підприємств "північної столиці", але в істотному віддаленні від зон виробництва пивоварного ячменю, що зумовлює їхню жорстку конкуренцію за солод, за сировину - ячмінь, - а також за канали постачання (залізничні перевезення із Центрального Чорнозем'я). Більшість солодових потужностей РФ працює на території Центрального Федерального регіону; істотно поступаються їм Північно-Західний, Приволзький і Сибірський регіони.
У 2007 р. було вироблено 1,48 млн солоду (+ 26%). З урахуванням того, що для виробництва 1 т солоду потрібно 1,24-1,27 т пивоварного ячменю, солодовні переробили 1,85 млн т ячменю (тоді як імпорт солоду в РФ в 2007 р. становив 147,3 тис. т). У 2008 р. виробили 1,37 млн т, у 2009 - 1,1 млн тонн.

Сукупні потужності основних гравців на ринку солоду України оцінюють у 535 тис. т за потреби 360 тис. т в 2008 р., 310-320 тис. т - у 2009 й 300 тис. т - у 2010 рр. За наявності перехідних запасів близько 100 тис. т виробництво солоду в ці роки становило 400-460 тис. т, а завантаження потужностей - 75-85%. До лідерів належать солодовні Soufflet Group і конкурент Malteurop (традиційний партнер SUN-InBev). До незалежних гравців можна зарахувати Бердичівську солодовню. Пивоварна компанія "Оболонь" нарощує солодові потужності не тільки для того, щоб максимально задовольнити власні потреби, а й щоб торгувати солодом на вільному ринку. Найсучаснішу в Україні солодовню - ЗАТ "Оболонь" - було збудовано за два роки, і вже тепер її виведено на повну потужність - понад 120 тис. т солоду за рік. Загальна сума інвестицій сягає понад 100 млн доларів.

Дефіцит солоду та якісного пивоварного ячменю в Росії й Україні став гальмом бурхливого розвитку пивоварної промисловості в період із 1995 по 2007 рр., особливо з 2000 р. Імпорт солоду в РФ у період з 2000 по 2004 рр. перебував у межах 400-500 тис. т. Одночасно у величезних обсягах ввозили пивоварний ячмінь: тільки в 2000 р. - близько 600 тис. т! Дефіцит солоду здолали в 2007 році, найбільш вдалому як для пивоварних, так і для солодових компаній. З 2008 р. споживання пива не збільшилося, зате зросли запаси сировини у виробників і броварників. Судячи з динаміки виробництва й відвантажень солоду, травень 2008 р. став переломним, коли поточна пропозиція сировини перекрила потребу. Розпочався спад виробництва солоду.
Кризове падіння ринкових цін в обох країнах призвело до суперечностей між незалежними виробниками солоду й пивоварними компаніями за умовами укладених договорів. Як наслідок, це спричинило поступовий відхід від ф'ючерсних контрактів. Виробництво солоду радикально скоротилося з 2008 р., а імпорт припинився зовсім. В умовах, коли не було зростання виробництва солоду, надлишок потужностей призвів до загострення конкуренції й консолідації ринку за рахунок поглинань (зміна власника солодовні в Бєлгороді з "Очаково" на Malteurop). Активно розвиваються експортні проекти ("Русский Солод"). Високі ціни на солод 2007-2008 рр. змусили броварників  Росії інвестувати проекти з будівництва й реконструкції власних солодовень (Baltika, Efes й ін.) Як наслідок, найбільші обсяги солоду в РФ затребувані, в основному, Heineken і SAB-Miller.
Нині на ринках РФ та України оперують світові лідери з виробництва солоду: Malturop (сукупні потужності в світі - 2,2 млн т), Soufflet (1,6 млн т), SB-InBev (1,3 млн т), SAB-Miller (0,9 млн т). Крім того, в Росії діють Cargill (1,4 млн. т) і "Русский Солод" (0,7 млн т).
 

Посівні площі й валові збори ячменю

Беручи до уваги такі природно-кліматичні, а також соціально-економічні чинники, ячмінь, за оцінками агентства "Експерт", поряд з іншими зерновими культурами, може успішно конкурувати на зовнішньому ринку.

Збиральні площі ячменю в Україні в період 2005-2009 рр. варіювали в межах 4-5 млн га; максимальне значення було 5,24 млн га в 2006 р., мінімальне - 4,06 млн га - в 2008 р. Але саме в 2008 р. хороші погодні умови посприяли високому врожаю зернових культур: валові збори ячменю досягли 12,3 млн т за середньої врожайності 3,02 т/га. Посушливі умови 2007 р. зменшили врожайність ячменю до 1,46 т/га й валовий збір - до 4,1 млн т. В 2009 р. посівні й, відповідно, збиральні площі ячменю зменшилися (4,56 млн га), валовий збір становив 10,16 млн тонн.

Виробництво від 0,5 млн т ячменю й вище в 2009 р. було зафіксовано у Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Полтавській, Харківській і Черкаській областях України. У сезоні 2010 р. Україна радикально скоротила посівні площі ярового ячменю - до 80% - у південних і східних регіонах. Причини в тому, що вартість ячменю важко передбачити, бо вона залежить фактично від одного імпортера: Саудівської Аравії, яка диктує прийнятну ціну. Поточна ціна покупки фуражного ячменю - 122-123 дол./т, СРТ, ціна пропозиції - 140 дол./т, СРТ. Крім того, рентабельність виробництва ячменю в 2009 р. була всього 10%, тоді як кукурудзи - 70%. Торік посівні площі ярового ячменю в Україні знизилися до значення менше ніж 3 млн га, однак це не зашкодить експорту в поточному маркетинговому році 6 млн т товарного зерна завдяки значним перехідним запасам.

У Росії ячмінь більше сіяють у Центрально-Чорноземному регіоні (22% посівних площ і 24% валових зборів у 2007 р.), а також у Північно-Кавказькому (14 і 18%) та Уральському (14 і 14%, відповідно). Посівні площі ячменю варіюють у межах 9,5-10 млн га. Рекордним за валовими зборами став 2008 рік (23 млн т.), в 2009 р. виробництво зменшилося до 17 млн т. Тенденція зниження інтересу до ячменю характерна для України й Росії в 2009-2010 р. Тільки в областях ЦЧР передбачуване скорочення посівних площ ярового ячменю пивоварних сортів - 0,4 млн га. Якщо в Україні яровий ячмінь у сівозміні заміняють переважно кукурудзою, то в Росії, крім кукурудзи, сіють сою, соняшник, гречку. Внаслідок складних погодних умов 2010 р., валовий збір ячменю становив лише 8,8 млн т за внутрішньої потреби країни - 16 мільйонів.
Останніми роками відбувається поступове збільшення посівів озимого ячменю, головним чином, у Північно-Кавказькому регіоні. Спроби розширення площ озимого ячменю в ЦЧР та інших регіонах стримуються високими ризиками загибелі в період перезимівлі, як наприклад, у 2009/2010 р., коли 20% посівних площ озимих зернових вимерзли.
 

 

Затребувані сорти

Які сорти пивоварного ячменю затребувані й чому? Пивоварні компанії вибирають солод з якістю, придатною для виробництва пива певних марок. ГОСТ 5060-86 "Ячмінь пивоварний. Технічні умови" використовує тільки Держкомісія для визначення, чи є сорт пивоварним. Солодовар має власну специфікацію на товарний ячмінь, яка об'єднує показники, не заявлені в ГОСТі.

У Державному реєстрі селекційних досягнень в РФ на 2010 р. було зафіксовано 160 сортів ярового ячменю. З них 29 - пивоварних (18%), 34 - пивоварних і цінних (21%), 35 - цінних (22%), 62 - фуражних (39%). Фактично затребувано кілька сортів. Частка сортів місцевої селекції, використовуваних як пивоварні, не перевищує 5-10% (Одеський 100, Суздалець, Зазерський, Гонар та ін.) Агропроекти солодоварів і броварників орієнтуються, в основному, на сорти західно-європейської селекції. У РФ це сорти німецьких насінницьких компаній BayWa (Скарлетт, Марні), Saaten-Union (Аннабель, Урса, Ксанаду, Беатріс), KWS (Пасадена, Філадельфія), французької Secobra (Жозефін).

В Україні теж лідирують Saaten-Union (Ксанаду, Беатріс), KWS (Пасадена), Secobra (Жозефін), Syngenta (Престиж), наявні також Sejet (Себастьян), Limagrain (Кангу), Plant Select (Мальц).

В умовах жорсткої конкуренції в сортовипробування обох країн передаються й реєструються нові сорти пивоварного ячменю. Добрі шанси мають сорти, які просувають компанії: BayWa - Посада, Грейс, Саншайн; Saaten-Union - Марта, Белана, Шакіра, Деспіна, а також Syngenta - Квенч. Крім згаданих насінницьких компаній, активізуються ще деякі компанії: F.Despres, Dieckmann, Saatbau-Linz, Boreal, DowAgroScience. Розмаїтість природно-кліматичних умов України й Росії є визначальним чинником успішної реєстрації сортів. У РФ щорічно реєструють не більше двох-чотирьох іноземних сортів ярого ячменю при тому, що щорічно в ДСВ передають 15-17 сортів західноєвропейської та американської селекції.

   Умови затребуваності сорту:

  •    широка адаптація й реєстрація в низці країн (особливо в Німеччині й Франції);
  •    стабільні параметри якості, що відповідають специфікаціям провідних як солодових, так і пивоварних компаній;
  •    правильна сортова політика (прозорий ланцюжок руху насіння зі сплатою роялті);
  •    широке використання в рамках агропроектів.

Прикладом вдалої сортової політики може бути поширення сорту Ксанаду від компанії Saaten-Union. Це один із найзатребуваніших сортів зі зростаючою часткою ринку в Центральній, Північній і Східній Європі; в 2008 р. площі розмноження Ксанаду перевищили 20 тис. га. Завдяки відмінній якості сорт відповідає специфікації більшості солодових і пивоварних компаній.
Сорти місцевої селекції також мають право зайняти свою нішу, але лише в разі вдалої сортової політики й добре налагодженого насінництва. Вимога солодоварів щодо високої сортової чистоти товарного зерна на практиці означає обмеження числа репродукцій під час відтворення. Зазвичай, в агропроектах для товарних цілей використовують насіння Р-2. У Росії й Україні велика частка насіння внутрішньогосподарського використання (90%), а законодавство не дозволяє стягувати роялті за внутрішньогосподарське відтворення. Ця обставина є основною перешкодою для активності іноземних селекціонерів.
Селекція - це найінноваційніша галузь, де 12-15% обороту спрямовують на розвиток (що порівнянно лише з IT-технологіями). Витрати на виведення нового сорту пивоварного ячменю в Євросоюзі сягають понад 3 млн євро. Тому селекційні фірми (як водиться, приватні) прагнуть окупити витрати на селекційні програми як підтримкою прийнятного рівня цін на насіння, так і збором ліцензійних платежів - роялті, обсяг яких у РФ в 2008 р. оцінили в 1 млн євро.

Сучасний сорт пивоварного ячменю повинен мати стабільний вміст протеїну в зерні, адаптивність до континентальних умов, стійкість проти специфічних патогенів. Для східних регіонів потрібна скоростиглість. Найчастіше виникає суперечність: що краще - високі врожаї інтенсивних сортів чи середні врожаї за низьких витрат, особливо в континентальних умовах? У сортовипробуванні вже є нові сорти, так звані low-lox сорти, що подовжують термін збереження пива. Для тривалого й успішного життєвого циклу сорту важлива його реєстрація в країнах Євросоюзу й адаптація міжнародними солодовими й пивоварними компаніями.
У Німеччині, крім процедури офіційної реєстрації сортів, діє "Берлінська програма" (VLB) всебічної оцінки пивоварних сортів, на результати якої орієнтуються броварники, солодовари, сільгоспвиробники. У рамках випробування "Берлінської програми" в 2006 р. сорт Марті виявився кращим і був рекомендований для виробництва солоду й пива в Німеччині. Як результат, Марті став лідером продажів і площ розмноження в 2007-2009 р., його насінницькі площі у ФРН в 2008 р. досягли 5,6 тис. га. Цей сорт має добрі шанси на поширення в інших країнах завдяки високій репутації його в споживачів ФРН. Марті зареєстровано і в Україні в 2009 р., він показує високі результати в ДСВ РФ.
У Франції є аналогічна програма (CBMO), рекомендації якої можуть вплинути на сортову політику світових лідерів-солодовників Malteurop і Soufflet Group, а отже, й підвищити рейтинг сорту.                           
                               

Ринок пивоварного ячменю

Динамічний розвиток сировинної бази для пивоварства тривав до 2008-2009 рр. У Центрально-Чорноземному регіоні (Курськ, Воронеж, Липецьк, Бєлгород, Орел, Тамбов) виробляють 80-82% пивоварного ячменю РФ, у Центральному (Тула й Рязань) - 8%, Середньо-Волзькому (Мордовія, Татарстан, Пенза) - 6-7%, Західно-Сибірському - 2-3%. Посівні площі ярого ячменю в ЦЧР незначно варіювали в межах 1,67-1,91 млн га в період 2004-2009 рр. Частка сортів іноземної селекції послідовно зростала з 12% у 2004 р. до 57 в 2009 р. завдяки зацікавленості сільгоспвиробників. Іноземні сорти в Центральному Чорнозем'ї Росії в 2009 р. займали найбільшу частку в Липецькій області (90% посівних площ), найменшу - в Курській (42%).

Тоді як саме Курська область є "столицею" пивоварного ячменю: в 2008 р. тут було реалізовано 440 тис. т цього насіння. Взявши за 100% площі іноземних сортів, оцінимо частку продуктів насінницьких компаній у ЦЧР. Площі, засіяні насінням компанії BayWa, завдяки поширенню сорту Скарлетт, займали 73% в 2004 р. Відносна частка компанії скоротилася до 43%, хоча абсолютна зросла з 150 тис. га в 2004 до 440 тис. га - в 2009 р. Частка компанії Saaten-Union у сегменті іноземних сортів стабільно трималася в межах 25% в 2004-2008 р. і лише в 2009 р. зросла до 39% завдяки новим сортам: Урса й Беатріс. Сорти компанії Lohow-Petkus (згодом KWS) у 2004 р. займали 1,5%, їхня відносна частка збільшилася до 15% у 2008 р., а потім знизилася на 6% у 2009 р. Французька Secobra, почавши з 1% в 2008 р., збільшила свою відносну частку до 6% у 2009 році.
 Поворотним став 2008 р., коли Росія й Україна вперше в сучасній історії задовольнили внутрішні потреби в пивоварному ячмені. У РФ за потреби 1,7 млн т в 2008 р. фактично було вироблено 2,2 млн т, що привело до відмови від імпорту й більших перехідних запасів (0,5 млн т). У 2009 р. виробництво пивоварного ячменю теж перевищило потребу (1,9 й 1,8 млн) з аналогічними перехідними запасами. Якщо в 2008 р. ціна товарного пивоварного ячменю сягала близько 10 000 руб./т, то в 2009 р. зменшилася до 3500 руб./т. В 2010 р. ціна ячменю знизилася до 2300 руб./т й 1030-1040 грн/т, практично зрівнявшись із фуражем. Для ячменю, як і для солоду, ринок "продавця" став ринком "покупця". Ці обставини не могли не призвести до втрати зацікавленості сільгоспвиробників пивоварним ячменем. Якщо в 2007 р. імпорт насіння іноземних сортів у РФ становив близько 3 тис. т, в 2008 р. - близько 2,5 тис. т, то на початку "періоду розчарування", в 2009 р., - 300 т, а в його розпал, у 2010 р., - менше 100 т! Тобто очікуваний дефіцит насіння для товарного використання може настати в 2011-2012 роках.

Налякані значними перехідними запасами, більшість броварників і солодоварів скоротили агропроекти, дедалі частіше покладаючись на придбання сировини на вільному ринку. Якщо в 2006-2008 рр. частки пивоварного ячменю, отриманого в агропроектах і на вільному ринку, були еквівалентними, то в 2009 р. вже переважали трейдери. Варто зазначити, що чимало трейдерів ("Корунд", "Агропродторг", "Инэко" та ін.) спочатку розвивалися, закуповуючи товарний ячмінь, який залишався в сільгоспвиробників після розрахунку за контрактами агропроектів. Однак стійкість продемонстрували лише трейдери, які мають як елеватори, так і засоби виробництва ("Курск-зерно", "Вилион", "Орловская зерновая компания" та ін.).

На ціни тиснуть також, з одного боку, потужності зберігання, з другого - перехідні запаси. В Росії близько 1100 елеваторів і хлібоприймальних підприємств загальною місткістю зерносховищ 90-102 млн т. Останніми роками побудовано зовсім небагато сучасних елеваторів, дефіцит потужностей тільки зростає.
Своєчасні інвестиції в насінні заводи дали змогу закріпити позиції в сфері насінництва насінницьким фірмам ("Агросхлебороб", "Артель" та ін.) Підприємства Росії, які спеціалізувалися на виробництві насіння пивоварного ячменю, в 2006 р. заробили 60 млн руб. У 2007 р. обсяги ринку насіння зросли до 90 млн руб., а в 2008 р. - до 140 млн! У 2009 р. ринок насіння скоротився наполовину, а в 2010 р. - втричі проти рівня 2008 р. Розширення ринку очікується в 2011 р. Підстава - 15-20% скорочення посівних площ ярового ячменю в Євросоюзі й нестача насіння внаслідок зменшення імпорту в 2009-2010 роках.

Ланцюжок переміщення насіння на прикладі сорту Ксанаду об'єднує:

  • Оригінатора сорту - компанію Nordsaat Saatzuchtgesellschaft GmbH, що передала права на його просування в Європі насінницькій компанії Saaten-Union Gmb (Ліцензіар).
  • Дочірнє підприємство ТОВ "Заатен-Унион Рус" після реєстрації сорту в РФ у рамках сортової політики компанії сприяє укладанню ліцензійних угод між Ліцензіаром і Ліцензіатами - солодоварами (Soufflet, Cargill) або партнерами броварників - SUN-InBev.

 Вони контрактують відтворення сорту й власне виробництво товарного ячменю cільгоспвиробниками на умовах закупівлі частини або всього врожаю.

Описані тенденції до певної міри характерні й для України, де виробництво пивоварного ячменю зосереджено в Сумській, Харківській, Чернігівській, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Тернопільській та Вінницькій областях. Частка виробництва пивоварного ячменю в рамках агропроектів в Україні становить близько 65-70%, решту продають на вільному ринку. Відмітна риса України - домінування дрібнотоварного виробництва (приватних ферм), оскільки тут усе-таки відбувся розподіл земельних ресурсів. Це створює додаткові труднощі в моніторингу просування насіння та в оцінці якості невеликих партій ячменю. В Росії домінують агрохолдинги.

С. Гончаров, генеральний директор ТОВ “ЗААТЕН-УНІОН Рус”

Інтерв'ю
Николай Орлов
До кінця 2016 року парламент повинен прийняти Закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. Цей закон має відкрити ринок землі в Україні. 
Український агрокомплекс відзначає експортна орієнтованість. Тому логістична складова для аграріїв має не менше значення, ніж власно агровиробництво. Зокрема, протягом врожайного минулого року обсяги перевалки зерна в українських портах... Подробнее

1
0