Правила отримання якісного грубого корму

Заготівля грубих кормів є основою основ у тваринництві. Наразі ми користуємось запасами грубих кормів, які були заготовлені торік. Утім, уже зараз можна говорити про те, що сезон’2015/16 у плані кормової бази та раціону для тварин буде дорожчим. Тому роботу над їхньою оптимізацією потрібно розпочинати негайно.

В. Мірненко,
ТОВ «Пьотінгер Україна»,
А. Сухина
a.sukhina@univest-media.com

Потенціал грубих кормів українські тваринники використовують менше ніж на 50%. Спробуємо розібратися в деталях, що потрібно зробити сьогодні, що — ще вчора, і що робити безпосередньо в полі під час заготівлі зеленого корму (люцернового силосу), для того щоб наші тварини впродовж року споживали якісний грубий корм, а ми з вами — отримували стабільні прибутки та мали здорове продуктивне стадо.
Пер­ше, що потрібно зро­би­ти, — це пра­виль­но дібра­ти скла­дові зе­ле­ної лінії за про­дук­тивністю. Як по­ка­зує прак­ти­ка, сьо­годні цим пи­тан­ням «хворіють» по­над 80% підприємств Ук­раїни. Не рідкість, ко­ли гос­по­дар­ст­во «вкла­дається» в су­час­ну про­дук­тив­ну ко­сар­ку, за­бу­ва­ю­чи про інші, не менш важ­ливі, техніко-тех­но­логічні еле­мен­ти лан­цюж­ка зби­ран­ня, такі як во­ру­шил­ки, вал­ку­вачі, техніка для підби­ран­ня рос­лин­ної ма­си та її пе­ре­ве­зен­ня, а та­кож для трам­бу­ван­ня. Най­го­ловніше — всі еле­мен­ти лан­цюж­ка по­винні ма­ти відповідну про­дук­тивність для за­без­пе­чен­ня без­пе­ребійної ро­бо­ти всієї си­с­те­ми. Ад­же всім відо­мо, що міцність лан­цю­га вимі­рюється міцністю кож­ної ок­ре­мо взя­тої лан­ки. То­му при пла­ну­ванні ви маєте вий­ти на од­на­ко­ву про­дук­тивність за го­ди­ну кож­ної лан­ки.
Тоб­то во­ру­шил­ка має встиг­ну­ти пе­ре­во­ру­ши­ти те, що ско­си­ла ко­сар­ка за го­ди­ну, граблі — згреб­ти ма­су після про­хо­д­жен­ня во­ру­шил­ки за той са­мий проміжок ча­су, маємо підібра­ти за го­ди­ну те, що бу­ло зібра­но у вал­ки, пе­ре­вез­ти йо­го до ями та, відповідно, ут­рам­бу­ва­ти корм за той са­мий проміжок ча­су. Потрібно тільки слідку­ва­ти за вча­сним стар­том кож­ної з ла­нок тех­но­логічно­го про­це­су — все інше піде од­не за од­ним. Тільки так вдасть­ся збе­рег­ти оп­ти­маль­ну во­логість та за­го­то­ви­ти якісний корм. Та­кож, чітко «роз­пи­сав­ши» про­дук­тивність кож­ної ма­ши­ни, мож­на виз­на­чи­ти і найс­лаб­шу лан­ку кор­мо­за­готівель­но­го про­це­су. Ад­же за­галь­на про­дук­тивність за до­бу виз­на­чається са­ме по­го­дин­ною.

Пла­ну­вати кож­ну опе­рацію
   Ско­шу­ван­ня
Ко­сар­ка має виїжджа­ти в по­ле не ду­же ра­но. Це важ­ли­во з ог­ля­ду на такі фак­то­ри.
 По-пер­ше, по во­ло­го­му по­лю ко­си­ти ні в яко­му разі не мож­на (тільки після по­вно­го спа­дан­ня ро­си!). Інко­ли за ко­сар­кою ми мо­же­мо спо­с­теріга­ти пил, який ви­ни­кає внаслідок то­го, що різа­ль­ний брус зачіпає грунт. Так от за во­ло­гої рос­лин­ності весь цей пил осіда­ти­ме на ско­шеній траві, а це при­зво­дить до за­бруд­нен­ня кор­му та підви­щен­ня вмісту си­рої зо­ли, яка не­га­тив­но впли­ває на на­дої мо­ло­ка (+1% си­рої зо­ли в кормі — це мінус 200 л мо­ло­ка на ко­ро­ву в рік!). То­му во­ло­гих рос­лин не ко­си­мо, не вал­куємо, не згрібаємо і вза­галі, до­ки не зійде ро­са — на по­ле не виїжджаємо.
По-дру­ге, у свіжоско­шеній лю­церні містить­ся 1% цу­к­ру, за умо­ви що ми про­ве­ли ско­шу­ван­ня після 9-ї го­ди­ни ран­ку. Для си­ло­су­ван­ня потрібно не мен­ше ніж 1,2%. За швид­ко­го про­су­шу­ван­ня до­сяг­ти та­ко­го рівня цу­к­ру в масі вдається за во­ло­гості 60–65%. Як­що лю­цер­ну ско­си­ти раніше, ко­ли во­на ще не по­ба­чи­ла сон­ця, то в ній бу­де мен­ше 1% цу­к­ру і навіть прив’ялив­ши її бу­де важ­ко от­ри­ма­ти цу­к­ро­вий мінімум. То­му їха­ти в по­ле «ні світ ні зо­ря» не вар­то — якісно­го кор­му в та­ко­му разі ми не от­ри­маємо. Оп­ти­маль­ний час ро­бо­ти — 9–11-та го­ди­на ран­ку за­леж­но від теп­ло­во­го ре­жи­му.

   Во­рушіння
Слідом за ко­сар­кою про­во­ди­мо во­рушіння. Потрібно взя­ти за пра­ви­ло: скільки пра­цює ко­сар­ка, стільки ж — і во­ру­шил­ка, про­те швидкість її має бу­ти не більше ніж 8 км/год. У разі більшої швид­кості во­ру­шил­ка по­об­би­ває ли­с­точ­ки, а це найцінніша кор­мо­ва ча­с­ти­на рос­ли­ни. Тож на полі за­ли­шить­ся… більшість по­жив­них еле­ментів. То­му що за­готівля якісно­го лю­цер­но­во­го си­ло­су на­сам­пе­ред за­ле­жить від бе­реж­ної за­готівлі ли­с­точків.

   Вал­ку­ван­ня
Після во­ру­шил­ки у по­ле ви­хо­дить вал­ку­вач. Вал­ку­ван­ня роз­по­чи­наємо, ко­ли рос­лин­на ма­са на полі про­сох­ла до во­ло­гості 67–68%, але потрібно орієнту­ва­тись, наскільки швид­ко во­на віддає во­ло­гу. Та­кож слід вра­хо­ву­ва­ти те, що у вал­ку ма­са сох­не нерівномірно: верх­ня ча­с­ти­на ви­сох­не, а ни­жня — ні, то­му ми от­ри­маємо не­од­норідну за во­логістю ма­су, що на­ба­га­то гірше, ніж ма­ти спра­ву із про­сто ве­ли­кою во­логістю. Вал­ку­вач — це єди­на лан­ка, в якій про­дук­тивність має бу­ти трішки більшою. Чо­му? Вал­ку­ван­ня здебільшо­го роз­по­чи­на­ють під обід або вза­галі в обідню по­ру, ко­ли інтен­сивність про­си­хан­ня знач­но ви­ща. То­му в цей час вал­ку­ва­ти потрібно з більшою про­дук­тивністю, ніж був про­цес ско­шу­ван­ня, щоб от­ри­ма­ти ма­су оп­ти­маль­ної во­ло­гості для за­кла­дан­ня в яму згідно з ви­мо­га­ми кор­мо­за­готівлі. От­же, на цьо­му етапі ос­нов­на ви­мо­га — про­во­ди­ти вал­ку­ван­ня до­ти, по­ки ма­са про­сох­не до потрібної во­ло­гості.
Підби­ра­ють підв’яле­ну тра­ву відра­зу ж за вал­ку­ва­чем (з відповідною про­дук­тивністю вал­ку­ван­ня). Та­кож потрібно ма­ти на увазі, що всі тех­но­логічні опе­рації слід про­во­ди­ти в то­му са­мо­му на­прям­ку, що й по­пе­редні.

   Трам­бу­ван­ня тран­шеї
Про­цес трам­бу­ван­ня тран­шеї три­ває до­ти, до­ки з по­ля над­хо­дить ма­са — уп­ро­довж мак­си­мум однієї го­ди­ни після за­ве­зен­ня ос­тан­ньої ма­ши­ни кор­му в яму. Чо­му? За­вдан­ня трам­бу­ван­ня — витіс­ни­ти ки­сень. Цьо­го до­ся­га­ють за­вдя­ки ти­с­ку на за­кла­де­ний корм по всій площі до­ти­ку. От­же, після проїзду спеціаль­ної техніки ки­сень витісняється, і ае­робні ор­ганізми пе­ре­ста­ють «пра­цю­ва­ти». На­томість по­чи­на­ють роз­­­ви­ва­тись ана­еробні ор­ганізми, роз­мно­­жу­ва­тись кис­ло­мо­лочні бак­терії, які й кон­сер­ву­ють корм. А ми ро­би­мо їм вед­ме­жу по­слу­гу — всю ніч «ка­таємось» по них. Унас­лідок та­кої «взаємодії» ма­са ве­де се­бе, як губ­ка: кис­ло­мо­лочні бак­терії виділи­ли вуг­ле­кис­лий газ, який не­­об­хідний для кон­сер­ву­ван­ня кор­му, ми йо­го проїздом техніки витісни­ли, і ма­са, розрівню­ю­чись, вод­но­час «втя­гує» на­зад ки­сень. Тоб­то як­що трам­бу­ва­ти по­над од­ну го­ди­ну після за­ве­зен­ня ос­тан­ньої ма­ши­ни з лю­цер­ною, ми про­сто-на­про­с­то зіпсуємо верхній шар кор­му, навіть як­що після цьо­го йо­го відповідно до тех­но­логії бу­де пра­виль­но ук­ри­то плівкою для кон­сер­ву­ван­ня.

Якщо масу не завозимо —
яму не трамбуємо

Накошування маси на наступний день кормозаготівлі
На­пе­ред ска­же­мо, що це — «зло», що піднімає про­дук­тивність за­готівлі кормів як мінімум на 25% і з яким з огляду на на­ші ве­ли­чез­ні по­ля­  і ма­лень­кі пар­ки техніки до­во­дить­ся ми­ри­ти­ся. Плюс до цьо­го, по­го­да не завжди дає мож­ливість про­су­ши­ти укіс за день до потрібної во­ло­гості, то­му скошену масу до­во­дить­ся ли­ша­ти на ніч. Це, звісно, підви­щує про­дук­тивність за­готівлі, про­те як­що ваш МТП дає вам мож­ливість в один світло­вий день ско­си­ти і зібра­ти ма­су, то потрібно ро­би­ти са­ме так. Інак­ше як­що ско­ше­на ма­са про­ле­жить цілу ніч на полі, по­жив­но­го в ній за­ли­шить­ся ду­же ма­ло і ви­со­ко­якісно­го кор­му вже не от­ри­ма­ти. Чо­му? Як тільки-но ми про­ве­ли ско­шу­ван­ня лю­цер­ни, на ній по­чи­на­ють роз­ви­ва­тись мікро­ор­ганізми. Пер­ши­ми у «сво­­­­­­єму се­ре­до­вищі» опи­ня­ють­ся ае­робні ор­га­нізми, ад­же є до­ступ кис­ню. І що роб­лять аб­со­лют­но всі живі ор­ганізми? Во­ни по­чи­на­ють «жу­­­­­­ва­­­­­­­ти». У на­шо­му разі ці не­ви­димі оком ор­га­­нізми спо­жи­ва­ють на­сам­пе­ред лег­ко­до­с­туп­ну енергію та лег­ко­до­с­туп­ний про­теїн, обділя­ю­чи на­ших корівок най­по­живніши­ми еле­мен­та­ми.

Косимо стільки, скільки
можемо опрацювати сьогодні

Ос­новні тех­но­логічні про­це­си за­готівлі си­ло­су з лю­цер­ни
  Ско­шу­ван­ня
Швидкість ско­шу­ван­ня тра­ви за­ле­жить від кон­ст­рук­тив­них особ­ли­во­с­тей ко­са­рок різних ви­роб­ників. Ос­нов­на ви­мо­га — ко­сар­ка має пра­цю­ва­ти без за­би­ван­ня ро­бо­чих ор­ганів ско­шу­ва­ною ма­сою та якісно копіюва­ти по­верх­ню по­ля. До то­го ж за по­тре­би ско­шу­ван­ня са­ме лю­цер­ни — обов’яз­ко­во укомп­лек­то­ва­ною плю­щил­кою.
Про­дук­тивність ко­сар­ки. Отже, ми вже виз­на­чи­лись, що про­дук­тив­ність ско­шу­ван­ня не має бу­ти більшою за про­дук­тивність інших ма­шин у «зе­ле­но­му лан­цюж­ку». Але ко­сар­ки по­винні за­без­пе­чи­ти укіс за п’ять-сім днів. То­му весь об’єм кор­мо­вої ма­си, яку ми пла­нуємо за­кла­с­ти на зберіган­ня, тре­ба роз­поділи­ти за часом ско­шу­ван­ня (за дня­ми та кількістю ро­бо­чих го­дин), та­ким чи­ном от­ри­маємо про­дук­тивність ко­сар­ки за день.
Ско­шу­ван­ня за­леж­но від фа­зи рос­ту рос­лин. Потрібно відра­зу ска­за­ти: що старіша тра­ва на час ско­шу­ван­ня, то мен­ше в ній про­теїну, геміце­лю­ло­зи і то ниж­ча в неї пе­ре­травність — це з од­но­го бо­ку. З дру­го­го — що мо­лод­ша тра­ва, то мен­ше ми от­ри­маємо ма­си з оди­ниці по­ля, до то­го ж во­на гірше відро­ста­ти­ме. То­му з терміна­ми по­чат­ку ско­шу­ван­ня виз­на­ча­тись вам: як­що це ро­би­ти у фазі бу­тонізації, то вміст про­теїну в кормі бу­де на рівні 22–25%, а в період квіту­ван­ня лю­цер­ни — 16%.

Якість корму — основа поживності

   Ви­со­та уко­су
На­разі всі го­во­рять, що ви­со­та уко­су лю­цер­ни має бу­ти 5–7 см. Потрібно ска­за­ти, що та­ка ви­со­та уко­су іде­аль­на для зла­ко­вих трав, а для бо­бо­вих во­на за­ма­ла. Тож ви­со­та уко­су має ста­но­ви­ти 8–10 см. Про­те тут потрібно та­кож орієнту­ва­ти­ся на мож­ли­вості техніки. Для ско­шу­ван­ня бо­бо­вих ко­сар­ка має бу­ти ос­на­ще­на спеціаль­ни­ми ли­жа­ми, на яких мож­на на­ла­ш­ту­ва­ти цю ви­со­ту. Як­що ж техніка по­став­ле­на у ба­зовій ком­плек­тації, то на ній сто­ять лижі для зла­ко­вих, і мак­си­маль­на ви­со­та зрізу ста­но­вить 5–6 см. У та­ко­му разі ви­со­ту зрізу­ван­ня ре­гу­лю­ють ку­том ата­ки ножів. Для то­го щоб її збільши­ти, ми «за­ди­раємо» бал­ку вго­ру, внаслідок чо­го її зад­ня ча­с­ти­на по­чи­нає зди­ра­ти дер­ни­ну, а це не­при­пу­с­ти­мо.
Чо­му са­ме 8–10 см? За­готівля лю­цер­но­во­го си­ло­су — це, як уже бу­ло ска­за­но, на­сам­пе­ред за­готівля ли­с­точків, які ма­ють удвічі більше про­теїну і втричі мен­ше клітко­ви­ни, ніж стеб­ла, то­му ви­со­та зрізу ре­гу­люється за ви­со­тою пер­шо­го ли­с­точ­ка. Ад­же все, що ниж­че, це — підви­ще­ний вміст лігніну, ба­га­то це­лю­ло­зи, ма­ло геміце­лю­ло­зи, ма­ло про­теїну. То­му на­ла­ш­ту­ван­ня пра­виль­ної ви­со­ти зрізу — це впев­неність, що нічо­го ко­рис­но­го ви не втра­чаєте. Та­кож на цій ви­соті мен­ша мож­ливість за­че­пи­ти зем­лю, каміння, тим са­мим за­вдав­ши ме­ханічних по­шко­­джень ко­сарці. Окрім то­го, ва­лок, який ле­жить на ви­сокій стерні, кра­ще про­ду­вається повітрям, а от­же, при­швид­шується сам про­цес за­готівлі си­ло­су. На­ступ­ний мо­мент — вал­ку­вач та во­ру­шил­ка: їх та­кож на­ла­ш­то­ву­ють на більшу ро­бо­чу ви­со­ту, цим са­мим за­побіга­ю­чи їхньо­му ме­ханічно­му по­шко­д­жен­ню.
Потрібно слідку­ва­ти за ста­ном ножів, то­му що ско­шу­ван­ня ту­пи­ми но­жа­ми — це зни­щен­ня 10–15% лю­цер­ни че­рез розірвані («по­жо­вані») стеб­ла та їхнє за­ра­жен­ня гриб­а­ми. Та­кож це змен­шен­ня ви­т­рат ди­зе­лю за­вдя­ки змен­шен­ню опо­ру ко­сар­ки. До то­го ж слід пам’ята­ти: ножі на ко­сарці не за­то­чу­ють­ся.

Скосити люцерну потрібно встигнути за п’ять-сім днів

   Во­рушіння
Про­во­дять відра­зу за косаркою. Пи­тан­ня: во­­ру­­ши­ти чи не во­ру­ши­ти — у сфері вирішен­ня гос­по­да­ря. Та все ж слід пам’ята­ти, що за во­ру­шіння корм про­си­хає на дві го­ди­ни швид­ше. Не­га­тив­ним мо­мен­том за не­пра­виль­но­го на­ла­ш­ту­ван­ня та ек­сплу­а­тації во­­ру­ши­л­ки (підви­ще­на ро­­бо­ча швидкість) є об­би­­­­ван­ня ли­с­точків. Уза­галі прак­ти­ка по­ка­зує, що за вро­жай­ності мен­ше
10 т/га мож­на обійтись і без во­ру­шил­ки.
Пе­ревірка во­ло­гості. Це найвід­повідальніший мо­мент усь­о­го про­це­су за­готівлі. Ад­же ос­нов­не за­вдан­ня всіх ла­нок — пра­виль­ний старт, щоб от­ри­ма­ти корм з оп­ти­маль­ною во­логістю. Як її виз­на­чи­ти?
Ме­тод про­кру­чу­ван­ня рос­лин у ру­ках — найвідоміший та най­по­ши­реніший, про­те для йо­го ви­ко­ри­с­тан­ня потрібна лю­ди­на з досвідом. Для от­ри­ман­ня точніших по­каз­ників во­ло­гості рос­лин потрібно ко­ри­с­ту­ва­тись су­ча­с­ни­ми при­ла­да­ми та інстру­мен­та­ми. Пер­ший раз, для то­го щоб стар­ту­ва­ти, відбір про­би для виз­на­чен­ня во­ло­гості бе­ре­мо пря­мо з вал­ка. Всі на­ступні про­би рос­лин — з ма­ши­ни, яка при­вез­ла ма­су в яму для си­ло­су­ван­ня. Тож має бу­ти як мінімум дві лю­ди­ни, які кон­тро­лю­ють про­цес за­­го­тівлі. Про­би бе­руть із кож­ної ма­ши­ни, яка при­во­зить ма­су до тран­шеї. Як­що ми ба­чи­мо, що во­логість що­ра­зу підви­щується, то зу­пи­няємо про­цес, че­каємо до­ки ма­са підсох­не, і далі про­во­ди­мо підби­ран­ня та транс­пор­ту­ван­ня лю­цер­ни з по­ля.
Дру­гий варіант: ми про­во­ди­мо зби­ран­ня, а во­логість па­дає, в та­ко­му разі дається ко­ман­да про­пу­с­ти­ти декілька валків і про­во­ди­ти зби­ран­ня ін­­ших, пізніше ско­ше­них і звал­ко­ва­них. А про­пу­щені вал­ки за­ли­ша­ють­ся на сіно або сінаж (упа­ко­ва­ни­ми в стрейч-плівку).
Чо­му та­кий важ­ли­вий по­каз­ник во­ло­гості? Си­лос ство­рю­ють кис­ломо­лочні бак­терії. Во­ни жи­вуть та роз­ви­ва­ють­ся за во­ло­гості 60–70%. Че­рез різний вміст цукрів у рос­ли­нах бо­бові кра­ще за­кла­да­ти в «яму» за во­ло­гості 60–65%, зла­кові і ку­ку­руд­зу — 65–70%. Вар­то за­зна­чи­ти, що тва­ри­ни най­о­хочіше спо­жи­ва­ють корм за во­ло­гості 60%, тож оп­ти­маль­на во­логість для за­готівлі лю­цер­но­во­го си­ло­су — 60–65%.

Проби на вологість
корму беруть із кожної машини

   Вал­ку­ван­ня
Вал­ку­ва­ти мож­на по-різно­му. Ос­­нов­­не — вал­ку­вач не по­ви­нен кон­так­ту­ва­ти з грун­том, то­му слід за­зда­легідь ре­тель­но про­ве­с­ти всі відповідні на­ла­ш­ту­ван­ня (спо­чат­ку — на твердій по­верхні май­дан­чи­ка трак­тор­ної бри­га­ди, ос­та­точні — вже в полі, ад­же за різної во­ло­гості та струк­ту­ри грун­ту ко­ле­са, відповідно, про­сіда­ють по-різно­му).
Слід звер­ну­ти ува­гу на шасі та кількість коліс на ньо­му: що їх більше, то кра­ще вал­ку­вач копіює по­верх­ню по­ля. Ба­га­то хто із ви­роб­ників з яки­хось при­чин не ком­плек­тує свої вал­ку­вачі пе­реднім ко­­піюваль­ним ко­ле­сом, хо­ча во­но ду­же потрібне за ро­бо­ти на нерівних по­лях.
Оп­ти­маль­на ва­га по­гон­но­го ме­т­ра вал­ка. Для по­чат­ку виз­на­чи­мо, якою має бу­ти ма­са од­но­го по­гон­но­го ме­т­ра вал­ка для оп­ти­маль­ної ро­бо­ти ком­бай­на чи прес-підби­ра­ча. З од­но­го бо­ку, нам хо­четь­ся мен­ше «ка­та­ти­ся» по­лем, з дру­го­го — ва­лок має бу­ти та­ким, щоб відповіда­ти по­туж­ності ком­бай­на і вод­но­час не спри­чи­ню­ва­ти за­би­ван­ня йо­го ро­бо­чих ор­ганів та не при­зво­ди­ти до про­стоїв техніки. То­му слід вра­хо­ву­ва­ти, що оп­ти­маль­на ва­га по­гон­но­го ме­т­ра має ста­но­ви­ти 12–16 кг! Як­що цьо­го не вдається до­сяг­ти, то вал­ки потрібно здво­ю­ва­ти, а за по­тре­би — стро­ю­ва­ти — це оп­тимізує ро­бо­ту підби­ра­ча і за­без­пе­чує ста­ле нарізан­ня рос­лин­ної ма­си. Ад­же однією з при­чин по­га­ної нарізки є са­ме нерівномірний ва­лок.

   Підби­ран­ня
Підби­ра­ти лю­цер­ну мож­на в декілька спо­собів. Як­що ми го­во­ри­мо про підби­ран­ня ко­­м­­­­­­­­бай­ном із відве­зен­ням ав­то­транс­пор­том, то от­ри­муємо більшу про­дук­тив­ність. Про­те тут є ба­га­то не­га­тив­них мо­ментів. По-пер­ше, без спе­ціалізо­ва­них ножів, які слу­гу­ють са­ме для нарізу­ван­ня тра­ви, ми ніко­ли не от­ри­маємо пра­виль­ної нарізки ма­си для си­ло­су­ван­ня. А більшість ком­байнів на ри­нок Ук­раїни по­став­ля­ють тільки з но­жа­ми для нарізу­ван­ня ку­ку­руд­зи. По-дру­ге, ба­га­то ли­с­точків за підби­ран­ня рос­лин ком­бай­ном за­ли­ша­ють­ся у полі.
Дру­гий спосіб — підби­ран­ня з до­по­мо­гою при­чепів-підби­рачів. За пра­виль­ної логісти­ки за один ро­бо­чий день при­че­пом-підби­ра­чем мож­на за­го­ту­ва­ти 400–500 т трав’яно­го си­ло­су, до то­го ж якість йо­го бу­де знач­но кра­щою. Якісніший корм вдається от­ри­ма­ти за­вдя­ки то­му, що під час ро­бо­ти прес-підби­ра­ча не­за­леж­но від по­го­ди прак­тич­но не втра­чається ли­с­тя лю­цер­ни. Крім то­го, си­с­те­ма нарізу­ван­ня рос­лин зовсім інша, обер­ти ро­то­ра знач­но нижчі. Та­кож слід вра­ху­ва­ти, що ма­са у прес-підби­ра­ча де­що втрам­бо­вується, і за один раз причіп об’ємом 51 м3 мо­же пе­ре­вез­ти ту са­му ма­су, що ван­тажівка з об’ємом ку­зо­ва 100 м3. До то­го ж мож­ли­вості ви­ко­ри­с­тан­ня при­че­па не­об­ме­жені: йо­го мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти під час за­готівлі сіна та со­ло­ми так са­мо, як зви­чай­ний причіп на за­готівлі ку­ку­руд­зи.
Прак­тич­не порівнян­ня ро­бо­ти двох при­чепів-підби­рачів Jumbo та кор­мо­­зби­раль­но­­­го ком­бай­на і 12 ван­­­тажівок по­ка­за­ло, що за один і той са­мий час ці ма­ши­ни за­го­ту­ва­ли од­ну і ту са­му кількість кор­му. Ви­т­ра­ти паль­но­го за ва­­ріан­том обох при­чепів-підби­рачів ста­но­ви­ли 0,9 л на за­готівлю 1 т кор­му, а за ви­ко­ри­с­тан­ня ком­бай­на та ван­та­жівок — 2,7 л. У ре­зуль­таті еко­номічний ефект на за­готівлю кор­му для 350 голів ВРХ ста­но­вив 4,5 млн грн.
За­готівля у стрейч-плівці. Най­кра­щий ме­тод, який дає змо­гу от­ри­ма­ти ви­со­ко­якісний корм. Про­дук­тивність за та­ко­го спо­со­бу ста­но­вить 100–180 т/день, про­те під час за­готівлі цим спо­со­бом вартість кор­му підви­щується мінімум на 50 грн/т (роз­ра­ху­нок про­во­дили у 2012 р.). Та­ку тех­но­логію доцільно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти за кількості ВРХ 100–150 голів дійно­го ста­да, про­те за більшо­го по­голів’я вар­то об­ра­ти інший спосіб. До речі, ці ме­то­ди не­кон­ку­рентні — во­ни, рад­ше, є до­пов­нен­ням один од­но­го. Ком­байн — для ку­ку­руд­зи, прес-підби­рач — для трав’яно­го си­ло­су, прес з об­мо­ту­ван­ням кор­му стрейч-плівкою — іде­аль­ний варіант для валків, які пе­ре­сох­ли (ми от­ри­муємо ви­со­ко­якісний сінаж).

Неприпустимо,
щоб комбайн простоював в очікуванні машини

Про­дук­тивність підби­ран­ня та пе­ре­ве­зен­ня. Про­дук­тивність підби­ран­ня має бу­ти не мен­шою, ніж про­дук­тивність усієї лан­ки, особ­ли­во це сто­сується транс­пор­ту­ван­ня. За ве­ли­кої відстані пе­ре­ве­зен­ня за­для підви­щен­ня про­дук­тив­ності зби­ран­ня мож­ли­вий варіант пе­ре­ван­та­жен­ня ма­си в ав­то­мобільний транс­порт на краю по­ля.