Спецможливості
Інтерв'ю

Ірина Кухтіна, президент асоціації «Ягідництво України»: «Експорт ягід, про різке зростання якого так багато пишуть, може так само швидко знизитися».

06.02.2018
2351
Ірина Кухтіна, президент асоціації «Ягідництво України»: «Експорт ягід, про різке зростання якого так багато пишуть, може так само швидко знизитися». фото, ілюстрація
Ірина Кухтіна

Про необхідність об’єднання виробників ягід, левова частка яких в Україні вирощується одноосібниками й домогосподарствами, говорять уже давно. Минулого року така асоціація – «Ягідництво України» - була зареєстрована. Редакція вирішила дізнатися у президента асоціації Ірини Кухтіної про перші здобутки і плани на майбутнє.

 

Коли була зареєстрована ваша асоціація і скількох членів вона об’єднує зараз?

Асоціація була зареєстрована наприкінці травня, так що нам трохи більше, ніж півроку. Зараз до асоціації входять півтора десятки членів, серед яких приблизно порівно виробників і переробників. Хоча серед переробників є вертикально інтегровані компанії, які мають також власне вирощування.

Чому так небагато членів, адже ягоди на продаж вирощують тисячі людей?

Справа в тому, що за Статутом до асоціації можуть входити тільки юридичні особи. Втім, ми не закриваємо доступ дрібним виробникам. Просто вони можуть представлені в асоціації через кооперативи. Так, одним з членів нашої асоціації вже є ГО «Інноваційне фермерство та кооперація», до складу якої входять 7 кооперативів і до десятка фермерських господарств. В такий спосіб в асоціації представлені невеликі виробники.

Чим це викликано?

Асоціації легше працювати, коли вона отримує більш сконцентрований зворотний зв’язок. Але головна причина – те, що у дрібних виробників і у середніх і великих – різні запити. Інтерес дрібного виробника до роботи асоціації зазвичай обмежується розміром дотації, яку він може отримати. Ну і прикладними питаннями: агрономічна підтримка, питання технології, бухгалтерія, збут на локальному рівні.

 Для більшості середніх і великих виробників технологічні питання вже вирішені. На цій стадії розвитку вже стають актуальними інші питання, вирішення яких потребує важкої й тривалої роботи з законодавством, з органами влади, з розширенням ринків збуту за кордоном. Саме ця робота, яка не завжди може дати миттєві результати, і є основним напрямком діяльності асоціації.

Які ж питання ви зараз вирішуєте, зокрема в Верховній Раді і профільному міністерстві?

От якраз зараз ми внесли пропозиції щодо нових нормативів розрахунку дотацій, передбачених на розвиток садівництва, виноградарства й хмелярства.

Що ж це за пропозиції?

Передусім – підвищення нормативів, які не змінювалися, якщо я не помиляюся, з 2012 року. Потреба в їх підвищенні зумовлена як мінімум девальвацією гривні, яка відбулася за цей час. Окрім того технології пішли вперед, і треба це також враховувати.

Але річ не тільки в девальвації. Ми виступаємо, і міністерство нас підтримало в цьому, щоб дотації йшли цілеспрямовано на підвищення ефективності ягідництва, а не за принципом «усім потроху, щоб ніхто не ображався». Бо, згідно з попереднім порядком, можна було дотувати практично все. 300 млн грн – занадто мала сума, щоб її вистачило всім бажаючим. А якщо розмазати все рівним (і тонким) шаром, то той експорт ягід, про різке зростання якого так багато пишуть, може так само швидко знизитися. Бо наразі цей експорт базується лише на низькому курсі національної валюти. А стабільний експорт завжди базується на ефективності, на найкращому співвідношенні ціни й якості.

Тобто, в даному випадку дотації мають іти не просто на закладку насаджень, а ефективних, інтенсивних плантацій. Це значить, що одночасно з закладкою насадження має встановлюватися й зрошення – краплинне або мікродощування, має встановлюватися шпалера, повинен бути садивний матеріал високої якості, щоб він давав високу врожайність, щоб плантація закладалася зразу під високі технології. Крім того, на нашу думку має бути фінансова відповідальність фермера, якщо він отримав дотації, а врожайність має нижчу за середню по Україні, яка й так нижче плінтуса, то повинен повернути гроші державі.

Адже якщо зберегти нормативи на низькому рівні, то матимемо те, на що вказували деякі фахівці-садівники під час попередньої спроби впровадження дотацій: вони призвели до того, що з розсадників вигребли все дешеве «сміття».

Що вже відомо про те, як розподілятимуться ці 300 млн грн?

Насамперед те, що ці гроші в бюджеті вже є, тож затримок з фінансуванням не буде. Порядок їх розподілу з’явиться вже незабаром: депутати мають проголосувати за нього в лютому. Таке раннє прийняття порядку має стати неабияким прогресом порівняно з тим, що спостерігалось у попередні роки. Адже у виробників залишиться хоч якийсь час до початку сезону, щоб подати відповідні документи. І я раджу це робити саме зараз, бо потім наприкінці року не займатися цим в авральному порядку (бо в сезон буде не до цього).

Як прогнозує міністерство, дотації будуть виділені на посадку приблизно 3000 га насаджень, зокрема, 700 га ягідників (це розрахункова, а не обмежувальна цифра). Я вважаю, що насаджених за отримання державної підтримки ягідників буде більше, ніж прогнозує Мінагрополітики.

В середині року міністерство проаналізує подані заявки, щоб уточнити обсяги фінансування на конкретні напрямки. Адже, наприклад, залишене право часткової компенсації вартості обладнання зі зберігання, сортування й охолодження. Але на ці цілі дотації виділятимуться за залишковим принципом.

Чому так? Адже зараз стільки розмов про необхідність розвитку сушіння й заморозки ягід в умовах зниження цін на сировину. Тож чи виправдано з огляду на спад закупівельних цін подальше нарощування площ?

Ну, нові насадження, під які залучаються дотації – це не тільки розширення площ, це й заміна старих насаджень під недостатньо продуктивними сортами, без краплинного зрошення. А отримання коштів на організацію сушіння чи заморозки можливе не тільки за цією програмою. Є ж іще мільярд, виділений на підтримку фермерства, з якого 300 млн грн передбачено на розвиток кооперації. Так що в році, що почався, з’явиться багато нових кооперативів.

Ці кошти теж можна використовувати на створення ягідних кооперативів, які об’єднували б виробників і первинну доробку чи переробку. Це було б ефективніше: не просто компенсувати частину вартості будівництва якоїсь міні-сушарні, а стимулювати спільний розвиток переробки і сировинної зони. А то наші люди люблять поставити міні-сушарню чи заморозку, не освоївши технології, специфіки цього бізнесу. Побачили, скільки коштують сушені фрукти на полиці супермаркета – і поспішають встановити сушарню, не замислюючись над тим, а скільки він може продати за такою ціною.

І я вважаю, що потрібно спочатку з’ясувати, що ти будеш виробляти, куди і скільки й почому продавати, а потім уже братися за справу, і це стосується не тільки переробників, а й виробників ягід. Тому через пару років багато з тих міні-сушарень чи цехів з заморожування, які зараз відкриваються, зникне, як не стало ковбасних цехів, яких колись було чимало.

Вирішення яких ще питань асоціація домагається від Верховної Ради?

Питання номер один серед тих, що залишились, - легалізація ЗЗР на ягоди. Бо в Україні майже немає пестицидів, офіційно зареєстрованих на ягідних культурах. Що призводить до низки проблем, таких как  неможливість оформити документи, які можуть вимагати іноземні покупці та неконтрольований обіг хімії.

Також вимагає нагального вирішення питання спрощення процедури оформлення сезонних працівників. Бо буває, що людина прийшла, 3 години попрацювала, вирішила, що втомилася, й пішла, а на неї все одно потрібно оформлювати увесь пакет документів. Тому часто в реальності спостерігається картина, коли на полі 100 чоловік, а оформлено тільки п’ятеро.

Ще одне пріоритетне питання – проблема оформлення сировини від населення. По-перше, оформити закуплений у населення товар складно. Навіть коли існує мережа ФОПів, що допомагають скоротити перелік контрагентів. По-друге, нинішня соціальна політика призводить до того, що населення саме не хоче здавати ягоди легально. Заважає працювати й обмеження на зняття готівки в 50 тис. грн на день.

Як же ці питання, на Вашу думку, можна вирішити?

Що стосується реєстрації ЗЗР, то тут ми об’єднуємо свої зусилля з провідними міжнародними хімічними компаніями в тому, що слід нарешті впровадити поділ сільгоспкультур на основні і другорядні (до яких відносять і ягідні). У світовій практиці процедура реєстрації для двох цих груп різна, і для другорядних культур вона дешевша.

Хіба не простіше автоматично реєструвати препарати, зареєстровані в ЄС?

Справа в тому, що в ЄС реєструються не препарати, а діючі речовини. Реєстрація ж конкретних препаратів на конкретних культурах належить до компетенції окремих країн і залежить багато від чого – клімат, грунти, і таке інше. І в різних країнах процедура різна, як за поділом культур на головні і другорядні, так і за порядком проведення випробувань.

Так, із ЗЗР розібралися. А як можна оптимізувати процедуру оформлення сезонних працівників, прийнятої від населення продукції?

Зараз наші юристи вивчають досвід інших країн, зокрема тих, де є розвинута ягідна галузь, представлена переважно дрібними виробниками: Сербії, Польщі, Болгарії. Цікавий досвід придбання роботодавцями спеціальних «марок». Така «марка» коштує фіксовану суму і дає право на влаштування 1 людини на 1 день. А державний контроль зводиться до того, щоб перерахувати людей на полі – чи співпадає їх кількість з кількістю придбаних марок. Але це тільки приклад. Ми ще вивчаємо досвід інших країн, щоб запропонувати найкращу схему саме для наших умов.

Як відомо, смаки формуються в ранньому дитинстві. Тому важливо привчати до споживання ягід і продуктів їх переробки з дитинстваА як ви розвиваєте напрямки, за якими працюють багато асоціацій, особливо за кордоном – розвиток експорту, внутрішнього ринку?

Питання, які вирішуються в органах влади – це стратегічні завдання, які вимагають великого обсягу роботи з документами й переговорів. А сприяння експорту, розвиток внутрішнього попиту – це наша поточна робота. Наприклад, з лютого почне роботу цікавий проект з просування експорту до Європи. Тож чекайте на офіційне повідомлення з відкриття проекту вже скоро.

Сподіваюсь, держава взяла на себе частину витрат, як це скрізь робиться?

На жаль, ні. Це за рахунок інших донорів. Так от, проект передбачає серію тренінгів та навчальних заходів, під час яких буде відібрано не менше десятка підприємств (це можуть бути і виробники, і переробники), найбільш підготовлених до виходу на європейський ринок. Це можуть бути як підприємства, які вже мають досвід експорту, так і ті, які ще не експортували, але яким вже є що запропонувати європейському ринку. Наприклад, вони знаходяться в процесі сертифікації за GlobalGAP, мають співробітників, які вільно володіють англійською, тощо. Але, головне, - мають товар відповідної підтвердженої якості.

Після того, як підприємства будуть відібрані, з ними проводитиметься індивідуальна робота відповідно до їхніх потреб та наявного асортименту. Фокусна допомога полягатиме в консультуванні, допомозі в участі в міжнародних виставках, в отриманні сертифікатів, відпрацюванні асортименту, тощо.

А як Ви бачите розвиток внутрішнього ринку в умовах зниження платоспроможності населення?

Так, з 2013 р. споживання фруктів і ягід на душу населення впало з понад 55 до 34 кг на рік. Звичайно, різко підвищити купівельну спроможність населення не вдасться. Але продажі свіжого продукту ми хочемо стимулювати за рахунок створення більшої кількості точок продажів у великих містах, зокрема, відділів у супермаркетах. Тут важливо налагодити прямі контакти виробників і торгівлі, бо ті свіжі ягоди, які продають з землі в кожному жвавому місці, на повірку проходять через кілька посередників.

Ще один проект, який незабаром почне асоціація, - стажування молодих спеціалістів у господарствах, де працюють високопрофесійні агрономи. Адже вітчизняна середня й вища професійна освіта грішить відірваністю від практики. Також буде реалізовано програму навчання дрібних виробників в рамках кооперативів відповідно до їхніх потреб.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Ключові слова: асоціація

 

Інтерв'ю
координатор проекту "Купуймо разом!" Томаш Будзяк
Сільське господарство відноситься до тих галузей, де об'єднання може принести до значного підвищення конкурентноздатності. За ініціативи найбільшої в Польщі гастрономічної закупівельної групи Horeca GGZ в Україні буде створена вітчизняна... Подробнее
Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України
Ідея спалювати в котлах ТЕЦ солому ще в 80-х здалася б смішною. Однак зараз учені бачать не тільки можливість замінити ним, кукурудзяним і соняшним бадиллям дві третини газу, але й доводять, що тепло

1
0