Особ­ли­вості ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го

Ціле насіння льону олійного ви­ко­ри­с­то­ву­ють у багатьох країнах світу як до­бав­ки до різних сортів хліба і круп’яних сумішок, для по­си­пан­ня кон­ди­терсь­ких ви­робів. Білки, ек­с­т­ра­го­вані з лля­но­го насіння із вмістом ча­с­ти­нок обо­лон­ки, ма­ють же­ла­ти­но­у­тво­рю­валь­ну дію та мо­жуть за­сто­со­ву­ва­ти­ся в кулінарії.

Ма­ку­ха і шрот є до­сить цінним кор­мом для тва­рин. У 100 кг ма­ку­хи льо­ну містить­ся 115 к. од. і 28,5 кг пе­ре­трав­но­го про­теїну, а в 100 кг шро­ту, відповідно, — 103 і 28,9. Ма­ку­ха і шрот льо­ну олійно­го за кор­мо­ви­ми яко­с­тя­ми пе­ре­ва­жають та­ку са­му кор­мо­про­дукцію інших куль­тур. У прак­тиці го­ду­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких тва­рин лля­ну ма­ку­ху виз­на­но однією із кра­щих. За по­ли­ван­ня її теп­лою во­дою во­на роз­бу­хає і ут­во­рює слиз, що скла­дається із пек­ти­но­вих ре­чо­вин. Ця вла­с­тивість ро­бить ма­ку­ху із льо­ну олыйного цінним дієтич­ним про­дук­том. Льня­на ма­ку­ха при­дат­на у корм для всіх сільсько­го­с­по­дарсь­ких тва­рин. Ви­ко­ри­с­то­ву­ють для годівлі тва­рин і по­ло­ву з цієї куль­ту­ри: в 1 кг її містить­ся 0,27 к. од. та 20 г пе­ре­трав­но­го про­теїну.

Ве­ли­ку про­мис­ло­ву цінність має та­кож со­ло­ма льо­ну олійно­го, яка містить до 50% це­лю­ло­зи і слу­гує си­ро­ви­ною для ви­роб­ництва ци­гар­ко­во­го па­пе­ру, кар­то­ну. Із сте­бел льо­ну, що містять до 15% во­лок­на, ви­го­тов­ля­ють грубі тка­ни­ни, мішко­ви­ну, бре­зент, шпа­гат, па­ку­вальні і теп­лоізо­ляційні ма­теріали. Із льо­но­вої со­ло­ми та ко­ст­риці шляхом пре­су­ван­ня от­ри­му­ють ізо­ляційні пли­ти.

Ви­мо­ги до грун­то­во-кліма­тич­них умов ви­ро­щу­ван­ня льону олійного

Льон олійний — рос­ли­на дов­го­го світло­во­го дня. Ви­мо­ги льо­ну до тем­пе­ра­ту­ри не ду­же ви­сокі. Не­обхідні йо­му мінімальні тем­пе­ра­ту­ри про­ро­с­тан­ня — 2...3°С (як у зер­но­вих) і су­ма тем­пе­ра­тур — 1600...1850°С, як пра­ви­ло, ха­рак­терні для всіх об­ла­с­тей Ук­раїни. Льон олйний мож­на ви­ро­щу­ва­ти навіть у гірських регіонах — до ви­со­ти 1600–1800 м. Він ви­т­ри­мує за­мо­роз­ки до -3...5°С, дія яких, про­те, мо­же вик­ли­ка­ти по­си­ле­не ба­заль­не гілку­ван­ня. Нижчі тем­пе­ра­ту­ри знач­но зріджу­ють посіви. Льон олійний унаслідок ко­рот­ко­го ве­ге­таційно­го періоду (75–125 днів), інтен­сив­но­го рос­ту та ви­со­ко­го транспіраційно­го ко­ефіцієнта (420–690) ви­мог­ли­вий до во­ло­ги, про­те мен­шою мірою, ніж льон-дов­гу­нець. На по­чат­ковій стадії роз­вит­ку рос­лин по­тре­ба у во­лозі за­без­пе­чується її зи­мо­ви­ми за­па­са­ми. У період інтен­сив­но­го рос­ту — із трав­ня по чер­вень — відбу­вається найбільше спо­жи­ван­ня во­ди. Регіони, де не­має не­без­пе­ки по­су­хи на по­чат­ку літа, особ­ли­во при­датні для ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го. Рясні опа­ди у фазі цвітіння не чи­нять не­га­тив­но­го впли­ву на запліднен­ня й ут­во­рен­ня ко­ро­бо­чок та насіння, але у період дозріван­ня ма­ють не­спри­ят­ли­ву дію, сти­му­лю­ю­чи га­лу­жен­ня, цвітіння й ут­во­рен­ня ко­ро­бо­чок. Погіршу­ють­ся умо­ви дозріван­ня та зби­ран­ня, що не­га­тив­но по­зна­чається на якості насіння, підви­щується та­кож ура­женість рос­лин хво­ро­ба­ми.

Льон олійний за до­три­ман­ня відповідної аг­ро­техніки та спри­ят­ли­вих ме­те­о­­­­ро­логічних умов мож­на куль­ти­ву­ва­ти на різних типах грун­ту. Од­нак де­які йо­го різно­ви­ди, на­при­клад важкі гли­нисті або піщані, не­спри­ят­ли­во впли­ва­ють на роз­ви­ток культури — на них от­ри­му­ють низькі вро­жаї насіння. Для ви­ро­щу­ван­ня льону олйного най­придатні­ши­ми є чор­но­зе­ми і ка­ш­та­нові грун­ти з дрібно­гру­доч­ку­ва­тою струк­ту­рою.

Про­ве­де­ни­ми на­уко­ви­ми досліджен­ня­ми до­ве­де­но, що для одер­жан­ня ви­со­ких і ста­лих уро­жаїв льо­ну олыйного не­обхідна на­явність у грунті до­стат­ньої кількості до­ступ­них для рос­лин ос­нов­них еле­ментів жив­лен­ня: азо­ту, фо­с­фо­ру і калію. По­тре­ба в азоті зро­с­тає по­чи­на­ю­чи від фа­зи ялин­ки і до­ся­гає мак­си­му­му під час цвітіння. Фо­с­фор і калій не­обхідні рос­лині від пер­ших днів ве­ге­тації і до кінця дозріван­ня, особ­ли­во у період від бу­тонізації до ут­во­рен­ня насіння, то­му вне­сен­ня фо­с­фор­них до­б­рив у ряд­ки під час сівби має ве­ли­ке зна­чен­ня для фор­му­ван­ня вро­жаю. На ут­во­рен­ня 1 ц насіння із відповідною кількістю со­ло­ми льон олійний ви­но­сить із грун­ту 6,5–7,5 кг азо­ту, 2,0–2,6 — фо­с­фо­ру, 5,0–6,0 кг калію. Крім ма­к­ро­еле­ментів, льон олыйний  у про­цесі сво­го рос­ту та роз­вит­ку по­тре­бує та­кож на­яв­ності в грунті бо­ру, мар­ган­цю, цин­ку, ко­баль­ту, міді та інших мікро­е­ле­ментів. Ко­жен із них відіграє важ­ли­ву роль у рос­лин­но­му ор­ганізмі і є не­обхідним для нор­маль­но­го рос­ту і роз­вит­ку льо­ну.

Тех­но­логія ви­ро­щу­ван­ня льону олійного

 Пра­виль­ний вибір сортів льо­ну олійно­го має вирішаль­не зна­чен­ня для йо­го успішно­го ви­ро­щу­ван­ня. За­вдя­ки ро­боті се­лекціонерів постійно підви­щується по­тенційно мож­ли­ва вро­жайність куль­ту­ри, якість сортів, поліпшу­ють­ся при­датність до ви­ро­щу­ван­ня у місце­вих умо­вах, стійкість проти хво­роб і шкідників, а та­кож до стре­со­вих чин­ників. Як­що вро­жайність попередніх сортів ста­но­ви­ла мак­си­маль­но 1,4–1,8 т/га, то сьо­годні ре­альні уро­жаї — по­над 1,8 т/га у жов­то­насінних сортів і по­над 2,5 — у бу­ро­насінних. Про­фе­сор Д. Шпа­ар (Німеч­чи­на) відмічає, що жов­то­насінні фор­ми ма­ють ви­щий, ніж бу­ронасінні, вміст жи­ру (до 58%), окрім то­го, в них у се­ред­нь­о­му на 3% ви­щий вміст ліно­ле­но­вої кис­ло­ти.

Се­лекціоне­ри про­по­ну­ють ши­ро­кий набір сортів льону олыйного із різни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми, а чис­ло вне­се­них до Дер­жав­но­го реєстру сортів рос­лин, при­дат­них до по­ши­рен­ня в Ук­раїні, ос­танніми ро­ка­ми постійно зро­с­тає. Це мо­жуть бу­ти сор­ти як вітчиз­ня­ної, так і за­рубіжної се­лекції: Айс­берг, Де­бют, Ліри­на, Ор­фей, Півден­на ніч та ін.

Місце у сівозміні льону олйного

Кра­щи­ми по­пе­ред­ни­ка­ми льо­ну олійно­го є пше­ни­ця ози­ма та яра по чор­но­му па­ру, кар­топ­ля, ба­ш­танні куль­ту­ри. Не ре­ко­мен­ду­ють сіяти льон після со­няш­ни­ку, ку­ку­руд­зи, ка­пу­с­тя­них, а та­кож по­втор­но після льо­ну. Ча­с­те ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олыйного на од­но­му й то­му са­мо­му місці зни­жує йо­го вро­жайність та якість че­рез вплив ен­до­ген­них (ко­ре­неві виділен­ня) і ек­зо­ген­них (па­то­генні бак­терії і гри­би) фак­торів. У та­ко­му разі в грунті на­ко­пи­чу­ють­ся такі збуд­ни­ки хво­роб, як фу­заріоз та стеб­лові гнилі льо­ну, що при­зво­дить до грун­то­вої льо­нов­то­ми. У сівозміні льон мож­на по­вер­та­ти на те са­ме по­ле не раніше ніж че­рез п’ять-шість років. Під час ви­бо­ру по­пе­ред­ників для льо­ну олыйного слід вра­хо­ву­ва­ти йо­го низь­ку стійкість до ви­ля­ган­ня та кон­ку­рен­то­с­про­можність до бур’янів, відда­ю­чи пе­ре­ва­гу рос­ли­нам, що не за­ли­ша­ють ба­га­то азо­ту та ор­ганічних ре­ш­ток у грунті. Льон олійний — до­б­рий по­пе­ред­ник для ози­мих і ярих куль­тур.

Об­робіток грун­ту спря­мо­ву­ють на на­ко­пи­чен­ня та збе­ре­жен­ня во­ло­ги, зни­щен­ня бур’янів, до­б­ре за­гор­тан­ня в грунт ор­ганічних ре­ш­ток і міне­раль­них до­б­рив, на­дан­ня йо­му спри­ят­ли­во­го для льо­ну ме­ханічно­го ста­ну, вирівню­ван­ня по­верхні по­ля та ущільнен­ня ріллі з тим, щоб за­гор­ну­ти насіння льону олыйного під час сівби на не­ве­ли­ку рівномірну гли­би­ну, за­без­пе­чив­ши тим са­мим дружні й повні схо­ди. За­леж­но від при­род­но-кліма­тич­них умов, ти­пу грун­ту, по­пе­ред­ни­ка, ха­рак­те­ру та сту­пе­ня засміче­ності по­ля ос­нов­ний об­робіток грун­ту під льон мо­же бу­ти по­ли­це­вим або без­по­ли­це­вим.

Під час розміщен­ня льо­ну олыйного після стер­нь­о­вих по­пе­ред­ників та за­бур’я­­нен­ня по­ля од­норічни­ми яри­ми й ози­ми­ми бур’яна­ми про­во­дять лу­щен­ня стерні дис­ко­ви­ми лу­щиль­ни­ка­ми на гли­би­ну 6–8 см, а че­рез 15–20 днів, із по­явою сходів бур’янів — зяб­ле­ву оран­ку плу­га­ми із пе­редплуж­ни­ка­ми зав­глиб­шки 20–22 см або на гли­би­ну ор­но­го ша­ру.

На по­лях, засміче­них ба­га­торічни­ми бур’яна­ми, стер­ню лу­щать двічі: за ко­ре­не­вищ­но­го ти­пу за­бур’яне­ності — дис­ко­ви­ми лу­щиль­ни­ка­ми у двох про­ти­леж­них на­прям­ках на гли­би­ну 10–12 см, за ко­ре­не­па­ро­ст­ко­во­го — пер­ше лу­щен­ня про­во­дять дис­ко­ви­ми лу­щиль­ни­ка­ми, дру­ге — лемішни­ми. Орють у кінці ве­рес­ня — на по­чат­ку жовт­ня на гли­би­ну 20–22 см. У разі три­ва­лої теп­лої осені, що спри­я­є відро­с­тан­ню бур’янів, особ­ли­во од­норічних, після зяб­ле­вої оран­ки по­ле до­дат­ко­во куль­ти­ву­ють або бо­ро­ну­ють.

За розміщен­ня льо­ну олыйного після про­сап­них по­пе­ред­ників об­ме­жу­ють­ся ли­ше зяб­ле­вою оран­кою без по­пе­ред­нь­о­го лу­щен­ня або за­сто­со­ву­ють без­по­ли­це­вий об­робіток. Вес­ня­на оран­ка навіть за комбінації плу­га із кільча­с­то-шпо­ро­вим кот­ком не­га­тив­но впли­ває на вро­жайність.

У сте­по­вих рай­о­нах, де грун­ти схильні до ерозії, за­сто­со­ву­ють без­по­ли­це­вий об­робіток. За по­тре­би у си­с­темі ос­нов­но­го об­робітку грун­ту вно­сять гербіци­ди суцільної дії: Ура­ган Фор­те 500 SL (2–4 л/га), Ра­ун­дап (2–5 л/га) та ін.

Пе­ред­посівний об­робіток грун­ту вклю­чає за­хо­ди зі збе­ре­жен­ня во­ло­ги, ство­рен­ня вирівня­ної по­верхні по­ля, твер­до­го ло­жа для насіння, що за­без­пе­чить рівномірне йо­го за­гор­тан­ня. Насіння льо­ну олыйного, що має низь­ку енергію про­ро­с­тан­ня, по­тре­бує дрібно­гру­доч­ку­ва­тої струк­ту­ри грун­ту для одер­жан­ня друж­них сходів.

Си­с­те­ма удо­б­рен­ня льону олійного

Льон олійний до­б­ре ре­а­гує на удо­б­рен­ня. Се­ред­ня до­за вне­сен­ня азо­ту — 45–60, фо­с­фо­ру — 45 та калію 45–60 кг/га. За ви­ро­щу­ван­ня сортів льону олыйного із ви­со­кою по­тенціаль­ною вро­жайністю до­зи вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив збіль­шу­ють: N — до 60–90 кг/га, P2O5 — 60–90, K2O — 90–120 кг/га. Фо­с­фор­но-калійні до­б­ри­ва вно­сять під зяб­ле­ву оран­ку, азотні — під пе­ред­посівний об­робіток. Ча­с­ти­ну фо­с­фор­них до­б­рив вно­сять у ряд­ки од­но­час­но із висівом. За вне­сен­ня 40–50 кг/га гра­ну­ль­о­ва­но­го су­пер­фо­с­фа­ту в ряд­ки вро­жай насіння льону підви­щується на 2–3 ц/га. За по­тре­би льон піджив­лю­ють у фазі ялин­ки су­пер­фо­с­фа­том (1,5 ц/га).

Пра­виль­не виз­на­чен­ня доз азот­них до­б­рив має вирішаль­не зна­чен­ня під час ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го. Пе­ре­ви­щен­ня доз вне­сен­ня азот­них до­б­рив не­га­тив­но­го впли­ває на стійкість куль­ту­ри до ви­ля­ган­ня. Підви­щені до­зи азо­ту зни­жу­ють вміст у насінні жи­ру за підви­щен­ня кількості про­теїну, за­три­мується ут­во­рен­ня бу­тонів і квіток, дозріван­ня відбу­вається нерівномірно, що ус­клад­нює зби­ран­ня куль­ту­ри льону олыйного.

До­зи вне­сен­ня до­б­рив під льон олыйний уточ­ню­ють у кож­но­му гос­по­дарстві відповідно до ро­дю­чості грун­ту та за­пла­но­ва­но­го вро­жаю. Оз­на­ки дефіци­ту мікро­е­ле­ментів: край­о­вий або за­галь­ний хло­роз; відми­ран­ня точ­ки рос­ту; ут­во­рен­ня гу­с­тої ро­зет­ки; відми­ран­ня бу­тонів; по­жовтіння і відми­ран­ня верхівки рос­лин. На за­без­пе­ченість мікро­е­ле­мен­та­ми впли­ва­ють по­годні умо­ви, на­при­клад, за по­су­хи їхній дефіцит і симп­то­ми, вик­ли­кані ним, по­си­лю­ють­ся. Мікро­е­ле­мен­ти вно­сять із ос­нов­ним удо­б­рен­ням, під час об­роб­ки насіння, із об­при­с­ку­ван­ням рос­лин хе­лат­ни­ми фор­ма­ми мікро­е­ле­ментів.

Сівба льону олійного

Ос­нов­ний спосіб сівби льо­ну олійно­го — зви­чай­ний ряд­ко­вий. Ши­ро­ко­ряд­ний спосіб із ши­ри­ною міжрядь 45 см мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти в насіннєвих посівах та на ділян­ках для розмно­жен­ня сортів. Гли­би­на за­гор­тан­ня насіння льону — 2–3 см. Для поліпшен­ня кон­так­ту насіння із грун­том по­ле після сівби кот­ку­ють кільча­с­то-зуб­ча­с­ти­ми кот­ка­ми.

Висіва­ють льон олійний у ранні стро­ки, як пра­ви­ло, вслід за сівбою ранніх ярих зер­но­вих, на по­лях із ви­со­кою по­тенційною засміченістю грун­ту — у се­редні стро­ки, ко­ли грунт на гли­бині 5 см прогріється до 10…12°С. У та­ко­му разі вдається зни­щи­ти про­ро­ст­ки ба­га­ть­ох бур’янів ме­ханічним спо­со­бом, що підви­щує вро­жай насіння на 0,3–0,4 т/га.

Уро­жайність льо­ну олійно­го без­по­се­ред­ньо за­ле­жить від гу­с­то­ти сто­ян­ня рос­лин. Зі скла­до­вих уро­жай­ності цієї куль­ту­ри найбільше зна­чен­ня має кількість ко­ро­бо­чок на рос­лині, тоб­то, на відміну від льо­ну-дов­гун­ця, він по­тре­бує до­стат­нь­о­го роз­га­лу­жен­ня (а от­же, ут­во­рен­ня більшої кількості ко­ро­бо­чок) для ви­со­кої вро­жай­ності насіння. Гілку­ван­ня та ут­во­рен­ня більшої кількості ко­ро­бо­чок від’ємно ко­ре­лює із кількістю рос­лин на 1 м2, то­му надмірно ви­сокі нор­ми висіву насіння не­га­тив­но по­зна­ча­ють­ся на вро­жай­ності насіння.

На такі ком­по­нен­ти вро­жай­ності, як кількість насіння в ко­ро­бочці, ма­са 1000 насінин, гу­с­то­та сто­ян­ня рос­лин впли­ває мен­ше. Ці по­каз­ни­ки за­ли­ша­ють­ся віднос­но стабільни­ми за зміни кількості ко­ро­бо­чок на рос­лині. Оп­ти­маль­ну гу­с­то­ту сто­ян­ня рос­лин виз­на­ча­ють стійкість льо­ну олыйного до ви­ля­ган­ня та по­годні умо­ви місця ви­ро­щу­ван­ня. Досвід по­ка­зує, що мак­си­маль­но до­пу­с­ти­ма гу­с­то­та сто­ян­ня рос­лин на час зби­ран­ня має ста­но­ви­ти: на ро­дю­чих грун­тах — 500, а на бідних — 400 росл./м2. Це до­ся­гається вста­нов­лен­ням нор­ми висіву насіння на рівні 4,5–7 млн схо­жих насінин на 1 га (35–55 кг/га) за ряд­ко­во­го спо­со­бу сівби.

Досліджен­ня, про­ве­дені у Національ­но­му універ­си­теті біоре­сурсів і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни, свідчать, що на чор­но­зе­мах ти­по­вих ма­ло­гу­мус­них в умо­вах Лісо­сте­пу Ук­раїни най­ви­ща вро­жайність насіння льо­ну олійно­го сор­ту Де­бют фор­мується за вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив у дозі N60P45K90 за нор­ми висіву насіння 7,5 млн схо­жих насінин на 1 га.

Про­те для інших сортів льону олыйного висівну нор­му слід ко­ри­гу­ва­ти, вра­хо­ву­ю­чи ре­ко­мен­дації оригіна­то­ра сор­ту, ви­со­ту рос­лин, їхню здатність до гілку­ван­ня та ін. Над­то щільний стеб­лостій підви­щує не тільки не­без­пе­ку ви­ля­ган­ня, але й рівень ура­жен­ня рос­лин хво­ро­ба­ми, по­си­люється кон­ку­ренція рос­лин за світло, во­ло­гу, по­живні ре­чо­ви­ни, зни­жується життєздатність ок­ре­мих рос­лин і погіршується співвідно­шен­ня між со­ло­мою та насінням. Усе це зни­жує про­дук­тивність рос­лин льону олыйного. За над­то низь­кої гу­с­то­ти сто­ян­ня рос­лин підви­щується за­бур’яненість посівів, ус­клад­нюється зби­ран­ня, ут­во­рюється не­до­стат­ня кількість ко­ро­бо­чок, зни­жу­ють­ся ком­пен­саційні мож­ли­вості посівів, а отже, і вро­жайність куль­ту­ри.

За ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го на ро­дю­чих грун­тах слід оби­ра­ти ви­щу, а на бід­них — ниж­чу нор­му висіву насіння, що пов’яза­но зі зни­жен­ням по­льо­вої схо­жості насіння за умов підви­ще­ної кон­цен­т­рації грун­то­во­го роз­чи­ну. Для ши­ро­ко­ряд­но­го спо­со­бу сівби нор­ма висіву ста­но­вить 3,0–4,0 млн/га, або 30–35 кг/га. У разі ви­ро­щу­ван­ня льо­ну олійно­го для ви­го­тов­лен­ня во­лок­на та от­ри­ман­ня олії (як пра­ви­ло, сор­ти різно­ви­ду ме­же­у­мок) нор­му висіву збільшу­ють на 10–15 кг/га.

До­гляд за посіва­ми льону олійного

На по­чат­ку ве­ге­тації льон олыйний рос­те повільно, силь­но пригнічується бур’яна­ми, то­му до­гляд за посіва­ми не­одмінно вклю­чає ви­ко­ри­с­тан­ня гербіцидів. Ос­танні най­кра­ще вно­си­ти у фазі ялин­ки за ви­со­ти рос­лин 10–15 см. У цей період ли­ст­ки льо­ну олыйного розміщені під гос­трим ку­том до стеб­ла і вкриті вос­ко­вим на­льо­том. Під час об­при­с­ку­ван­ня потрібно за­без­пе­чи­ти круп­но­крап­линність роз­пи­лен­ня, тоді краплі роз­чи­ну ско­чу­ють­ся із вузь­ких і гла­день­ких листків, не за­подіюю­чи їм шко­ди. Більш раннє або пізнє за­сто­су­ван­ня гербіцидів не­ба­жа­не. Про­ти дво­доль­них бур’янів вно­сять Ба­за­г­ран М (2–3 л/га), 2М-4Х 750 (0,5–0,75), Лон­т­рел Гранд (0,04–0,12), Хар­моні (0,015–0,02); про­ти од­но­доль­них од­но- та ба­га­торічних бур’янів — Тар­га Су­пер (2–3), Фюзілад Фор­те (0,5–2,0 л/га) та ін.

Льон олійний по­шко­д­жується ве­ли­кою кількістю шкідників і хво­роб. Рівень ура­жен­ня посівів за ро­ка­ми знач­но ко­ли­вається за­леж­но від кількості во­ло­ги, теп­ла та за­галь­ної куль­ту­ри зем­ле­роб­ст­ва. Шкідливість і роз­мах по­ши­рен­ня ок­ре­мих видів шкідників і хво­роб не­од­на­кові у різних грун­то­во-кліма­тич­них зо­нах. За су­хих і жар­ких умов посіви льо­ну олыйного більше по­шко­д­жу­ють­ся шкід­ни­ка­ми, а за во­ло­гих і про­хо­лод­них — гриб­ни­ми хво­ро­ба­ми. За­сто­су­ван­ня фунгіцидів та інсек­ти­цидів не завжди оку­по­вується, що особ­ли­во сто­сується бо­роть­би із гриб­ни­ми збуд­ни­ка­ми.

З еко­номічних та еко­логічних при­чин пер­шо­чер­го­во­го зна­чен­ня слід на­да­ва­ти профілак­тич­ним за­хо­дам бо­роть­би відповідно до прин­ципів інте­г­ро­ва­но­го за­хи­с­ту рос­лин. До них відно­сять: до­три­ман­ня сівозміни, на­уко­во об­грун­то­ва­не вне­сен­ня до­б­рив (особ­ли­во азот­них), зни­щен­ня післяж­нив­них ре­ш­ток, до­три­ман­ня оп­ти­маль­них строків сівби та норм висіву, а та­кож обов’яз­ко­ве про­труєння насіння. Добрі ре­зуль­та­ти от­ри­ма­но за ви­ко­ри­с­тан­ня про­труй­ників фунгіцид­ної та інсек­ти­цид­ної дії, на­при­клад: Віта­вакс 200 ФФ (1,5–2,0 л/т), Круїзер 350 FS (6–10 л/т).

Льон олійний у всі фа­зи роз­вит­ку мо­же по­шко­д­жу­ва­ти­ся шкідни­ка­ми: льо­но­вою блішкою, льо­но­вим трип­сом, пло­до­жер­кою, гу­се­ни­ця­ми лю­цер­но­вої сов­ки, луч­но­го ме­те­ли­ка і сов­ки-гам­ми та ін. В Ук­раїні відміче­но близь­ко 30 видів шкідників, із яких 16 вва­жа­ють най­не­без­печніши­ми.

Гу­се­ниці пло­до­жер­ки, роз­ви­ва­ю­чись усе­ре­дині ко­ро­бо­чок льо­ну олыйного, по­шко­д­жу­ють насіння, а гу­се­ниці со­вок поїда­ють ли­с­тя, квітки, ко­ро­боч­ки. За ма­со­во­го розмно­жен­ня во­ни за­вда­ють ве­ли­ких збитків посівам. Для за­хи­с­ту рос­лин від шкідників ви­ко­ри­с­то­ву­ють інсек­ти­ци­ди Ка­ра­те Зе­он 050 CS (0,1–0,15 л/га), Ф’юрі (0,1– 0,15 л/га) та ін.

Льон олійний най­частіше ура­жується фу­заріозом, поліспо­ро­зом, іржею, ак­т­рак­но­зом, бак­теріозом та ін. Для за­хи­с­ту від них посіви об­роб­ля­ють фунгіци­да­ми: хло­ро­ки­сом міді (2,2 л/га), Фун­да­зо­лом ЗП (1,0 л/га) та ін.

Отже, най­е­фек­тивніши­ми за­со­ба­ми за­хи­с­ту рос­лин від бур’янів, шкідників та хво­роб мо­же бу­ти ли­ше поєднан­ня аг­ро­технічних, хімічних і біологічних за­ходів.

Зби­ран­ня льону олійного

Льон олійний зби­ра­ють од­но- та дво­фаз­ним спо­со­ба­ми. За од­но­фаз­но­го зби­ран­ня мож­ливі втра­ти внаслідок не­по­вно­го ви­мо­ло­чу­ван­ня не­до­стиг­лих ко­ро­бо­чок та мож­ли­во­го зігріван­ня во­ро­ху на то­ках. Під час ско­шу­ван­ня льо­ну олыйного у вал­ки та об­мо­ло­чу­ван­ня їх ком­бай­на­ми знач­но поліпшується якість зібра­ної про­дукції та підви­щується про­дук­тивність ком­байнів. Про­те вод­но­час підви­щується вартість про­ве­ден­ня зби­раль­них робіт, а за погіршен­ня по­год­них умов — різко збільшу­ють­ся втра­ти вро­жаю льону олыйного під час об­мо­ло­чу­ван­ня валків.

Ско­шу­ван­ня у вал­ки по­чи­на­ють за 10– 12 днів до по­буріння 50– 75% ко­ро­­­­­­­­­­­­­­­­­бо­чок за во­ло­гості насіння 25– 35%. Ви­со­та зрізу­ван­ня сте­бел — 12– 14 см. Та­ка стер­ня до­б­ре ви­т­ри­мує ма­су щільно­го вал­ка та за­без­пе­чує швид­ке й рівномірне йо­го підси­хан­ня. Об­мо­ло­чу­ють вал­ки че­рез п’ять-сім днів за зни­жен­ня во­ло­гості насіння до 12%.

Для одер­жан­ня насіння ви­со­кої якості зби­ран­ня льо­ну олійно­го од­но­фаз­ним спо­со­бом про­во­дять за по­вної стиг­лості насіння. Час оп­ти­маль­но­го стро­ку зби­ран­ня на­стає, ко­ли насіння у ко­ро­боч­ках ше­ле­с­тить за їхньо­го стру­шу­ван­ня та лег­ко ви­ти­рається із них паль­ця­ми. Вод­но­час насіння лбону олыйного має сор­то­ти­по­ве за­барв­лен­ня та не роз­дав­люється між паль­ця­ми. Крім стиг­лості насіння, вар­то звер­та­ти ува­гу на те, щоб со­ло­ма до ос­но­ви стеб­ла бу­ла су­хою. Пе­ре­стиглі ко­ро­боч­ки мо­жуть відла­му­ва­тись, але втра­ти насіння при цьо­му менші, ніж за ран­нь­о­го об­мо­ло­чу­ван­ня. Во­логість насіння має бу­ти у ме­жах 8–13%. Ви­со­ту зрізу­ вста­нов­лю­ють так, щоб за­без­пе­чи­ти ефек­тив­не за­би­ран­ня всіх льо­но­вих ко­ро­бо­чок і вод­но­час яко­мо­га мен­ше зрізу­ва­ти со­ло­ми. Що мен­ше со­ло­ми про­хо­дить че­рез ком­байн, то менші втра­ти насіння.

За ви­ко­ри­с­тан­ня льо­ну олыйного на во­лок­но і насіння йо­го ско­шу­ють у вал­ки у фазі жов­­­­­­­­тої стиг­лості із ви­со­тою зрізу­ван­ня 10 см. Після об­мо­ло­чу­ван­ня со­ло­му роз­сте­лю­ють у вал­ки за ком­бай­на­ми. За си­рої та теп­лої по­го­ди че­рез 10–12 днів стеб­ла підби­ра­ють і відправ­ля­ють на пе­ре­роб­ку на льо­но­за­вод. Насіння льо­ну олійно­го після зби­ран­ня слід ре­тель­но очи­с­ти­ти та до­су­ши­ти до во­ло­гості 7–8%.

А. Юник, канд. с.-г. на­ук,

Національ­ний універ­си­тет біоре­сурсів і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни