Спецможливості
Технології

Cтарі нові за­гро­зи ба­га­торічним на­са­д­жен­ням Шкідни­ки-поліфа­ги в са­дах та ви­но­град­ни­ках

14.01.2016
980
Cтарі нові за­гро­зи  ба­га­торічним на­са­д­жен­ням Шкідни­ки-поліфа­ги в са­дах та ви­но­град­ни­ках фото, ілюстрація

У державних документах про правове регулювання захисту сільськогосподарських рослин йдеться про те, що сільгоспвиробництво щороку втрачає через шкідників, хвороби та бур’яни до 30% валових зборів і, зокрема, зерна — 25–30%, цукрових буряків — 20–27, соняшнику — 23–25, сої та картоплі — 32–35, овочів — 27, плодових насаджень — 48% і більше.

У державних документах про правове регулювання захисту сільськогосподарських рослин йдеться про те, що сільгоспвиробництво щороку втрачає через шкідників, хвороби та бур’яни до 30% валових зборів і, зокрема, зерна — 25–30%, цукрових буряків — 20–27, соняшнику — 23–25, сої та картоплі — 32–35, овочів — 27, плодових насаджень — 48% і більше.

М. Кон­стан­ти­но­ва, канд. с.-г. на­ук,
ст. на­ук. співробітник, кон­суль­тант

За­хист рос­лин від шкідли­вих ор­ганізмів посідає од­не з про­відних місць се­ред тех­но­логічних прий­омів ви­ро­щу­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур. За тех­но­логій, що не пе­ред­ба­ча­ють за­сто­су­ван­ня пе­с­ти­цидів, уро­жайність зни­жується на 35–50%, знач­но погіршується якість про­дукції. Вва­жається, що тре­ти­на ви­ро­ще­них про­дуктів хар­чу­ван­ня та си­ро­ви­ни втра­чається внаслідок по­шко­д­жен­ня шкідли­ви­ми ор­ганізма­ми.
На­разі відо­мо 2 млн видів ко­мах, на ча­ст­ку шкідників при­па­дає менш ніж 10%. Се­ред по­тенційно шкідли­вих ор­га­нізмів — по­над 100 тис. видів збуд­ни­ків хво­роб рос­лин та 300 видів бур’я­нів.
За да­ни­ми Інсти­ту­ту за­хи­с­ту рос­лин НА­АН, втра­ти вро­жаю зер­нят­ко­вих куль­тур у південній зоні плодівництва за відсут­ності за­ходів бо­роть­би мо­жуть ся­га­ти 60%, а кісточ­ко­вих — 15–25%.
На ви­но­град­ни­ках відо­мо близь­ко 800 шкідли­вих ор­ганізмів, які що­ро­ку зни­щу­ють ва­го­му ча­с­ти­ну ви­ро­ще­но­го ви­но­гра­ду. Щорічні втра­ти у світі ся­га­ють 30% уро­жаю, а в ок­ре­мих регіонах мо­жуть пе­ре­ви­щу­ва­ти і 50%. При­чин та­ких втрат чи­ма­ло. Се­ред них і се­зонні хво­ро­би, і спа­ла­хи од­но­час­но­го роз­вит­ку декількох видів шкідників. Унаслідок не­про­ду­ма­но­го до­бо­ру сортів на од­но­му ма­сиві та не­чи­с­то­сорт­ності на­са­­джень в ок­ре­мих гос­по­дар­ст­вах спеціалісти зму­шені про­во­ди­ти три-чо­ти­ри до­дат­ко­вих об­роб­ки пе­с­ти­ци­да­ми, що не­до­пу­с­ти­мо ні з еко­логічної, ні з еко­номічної точ­ки зо­ру. При цьо­му, за підра­хун­ка­ми, ви­т­ра­ти на за­хист ви­но­град­них на­са­д­жень зро­с­та­ють у п’ять-шість разів.
В Ук­раїні, як і в ба­га­ть­ох країнах світу, над­зви­чай­но ак­ту­аль­ною є про­б­ле­ма охо­ро­ни рос­лин­них ре­сурсів від ка­ран­тин­них та особ­ли­во шкідли­вих видів шкідників, збуд­ників хво­роб та бур’янів. Погіршен­ня еко­логічної си­ту­ації за­го­ст­рює про­бле­ми ви­роб­ництва без­печ­них для здо­ров’я на­се­лен­ня про­дуктів рос­лин­но­го по­хо­д­жен­ня. Кліма­тичні зміни по­си­лю­ють існу­ючі ри­зи­ки в сільсько­му гос­по­дарстві та при­му­шу­ють вче­них та ви­роб­ників роз­роб­ля­ти оп­ти­мальні аг­ро­тех­но­логії, які грун­ту­ють­ся на прин­ци­пах еко­логізації та біологізації зем­ле­роб­ст­ва.
Щорічні спо­с­те­ре­жен­ня за роз­вит­ком шкідли­вих об’єктів у аг­ро­це­но­зах Півдня Ук­раїни спо­ну­ка­ють до вис­нов­ку про значні зміни ви­до­во­го скла­ду та чи­сель­ності шкідників сільсько­го­с­по­дар­сь­ких куль­тур. Нові прий­о­ми в тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня, інтен­сив­не за­сто­су­ван­ня но­вих видів до­б­рив і політок­сич­них інсек­ти­цидів при­зве­ли до знач­них змін в ен­то­мо­ком­лексі на­са­д­жень. Так, знач­но ско­ро­ти­лась чи­сельність ба­га­ть­ох видів ко­мах, які ма­ють річний цикл роз­вит­ку. Втра­ти­ли зна­чен­ня не­без­печ­них шкідників дов­го­но­си­ки, труб­ко­вер­ти, де­які ви­ди кок­цид, яб­лу­не­ва ли­с­тоблішка. У зв’яз­ку зі зни­щен­ням хи­жих та па­ра­зи­тич­них ко­мах у ба­га­торічних на­са­д­жен­нях по­ча­лось ма­со­ве розмно­жен­ня поліциклічних видів — ли­с­товійок, ли­с­томіну­ю­чих мо­лей та ін. Знач­но роз­ши­ри­лось ко­ло кор­мо­вих рос­лин у шкідників-поліфагів, їхня шко­до­чинність на де­я­ких куль­ту­рах, зо­к­ре­ма на ба­га­торічних на­са­д­жен­нях, на­бу­ває за­гроз­ли­во­го ха­рак­те­ру.
Ак­тив­но роз­ви­ва­ють­ся як шкідни­ки, що дав­но втра­ти­ли гос­по­дарсь­ке зна­чен­ня, так і нові, раніше невідомі в са­дах та на ви­но­град­ни­ках ви­ди.
До них на­ле­жать ріпа­ко­вий квіткоїд (ріпа­ко­ва блискітка, Meligethes aeneus F.), ши­ро­ко по­ши­ре­ний шкідник ріпа­ку, насінників ово­че­вих та олійних куль­тур, бу­ряків, що зустрічається на квітках вишні, ви­но­гра­ду, ес­пар­це­ту, бо­бо­вих. Ос­танніми ро­ка­ми на ви­но­град­ни­ках знач­но збільши­лась шкідливість ба­вов­ни­ко­вої сов­ки (Helicoverpa armigera Hbn.), яка є відо­мим шкідни­ком ово­че­вих куль­тур (то­матів, пер­цю, бак­ла­жа­на), ква­солі, ка­чанів ку­ку­руд­зи, ко­но­пель.
Унаслідок кліма­тич­них змін, які ха­рак­те­ри­зу­ють­ся як стійка теп­ло­ва ано­малія, на ба­га­торічних на­са­д­жен­нях зрос­ла кількість сис­них шкідників, зо­к­ре­ма кліщів, трипсів, ци­кад.
   Кліщі — од­на із чис­лен­них груп шкідників ба­га­торічних на­са­д­жень. У світовій ака­ро­фа­уні зустрічається по­над 6 тис. видів кліщів. Найшкідливіші у са­дах та ви­но­град­ни­ках, в ос­нов­но­му, пред­став­ни­ки ро­ди­ни па­ву­тин­них клі­щів (Tetranychidae): зви­чай­ний па­ву­тин­ний (Tetranychus urticae Koch.), са­до­вий па­ву­тин­ний (Schizotetranychus pruni Oud.), чер­во­ний пло­до­вий (Panonychus ulmi Koch.) та ро­ди­ни га­ло­вих чо­ти­ри­но­гих кліщів (Eriophyidae): гру­ше­вий га­ло­вий (Eriophyes pyri Pgst.), ви­но­град­ний по­встя­ний (Eriophyes vitis Pgst.), ви­но­град­ний брунь­ко­вий (Eriophyes vitigineusgemma Mal.) та ін.
   Трип­си (Thysanoptera) — по­ши­рені на всіх ма­те­ри­ках, особ­ли­во у тропіках і суб­тропіках. Відо­мо по­над 1500 видів, в Ук­раїні зустрічається більше 250 видів, на ви­но­град­ни­ках Північно­го При­чор­но­мор’я на­разі відміче­но 7 видів трип­сів, які на­ле­жать до ро­дин Aelotripidae та Tripidae.
   В умо­вах регіону се­ред ци­ка­до­вих (Auchenorrchyncha) най­по­ши­реніші: ци­кад­ка буй­вол (Stictocephala bubalus F. (род. Membracidae)), ци­кад­ка зе­ле­на (Cicadella viridis L.), ци­кад­ка жов­та (Empoasca pteridis Dhlb), ци­кад­ка ви­но­град­на (Empoasca vitis), що на­ле­жать до ро­ди­ни Cicadellidae, ви­яв­ле­на ци­т­ру­со­ва ци­кад­ка (Metcalfa pruinosa) — шкідник-поліфаг, ду­же не­без­печ­ний для чис­лен­них куль­тур­них і ди­ко­рос­лих видів рос­лин.
   До шкідників-поліфагів, які здатні жи­ви­ти­ся на ба­га­ть­ох ви­дах рос­лин, на­ле­жить і об’єкт внутрішньо­го ка­ран­ти­ну — аме­ри­кансь­кий білий ме­те­лик (Hyphantria cunea Dr., ряд Lepidoptera, ро­ди­на Вед­ме­диці — Arctidae), який ос­танніми ро­ка­ми до­сить ак­тив­но роз­ви­вається в аг­ро­це­но­зах ба­га­торічних на­са­д­жень. Згідно з ба­га­торічни­ми спо­с­те­ре­жен­ня­ми за роз­вит­ком по­пу­ляції шкідни­ка в Північно­му При­чор­но­мор’ї, на 2013–2014 ро­ки при­па­дає по­ча­ток зро­с­тан­ня йо­го чи­сель­ності, що, ймо­вірно, спо­с­теріга­ти­меть­ся й у 2016 році. Та­ке при­пу­щен­ня та­кож підтвер­д­жує­ться те­орією циклічності ди­наміки по­пу­ляцій ко­мах.
Як уже за­зна­ча­лось, аме­ри­кансь­кий білий ме­те­лик є шкідни­ком-поліфа­гом, що по­шко­д­жує (за різни­ми дже­ре­ла­ми) 250–300 видів рос­лин. Най­частіше — це пло­дові де­ре­ва, шов­ко­ви­ця, во­лось­кий горіх, бу­зи­на, хміль, ви­но­град. Вра­хо­ву­ю­чи ви­со­ку шкідливість шкідни­ка та з ме­тою за­побіган­ня мож­ли­вим втра­там уро­жаю, вар­то на­га­да­ти йо­го ос­новні мор­фо­логічні особ­ли­вості та біологію роз­вит­ку.
Ха­рак­тер­ною оз­на­кою ро­ди­ни є те, що до­рослі ме­те­ли­ки-вед­ме­диці пе­ре­важ­но біло­го або жов­то­го ко­ль­о­ру, або ж ма­ють склад­не яс­к­ра­ве або жов­те за­барв­лен­ня. На тілі гу­се­ниць є товсті пуч­ки во­лосків, за що во­ни і на­звані вед­ме­ди­ця­ми. Ці гу­се­ниці ча­с­то по­трап­ля­ють на очі в кінці літа, ко­ли во­ни швид­ко пе­ре­су­ва­ють­ся по землі в по­шу­ках за­тиш­них місць для по­бу­до­ви ко­ко­на та за­ляль­ко­ву­ван­ня.
Роз­ви­вається шкідник у двох по­ко­ліннях. Зи­му­ють ля­леч­ки під відста­лою ко­рою, в роз­га­лу­женні гілок та щіли­нах де­рев, у рос­лин­них решт­ках, інших за­хи­ще­них місцях. Ля­леч­ки в при­род­них умо­вах ви­т­ри­му­ють до -30°С, але ду­же чут­ливі до різких пе­ре­падів тем­пе­ра­тур у вес­ня­ний період.
Ме­те­ли­ки виліта­ють у кінці квітня — в першій де­каді трав­ня, ве­дуть сутін­ко­вий спосіб жит­тя. Ме­те­лик сніжно-бі­лий, роз­мах крил — 25–35 мм, інко­ли зустрічають­ся ек­земп­ля­ри до 40–50 мм, до­вжи­на тіла — 9–15 мм, жи­вить­ся не­кта­ром квіту­ю­чих рос­лин та шко­ди не на­но­сить. На півдні ча­с­то трап­ля­ють­ся осо­би­ни з чор­ни­ми або ко­рич­не­ви­ми цят­ка­ми на кри­лах. Го­ло­ва по­кри­та щільни­ми дов­ги­ми во­ло­с­ка­ми, ос­но­ва ву­сиків чор­на з біли­ми лу­соч­ка­ми, у самців — гребінчасті, у са­мок — нит­ко­подібні.
Сам­ки відкла­да­ють яй­ця куп­ка­ми по 200–350 шт., пе­ре­важ­но, на ни­жню сто­ро­ну листків. Од­на сам­ка спро­мож­на відкла­с­ти до 1500 яєць. Яй­ця ку­лясті, гла­денькі, го­лу­бу­ваті або жов­ту­ваті, діаме­т­ром 0,5–0,6 мм. Відро­д­жен­ня гу­се­ниць відбу­вається че­рез 14–25 днів. Гу­се­ниці мо­лод­шо­го віку ма­ють зе­ле­ну­ва­то-жов­те за­барв­лен­ня, з віком во­ни на­бу­ва­ють ко­рич­ню­ва­то­го ко­ль­о­ру з чор­ни­ми бо­ро­дав­ка­ми на спині та оран­же­ви­ми — на бо­ках. Груд­ний щи­ток та че­ревні но­ги — чорні.
Відро­д­жені гу­се­ниці жив­лять­ся тка­ни­на­ми листків, ске­ле­ту­ю­чи їх. В ут­во­ре­них на па­го­нах рос­лин гніздах гу­се­ниці роз­ви­ва­ють­ся про­тя­гом 1,5 міся­ця. Фахівця­ми відміче­но, що відра­зу після відро­д­жен­ня гу­се­ниці по­чи­на­ють жи­ви­тись і фор­му­ва­ти гніздо. Гу­се­ниці 1–2-го віків ут­во­рю­ють гніздо із декількох ли­с­точків, обпліта­ю­чи їх па­­ву­ти­ною. На­прикінці 5-го віку гу­се­ниць гніздо мо­же ся­га­ти розміру 1–1,5 м у діаметрі. Мо­лоді гу­се­ниці (1–2-го віків) три­ма­ють­ся ра­зом усе­ре­дині па­ву­тин­них гнізд, гу­се­ниці 3–4-го віків — ок­ре­ми­ми гру­па­ми, але все ще в ме­жах од­но­го гнізда, яке на той час знач­но збільшується, і про­дов­жу­ють виділя­ти па­ву­ти­ну. За зрізу­ван­ня та­ко­го гнізда гу­се­ниці ут­ри­му­ють­ся в па­ву­тині і не ви­па­да­ють. Гу­се­ниці 5-го віку жи­вуть все­ре­дині гнізда, але па­ву­ти­ну вже не про­ду­ку­ють, 6-го — три­ма­ють­ся гнізда все рідше (во­ни роз­пов­за­ють­ся на най­б­лижчі ли­ст­ки), а гу­се­ниці 7-го віку за­се­ля­ють вже всю кро­ну рос­ли­ни і жи­вуть та жив­лять­ся по­одинці. До­рослі гу­се­ниці, завдовжки 30–40 мм, за­ли­ша­ють гнізда та ого­лені до жи­лок ли­ст­ки й мігру­ють на сусідні де­ре­ва або кущі. Ви­со­ка шко­до­чинність аме­ри­кансь­ко­го біло­го ме­те­ли­ка по­ля­гає у здат­ності гу­се­ниць повністю об’їда­ти ли­с­тя на рос­ли­нах, які опо­ви­ва­ють па­ву­ти­ною, ут­во­рю­ю­чи гнізда. По­шко­д­жен­ня ли­ст­ко­вої по­верхні рос­лин зни­жує їхню фо­то­син­те­тич­ну діяльність, змінює про­це­си обміну, що, своєю чер­гою, впли­ває на уро­жайність, зи­мостійкість, по­ру­шує за­хисні функції і ча­с­то стає при­чи­ною ги­белі на­са­д­жень. Як пра­ви­ло, в ре­зуль­таті на­не­се­ної шко­ди ос­лаб­лені рос­ли­ни по­га­но пе­ре­но­сять зи­му, мо­жуть декіль­ка років не пло­до­но­си­ти. Після закін­чен­ня жив­лен­ня гу­се­ниці за­ляль­ко­ву­ю­ть­ся. Ля­леч­ка аме­ри­кансь­ко­го біло­го ме­те­ли­ка ли­мон­но-жов­та, з ча­сом стає тем­но-ко­рич­не­вою, за­в­довжки 8–15 мм, пе­ре­бу­ває у пух­ко­му бруд­но-сіро­му ко­коні. Стадія ля­леч­ки три­ває до 20 діб. У липні з’яв­ля­ють­ся ме­те­ли­ки 2-го по­коління, які відрізня­ють­ся ви­со­кою пло­до­витістю — сам­ка відкла­дає до 2500 яєць. Закінчив­ши жив­лен­ня, гу­се­ниці 2-го по­коління за­ляль­ко­ву­ють­ся у ве­ресні — жовтні і в цій стадії зи­му­ють. Іноді (за спа­лахів розмно­жен­ня) гу­се­ниць стар­ших віків мож­на по­ба­чи­ти на стов­бу­рах де­рев, пар­ка­нах та стінах бу­динків.
 По­ши­рен­ня аме­ри­кансь­ко­го біло­го ме­те­ли­ка відбу­вається, в ос­нов­но­му, транс­порт­ни­ми за­со­ба­ми під час пе­ре­ве­зень сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції та про­мис­ло­вих ван­тажів. Се­ред­ня швидкість роз­пов­сю­д­жен­ня у країні пе­ре­ви­щи­ла 200 км на рік.
 Ос­танніми ро­ка­ми шкідник на­був знач­но­го по­ши­рен­ня на те­ри­торії всієї Ук­раїни. На кінець 2012 р. ка­ран­тинні ре­жи­ми що­до аме­ри­кансь­ко­го біло­го ме­те­ли­ка діяли в АР Крим та в 20 об­ла­с­тях Ук­раїни на за­гальній площі 68 618 га.
У 2013 році на те­ри­торіях по­ши­рен­ня шкідни­ка знач­но збільши­лись йо­го чи­сельність та шко­до­чинність, чо­му спри­я­ла низ­ка об’єктив­них та суб’єктив­них чин­ників, а са­ме: кліма­тичні зміни, гос­по­дарсь­ка діяльність лю­ди­ни та ін.
Згідно з інфор­мацією Дер­жав­ної ве­те­ри­нар­ної та фіто­санітар­ної служ­би, за чер­вень — ли­пень 2015 ро­ку нові во­гни­ща шкідни­ка зафіксо­ва­но в Харків­ській, Чернігівській та Жи­то­мирській об­ла­с­тях.
На­разі фахівці фіто­санітар­ної служ­би з ме­тою моніто­рин­гу шкідни­ка та скла­дан­ня про­гно­зу йо­го роз­вит­ку про­во­дять фіто­санітарні об­сте­жен­ня сільсь­ко­го­с­по­дарсь­ких і лісо­вих угідь, зе­мель несільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня, місць вве­зен­ня та зберіган­ня сільгосппро­дукції.
 Си­с­те­ма за­хи­с­ту на­са­д­жень вклю­чає ка­ран­тинні, аг­ро­технічні, хімічні та біологічні за­хо­ди і на­прав­ле­на на об­ме­жен­ня чи­сель­ності шкідни­ка, пе­ре­шко­д­жан­ня йо­го по­ши­рен­ню те­ри­торією країни.
До ка­ран­тин­них за­ходів на­ле­жать: вве­ден­ня ка­ран­тин­но­го ста­ну на те­ри­торіях, де ви­яв­ле­но шкідни­ка; постійні об­сте­жен­ня на­са­д­жень та зни­щен­ня шкідни­ка в осе­ред­ках ви­яв­лен­ня. Аг­ро­технічні за­хо­ди вклю­ча­ють: проріджен­ня кро­ни де­рев та кущів; ви­да­лен­ня, зрізу­ван­ня та зни­щен­ня гілок з гнізда­ми гу­се­ниць; куль­ти­вацію міжрядь для бо­роть­би з бур’яна­ми та ме­ханічно­го зни­щен­ня ча­с­ти­ни ко­конів, які зна­хо­дять­ся у грунті; піджив­лен­ня на­са­д­жень до­б­ри­ва­ми. Хімічні та біологічні за­хо­ди бо­роть­би з аме­ри­кансь­ким білим ме­те­ли­ком за­сто­со­ву­ють за не­обхідності про­ти кож­ної ге­не­рації шкідни­ка в період роз­вит­ку гу­се­ниць мо­лод­ших віків. Як пра­ви­ло, хімічні пре­па­ра­ти ви­ко­ри­с­то­ву­ють про­ти гу­се­ниць 1-го по­коління. За­со­би за­хи­с­ту про­ти гу­се­ниць 2-ї ге­не­рації ви­би­ра­ють за­леж­но від інтен­сив­ності роз­вит­ку та чи­сель­ності шкідни­ка згідно з «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні».
   Яб­лу­не­ва пло­до­жер­ка (Laspeyresia pomonella L., ряд Lepidoptera (Лу­с­ко­кри­­­­лі), ро­ди­на Tortricidae (Ли­с­товій­ки)) — шкідник-поліфаг, по­ши­ре­ний в Ук­раїні по­всюд­но.
По­шко­д­жує яб­лу­ню, гру­шу, ай­ву, аб­ри­кос, сли­ву, глід, ка­ш­тан, а фор­ма L. putaminana Strg — пло­ди во­лось­ко­го (грець­ко­го) горіха.
В умо­вах Півдня Ук­раїни шкідник роз­ви­вається у двох по­коліннях: 1-ше — у травні — червні та 2-ге — в липні — ве­ресні. Гу­се­ниці 1-го по­коління з’яв­ля­ють­ся на по­чат­ку черв­ня і по­шко­д­жу­ють мо­лоді пло­ди, внаслідок чо­го во­ни опа­да­ють. Од­на гу­се­ни­ця за­зви­чай по­­шко­д­жує два-три пло­ди яб­лу­ні, мо­же по­шко­ди­ти до 10 плодів горіха.
Згідно з ен­то­мо­логічни­ми ви­дан­ня­ми, ме­те­лик яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки тем­но-сіро­го ко­ль­о­ру, з тем­ни­ми по­пе­реч­ни­ми смужка­ми та ве­ли­кою оваль­ною пля­мою жов­то-ко­рич­не­во­го ко­ль­о­ру, з зо­ло­ти­с­то-мідним бли­с­ком на вер­шині кри­ла, роз­мах крил — 18–20 мм, до­в­жи­на тіла — близь­ко 10 мм. Ме­те­ли­ки літа­ють, як пра­ви­ло, у травні — червні, у вечірніх сутінках та вночі, вдень — не­ру­хо­мо си­дять на гілках та стов­бурі, зли­ва­ю­чись за ко­ль­о­ром із ко­рою. За нічної тем­пе­ра­ту­ри повітря близь­ко 15°С ме­те­ли­ки по­чи­на­ють відкла­да­ти яй­ця, розміщу­ю­чи їх по од­но­му на гла­денькій по­верхні ли­с­тя або плодів. Од­на сам­ка здат­на відкла­с­ти від 40 до 220 яєць.
Яй­ця ок­руглі, плоскі, білу­ва­то-про­зорі, в діаметрі — 0,9–1,3 мм. Ембріо­наль­ний роз­ви­ток яй­ця за­леж­но від тем­пе­ра­ту­ри три­ває до де­ся­ти днів. Відро­д­жені гу­се­ниці білу­ва­то-ро­жеві, за­вдовжки близь­ко 2 мм, з тем­ною голівкою. У міру жив­лен­ня, яке три­ває до 38 днів, та рос­ту гу­се­ниці на­бу­ва­ють інтен­сив­но-ро­же­во­го ко­ль­о­ру. Відро­джені на пло­до­вих де­ре­вах гу­се­ниці вгри­за­ють­ся у пло­ди й за­кри­ва­ють вхідний отвір па­ву­тин­кою (що є однією з діаг­но­с­тич­них оз­нак по­шко­д­жен­ня). Гу­се­ниці 1-го віку жив­лять­ся під шкір­кою, роб­лять ка­ме­ри, ли­ня­ють. Гу­се­ниці 2-го віку жив­лять­ся м’якот­тю, до­би­ра­ють­ся до насіннєвої ка­ме­ри та ли­ня­ють по­втор­но. Тре­тя линь­ка гу­се­ниць відбу­вається після жив­лен­ня насінням плодів. Потім гу­се­ни­ця, вже 4-го віку, мо­же пе­рей­ти та по­шко­д­жу­ва­ти на­ступ­ний плід. По­шко­д­жені пло­ди пе­ред­час­но опа­да­ють. Закінчив­ши жив­лен­ня, гу­се­ниці за­ляль­ко­ву­ють­ся в роз­вил­ках гілок, під ко­рою, біля ко­ре­не­вої ший­ки, під груд­ка­ми землі, на бур’янах. Ме­те­ли­ки 2-го по­коління з’яв­ля­ють­ся в липні, гу­се­ниці відро­джу­ють­ся про­тя­гом 8–10 днів від  по­чат­ку льо­ту ме­те­ликів.
 До­сить шко­до­чинні гу­се­ниці 2-го по­коління. Відро­д­жу­ють­ся во­ни про­тя­гом серп­ня. На горіхах, на­при­клад, про­ни­ка­ю­чи все­ре­ди­ну че­рез ос­но­ву пло­ду, виїда­ють яд­ро. Ча­с­ти­на по­шко­д­же­них плодів мо­же пе­ред­час­но опа­с­ти, а ті, що за­ли­ша­ють­ся на де­ре­вах, втра­ча­ють свою то­варність. Зи­мує шкідник у фазі ля­леч­ки в па­ву­тин­но­му ко­коні під ко­рою, на стов­бу­рах та ске­лет­них гілках, рос­лин­них решт­ках, у грунті.
Для за­без­пе­чен­ня збе­ре­жен­ня вро­жаю від яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки не­обхід­но постійно про­во­ди­ти фіто­санітар­ний моніто­ринг шкідни­ка за до­по­мо­гою фе­ро­мон­них па­с­ток. Оскільки ме­те­ли­ки літа­ють ви­со­ко, па­ст­ки слід вивішу­ва­ти у верхній ча­с­тині кро­ни. У не­ве­ли­ких на­са­д­жен­нях їх вивішу­ють із роз­ра­хун­ку 1 шт. на 100 кв. м, на ве­ли­ких ма­си­вах — 1 шт. на 2 га.
Кра­ще про­во­ди­ти пе­ревірку па­с­ток один раз у три дні. За відло­ву по­над п’я­ти ме­те­ликів у тиж­день ре­ко­мен­дує­ться об­роб­ка пе­с­ти­ци­да­ми (біоло­гіч­ни­ми чи доз­во­ле­ни­ми хімічни­ми), яку не­обхідно про­ве­с­ти че­рез 7–14 днів. Пе­с­ти­ци­ди слід за­сто­со­ву­ва­ти в період відро­д­жен­ня гу­се­ниць, по­ки во­ни не встиг­ли по­тра­пи­ти у плід. Як­що кіль­кість від­лов­ле­них ме­те­ликів мен­ша за по­ро­го­ву, об­роб­ка є не­до­реч­ною. Од­ним із спо­собів ре­гу­лю­ван­ня чи­сель­ності яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки в індивіду­аль­них ма­лих ба­га­торічних на­са­д­жен­нях є ма­со­вий відлов самців на фе­ро­монні па­ст­ки, кількость яких при цьо­му знач­но збільшу­ють. Для відло­ву ме­те­ликів потрібно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти од­ну па­ст­ку на од­не до­рос­ле де­ре­во або на два-три мо­ло­дих. У міру за­бруд­нен­ня вклад­ки па­ст­ки очи­ща­ють або заміню­ють. Не­обхідно вра­хо­ву­ва­ти, що по­зи­тивні ре­зуль­та­ти мож­на очіку­ва­ти, про­во­дя­чи ма­со­вий відлов ме­те­ликів де­­кілька років поспіль. В уся­ко­му разі за­сто­су­ван­ня фе­ро­мон­них па­с­ток за­без­пе­чить зни­щен­ня ча­с­ти­ни самців, що знач­но по­сла­бить по­пу­ляцію шкідни­ка. За  не­знач­но­го за­се­лен­ня на­са­д­жень яб­лу­не­вою пло­до­жер­кою ви­ко­ри­с­то­ву­ють хар­чові па­ст­ки (за­бро­дивші со­лодкі роз­чи­ни си­ропів, ва­рен­ня, квасів) та ло­вильні по­яси, а та­кож про­во­дять обов’яз­­­ко­ве зби­ран­ня по­шко­д­же­них плодів. До по­чат­ку льо­ту ме­те­ликів (при­близ­но у квітні) слід уваж­но ог­ля­ну­ти ко­ру де­рев, її роз­ще­ли­ни, особ­ли­во в нижній ча­с­тині стов­бу­ра, та зни­щи­ти зи­му­ючі ко­ко­ни з ля­леч­ка­ми.
Хімічний за­хист на­са­д­жень пло­до­вих де­рев від яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки, втім, як і від інших шкідників, до­сить про­бле­ма­тич­ний. Особ­ли­во це сто­сує­ться горіха. У зв’яз­ку з тим, що пло­ди горіха містять мас­ла, в яких мо­жуть роз­чи­ня­ти­ся та дов­го ут­ри­му­ва­ти­ся фо­с­фо­рор­ганічні та де­які інші інсек­ти­ци­ди, ос­танні  не­ба­жа­но за­сто­со­ву­ва­ти на горіхо­вих де­ре­вах. Як варіант за­хи­с­ту — де­ре­ва об­при­с­ку­ють біологічни­ми пре­па­ра­та­ми, ство­ре­ни­ми на ос­нові авер­мик­тинів, що ви­роб­ля­ють­ся гри­бом Streptomices avermitilis, бак­терій Pseudomonas aureofaciens, Bacillus thuringiensis.
Ре­ко­мен­ду­ють­ся хімічні пре­па­ра­ти, що на­ле­жать до лямб­да-ци­га­ло­т­ринів, тіаме­ток­самів, тіак­ло­придів, хло­ран­т­раніліпролів. Зва­жа­ю­чи на те, що нор­ма і спосіб за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів мо­жуть зміню­ва­тись за­леж­но від ви­роб­ни­ка, не­обхідно ке­ру­ва­тись відповідни­ми інструкціями. Ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи будь-який пе­с­ти­цид, слід су­во­ро до­три­му­ва­тись рег­ла­ментів йо­го за­сто­су­ван­ня та ре­ко­мен­дацій ком­пе­тент­них спеціалістів. На­разі «зо­ло­тим» пра­ви­лом за­хи­с­ту сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, в еко­номічно­му та еко­логічно­му сенсі, є пре­вен­тив­ний за­хист на­са­­джень з ура­ху­ван­ням про­лон­го­ван­ої дії пе­с­ти­цидів.

https://mzuri.in.ua/

Інтерв'ю
Юрий Крутько
25 квітня керівнику районної організації ГО «Аграрна самооборона України» в Кропивницького районі Віталію Береговому серед білого дня в обласному центрі спалили автомобіль. Сталося це після того, як «Аграрна самооборона України» втрутилася... Подробнее
Змінити своє життя та переїхати за кордон, до Європи, мріє зараз чи не кожен українець. Про те, чи настільки позитивним є цей досвід та яким чином будувати свою аграрну стратегію, аби завоювати

1
0