Cтарі нові за­гро­зи ба­га­торічним на­са­д­жен­ням Шкідни­ки-поліфа­ги в са­дах та ви­но­град­ни­ках

У державних документах про правове регулювання захисту сільськогосподарських рослин йдеться про те, що сільгоспвиробництво щороку втрачає через шкідників, хвороби та бур’яни до 30% валових зборів і, зокрема, зерна — 25–30%, цукрових буряків — 20–27, соняшнику — 23–25, сої та картоплі — 32–35, овочів — 27, плодових насаджень — 48% і більше.

М. Кон­стан­ти­но­ва, канд. с.-г. на­ук,
ст. на­ук. співробітник, кон­суль­тант

За­хист рос­лин від шкідли­вих ор­ганізмів посідає од­не з про­відних місць се­ред тех­но­логічних прий­омів ви­ро­щу­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур. За тех­но­логій, що не пе­ред­ба­ча­ють за­сто­су­ван­ня пе­с­ти­цидів, уро­жайність зни­жується на 35–50%, знач­но погіршується якість про­дукції. Вва­жається, що тре­ти­на ви­ро­ще­них про­дуктів хар­чу­ван­ня та си­ро­ви­ни втра­чається внаслідок по­шко­д­жен­ня шкідли­ви­ми ор­ганізма­ми.
На­разі відо­мо 2 млн видів ко­мах, на ча­ст­ку шкідників при­па­дає менш ніж 10%. Се­ред по­тенційно шкідли­вих ор­га­нізмів — по­над 100 тис. видів збуд­ни­ків хво­роб рос­лин та 300 видів бур’я­нів.
За да­ни­ми Інсти­ту­ту за­хи­с­ту рос­лин НА­АН, втра­ти вро­жаю зер­нят­ко­вих куль­тур у південній зоні плодівництва за відсут­ності за­ходів бо­роть­би мо­жуть ся­га­ти 60%, а кісточ­ко­вих — 15–25%.
На ви­но­град­ни­ках відо­мо близь­ко 800 шкідли­вих ор­ганізмів, які що­ро­ку зни­щу­ють ва­го­му ча­с­ти­ну ви­ро­ще­но­го ви­но­гра­ду. Щорічні втра­ти у світі ся­га­ють 30% уро­жаю, а в ок­ре­мих регіонах мо­жуть пе­ре­ви­щу­ва­ти і 50%. При­чин та­ких втрат чи­ма­ло. Се­ред них і се­зонні хво­ро­би, і спа­ла­хи од­но­час­но­го роз­вит­ку декількох видів шкідників. Унаслідок не­про­ду­ма­но­го до­бо­ру сортів на од­но­му ма­сиві та не­чи­с­то­сорт­ності на­са­­джень в ок­ре­мих гос­по­дар­ст­вах спеціалісти зму­шені про­во­ди­ти три-чо­ти­ри до­дат­ко­вих об­роб­ки пе­с­ти­ци­да­ми, що не­до­пу­с­ти­мо ні з еко­логічної, ні з еко­номічної точ­ки зо­ру. При цьо­му, за підра­хун­ка­ми, ви­т­ра­ти на за­хист ви­но­град­них на­са­д­жень зро­с­та­ють у п’ять-шість разів.
В Ук­раїні, як і в ба­га­ть­ох країнах світу, над­зви­чай­но ак­ту­аль­ною є про­б­ле­ма охо­ро­ни рос­лин­них ре­сурсів від ка­ран­тин­них та особ­ли­во шкідли­вих видів шкідників, збуд­ників хво­роб та бур’янів. Погіршен­ня еко­логічної си­ту­ації за­го­ст­рює про­бле­ми ви­роб­ництва без­печ­них для здо­ров’я на­се­лен­ня про­дуктів рос­лин­но­го по­хо­д­жен­ня. Кліма­тичні зміни по­си­лю­ють існу­ючі ри­зи­ки в сільсько­му гос­по­дарстві та при­му­шу­ють вче­них та ви­роб­ників роз­роб­ля­ти оп­ти­мальні аг­ро­тех­но­логії, які грун­ту­ють­ся на прин­ци­пах еко­логізації та біологізації зем­ле­роб­ст­ва.
Щорічні спо­с­те­ре­жен­ня за роз­вит­ком шкідли­вих об’єктів у аг­ро­це­но­зах Півдня Ук­раїни спо­ну­ка­ють до вис­нов­ку про значні зміни ви­до­во­го скла­ду та чи­сель­ності шкідників сільсько­го­с­по­дар­сь­ких куль­тур. Нові прий­о­ми в тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня, інтен­сив­не за­сто­су­ван­ня но­вих видів до­б­рив і політок­сич­них інсек­ти­цидів при­зве­ли до знач­них змін в ен­то­мо­ком­лексі на­са­д­жень. Так, знач­но ско­ро­ти­лась чи­сельність ба­га­ть­ох видів ко­мах, які ма­ють річний цикл роз­вит­ку. Втра­ти­ли зна­чен­ня не­без­печ­них шкідників дов­го­но­си­ки, труб­ко­вер­ти, де­які ви­ди кок­цид, яб­лу­не­ва ли­с­тоблішка. У зв’яз­ку зі зни­щен­ням хи­жих та па­ра­зи­тич­них ко­мах у ба­га­торічних на­са­д­жен­нях по­ча­лось ма­со­ве розмно­жен­ня поліциклічних видів — ли­с­товійок, ли­с­томіну­ю­чих мо­лей та ін. Знач­но роз­ши­ри­лось ко­ло кор­мо­вих рос­лин у шкідників-поліфагів, їхня шко­до­чинність на де­я­ких куль­ту­рах, зо­к­ре­ма на ба­га­торічних на­са­д­жен­нях, на­бу­ває за­гроз­ли­во­го ха­рак­те­ру.
Ак­тив­но роз­ви­ва­ють­ся як шкідни­ки, що дав­но втра­ти­ли гос­по­дарсь­ке зна­чен­ня, так і нові, раніше невідомі в са­дах та на ви­но­град­ни­ках ви­ди.
До них на­ле­жать ріпа­ко­вий квіткоїд (ріпа­ко­ва блискітка, Meligethes aeneus F.), ши­ро­ко по­ши­ре­ний шкідник ріпа­ку, насінників ово­че­вих та олійних куль­тур, бу­ряків, що зустрічається на квітках вишні, ви­но­гра­ду, ес­пар­це­ту, бо­бо­вих. Ос­танніми ро­ка­ми на ви­но­град­ни­ках знач­но збільши­лась шкідливість ба­вов­ни­ко­вої сов­ки (Helicoverpa armigera Hbn.), яка є відо­мим шкідни­ком ово­че­вих куль­тур (то­матів, пер­цю, бак­ла­жа­на), ква­солі, ка­чанів ку­ку­руд­зи, ко­но­пель.
Унаслідок кліма­тич­них змін, які ха­рак­те­ри­зу­ють­ся як стійка теп­ло­ва ано­малія, на ба­га­торічних на­са­д­жен­нях зрос­ла кількість сис­них шкідників, зо­к­ре­ма кліщів, трипсів, ци­кад.
   Кліщі — од­на із чис­лен­них груп шкідників ба­га­торічних на­са­д­жень. У світовій ака­ро­фа­уні зустрічається по­над 6 тис. видів кліщів. Найшкідливіші у са­дах та ви­но­град­ни­ках, в ос­нов­но­му, пред­став­ни­ки ро­ди­ни па­ву­тин­них клі­щів (Tetranychidae): зви­чай­ний па­ву­тин­ний (Tetranychus urticae Koch.), са­до­вий па­ву­тин­ний (Schizotetranychus pruni Oud.), чер­во­ний пло­до­вий (Panonychus ulmi Koch.) та ро­ди­ни га­ло­вих чо­ти­ри­но­гих кліщів (Eriophyidae): гру­ше­вий га­ло­вий (Eriophyes pyri Pgst.), ви­но­град­ний по­встя­ний (Eriophyes vitis Pgst.), ви­но­град­ний брунь­ко­вий (Eriophyes vitigineusgemma Mal.) та ін.
   Трип­си (Thysanoptera) — по­ши­рені на всіх ма­те­ри­ках, особ­ли­во у тропіках і суб­тропіках. Відо­мо по­над 1500 видів, в Ук­раїні зустрічається більше 250 видів, на ви­но­град­ни­ках Північно­го При­чор­но­мор’я на­разі відміче­но 7 видів трип­сів, які на­ле­жать до ро­дин Aelotripidae та Tripidae.
   В умо­вах регіону се­ред ци­ка­до­вих (Auchenorrchyncha) най­по­ши­реніші: ци­кад­ка буй­вол (Stictocephala bubalus F. (род. Membracidae)), ци­кад­ка зе­ле­на (Cicadella viridis L.), ци­кад­ка жов­та (Empoasca pteridis Dhlb), ци­кад­ка ви­но­град­на (Empoasca vitis), що на­ле­жать до ро­ди­ни Cicadellidae, ви­яв­ле­на ци­т­ру­со­ва ци­кад­ка (Metcalfa pruinosa) — шкідник-поліфаг, ду­же не­без­печ­ний для чис­лен­них куль­тур­них і ди­ко­рос­лих видів рос­лин.
   До шкідників-поліфагів, які здатні жи­ви­ти­ся на ба­га­ть­ох ви­дах рос­лин, на­ле­жить і об’єкт внутрішньо­го ка­ран­ти­ну — аме­ри­кансь­кий білий ме­те­лик (Hyphantria cunea Dr., ряд Lepidoptera, ро­ди­на Вед­ме­диці — Arctidae), який ос­танніми ро­ка­ми до­сить ак­тив­но роз­ви­вається в аг­ро­це­но­зах ба­га­торічних на­са­д­жень. Згідно з ба­га­торічни­ми спо­с­те­ре­жен­ня­ми за роз­вит­ком по­пу­ляції шкідни­ка в Північно­му При­чор­но­мор’ї, на 2013–2014 ро­ки при­па­дає по­ча­ток зро­с­тан­ня йо­го чи­сель­ності, що, ймо­вірно, спо­с­теріга­ти­меть­ся й у 2016 році. Та­ке при­пу­щен­ня та­кож підтвер­д­жує­ться те­орією циклічності ди­наміки по­пу­ляцій ко­мах.
Як уже за­зна­ча­лось, аме­ри­кансь­кий білий ме­те­лик є шкідни­ком-поліфа­гом, що по­шко­д­жує (за різни­ми дже­ре­ла­ми) 250–300 видів рос­лин. Най­частіше — це пло­дові де­ре­ва, шов­ко­ви­ця, во­лось­кий горіх, бу­зи­на, хміль, ви­но­град. Вра­хо­ву­ю­чи ви­со­ку шкідливість шкідни­ка та з ме­тою за­побіган­ня мож­ли­вим втра­там уро­жаю, вар­то на­га­да­ти йо­го ос­новні мор­фо­логічні особ­ли­вості та біологію роз­вит­ку.
Ха­рак­тер­ною оз­на­кою ро­ди­ни є те, що до­рослі ме­те­ли­ки-вед­ме­диці пе­ре­важ­но біло­го або жов­то­го ко­ль­о­ру, або ж ма­ють склад­не яс­к­ра­ве або жов­те за­барв­лен­ня. На тілі гу­се­ниць є товсті пуч­ки во­лосків, за що во­ни і на­звані вед­ме­ди­ця­ми. Ці гу­се­ниці ча­с­то по­трап­ля­ють на очі в кінці літа, ко­ли во­ни швид­ко пе­ре­су­ва­ють­ся по землі в по­шу­ках за­тиш­них місць для по­бу­до­ви ко­ко­на та за­ляль­ко­ву­ван­ня.
Роз­ви­вається шкідник у двох по­ко­ліннях. Зи­му­ють ля­леч­ки під відста­лою ко­рою, в роз­га­лу­женні гілок та щіли­нах де­рев, у рос­лин­них решт­ках, інших за­хи­ще­них місцях. Ля­леч­ки в при­род­них умо­вах ви­т­ри­му­ють до -30°С, але ду­же чут­ливі до різких пе­ре­падів тем­пе­ра­тур у вес­ня­ний період.
Ме­те­ли­ки виліта­ють у кінці квітня — в першій де­каді трав­ня, ве­дуть сутін­ко­вий спосіб жит­тя. Ме­те­лик сніжно-бі­лий, роз­мах крил — 25–35 мм, інко­ли зустрічають­ся ек­земп­ля­ри до 40–50 мм, до­вжи­на тіла — 9–15 мм, жи­вить­ся не­кта­ром квіту­ю­чих рос­лин та шко­ди не на­но­сить. На півдні ча­с­то трап­ля­ють­ся осо­би­ни з чор­ни­ми або ко­рич­не­ви­ми цят­ка­ми на кри­лах. Го­ло­ва по­кри­та щільни­ми дов­ги­ми во­ло­с­ка­ми, ос­но­ва ву­сиків чор­на з біли­ми лу­соч­ка­ми, у самців — гребінчасті, у са­мок — нит­ко­подібні.
Сам­ки відкла­да­ють яй­ця куп­ка­ми по 200–350 шт., пе­ре­важ­но, на ни­жню сто­ро­ну листків. Од­на сам­ка спро­мож­на відкла­с­ти до 1500 яєць. Яй­ця ку­лясті, гла­денькі, го­лу­бу­ваті або жов­ту­ваті, діаме­т­ром 0,5–0,6 мм. Відро­д­жен­ня гу­се­ниць відбу­вається че­рез 14–25 днів. Гу­се­ниці мо­лод­шо­го віку ма­ють зе­ле­ну­ва­то-жов­те за­барв­лен­ня, з віком во­ни на­бу­ва­ють ко­рич­ню­ва­то­го ко­ль­о­ру з чор­ни­ми бо­ро­дав­ка­ми на спині та оран­же­ви­ми — на бо­ках. Груд­ний щи­ток та че­ревні но­ги — чорні.
Відро­д­жені гу­се­ниці жив­лять­ся тка­ни­на­ми листків, ске­ле­ту­ю­чи їх. В ут­во­ре­них на па­го­нах рос­лин гніздах гу­се­ниці роз­ви­ва­ють­ся про­тя­гом 1,5 міся­ця. Фахівця­ми відміче­но, що відра­зу після відро­д­жен­ня гу­се­ниці по­чи­на­ють жи­ви­тись і фор­му­ва­ти гніздо. Гу­се­ниці 1–2-го віків ут­во­рю­ють гніздо із декількох ли­с­точків, обпліта­ю­чи їх па­­ву­ти­ною. На­прикінці 5-го віку гу­се­ниць гніздо мо­же ся­га­ти розміру 1–1,5 м у діаметрі. Мо­лоді гу­се­ниці (1–2-го віків) три­ма­ють­ся ра­зом усе­ре­дині па­ву­тин­них гнізд, гу­се­ниці 3–4-го віків — ок­ре­ми­ми гру­па­ми, але все ще в ме­жах од­но­го гнізда, яке на той час знач­но збільшується, і про­дов­жу­ють виділя­ти па­ву­ти­ну. За зрізу­ван­ня та­ко­го гнізда гу­се­ниці ут­ри­му­ють­ся в па­ву­тині і не ви­па­да­ють. Гу­се­ниці 5-го віку жи­вуть все­ре­дині гнізда, але па­ву­ти­ну вже не про­ду­ку­ють, 6-го — три­ма­ють­ся гнізда все рідше (во­ни роз­пов­за­ють­ся на най­б­лижчі ли­ст­ки), а гу­се­ниці 7-го віку за­се­ля­ють вже всю кро­ну рос­ли­ни і жи­вуть та жив­лять­ся по­одинці. До­рослі гу­се­ниці, завдовжки 30–40 мм, за­ли­ша­ють гнізда та ого­лені до жи­лок ли­ст­ки й мігру­ють на сусідні де­ре­ва або кущі. Ви­со­ка шко­до­чинність аме­ри­кансь­ко­го біло­го ме­те­ли­ка по­ля­гає у здат­ності гу­се­ниць повністю об’їда­ти ли­с­тя на рос­ли­нах, які опо­ви­ва­ють па­ву­ти­ною, ут­во­рю­ю­чи гнізда. По­шко­д­жен­ня ли­ст­ко­вої по­верхні рос­лин зни­жує їхню фо­то­син­те­тич­ну діяльність, змінює про­це­си обміну, що, своєю чер­гою, впли­ває на уро­жайність, зи­мостійкість, по­ру­шує за­хисні функції і ча­с­то стає при­чи­ною ги­белі на­са­д­жень. Як пра­ви­ло, в ре­зуль­таті на­не­се­ної шко­ди ос­лаб­лені рос­ли­ни по­га­но пе­ре­но­сять зи­му, мо­жуть декіль­ка років не пло­до­но­си­ти. Після закін­чен­ня жив­лен­ня гу­се­ниці за­ляль­ко­ву­ю­ть­ся. Ля­леч­ка аме­ри­кансь­ко­го біло­го ме­те­ли­ка ли­мон­но-жов­та, з ча­сом стає тем­но-ко­рич­не­вою, за­в­довжки 8–15 мм, пе­ре­бу­ває у пух­ко­му бруд­но-сіро­му ко­коні. Стадія ля­леч­ки три­ває до 20 діб. У липні з’яв­ля­ють­ся ме­те­ли­ки 2-го по­коління, які відрізня­ють­ся ви­со­кою пло­до­витістю — сам­ка відкла­дає до 2500 яєць. Закінчив­ши жив­лен­ня, гу­се­ниці 2-го по­коління за­ляль­ко­ву­ють­ся у ве­ресні — жовтні і в цій стадії зи­му­ють. Іноді (за спа­лахів розмно­жен­ня) гу­се­ниць стар­ших віків мож­на по­ба­чи­ти на стов­бу­рах де­рев, пар­ка­нах та стінах бу­динків.
 По­ши­рен­ня аме­ри­кансь­ко­го біло­го ме­те­ли­ка відбу­вається, в ос­нов­но­му, транс­порт­ни­ми за­со­ба­ми під час пе­ре­ве­зень сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції та про­мис­ло­вих ван­тажів. Се­ред­ня швидкість роз­пов­сю­д­жен­ня у країні пе­ре­ви­щи­ла 200 км на рік.
 Ос­танніми ро­ка­ми шкідник на­був знач­но­го по­ши­рен­ня на те­ри­торії всієї Ук­раїни. На кінець 2012 р. ка­ран­тинні ре­жи­ми що­до аме­ри­кансь­ко­го біло­го ме­те­ли­ка діяли в АР Крим та в 20 об­ла­с­тях Ук­раїни на за­гальній площі 68 618 га.
У 2013 році на те­ри­торіях по­ши­рен­ня шкідни­ка знач­но збільши­лись йо­го чи­сельність та шко­до­чинність, чо­му спри­я­ла низ­ка об’єктив­них та суб’єктив­них чин­ників, а са­ме: кліма­тичні зміни, гос­по­дарсь­ка діяльність лю­ди­ни та ін.
Згідно з інфор­мацією Дер­жав­ної ве­те­ри­нар­ної та фіто­санітар­ної служ­би, за чер­вень — ли­пень 2015 ро­ку нові во­гни­ща шкідни­ка зафіксо­ва­но в Харків­ській, Чернігівській та Жи­то­мирській об­ла­с­тях.
На­разі фахівці фіто­санітар­ної служ­би з ме­тою моніто­рин­гу шкідни­ка та скла­дан­ня про­гно­зу йо­го роз­вит­ку про­во­дять фіто­санітарні об­сте­жен­ня сільсь­ко­го­с­по­дарсь­ких і лісо­вих угідь, зе­мель несільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня, місць вве­зен­ня та зберіган­ня сільгосппро­дукції.
 Си­с­те­ма за­хи­с­ту на­са­д­жень вклю­чає ка­ран­тинні, аг­ро­технічні, хімічні та біологічні за­хо­ди і на­прав­ле­на на об­ме­жен­ня чи­сель­ності шкідни­ка, пе­ре­шко­д­жан­ня йо­го по­ши­рен­ню те­ри­торією країни.
До ка­ран­тин­них за­ходів на­ле­жать: вве­ден­ня ка­ран­тин­но­го ста­ну на те­ри­торіях, де ви­яв­ле­но шкідни­ка; постійні об­сте­жен­ня на­са­д­жень та зни­щен­ня шкідни­ка в осе­ред­ках ви­яв­лен­ня. Аг­ро­технічні за­хо­ди вклю­ча­ють: проріджен­ня кро­ни де­рев та кущів; ви­да­лен­ня, зрізу­ван­ня та зни­щен­ня гілок з гнізда­ми гу­се­ниць; куль­ти­вацію міжрядь для бо­роть­би з бур’яна­ми та ме­ханічно­го зни­щен­ня ча­с­ти­ни ко­конів, які зна­хо­дять­ся у грунті; піджив­лен­ня на­са­д­жень до­б­ри­ва­ми. Хімічні та біологічні за­хо­ди бо­роть­би з аме­ри­кансь­ким білим ме­те­ли­ком за­сто­со­ву­ють за не­обхідності про­ти кож­ної ге­не­рації шкідни­ка в період роз­вит­ку гу­се­ниць мо­лод­ших віків. Як пра­ви­ло, хімічні пре­па­ра­ти ви­ко­ри­с­то­ву­ють про­ти гу­се­ниць 1-го по­коління. За­со­би за­хи­с­ту про­ти гу­се­ниць 2-ї ге­не­рації ви­би­ра­ють за­леж­но від інтен­сив­ності роз­вит­ку та чи­сель­ності шкідни­ка згідно з «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні».
   Яб­лу­не­ва пло­до­жер­ка (Laspeyresia pomonella L., ряд Lepidoptera (Лу­с­ко­кри­­­­лі), ро­ди­на Tortricidae (Ли­с­товій­ки)) — шкідник-поліфаг, по­ши­ре­ний в Ук­раїні по­всюд­но.
По­шко­д­жує яб­лу­ню, гру­шу, ай­ву, аб­ри­кос, сли­ву, глід, ка­ш­тан, а фор­ма L. putaminana Strg — пло­ди во­лось­ко­го (грець­ко­го) горіха.
В умо­вах Півдня Ук­раїни шкідник роз­ви­вається у двох по­коліннях: 1-ше — у травні — червні та 2-ге — в липні — ве­ресні. Гу­се­ниці 1-го по­коління з’яв­ля­ють­ся на по­чат­ку черв­ня і по­шко­д­жу­ють мо­лоді пло­ди, внаслідок чо­го во­ни опа­да­ють. Од­на гу­се­ни­ця за­зви­чай по­­шко­д­жує два-три пло­ди яб­лу­ні, мо­же по­шко­ди­ти до 10 плодів горіха.
Згідно з ен­то­мо­логічни­ми ви­дан­ня­ми, ме­те­лик яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки тем­но-сіро­го ко­ль­о­ру, з тем­ни­ми по­пе­реч­ни­ми смужка­ми та ве­ли­кою оваль­ною пля­мою жов­то-ко­рич­не­во­го ко­ль­о­ру, з зо­ло­ти­с­то-мідним бли­с­ком на вер­шині кри­ла, роз­мах крил — 18–20 мм, до­в­жи­на тіла — близь­ко 10 мм. Ме­те­ли­ки літа­ють, як пра­ви­ло, у травні — червні, у вечірніх сутінках та вночі, вдень — не­ру­хо­мо си­дять на гілках та стов­бурі, зли­ва­ю­чись за ко­ль­о­ром із ко­рою. За нічної тем­пе­ра­ту­ри повітря близь­ко 15°С ме­те­ли­ки по­чи­на­ють відкла­да­ти яй­ця, розміщу­ю­чи їх по од­но­му на гла­денькій по­верхні ли­с­тя або плодів. Од­на сам­ка здат­на відкла­с­ти від 40 до 220 яєць.
Яй­ця ок­руглі, плоскі, білу­ва­то-про­зорі, в діаметрі — 0,9–1,3 мм. Ембріо­наль­ний роз­ви­ток яй­ця за­леж­но від тем­пе­ра­ту­ри три­ває до де­ся­ти днів. Відро­д­жені гу­се­ниці білу­ва­то-ро­жеві, за­вдовжки близь­ко 2 мм, з тем­ною голівкою. У міру жив­лен­ня, яке три­ває до 38 днів, та рос­ту гу­се­ниці на­бу­ва­ють інтен­сив­но-ро­же­во­го ко­ль­о­ру. Відро­джені на пло­до­вих де­ре­вах гу­се­ниці вгри­за­ють­ся у пло­ди й за­кри­ва­ють вхідний отвір па­ву­тин­кою (що є однією з діаг­но­с­тич­них оз­нак по­шко­д­жен­ня). Гу­се­ниці 1-го віку жив­лять­ся під шкір­кою, роб­лять ка­ме­ри, ли­ня­ють. Гу­се­ниці 2-го віку жив­лять­ся м’якот­тю, до­би­ра­ють­ся до насіннєвої ка­ме­ри та ли­ня­ють по­втор­но. Тре­тя линь­ка гу­се­ниць відбу­вається після жив­лен­ня насінням плодів. Потім гу­се­ни­ця, вже 4-го віку, мо­же пе­рей­ти та по­шко­д­жу­ва­ти на­ступ­ний плід. По­шко­д­жені пло­ди пе­ред­час­но опа­да­ють. Закінчив­ши жив­лен­ня, гу­се­ниці за­ляль­ко­ву­ють­ся в роз­вил­ках гілок, під ко­рою, біля ко­ре­не­вої ший­ки, під груд­ка­ми землі, на бур’янах. Ме­те­ли­ки 2-го по­коління з’яв­ля­ють­ся в липні, гу­се­ниці відро­джу­ють­ся про­тя­гом 8–10 днів від  по­чат­ку льо­ту ме­те­ликів.
 До­сить шко­до­чинні гу­се­ниці 2-го по­коління. Відро­д­жу­ють­ся во­ни про­тя­гом серп­ня. На горіхах, на­при­клад, про­ни­ка­ю­чи все­ре­ди­ну че­рез ос­но­ву пло­ду, виїда­ють яд­ро. Ча­с­ти­на по­шко­д­же­них плодів мо­же пе­ред­час­но опа­с­ти, а ті, що за­ли­ша­ють­ся на де­ре­вах, втра­ча­ють свою то­варність. Зи­мує шкідник у фазі ля­леч­ки в па­ву­тин­но­му ко­коні під ко­рою, на стов­бу­рах та ске­лет­них гілках, рос­лин­них решт­ках, у грунті.
Для за­без­пе­чен­ня збе­ре­жен­ня вро­жаю від яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки не­обхід­но постійно про­во­ди­ти фіто­санітар­ний моніто­ринг шкідни­ка за до­по­мо­гою фе­ро­мон­них па­с­ток. Оскільки ме­те­ли­ки літа­ють ви­со­ко, па­ст­ки слід вивішу­ва­ти у верхній ча­с­тині кро­ни. У не­ве­ли­ких на­са­д­жен­нях їх вивішу­ють із роз­ра­хун­ку 1 шт. на 100 кв. м, на ве­ли­ких ма­си­вах — 1 шт. на 2 га.
Кра­ще про­во­ди­ти пе­ревірку па­с­ток один раз у три дні. За відло­ву по­над п’я­ти ме­те­ликів у тиж­день ре­ко­мен­дує­ться об­роб­ка пе­с­ти­ци­да­ми (біоло­гіч­ни­ми чи доз­во­ле­ни­ми хімічни­ми), яку не­обхідно про­ве­с­ти че­рез 7–14 днів. Пе­с­ти­ци­ди слід за­сто­со­ву­ва­ти в період відро­д­жен­ня гу­се­ниць, по­ки во­ни не встиг­ли по­тра­пи­ти у плід. Як­що кіль­кість від­лов­ле­них ме­те­ликів мен­ша за по­ро­го­ву, об­роб­ка є не­до­реч­ною. Од­ним із спо­собів ре­гу­лю­ван­ня чи­сель­ності яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки в індивіду­аль­них ма­лих ба­га­торічних на­са­д­жен­нях є ма­со­вий відлов самців на фе­ро­монні па­ст­ки, кількость яких при цьо­му знач­но збільшу­ють. Для відло­ву ме­те­ликів потрібно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти од­ну па­ст­ку на од­не до­рос­ле де­ре­во або на два-три мо­ло­дих. У міру за­бруд­нен­ня вклад­ки па­ст­ки очи­ща­ють або заміню­ють. Не­обхідно вра­хо­ву­ва­ти, що по­зи­тивні ре­зуль­та­ти мож­на очіку­ва­ти, про­во­дя­чи ма­со­вий відлов ме­те­ликів де­­кілька років поспіль. В уся­ко­му разі за­сто­су­ван­ня фе­ро­мон­них па­с­ток за­без­пе­чить зни­щен­ня ча­с­ти­ни самців, що знач­но по­сла­бить по­пу­ляцію шкідни­ка. За  не­знач­но­го за­се­лен­ня на­са­д­жень яб­лу­не­вою пло­до­жер­кою ви­ко­ри­с­то­ву­ють хар­чові па­ст­ки (за­бро­дивші со­лодкі роз­чи­ни си­ропів, ва­рен­ня, квасів) та ло­вильні по­яси, а та­кож про­во­дять обов’яз­­­ко­ве зби­ран­ня по­шко­д­же­них плодів. До по­чат­ку льо­ту ме­те­ликів (при­близ­но у квітні) слід уваж­но ог­ля­ну­ти ко­ру де­рев, її роз­ще­ли­ни, особ­ли­во в нижній ча­с­тині стов­бу­ра, та зни­щи­ти зи­му­ючі ко­ко­ни з ля­леч­ка­ми.
Хімічний за­хист на­са­д­жень пло­до­вих де­рев від яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки, втім, як і від інших шкідників, до­сить про­бле­ма­тич­ний. Особ­ли­во це сто­сує­ться горіха. У зв’яз­ку з тим, що пло­ди горіха містять мас­ла, в яких мо­жуть роз­чи­ня­ти­ся та дов­го ут­ри­му­ва­ти­ся фо­с­фо­рор­ганічні та де­які інші інсек­ти­ци­ди, ос­танні  не­ба­жа­но за­сто­со­ву­ва­ти на горіхо­вих де­ре­вах. Як варіант за­хи­с­ту — де­ре­ва об­при­с­ку­ють біологічни­ми пре­па­ра­та­ми, ство­ре­ни­ми на ос­нові авер­мик­тинів, що ви­роб­ля­ють­ся гри­бом Streptomices avermitilis, бак­терій Pseudomonas aureofaciens, Bacillus thuringiensis.
Ре­ко­мен­ду­ють­ся хімічні пре­па­ра­ти, що на­ле­жать до лямб­да-ци­га­ло­т­ринів, тіаме­ток­самів, тіак­ло­придів, хло­ран­т­раніліпролів. Зва­жа­ю­чи на те, що нор­ма і спосіб за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів мо­жуть зміню­ва­тись за­леж­но від ви­роб­ни­ка, не­обхідно ке­ру­ва­тись відповідни­ми інструкціями. Ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи будь-який пе­с­ти­цид, слід су­во­ро до­три­му­ва­тись рег­ла­ментів йо­го за­сто­су­ван­ня та ре­ко­мен­дацій ком­пе­тент­них спеціалістів. На­разі «зо­ло­тим» пра­ви­лом за­хи­с­ту сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, в еко­номічно­му та еко­логічно­му сенсі, є пре­вен­тив­ний за­хист на­са­­джень з ура­ху­ван­ням про­лон­го­ван­ої дії пе­с­ти­цидів.