Спецможливості
Інтерв'ю

Органічне садівництво як формула успіху

24.11.2016
18028
Органічне садівництво як формула успіху фото, ілюстрація
Валентина Лановенко у своєму розсаднику

Садівництво належить до найперспективніших галузей аграрного сектора. Інтенсивні сади у поєднанні з органічним садівництвом збільшують можливості експорту продукції.

 

За оцінками експертів ринку, найближчими роками саме садівництво належатиме до найбільш конкурентоспроможних сфер господарювання та буде гідно представлене на міжнародних ринках.

Роль держави у розвитку садівництва все ще залишається великою. За підрахунками фахівців, потреба в інвестиціях для створення насаджень на період до кінця 2017 року становить 2,3  млрд грн, в тому числі на закладання – 1, 1 млрд грн, і на догляд до вступу у плодоношення – 1,2 млрд грн.

Варто зазначити, що за статистикою нині садівництвом в Україні займається 12,5 млн родин сільського і міського населення. Чимало з них стали товаровиробниками, адже закладення садів не потребує наявності великих земельних угідь (органічне садівництво).  Цей вид діяльності стає все привабливішим для започаткування власного бізнесу, особливо з огляду на перспективи експорту продукції за кордон. Але успіх цієї справи неможливий без застосування сучасних технологій та правильного добору сортів.

Своїм баченням розвитку органічного садівництва в Україні з propozitsiya.com поділилась власниця розсадника родини Лановенко, президент Академії Органічного Садівництва "Ekogarden" Валентина Лановенко.

Як Ви оцінюєте перспективи розвитку садівництва в Україні? 

Традиційне інтенсивне садівництво, яке було раніше, з використанням високорослих дерев (загущеність 100-125 дерев на 1 га) – це вже давно в минулому.  Ці сади переважно викорчовуються і натомість висаджуються нові – інтенсивні (на карликових підщепах) та напівінтенсивні (на напівкарликових  підщепах).  Ці дерева плодоносять з 2-3 річного віку,  мають урожайність в середньому 45 тонн і вище та зручні у догляді (органічне садівництво).

Родина Лановенків - Микола Васильович і Валентина

Але формула успіху у садівництві  – це поєднання інтенсивного та органічного садівництва.

Тому що при органічному садівництві людина може не лише отримати добрий урожай з гектара і продавати його в Україні, але й орієнтуватись на експорт. Адже якщо в Україні на яблука надбавка становить всього 30% від ціни, то за кордоном вартість кілограма органічних яблук складатиме 5-6 євроза кг. Там це цінується.

Які сади будуть найперспективнішими у майбутньому?

Коли мене запитують, що краще – яблука чи груші, органіка чи традиційне садівництво – тут кожен має зрозуміти, що він хоче отримати і куди він це хоче продавати. Якщо говорити про ринок яблук, то у минулому році їх вирощено близько 1,5 млн тонн. Кількість велика. Але при цьому Україна імпортувала частину польських яблук, тому що за рахунок дотацій держави собівартість у них нижча.  Це єдиний чинник.

За моїми підрахунками, потреба в яблуках в Україні – близько 3 млн тонн, при розрахунку що кожен українець щодня з’їсть одне яблуко.

Щодо яблуні, то тут розвиток я бачу в органічному садівництві. Цей ринок розвивається дуже стрімко, і людина, яка зараз закладає інтенсивний органічний сад, через 5 років буде мати хороший збут продукції, і ця продукція (в свіжому вигляді, або перероблена), буде завжди затребувана на ринку - не лише в Україні, але й за кордоном.

По грушах ситуація інша. Минулого року було вирощено всього 186 тисяч тонн за офіційним даними. Це складає близько 12 % від рівня виробництва яблук.  Водночас у супермаркети завозиться  груша Конференція та інші сорти, в основному, голландського походження. У мене постає питання: чому Україна, маючи такі родючі землі і чудовий клімат, імпортує ці груші за ціною близько 40-50 грн за кг? (Ціни у мережі «Мегамаркет», вересень 2016 р - Ред.) Йдеться ж про здоров’я людей. Ми розуміємо, що плоди іноземного походження обробляються достатньо разів під час вирощування, та ще й додатково для транспортування та зберігання. Через високу ціну вони продаються не так швидко, як українські.

Коли ми говоримо про сад, йдеться переважно про горіхи і плодові – яблука і груші. І якось оминаються увагою сливи, абрикоси. Є перспективи розвитку цих напрямків?

Напрямок має перспективу, якщо на цю продукцію є попит або в Україні, або за кордоном. На жаль, можна відзначити, що такі сади, як персики, абрикоси, нектарини є ризикованими за кліматичними показниками. Вирощуються саджанці, підбираються підщепи, але власник повинен знайти тих спеціалістів, які дійсно проведуть там потрібний огляд та аналіз, щоб визначити, чи буде там цей вид дерев рости, чи ні (органічне садівництво).

Потрібно враховувати всі ризики. Наприклад, минулого року ми були у робочій поїздці на Херсонщині і бачили 90 га персика, який підмерз в перший рік вегетації, і за 4 роки ситуацію виправити не вдалося. Тому треба дивитися конкретно по ситуації, по регіону, де це буде вирощуватись .

Звісно, закладають також сади і слив, і вишні (органічне садівництво).  Кожен вид дерев має свої особливості. Вирішальне значення мають засоби боротьби зі шкідниками, хворобами та своєчасне їх застосування. Кому це вдається - успішно господарюють.  Зараз попит є на заморожену вишню для подальшого споживання у харчовій промисловості. Розвивається ринок черешні, цього року ми бачили ціну 50 грн за кг через те, що було багато дощів і частина  врожаю була знищена. Кожна культура має свої особливості та потребує індивідуального підходу.

Сад у Голландії

Пропозиція на ринку саджанців  дуже велика. На що Ви порадите звертати увагу при виборі сорту?

Звичайно, що сортів доволі багато. Але і з’являється їх чимало. Завозять сорти чеської, італійської, польської селекції. Не завжди цісорти досліджені, тому не варто братися за кожний сорт, про який пишуть, що він новий і прогресивний.

Наприклад, серія сортів Джонаголд налічує більше 40 клонів, в Україні вирощується близько 5 з них. Це чудові сорти червоного кольору та зимового терміну достигання, добре зберігаються до весни, не втрачаючи при цьому смакових якостей та щільності. Ці сорти культивуються в Україні вже багато років та апробовані в різних регіонах. Сорт Ред Чіф зараз дуже розрекламований, але за смаковими якостями він не  кращий, ніж Джонаголд.  Яблука Пінк Леді також приваблюють покупців, але не всі знають, що він визріває лише в Криму.

Не завжди погоня за новими сортами є виправданою.  Кожен для себе визначає перелік сортів, консультується з розсадниками, і потім уже визначається, що ж краще вирощувати.

Додам, що для 10 га саду варто брати 2-3 сорти, оскільки для продажу потрібно формувати велику партію, не варто розпилятися на 10 сортів.

З приводу сортів – так, нажаль, більшість сортів - до 90% -  у нас іноземного походження.  Українські яблука не є поганими, просто в супермаркети їх майже ніхто не постачає. Тому українські сорти збереглися у розсадниках (органічне садівництво). Зокрема, у нас вони становлять близько 15%. Попит є попит. Якщо людина хоче Фуджі і Галу, то ми їх і вирощуємо. Наприклад, яблуня Ренет Симиренка –  це сорт українського походження, дуже поширене зелене яблуко у світі, і попит на нього постійно є.

З того, що Ви говорите, я розумію, що українська селекція практично втрачена?

Вона ще не втрачена, але все до цього йде, нажаль.Якщо стартуватиме програма відродження українських сортів, то це також буде досить добре. Бо насправді, смак наших плодів не є гіршим за іноземні. Питання в тому, щоб їх хтось розмножив, дав людям скуштувати – тим поколінням, які цього не знають. Але це окреме питання.

Тобто це процес, який навіть і зупиняти не потрібно?

Його треба рятувати. Дійсно, сьогодні багато хто говорить про те, що раніше були смачні сорти. Наш розсадник зараз думає над тим, щоб створити програму відновлення українських сортів (органічне садівництво). У великих кількостях їх складно знайти, але поки у людей є ці дерева, ще є шанс їх врятувати шляхом простого щеплення – взяти живці і зробити саджанці цього сорту, щоб потім розмножувати його в подальшому.

Це нелегка справа. І я впевнена, що буде багато скептичних коментарів. Іноді люди вважають диваками тих людей, що роблять щось нове і нетрадиційне. Час покаже, що цікаво і що правильно. Ми про це думаємо. Бо це важливо.

Іноді, коли я куштую ці старі  сорти, відчуваю справді неповторний і смак, і аромат. І при правильному догляді на правильно підібраних підщепах вони будуть мати прекрасні показники. Багато людей для домашніх садів шукають такі смаки дитинства. Це масштабна робота. І якщо ми це започаткуємо, то хотілося б правильно висвітлювати, показувати людям. Це мають бути дегустації. Люди повинні куштувати та оцінювати.

Пригадаймо сорт Ренет Симиренка. Коли його вивели, ЛевПлатонович привіз його на Всесвітню виставку, і люди, побачивши ці зелені плоди, відмовились їх куштувати.  Симиренко домовився, що людям його подадуть, але на називаючи. І реакція була бурхливою. Нині цей сорт входить у 8-ку найкращих у світі.

Про розвиток садівництва зараз дуже багато говорять. Для садівництво продовжили державну програму підтримки, яка почне діяти з 2017 року.І все-таки, що найбільше,  на Вашу думку, стримує зараз галузь від бурхливого розвитку?

Давайте почнемо з того, що сучасні саджанці плодоносять з 2-річного віку. Тому при закладці саду 2-3-річними саджанцями, восени  через рік господар вже отримує перший врожай. І за 4-5 років сад вийде на рівень повного плодоношення (органічне садівництво, інтенсивний сад).

Що стримує галузь від розвитку? На мою думку, це все-таки вартість капіталовкладень. Гектар саду коштує в середньому 15-20 тисяч доларів – це вартість закладки. Звичайно, що не кожен фермер може собі дозволити закласти сад. Але, дивлячись на наших партнерів, вже бачимо, що люди, які мають земельні банки 1-3 тисячі га  та тваринницькі комплекси, розуміють, що треба диверсифікувати виробництво.  І як варіант диверсифікації вони обирають сад (органічне садівництво).

Органічний сад Валентини Лановенко

Садівництво – високомаржинальна галузь, яка не потребує значних земельних ресурсів. Дохідність з 1 га яблуні – до 500 тис грн, з груші – близько 1 млн та вище. Тому підприємства з різними напрямками діяльності зараз закладають сади.

Крім того, складно знайти агрономів. Із 100 випускників аграрного вузу лише 1 чи 2 ідутьпрацювати в сад. Мені здається, що ці студенти бояться, що вони не справляться чи у них недостатньо практичних навичок для цього. Хороший варіант для господарств -  брати студента з 4-5 курсу і дати йому практичні навички, як варіант – стажування за кордоном. Така людина є дуже цінна. Для площі саду  20-50 га  це абсолютно виправдано. Адже агроном – це людина, яка визначає подальший успіх цього проекту.

Але ж не всі собі це можуть дозволити. Які проблеми очікують на середніх і дрібних садівників?

Сад - це зовсім інший вид бізнесу, масштаби інші.  Тут не треба тисяч гектарів, як для зернових. Людина, яка має 2 га землі, вже може закласти сад – і цього буде достатньо.Ми говоримо про це на наших тематичних заходах. Дрібні виробники – це, в основному, сімейні господарства, коли людина має 5-10 га, як у Польщі чи Голландії (органічне садівництво в світі). Вони успішно працюють на своїй землі, можуть контролювати та виконувати основні операції, залучаючи працівників лише для збору врожаю. Зокрема, в органічному садівництві можна залучати і школярів, тому що це абсолютно безпечно для всіх людей, які беруть участь у процесі вирощування та збору продукції.

Всі ми розуміємо, що для  продажу за кордон  має бути сформована певна партія плодів. Нікого не цікавить тонна.  Будь-якій іноземній компанії  буде цікава партія плодів  100-1000 тонн або більше. Хіба може один виробник  це виробити? Складно. Тому цемає бути кооперація дрібних і середніх виробників.  Наприклад, є цікавий досвід виробників малини в Україні. Вони започаткували програму вирощування органічної малини з тією метою, щоб зібрати всі ці виробництва у різних регіонах, і продавати малину не по 2 євро за кг, а по 3-4. Різниця у ціні велика, а питання полягає лише у кількості плодів.Це ж саме можна застосувати і в садівництві. 

Вирощувати - це одне, а організовувати збут, зберігання, упаковку, просування, логістику – це зовсім інша робота. І не кожен з тих людей, які займаються зранку до вечора роботами у саду, можуть собі дозволити мати юриста, бухгалтера, менеджера, які будуть це забезпечувати.

Звичайно, проектам, де є 50-100 га саду це не так необхідно. Вони наймають штат працівників і у них буде достатній об’єм, щоб самим продавати врожай.  Але якщо ми говоримо про людей, які мають один-два гектари біля дому і вирощують якісь культури, які їм дають прибуток, то чому б їм не закласти сади?

Всі органічні ферми – це , як правило, сімейні господарства, як мають невелику площу (органічне садівництво на дачі). Щоб владнати питання з однорідністю сортів, партіями, сертифікаційними моментами, має бути скоординована робота, тому що вирощування – це один аспект, потрібно це ще й добре продати.

Є тенденція створення сімейних ферм, причому це можуть бути 40 соток-1 га, і вони навітьможуть експортувати продукцію. Тут не потрібно великих масштабів. Головне – бажання створювати щось потрібне та корисне.

Я дуже хочу, щоб українці звернули увагу на нішеві культури, які не важко вирощувати, для яких не потрібно великого капіталу (органічне садівництво). Є  багато чудових програм, які дозволяють людям виїхати на органічні ферми і там безпосередньо подивитися, як  це працює.

В Україні створюються школи, є багато конференцій, тому кожен бажаючий може для себе вибрати той напрямок, який потрібно, відвідати кілька семінарів, зрозуміти тенденції на ринку, щоб потім визначатися з подальшою роботою.

Ми відкриті. Органічний ринок- це як єдина велика родина. Ми один одного всі знаємо і ділимося знаннями. З кожним роком кількість виробників збільшується, проводиться багато тематичних конференцій, заходів, практичних семінарів. Ринок поки що маленький, але питання в тому, що той, хто встигає на нього зайти, особливо по саду (органічне садівництво), через 5 років буде на вищому рівні, зокрема виробники плодових культур. Тому наш розсадник – один із перших в Україні, що проходить сертифікацію в «Органік Стандарт», ми пропонуємо саджанці не лише для традиційних садів, а й для закладки органічних. Адже садивний матеріал органічного походження – одна із трьох вимог сертифікаційних органів щодо закладки таких садів.

На тренінгу

Чи існують якісь програми державної підтримки?

Нажаль, поки що не має державної програми підтримки органічного напрямку. Хоча увсіх розвинених країнах Європи є дотації від 100 до 600 євро на гектар на рік, плюс є пільгові програми по техніці, по технологіях. Самостійно фермеру складно стати на ноги. Це інвестиції,  і в перші 2-3 роки він продає свою органічну продукцію як звичайну, а урожайність є дещо нижчою.Зокрема, у Львівській області працює програма компенсації витрат на сертифікацію органічних виробників, така ж програма має бути впроваджена в Полтавській області.

Органіка (органічне садівництво) – це високомаржинальна продукція, використовуючи 1% земель, Україна експортує такі товари на 100 млн євро. Держава має підтримати цих виробників, дати можливості для старту. В поточному році Україна експортувала зернові культури на суму 8 млрд євро, при цьому ринок органічних продуктів в Німеччині – теж 8 млрд євро. Постає питання ефективності використання земельних ресурсів, збереження екології та навколишнього середовища, створення нових робочих місць.

При реальній підтримці з боку держави та створенню пільгового чи нульового оподаткування, люди матимуть змогу працювати на своїй землі і отримувати достойні кошти, ане їхати в Польщу чи інші країні, щоб там збагачувати їхніх виробників.

Ольга Бабчук, o.babchuk@univest-media.com

Інтерв'ю
Своєчасне, якісне та кваліфіковане сервісне обслуговування сільськогосподарської техніки є гарантією її безвідмовної роботи впродовж сезону. Компанія CLAAS — один з провідних виробників високотехнологічної, сучасної техніки для сільського... Подробнее
Новообрана Верховна Рада за швидкістю прийняття законів змагається з Верховною Радою УРСР комуністичних часів, коли будь-яке питання голосувалося за хвилину: «Хто за? Хто проти? Хто утримався? — Одноголосно». Блискавично розробили і внесли... Подробнее

1
0