Як зу­пи­ни­ти кров’яно­го аг­ре­со­ра?

Заходи обмеження чисельності кров’яної попелиці у плодових насадженнях України

Цей небезпечний шкідник (Eriosoma laniqerum Hausm.) донедавна виявляли лише в садах Закарпаття, АР Крим і південно-східних областей України: Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Одеської.

Ю. Яновсь­кий, д-р с.-г. на­ук, про­фе­сор, зав­ідувач ка­фе­д­ри,
Умансь­кий національ­ний універ­си­тет садівництва

На сьо­годні аре­ал за­се­лен­ня кров’яної по­пе­лиці знач­но роз­ши­рив­ся: крім на­зва­них регіонів, во­на є постійним шкідли­вим ви­дом у ба­га­торічних на­са­д­жен­нях Бу­ко­ви­ни, Тер­нопільщи­ни, Хме­ль­нич­чи­ни, Віннич­чи­ни, Чер­ка­щи­ни, що за­га­лом охоп­лює близь­ко 100 тис. га.
Слід відміти­ти, що цей фіто­фаг і до­­нині є об’єктом зовнішньо­го і внут­ріш­ньо­го ка­ран­ти­ну та по­шко­д­жує яб­лу­ню, зрідка гру­шу, ай­ву, го­ро­би­ну, глід. На батьківщині ви­ду, в Північній Аме­риці, пер­вин­ним гос­по­да­рем є аме­ри­кансь­кий в’яз. На йо­го листі роз­ви­вається по­­коління за­снов­ниць, котрі мігру­ють на яб­лу­ню. В Європі й Азії шкідник є фіто­фа­гом ви­ключ­но вто­рин­но­го гос­по­да­ря (яб­луні).
З ог­ля­ду на роз­ши­рен­ня аре­а­лу цьо­го не­без­печ­но­го сис­но­го фіто­фа­га та йо­го ви­со­ку шко­до­чинність у ма­си­вах пло­до­вих куль­тур спеціалісти за­кла­ду впро­довж 2008–2013 рр. про­во­ди­ли дослі­джен­ня на пред­мет уточ­нен­ня особ­ли­во­с­тей біології цьо­го ви­ду, ха­рак­те­ру за­се­лен­ня на­са­д­жень та з ме­тою роз­роб­ки ефек­тив­них за­ходів що­до зни­жен­ня чи­сель­ності цьо­го об’єкта у це­нозі са­ду.
Мар­ш­рутні об­сте­жен­ня що­до за­се­лен­ня пло­до­вих на­са­д­жень цим ви­дом й  уточ­нен­ня йо­го біологічних особ­ли­во­с­тей про­во­ди­ли у са­до­вих гос­по­дар­ст­вах Бу­ко­ви­ни, Дніпро­пе­т­ров­щи­ни, Чер­ка­щи­ни, Віннич­чи­ни і За­порізької об­ласті. Ви­про­бо­ву­ва­ли ефек­тивність за­сто­су­ван­ня су­час­них інсек­ти­цидів про­ти кров’яної по­пе­лиці у фер­мерсь­ких гос­по­дар­ст­вах РІА та ВІН Вінниць­кої та у СТОВ «Прод­ко­мерс» Чер­кась­кої обл. Досліджен­ня про­во­ди­ли за за­галь­но­прий­ня­ти­ми в ен­то­мо­логії ме­то­ди­ка­ми (С.О. Три­бель та ін., 2001).
От­ри­мані ре­зуль­та­ти свідчать, що цей не­без­печ­ний шкідник в Ук­раїні розмно­жується на яб­луні з ран­ньої вес­ни до пізньої осені. Зи­му­ють ли­чин­ки пер­шо­го та дру­го­го віків і без­крилі са­миці на ко­ре­нях де­рев, у тріщи­нах ске­лет­них гілок і штам­ба (ча­ст­ка зи­му­ю­чих са­миць не пе­ре­ви­щу­ва­ла 15% зи­му­ю­чої по­пу­ляції шкідни­ка). Спо­с­теріга­ла­ся пев­на за­ко­номірність що­до йо­го кон­цен­т­рації: у гос­по­дар­ст­вах зо­ни Сте­пу до 60% зи­му­ю­чо­го скла­ду шкідни­ка — на зрізах штам­ба, гілок пер­шо­го яру­су де­рев, стов­бурі, а ре­ш­та — у рай­оні при­штам­бо­вої сму­ги (на ко­ре­нях). У гос­по­дар­ст­вах Бу­ко­ви­ни, Віннич­чи­ни, Чер­ка­щи­ни ча­ст­ка зи­му­ю­чої по­пу­ляції кров’яної по­пе­лиці на ко­ре­нях де­рев до­ся­га­ла 85%. Мож­ли­во, це пов’яза­но з низь­ки­ми тем­пе­ра­ту­ра­ми повітря взим­ку в різних регіонах Ук­раїни.
Досліджен­ня свідчать, що за зи­мо­во­го зни­жен­ня тем­пе­ра­ту­ри повітря до -20°С (гру­день 2010–2011 рр., січень 2011 р.) і навіть до -30…35°С (лю­тий 2012 р.) за­ги­бель ли­чи­нок пер­шо­го-дру­го­го віків і са­миць у над­земній ча­с­тині кро­ни (штамб, стов­бур, гілки) до­ся­га­ла 92,5–98,7%.
На на­шу дум­ку, го­ло­вним чин­ни­ком, що зу­мо­вив збільшен­ня площ ба­га­торічних на­са­д­жень, за­се­ле­них кров’я­ною по­пе­ли­цею, є вплив абіотич­них фак­торів уп­ро­довж ос­тан­ньої чверті сто­ліття. Так, за да­ни­ми ме­те­о­станцій краї­ни, за цей період се­ред­нь­о­до­бо­ва тем­пе­ра­ту­ра повітря під час ве­ге­тації підви­щи­лась на 0,91…1,02°С, при­чо­му взим­ку се­ред­нь­о­до­бо­ва тем­пе­ра­ту­ра повітря, по­рівня­но з ба­га­торічни­ми да­ни­ми, зрос­ла на 1,05…1,87°С, що є до­сить ва­го­мим чин­ни­ком фор­му­ван­ня зи­мо­во­го по­коління шкідни­ка та гра­ниць (меж) йо­го по­ши­рен­ня те­ри­торією країни. Цим мож­на по­яс­ни­ти і зру­шен­ня січне­вої ізо­тер­ми від -3 до -4°С (Ва­сильєв та ін., 1983) у бік північних ши­рот унаслідок змін кліма­ту та за­се­лен­ня цим не­без­печ­ним ви­дом но­вих са­до­вих ма­сивів Ук­раїни.
Досліджен­ня свідчать, що ли­чин­ки, які зи­му­ва­ли на ко­ре­нях, про­бу­д­жу­ють­ся на­весні за прогріван­ня грун­ту до тем­пе­ра­ту­ри 7,5…9°С і пе­ре­се­ля­ють­ся на штамб та кро­ну де­рев (фото. 2), де за по­тепління до 14…15°С по­чи­на­ють інтен­сив­но жи­ви­ти­ся, ви­с­мок­ту­ю­чи з них сік. Із по­явою но­вих па­гонів по­пе­лиці осе­ля­ють­ся на них (фото 3). Ці ли­чин­ки че­рез 20–25 днів пе­ре­тво­рю­ють­ся на са­миць, які без запліднен­ня на­ро­д­жу­ють 50–190 ли­чи­нок. Відміче­но, що са­ме ці, перші, са­миці є особ­ли­во пло­дю­чи­ми (са­миці на­ступ­них по­колінь менш пло­дючі і відро­д­жу­ють до 40 ли­чи­нок).
Уп­ро­довж ве­ге­тації кров’яна по­пе­ли­ця мо­же ма­ти різну кількість по­колінь за­леж­но від аре­а­лу по­ши­рен­ня: від 18 — у Сте­пу, 13–15 — у центрі Ук­раїни до 8–10 — на Бу­ко­вині, Віннич­чині, Хмель­нич­чині, Тер­нопільщині.
Влітку з’яв­ля­ють­ся кри­латі са­миці, які роз­се­ля­ють­ся на де­ре­вах і без за­пліднен­ня на­ро­д­жу­ють ли­чи­нок. Важ­ли­во, що ли­чин­ки цьо­го ви­ду є до­сить рух­ли­ви­ми і мо­жуть пе­ре­пов­за­ти на значні відстані (до 8 м у рай­оні кро­ни де­рев). Вста­нов­ле­но, що ак­тив­не роз­се­лю­ван­ня ли­чи­нок у кроні де­рев і пе­рехід по­пе­лиці на сусідні де­ре­ва по­чи­нається з дру­го­го-тре­ть­о­го по­коління, здебільшо­го це спо­с­терігається в кінці трав­ня — се­ре­дині черв­ня.
Ко­лонії шкідни­ка збільшу­ють­ся, ста­ють до­сить помітни­ми за­вдя­ки біло­му вос­ко­во­му пуш­ку. Кров’яна по­пе­ли­ця на­сам­пе­ред за­се­ляє мо­лоді па­го­ни біля ос­но­ви бру­нь­ок, че­реш­ки листків, ча­с­то й пло­доніжки. У місцях жив­лен­ня по­пе­лиць на корі ут­во­рю­ють­ся здут­тя, на яких потім з’яв­ля­ють­ся тріщи­ни й гли­бокі ви­раз­ки, де осе­ля­ють­ся бак­терії, які вик­ли­ка­ють гнит­тя; до­рослі де­ре­ва че­рез два-три ро­ки зу­пи­ня­ють пло­до­но­шен­ня і ги­нуть.
Слід відміти­ти, що чи­сельність кров’яної по­пе­лиці впро­довж ве­ге­тації має два мак­си­му­ми: пер­ший при­па­дає на кінець трав­ня — се­ре­ди­ну черв­ня (під час інтен­сив­но­го рос­ту па­гонів на­весні); дру­гий — на кінець серп­ня — се­ре­ди­ну ве­рес­ня (у період вто­рин­но­го рос­ту па­гонів у другій по­ло­вині літа). Це мож­на по­яс­ни­ти низ­кою фак­торів, се­ред яких, на­сам­пе­ред, вплив ви­со­ких тем­пе­ра­тур повітря (тоб­то низь­кої во­ло­гості) влітку та при­сто­су­ван­ня по­пе­лиці до жив­лен­ня на па­го­нах зі зни­же­ним ос­мо­тич­ним ти­с­ком.
Досліджен­ня свідчать, що, по­чи­на­ю­чи з дру­гої де­ка­ди лип­ня, ча­с­ти­на ли­чи­нок пе­ре­се­ляється на коріння, до­ся­га­ю­чи гли­би­ни до 35 см. А вже ма­со­вий пе­рехід по­пе­лиць у місця зимівлі відбу­вається у жовтні.
Вар­то за­зна­чи­ти, що рівень за­се­лен­ня де­рев яб­луні цим шкідни­ком різнить­ся за­леж­но від їхньо­го сор­то­во­го асор­ти­мен­ту. Вста­нов­ле­но, що най­за­се­ле­ніши­ми (2–3 ба­ли) бу­ли де­ре­ва сортів, пло­ди яких бу­ли за­барв­ле­ни­ми та ма­ли со­лод­кий смак (тоб­то з більшим вмістом цукрів), на­при­клад: Сла­ва Пе­ре­мож­цям, Га­ла, Чемпіон, Еліза, Ка­те­ри­на та ін.; де­що мен­ше (1–2 ба­ли) — де­ре­ва сортів Мел­ба, Джо­на­велд, Джо­на­голд, Ай­да­ред то­що. Най­мен­ший рівень за­се­лен­ня (0,1–1 ба­л) спо­с­теріга­ли в на­са­д­жен­нях яб­луні сортів Бой­кен, Сніго­вий кальвіль, Ре­нет Си­ми­рен­ка та ін.

Захисні заходи
У трид­цяті ро­ки ми­ну­ло­го століття у Крас­но­дарсь­ко­му краї до­сить ви­со­кий ефект спо­с­теріга­ли від акліма­ти­зації спе­цифічно­го па­ра­зи­та афеліну­са, що да­ва­ло змо­гу зни­зи­ти чи­сельність кров’я­ної по­пе­лиці до 90%.
На сьо­годні про­ти цьо­го фіто­фа­га най­е­фек­тивнішим є за­сто­су­ван­ня хіміч­но­го ме­то­ду (О.С. Матвієвський та ін., 1990). Зви­чай­но, вра­хо­ву­ю­чи те, що кров’яна по­пе­ли­ця є ти­по­вим си­сним ви­дом (який має ко­лю­чо-сис­ний ро­то­вий апа­рат), найбільшо­го ефек­ту мож­на до­сяг­ти від об­роб­ки інсек­ти­ци­да­ми, на­­сам­пе­ред, кон­такт­но-киш­ко­во­го спо­со­бу дії (В.П. Фе­до­рен­ко, 2004).
Важ­ли­вим є те, що у період про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів про­ти кров’яної по­пе­лиці ча­с­то скла­да­ють­ся ек­с­т­ре­мальні умо­ви для за­сто­су­ван­ня інсек­ти­цидів: ви­сокі три­валі тем­пе­ра­ту­ри повітря (по­над 25°С) та часті й три­валі дощі (до 350 мм уп­ро­довж двох-трьох діб), що істот­но впли­ває на ефек­тивність ро­бо­ти інсек­ти­цидів. Крім то­го, слід вра­хо­ву­ва­ти ще й особ­ли­вості біології цьо­го шкідни­ка: ко­лонії по­пе­лиць уп­ро­довж три­ва­ло­го ча­су вкриті вос­ко­вим пуш­ком (на­пли­вом), що ут­руд­нює ро­бо­ту хіміч­но­го пре­па­ра­ту са­ме кон­такт­ним спо­со­бом йо­го дії.
У зв’яз­ку з цим од­ним із ме­тодів під­ви­щен­ня ефек­тив­ності за­собів за­хи­с­ту рос­лин є за­сто­су­ван­ня ад’ювантів — до­поміжних ре­чо­вин, які до­да­ють до ро­бо­чо­го роз­чи­ну для при­ско­рен­ня та підси­лен­ня дії пре­па­ратів (М.П. Се­кун та ін., 2010).
Наші спеціалісти про­ве­ли досліджен­ня що­до технічної ефек­тив­ності за­сто­су­ван­ня інсек­ти­цидів, різних за ме­ханізмом дії та кла­сом по­хо­д­жен­ня. Так, ви­ко­ри­с­тан­ня у складі ро­бо­чо­го роз­чи­ну цих пре­па­ратів ад’юван­та Силь­вет Голд (0,25 л/га) ком­панії «Кем­ту­ра Аг­ро Со­лю­шенс» да­ло змо­гу підви­щи­ти ефек­тивність інсек­ти­цидів на 18,5–20,5%.
Ре­зуль­та­ти ви­про­бу­вань да­ли підста­ву зро­би­ти та­кий вис­но­вок: ефек­тив­ність досліджу­ва­них пре­па­ратів (по­да­но ниж­че) до­ся­га­ла 90,5–94,7%, тож їх мож­на ре­ко­мен­ду­ва­ти ви­роб­ництву для за­сто­су­ван­ня про­ти кров’яної по­пе­лиці в період ве­ге­тації у про­мис­ло­вих ба­га­торічних на­са­д­жен­нях:      
   ФО­Си (фо­с­фо­рор­ганічні спо­лу­ки): Бі-58 но­вий, к. е. (2,0 л/га); Дур­сбан 480, к. е. (2,0 л/га); Піри­некс 480, КЕ (2,0 л/га); Піри­некс Су­пер 420, к. е. (1,5 л/га); Сумітіон, к. е. (3,0 л/га);
   піре­т­роїди: Ба­ла­зо 100, КЕ (0,5 л/га); Маврік, ВЕ (0,6 л/га); Це­зар, к. е.
(0,5 л/га); Тал­стар, к. е. (0,6 л/га);
   не­оніко­ти­ноїди: Ак­та­ра 240 SC, к. с. (0,15 л/га); Ак­та­ра 25WG, в. г. (0,14 кг/га); Дан­топ 50, в. г. (0,07 кг/га); Каліпсо 480 SС, КС (0,3 л/га); Конфідор 200 SL, РК (0,25 л/га); Моспілан, РП (0,2 л/га); Нупрід 200, КС (0,25 л/га).
Важ­ли­вою умо­вою для ефек­тив­но­го про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів є ре­гу­лю­ван­ня ку­та ата­ки ро­бо­чих фор­су­нок об­при­с­ку­вачів для мак­си­маль­но­го по­крит­тя ро­­бо­чим роз­чи­ном пре­па­ратів кро­ни, стов­бу­ра, гілок і обов’яз­ко­во — штам­ба де­рев, де весь час є ко­лонії цьо­го шкідни­ка. Нор­ма ви­т­ра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну цих інсек­ти­цидів під час про­ве­ден­ня об­при­с­ку­ван­ня у на­са­д­жен­нях яб­луні має ста­но­ви­ти не мен­ше: 1200 л/га — у на­са­д­жен­нях зі схе­мою садіння де­рев 2–3 х 3–4 м (підще­пи ММ106, М26, 54118) або 800–
1000 л/га — у на­са­д­жен­нях зі схе­мою са­­дін­­ня 1–2 х 2,5–3 м (підще­па М9, 62396).
Об­при­с­ку­ван­ня слід про­во­ди­ти ли­ше у вечірні та нічні го­ди­ни (за тем­пе­ра­ту­ри повітря не ви­ще 25°С і відсут­ності ро­си на по­верхні де­рев).