Прибутковий бізнес на селі: поради садівника - ентузіаста

 «У мене є кілька гектарів землі. Оскільки у селі працевлаштуватися проблематично, то хочу розпочати власну справу. Великих капіталовкладень не маю, кредит у банку взяти не можу, оскільки нічого віддати під заставу. Порадьте, яким бізнесом можна зайнятися у моїй ситуації». Такого листа ми отримали від читача із Вінниччини Анатолія Остапієнка. Звичайно, можна було б його переадресувати фахівцям служб зайнятості, але ми пішли іншим шляхом: відшукали аграрія — нині успішного підприємця, котрий розпочинав власну справу, маючи лише невелику земельну ділянку та працьовиті руки.

На те­ри­торії містеч­ка Ко­рець, що на Рівнен­щині, по­бли­зу тра­си Київ — Чоп розміще­ний пло­до­ягідний роз­сад­ник «Ко­­рець-Сад». Гос­по­да­рює у ньо­му са­дів­ник-ен­тузіаст Віталій Ча­та. Свій бізнес він роз­по­чав вісім років то­му із садіння на про­даж квітів. Сьо­годні під­приємець зай­мається ви­ро­щу­ван­ням са­д­жанців, ягід, фруктів, квітів, а на­весні — ще й роз­са­ди ово­че­вих куль­тур. Йо­го ве­ли­чез­не гос­по­дар­ст­во налічує чо­ти­ри теп­лиці (од­на, до речі, подвійна, збу­до­ва­на за су­ча­сни­ми тех­но­логіями), сад, пло­до­во-ягідний ма­точ­ник. На на­ше про­хан­ня Віталій Ча­та роз­повів чи­та­чам «Про­по­зиції», як йо­му вда­ло­ся ор­ганізу­ва­ти спра­ву, яка при­но­сить йо­му не­по­га­ний при­бу­ток.
 

"Чим спочатку тільки не займався"

— До 1996 р. я пра­цю­вав інже­не­ром-гідро­техніком, жив у дер­жавній квар­тирі й мав од­ну сот­ку го­ро­ду. Мо­же так бу­ло б і далі, але роз­по­ча­ла­ся пе­ре­бу­до­ва, зар­пла­ту на підприємствах пе­ре­ста­ли вип­ла­чу­ва­ти і лю­ди ма­со­во пішли у при­ват­ний бізнес. Вирішив спро­бу­ва­ти влас­них за­робітків і я. Чим тільки тоді не зай­мав­ся — і роз­ве­ден­ням звірів, і по­шит­тям ша­пок. Але чо­мусь постійно тяг­ну­ло до землі, до рос­лин. То­му ду­же зра­дів, ко­ли нашій сім’ї без­ко­ш­тов­но на­да­ли зе­мель­ну ділян­ку. Спо­чат­ку ви­ро­щу­вав на про­даж тюль­па­ни. Їздив у Крим, При­бал­ти­ку, за­ку­по­ву­вав ци­бу­ли­ни, і на­пе­ре­додні вес­ня­них свят (з 23 лю­то­го по 8 бе­рез­ня) ви­ро­с­та­ло десь 4–5 тис. тюль­панів. Про­да­ти їх тре­ба бу­ло ду­же швид­ко, що не завжди вда­ва­ло­ся. То­му після то­го, як од­но­го ро­ку з ци­ми квіта­ми лед­ве не «про­летів», по­чав зай­ма­ти­ся ку­що­вою хри­зан­те­мою.

Але зго­дом зро­зумів, що найбільш еко­номічно ефек­тив­но це — ви­ро­щу­ва­ти са­д­жанці. Землі спо­чат­ку бу­ло 15 со­ток, потім придбав ще стільки ж. Їздив у спе­ціальні інсти­ту­ти, ку­пу­вав якісні са­д­жанці, які за умови до­три­ман­ня аг­ро­тех­но­логій пло­до­но­си­ти по­чи­на­ють вже че­рез рік-два. Спо­чат­ку щеп­лен­ня підще­пи про­во­див сам, але вихід був всьо­го-на-всьо­го 40–50%. Дізнав­шись про такі спра­ви, знай­о­мий садівник по­ра­див звер­ну­ти­ся до спеціалістів, які про­фесійно зай­ма­ють­ся щеп­лен­ням і за один день про­во­дять 2–2,5 тис. окуліру­вань. При цьо­му якість — відмінна, фак­тич­но 100% при­жив­лю­ва­ності. Далі по­чав за­во­зи­ти різні сор­ти де­рев і са­ди­ти за один раз до 3 тис. при­щеп. За­раз у ме­не є са­д­жанці всіх най­більш по­пу­ляр­них сортів пло­до­вих де­рев та ягідних кущів. Ли­ше однієї яб­луні налічується 20–25 сортів, ви­но­гра­ду — 40, 18 сортів — пер­си­ка, 7 видів аг­ру­су та ін. У теп­ли­цях ви­ро­щую по­над 30 видів роз­са­ди. Ад­же, що шир­ше асор­ти­мент, то більше клієнтів. За­зви­чай при­хо­дить лю­ди­на ку­пу­ва­ти пев­ний са­д­жа­нець, ба­чить інші рос­ли­ни і за­пи­тує: «А що це у вас та­ке? Хо­чу і собі». А ще не­од­мінно у своїй ро­боті до­три­му­ю­ся пра­ви­ла: пе­ре­дусім — якість. Це мені ду­же до­по­ма­гає в бізнесі, ад­же як­що раніше я пра­цю­вав на ав­то­ри­тет, то те­пер — він на ме­не — за моїми са­д­жан­ця­ми лю­ди приїжджа­ють зі всієї Ук­раїни.

«Те­пер по­ра­ди мо­жу да­ва­ти і сам»

— Аг­ро­номічної освіти у ме­не не­має. Знан­ня от­ри­мую зі спеціаль­них семіна­рів, від ко­лег, з Інтер­не­ту, але найбіль­ше — з влас­но­го досвіду. Ви­хо­дя­чи з ос­тан­нь­о­го, вже сам мо­жу да­ва­ти по­ра­ди лю­дям, котрі ба­жа­ють зай­ма­ти­ся садів­ницт­вом.

Ось кілька з них:

Для муль­чу­ван­ня ранніх сортів по­лу­ниці я за­сто­со­вую аг­ро­во­лок­но. Зда­ва­ло­ся б, ма­лень­ке, ніби­то си­то, од­нак тем­­пе­ра­ту­ра під ним на 3–5° ви­ща і до­б­ре зберігається во­ло­га, при­ско­рюється ріст рос­лин, а дозрілий уро­жай за­хи­ще­ний від кон­так­ту із зем­лею. Та­кож по­віль­ніше рос­туть бур’яни. Ще кра­ще для цієї ме­ти придатна так зва­на не­ткан­ка, яку ви­пу­с­кає наш місце­вий льо­но­комбінат. Во­на тро­хи до­рож­ча за аг­ро­во­­лок­но, про­те, на відміну від ос­тан­нь­о­го, ду­же міцна. Після зби­ран­ня ягід ско­чуємо її, про­ми­ваємо і пе­ре­но­си­мо на інше по­ле.

З-поміж інших ягід у ме­не до­б­ре рос­те ло­хи­на — яго­ди розміром до 2 см. Але такі от­ри­мав не відра­зу. Спо­чат­ку бу­ло інше: ви­са­див, по­ли­ваю, вно­шу до­б­ри­ва — рос­ли­на не рос­те. До­дав ку­ря­чий по­слід — вза­галі за­сох­ла. Пе­ре­бу­ва­ю­чи в Польщі на семінарі, дізнав­ся, що ло­хи­на лю­бить кис­лу зем­лю, а от ор­ганіка їй про­ти­по­ка­за­на. Тоді відшу­кав у лісі ста­рий, «мерт­вий» му­раш­ник, у яко­му ба­га­то кис­ло­ти, привіз со­сно­вої тир­си, до­дав ко­лоїдної сірки, ор­то­фо­с­фор­ної кис­ло­ти. Після цьо­го рос­ли­на за рік ви­ки­ну­ла ло­зу зав­виш­ки до ме­т­ра, а яго­да­ми про­сто обліпле­на.

Всі мої са­д­жанці на дру­гий-третій рік по­чи­на­ють цвісти. Ба­га­то лю­дей ка­жуть, що та­кий цвіт тре­ба об­ри­ва­ти, але я при­три­му­юсь іншої дум­ки: хо­чу по­ба­чи­ти, яки­ми бу­дуть пло­ди, чи відповідає рос­ли­на сорт­ності. Ко­ли мо­ло­де де­рев­це вро­дить, даю йо­му кра­щий до­гляд — біль­ше во­дич­ки, до­б­рив, щоб ви­тяг­ну­ло і се­бе, і плід.

По­ра­да сто­сов­но про­да­жу са­д­жан­ців: са­д­жанці ви­но­гра­ду, ово­че­вих, ягідних куль­тур ми про­даємо із за­кри­тою ко­ре­не­вою си­с­те­мою — лю­ди ви­тя­гу­ють їх із ва­зон­чи­ка і са­д­жа­ють. При­жи­ван­ня у цьо­му ви­пад­ку — 100%.
 

«Не ку­пуй­те са­д­жанці на рин­ку»

— Я завжди ди­ву­ю­ся тим лю­дям, кот­рі ку­пу­ють са­д­жанці на ба­за­рах. На­при­клад, за­раз ба­га­то та­кої про­дукції в Ук­раї­ну за­во­зять із Мол­до­ви. То­му хво­ро­би де­рев, які є у цій країні, пе­ре­ко­чо­ву­ють до нас. А не­що­дав­но на рин­ку ба­чив та­ку кар­ти­ну: чо­ловік ви­тя­гує із сум­ки са­д­жанці, на яких не­має жод­ної ети­кет­ки, а вже потім дістає папірці і прикріп­лює їх на де­рев­ця. Ка­же, мов­ляв, я знаю, де який сорт. Та я сам, зі своїм досвідом, не завжди та­ке стовідсот­ко­во мо­жу виз­на­чи­ти! То­му ра­д­жу ку­пу­ва­ти са­д­жанці тільки в інсти­ту­тах садівництва, роз­сад­ни­ках та у пе­ревіре­них лю­дей.
Най­пер­ше, на що потрібно звер­ну­ти ува­гу під час ви­бо­ру са­д­жан­ця: щоб у ньо­го бу­ли гла­день­кий (без под­ря­пин і по­шко­д­жень) стов­бур та роз­ви­ну­та ко­ре­не­ва си­с­те­ма (як­що у яб­луні, то має бу­ти ба­га­то мич­ки). Важ­ли­во пе­ревіри­ти коріння і верхівку з тим, аби во­ни бу­ли жи­ви­ми. А далі все за­ле­жить від гос­по­да­ря: де­рев­це тре­ба пра­виль­но ви­са­ди­ти і до­гля­да­ти.
 

«Щоб роз­по­ча­ти бізнес, ба­га­то гро­шей не тре­ба»

— Роз­ве­ден­ня са­д­жанців кра­ще роз­по­чи­на­ти не з од­но­го сор­ту, а з кількох. Най­лег­ший бізнес — смо­ро­ди­на, ма­ли­на, ожи­на. Як­що коштів не­ба­га­то, то мож­на прид­ба­ти 10 кущів, як­що є ко­ш­ти, то кра­ще взя­ти 100. (Осо­би­с­то я, як роз­по­чи­наю ви­ро­щу­ва­ти но­вий сорт, то бе­ру не мен­ше 35–40 кущів.) Во­се­ни мож­на ку­пи­ти «живці» смо­ро­ди­ни по 1,5–2 грн, тех­но­логічно за­кла­с­ти діля­ноч­ку і вже на­весні бу­дуть власні кущі, які ко­ш­ту­ва­ти­муть 15–20 грн. Ма­ли­на рос­те ще швид­ше: во­се­ни її са­д­жа­ють, а влітку вже зби­ра­ють уро­жай.

І. Бірю­ко­ва, i.birykova@univest-media.com