Чому в Україні погано живеться і кому від цього добре?

Чому в Україні протягом двадцяти років незалежності все робиться через... самі знаєте що, і, зрештою, нас очікує саме те, через що все й робиться...

Спочатку я думав одразу дати відповідь на це питання, після чого на низці прикладів показати її правильність. Але це скидалося б на якусь політологічну працю, а більшості наших читачів нині не до політики: з одного боку, вся політика і політики вже остогидли до біса, а з іншого, - наразі не до читання, оскільки потрібно негайно вирішити оптимізаційне завдання: як провести посівну кампанію, коли в кишені дуля (велике спасибі "команді професіоналів"). Зрозуміло, що таку працю ніхто читати не став би.
А тому я почну із питань, відповіді на які, зрештою, самі підведуть наших читачів до розуміння того, чому гаплик є неминучим, коли він настане і як не дати обібрати себе "командою професіоналів" до останньої нитки.
Отже, почнемо з доволі далекого, здавалося б, питання, але яке є ключовим.

Чому Національний банк України тримає свої активи за кордоном?
Ви знаєте, де зберігається золотий резерв США? Відкриваєте "Вікіпедію" і читаєте:
На території військової бази Форт Нокс розташоване сховище золотих запасів США, де міститься 4176 тонн (4603 американські тонни) золота в злитках (147,4 млн тройських унцій). Воно займає друге місце в Сполучених Штатах, поступаючись лише Федеральному резервному банку Нью-Йорка, що зберігає близько 5000 тонн золота багатьох іноземних держав, центральних банків та офіційних міжнародних організацій.
А де тримає свої золотовалютні резерви Національний банк України? Не марнуйте часу: на це питання відповідь не можуть отримати навіть народні депутати України. Це є однією з найбільших державних таємниць України.
У лютому золотовалютні резерви НБУ збільшилися на 4,4%, або на 1 531,01 млн доларів, і на 28 лютого становили 1936 669,99 млн доларів.
У 2010 році золотовалютні резерви НБУ збільшилися на 30,5%, або на 8 071,29 млн доларів, - з 26 505,11 млн доларів.
("Українські новини", 04.03.2011)
Так, і де ж зберігається це "надбання республіки"? В підвалах НБУ? На рахунках українських банків? Чи вкладені в державні цінні папери?
Золотий запас України зберігається у Державній скарбниці Національного банку України та на металевих рахунках, відкритих Національним банком України в центральних банках інших країн та комерційних банках, в тому числі в іноземних.
(Енциклопедія "Вікіпедія")
"В ежемесячном отчете НБУ можно найти лишь краткую выдержку о структуре его резервов: 55,2% средств размещено в ценных бумагах (номинированы в инвалюте), 41,3% - денежные средства в инвалюте на счетах в зарубежных банках. Золоту в резервах украинского Центробанка отведена более скромная роль: суммарно физическое золото вместе с депозитами в драгметалле и контрактами своп занимает всего 3,3% от общей суммы резервов (это эквивалент 27 тонн золота). Совсем незначительную часть в международных резервах занимает резервная позиция МВФ - 0,2%.
В прошлом (2009) году Нацбанк инвестировал только в долговые ценные бумаги, причем на долю гособлигаций пришлось 67,6% всех инвестиций (или 75,2 млрд грн). Стоит отметить, что НБУ отдает предпочтение гособлигациям стран, входящих в состав ЕС (60%), еще 32% приходится на американский госдолг, 35,9 млрд грн были вложены в облигации международных финансовых организаций, банков и корпораций."
("Дело", 06.09.2010)
Отже, Національний банк України свої золотовалютні резерви інвестує в економіку США, ЄС, інших розвинених країн світу, тільки не в Україну. От якби ці десятки мільярдів доларів та вкласти у вітчизняну економіку...
Отже, питання перше: чому Національний банк України тримає свої активи за кордоном?
"Співробітниками Управління СБУ в області затриманий керівник одеської філії комерційного банку, який незаконно оволодів більш ніж 1 млн грн вкладників.
Як повідомили УНІАН у прес-групі УСБУ, документально встановлено, що "підозрюваний посадовець упродовж 2008-2011 років привласнював кошти вкладників фінустанови шляхом переведення через транзитні банківські рахунки безготівкових коштів на особистий картковий рахунок".
Зловмисник, ім'я якого на користь слідства не розголошується, скористався задля незаконного збагачення службовим становищем, зокрема, оволодів секретними паролями і ключами для отримання через касу банку наперед переказаних на свій рахунок грошових коштів."
(УНІАН, 05.03.2011)
"В банку "Київ" із 880 млн грн рефінансування, виданого наприкінці 2008 року для повернення вкладів, більш ніж 300 млн грн, за повідомленнями ЗМІ, було спрямовано на кредитування пов'язаних із банком компаній. Розкрадання в "Родовід Банку", за даними СБУ, в 2008-2009 роках перевищили 340 млн грн."
("Дзеркало тижня", Україна, 18.02.2011)
"Найяскравішим прикладом нецільового використання коштів став банк "Надра", який 2008 року одержав близько 7,1 млрд грн рефінансування, а повернув клієнтам лише 3 млрд грн."
("Дзеркало тижня", Україна, 25.02.2011)
Останні два повідомлення є краплиною в морі прикладів "нецільового використання державних коштів" (синонім слова "розкрадання"). Зрозуміло, що якби Національний банк України розмістив свої активи в українських банках, то за дуже короткий проміжок часу від тих активів нічого б не залишилося: всі вони все одно опинилися б за кордоном, але вже на рахунках конкретних фізичних осіб в офшорних банках (Каймани, Багами, Бермуди, Ліхтенштейн, Монако і т.д. Див.: "Минэкономики указало пацанам места для отмывки бабла", "ОБКОМ", 28.01.2011).
"У 2010 році з України в економіку інших країн світу було спрямовано 6,871 млрд доларів прямих інвестицій. У тому числі в Кіпр - 6,342 млрд доларів, або 92,3% загального обсягу.
Прямі інвестиції з України спрямовані в 46 країн світу, в основному на Кіпр.
Про це повідомили в Державному комітеті статистики".
("Економічна правда", 18.02.2011)
Нині Кіпр уже виключено з переліку офшорних зон, а тому відбувається "велике переселення бабла" з Кіпра, Люксембурга, Швейцарії тощо в ті "оази", на які вказала "команда професіоналів".
Тут доречно поставити ще таке питання: якщо Національний банк України не вірить власній банківській системі і тримає свої кошти за кордоном, то чому цій системі мають вірити пересічні громадяни і тримати свої гроші тут? Чому громадянам України, які постійно мешкають в Україні, заборонено відкривати валютні рахунки в банках закордонних? Хоча... Але про це трохи згодом.

Чому кредитна ставка в Україні вдесятеро і більше перевищує таку ж у розвинених країнах?
Тепер перейдімо до другого питання: чому в Україні такі високі банківські ставки? Не тому, що, як пояснюють банкіри, в Україні високі ризики, - ризиками можна керувати, а тому, що Національний банк України фактично рефінансує (кредитує) українські комерційні банки у валюті.
Оскільки свої активи Нацбанк України тримає за кордоном, як правило, у вигляді депозитів у західних банках і у вигляді цінних паперів інших держав (наприклад, облігацій Казначейства США - так званих T-bills), то коли український банк звертається до НБУ за рефінансуванням, останній бере позику в іноземному банку під відсоток, який називається LIBOR (London Interbank Offered Rate - середньозважена відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами, що надаються банками, на різний час у різній валюті на лондонському міжбанківському ринку від доби до року). Звідси стає зрозумілим, чому в Україні немає довгострокового кредитування.
Отриману в позику валюту Нацбанк розміщує на депозиті в тому самому західному банку на термін рефінансування українського банку (тобто фактично в Україну вона не надходить). Потім НБУ друкує на суму позики відповідний обсяг гривні, в якій і кредитує українські банки у гривнях. Після повернення комерційним банком позики у гривні гривні вилучаються з обігу, НБУ закриває депозит і повертає взяту валютну позику.
Своєю чергою, комерційні банки видають кредити фізичним і юридичним особам під ставку, за якою вони отримали рефінансування від НБУ, плюс очікуваний рівень інфляції.
Тепер можемо підрахувати нинішній мінімально можливий рівень банківської ставки в Україні: ставка LIBOR (3%), плюс очікуваний рівень інфляції у валюті (2%;), плюс 10% очікуваного рівня інфляції в Україні. Загалом - щонайменше 15%. А вже далі до цього додаються прибуток банку, різноманітні "накрутки" тощо.
У наступних числах "Пропозиції" ми розглянемо питання стабільно високої інфляції, чому в Україні деградує реальний сектор і неможлива будь-яка модернізація, чому наші можновладці аж із шкіри пнуться, аби ощасливити всіх безвізовим режимом з ЄС, коли настане гаплик, і що йому передуватиме.

Юрій Михайлов