Спецможливості
Агробізнес

Вирощування сортів яблуні на підщепі 54–118

09.08.2019
535
Вирощування сортів яблуні  на підщепі 54–118 фото, ілюстрація
Плоди осіннього сорту Амулет

Для південних та центральних областей України можливість і успішність садівництва вже достатньо доведена. А для північних — ця галузь залишається постійно ризикованою саме через вплив кліматичних умов на продуктивність певних сорто-підщепних комбінувань, незважаючи на велику кількість рекомендованих сортів.

 

 

Після створення 2002 р. Сумської дослідної станції садівництва за сприяння і вагомої методичної та практичної допомоги співробітників Інституту садівництва у 2004 р. було закладено перші в таких північних широтах України сади виробничого вивчення низки кращих сортів яблуні вітчизняної та зарубіжної селекції.

Густота розміщення рослин — 5х3 м (666 дерев/га) обумовлювалась вибором кращої на той час середньорослої та зимостійкої підщепи 54–118 і необхідністю використання у догляді за садом доволі габаритної техніки (тракторів типу МТЗ–80), яка раніше була в наявності в господарствах. Сад закладено без системи зрошення. Вивчали 28 різних за термінами достигання сортів яблуні європейської та української селекції.

Ґрунт дослідних ділянок — чорнозем вилугуваний суглинковий на карбонатному лесі з умістом гумусу 3–3,3%. Ґрунт характеризується середнім рівнем забезпечення рухомого фосфору й потенційно доступного азоту, але низьким рівнем обмінного калію.

Кліматичні умови зони, в якій розташована дослідна установа, в цілому сприяють вирощуванню плодово- ягідних культур. Клімат Конотопського району Сумської області помірно теплий, середньозволожений. Середньорічна температура повітря зміню­ється від 3,7-5 до 7,4-8,5°С, а річна кількість опадів у середньому становить 507–555 мм.

Узимку 2009–2010 рр. абсолютний температурний мінімум за грудень сягнув -25,3°С. Сильні морози супроводжувались поривами вітру від 6 до 9 м/с, що підсилювало дію негативних температур. За розрахунками комп’ютерної метеостанції, така сила вітру знижувала температуру до -32°С. Січень 2010 р. за показниками температури був ще холодніший, ніж грудень. Стовпчик термометра протягом місяця не підіймався вище позначки -2°С. Середньомісячна температура становила -11°С. З початку середини першої декади і до останніх днів місяця середня температура становила -17°С з абсолютним мінімумом -25,5°С (24 січня 2010 р.). Мінімальний показник, який було зафіксовано на поверхні снігового покриву, становив -41°С. Така температура супроводжувалась поривами вітру до 10 м/с. Товщина снігового покриву в середньому становила 45–55, в окремих місцях досягаючи 95–100 см.

 

Веретеновидна крона Едери на підщепі 54–118Етап вступу в плодоношення — перші результати 

Очікування, що доглянуті та буйнорослі дерева на тре­тій і четвертий рік принесуть відповід­но по 2–5 та 4–6 кг перших плодів, як на Київщині, чи по 6 і 10 кг — як на Поділлі, не справдилися. Вступу в період плодоношення, тобто отримання мінімальних 3 кг із дерева на третій рік, не відбулося у 24 сортів, а середній показник першого врожаю становив усього 1,2 кг/дерево. Винятком у 2006 році стали сорти Вільямс Прайд — 4,3, Сапфір — 4,1, Перлина Києва — 3,1 і трохи «недотягнула» Делічія — 2,5 кг плодів. Показник очікуваного мінімуму був досягнутий на четвертий (2007-й) рік вирощування (у середньому по 28 сортах він становив 4,3 кг яблук із дерева). Серед літніх сортів домінував Вільямс Прайд — 11 кг; серед осінніх та ранньозимових — переважали Делічія — 11,5, Сапфір — 10,9, Скіфське золото — 9,1 та Перлина Києва — 8,2 кг. Серед зимових — у трійці кращих були Мавка — 7,3, Флоріна — 4,6 і Катерина — 4,4 кг. Тобто ці дев’ять сортів виявились наскоропліднішими.

 

Вплив несприятливих умов перезимівлі

На п’ятий (2008-й) рік, замість очікуваного збільшення продуктивності, стався її обвал через несприятливі умови перезимівлі генеративних бруньок. Тож середній показник становив 1,4 кг плодів із дерева, за винятком єдиного фаворита — сорту Радогость, що дав урожай на рівні 10,7 кг. І зрештою повну кризу спричинила жорстка зима 2009–2010 рр. — усі сорти постраждали через вимерзання плодових бруньок, майже половина — отримали сильні сонячні опіки штамбів та розвилок скелетних гілок (табл.).

Навесні 2010 р. під час визначення ступеня підмерзання яблуні було встановлено, що пошкодження кори, деревини, однорічного приросту та бруньок (як генеративних, так і вегетативних) мали дерева всіх досліджуваних сортів, але вони дуже різнились за ступенем свого прояву. Найменше постраждали сорти Теремок (менш ніж 1 бал), Антонівка звичайна, Делікатес, Катерина, Лодел, Орловське зимове, Пепінка золотиста, Слава переможцям (всі — 1 бал). Найбільше пошкоджень мав сорт Мавка — кільце­ві опіки штамбів, сильно підмерзла деревина, вимерзання бруньок — 4 бали; сорти Пріам та Вільямс Прайд мали пошкодження по 2,3 бала кожен.

У цілому в насадженнях до семирічного віку кращі показники за сумою врожаю впродовж 2006–2010 рр. у досліджуваних сортів були не надто високі. Понад 30 кг серед літніх сортів мали Вільямс Прайд — 52,5; з-поміж осінніх та ранньозимових — Делічія — 37,5; Скіфське золото — 35,6; Сапфір — 34,9; Ліберті — 33 та Перлина Києва — 31,9 кг. До четвірки кращих із зимових сортів уві­йшли Голден Резістент — 25,8, Катерина — 23,9, Едера — 23,6 та Внучка — 22,2 кг.

Таким чином, у зв’язку із несприятливими кліматичними умовами в перші сім років експлуатації саду на середньорослій підщепі 54–118 домінували процеси наростання непродуктивної деревини, а через відносно рідке розміщення дерев (5х3 м) середній показник з-поміж 28 досліджуваних сортів — 7,5 т/га — був тільки у 2009 році. Це дуже пізно і надто мало.

Порівняльні витрати на обрізування дерев. Оскільки показник урожайності корелює із сильнорослістю дерев, то судити про ступінь придатності сортів для інтенсивного садівни­цтва тільки за цим показником не можна — для цього потрібні найслаборосліші та водночас найпродуктивніші дерева. Сильніше дерево дає вищий урожай, але водночас формує і надлишок деревини, яку постійно доводиться видаляти, що тягне за собою збільшення витрат на догляд та підвищує собі­вартість плодів. Слабше ж дерево хоча дає менший урожай, але й потребує менших витрат на обрізування, і головне — такі дерева можна висаджувати значно густіше, що в рази підвищує загальну врожайність з одиниці площі саду.

 

Питома продуктивність дерев

Визначення реальних затрат праці та хронометражу всіх агрозаходів у дослідженнях потребувало б тривалого часу. Саме тому в європейській практиці вже давно як визначальний показник прийнято вважати індекс продуктивності (далі по тексту — ІП: маса плодів, кг/см2 площі поперечного перерізу штамба (далі — ПППШ)), що у радянських та пострадянських методиках слугувало одним із основних показників питомої продуктивності.

У світовій практиці індекс продуктивності став найдоступнішим і водночас найоб’єктивнішим інтегрованим показником оцінювання сортів, адже саме він дає можливість швидко й об’єктивно оцінити взаємодію багатьох агро- та кліматичних факторів і визначити придатність певного сортопідщепного комбінування для сучасного саду.

Згідно з літературними джерелами, абсолютна величина індексу продуктивності, що перебуває в межах від 0 до 2 і дещо більше одиниць, залежить насамперед від сортопідщепного комбінування. Дерева однакових сортів на карликових підщепах матимуть значно вищі показники, ніж на напівкарликових, а тим паче на середньорослих. Якщо ж ми вивчаємо сорти на одній підщепі — перевагу матимуть слаборосліші сорти.

У наших дослідах у перший період росту й початку плодоношення ІП був відносно невисоким і переважно корелював із урожайністю дерев. Однак найвищі його значення, як і очікувалось, мали сорти слабкої та помірної сили росту. Це — літні Вільямс Прайд — 0,72 і Папіровка — 0,58; осінні та ранньозимові Делічія — 1,14, Скіфське золото і Пепінка золотиста — по 0,69, Сапфір — 0,62 і Ліберті — 0,57 кг/см2. Серед зимових сортів домінував Голден Резістент — 0,37 та практично рівні значення — 0,31–0,33 кг/см2 мали Лодел, Катерина, Спартан і Едера.

 

Етап початку масового плодоношення та гальмування росту дерев

Дерево Амулета на підщепі 54–118У подальшому в 2011–2014 рр. спостерігали суттєве відновлення та тенденцію до збільшення врожайності 8–11–річних дерев. Але на її стабільність і динаміку негативний вплив мала також зима 2011–2012 рр. Січень 2012 р. був холодним, із середньою температурою -13,9°С і абсолютним мінімумом на рівні -21,1°С. Метеоумови лютого були ще гірші: середня температура становила -11,6, мінімальна — -30,1°С.

Тому середній за сортами показник урожайності був відносно невисоким: 5,8 — у 2011-му; 9,2 — у 2012-му; 16,7 — у 2013-му та 25,3 кг із дерева — у сприятливому 2014 р., що з гектара площі саду становило 3,9; 6,1; 11,1 та 16,8 т відповідно. В кожній групі стиглості вирізнялись сорти, що плодоносили досить сильно. Серед літніх — це Вільямс Прайд (13,5–17,6 кг); серед осінніх та ранньозимових — Скіфське золото (12–39,2 кг), Перлина Києва (10,5–49,6 кг) і Слава переможцям (20–39 кг). Серед зимових одноосібним фаворитом стала Едера (12,8– 38,4 кг). Ці показники засвідчили їхню високу адаптивність та входження у стадію регулярного плодоношення.

У цілому за 2006–2014 рр. найкращі показники за сумою врожаю з дерева мали осінні сорти, дещо нижчі — зимові, та найнижчі — літні. Серед літніх очікувано кращим став Вільямс Прайд — 96,4 кг; серед осінніх та ранньозимових сор­тів фаворитами стали Перлина Києва і Слава переможцям — 136 і 120; досить сильними Делічія і Скіфське золото — 111 і 113,7; та рівнозначними в межах 100–103 кг сорти Сапфір, Ліберті й Теремок. Серед зимових суттєво вирізнились (в 108–116 кг) тільки Едера, Радогость і Внучка, а такий десертний та високотоварний сорт, як Лодел дав близько 79 кг із дерева.

У період плодоношення та помітного загальмовування росту індекс продуктивності ставав значно вищим, із збереженням домінування у слабко та помірно ростучих сортів. Найвищі його значення (близько одиниці й більше) за 2006–2014 рр. серед літніх мав Вільямс Прайд — 0,93; серед осінніх та ранньозимових Делічія — 2,13, Сапфір — 1,46 і Перлина Києва — 1,48; рівновеликі — Скіфське золото і Ліберті — по 1,17 і 1,16 кг/см2. Серед зимових сортів домінував Едера — 1,18 та практично рівні значення — 1,01–1,09 кг/см2 мали сорти Катерина і Радогость. Таким чином, за врожайністю виокремлено дев’ять сортів із найвищою продуктивністю й найменшою чи помірною силою росту та, відповідно, з низькими витратами на обрізування та собівар­тістю отримання одного кілограма яблук.

 

Способи збільшення прибутковості саду

У зв’язку з метеоумовами та через невелику кількість дерев на гектарі середньобагаторічний показник урожайності з одиниці площі (за 2007– 2014 рр.) у сортів був від 8 до 11,3 т/га. Єдиним способом підвищити удвічі- втричі цей урожайний рівень може стати тільки висаджування понад 1,3–1,5 тис. дерев на гектарі площі, що підтвердили й окремі пошукові дослідження на цій самій Сумській ДСС. Так, середня врожайність 3–5-річних дерев сортів Радогость, Делічія та Едера на підщепі 54–118 за насадження 5х3 м становила 6,1, 5,9 і 5,6 т/га; а в разі загущення дерев у ряду вдвічі, тобто за схеми 5х1,5 м — 12,5, 10,9 і 10,7 т/га відпо­відно. Таким чином, отримали підвищення врожайності на 90–92%, що майже вдвічі більше!

 

Висновки та рекомендації виробництву

 Через несприятливі кліматичні умови впродовж перших семи років експлуатації саду на підщепі 54–118 домінували процеси наростання непродуктивної деревини, що, відповідно, стало причиною пізнього вступу в плодоношення. Через відносно рідке розміщення дерев (5х3 м) середній показник з-поміж 28 сортів у 7,5 т/га був отриманий тільки на шостий рік експлуатації насадження.

Використана площа живлення за схеми висаджування 5х3 м у поєднанні з підщепою 54–118 для більшості з 28 сортів виявилася надто великою та такою, що не забезпечила врожайність на четвертий-п’ятий роки експлуатації на рівні до 10, середньорічну — до 25, та у кращі роки — понад 40 т/га. Враховуючи цей та наявний в інших країнах садівничий досвід, зазначену вище підщепу слід використовувати в поєднанні тільки із середньо- та слаборослими сортами за розміщення дерев у ряду через 1,5 м і менше (4–3,5х1,2–1,5 м), що зможе забезпечити рентабельне та високоприбуткове садівництво.

Для кліматичних умов Лісостепу Сумської та решти північних областей за показником питомої продуктивності, врожайності і комплексом інших ознак сортів яблуні на підщепі 54–118 визначено як найкращі, а також найпридатніші для сучасних садів із розміщенням дерев у ряду на відстані одне від одного до 1,5 м визнано сорти: літні — Вільямс Прайд, Катя, Папіровка; осінні та ранньозимові — Делічія, Скіфське золото, Перлина Києва, Амулет, Слава переможцям; зимові та пізньозимові — Едера, Радогость, Лодел і Катерина.

Вирощування слабо- та середньорослих сортів є доцільним за площі живлення 4–3,5х1,5 м і рекомендується для отримання щорічної врожайності понад 25–30, а в сприятливі роки — понад 50–60 т/га в незрошуваних умовах. Варто зазначити, що навіть за досягнення такого рівня врожайності цих сортів товарність їхніх плодів може бути достатньо високою.

Сильнорослі сорти — Внучка, Вітос, Флоріна та Пріам — за вирощування на середньорослих підщепах малопридатні для високоприбуткового садівництва. Культивувати їх доцільно лише на карликових підщепах та в кліматичних умовах значно південні­ших регіонів. Результати досліджень засвідчили непридатність для вирощування на Півночі України високопродуктивного і швидкоплідного пізньозимового сорту Мавка через низьку зимостійкість дерев.

Загальновизнаний індекс продуктивності має стати основним показником придатності сорту для сучасних садів із розміщенням понад 1,5–2 тис. дерев на гектарі садової площі. Це слід враховувати під час закладання нових насаджень — як дослідних, так і виробничих.

 

С. Чухіль, заступник директора, канд. с.-г. наук, Сумська дослідна станція садівництва,

М. Бублик, заступник директора, д-р с.-г. наук,

В. Павлюк, старш. наук. співробітник, канд. с.-г. наук,

Ю. Гончарук, зав. відділу, канд. с.-г. наук, Інститут садівництва НААН

Журнал «Пропозиція», №7-8, 2017 р.

Інтерв'ю
Змінити своє життя та переїхати за кордон, до Європи, мріє зараз чи не кожен українець. Про те, чи настільки позитивним є цей досвід та яким чином будувати свою аграрну стратегію, аби завоювати
Роберто Хавельяна
Американське видання Future Farming взяло інтерв’ю у Роберто Хавельяни — співробітника відділу компанії John Deere, який займається перспективними розробками потужних тракторів (серій 7R, 8R та 9R) на найближчі 20 років. Представляємо його... Подробнее

1
0