Спецможливості
Агробізнес

Листи з Піднебесної

12.12.2013
472
Листи з Піднебесної фото, ілюстрація
Китай

Від «моря смерті» до живої оази, або Модель боротьби з опустелюванням по-китайськи

Від «моря смерті» до живої оази, або Модель боротьби з опустелюванням по-китайськи

 

Довга дорога в дюнах

Невдовзі після того, як я повернувся з Піднебесної, в Інтернеті натрапив на інформацію під заголовком «Китай отримує найвищу в світі нагороду за боротьбу з опустелюванням». Телеграфним рядком у преамбулі повідомлялося, що в рамках ХІ конференції сторін UNCCD (Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням), яка проходила у Віндхуку, столиці Намібії, на офіційній церемонії вручено першу нагороду ООН «Всесвітній чемпіон у боротьбі з опустелюванням» голові правління китайської компанії China ELION Resourse Group Ван Веньбяо. Оригінальну медаль чемпіон отримав з рук виконавчого секретаря Конвенції UNCCD Люка Гнакаджа.

Почесна нагорода заснована для заохочення тих, хто робить значний внесок у справу всесвітнього контролю опустелювання. Чим заслужив її китаєць? Вже протягом чверті століття він керує програмою створення лісів на площі 5 тис. км2, яку за підтримки уряду КНР реалізує його компанія в районі пустелі Кузупчі.

На церемонії нагородження Ван Веньбяо подякував ООН за визнання та підтримку, надану духу, досвіду і практичним методам боротьби з «жовтим драконом». «Амбітної мети можна досягти лише спільними диверсифікованими зусиллями урядів, корпорацій, громадян і суспільства, — сказав він і наголосив: — Я хочу присвятити цю медаль моїй батьківщині. У нашої древньої нації нині є молода “китайська мрія”, і ми обов’язково перетворимо рідну землю на прекрасний край чистих озер і зелених пагорбів, навіть якщо це коштуватиме нам цілих гір золота і срібла. Для нас, людей, котрі борються з опустелюванням, у цьому й полягає “китайська мрія”».

Практичний приклад контролю опустелювання в Кузупчі був обраний як офіційний рекламний кіноролик конференції в Намібії. Методи, застосовані в Китаї, привернули увагу понад 3 тис. представників із 190 країн. Їх широко обговорювали на Всесвітній конференції по боротьбі з опустелюванням тому, що, як було офіційно заявлено, «порівняно із зусиллями, застосовуваними в цьому напряму іншими, чвертьстолітній процес боротьби з розширенням Кузупчі дав найвражаючі результати й служить кращим прикладом акції, яка просувається урядом і втілюється в життя за участю представників світу бізнесу». Спеціалісти китайської компанії проклали шлях «зеленого» розвитку, дотримуючись балансу між «боротьбою з опустелюванням, екологією, суспільством та економікою», створили модель такої боротьби для інших країн і вселили впевненість у нації, що розв’язують аналогічну проблему…

Вчитувавсь я в інформаційне повідомлення і згадував пекінські зустрічі нашої невеликої українсько-білорусько-молдовської групи журналістів, яка перебувала у Піднебесній на запрошення МЗС країни, у редакціях державної газети «China daily» та російськомовного журналу «Китай». Серед низки питань, яким місцева преса останнім часом приділяє особливу увагу, називалися екологічні. Надто наголошувалося саме на проблемі опустелювання. Так, за результатами моніторингу, проведеного фахівцями Державного управління лісового господарства у 2005–2009 рр., опустелювання охопило 2623,7 тис. км2 земель, опіщанення — 1731,1 тис. км2, що становить, відповідно, 27,33 і 18,03% всієї території Китаю. Навіть важко уявити цю картину: майже половина території — в зоні лиха.

З 1987 р. у країні впроваджують низку програм протидії дезертифікації та опустелюванню, найголовнішим завданням уряд проголосив лісокультурну справу. За загальним міжнародним визнанням, нині «найграндіознішим екологічним будівництвом у світі» є озеленення трьох північних регіонів Китаю, які найбільше потерпають від піщаних бур. Там розкинулись чотири великі піщані масиви і вісім найкрупніших пустель країни, а також значна територія пустелі Гобі. Рухливі піски засипають пасовища та орні ділянки, знищують посіви. На Лесовому плато кожен квадратний кілометр щороку втрачає понад 10 тис. т гумусу, що призводить до підняття русла річки Хуанхе в нижній течії і загрожує життю людей. До 2050 р. триватиме, згідно з довгостроковою програмою, зелений наступ на піски. Як підрахували спеціалісти, загальна площа лісосмуг від північного заходу до північного сходу країни (35 млн га!) перевершить разом узяті американську «Програму Рузвельта», «Сталінський план перетворення природи» колишнього Союзу та «Зелену браму» п’яти північноафриканських країн.

Про будівництво «великої зеленої стіни» навколо Пекіна я розповідав читачам «Пропозиції» десь два роки тому після попередніх відряджень до Піднебесної. Під час останнього від колег зі столичних видань уперше почув про пустелю Кузупчі, дізнався про вражаючий приклад перетворення її з мертвої на живу. Саме в автономному районі Внутрішня Монголія Китаю, в районі Кузупчі, мав відбутися спеціальний міжнародний форум з питань приборкання «жовтого дракона», але, на жаль, уже після нашого відльоту з Пекіна. Журналісти з журналу «Китай» запропонували допомогти деякими матеріалами з форуму, на якому акредитувався репортер Ван Шо. Його розповіддю, а також повідомленнями з офіційних джерел, витягами з інтерв’ю для преси учасників зібрання я й скористався, готуючи цю статтю.

«Цінуйте зиму!»
Чому в своїх журналістських дослідженнях знову й знову повертаюся до теми опустелювання? Бо вона актуальна й для України! Що це так, надам перше слово вітчизняним авторитетам.
«Умови в наших степах дедалі більше стають схожими на африканські посухи, які останніми роками стали в Україні регулярними й можуть перетворити степи на пустелю, обернутися втратою понад половини площ орних земель країни, — писав в одній з газет академік Національної академії аграрних наук Олександр Іващенко. — В країні почастішали жорсткі посухи й істотно зросли літні температури, клімат набуває ознак континентальності. Особливо рельєфно проявляється така тенденція на Півдні в зоні Степу, де поля й посіви, наприклад, торік не мали опадів протягом 4–5 місяців…

За останні десятиліття відбувається фактичне зміщення меж природно-кліматичних зон на 100–150 км на північ. Умови вегетації у традиційній підзоні Північного Степу (Дніпропетровська, Кіровоградська області та ін.) останніми роками фактично відповідали підзоні Південного Степу. Гідротермічний коефіцієнт торік тут становив 0,45. Це — умови, як у зоні Південно-Західної Африки у пустелі Калахарі. Підзона Північного Степу зміщується, відповідно, на території Черкаської, Полтавської та інших областей, які традиційно були в зоні Лісостепу. У Південному Степу (Херсонщина, Запоріжжя, Крим…) реально вже проявляються ознаки опустелювання».

Учений відзначає, що збереження наявних тенденцій зміни клімату в найближчі 20 років становить реальну небезпеку втрати для інтенсивного землеробства не тільки Степу, але й понад половини площ орних земель країни, майже двох третин сучасної площі Лісостепу. Такі фактори можуть призвести до непридатності території для проживання людей і ведення господарської діяльності, тобто фактично до втрати в господарському використанні від 15 до 21 млн га площ орних земель і, як наслідок, недоотримання від 24 до 40 млн т якісного зерна та інших продовольчих культур.

А ось дані, наведені під час круглого столу в середині листопада ц.р. в Українському гідрометеорологічному інституті. «Цінуйте зиму! Скоро її може не бути!» — з таким закликом до українців могли б звернутися метеорологи. Бо дослідження, проведені в УкрГМІ, свідчать: тривалість холодного періоду в країні значно скоротилась, для деяких регіонів рідкістю є сніговий покрив, зими в середньому стали на 1°С теплішими за норму. Загалом у країні останні півстоліття температура регулярно зростає: лише за минулі два десятиріччя потеплішало, порівняно з кліматичною нормою, на 0,8°С. Причому жаркішими стають усі пори року в усіх регіонах.

За словами Віри Балабух, завідувача відділу синоптичної метеорології інституту, в країні змінився режим зволоження: хоча річна кількість опадів залишилася майже на звичному рівні, відбувся істотний перерозподіл їх між сезонами.
На думку старшого наукового співробітника відділу фізики атмосфери УкрГМІ Світлани Краковської, в поєднанні з іншими чинниками у майбутньому потепління може призвести до опустелювання низки районів південних областей. Тенденція поступового зростання температури, за прогнозами метеорологів, зберігатиметься і надалі.

Уроки Кузупчі
Як бачимо, перспектива не світла. Як борються зі стихією в світі, як захищаються від піщаних монстрів? Повернімося до Китаю, до пустелі Кузупчі.
Лежить пустеля у південно-західній частині автономного району Внутрішня Монголія, кілометрів за 800 від Пекіна. Площа — 18,6 тис. км2 (за величиною займає сьоме місце в країні). За історичними хроніками, дві тисячі років тому тут були родючі сільськогосподарські угіддя, соковиті пасовища. Однак пізніше, внаслідок безперервних війн, суцільного розорювання земель, варварського вирубування лісів, грунти деградували, а Кузупчі поступово перетворилась на «море смерті». Тут зароджувались піщані й пилові бурі, які за сильного вітру лише за одну ніч діставалися до Пекіна, Тяньцзиця, провінції Хебей.

Ось що писав у щоденнику відомий мандрівник Микола Пржевальський, котрий у червні 1871 р. на чолі першої російської експедиції до Центральної Азії переправився через Жовту ріку — Хуанхе і опинився серед пісків Кузупчі: «Важко стає людині в цьому, в повному розумінні, піщаному морі, позбавленому будь-якого життя: не чути аніяких звуків, ані навіть тріскотіння коника, навкруги тиша могильна… Горе заблукати, загибель тоді подорожньому вірна, особливо влітку, коли пустеля розпікається, наче піч…».

Що ж почули, побачили в Кузупчі 2013 р. учасники 4 Міжнародного форуму з питань опустелювання на тему: «Пустеля, екологія, наука і техніка»? Пояснюючи журналістам причину вибору саме цього куточка в автономному районі Внутрішня Монголія як важливої платформи для глобальної спільної протидії деградації грунтів та опустелюванню, виконавчий директор Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) Ахім Штайнер наголосив: «Упорядкування та приборкання пустелі Кузумчі слугує прикладом успішної боротьби з пісками, якій китайський уряд приділяє значну увагу. “Модель Кузупчі” вирізняється тривалістю, суспільно-корисною спрямованістю та комерційним характером, вона гідна того, аби бути поширеною. Вона спирається на політичну підтримку держави, на інвестиції підприємства за одночасного заохочення місцевих селян і пастухів-скотарів до активної участі у справі приборкання пустелі на комерційній основі.

“Модель Кузупчі” вказала нам шлях і дала зрозуміти, як слід у глобальних масштабах вести роботу щодо запобігання та боротьби з деградацією грунтів і опустелюванням та яким чином можна втілити прекрасну мрію в життя. Пройшовши за 25 років від пасивної боротьби з пісками до активного впорядкування та загнуздання пустелі, від освоєння пустельно-піщаної виробничої галузі до розвитку тривалого суспільно-корисного бізнесу, підприємство сформувало замкнену виробничу ланку, де гармонійно поєднуються профілактика та приборкування опустелювання з використанням пісків. Воно вказало дорогу в цьому напряму всьому людству».

…Уявіть собі картину: їдеш годину, їдеш другу, третю, а за вікном — лише піски та піски. І раптом, наче марево, перед очима з’являються стрункими рядами верби та тополі, фінікові дерева. То автомобіль повернув на дорогу, що веде до підприємства в центрі пустелі Кузупчі — воно виросло із невеликої фабрики добування солі й називається по-китайськи «Ілі-цзиюань». Саме силами цього маленького соляного промислу 25 років тому було побудовано перші кілометри автодороги серед пісків і висаджено дві захисні лісосмуги. Як просувались уперед, воліють не згадувати: закладену важкою працею основу полотна на чималому відрізку нерідко за одну ніч знищували сипучі піски. Ставало очевидним: без загнуздання норовистої пустелі дороги не бачити.

Три роки пішло, аби закріпити піски — за допомогою дерев’яних решіток, висаджування дерев, висівання трав. І основа під полотно дороги нарешті була закладена. Успіх окрилив, тож, починаючи з 1988 р. соляний промисел нічого не шкодував для «олюднення» німого жовтого моря. Прокладали нові й нові шляхи, які утворили зручну дорожню мережу; дороги поділили пустелю на окремі ділянки, які почергово піддавалися рекультивації. З обох боків трас за допомогою тих самих дерев’яних решіток закріпляли піски, висаджували дерева та цілющі трави східної медицини; у прилеглих до доріг зонах налагоджували електро- та водопостачання.

Методом штучного лісонасадження та висівання насіння трав і кущів з літака озеленювали периферійні ділянки пустелі, створивши таким чином захисний екологічний екран завдовжки 242 км…
Завдяки багаторічним зусиллям Кузупчі нагадує тепер оазу зі стабільним рослинним покривом і поліпшеною якістю грунту. Уже й дикі звірі та птахи облюбували ці місця, вільно розмножуються.

— Дехто вважає, що впорядкування й приборкання пустелі нагадує викидання грошей у бездонну прірву. Це не так, — упевнений голова правління підприємства Ван Веньбяо. — На наш погляд, спершу треба «влити кров» у пустелю, а пізніше вона вже сама зможе наладити процес «кровотворення». Спершу ми змушені були боротися з пісками лише з метою порятунку фабрики, пізніше усвідомили, що стосунки між людиною та пустелею не повинні бути антагоністичними. Пустеля — це не просто якийсь ландшафт, а комора багатьох ресурсів, свого роду скарбниця. Люди можуть зробити ці непотрібні піски корисними і рентабельними.

На сьогодні «Ілі-цзиюань» володіє базою вирощування лікарських трав — річний обсяг продажів їх перевищує 10 млрд юанів (для порівняння: 1 дол. США = 6,2 юан. — Ред.) Разом з іншими п’ятьма компаніями на спільних засадах створили індустріальну зону і виробляємо екологічно чисту електроенергію. Використовуючи деревину верб гостролистих, випускаємо цінне добриво, яке є чудовим органічним грунтополіпшувачем. Крім того, з піску, подрібненої вугільної золи та інших промислових відходів розробили й освоїли випуск продукції світового рівня — пропанти для інтенсифікації добування нафти методом гідравлічного розриву пласта. Продовжуємо пошуки й експерименти в галузі альтернативних джерел енергії. Маємо достатню мотивацію та кошти для подальшого впорядкування і приборкання пустелі.

— Важливий і такий нюанс, — підкреслив Ван Веньбяо. — Якщо в минулому боротьбі з пісками приділяли серйозну увагу лише підприємство і уряд, то нині активна участь місцевих жителів перетворює її на всенародну кампанію, рушієм якої є ринок. Ми взяли у суборенду в людей пустельно-піщані ділянки. Селяни та пастухи-скотарі, які відійшли від традиційного способу праці, тепер проживають компактно, беруть участь у висаджування дерев, організації пустельного туризму, ставши промисловими робітниками та робітниками сфери послуг. Також корпорація вклала чимало коштів у будівництво нового селища, отже,  пастухи-скотарі отримали доступ до благ сучасного життя…

…Що додати до сказаного? Хіба що слова виконавчого секретаря Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням Люка Гнакаджа, мовлені під час 4 Міжнародного форуму у Китаї: «Пустеля Кузупчі була “морем смерті”, тепер стала живою оазою. І це на площі понад 5 тисяч квадратних кілометрів».
Так, китайці перетворюють піски на родючі поля. А ми, українці, свої багаті чорноземи в багатьох місцях уже довели до напівмертвого стану. Спокійно споглядаємо, як на поля насуваються пустелі, як деградує рідна земля…
Чи не настав час бити в усі дзвони?

 

М. Пуговиця, журналіст
Спеціально для журналу «Пропозиція» (із Китайської Народної Республіки)

Інтерв'ю
    Нові «Правила використання повітряного простору України» викликали чимало запитань та нарікань з боку користувачів безпілотників. Ми поспілкувалися із керівником компанії Drone.ua Валерієм Яковенком, щоб дізнатися, які ж наслідки... Подробнее
Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) офіційно працює в Україні з лютого 2016 року. Служба була утворена відповідно до постанови КМУ від

1
0