Спецможливості
Технології

Ку­курудзяні вороги: про­гноз роз­вит­ку та біологічний за­хист

07.07.2015
1001
Ку­курудзяні вороги:  про­гноз роз­вит­ку  та біологічний за­хист фото, ілюстрація

Посівам кукурудзи в Україні шкодять: ковалики, чорниші, хлібні жуки, західний, східний та червневий хрущі, блішки, південний сірий довгоносик, паросткова муха, шведські мухи, цикадки, попелиці, клопи, трипси, совки (озима, оклична, дика південна, карадрина, люцернова, бавовникова та ін.), стебловий кукурудзяний метелик, лучний метелик, саранові, із карантинних — західний кукурудзяний жук.

Посівам кукурудзи в Україні шкодять: ковалики, чорниші, хлібні жуки, західний, східний та червневий хрущі, блішки, південний сірий довгоносик, паросткова муха, шведські мухи, цикадки, попелиці, клопи, трипси, совки (озима, оклична, дика південна, карадрина, люцернова, бавовникова та ін.), стебловий кукурудзяний метелик, лучний метелик, саранові, із карантинних — західний кукурудзяний жук.

Т. Не­ве­ровсь­ка,
В. Кон­версь­ка,
О. Гри­кун,
Інсти­тут за­хи­с­ту рос­лин НА­АН

Але за­леж­но від кліма­тич­них та по­год­них умов зо­ни ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри ком­плек­си фіто­фагів ку­ку­руд­зи, їхні до­­міну­ючі ви­ди та щільність за­се­лен­ня різнять­ся. То­му пи­тан­ня щодо доміну­ю­чих шкідників ку­ку­руд­зи, уточ­нен­ня їхньої біології та аре­а­лу по­ши­рен­ня у су­час­них еко­логічних та еко­номічних умо­вах є ак­ту­аль­ним.
Най­не­без­печнішим шкідни­ком ку­ку­руд­зи є стеб­ло­вий ку­ку­руд­зя­ний ме­те­лик (Ostrinia nubilalis). У Лісо­сте­пу та на Поліссі шкідник роз­ви­вається в од­но­му по­колінні, але ос­танніми ро­ка­ми має два (або дру­ге по­коління — фа­куль­та­тив­не). У Сте­пу, в зоні до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня, шкідник мо­же роз­ви­ва­ти­ся у двох-трьох по­коліннях.
Мор­фо­логічні оз­на­ки шкідни­ка: гу­се­ни­ця за­вдовжки 20–25 мм, сіро-жов­та з чер­во­ним відтінком і поз­довжнь­ою сму­гою на спині, ля­леч­ка — 18–20 мм, жов­то-ко­рич­не­ва. Ме­те­лик — 26–32 мм, пе­редні кри­ла сам­ця бу­ру­ва­то-ко­рич­неві з ши­ро­кою світлою зуб­ча­с­тою сму­гою вздовж зовнішньо­го краю і тем­ною пля­мою біля се­ре­ди­ни пе­ред­нь­о­го краю; у са­миці пе­редні кри­ла світліші, біло-жовті або світло-ко­рич­неві.
В Ук­раїні зо­на знач­ної шкідли­вості стеб­ло­во­го ку­ку­руд­зя­но­го ме­те­ли­ка охоп­лює лісо­сте­по­ву і північ сте­по­вої зо­ни, найбільше він шко­дить у Західно­му Лісо­сте­пу, де скла­да­ють­ся найс­при­ят­ливіші гідро­термічні умо­ви для роз­вит­ку і розмно­жен­ня фіто­фа­га (ГТК 1,1–1,6), за се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри у червні — серпні по­над 20°С і кількості опадів за цей період — по­над
200 мм. На­весні за тем­пе­ра­ту­ри 15…16°С гу­се­ниці за­ляль­ко­ву­ють­ся. Виліт пер­ших ме­те­ликів спо­с­терігається за су­ми ефек­тив­них тем­пе­ра­тур (СЕТ) 350°С. Літ ме­те­ликів, як пра­ви­ло, збігається у часі з по­чат­ком ви­ки­дан­ня ку­ку­руд­зя­ної во­лоті. Ме­те­ли­ки ак­тивні в су­­­­тінках та вночі. Не­ста­ча во­ло­ги в по­су­ш­ливі ро­ки при­зво­дить до безплідності са­миць. Для пер­ших кла­док яєць по­­тріб­­­­­­на СЕТ 375°С, інтен­сив­ної клад­ки — 430°С. Стадія яй­ця три­ває від 3 до 14 діб. Після вип­ло­д­жен­ня гу­се­ниці жи­вуть на по­верхні листків, про­гри­за­ють у них дірки, виїда­ють чо­ловічі квітки у во­ло­тях, потім про­ни­ка­ють че­рез па­зу­ху ли­ст­ка в че­реш­ки, верхівки сте­бел, во­лоті. Гу­се­ниці мо­лод­ших віків мігру­ють із рос­ли­ни на рос­ли­ну, по­шко­д­жу­ють ніжні ча­с­ти­ни листків, ко­ло­с­ки во­лоті, гу­се­ниці стар­ших віків жив­лять­ся тка­ни­на­ми сте­бел, м’яким зер­ном. Симп­то­ми по­шко­д­жен­ня рос­лин ку­ку­руд­зя­ним ме­те­ли­ком такі: по­жовклі місця в цен­т­раль­них і ли­ст­ко­вих жил­ках, ек­с­кре­мен­ти в цих місцях у ви­гляді тир­си. Зи­му­ва­ти гу­се­ниці за­ли­ша­ють­ся у стеб­лах по­шко­д­же­них рос­лин (у нижній їхній ча­с­тині). Більшої шко­ди гу­се­ниці за­вда­ють рос­ли­нам пізніх посівів. Окрім пря­мої шко­ди, ку­ку­руд­зя­ний ме­те­лик, по­шко­д­жу­ю­чи рос­ли­ни ку­ку­руд­зи, ство­рює умо­ви для про­ник­нен­ня та­ких збуд­ників не­без­печ­них за­хво­рю­вань, як пу­хир­ча­с­та саж­ка, фу­заріоз, плісня­ва ка­ча­на.
В умо­вах ми­ну­ло­го ро­ку стеб­ло­вий (ку­ку­руд­зя­ний) ме­те­лик на пло­щах ку­ку­руд­зи шко­див по­всюд­но. Найбільшо­го по­ши­рен­ня цей шкідник на­був у Дніпро­пе­т­ровській, Київській, Пол­тавській, Хмель­ницькій, Тер­нопільській, Львівській, Чернівецькій, За­порізькій об­ла­с­тях, де за­се­ляв 80–100% площ ку­ку­руд­зи. По­ча­ток льо­ту та яй­це­клад­ки ме­те­ли­ка відзна­ча­ли в кінці трав­ня — на по­чат­ку черв­ня, відро­д­жен­ня гу­се­ниць — у се­ре­дині черв­ня. Гу­се­ниці пер­шо­го по­коління по­шко­ди­ли 2–15% рос­лин (за чи­сель­ності гу­се­ниць від 0,5 до 2,0 екз./рос­ли­ну). Мак­си­маль­но бу­ли за­се­лені площі в Дніпро­пе­т­ровській, Харків­ській, Пол­тавській, Тер­нопільській, Чернівецькій, Іва­но-Франківській, Во­линській об­ла­с­тях. Відро­д­жен­ня і роз­ви­ток гу­се­ниць дру­го­го по­коління по­ча­лись у кінці лип­ня. У серпні шкідливість ку­ку­руд­зя­но­го ме­те­ли­ка зрос­ла за чи­сель­ності 1,0–3,0 екз./рос­ли­ну. Гу­се­ниці за­се­ли­ли та по­шко­ди­ли від
5 до 20% рос­лин, осе­ред­ко­во в гос­по­дар­ст­вах Сумсь­кої, Пол­тавсь­кої,
Чер­кась­кої, За­порізької об­ла­с­тей —
до 25–50% рос­лин у слаб­ко­му та се­ред­нь­о­му сту­пені. В кінці серп­ня —
 у ве­ресні гу­се­ниці шкідни­ка закінчи­ли жив­лен­ня, мігру­ва­ли в ни­жню ча­с­ти­ну стеб­ла, де і за­ляль­ку­ва­ли­ся.
Для кон­тро­лю роз­вит­ку ку­ку­руд­зя­но­го ме­те­ли­ка, з ме­тою виз­на­чен­ня строків про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів про­ти шкідни­ка на посівах ку­ку­руд­зи, з се­ре­ди­ни черв­ня до се­ре­ди­ни ве­рес­ня (пер­ше та дру­ге по­коління) вста­нов­лю­ють фе­ро­монні па­ст­ки. По­ча­ток ма­со­во­го льо­ту ме­те­ли­ка є сиг­на­лом для ви­пу­с­ку три­хо­г­ра­ми. Про­во­дять та­кож ог­ляд рос­лин ку­ку­руд­зи (ниж­нь­о­го бо­ку листків) для ви­яв­лен­ня кла­док яєць та за­се­ле­ності ни­ми рос­лин. За охоп­лен­ня 15% рос­лин клад­ка­ми яєць, або че­рез два тижні після піку льо­ту ме­те­ликів — сім кла­док яєць на 1 м2, або п’ять кла­док на 10 рос­лин доцільно за­сто­со­ву­ва­ти три­хо­г­ра­му, яку от­ри­му­ють зі спеціалізо­ва­них біола­бо­ра­торій у формі па­ра­зи­то­ва­них яєць зер­но­вої молі за 10–24 год до вип­ло­д­жен­ня ен­то­мо­фа­га. Період відкла­дан­ня яєць са­ми­ця­ми ку­ку­руд­зя­но­го ме­те­ли­ка три­ває 12–24 до­би (за­леж­но від тем­пе­ра­ту­ри), то­му яй­цеїда потрібно ви­пу­с­ка­ти не мен­ше трьох разів з інтер­ва­лом 5–6 діб, з тим щоб увесь цей період був охоп­ле­ний впли­вом три­хо­г­ра­ми, життєздатність якої чо­ти­ри-п’ять діб.
Про­ти гу­се­ниць ку­ку­руд­зя­но­го ме­те­ли­ка за­сто­со­ву­ють інсек­ти­ци­ди в період по­чат­ку ма­со­во­го відро­д­жен­ня гу­се­ниць, то­му що період їхньо­го від­кри­то­го жив­лен­ня три­ває три-чо­ти­ри дні, після чо­го во­ни про­ни­ка­ють у тка­ни­ни рос­лин і ста­ють не­до­сяж­ни­ми для інсек­ти­цидів. Еко­номічний поріг шкід­ли­вості — 5–6 гу­се­ниць/м2.
Од­ним із за­собів об­ме­жен­ня шкідли­вості ку­ку­руд­зя­но­го ме­те­ли­ка є зни­щен­ня то­в­сто­с­теб­ло­вих бур’янів, зби­ран­ня ку­ку­руд­зи в стислі стро­ки і на низь­ко­му зрізі (8–12 см).
   Луч­ний ме­те­лик (Margaritia sticticalis L.) та­кож по­ши­ре­ний по­всюд­но. Спа­ла­хи ма­со­во­го розмно­жен­ня най­частіше бу­ва­ють у Цен­т­раль­но­му та Східно­му Лісо­сте­пу і Сте­пу. На­весні, за прогріван­ня грун­ту на гли­бині за­ля­ган­ня ко­конів до 12°С, по­чи­нається за­ляль­ко­ву­ван­ня, а на по­чат­ку трав­ня, за се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри повітря 15…17°С, — виліт ме­те­ликів. У ро­ки із теп­лою ран­нь­ою вес­ною вихід та літ шкідни­ка — рап­то­вий і друж­ний, а з хо­лод­ною і за­тяж­ною — роз­тяг­ну­тий. Пе­ре­льо­ти, спа­ро­ву­ван­ня і відкла­дан­ня яєць відбу­ва­ють­ся у теплі ночі, але під час ма­со­во­го льо­ту во­ни мо­жуть відкла­да­ти яй­ця і в денні го­ди­ни. Літ три­ває один-два місяці. Після відро­д­жен­ня гу­се­ниці пер­шо­го-дру­го­го віків жив­лять­ся з ниж­нь­о­го бо­ку мо­ло­дих ли­с­точків, ви­г­ри­за­ю­чи тка­ни­ни і не по­шко­д­жу­ю­чи верх­ньої шкіроч­ки, згри­за­ють па­ренхіму до ку­ти­ку­ли, внаслідок чо­го на ли­ст­ках ут­во­рю­ють­ся не­пра­виль­ної фор­ми «вікон­ця». За до­сяг­нен­ня стар­ших віків во­ни гру­бо об­гри­за­ють (ске­ле­ту­ють) ли­ст­ки рос­лин, за­ли­ша­ю­чи в них тільки жил­ки, обпліта­ють їх па­ву­тин­ням; на­прикінці жив­лен­ня гу­се­ниці по­шко­д­жу­ють че­реш­ки, со­ко­виті па­го­ни і пло­ди. Оп­ти­маль­ною для роз­вит­ку гу­се­ниць пер­шо­го віку є тем­пе­ра­ту­ра 25° і ви­со­ка віднос­на во­логість повітря. Для гу­се­ниць стар­ших віків тем­пе­ра­тур­ний оп­ти­мум пе­ре­бу­ває у ме­жах 20…32°С, а віднос­на во­логість повітря — 45–95%; за­ляль­ко­ву­ють­ся во­ни у по­верх­не­во­му шарі грун­ту у вер­ти­каль­но розміще­но­му ко­коні. Зи­му­ють гу­се­ниці ос­тан­нь­о­го по­коління в ко­ко­нах.
У східних і півден­них об­ла­с­тях гу­се­ниці по­шко­ди­ли 0,5–2% рос­лин на 12–20% площ за чи­сель­ності від 0,3 до 4,0 екз./м2 (Лу­гансь­ка, Дні­про­­пе­т­ровсь­ка, До­­­­нець­ка). По­точ­но­го ро­ку за спри­ят­ли­вих по­год­них умов (помірне зво­ло­жен­ня в травні — липні) вірогідність ут­во­рен­ня осе­редків підви­ще­ної чи­сель­ності шкідни­ка є там, де постійно фор­му­ють­ся ос­новні во­гни­ща підви­ще­ної чи­сель­ності та шкідли­вості фіто­фа­га: у Дніпро­пе­т­ровській, Одеській, Ми­ко­лаївській, До­нецькій, Хер­сонській, Харківській, Чер­каській об­ла­с­тях. Луч­ний ме­те­лик най­частіше за­се­ляє посіви ок­ре­ми­ми во­гни­ща­ми, рідше — все по­ле. То­му спо­чат­ку об­сте­жу­ють по­ля, ви­яв­ля­ють во­гни­ща ме­те­ли­ка і відміча­ють їх сиг­наль­ни­ми віха­ми. Од­но­час­но виз­на­ча­ють вік гу­се­ниць і відповідно до ньо­го вста­нов­лю­ють нор­му ви­т­ра­ти інсек­ти­цидів.
Ефек­тивність ре­гу­лю­ван­ня чи­сель­ності шкідни­ка за до­по­мо­гою хімічних за­собів за­ле­жить і від ста­ну посівів (роз­вит­ку рос­лин, їхньої гу­с­то­ти, за­бур’яне­ності то­що). Най­доцільніше об­роб­ку про­во­ди­ти про­ти гу­се­ниць пер­шо­го-тре­ть­о­го віків. Зволіка­ти із цим не слід, бо роз­ви­ток їх у мо­лод­ших віках відбу­вається знач­но швид­ше, ніж у стар­ших (чет­вер­то­му-п’ято­му).
По­ро­га­ми шкідли­вості є 10 гу­се­ниць/м2 у період сходів куль­ту­ри (чо­­­ти­­­­­­ри-шість листків), 20 гу­се­ниць/м2 — у період ви­ки­дан­ня во­лоті (або в період сходів — 1–2 ме­те­ли­ки на 10 кроків у 10–14 місцях за­се­ле­ної площі). Про­ти гу­се­ниць на со­няш­ни­ку об­роб­ку про­во­дять за їхньої чи­сель­ності у фазі чо­ти­ри-шість листків куль­ту­ри і за чи­сель­ності шкідни­ка 20 екз./м2 — у фазі фор­му­ван­ня ко­шиків.
На посівах та на­вко­ло них зни­щу­ють бур’яни. Після за­пов­зан­ня гу­се­ниць у грунт на за­ляль­ко­ву­ван­ня міжряд­дя роз­пу­шу­ють на гли­би­ну 4–5 см. Куль­ту­ри на зе­ле­ний корм і сіно з ве­ли­кою кількістю яй­це­кла­док та гу­се­ниць мо­лод­ших віків, де за­сто­су­ван­ня інсек­ти­цидів не­до­пу­с­ти­ме, ско­шу­ють на сінаж або си­лос, а стер­ню зра­зу ж після зби­ран­ня слід об­ро­би­ти інсек­ти­ци­да­ми.
 Для зни­жен­ня чи­сель­ності луч­но­го ме­те­ли­ка за­сто­со­ву­ють і біологічний ме­тод бо­роть­би — ви­пу­с­кан­ня три­хо­г­ра­ми у період ма­со­во­го відкла­дан­ня яєць ме­те­ли­ка­ми. Нор­ми їхньо­го ви­пу­с­кан­ня виз­на­ча­ють за­леж­но від чи­сель­ності ме­те­ликів, їхньої пло­дю­чості. Впер­ше ви­пу­с­ти­ти їх слід, тільки-но з’яв­лять­ся яй­це­клад­ки шкідни­ка, у нормі 50 тис. са­миць/га. Дру­гий та (за по­тре­би) третій ви­пу­с­ки — з інтер­ва­лом у п’ять-шість днів у співвідно­шенні па­ра­зит — гос­по­дар 1:10. За ви­со­кої чи­сель­ності шкідни­ка, ко­ли кількість ме­те­ликів пе­ре­ви­щує 5 екз./м2, не­обхідно за­сто­со­ву­ва­ти хімічні за­со­би за­хи­с­ту.

   Рос­ли­нам ку­ку­руд­зи на ранніх стадіях роз­вит­ку, до ви­ки­дан­ня во­ло­тей, знач­ної шко­ди мо­жуть за­вда­ва­ти й підгри­за­ючі сов­ки (Leoidoptera: Noctuidae). Ма­со­во­го розмно­жен­ня во­ни на­бу­ва­ють у лісо­сте­повій зоні.
Се­ред цьо­го ком­плек­су най­не­без­печнішою є підгри­за­ю­ча ози­ма сов­ка (Agrotis segetum Shiff). Шкідливість гу­се­ниць відмічається щорічно про­тя­гом ве­ге­таційно­го періоду. Іма­го ози­мої сов­ки — це ме­те­лик, пе­редні кри­ла бу­ро-сірі, інко­ли блідо-бурі або май­же чор­но-бурі, з дво­ма тем­ни­ми об­ля­мо­ва­ни­ми пля­ма­ми по­се­ре­дині кри­ла — мен­шою круг­лою і більшою нир­ко­подібною. Задні кри­ла у самців білі з тем­ни­ми жил­ка­ми, у са­миць — бу­ру­ва­то-сірі. До­рос­ла гу­се­ни­ця за­вдовжки до 50 мм, зем­ли­с­то-сіро­го ко­ль­о­ру, з ма­сним бли­с­ком, тем­ни­ми по­вз­довжніми сму­га­ми. По­тур­бо­ва­на гу­се­ни­ця за­кру­чується у кільце. Ля­леч­ка світло-ко­рич­не­ва, бли­с­ку­ча, за­вдовжки 16–20 мм.
 На те­ри­торії Ук­раїни по­ши­ре­на в усіх об­ла­с­тях, роз­ви­вається у двох по­коліннях, найбільш спри­ят­ливі по­годні умо­ви для роз­вит­ку ози­мої сов­ки скла­да­ють­ся в об­ла­с­тях Лісо­сте­пу та північно-східних об­ла­с­тях Сте­пу, що увійшли до зо­ни ви­со­кої шкідли­вості цьо­го фіто­фа­га й ок­рес­лю­ють­ся ізолініями гідро­термічно­го ко­ефіцієнту (ГТК) 1,0–1,2. Зво­ло­жен­ня на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща (ГТК) по­над ко­ефіцієнт 1,2 або ниж­че 0,9 не­га­тив­но впли­ває на життєздатність по­пу­ляцій ози­мої сов­ки. Збільшен­ня чи­сель­ності шкідни­ка мож­ли­ве за умов оп­ти­маль­но­го гідро­термічно­го ре­жи­му про­тя­гом не мен­ше двох років, але навіть у ро­ки де­пресії на ок­ре­мих пло­щах ви­яв­ля­ють­ся во­гни­ща з підви­ще­ною чи­сельністю гу­се­ниць. Зи­мує ози­ма сов­ка в стадії гу­се­ниці стар­ших віків на гли­бині 18–20 см. Виліт ме­те­ликів пер­шо­го по­коління відбу­вається у другій-третій де­ка­дах трав­ня за тем­пе­ра­ту­ри повітря вве­чері 14…16°С, а дру­го­го по­коління — з дру­гої по­ло­ви­ни лип­ня — в серпні. Літа­ють ме­те­ли­ки тільки вве­чері та вночі, ма­со­вий літ спо­с­терігається за тем­пе­ра­ту­ри повітря 18…23°С і во­ло­гості 65–85%. За не­спри­ят­ли­вих гідро­термічних умов три­валість льо­ту ме­те­ликів і відкла­дан­ня яєць роз­тя­гується до двох місяців, за во­ло­гості повітря близь­ко 100% са­миці повністю при­пи­ня­ють відкла­да­ти яй­ця. Гу­се­ниці до тре­ть­о­го віку жив­лять­ся нижніми ли­ст­ка­ми рос­лин, спо­чат­ку зіскріба­ю­чи м’якоть тка­ни­ни з ниж­нь­о­го бо­ку ли­ст­ка, потім ви­г­ри­за­ють дірки. Гу­се­ниці стар­шо­го і се­ред­нь­о­го віку ви­г­ри­за­ють у ко­ре­нях ве­ликі ям­ки або пе­ре­гри­за­ють ко­ре­не­ву ший­ку і че­реш­ки листків. Шко­ди­ти сов­ка по­чи­нає з країв по­ля, по­сту­по­во ут­во­рю­ю­чи на посіві «пля­ми» уш­ко­д­жен­ня, які далі роз­ро­с­та­ють­ся у цілі «ли­си­ни». На­прикінці осені гу­се­ниці ози­мої сов­ки се­редніх і стар­ших віків дру­го­го по­коління за­вер­шу­ють роз­ви­ток і зи­му­ють у грунті на різних по­лях сівозмін. Спри­ят­ли­ви­ми для пе­ре­зимівлі є тем­пе­ра­ту­ра повітря не ниж­че —12°С. На­весні, після про­бу­д­жен­ня, гу­се­ниці про­дов­жу­ють жив­лен­ня та за­ляль­ко­ву­ють­ся.
В умо­вах ми­ну­ло­го ро­ку ма­со­вий літ і відкла­дан­ня яєць відбу­ва­ли­ся в другій-третій де­ка­дах трав­ня, відро­д­жен­ня і жив­лен­ня гу­се­ниць роз­по­ча­лось у кінці трав­ня — на по­чат­ку черв­ня. Літ ме­те­ликів дру­го­го по­коління — від се­ре­ди­ни лип­ня і до се­ре­ди­ни ве­рес­ня. Відро­д­жу­ва­тись гу­се­ниці по­ча­ли з кінця лип­ня. Че­рез ано­маль­но ви­сокі тем­пе­ра­ту­ри та не­до­стат­ню во­логість грун­ту в серпні відміча­ли за­ги­бель ча­с­ти­ни яєць та гу­се­ниць мо­лод­ших віків. Фіто­фа­га­ми бу­ло по­шко­д­же­но в різно­му сту­пені від 0,1 до 2% рос­лин.
У 2015 р. підгри­за­ючі сов­ки спро­можні ут­во­ри­ти осе­ред­ки ви­со­кої чи­сель­ності і шкідли­вості у більшості лісо­сте­по­вих, сте­по­вих, по­де­ку­ди поліських об­ла­с­тей. По­точні умо­ви вес­ни прак­тич­но у всіх регіонах спри­ят­ливі для роз­вит­ку пер­шо­го по­коління ози­мої сов­ки. В об­ме­женні чи­сель­ності підгри­за­ю­чих со­вок знач­ну роль відігра­ють аг­ро­технічні прий­о­ми: оп­ти­мальні стро­ки сівби, зни­щен­ня бур’янів, куль­ти­вація па­ро­вих по­пе­ред­ників у період ма­со­во­го відкла­дан­ня яєць або відра­зу після йо­го закінчен­ня. Дієвим за­хо­дом про­ти підгри­за­ю­чих со­вок є пе­ред­посівна об­роб­ка інсек­ти­ци­дом насіння ози­мих зер­но­вих, що істот­но зни­жує шкідливість гу­се­ниць на ранніх стадіях роз­вит­ку рос­лин.
За по­яви осе­редків із ви­со­кою чи­сельністю гу­се­ниць (ЕПШ у посівах ку­ку­руд­зи — 3–8 екз./м2) за­сто­со­ву­ють хімічні пре­па­ра­ти. Доцільніше за­сто­со­ву­ва­ти інсек­ти­ци­ди в період відро­д­жен­ня гу­се­ниць до по­яви дру­го­го віку, ко­ли во­ни жив­лять­ся відкри­то і найбільш ураз­ливі. Об­роб­ки про­во­дять уве­чері, ко­ли гусінь хар­чується рос­ли­на­ми.
Се­ред ли­с­то­г­ри­зу­чих со­вок ос­танніми ро­ка­ми знач­ної шко­ди посівам ку­ку­руд­зи за­вдає ба­вов­ни­ко­ва сов­ка (Сhloridea armigera Hb.), сов­ка-гам­ма (Autographa gamma, L.).
   Ба­вов­ни­ко­ва сов­ка відчут­но шко­дить у гос­по­дар­ст­вах зо­н Сте­пу та Лісо­сте­пу, особ­ли­во на по­лив­них пло­щах або по­бли­зу во­дой­мищ.
Ме­те­ли­ки ба­вов­ни­ко­вої сов­ки ма­ють сіру­ва­то-жовті з чер­во­ну­ва­тим, ро­же­вим чи зе­ле­ну­ва­тим відтінком пе­редні кри­ла; са­мець світліший, кри­ла і нир­ко­подібна пля­ма тем­но-сіра, нечітка, по­пе­речні лінії нечіткі. Задні кри­ла світліші, з бу­рою сму­гою біля зовнішньо­го краю, по­се­ре­дині — тем­на міся­це­подібна плям­ка. Гу­се­ни­ця мінли­во­го за­барв­лен­ня — від чор­но­го, ко­рич­не­во­го і зе­ле­но­го до жов­то­го і май­же біло­го; вздовж тіла — три ши­рокі темні поз­довжні лінії.
Виліт ме­те­ликів із ля­ле­чок роз­по­чи­нається у травні за се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри близь­ко 18…20°С, за СЕТ 230° (по­над 15°С) і три­ває по­над місяць, але ос­нов­на ма­са їх вилітає про­тя­гом 10–15 днів. Ме­те­ли­ки відкла­да­ють яй­ця на ли­ст­ки, бу­то­ни, квітки, нит­ки і во­лоті ку­ку­руд­зи, опу­шені стеб­ла. Гу­се­ниці відро­д­жу­ють­ся че­рез 3–14 діб. За ве­ге­таційний період шкідник роз­ви­вається в од­но­му-трьох по­коліннях. Літа­ють ме­те­ли­ки з се­ре­ди­ни черв­ня по ли­с­то­пад. По­ча­ток льо­ту ме­те­ликів пер­шої ге­не­рації відбу­вається у кінці квітня на по­чат­ку пер­шої де­ка­ди черв­ня за на­стан­ня ста­лої се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри 16…20,5°С, дру­гої ге­не­рації — у другій де­каді лип­ня і тре­тьої — у третій де­каді серп­ня. Гу­се­ниці но­во­го по­коління по­чи­на­ють відро­д­жу­ва­тись у другій де­каді черв­ня, у третій де­каді лип­ня
і в першій де­каді ве­рес­ня.
Гу­се­ниці дру­го­го по­коління по­шко­­джу­ють во­лоть та зер­на ка­чанів мо­лоч­но-вос­ко­вої стиг­лості. Як пра­ви­ло, до ви­ки­дан­ня  во­ло­тей гу­се­ниці жив­лять­ся тка­ни­на­ми листків, зго­дом — пиль­ни­ка­ми. В період  цвітіння і пізніше во­ни їдять на­ко­пи­че­ний у па­зу­хах листків пи­лок, ли­ст­кові об­горт­ки ка­чанів, во­лоть і зер­но у фа­зи мо­лоч­ної та вос­ко­вої стиг­лості. Все­ре­дині ка­чанів гу­се­ниці жив­лять­ся зер­ни­на­ми, за­ли­ша­ю­чи чер­во­то­чи­ни. По­шко­д­жен­ня спри­я­ють про­ник­нен­ню та роз­вит­ку гриб­них та бак­тері­­аль­них збуд­ників, особ­ли­во фу­заріозу та пліснявіння, що ство­рює до­дат­кові втра­ти зер­на та йо­го якості. За­ляль­ко­ву­ють­ся гу­се­ниці в грунті на гли­бині 4–10 см, інко­ли в ка­ча­нах ку­ку­руд­зи.
В умо­вах 2014 р. се­ред­ня чи­сельність ли­с­то­г­ри­зу­чих со­вок не пе­ре­ви­щу­ва­ла по­ро­гу шкідли­вості, але по­всюд­но відміча­ли осе­ред­ки з підви­ще­ною чи­сельністю шкідників.
Так, се­ред­ня чи­сельність ба­вов­ни­ко­вої сов­ки та інших ли­с­то­г­ри­зу­чих со­вок ста­но­ви­ла 0,4–3,0 екз./м2. У посівах ку­ку­руд­зи во­ни по­шко­ди­ла 1–15% рос­лин на 5–12% площ, мак­си­маль­но — в Лу­ганській, Дніпро­пе­т­ровській, За­порізькій, Пол­тавській, Чер­каській, Одеській, До­нецькій, Вінницькій, Хер­сонській об­ла­с­тях.
По­точ­но­го року за умов теп­лої і помірно во­ло­гої по­го­ди, на­яв­ності не­кта­ро­носів у період льо­ту ме­те­ликів у всіх регіонах Ук­раїни ли­с­то­г­ри­зучі сов­ки мо­жуть за­вда­ти знач­ної шко­ди сільсько­го­с­по­дарсь­ким куль­ту­рам. Для виз­на­чен­ня строків по­яви ме­те­ликів ба­вов­ни­ко­вої сов­ки та оп­ти­маль­но­го терміну за­сто­су­ван­ня за­собів за­хи­с­ту рос­лин ви­ко­ри­с­то­ву­ють фе­ро­монні па­ст­ки. Сиг­на­лом для за­сто­су­ван­ня три­хо­г­ра­ми є відлов­лен­ня 3–4 самців ба­вов­ни­ко­вої сов­ки пер­шо­го­го чи дру­го­го по­коління.
Три­хо­г­ра­му за­сто­со­ву­ють дво­ра­зо­во: на по­чат­ку та в період ма­со­во­го відкла­дан­ня яєць ме­те­ли­ка­ми. У разі роз­тяг­ну­то­го періоду відкла­дан­ня яєць про­во­дять третій ви­пуск три­хо­г­ра­ми — че­рез п’ять-сім днів після дру­го­го. Три­хо­г­ра­му роз­се­ля­ють у ви­гляді па­ра­зи­то­ва­них яєць ла­бо­ра­тор­но­го гос­по­да­ря за 11–24 год до відро­д­жен­ня до­рос­лих ко­мах. Ви­пу­с­ка­ють три­хо­г­ра­му вранці або вве­чері, ко­ли во­на най­ак­тивніша. Про­ти гу­се­ниць ба­вов­ни­ко­вої сов­ки за­сто­со­ву­ють та­кож інсек­ти­ци­ди за на­яв­­­ності по­над 18% рос­лин (ку­ку­ру­дзи) з яй­це­клад­ка­ми, або 6–8% рос­лин із гу­се­ни­ця­ми пер­шо­го-дру­го­го віків. Пре­па­ра­ти най­доцільніше за­сто­со­ву­ва­ти про­ти гу­се­ниць мо­лод­ших віків, які жив­лять­ся відкри­то і є до­сить чут­ли­ви­ми до інсек­ти­цид­ної дії.   

У статті ви­ко­ри­с­та­но ма­теріали на­уко­вих ус­та­нов НА­АН, Держ­ветфіто­служ­би

Інтерв'ю
Максим Тарапата
Україна є лідером з експорту олії в світі. Один з перспективних ринків для української олії - КНР, на якому інтерес до соняшниковій олії постійно зростає. Які складнощі очікують українських імпортерів, розповів Максим Тарапата, генеральний... Подробнее
Уявити розвиток будь-якого бізнесу без активного впровадження інформаційних технологій сьогодні неможливо. Вирощування сільськогосподарської продукції на відміну від промислових процесів вкрай чутливо до багатьох непередбачуваних факторів... Подробнее

1
0