Спецможливості
Архів

Кращий господар в Україні: досвід господарств Черкащини, Кіровоградщини, Чернігівщини та Вінничини

30.11.2010
1039
Кращий господар в Україні: досвід господарств Черкащини, Кіровоградщини, Чернігівщини та Вінничини фото, ілюстрація

Як самому заробляти гроші в господарствах, а не покладатися на державу,  діляться досвідом кращі  господарі України.

 

ПСП "П'ятихатське", Маловисківський район Кіровоградської області
Сіяти озимину в селянському підприємстві "П'ятихатське", що на Кіровоградщині, цієї осені розпочали пізніше: чекали на дощі.
На сусідніх полях дозріли соняшник, кукурудза. Види на врожай цих культур непогані. На відміну від ранніх зернових, яких торік зібрали на круг по 50-60 ц/га, цього літа мали лише по 38 центнерів.

Юрій Федченко, директор ПСП "П'ятихатське":
- Рік не дуже вдалий за врожайністю. Через посуху не намолотили того, що планували. Добре, що хоч більш-менш ціна на нього є. Перша була прийнятніша, тепер менша, але хоч таку маємо.

ПСП "П'ятихатське" вже вісім років працює в Маловисківському та Новомиргородському районах. Починали з 250 га, щороку збільшували площі й нині мають в обробітку 2 тис. га паїв від 350-ти землевласників. На полях господарство дотримується восьмипільної сівозміни й вимог агротехнології: захист посівів, підживлення, посівний матеріал і, звичайно, техніка.

Юрій Федченко, директор ПСП "П'ятихатське":
- Щодо технічного забезпечення: працюємо з серйозною фірмою, яка постачає надійну техніку: в компанії "Амако" купили сівалку Great Plains, дискові борони й інші машини.

Віктор Федченко, інженер:
- Тепер працювати набагато легше. Озимий ріпак ми висіяли новою сівалкою: відрегулювали її, налаштували, на задану глибину рівно висіяли насіння. Це для агронома тільки плюс.

Плюс і для механізаторів, які працюють на сучасній техніці. Вадим Кельман у господарстві вже два роки. Його влаштовує й робота, і заробіток.

Вадим Кельман, механізатор:
- Зарплатою я задоволений. Отримуємо від виробітку: буває за місяць заробляємо 3-5 тисяч. Що зароблю, те й маю. Зарплата нормальна. Я задоволений.

З наявною технікою (плюс у найближчих планах придбання нового комбайна) вже нині господарство могло б розширити свої земельні володіння ще на тисячу гектарів. Але додаткові кредитні кошти все ж таки потрібні.

Юрій Федченко, директор ПСП "П'ятихатське":
- Тільки якби ж за менші відсотки, ніж ми маємо. На сьогодні, якщо взяти кредит, треба віддати 29-30%. Це дуже багато, це ж непідйомний кредит. От якби 12-10%. Що менше, то краще: тоді можна розвиватися, докуповувати техніку тощо.

З минулого року "П'ятихатське" почало нарощувати й поголів'я худоби на фермі. Нині тримають 15 телят на відгодівлі і 300 голів свиней. Як підуть справи далі, прогнозувати не беруться.

Михайло Кельман, завідувач ферми:
- За ціною не вигідно. Корми дорогі, а ціна на м'ясо невисока.

І спеціалістів кваліфікованих - що на фермі, що в цілому по господарству, - не вистачає, вважає директор. "П'ятихатське", чим може, допомагає й соціальній сфері сіл, в яких працює, і за оренду паїв розраховується сповна.

Олена Михайлюк, бібліотекар:
- Свій пай здали товариству. Пай бюджетний - по 1,5 га. Ми дуже задоволені. По тонні ячменю, й по тонні пшениці ми вже отримали. Ще одержимо кукурудзу, гречку, соняшник. У нас людей не ображають.

ФГ "Нектар", Черкаський район, Черкаська область
Іван Сіренко - землевласник. Свій земельний пай він здає в оренду односельцю Григорію Пащенку.

Іван Сіренко, пайовик:
- Cтосунками з господарем задоволений. Все, що я заробив, він віддає чесно, та ще й привозить до двору. І не треба стояти в черзі, як у нас у конторі люди стоять.

Задоволена співпрацею із фермерським господарством і родина Марії Веритільник, яка останні три роки теж здає два свої паї в оренду Григорію Васильовичу.

Марія Веритільник, пайовик:
- Ми задоволені, що здали своє землю Григорію Васильовичу. Ми й далі з ним працюватимемо.

Цієї осені за кожний пай орендодавці отримали від фермера по 3 ц жита й по центнеру пшениці. Двадцять чотири землевласники села Ясногір'я, що під Черкасами (в основному сусіди й родичі), здають в оренду свої паї фермерському господарству, яке 15 років тому заснував учитель математики.

Григорій Пащенко, голова ФГ "Нектар":

- Фермерство хороше тим, що тобою не командують неуки. Ти сам вирішуєш, що робити й коли. Я, коли працював учителем, хворів. А тепер і забувся про хвороби. Нема коли хворіти.

Господарство назвали "Нектар", бо так званий стартовий капітал Григорію Васильовичу наносили бджоли. На кошти, виручені від продажу меду й продуктів бджільництва, купував і першу техніку. Нині його пасіка - близько 300 вуликів - міститься в Кіровоградській області. Там фермер має 200 га землі, і довкола Ясногір'я - 180. Якраз під ту кількість техніки, яка є. Вирощене зерно не продають - переробляють на корм для свиней. На свинофермі утримують близько 30 свиноматок, поросят від яких охоче купують односельці.

Марія Веритільник, пайовик:
- Поросяток теж беремо в господарстві Григорія Васильовича. Такі гарні. Виростають добре й м'ясні.

Є в господарстві Пащенка й коні - це для душі. Була в Григорія Васильовича задумка зелений туризм тут, у рідних місцях Черкащини, організувати. Навіть маршрути розробив. Та поки що, мабуть, не час. Щоправда, робота, якою займається нині, теж приносить задоволення.

Григорій Пащенко, голова ФГ "Нектар":
- Ця криза, вона всіх поставила на свої місця, тому що раніше казали: держава допоможе, держава допоможе. А треба розраховувати на власні сили, тому що ніхто нічого не поможе. Тільки нашкодять. І державі не потрібно втручатися й допомагати, бо допомога піде не туди, куди треба.

У своїй роботі фермер покладається, передусім, на власні сили й розум. Сім'я завжди допомагала. Працюють у господарстві й наймані робітники. Хоча із спеціалістами на селі - нині відчутна проблема, вважає Григорій Васильович. Немає професійних кадрів. За ці 15 років навчився Пащенко свої інтереси й свою правду відстоювати, якщо потрібно, то й у суді.

Григорій Пащенко, голова ФГ "Нектар":
- Доводиться і до Києва їздити. Я вже в Київ, до Видубичів, доїду, ставлю машину на стоянку, а до суду їду на метро. От кажуть, що суди продажні. А я вважаю, що найсправедливіші, бо щоразу, коли я звертався до суду зі своїми проблемами, суд виносив правильне рішення.

Допомагає фермер, у міру можливостей, селу та людям, яким потрібні підтримка й захист. Головне ж, як вважає чоловік, жити з вірою, терпеливо, любити справу, якою займаєшся.

Григорій Пащенко, голова ФГ "Нектар":
- Робота мені подобається. Впевнений, що знайшов свою нішу на ринку, працюю й одержую задоволення від роботи.

ТОВ "Крок Укрзалізбуд", Бобровицький район, Чернігівська область
Петро Щоголев на поля товариства "Крок Укрзалізбуд", що в Бобровицькому районі Чернігівської області, їздить за 50 км із сусіднього Прилуцького району. Коли працює допізна, залишається ночувати в гуртожитку. Є така можливість. Напарники в Петра Павловича - його сини. Торік працював із старшим, цього року - з меншим сином.

Петро Щоголев, комбайнер:
- Раз роблю, значить, задоволений. Бо й є чим. І умови, й оплата хороші.
Зерно з поля возять прямо на комбікормовий завод. Уведення в експлуатацію ще однієї шахти-сушарки тепер дає змогу приймати й переробляти вдвічі більше зерна, навіть якщо його вологість зависока.

Валерій Лозовий, виконуючий обов'язки директора комбікормового заводу:
- Ми без проблем сушимо 700 т зерна вологістю понад 20-26% плюс 100-120 тонн насіння соняшнику й зберігаємо в себе в складах.

Складських приміщень тут теж щороку добавляється. Не припиняють реконструкції старих та будівництво нових приміщень і на тваринницьких комплексах. Це теж традиційно. Рік тому нову доїльню залу вже ввели в експлуатацію.

Олександр Сова, завідувач виробництва тваринницького комплексу:
- Торік, 15 грудня, запустили доїльний зал, і вже першого січня доїли 300 корів у доїльній залі. Але ще 200 корів у нас не в доїльному залі, тож виріішили побудувати другу чергу, але з перспективою на 650 голів.

Тож і цих корів днями переселять у нове приміщення. До речі, дійне поголів'я збільшують власними теличками-нетелями. Безприв'язне утримання й однотипна годівля вже торік забезпечили надої по 6,5 тис. кг молока на корову, до кінця цього року є всі шанси вийти на 9 тис., а там і на 11-12. Сім тонн молока щодня здають переробникам, і все - вищого гатунку. А звідси - й ціна. Якщо рік тому молоко здавали по 1 грн 90 к, то тепер - удвічі дорожче. І, як каже сам директор, є можливість маневрувати між молоком і м'ясом.

Михайло Андрієвський, генеральний директор ТОВ "Крок Укрзалізбуд":
- Якщо збудувати комплекс із доїльною залою, туди помістити всіх корів, - це вигідно, оскільки тепер за молоко більші гроші дають, ніж за м'ясо.

Хоча свого часу відродження тваринництва "Крок Укрзалізбуд" починав у Білорічиці та Мазках саме із свинарства. Нині утримують і відгодовують поголів'я за дешевим, як вважають спеціалісти, методом шведських столів. Це підвищує рентабельність і навіть у разі зниження закупівельних цін на м'ясо, як це часто буває, дає змогу працювати без збитків. З цією технологією утримання одна людина може доглядати 800 - 1000 голів. Олександр Батрак у Білорічиці якраз і доглядає за поголів'ям на відгодівлі. На комплексі він працює вже три роки.

Олександр Батрак, оператор свиноферми:
- Робота повністю влаштовує, бо таких умов, як тут, у сусідніх селах ніде немає.
Сім'я Олександра має й підсобне господарство. Годувати живність - не проблема. На фермі можна виписати й комбікорм, і зерно.
У Білорічиці із 400 людей дорослого населення 170 працюють у товаристві, у Мазках - 250. Найбільше - в тваринництві.

Людмила Мошка, наприклад, має аграрну освіту, а раніше працювала в школі. Коли почалося відродження ферми, повернулася сюди.

Людмила Мошка, бригадир відділення свиноферми:
- Спасибі Михайлу Володимировичу, що він нас забрав, і в нас є робота. Тож і добре все. Ми наче знову на світ народилися. Люди стараються, переживають, щоб все було добре.
Є пряма зацікавленість вболівати за роботу, оскільки заробітки напряму залежать від її результату.

Людмила Андрієвська, фінансовий директор ТОВ "Крок Укрзалізбуд":
- Це - робочі місця. Якщо господар засіває поля монокультурою, а потім усю роботу здійснює великою технікою, люди залишаються безробітними - старші, а молодь виїжджає з села.

Про ці проблеми, про розвиток тваринництва говорять щоразу й тоді, коли на базі господарства проводять різні районні та обласні зустрічі.

Анатолій Максак, начальник Чернігівського обласного управління агропромислового розвитку:
- Якщо є тваринництво, є й щоденні доходи в господарстві, тоді можна й розвиватися. Є робочі місця, а значить, і життя на селі. Те, як розвиває тваринництво Михайло Володимирович, які технологічні моменти тут відпрацьовано, - все зобов'язує людей працювати чітко й злагоджено.

Михайло Володимирович під час семінарів нічого не приховує, все показує, розповідає. Тільки чи багато семінаристів готові ризикнути? А ризикувати є чим. Трудовий колектив його господарства - 300 постійно працюючих плюс близько 200 сезонних робітників. Усі мають хорошу зарплату, безплатне харчування й проживання, якщо потрібно. Пайовиків - понад 2 тис., усім виплачують орендну плату в розмірі 4%. Андрієвський налаштований на велику роботу: брати дорогі кредити, бо дешевих немає; до 6 тис. га землі, які має в обробітку, додати нові; звести ще один тваринницький комплекс. Щоб реалізувати задумане, Михайлу Володимировичу потрібно не так уже й багато.

Михайло Андрієвський, генеральний директор ТОВ "Крок Укрзалізбуд":
- Якби нам дали дешеві кредити й допомогли з реалізацією виробленої продукції, ми в змозі виростити й забезпечити прямі, без посередників, поставки продукції. Ми маємо всі можливості нагодувати не лише Україну, а й інші народи екологічно чистими й дешевими продуктами.

Приватне підприємство "Радівське", Калинівський район, Вінницька область
Ася Ільїна працює оператором на молочній фермі приватного підприємства "Радівське", що в Калинівському районі на Вінниччині. Вже рік корів вона доїть у доїльній залі.

Ася Ільїна, оператор молочно-товарної ферми:
 - Тут легше працювати, і зарплата хороша.

Бажаючих працювати в таких умовах - черга. Молоко, яке надоюють на фермі від 355 корів, по 20 літрів від кожної за день, - все вищого гатунку.

Борис Поліщук, головний зоотехнік ПП "Радівське":
- Постало питання якості молока. Щоб мати рентабельне молочне скотарство, потрібно, щоб молоко було вищого гатунку.
Умови, створені нині на фермі: годівля худоби, її утримання, доїльна зала - якраз і забезпечують цю якість. А на полях ПП "Радівське", доки не задощило, поспішали зібрати буряк. Робота кипіла з ранку й до пізнього вечора.

Микола Максимчук, водій:
- На годинник не дивимося. Є робота, тож працюємо без зволікань. Світловий день використовуємо максимально, щоб зібрати буряки якнайшвидше.

Традиційною для Вінниччини культурою господарство займається серйозно, тож і врожаї має відповідні - понад 550 ц/га. З основним комплексом осінніх посівних робіт у господарстві впоралися вчасно (завдяки новому посівному комплексу), он яка озимина вже зеленіє. Цьогорічним урожаєм зернових головний агроном менше задоволений.

Валентин Пачевський, головний агроном ПП "Радівське", заступник директора ПП "Радівське":
- То посуха, то дощі. Тож і врожаї набагато менші проти торішніх.

Цього року підприємство зібрало ячменю по 55 ц/га, пшениці - по 50, гороху - по 38 ц з гектара. Це не кращі показники для нашого господарства. Ми вирощуємо набагато вищі врожаї.
На відносно невеликих посівних площах (2 тис. га) приватне підприємство з року в рік отримує стабільно високі врожаї. І трудовий колектив тут стабільний і роботящий. Василь Тупка водієм працює вже 18 років.

Василь Тупка, водій:
- Зарплату платять регулярно. Мартинович не ображає нас. Хто працює, той і має, а хто байдикує, той... Словом, лежачого хліба ніде нема.

Микола Максимчук, водій:
- Село живе, й дай, Боже, здоров'я Мартиновичу. Голова у нас хороший.
Анатолій Мартинович Пачевський, Герой України, керує сільгосппідприємством уже багато років. Якщо він відсутній, на господарстві залишається син, заступник директора Валентин Анатолійович. Він каже, що, крім заробітної та орендної плати, люди завжди можуть виписати в господарстві різну продукцію.

Валентин Пачевський, головний агроном, заступник директора ПП "Радівське":
- Кому що треба - це не проблема. І картоплю, й силос - скільки потрібно, стільки й випишемо.

Павло Бичик, слюсар молочної ферми:
 - Виписати все можна, а красти - зась. Така система. Я тут уже з 1995 року працюю. Жодних нарікань. Там, де погано, людину не втримаєш.

Молодим сім'ям тут допомагають піднятися на ноги. Олександр Козак пригадує часи, коли починав працювати водієм.

Олександр Козак, водій:
- Коли я оженився, мені допомогли збудувати хату. І матеріалами, і транспортом.

Ремонт доріг, утримання об'єктів соціальної сфери села, допомога школі - теж на "Радівському".

Олександр Козак, водій:
- Школі господарство допомагає продуктами. Я сам возив картоплю туди. Дає капусту, й моркву, інші овочі - це я точно знаю. І м'ясо, й крупи. Все.

А ще за кошти господарства щороку близько 30 осіб оздоровлюються в санаторіях. І селяни вдячні за підтримку, за увагу, цінують те, що мають, бо знають, що в сусідніх селах люди або без роботи, або змушені їздити на заробітки. 

Інтерв'ю
AgroGeneration є одним із провідних агрохолдингів України не лише за обсягами виробничих площ, а й за операційною ефективністю. Головний напрямок діяльності компанії – виробництво зернових та олійних
Богдан Шаповал, директор UFEB
Хто з сільгоспвиробників (навіть невеликих за обсягами виробництва) не мріє експортувати продукцію та отримувати за неї тверду валюту? Порадити кому варто розпочинати експорто-орієнтовану діяльність,

1
0