Спецможливості
Архів

Пер­спек­ти­ви об­при­с­ку­ван­ня. Агроавіація

09.11.2015
19314
Пер­спек­ти­ви об­при­с­ку­ван­ня. Агроавіація фото, ілюстрація

На сьо­годні на те­ре­нах на­шої країни най­по­ши­ренішим спо­со­бом за­хи­с­ту рос­лин є ви­ко­ри­с­тан­ня на­зем­них об­при­с­ку­вачів. До авіахімо­б­ро­бок вда­ють­ся май­же в оди­нич­них ви­пад­ках, і цьо­му є низ­ка при­чин, з-поміж яких од­на з ос­нов­них —  не­по­вне ро­зуміння аг­ро­ви­роб­ни­ка­ми доцільності за­сто­су­ван­ня літаль­них апа­ратів,  та інші, про які ми по­го­во­ри­мо у цій статті.   

Аг­ро­авіація сьо­годні

За да­ни­ми різних ек­с­пертів, рівень вітчиз­ня­ної сільго­с­павіації — гли­бо­ко  «пенсійний». Що мається на увазі? Техніка, яку на­разі за­сто­со­ву­ють для авіахімо­б­роб­ки, пе­ре­бу­ває у та­ко­му стані, що не сьо­годні, так за­в­т­ра літа­ти пе­ре­ста­не. Пер­со­нал, який про­во­дить по­льо­ти на ній, — пе­ред­пенсійно­го віку або ж пра­цю­ючі пенсіоне­ри. Тоб­то за­вдан­ня у та­ких лю­дей од­не — три­ма­ти­ся своїх місць, щоб за­ро­би­ти якусь «копійку» і при­бав­ку до пенсії. Пер­спек­тив­них ук­раїнських спеціалістів тут вза­галі не­має. От і скла­ла­ся та­ка си­ту­а­ція, що ук­раїнська сільсько­го­с­по­дарсь­ка авіація у сьо­годнішній струк­турі — шкідли­ва для сільсько­го гос­по­дар­ст­ва. Як це ро­зуміти? Спро­буємо по­яс­ни­ти. Пред­став­ни­ки однієї ком­панії, що на­да­ють по­слу­ги з авіахімо­б­роб­ки, про­во­ди­ли ек­с­пе­ри­мент: ви­да­ли се­бе за аг­ро­ви­роб­ників і для ви­ко­нан­ня пев­но­го ви­ду робіт із за­хи­с­ту та піджив­лен­ня куль­тур най­ня­ли для се­бе сільго­с­павіацію «зі сто­ро­ни». Який ре­зуль­тат ек­с­пе­ри­мен­ту? Після ви­ко­нан­ня робіт най­ня­ти­ми авіато­ра­ми вер­дикт був од­но­знач­ний: як­би во­ни бу­ли сільгоспви­роб­ни­ка­ми, більше ніко­ли б не за­про­шу­ва­ли авіацію на свої по­ля і на­далі до­ру­чи­ли б ви­ко­ну­ва­ти подібні опе­рації підкон­т­роль­но­му на­зем­но­му об­при­с­ку­ва­чу…

На чо­му грун­тується не­довіра до вітчиз­ня­ної авіації?
При­чи­на, чо­му не слід ко­ри­с­ту­ва­ти­ся та­ки­ми по­слу­га­ми, про­ста. По-пер­ше,  сільгоспви­роб­ник, який ви­ро­щує куль­ту­ри, пра­цює на кінце­вий ре­зуль­тат — уро­жай. Аби от­ри­ма­ти ви­сокі вро­жаї, ко­жен аг­рарій знає, що, на­при­клад, піджив­лен­ня рос­лин, і особ­ли­во їхній за­хист, слід про­во­ди­ти у стислі аг­ро­номічні стро­ки, а запізнен­ня ли­ше на два-три дні — це втра­та 30–40% уро­жаю. І, відповідно, це оз­на­чає, що по­точ­ний рік та­кож втра­че­но — аг­ро­номічну по­мил­ку гос­по­дар мо­же ви­пра­ви­ти вже тільки на­ступ­но­го ви­роб­ни­чо­го се­зо­ну. По-дру­ге — невідповідність інте­ресів гос­по­да­ря і най­ня­тих авіапілотів. Як­що для пер­шо­го во­ни цілком оче­видні (про що йшло­ся ви­ще), то го­ло­вне за­вдан­ня для ос­танніх — об­ро­би­ти яко­мо­га більшу пло­щу, щоб, яс­на річ, от­ри­ма­ти більше коштів.  Тоб­то авіато­ри не бу­дуть сидіти та че­ка­ти «з мо­ря по­го­ди» — на­стан­ня оп­ти­маль­них аг­ро­номіч­них строків або спри­ят­ли­вих тем­пе­ра­тур­них умов для вне­сен­ня пре­па­ратів.
Який вихід із та­кої си­ту­ації? Для то­го, аби бу­ти «за­то­че­ною» під аг­ро­ви­роб­ни­ка, ком­панія, яка на­дає по­слу­ги сільго­с­павіації, по­вин­на ма­ти ве­ли­чез­ну кількість літаків та пілотів із ма­лою кількістю на­льо­то-го­дин, що, звісно, вкрай не­вигідно як для ком­панії, так і для са­мих пілотів, що в ній пра­цю­ва­ти­муть. То­му ці дві скла­дові успіху ніко­ли не поєдна­ють­ся, як­що во­ни бу­дуть, так би мо­ви­ти,  «під різни­ми керівни­ка­ми». Які  пер­спек­ти­ви? Прой­де ще років зо два-три, де­які з авіаторів пе­ре­ста­нуть літа­ти, де­які своїми «по­слу­га­ми» ще більше нагнітять не­довіру аг­ро­ви­роб­ників, унаслідок чо­го ос­танні вза­галі відмов­лять­ся від них.               
Поєднан­ня двох скла­до­вих
Для то­го, аби зга­дані ви­ще скла­дові збігли­ся воєди­но, є од­не рішен­ня:  літак має бу­ти у влас­ності сільгоспви­роб­ни­ка. Але у нього відра­зу ж ви­ник­не пи­тан­ня: до­б­ре, літак прид­баю, а де взя­ти піло­та?  Відра­зу да­мо відповідь: пілотів для сільго­с­павіації го­тує Кіро­во­градсь­ка льот­на ака­демія. Прид­бав­ши літак, звідси мож­на задіяти кваліфіко­ва­ний пер­со­нал, яко­му мож­на повністю довіря­ти. За та­ких умов у сільго­с­павіації бу­де про­дов­жен­ня та процвітан­ня.       

Тож який інстру­мент об­ра­ти: на­зем­ний
об­при­с­ку­вач чи літак?
Тут, ма­буть, потрібно по­ста­ви­ти пи­тан­ня інак­ше: хто має більше мож­ли­во­с­тей до­пу­с­ти­ти по­ру­шен­ня тех­но­логії —  на­зем­ний об­при­с­ку­вач чи літак?
Як прий­ня­то, за чин­ни­ми нор­ма­ми місце за­прав­лян­ня от­ру­тохіміка­та­ми будь-яко­го транс­порт­но­го за­со­бу для вне­сен­ня пе­с­ти­цидів має бу­ти па­с­пор­ти­зо­ва­не. Так, для літа­ка, що ви­ко­нує такі ро­бо­ти на площі 10 000 га, потрібно ли­ше од­не та­ке місце. Те­пер по­ра­хуй­те, скільки потрібно па­с­пор­ти­зу­ва­ти та­ких місць для на­зем­но­го об­при­с­ку­ва­ча, який за­прав­ляється у полі. Ви­хо­дя­чи із ви­мог слід па­с­пор­ти­зу­ва­ти кож­не місце, де він фак­тич­но зу­пи­няв­ся для до­за­прав­лен­ня і де, відповідно, є за­гро­за про­лит­тя пре­па­ра­ту на по­верх­ню грун­ту та кон­цен­т­рації хімза­со­бу в ньо­му. А те­пер будь­мо відверті: а чи до­три­му­ють­ся такі нор­ми? Звісно, за­зви­чай це ро­бо­та з гру­бим по­ру­шен­ням санітар­но-еко­логічних норм (прой­де ще не­ба­га­то ча­су, і за такі по­ру­шен­ня бу­дуть ду­же су­во­ро ка­ра­ти).
У сте­повій зоні Ук­раїни се­ред­нь­о­до­бо­ва швидкість вітру ста­но­вить 5 м/с, тоді як нор­ма­тив­но ро­бо­чий роз­чин на по­верх­ню по­ля слід вно­си­ти за йо­го швид­кості не більше ніж 4 м/с. Час, ко­ли швидкість вітру дає змо­гу пра­цю­ва­ти з пре­па­ра­та­ми, — це дві-три го­ди­ни зран­ку та вве­чері.  Тоб­то за день — п’ять го­дин ро­бо­чо­го ча­су. За умо­ви чіткої логісти­ки (підве­зен­ня ро­бо­чо­го роз­чи­ну з ура­ху­ван­ням ро­зо­се­ре­д­жен­ня полів і т. д.) один об­при­с­ку­вач мо­же об­ро­би­ти за п’ять го­дин чи­с­то­го ча­су 40 га. А нам, приміром, потрібно об­ро­би­ти ози­му пше­ни­цю на площі 2000 га. Скільки бу­де потрібно об­при­с­ку­вачів, щоб об­ро­би­ти та­ку пло­щу у стислі аг­ро­номічні стро­ки (три-п’ять днів) без по­ру­шен­ня ви­мог що­до еко­логії? Ариф­ме­ти­ка про­ста: 2000/40 = 50 днів. За та­кий «ней­мовірний» термін  мож­на об­ро­би­ти цю пло­щу од­ним об­при­с­ку­ва­чем! Але та­кої «роз­коші» аг­рарій не має! Щоб ук­ла­с­ти­ся в стислі аг­ро­номічні стро­ки (не більше п’яти днів), нам не­обхідно ма­ти 10 об­при­с­ку­вачів + стільки ж оди­ниць для їхньо­го об­слу­го­ву­ван­ня.
Ще один важ­ли­вий фак­тор — умо­ви, в яких пра­цю­ють опе­ра­то­ри під час про­хо­д­жен­ня техніки по­лем. Ча­с­то ви­ни­кає та­ка си­ту­ація, ко­ли аг­ре­гат ру­хається за вітром — у та­ко­му разі че­рез зне­сен­ня ро­бо­чо­го роз­чи­ну вітром упе­ред, у на­прямі ру­ху ма­ши­ни, об­при­с­ку­вач про­сто «ку­пається» у пре­па­раті. Звідси вип­ли­ває ри­то­рич­не пи­тан­ня: чи відомі ко­мусь гос­по­дар­ст­ва, у яких про­во­дять обов’яз­ко­ву де­га­зацію техніки? Тож цілком оче­вид­но, що всі санітар­но-еко­логічні нор­ми що­до вне­сен­ня ЗЗР на­зем­ни­ми об­при­с­ку­ва­ча­ми у нашій країні без­кар­но по­ру­шу­ють­ся.
А те­пер про­сте порівнян­ня: літа­ком 400 га зер­но­вих із  до­три­ман­ням усіх аг­ро­номічних строків мож­на об­ро­би­ти… за п’ять го­дин! До то­го ж під час вне­сен­ня ро­бо­чо­го роз­чи­ну він не по­па­дає на літаль­ний апа­рат. Тож більше пе­ре­ваг із вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив, за­собів за­хи­с­ту рос­лин, про­ве­ден­ня піджив­лень  має, бе­зу­мов­но, літак. Та­кож він мо­же до­ла­ти ро­бочі бар’єри, з яки­ми не зда­тен упо­ра­тись об­при­с­ку­вач. На­при­клад, ко­ли терміно­во потрібно за­сто­су­ва­ти інсек­ти­цид на зер­но­вих, а у нас ви­па­ла та­ка кількість опадів, що ніякою технікою в по­ле «не влізеш», тоді літак — най­кра­щий інстру­мент для вирішен­ня цієї про­бле­ми.           
Сільго­с­павіація 
сільго­с­павіації — різни­ця   
Цьо­го ро­ку на Кіро­во­градській аг­ро­ви­с­тавці бу­ло ви­с­тав­ле­но до­сить ціка­вий ек­с­по­нат для вне­сен­ня за­собів за­хи­с­ту куль­тур — гелікоп­тер з еле­к­т­ро­ста­тич­ною си­с­те­мою об­при­с­ку­ван­ня зі США (як­що ска­за­ти простіше, краплі ро­бо­чо­го роз­чи­ну за­ря­д­жа­ють­ся еле­к­т­ро­ста­тич­ною на­пру­гою). Та­кий прин­цип за­сто­со­вується у ла­зер­них прин­те­рах, для фар­бу­ван­ня ав­то­мобілів та ін. Йо­го суть по­ля­гає в та­ко­му:  ко­ли фар­ба за­ря­д­же­на по­зи­тив­ни­ми іона­ми, а, на­при­клад, ку­зов ав­то­мобіля є «міну­сом», то під час по­крит­тя йо­го по­верхні фар­ба мак­си­маль­но по­трап­ляє на ав­то­мобіль і не «розлітається» фар­бу­валь­ною ка­ме­рою. Так са­мо  еле­к­т­ро­ста­тич­на си­с­те­ма об­при­с­ку­ван­ня, що вста­нов­ле­на на гелікоп­тері, пе­ре­тво­рює краплі ро­бо­чо­го роз­чи­ну на по­зи­тив­но за­ря­д­жені ча­ст­ки. Відповідно, рос­ли­ни, що висіяні на по­лі, не­суть на собі не­га­тив­но за­ря­­дже­ні ча­ст­ки. Та­ким чи­ном під час на­не­сен­ня за­ря­д­же­но­го ро­бо­чо­го роз­чи­ну по­зи­тив­но за­ря­д­жені краплі мак­си­маль­но по­кри­ва­ють най­ви­щу по­верх­ню від землі, тоб­то рос­ли­ни.
І це дає змо­гу змен­ши­ти ви­т­ра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну до 10 л/га (тоді як за ви­ко­ри­с­тан­ня літа­ка — до 40–60 л/га!). Але сам гелікоп­тер — це ли­ше ча­с­ти­на інстру­мен­ту для ро­бо­ти в полі. Для то­го, аби по­кра­щи­ти логісти­ку, в США такі гелікоп­те­ри об­слу­го­вує ав­то­мобіль, що має ци­с­тер­ну із ро­бо­чим роз­чи­ном та плат­фор­му (в одній ком­плек­тації) для по­сад­ки гелікоп­те­ра і за­прав­лен­ня йо­го ЗЗР. Пред­став­ле­ний гелікоп­тер має ємність для ро­бо­чо­го роз­чи­ну місткістю 280 л.        

Як діє логісти­ка
Із літа­ка­ми для авіаоб­при­с­ку­ван­ня все зро­зуміло. Їхнє за­прав­лян­ня ро­бо­чим роз­чи­ном ви­ко­нується тільки на злітно-по­сад­ко­вих сму­гах (ае­ро­дро­мах), які ма­ють бу­ти розміщені на базі гос­по­дарств. Та­ким чи­ном, ви­ро­бив­ши ро­бо­чий роз­чин на полі, літак зму­ше­ний по­вер­та­ти­ся на ба­зу для до­за­прав­лен­ня. Тоб­то на об­слу­го­ву­ван­ня літа­ка: зліт — по­сад­ку та за­прав­лен­ня — ви­т­ра­ча­ти­меть­ся більше ча­су порівня­но із три­валістю са­мо­го про­це­су об­при­с­ку­ван­ня. Ав­то­мобіль, який об­слу­го­вує гелікоп­тер, мо­же під’їжджа­ти фак­тич­но до кож­но­го по­ля, на яко­му пра­цю­ва­ти­ме авіатехніка. Та­кож він мо­же ру­ха­ти­ся по­льо­вою  до­ро­гою для  ско­ро­чен­ня відстані за­для швид­шо­го до­за­прав­лен­ня гелікоп­те­ра. За на­яв­ності ж на полі та­кої ав­то­мобільної плат­фор­ми із ци­с­тер­ною про­цес до­за­прав­ки гелікоп­те­ра ро­бо­чим роз­чи­ном відбу­вається ду­же опе­ра­тив­но — про­тя­гом 30 с, що дає змо­гу ро­би­ти це навіть без ви­ми­кан­ня дви­гу­на.       
Пред­став­ни­ки ком­панії, які бу­ли при­сутні на Кіро­во­градській ви­с­тавці, по се­к­ре­ту ска­за­ли, що хо­ча по­ки що во­ни не пред­став­лені на ук­раїнсько­му рин­ку, про­те роз­гля­дається мож­ливість вий­ти на ньо­го вже на­ступ­но­го ро­ку.       
   Та­кож, за сло­ва­ми пред­став­ників ком­панії, ук­раїнських аг­ро­номів де­що на­сто­ро­жує та­ка ма­ла ви­т­ра­та ро­бо­чої ріди­ни — всьо­го ли­ше
10 л/га, мов­ляв, пре­па­ра­ти в та­ко­му разі мо­жуть спра­цю­ва­ти не­­ефек­тив­но. Про­те аме­ри­канські фер­ме­ри ко­ри­с­ту­ють­ся та­ки­ми по­слу­га­ми із 2000-х років, і прак­ти­ка засвідчи­ла: ті, хто хоч раз спро­­бу­вав ско­ри­с­та­ти­ся та­кою по­слу­гою або прид­бав собі літаль­ний засіб —   іншо­го вже не хо­чуть.

Г. Жолобецький, g.zholobetskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
голова Української асоціації молодих фермерів Дмитро Мічурін
З розвитком агросектору України підвищуються і вимоги до фахівців аграрної галузі. Навчальні програми профільних вузів все ще часто не відповідають ні вимогам агрокомпаній, ні швидкості розвитку сучасних технологій в АПК. Тому все більший... Подробнее
Petro Melnyk2
Компанія Agricom Group спеціалізується на рослинництві. Обробляє землю на Чернігівщині та Луганщині, вирощує олійний льон, соняшник, кукурудзу, овес та гречку. Але більш відома як виробник товарів із

1
0