Інженерно-технічне забезпечення АПК — крізь призму забуття Закону
З 1 січня 2008 року набув чинності Закон України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України". Минуло два роки. Які положення з ухваленого Закону виконано під кураторством Кабінету Міністрів і двох політичних міністерств - Міністерства промислової і Міністерства аграрної політики? Узагальнюючими показниками можуть бути: кількість Героїв України з урядовців і ціни на сільгосппродукти. І цього варто було очікувати від політичних міністерств. А за наслідками - "маємо те, що маємо"...
З 1 січня 2008 року набув чинності Закон України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України". Минуло два роки. Які положення з ухваленого Закону виконано під кураторством Кабінету Міністрів і двох політичних міністерств - Міністерства промислової і Міністерства аграрної політики? Узагальнюючими показниками можуть бути: кількість Героїв України з урядовців і ціни на сільгосппродукти. І цього варто було очікувати від політичних міністерств. А за наслідками - "маємо те, що маємо"...
Який стосунок має політика до технології вирощування різних культур, технології обробки металів, виготовлення технічно складних машин. За таким принципом до агротехнологій можна прив'язати релігію. Те, що відбувається в аграрному секторі економіки, назвати аграрною політикою - доволі сміливо й занадто перебільшено. Таке становище, судячи із щорічних дефіцитів і цін на продукти харчування, підходить під визначення "політичний волюнтаризм". Політики, урядовці, які причетні до ухвалення й виконання рішень щодо аграрного сектору, страждають політичним кон'юнктивітом або катарактою. Довести аграрний сектор до такого стану, що Україна закуповує за кордоном не банани з фініками, а молоко, цукор, картоплю та інші продукти харчування, це вже занадто для України.
У всіх промислово та аграрно розвинутих країнах, що реалізують стратегію технічного й аграрного розвитку, такі міністерства однозначно називають згідно з профілем: Міністерство промисловості, Міністерство сільського господарства - без політичного чи релігійного уподобання чи віросповідання. Тільки Україна, яка за всіма показниками (включаючи показник корупції), посідає в світі місце, нижче сотого, до виробництва прив'язала політику, що дає змогу зробити висновок: яка політика, такі й результати.
Президент уже зробив перший крок: перейменував секретаріат в адміністрацію (щоб секретарі не керували державою). На наше глибоке переконання, далі мають бути Міністерство промисловості та Міністерство сільського господарства - нехай вони займаються технікою і сільським господарством. А для політиків залишити одне - Верховну Раду. У наших політиків найвживаніші слова - прислівники: "більше", "ще більше", "краще", "ще краще". Вони забувають, що є ще кількісні характеристики не взагалі, а зокрема стартового показника.
Суть ухваленого Закону висловлена в статті 4 "Пріоритетність розвитку системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу". Дослівно - пріоритетність розвитку системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу реалізується:
1. Спрямованістю державної технічної політики (доцільніше й конкретніше - не політики, а стратегії, концепції) в АПК на прискорене створення й виробництво технічних засобів (за результатами деградації і знищення комбайнового й тракторного машинобудування), технічного та технологічного сервісу, оснащення ними (ким, чим?) підприємств сільського господарства (яких і за якими показниками?), харчової і переробної промисловості, кадрове забезпечення;
2. Способом бюджетної підтримки діяльності суб'єктів системи інженерно-технічного забезпечення, кредитування, оподаткування, ціноутворення, митної та амортизаційної політики (і знову політика) із застосуванням комплексу пільг.
Кожне слово із статей 4.1.1 і 4.1.2 Закону потребує детального розгляду та аналізу. Розгляд доцільно розпочинати із показника суб'єктивної (особистої) наївності. Якщо розглядати показник політичної наївності електорату, то він безмежний за показниками надії і сподівань і дорівнює відсоткам електорату, що брав участь у виборах, за винятком відсотків кількості політичних і адміністративних рейдерів. Для розвіювання показників прагматичної наївності наведемо певні цифри витрат на реалізацію кожного слова із попередньо вказаних пунктів Закону.
"Прискорене створення і виробництво" - потребує прискорених витрат коштів на годину, добу, місяць, рік. За законами фізики (в обсязі середньої школи), відомо, що прискорення має розмірність: м/с . Відповідно, технічне, економічне прискорення повинне мати розмірність: грн/с (.../год, .../добу) . У реальному житті спостерігається не прискорення, а навпаки.
В аграрному виробництві найбільші "наївники" розуміють, що без витрат на реалізацію сучасних механізованих технологій для виробництва конкурентоспроможної сільгосппродукції успіхів досягнути неможливо.
Для поповнення та оновлення тракторного парку треба за сумарною потужністю 20 млн к. с., що за вартості кінської сили 200 дол. становить 4000 млн дол. Ще на таку суму різної сільгосптехніки - це макроекономічні показники.
Поповнення та оновлення парку сільгосптехніки потрібно розглядати не тільки з позиції забезпечення механізації аграрних технологій, а більшою мірою - з позицій відродження соціального та економічного становища українського села через забезпечення робочими місцями на сучасних високопродуктивних машинах. Двадцять перше століття! Молодь і механізатори середнього віку з телевізорів бачать і чують, як живуть люди, і вони хочуть жити за високими стандартами й мають на це право. Сподівання, що 20-річний сільський хлопець сяде за кермо трактора, якому теж 20 років, - констатація зневаги держави до особистості.
Для села потрібні нові, сучасні, високого технічного рівня, високопродуктивні машини, які були б не фізичним і моральним ярмом, а джерелом нормальних заробітків і соціального становища для сільських жителів. Роботу на землі слід розглядати не як безвихідь, глухий кут, а як соціально-економічний престиж. Фермерство треба розглядати через соціально-економічне право на спосіб життя.
За статистичними показниками для підтримування дієздатності трактора із терміном експлуатації 8-12 років протягом року слід витратити 300-350 люд.-год, зернозбирального комбайна - близько 400 люд.год. Для наявного старого й спрацьованого мобільного парку України треба витратити 60 млн люд.-год. Реальність українського варіанту політики двох політичних міністерств не у вирішенні важливої економічної проблеми, а в загальному недооцінюванні й ігноруванні (за формулою: нуль уваги й фунт презирства) потреб аграрного виробництва.
Яке бачення і розуміння значущості сучасних механізованих технологій для виробництва конкурентоспроможної сільгосппродукції та технічного сервісу для підтримування дієздатності технічних засобів, такий і варіант їхньої реалізації на практиці. А як ще трактувати ставлення політиків і урядовців до статті 6.2.2 Закону: "...спрямованість і розробку інноваційних технологій і створення, виробництво та обслуговування технічних засобів"?
Спеціально виділено із Закону "створення, виробництво.... технічних засобів". Якщо оцінювати реальність, то слід читати так: ігнорування та знищення виробництва сучасних технічних засобів. Підтвердження: у Харкові на місці заводу з виробництва дизельних двигунів для мобільної сільгосптехніки корейці побудували розважальний центр; у Києві на території заводу "Більшовик", який за радянських часів мав унікальні технології хімічного машинобудування та інших складних конструкцій і обладнання, побудовано розважальний центр. Як після такої політичної, технічної, технологічної недалекоглядності розуміти риторику депутата із трибуни Верховної Ради: "... ми - політики, державні люди...". "Державні люди", стрибаючи із партії в партію, не розуміють, що в техніці стрибків не буває, а є технічний прогрес. Від технічного рівня "Запорожця" за день, місяць, рік не можна стрибнути до технічного рівня "Мерседесу". Так, Білорусь входить у десятку світових виробників дизельних двигунів. Гомельський завод виробляє номенклатуру пристойного технічного рівня комбайнів різного призначення. Вітчизняний зернозбиральний комбайн КЗС-9, порівняно із сучасними зарубіжними зразками за показниками технічного рівня, особливо надійності, залишився на рівні 80-х років минулого століття. Приватизатори не мають намірів прославити своє прізвище через назви машин і комбайнів - так, як це зробили Джон Дір і Клаас. Значна кількість вітчизняної грунтообробної техніки за своїми показниками якості підпадає під визначення "пан сам склепав".
У розділі IV статті 7 читаємо: "Державне управління системою інженерно-технічного забезпечення АПК в межах своїх повноважень здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу, його територіальні органи".
Щодо спеціально уповноваженого органу виконавчої влади і його територіальних органів, то його Кабінет Міністрів так і не створив.
У статті 8 Закону записано: "...розроблення стратегії державної технічної політики в агропромисловому комплексі". Відповідно, не було розроблено стратегії державної технічної політики. А мало бути написано: згідно з урядовою аграрною політикою щодо гарантування стабільної продовольчої безпеки України, відкоригувати й скоригувати стратегічні напрями гарантування продовольчої безпеки держави: це наукові та виробничі кадри, насіння, добрива, захист рослин, сучасна високопродуктивна техніка, сервіс, інноваційні технології, переробка й зберігання продукції, науковий маркетинг і сучасний менеджмент за всіма напрямами.
Україна, маючи 33 млн га орних земель, зобов'язана виробляти 60-70% конкурентоспроможної мобільної техніки та сільгоспмашин за всіма напрямами аграрного виробництва від потреби і досягнути врожайності й продуктивності 80-90% від показників розвинутих країн. За таких умов можна було б у визначенні стратегії та назвах відповідних органів управління користуватися терміном "Політика".
Професійні політики, які сидять у Верховній Раді п'яте скликання, у своїх поглядах закостеніли, тому в своїх аргументах (риториці) використовують тільки прикметники, бо за давністю забули числові значення й характеристики.
Погляди й наміри наших політиків (еліти) та політичного й адміністративного "бур'яну" (якщо є еліта, то мають бути бур'ян і його насіння - за законами природи) спрямовані на Захід. Справді, розвинуті країни мають і виконують державну політику, а не галузеву, яка, за українським виміром, має вигляд дірявого рядна, на яке постійно нашивають латки.
Урядовці та політики різних рівнів їздять за державний кошт за кордон для вивчення галузевого досвіду і, відповідно, мають звітувати про результати своїх відряджень. Звіти про відрядження за державні кошти належить друкувати в періодичній пресі - профільних журналах або подавати на сайти відповідних галузевих відомств. Елементарна звітність відіб'є бажання в багатьох їздити за державні кошти в зарубіжні країни за особистими враженнями.
Тому для інформації електорату використаємо дані, надруковані в зарубіжній пресі, оскільки в нашій таких матеріалів не публікують.
Періодичні журнали, які видають в Україні, значною мірою - прикладного напряму й висвітлюють проблеми в обсязі розуміння їхньої значущості засновниками, редакторами. У державі культивують і пропагують три напрями із різноманітності буття - це політика, світське життя й розваги.
Політичний цирк під куполом Верховної Ради дає політичним інститутам, фірмам, конторам стільки прибуткових місць, таку кількість політичних експертів, знахарів, ворожбитів, пророків, що можна задовольнити потреби всіх країн Європи. Інтелект і розум кваліфікованої частини експертів спрямовані не на соціальне, політичне вдосконалення системи, а на пояснення політичного безладу.
Якщо використовують визначення "аграрна політика", то воно функціонує в розвинутих країнах Європи, в США й Канаді. Суть аграрної політики, спрямованої на зростання виробництва сільгосппродукції і її конкурентоспроможності, підвищення прибутків фермерів і рівня життя сільського населення, розглянемо на прикладі США.
Нині агросектор США являє собою високоорганізоване виробництво сільгосппродукції, для отримання якої використовують найсучасніші досягнення науково-технічного прогресу. Великі інвестиції і їхнє впровадження дали можливість перевести аграрний сектор із екстенсивного шляху розвитку на інтенсивний і наукомісткий. Тому з кожним роком і десятиліттями показники виробництва, рівня ефективності й продуктивності постійно підвищуються (табл. 1). Прибавка фуражного зерна й сої забезпечує аналогічне збільшення молока і м'яса, свідчить про кількісний вираз стійкої роботи аграрної системи, яка, залежно від кон'юнктури ринку, в автоматичному режимі перерозподіляє структуру посівних площ і поголів'я тварин, виробництво продукції і фінансово-економічний стан фермерства.
Американські агрофермери (великі підприємства чи дрібні фермери) традиційно пишаються назвою "сімейна ферма", хоча за новою типологією вони поділяються на великі (річна реалізація продукції на суму понад 350 тис. дол.) і дрібні (із сумою річної реалізації менше 250 тис. дол.). Близько 80% виготовленої і реалізованої продукції припадає на 160 тис. великих ферм, що становить до їхньої загальної кількості близько 8%. Загальний обсяг реалізованої продукції в аграрному секторі США за 2008 рік перевищив 324 млрд доларів.
Великі фермери мають повну й надійну інформацію, належні технічні, технологічні та організаційні можливості для перебудови виробництва, звіряючи свої дії із перспективними орієнтирами, які викладено в державних програмах. Це дуже важливо, оскільки аграрний сектор, за образним висловом Нобелівського лауреата, економіста Пола Самуельсона, понад 70 років "є улюбленим прийомним сином уряду". В українському варіанті аграрний сектор перебуває в статусі та на правах "попелюшки".
Завдяки злагодженій роботі уряду й фермерів, продовольчу безпеку було вирішено ще наприкінці ХІХ століття, а в ХХ-му забезпечили лідерство і в світовій торгівлі основними сільгосппродуктами.
Частку США у світовому виробництві та експорті сільськогосподарської продукції у 2000-2005 рр. (%) наведено в табл. 2.
За наведеними показниками прихована висококваліфікована й високоорганізована праця великих (за масштабами та оснащеністю) американських фермерів. Аналіз свідчить, що не бідують і 90% дрібних фермерів. Незважаючи на те, що головний прибуток у дрібних фермерів набігає від позафермерської діяльності (95%, а у великих - 24%), у держави і для них є надійні фінансово-економічні та соціальні заходи підтримки.
У стратегічному плані міністерства сільського господарства США на 2005-2010 роки серед інших завдань розвитку дрібних ферм було передбачено й таке: розширення економічних можливостей і поліпшення якості життя в сільській місцевості. У цьому розділі планували до 2008 року:
n створити 72 тис. робочих місць (фактично створено 70 тис.);
n підключити 395 тис. сільських будинків до швидкісного Інтернету (фактично підключено 755 тис.);
n поліпшити систему водозабезпечення й каналізації (через проекти МГ) в 1,4 млн будинків (фактично - в 4,4 млн будинків).
Із року в рік поліпшується якість життя сільського населення, зростають прибутки сільгоспвиробників. Середній прибуток сільських працівників значно вищий за показник середньостатистичного громадянина країни. У 2004 р. середньорічний прибуток фермерів становив 82 тис., а в цілому по США - 44 тис. дол. Держава піклується про дрібних фермерів не менше, ніж про великих.
Великі фермери годують Америку й чималу частину світового суспільства. Але у дрібних фермерів в особистій власності 70% земель, серед них близько 60% - сільгосппризначення. Уряд США розуміє, що аграрний сектор економіки - незаперечний пріоритет і що проблема продовольчої безпеки й лідерство у світовій торгівлі залишаються головним мірилом ще й світового авторитету США. Тому американський уряд намагається зберегти, зміцнити й примножити власне агровиробництво завдяки підтримці бізнесу фермерів, з успіхом створюючи для сільських поселень і їхніх жителів умови життя кращі, ніж у містах. Дрібні фермери одержують 47% фінансових субсидій від їхньої загальної кількості. Головним чином, це кошти на збереження земельних угідь, безпеку та активну зовнішньоторговельну політику.
Дрібні фермери - надзвичайно важливий "золотий запас", своєрідний запасний полк для поповнення аграрного і виробничого персоналу в разі нових внутрішніх і світових загроз.
Регіональна спеціалізація стала натуральним наслідком інтенсифікації виробництва в умовах ринкового механізму господарювання. Зосередження капіталовкладень і зусиль фермерів на вирощуванні окремих культур або виробництві окремих видів тваринної продукції в зонах найсприятливіших кліматичних і господарських умов спочатку визначили специфіку й спрямованість такої спеціалізації, а потім, використовуючи важелі державного механізму підтримки, істотно її прискорили.
За останнє півсторіччя валове виробництво збільшилося більш ніж утричі. За період із 1950 до 2000 року середньорічні надої від корови збільшилися з 2410 до 8255 кг молока, а середня врожайність кукурудзи підвищилася з
25 до 90 ц/га. У 2000 році американський фермер за 1 годину виготовляв продукції в 12 разів більше, ніж у 1950 році. Інноваційна діяльність в аграрному секторі економіки США має різну спрямованість. Біоенергетика, безумовно, є одним із важливих і нових напрямів. Виробництво етанолу й біодизелю із зернових та інших культур, а також із відходів стало не просто важливим, а пріоритетним напрямом діяльності. Якщо у 1966 році виробляли
1 млрд галонів етанолу і його частка становила у загальних витратах пального 0,8%, то в 2006 році випуск етанолу сягав майже 5 млрд галонів. На реалізацію цієї програми було витрачено 54 млн т кукурудзи, або 20% річного врожаю, а частка етанолу у витратах пального зросла всього до 3,5%. В Україні закривають спиртові заводи, а в США їх відкривають. У 2006 році там працював 131 завод із річною потужністю 7 млрд галонів. До 2009 року їхня загальна потужність зросла до 13,5 млрд галонів.
У США до 2010 року планували виробити 700 млн галонів біодизелю, для чого потрібно 2,5 млн т соєвої олії, що становить чверть її виробництва. Після введення субсидій для виробництва біодизелю (з розрахунку: один долар за один галон) в Айові - провідному штаті з вирощування сої - уже збудовано понад десять заводів, які дають змогу переробити понад 7,5 млн т соєвих бобів і виробити
1 млн т біодизелю, не враховуючи високобілкової кормової маси у вигляді побічної продукції. Етанолова індустрія дала економіці США 160 тис. нових робочих місць у всіх секторах, збільшила прибутки виробників на 7 млрд дол., забезпечила податкові надходження в розмірі 5 млрд дол. у федеральні та місцеві бюджети.
У США є свої опоненти біопроектів з етанолу та біодизелю. Аналітики вважають, що розвиток біопалива призведе до підвищення цін на продовольчі товари, а тваринники відчують зниження прибутковості через підвищення вартості кормів.
Урядова політика підтримки американських фермерів є вирішальним чинником їхнього успішного господарювання. Показовим для фермера став 1986 рік, в якому розмір підтримки сягнув рекордного рівня - 36 млрд дол. Американські спеціалісти та науковці вважають, що багаторічна й цілеспрямована підтримка дала змогу державі налагодити й закріпити струнку систему виробництва, переробки та реалізації сільгосппродукції. Це було зроблено з допомогою спеціальних механізмів загальної підтримки, прибутків фермерів, визначення пріоритетних культур і продуктів тваринництва, розумної цінової політики, контролю якості, підтримки науки й системи впровадження нових наукових і прикладних досліджень. Особливу значущість має постійна програма збереження земель і підтримки сільського розвитку.
Американські уряди за останні два десятиліття "влили" в сільське господарство тільки прямих субсидій на суму понад 270 млрд дол. І це при тому, що й двадцять років тому американське фермерство за оснащеністю насінням, племінним скотарством, тракторами та машинами, обладнанням і агрохімією, науковим, технологічним та інформаційним обслуговуванням іншими послугами перевершувало більшість розвинених країн світу. Результати й методи їхнього досягнення можна назвати аграрною політикою.
Висновок. Ідеї, плани, методи й результати, досягнуті аграрним сектором економіки США, можна назвати Політикою з великої букви. В Україні поки що була політична метушня. Сподіватимемося: Україна досягне таких результатів, що матиме право називати узвичаєні методи і дії вагомим визначенням "політика".
А. Демко,
кандидат технічних наук