Інженерно-технічне забезпечення АПК — крізь призму забуття Закону

З 1 січня 2008 року набув чинності Закон України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України". Минуло два роки. Які положення з ухваленого Закону виконано під кураторством Кабінету Міністрів і двох політичних міністерств - Міністерства промислової і Міністерства аграрної політики? Узагальнюючими показниками можуть бути: кількість Героїв України з урядовців і ціни на сільгосппродукти. І цього варто було очікувати від політичних міністерств. А за наслідками - "маємо те, що маємо"...

Який сто­су­нок має політи­ка до тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня різних куль­тур, тех­но­логії об­роб­ки ме­талів, ви­го­тов­лен­ня технічно склад­них ма­шин. За та­ким прин­ци­пом до аг­ро­тех­но­логій мож­на прив'яза­ти релігію. Те, що відбу­вається в аг­рар­но­му сек­торі еко­номіки, на­зва­ти аг­рар­ною політи­кою - до­волі сміли­во й за­над­то пе­ребільше­но. Та­ке ста­но­ви­ще, су­дя­чи із щорічних дефіцитів і цін на про­дук­ти хар­чу­ван­ня, підхо­дить під виз­на­чен­ня "політич­ний во­люн­та­ризм". Політи­ки, уря­довці, які при­четні до ух­ва­лен­ня й ви­ко­нан­ня рішень що­до аг­рар­но­го сек­то­ру, страж­да­ють політич­ним кон'юнк­тивітом або ка­та­рак­тою. До­ве­с­ти аг­рар­ний сек­тор до та­ко­го ста­ну, що Ук­раїна за­ку­по­вує за кор­до­ном не ба­на­ни з фініка­ми, а мо­ло­ко, цу­кор, кар­топ­лю та інші про­дук­ти хар­чу­ван­ня, це вже за­над­то для Ук­раїни.
У всіх про­мис­ло­во та аг­рар­но роз­ви­ну­тих країнах, що ре­алізу­ють стра­тегію технічно­го й аг­рар­но­го роз­вит­ку, такі міністер­ст­ва од­но­знач­но на­зи­ва­ють згід­но з профілем: Міністер­ст­во про­мис­ло­вості, Міністер­ст­во сільсько­го гос­по­дар­ст­ва - без політич­но­го чи релігійно­го упо­до­бан­ня чи віросповідан­ня. Тільки Ук­раїна, яка за всіма по­каз­ни­ка­ми (вклю­ча­ю­чи по­каз­ник ко­рупції), посідає в світі місце, ниж­че со­то­го, до ви­роб­ництва прив'яза­ла політи­ку, що дає змо­гу зро­би­ти вис­но­вок: яка політи­ка, такі й ре­зуль­та­ти.
Пре­зи­дент уже зро­бив пер­ший крок: пе­рей­ме­ну­вав се­к­ре­таріат в адмініст­рацію (щоб се­к­ре­тарі не ке­ру­ва­ли дер­жа­вою). На на­ше гли­бо­ке пе­ре­ко­нан­ня, далі ма­ють бу­ти Міністер­ст­во про­мис­ло­вості та Міністер­ст­во сільсько­го гос­по­дар­ст­ва - не­хай во­ни зай­ма­ють­ся техні­кою і сільським гос­по­дар­ст­вом. А для політиків за­ли­ши­ти од­не - Вер­хов­ну Ра­ду. У на­ших політиків найв­жи­ваніші сло­ва - прислівни­ки: "більше", "ще біль­ше", "кра­ще", "ще кра­ще". Во­ни за­бу­ва­ють, що є ще кількісні ха­рак­те­ри­с­ти­ки не вза­галі, а зо­к­ре­ма стар­то­во­го по­каз­ни­ка.
Суть ух­ва­ле­но­го За­ко­ну вис­лов­ле­на в статті 4 "Пріори­тетність роз­вит­ку си­с­те­ми інже­нер­но-технічно­го за­без­пе­чен­ня аг­ро­про­мис­ло­во­го ком­плек­су". Дос­лівно - пріори­тетність роз­вит­ку си­с­те­ми інже­нер­но-технічно­го за­без­пе­чен­ня аг­ро­про­мис­ло­во­го ком­плек­су ре­алі­зуєть­ся:
1. Спря­мо­ваністю дер­жав­ної техніч­ної політи­ки (доцільніше й кон­кретніше - не політи­ки, а стра­тегії, кон­цепції) в АПК на при­ско­ре­не ство­рен­ня й ви­роб­ництво технічних за­собів (за ре­зуль­та­та­ми де­гра­дації і зни­щен­ня ком­бай­но­во­го й трак­тор­но­го ма­ши­но­бу­ду­ван­ня), тех­нічно­го та тех­но­логічно­го сервісу, ос­на­щен­ня ни­ми (ким, чим?) підприємств сільсько­го гос­по­дар­ст­ва (яких і за яки­ми по­каз­ни­ка­ми?), хар­чо­вої і пе­ре­роб­ної про­мис­ло­вості, ка­д­ро­ве за­без­пе­чен­ня;
2. Спо­со­бом бю­д­жет­ної під­трим­ки діяль­ності суб'єктів си­с­те­ми інже­нер­но-технічно­го за­без­пе­чен­ня, кре­ди­ту­ван­ня, опо­дат­ку­ван­ня, ціно­у­тво­рен­ня, мит­ної та амор­ти­заційної політи­ки (і зно­ву політи­ка) із за­сто­су­ван­ням ком­плек­су пільг.
Кож­не сло­во із ста­тей 4.1.1 і 4.1.2 За­ко­ну по­тре­бує де­таль­но­го роз­гля­ду та аналізу. Роз­гляд доцільно роз­по­чи­на­ти із по­каз­ни­ка суб'єктив­ної (осо­би­с­тої) наївності. Як­що роз­гля­да­ти по­каз­ник політич­ної наївності елек­то­ра­ту, то він без­меж­ний за по­каз­ни­ка­ми надії і спо­дівань і дорівнює відсот­кам елек­то­ра­ту, що брав участь у ви­бо­рах, за ви­нят­ком відсотків кількості політич­них і ад­мініст­ра­тив­них рей­дерів. Для розвію­ван­ня по­каз­ників праг­ма­тич­ної наїв­ності на­ве­де­мо певні ци­ф­ри ви­т­рат на ре­алізацію кож­но­го сло­ва із по­пе­ред­ньо вка­за­них пунктів За­ко­ну.
"При­ско­ре­не ство­рен­ня і ви­роб­ницт­во" - по­тре­бує при­ско­ре­них ви­т­рат коштів на го­ди­ну, до­бу, місяць, рік. За за­ко­на­ми фізи­ки (в об­сязі се­ред­ньої шко­ли), відо­мо, що при­ско­рен­ня має розмір­ність: м/с . Відповідно, технічне, еко­но­мічне при­ско­рен­ня по­вин­не ма­ти роз­мір­ність: грн/с (.../год, .../до­бу) . У ре­а­ль­­но­му житті спо­с­терігається не при­ско­рен­ня, а на­впа­ки.
В аг­рар­но­му ви­роб­ництві най­більші "наївни­ки" ро­зуміють, що без ви­т­рат на ре­алізацію су­час­них ме­ха­нізо­ва­них тех­но­логій для ви­роб­ництва кон­ку­рен­то­спро­мож­ної сіль­госп­про­дукції успіхів до­­сяг­ну­ти не­мож­ли­во.
Для по­пов­нен­ня та онов­лен­ня трак­тор­но­го пар­ку тре­ба за су­мар­ною по­туж­ністю 20 млн к. с., що за вар­тості кінської си­ли 200 дол. ста­но­вить 4000 млн дол. Ще на та­ку су­му різної сіль­госптехніки - це ма­к­ро­еко­номічні по­каз­ни­ки.
По­пов­нен­ня та онов­лен­ня пар­ку сільгосптехніки потрібно роз­гля­да­ти не тільки з по­зиції за­без­пе­чен­ня ме­хані­зації аг­рар­них тех­но­логій, а більшою мірою - з по­зицій відро­д­жен­ня соціаль­но­го та еко­номічно­го ста­но­ви­ща ук­раїнсько­го се­ла че­рез за­без­пе­чен­ня ро­бо­чи­ми місця­ми на су­час­них ви­со­ко­про­дук­тив­них ма­ши­нах. Двад­цять пер­ше століття! Мо­лодь і ме­ханіза­то­ри се­ред­нь­о­го віку з те­левізорів ба­чать і чу­ють, як жи­вуть лю­ди, і во­ни хо­чуть жи­ти за ви­со­ки­ми стан­дар­та­ми й ма­ють на це пра­во. Сподіван­ня, що 20-річний сільсь­кий хло­пець ся­де за кер­мо трак­то­ра, яко­му теж 20 років, - кон­ста­тація зне­ва­ги дер­жа­ви до осо­би­с­тості.
Для се­ла потрібні нові, су­часні, ви­со­ко­го технічно­го рівня, ви­со­ко­про­дук­тив­ні ма­ши­ни, які бу­ли б не фізич­ним і мо­­раль­ним яр­мом, а дже­ре­лом нор­маль­них за­робітків і соціаль­но­го ста­но­ви­ща для сільсь­ких жи­телів. Ро­бо­ту на землі слід роз­гля­да­ти не як без­вихідь, глу­хий кут, а як соціаль­но-еко­номічний пре­стиж. Фер­мер­ст­во тре­ба роз­гля­да­ти че­рез соціаль­но-еко­номічне пра­во на спо­сіб жит­тя.
За ста­ти­с­тич­ни­ми по­каз­ни­ка­ми для підтри­му­ван­ня дієздат­ності трак­то­ра із терміном ек­сплу­а­тації 8-12 років про­тя­гом ро­ку слід ви­т­ра­ти­ти 300-350 люд.-год, зер­ноз­би­раль­но­го ком­бай­на - близь­ко 400 люд.год. Для на­яв­но­го ста­ро­го й спраць­о­ва­но­го мобільно­го пар­ку Ук­раїни тре­ба ви­т­ра­ти­ти 60 млн люд.-год. Ре­альність ук­раїнсько­го варіан­ту політи­ки двох політич­них міністерств не у вирішенні важ­ли­вої еко­номічної про­бле­ми, а в за­галь­но­му не­до­оціню­ванні й ігно­ру­ванні (за фор­му­лою: нуль ува­ги й фунт пре­зир­ст­ва) по­треб аг­рар­но­го ви­роб­ництва.
Яке ба­чен­ня і ро­зуміння зна­чу­щості су­час­них ме­ханізо­ва­них тех­но­логій для ви­роб­ництва кон­ку­рен­то­с­про­мож­ної сільгосппро­дукції та технічно­го сервісу для підтри­му­ван­ня дієздат­ності техніч­них за­собів, та­кий і варіант їхньої ре­алі­зації на прак­тиці. А як ще трак­ту­ва­ти став­лен­ня політиків і уря­довців до статті 6.2.2 За­ко­ну: "...спря­мо­ваність і роз­роб­ку інно­ваційних тех­но­логій і ство­рен­ня, ви­­роб­ництво та об­слу­го­ву­ван­ня техніч­них за­собів"?
Спеціаль­но виділе­но із За­ко­ну "ство­рен­ня, ви­роб­ництво.... технічних за­со­бів". Як­що оціню­ва­ти ре­альність, то слід чи­та­ти так: ігно­ру­ван­ня та зни­щен­ня ви­роб­ництва су­час­них технічних за­­собів. Підтвер­д­жен­ня: у Хар­кові на місці за­во­ду з ви­роб­ництва ди­зель­них дви­гунів для мобільної сільгосптехніки ко­рейці по­бу­ду­ва­ли роз­ва­жаль­ний центр; у Києві на те­ри­торії за­во­ду "Біль­шо­вик", який за ра­дянсь­ких часів мав уні­кальні тех­но­логії хімічно­го ма­ши­но­бу­­ду­ван­ня та інших склад­них кон­ст­рук­цій і об­лад­нан­ня, по­бу­до­ва­но роз­ва­жаль­ний центр. Як після та­кої політич­ної, технічної, тех­но­логічної не­да­ле­ко­гляд­ності ро­зуміти ри­то­ри­ку де­пу­та­та із три­бу­ни Вер­хов­ної Ра­ди: "... ми - політи­ки, дер­жавні лю­ди...". "Дер­жавні лю­ди", стри­ба­ю­чи із пар­тії в партію, не ро­зуміють, що в техніці стрибків не бу­ває, а є технічний про­грес. Від технічно­го рівня "За­по­рож­ця" за день, місяць, рік не мож­на стриб­ну­ти до технічно­го рівня "Мер­се­де­су". Так, Біло­русь вхо­дить у де­сят­ку світо­вих ви­роб­ників ди­зель­них дви­гунів. Го­мельсь­кий за­вод ви­роб­ляє но­мен­к­ла­ту­ру при­стой­но­го технічно­го рівня ком­байнів різно­го при­зна­чен­ня. Вітчиз­ня­ний зер­но­зби­раль­ний ком­байн КЗС-9, порівня­но із су­ча­сни­ми за­рубіжни­ми зраз­ка­ми за по­каз­ни­ка­ми технічно­го рівня, особ­ли­во надійності, за­ли­шив­ся на рівні 80-х років ми­ну­ло­го століття. При­ва­ти­за­то­ри не ма­ють намірів про­сла­ви­ти своє прізви­ще че­рез на­зви ма­шин і ком­бай­нів - так, як це зро­би­ли Джон Дір і Кла­ас. Знач­на кількість вітчиз­ня­ної грун­то­об­роб­ної техніки за своїми по­каз­ни­ка­ми якості підпа­дає під виз­на­чен­ня "пан сам скле­пав".
У розділі IV статті 7 чи­таємо: "Дер­жав­не уп­равління си­с­те­мою інже­нер­но-технічно­го за­без­пе­чен­ня АПК в ме­жах своїх по­вно­ва­жень здійсню­ють Кабінет Міністрів Ук­раїни, спеціаль­но упов­но­ва­же­ний ор­ган ви­ко­нав­чої вла­ди з інже­нер­но-технічно­го за­без­пе­чен­ня аг­ро­про­мис­ло­во­го ком­плек­су, йо­го те­ри­торіальні ор­га­ни".
Що­до спеціаль­но упов­но­ва­же­но­го ор­га­ну ви­ко­нав­чої вла­ди і йо­го те­ри­торіаль­них ор­ганів, то йо­го Кабінет Міністрів так і не ство­рив.
У статті 8 За­ко­ну за­пи­са­но: "...роз­роб­лен­ня стра­тегії дер­жав­ної технічної політи­ки в аг­ро­про­мис­ло­во­му ком­плек­сі". Відповідно, не бу­ло роз­роб­ле­но стра­тегії дер­жав­ної технічної політи­ки. А ма­ло бу­ти на­пи­са­но: згідно з уря­до­вою аг­рар­ною політи­кою що­до га­ран­ту­ван­ня стабільної про­до­воль­чої без­пе­ки Ук­раї­ни, відко­ри­гу­ва­ти й ско­ри­гу­ва­ти стра­тегічні на­прям­и га­ран­ту­ван­ня про­до­воль­чої без­пе­ки дер­жа­ви: це на­укові та ви­роб­ничі ка­д­ри, насіння, до­б­ри­ва, за­хист рос­лин, су­час­на ви­со­ко­про­дук­тив­на техніка, сервіс, інно­ваційні тех­но­логії, пе­ре­роб­ка й зберіган­ня про­дукції, на­уко­вий мар­ке­тинг і су­час­ний ме­недж­мент за всіма на­пря­ма­ми.
Ук­раїна, ма­ю­чи 33 млн га ор­них зе­мель, зо­бов'яза­на ви­роб­ля­ти 60-70% кон­ку­рен­то­с­про­мож­ної мо­біль­ної тех­ні­­ки та сіль­госпма­шин за всіма на­пря­ма­ми аг­рар­но­го ви­роб­ництва від по­тре­би і до­сяг­ну­ти вро­жай­ності й про­дук­тив­­ності 80-90% від по­каз­ників роз­ви­ну­тих країн. За та­ких умов мож­на бу­ло б у визначенні стратегії та назвах від­по­відних органів управління ко­ри­с­ту­ва­ти­ся терміном "Політи­ка".
Про­фесійні політи­ки, які си­дять у Вер­ховній Раді п'яте скли­кан­ня, у своїх по­гля­дах за­ко­с­теніли, то­му в своїх ар­гу­мен­тах (ри­то­риці) ви­ко­ри­с­то­ву­ють тільки прик­мет­ни­ки, бо за давністю за­бу­ли чис­лові зна­чен­ня й ха­рак­те­ри­с­ти­ки.
По­гля­ди й наміри на­ших політиків (еліти) та політич­но­го й адміністра­тив­но­го "бур'яну" (як­що є еліта, то ма­ють бу­ти бур'ян і йо­го насіння - за за­ко­на­ми при­ро­ди) спря­мо­вані на Захід. Справді, роз­ви­нуті країни ма­ють і ви­ко­ну­ють дер­жав­ну політи­ку, а не га­лу­зе­ву, яка, за ук­раїнським виміром, має ви­гляд діря­во­го ряд­на, на яке постійно на­ши­ва­ють лат­ки.
Уря­довці та політи­ки різних рівнів їздять за дер­жав­ний кошт за кор­дон для вив­чен­ня га­лу­зе­во­го досвіду і, відпо­відно, ма­ють звіту­ва­ти про ре­зуль­та­ти своїх відря­д­жень. Звіти про відря­д­жен­ня за дер­жавні ко­ш­ти на­ле­жить дру­ку­ва­ти в періодичній пресі - профільних жур­на­лах або по­да­ва­ти на сай­ти відповідних га­лу­зе­вих відомств. Еле­мен­тар­на звіт­ність відіб'є ба­жан­ня в ба­га­ть­ох їзди­ти за дер­жавні ко­ш­ти в за­рубіжні країни за осо­би­с­ти­ми вра­жен­ня­ми.
То­му для інфор­мації елек­то­ра­ту ви­ко­ри­с­таємо дані, над­ру­ко­вані в за­ру­біжній пресі, оскільки в нашій та­ких ма­теріалів не публіку­ють.
Періодичні жур­на­ли, які ви­да­ють в Ук­раїні, знач­ною мірою - при­клад­но­го на­пря­му й висвітлю­ють про­бле­ми в об­сязі ро­зуміння їхньої зна­чу­щості за­снов­ни­ка­ми, ре­дак­то­ра­ми. У дер­жаві куль­ти­ву­ють і про­па­гу­ють три на­пря­ми із різно­манітності бут­тя - це політи­ка, світське жит­тя й роз­ва­ги.
Політич­ний цирк під ку­по­лом Вер­хов­ної Ра­ди дає політич­ним інсти­ту­там, фірмам, кон­то­рам стільки при­бут­ко­вих місць, та­ку кількість політич­них ек­с­пертів, зна­харів, во­рож­битів, про­років, що мож­на за­до­воль­ни­ти по­тре­би всіх країн Євро­пи. Інте­лект і ро­зум кваліфі­ко­ва­ної ча­с­ти­ни ек­с­пертів спря­мо­вані не на соціаль­не, по­літич­не вдо­с­ко­на­лен­ня си­с­те­ми, а на по­яс­нен­ня політич­но­го без­ла­ду.
Як­що ви­ко­ри­с­то­ву­ють виз­на­чен­ня "аг­рар­на політи­ка", то во­но функціонує в роз­ви­ну­тих країнах Євро­пи, в США й Ка­наді. Суть аг­рар­ної політи­ки, спря­мо­ва­ної на зро­с­тан­ня ви­роб­ництва сіль­госп­­про­дукції і її кон­ку­рен­то­с­про­мож­ності, підви­щен­ня при­бутків фер­мерів і рівня жит­тя сільсько­го на­се­лен­ня, роз­г­ля­не­мо на при­кладі США.
Нині аг­ро­сек­тор США яв­ляє со­бою ви­со­ко­ор­ганізо­ва­не ви­роб­ництво сіль­госп­про­дукції, для от­ри­ман­ня якої ви­ко­ри­с­то­ву­ють най­су­часніші до­сяг­нен­ня на­уко­во-технічно­го про­гре­су. Ве­ликі інве­с­тиції і їхнє впро­ва­д­жен­ня да­ли мож­ливість пе­ре­ве­с­ти аг­рар­ний сек­тор із ек­с­тен­сив­но­го шля­ху роз­вит­ку на інтен­сив­ний і на­уко­місткий. То­му з кож­ним ро­ком і де­ся­тиліття­ми по­каз­ни­ки ви­роб­ництва, рівня ефек­тив­ності й про­дук­тив­ності постійно підви­щу­ють­ся (табл. 1). При­бав­ка фу­раж­но­го зер­на й сої за­без­пе­чу­є ана­логічне збільшен­ня мо­ло­ка і м'яса, свідчить про кількісний ви­раз стійкої ро­бо­ти аг­рар­ної си­с­те­ми, яка, за­леж­но від кон'юнк­ту­ри рин­ку, в ав­то­ма­тич­но­му ре­жимі пе­ре­роз­поділяє струк­ту­ру посівних площ і по­голів'я тва­рин, ви­роб­ництво про­дукції і фінан­со­во-еко­номічний стан фер­мер­ст­ва.
Аме­ри­канські аг­ро­фер­ме­ри (ве­ликі підприємства чи дрібні фер­ме­ри) тра­диційно пи­ша­ють­ся на­звою "сімей­на фер­ма", хо­ча за но­вою ти­по­логією во­ни поділя­ють­ся на ве­ликі (річна ре­алізація про­дукції на су­му по­над 350 тис. дол.) і дрібні (із су­мою річної ре­алізації мен­ше 250 тис. дол.). Близь­ко 80% ви­го­тов­ле­ної і ре­алізо­ва­ної про­дукції при­па­дає на 160 тис. ве­ли­ких ферм, що ста­но­вить до їхньої за­галь­ної кількості близь­ко 8%. За­галь­ний об­сяг ре­алізо­ва­ної про­дукції в аг­рар­но­му сек­торі США за 2008 рік пе­ре­ви­щив 324 млрд до­ларів.
Ве­ликі фер­ме­ри ма­ють по­вну й на­дійну інфор­мацію, на­лежні технічні, тех­но­­логічні та ор­ганізаційні мож­ли­вості для пе­ре­бу­до­ви ви­роб­ництва, звіря­ю­чи свої дії із пер­спек­тив­ни­ми орієнти­ра­ми, які ви­кла­де­но в дер­жав­них про­гра­мах. Це ду­же важ­ли­во, оскільки аг­рар­ний сек­тор, за об­раз­ним вис­ло­вом Но­белівсько­го ла­у­ре­а­та, еко­номіста По­ла Са­му­ель­со­на, по­над 70 років "є улюб­ле­ним прий­ом­ним си­ном уря­ду". В ук­раїнсько­му варіанті аг­рар­ний сек­тор пе­ре­бу­ває в ста­тусі та на пра­вах "по­пе­люш­ки".
За­вдя­ки зла­го­д­женій ро­боті уря­ду й фер­мерів, про­до­воль­чу без­пе­ку бу­ло виріше­но ще на­прикінці ХІХ століття, а в ХХ-му за­без­пе­чи­ли лідер­ст­во і в світовій торгівлі ос­нов­ни­ми сільгосппро­дук­та­ми.
Ча­ст­ку США у світо­во­му ви­роб­ництві та ек­с­порті сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції у 2000-2005 рр. (%) на­ве­де­но в табл. 2.
За на­ве­де­ни­ми по­каз­ни­ка­ми при­хо­ва­на ви­со­кок­валіфіко­ва­на й ви­со­ко­ор­ганізо­ва­на пра­ця ве­ли­ких (за мас­шта­ба­ми та ос­на­щеністю) аме­ри­кансь­ких фер­мерів. Аналіз свідчить, що не біду­ють і 90% дрібних фер­мерів. Не­зва­жа­ю­чи на те, що го­ло­вний при­бу­ток у дрібних фер­мерів набігає від по­за­фер­мерсь­кої діяль­ності (95%, а у ве­ли­ких  - 24%), у дер­жа­ви і для них є надійні фінан­со­во-еко­номічні та соціальні за­хо­ди підтрим­ки.
У стра­тегічно­му плані міністер­ст­ва сільсько­го гос­по­дар­ст­ва США на 2005-2010 ро­ки се­ред інших за­вдань роз­вит­ку дрібних ферм бу­ло пе­ред­ба­че­но й та­ке: роз­ши­рен­ня еко­номічних мож­ли­во­с­тей і поліп­шен­ня якості жит­тя в сільській місце­вості. У цьо­му розділі пла­ну­ва­ли до 2008 ро­ку:
n ство­ри­ти 72 тис. ро­бо­чих місць (фак­тич­но ство­ре­но 70 тис.);
n підклю­чи­ти 395 тис. сільських бу­динків до швид­кісно­го Інтер­не­ту (фак­тич­но підклю­че­но 755 тис.);
n поліпши­ти си­с­те­му во­до­за­без­пе­чен­ня й ка­налізації (че­рез про­ек­ти МГ) в 1,4 млн бу­динків (фак­тич­но - в 4,4 млн бу­динків).
Із ро­ку в рік поліпшується якість жит­тя сільсько­го на­се­лен­ня, зро­с­та­ють при­бут­ки сільгоспви­роб­ників. Се­редній при­бу­ток сільських працівників знач­но ви­щий за по­каз­ник се­ред­нь­о­ста­ти­с­тич­но­го гро­ма­дя­ни­на країни. У 2004 р. се­ред­нь­о­річний при­бу­ток фер­мерів ста­но­вив 82 тис., а в ціло­му по США - 44 тис. дол. Дер­жа­ва піклується про дрібних фер­мерів не мен­ше, ніж про ве­ли­ких.
Ве­ликі фер­ме­ри го­ду­ють Аме­ри­ку й чи­ма­лу ча­с­ти­ну світо­во­го суспільства. Але у дрібних фер­мерів в осо­бистій влас­ності 70% зе­мель, се­ред них близь­ко 60% - сільгосп­приз­на­чен­ня. Уряд США ро­­зуміє, що аг­рар­ний сек­тор еко­номіки - не­за­пе­реч­ний пріори­тет і що про­бле­ма про­до­воль­чої без­пе­ки й лідер­ст­во у світовій торгівлі за­ли­ша­ють­ся го­ло­вним міри­лом ще й світо­во­го ав­то­ри­те­ту США. То­му аме­ри­кансь­кий уряд на­ма­гається збе­рег­ти, зміцни­ти й при­мно­жи­ти влас­не аг­ро­ви­роб­ництво за­вдя­ки підтримці бізне­су фер­мерів, з успіхом ство­рю­ю­чи для сільських по­се­лень і їхніх жи­телів умо­ви жит­тя кращі, ніж у містах. Дрібні фер­ме­ри одер­жу­ють 47% фінан­со­вих суб­сидій від їхньої за­галь­ної кількості. Го­ло­вним чи­ном, це ко­ш­ти на збе­ре­жен­ня зе­мель­них угідь, без­пе­ку та ак­тив­ну зовнішньо­тор­го­вель­ну політи­ку.
Дрібні фер­ме­ри - над­зви­чай­но важ­ли­вий "зо­ло­тий за­пас", своєрід­ний за­пас­ний полк для по­пов­нен­ня аг­рар­но­го і ви­роб­ни­чо­го пер­со­на­лу в разі но­вих внутрішніх і світо­вих за­гроз.
Регіональ­на спеціалізація ста­ла на­ту­раль­ним наслідком інтен­сифікації ви­роб­ництва в умо­вах рин­ко­во­го ме­ха­нізму гос­по­да­рю­ван­ня. Зо­се­ре­д­жен­ня капіта­ло­в­кла­день і зу­силь фер­мерів на ви­ро­щу­ванні ок­ре­мих куль­тур або ви­роб­ництві ок­ре­мих видів тва­рин­ної про­дукції в зо­нах найсприятливіших кліма­тич­них і гос­по­дарсь­ких умов спо­чат­ку виз­на­чи­ли спе­цифіку й спря­мо­ваність та­кої спеціалізації, а потім, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи ва­желі дер­жав­но­го ме­ханізму під­трим­ки, істот­но її при­ско­ри­ли.
За ос­таннє півсторіччя ва­ло­ве ви­роб­ництво збільши­ло­ся більш ніж ут­ричі. За період із 1950 до 2000 ро­ку се­ред­нь­орічні на­дої від ко­ро­ви збільши­ли­ся з 2410 до 8255 кг мо­ло­ка, а се­ред­ня вро­жайність ку­ку­руд­зи підви­щи­ла­ся з
25 до 90 ц/га. У 2000 році аме­ри­кансь­кий фер­мер за 1 го­ди­ну ви­го­тов­ляв про­дукції в 12 разів більше, ніж у 1950 році. Інно­ваційна діяльність в аг­рар­но­му сек­торі еко­номіки США має різну спря­мо­ваність. Біое­нер­ге­ти­ка, бе­зу­мов­но, є од­ним із важ­ли­вих і но­вих на­прямів. Ви­роб­ництво ета­но­лу й біоди­зе­лю із зер­но­вих та інших куль­тур, а та­кож із від­ходів ста­ло не про­сто важ­ли­вим, а пріо­ри­тет­ним на­пря­мом діяль­ності. Як­що у 1966 році ви­роб­ля­ли
1 млрд га­лонів ета­но­лу і йо­го ча­ст­ка ста­но­ви­ла у за­галь­них ви­т­­ра­тах паль­но­го 0,8%, то в 2006 році ви­пуск ета­но­лу ся­гав май­же 5 млрд га­­ло­нів. На ре­алізацію цієї про­гра­ми бу­ло ви­т­ра­че­но 54 млн т ку­ку­руд­зи, або 20% річно­го вро­жаю, а ча­ст­ка ета­но­лу у ви­т­ра­тах паль­но­го зрос­ла всьо­го до 3,5%. В Ук­раїні за­к­ри­ва­ють спир­тові за­во­ди, а в США їх відкри­ва­ють. У 2006 році там пра­цю­вав 131 за­вод із річною по­тужністю 7 млрд га­лонів. До 2009 ро­ку їхня за­галь­на по­тужність зрос­ла до 13,5 млрд га­лонів.
У США до 2010 ро­ку пла­ну­ва­ли ви­ро­би­ти 700 млн га­лонів біоди­зе­лю, для чо­го потрібно 2,5 млн т соєвої олії, що ста­но­вить чверть її ви­роб­ництва. Після вве­ден­ня суб­сидій для ви­роб­ництва біо­ди­зе­лю (з роз­ра­хун­ку: один до­лар за один га­лон) в Ай­ові - провідно­му штаті з ви­ро­щу­ван­ня сої - уже збу­до­ва­но по­над де­сять за­водів, які да­ють змо­гу пе­ре­ро­би­ти по­над 7,5 млн т соєвих бобів і ви­ро­би­ти
1 млн т біоди­зе­лю, не вра­хо­ву­ю­чи ви­со­кобілко­вої кор­мо­вої ма­си у ви­гляді побічної про­дукції. Ета­но­ло­ва індустрія да­ла еко­номіці США 160 тис. но­вих ро­бо­чих місць у всіх сек­то­рах, збільши­ла при­бут­ки ви­роб­ників на 7 млрд дол., за­без­пе­чи­ла по­дат­кові над­хо­д­жен­ня в розмірі 5 млрд дол. у фе­де­ральні та місцеві бю­д­же­ти.
У США є свої опо­нен­ти біоп­ро­ектів з ета­но­лу та біоди­зе­лю. Аналіти­ки вва­жа­ють, що роз­ви­ток біопа­ли­ва при­зве­де до підви­щен­ня цін на про­до­вольчі то­ва­ри, а тва­рин­ни­ки відчу­ють зни­жен­ня при­бут­ко­вості че­рез підви­щен­ня вар­тості кор­мів.
Уря­до­ва політи­ка підтрим­ки аме­ри­кансь­ких фер­мерів є вирішаль­ним чин­ни­ком їхньо­го успішно­го гос­по­да­рю­ван­ня. По­­ка­зо­вим для фер­ме­ра став 1986 рік, в яко­му розмір підтрим­ки сяг­нув ре­корд­но­го рівня - 36 млрд дол. Аме­ри­канські спе­ціалісти та на­уковці вва­жа­ють, що ба­га­торічна й ціле­с­пря­мо­ва­на підтрим­ка да­ла змо­гу дер­жаві на­ла­го­ди­ти й закріпи­ти струн­ку си­с­те­му ви­роб­ництва, пе­ре­роб­ки та ре­алізації сіль­госппро­дукції. Це бу­ло зроб­ле­но з до­по­мо­гою спеціаль­них ме­ханізмів за­галь­ної підтрим­ки, при­бутків фер­мерів, виз­на­чен­ня пріори­тет­них куль­тур і про­дуктів тва­рин­ництва, ро­зум­ної ціно­вої політи­ки, кон­тро­лю якості, підтрим­ки на­уки й си­с­те­ми впро­ва­д­жен­ня но­вих на­уко­вих і при­клад­них досліджень. Особ­ли­ву зна­чущість має постійна про­гра­ма збе­ре­жен­ня зе­мель і підтрим­ки сільсько­го роз­вит­ку.
Аме­ри­канські уря­ди за ос­танні два де­ся­тиліття "вли­ли" в сільське гос­по­дар­ст­во тільки пря­мих суб­сидій на су­му по­над 270 млрд дол. І це при то­му, що й двад­цять років то­му аме­ри­кансь­ке фер­мер­ст­во за ос­на­щеністю насінням, пле­мінним ско­тар­ст­вом, трак­то­ра­ми та ма­ши­на­ми, об­лад­нан­ням і аг­рохімією, на­уко­вим, тех­но­логічним та інфор­мацій­ним об­слу­го­ву­ван­ням інши­ми по­слу­га­ми пе­ре­вер­шу­ва­ло більшість роз­ви­не­них країн світу. Ре­зуль­та­ти й ме­то­ди їх­ньо­го до­сяг­нен­ня мож­на на­зва­ти аг­рар­ною політи­кою.
Вис­но­вок. Ідеї, пла­ни, ме­то­ди й ре­зуль­та­ти, до­сяг­нуті аг­рар­ним сек­то­ром еко­номіки США, мож­на на­зва­ти Політи­кою з ве­ли­кої бук­ви. В Ук­раїні по­ки що бу­ла політич­на ме­туш­ня. Сподіва­ти­ме­мо­ся: Ук­раїна до­сяг­не та­ких ре­зуль­татів, що ма­ти­ме пра­во на­зи­ва­ти уз­ви­чаєні ме­то­ди і дії ва­го­мим виз­на­чен­ням "політи­ка".

А. Демко,
кандидат технічних наук