Спецможливості
Агрохімія

Хво­ро­би ко­ню­ши­ни і лю­цер­ни: діаг­но­с­ти­ка та за­хо­ди за­хи­с­ту

18.05.2017
6122
Хво­ро­би ко­ню­ши­ни і лю­цер­ни:  діаг­но­с­ти­ка та за­хо­ди за­хи­с­ту фото, ілюстрація

Ураження конюшини та люцерни хворобами призводить до випадання рослин та зрідження посівів. Хворі рослини знижують продуктивність, що спричинює значний недобір урожаю, до того ж погіршується якість зеленої маси та заготовленого з неї сіна. Масове поширення інфекційних хвороб на насіннєвих ділянках призводить до інфікування насіння патогенами та погіршення посівних якостей і може спричинити навіть повну втрату його схожості.

 

Хво­ро­би насіння

У ро­ки епіфітотій, а та­кож за стре­со­вих умов ви­ро­щу­ван­ня ко­ню­ши­ни та лю­­цер­ни їхнє насіння мо­же бу­ти інфіко­ва­ним або за­спо­ре­ним про­па­гу­ла­ми різних грибів. Се­ред ос­танніх зустріча­ють­ся гри­би родів Fusarium, Alternaria, Cladosporioum, Penicillium, Aspergillus, Mucor, Trichothecium та ін. Во­ни є поліфа­га­ми і па­ра­зи­ту­ють на ба­га­ть­ох рос­лин­них суб­ст­ра­тах.

Роз­ви­ток мікро­ф­ло­ри на насінні мож­на спо­с­теріга­ти під час йо­го фіто­па­то­логічно­го аналізу із ви­ко­ри­с­тан­ням біологічно­го ме­то­ду (про­ро­щу­ван­ня у во­логій ка­мері без по­верх­не­вої дез­інфек­ції). Наслідком ура­жен­ня насіння па­то­ге­на­ми є погіршен­ня йо­го посівних яко­с­тей або по­вна втра­та схо­жості.

Дже­ре­лом інфекції грибів, що ко­ло­ні­зу­ють насіння, є ура­жені рос­линні решт­ки. Па­то­ге­ни та­кож мо­жуть місти­ти­ся в інфіко­ва­но­му насінні.

За­хо­ди за­хи­с­ту

  • Пе­ред­посівна об­роб­ка насіння ре­ко­мен­до­ва­ним про­труй­ни­ком.
  • До­три­ман­ня нор­ми та гли­би­ни ви­сі­ву.
  • Піджив­лен­ня рос­лин ма­к­ро- та мікро­­е­ле­мен­та­ми.
  • Об­роб­ка насіннєвих діля­нок доз­во­ле­ни­ми фунгіци­да­ми.
  • Оп­ти­мальні стро­ки зби­ран­ня насіння із по­даль­шим йо­го очи­щен­ням і сор­ту­ван­ням.

Фу­заріоз ко­ню­ши­ни та лю­цер­ни

Хво­ро­ба про­яв­ляється про­тя­гом усь­о­го періоду ве­ге­тації. Ура­жу­ють­ся схо­ди та до­рослі рос­ли­ни. Мож­на ви­я­ви­ти такі ти­пи за­хво­рю­ван­ня: ко­ре­не­ву гниль сходів і до­рос­лих рос­лин, а та­кож в’янен­ня. У рос­лин, ура­же­них у період сходів, жовтіють ли­с­точ­ки, а та­кож спо­с­терігається відста­ван­ня у рості. За їхньо­го ви­ко­пу­ван­ня мож­на поміти­ти по­буріння цен­т­раль­но­го ко­рін­ця. Біля ос­но­ви стеб­ла ут­во­рю­ють­ся пе­ре­тяж­ки. Хворі рос­ли­ни ча­с­то ги­нуть.

На рос­ли­нах дру­го­го-тре­ть­о­го років ви­ро­щу­ван­ня ча­с­то про­яв­ляється ко­ре­не­ва гниль у ви­гляді по­буріння і за­гни­ван­ня ок­ре­мих діля­нок ко­ре­не­вої си­с­те­ми. Та­кож підда­ють­ся де­с­т­рукції ос­но­ва ко­ре­не­вої ший­ки, цен­т­раль­ний циліндр і су­динні пуч­ки, внаслідок чо­го ги­нуть рос­ли­ни. Ча­с­то та­ке яви­ще спо­с­тері­гаєть­ся на­весні у період відро­с­тан­ня рос­лин після зимівлі. Про­те їхня за­ги­бель мо­же відбу­ва­ти­ся і про­тя­гом усь­о­го періоду ве­ге­тації. Інфіко­вані рос­ли­ни спо­чат­ку відста­ють у рості і зре­ш­тою ги­нуть.В’янення рослини люцерни, ураженої фузаріозом

Фу­заріоз­не в’янен­ня про­яв­ляється у ви­гляді в’янен­ня ок­ре­мих сте­бел, при­чо­му ли­ст­ки на них спо­чат­ку ста­ють хло­ро­тич­ни­ми, іноді з ро­же­вим відтінком (у лю­цер­ни), потім буріють, стеб­ла за­си­ха­ють, а їхні верхівки по­ни­ка­ють в один бік. На по­пе­реч­но­му розрізі ура­же­них ор­ганів мож­на спо­с­теріга­ти по­буріння су­дин (унаслідок їхньо­го за­ку­по­рю­ван­ня міцелієм па­то­ге­ну) у ви­гляді кільця, півкільця або роз­ки­да­них бу­рих кра­пок. За во­ло­гої по­го­ди біля ос­но­ви стеб­ла ура­же­ної рос­ли­ни з’яв­ляється білий пух­на­с­тий наліт і блідо-ро­жеві білу­ваті або жов­ту­ваті сли­зові по­ду­шеч­ки (спо­ро­но­шен­ня па­то­генів). Хво­ро­ба та­кож зу­мов­лює плюсклість насіння і погір­шен­­ня йо­го посівних яко­с­тей.

Хво­ро­бу вик­ли­ка­ють гри­би із ро­ду Fusarium Link. Во­ни є поліфа­га­ми. Вод­но­час вид Fusarium oxysporum Schlectend. Fr. має спеціалізо­вані фор­ми, що па­ра­зи­ту­ють на ко­ню­шині та лю­цер­ні. У циклі роз­вит­ку фу­зарієві гри­би фор­му­ють різні мо­­рфо­логічні струк­ту­ри (ма­к­ро- і мікро­конідії, хламідо­спо­ри та ін.), за до­по­мо­гою яких відбу­вається по­ши­рен­ня і збе­ре­жен­ня па­то­генів.

Гри­би ро­ду Fusarium, на­сам­пе­ред, па­ра­зи­ту­ють на ос­лаб­ле­них рос­ли­нах, що підда­ли­ся впли­ву різних стресів. Цим по­яс­ню­ють­ся ма­сові спа­ла­хи за­хво­рю­ван­ня після не­спри­ят­ли­вої зимівлі рос­лин, у по­су­ш­ливі періоди, а та­кож за ни­зь­кої аг­ро­техніки (зо­к­ре­ма, за дефіци­ту еле­ментів жив­лен­ня у грунті). Силь­но­го по­ши­рен­ня хво­ро­ба на­бу­ває у за­гу­ще­них посівах.

Ос­нов­ним дже­ре­лом інфекції є ура­жені рос­линні решт­ки та грунт. В ура­же­но­му насінні па­то­ге­ни зберіга­ють­ся у ви­гляді мі­целію.

За­хо­ди за­хи­с­ту

  • Ви­ро­щу­ван­ня стійких сортів.
  • До­три­ман­ня сівозміни, оп­ти­маль­них стро­ків висіву та оп­ти­маль­ної гу­с­то­ти рос­лин.
  • Для висіван­ня слід ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти якісне насіння, об­роб­ле­не доз­во­ле­ним про­труй­ни­ком.
  • Зба­лан­со­ва­не удо­б­рен­ня.
  • Мак­си­маль­но стислі стро­ки зби­ран­ня.
  • Зни­щен­ня усіх відходів після очи­щен­ня і сор­ту­ван­ня насіння.

Бо­рош­ни­с­та ро­са ко­ню­ши­ни та лю­цер­ни

Прояв борошнистої роси на конюшиніМа­со­ве по­ши­рен­ня хво­ро­би відбу­вається у другій по­ло­вині літа. На ура­же­них ли­ст­ках, че­реш­ках і стеб­лах ут­во­рюється білий бо­рош­ни­с­тий наліт. Пізніше на ньо­му з’яв­ля­ють­ся спо­чат­ку жовті, а потім чорні крап­ки (їх вид­но без збільшу­валь­них при­ладів). Це клей­сто­теції па­то­ге­ну. Внаслідок їхньо­го фор­му­ван­ня наліт на­бу­ває бруд­ну­ва­то­го відтінку. Ура­жені ли­ст­ки ста­ють крих­ки­ми і відми­ра­ють.

Збуд­ник, йо­го біологія та спеціа­лі­­за­ція. Хво­ро­бу вик­ли­кає гриб Erysiphe communis Grev. Він має спеціалізо­вані фор­ми: f. trifolii — па­ра­зи­тує на ко­ню­шині, f. medicaginis — на лю­церні. Під час ве­ге­тації рос­лин па­то­ген по­ши­рюється конідіями (фор­му­ють­ся у ви­гляді біло­го на­льо­ту на ура­же­них ор­га­нах рос­лин).

Умо­ви, що спри­я­ють ура­жен­ню рос­лин. Інтен­сив­ний роз­ви­ток бо­рош­ни­с­тої ро­си спо­с­терігається після спе­кот­них періодів, ко­ли зни­жується тур­гор тка­нин рос­лин.

Зи­мує гриб на ура­же­них рос­ли­нах клей­сто­теціями, а та­кож у формі гриб­ниці.

За­хо­ди за­хи­с­ту

  • Ви­ро­щу­ван­ня стій­ких сортів.
  • Про­сто­ро­ва ізо­ляція фу­раж­них посівів від насіннєвих.
  • Ре­тель­не бо­ро­ну­ван­ня бо­бо­вих трав на­весні.
  • Стислі терміни зби­ран­ня, об­мо­ло­чу­ван­ня та очи­щен­ня насіння.

Іржа лю­цер­ни

Листок люцерни, уражений іржеюХво­ро­ба мо­же про­яв­ля­ти­ся від тре­тьої де­ка­ди трав­ня і роз­ви­ва­ти­ся до кінця ве­ге­таційно­го періоду. Ура­жу­ють­ся ли­ст­ки та інші над­земні ор­га­ни рос­лин, на ко­т­рих ви­ни­ка­ють бурі по­ро­шисті уре­диніо­пу­с­ту­ли (у ви­гляді роз­ривів епідермісу). До кінця ве­ге­тації у місцях ура­жень ут­во­рю­ють­ся чорні теліопу­с­ту­ли. Ура­жені ли­ст­ки при­пи­ня­ють свій роз­ви­ток, швид­ко вси­ха­ють і опа­да­ють. Хворі рос­ли­ни зни­жу­ють про­дук­тивність.

Рослини молочаю: здорова (ліворуч) та уражена грибом Uromyces striatus (праворуч)Хво­ро­бу вик­ли­кає гриб Uromyces striatus Schoet. Це дво­дом­ний па­ра­зит, еціаль­на і спер­мо­гоніаль­на стадії яко­го ут­во­рю­ють­ся на ви­дах Euphorbia (мо­ло­чаю), а уре­диніо- і теліос­тадії — на ви­дах Medicago.

На мо­ло­чаї (на­весні) гриб роз­ви­ває ди­фуз­ну гриб­ни­цю, а зіспо­ду листків — еціаль­ну стадію у ви­гляді яс­к­ра­во-оран­же­вих по­ду­ше­чок. Особ­ли­во ба­га­то їх з’яв­ляється після ви­па­дан­ня до­щу або ро­си. Роз­пи­лен­ня еціос­пор три­ває про­тя­гом двох-трьох тижнів — до відми­ран­ня па­гонів мо­ло­чаю.

Для за­ра­жен­ня лю­цер­ни уре­диніос­по­ра­ми не­обхідна при­сутність во­ло­ги на ли­ст­ках про­тя­гом 4–5 год та оп­ти­маль­на тем­пе­ра­ту­ра 16…26°С. Іржа мо­же ма­ти силь­не по­ши­рен­ня на лю­церні за умов зро­шен­ня.

У зи­мо­вий період па­то­ген зберігається еціог­риб­ни­цею у ко­ре­не­ви­щах мо­ло­чаю та уре­ди­ніо­г­риб­ни­цею — на ура­же­них жи­вих рос­ли­нах. На інфіко­ва­них решт­ках пе­ре­зи­мо­ву­ють теліос­по­ри гри­ба.

За­хо­ди за­хи­с­ту

  • До­три­ман­ня сіво­змі­ни.
  • Ви­ро­щу­ван­ня стійких сортів.
  • Зни­щен­ня рос­лин­них ре­ш­ток, а та­кож мо­ло­чаю і ди­ко­рос­лої лю­цер­ни на­вко­ло полів.
  • Вес­ня­не бо­ро­ну­ван­ня.
  • Про­по­лю­ван­ня мо­ло­чаю у посівах лю­цер­ни.
  • Ран­нє ско­шу­ван­ня силь­но ура­же­них посівів.
  • Об­роб­ка насіннєвих діля­нок ре­ко­мен­до­ва­ни­ми фунгіци­да­ми.

Не­справжня бо­рош­ни­с­та ро­са, або пе­ро­но­с­по­роз лю­цер­ни

Симптоми пероноспорозу зі споду листкової пластинкиХво­ро­бу мож­на ви­яв­ля­ти про­тя­гом усь­о­го ве­ге­таційно­го періоду. Під час її діаг­но­с­ти­ки слід вра­хо­ву­ва­ти дві фор­ми про­яву: місце­ву та ди­фуз­ну. Місце­ве ура­жен­ня ха­рак­те­ри­зується по­явою на ли­ст­ках, із верх­­ньо­го бо­ку, розплив­ча­с­тих хло­ро­тич­них плям, а зіспо­ду — білу­ва­то-сіро­го, а пізніше ко­рич­не­во-фіоле­то­во­го на­льо­ту, який ін­ко­­ли ут­во­рюється і звер­ху листків. Ди­фуз­не ура­жен­ня за­зви­чай спо­с­терігаєть­ся на лю­церні пер­шо­го ро­ку: хворі рос­ли­ни відста­ють у рості, на­бу­ва­ють хло­ро­тич­но­го ви­гля­ду, на них ут­во­рюється мен­ше па­гонів, а у во­ло­гу по­го­ду май­же повністю вкри­ва­ють­ся на­льо­том. У по­даль­шо­му во­ни вси­ха­ють, насіння на­бу­ває плю­с­к­ло­го ви­гля­ду, втра­чає схожість або фор­мує схо­ди із ди­фуз­ним ура­жен­ням.

Хво­ро­бу спри­чи­нює гриб Peronospora aestivalis Syd. Про­тя­гом ве­ге­тації він по­ши­рюється конідіями. Згідно із досліджен­ня­ми М. А. Карімо­ва, збуд­ник хво­ро­би ура­жує тільки лю­цер­ну посівну, од­нак є відо­мості про йо­го роз­ви­ток на жовтій і хме­ле­подібній лю­церні.

Хво­ро­ба частіше по­ши­ре­на в рай­о­нах із до­стат­нь­ою на­явністю ат­мо­сфер­них опадів, за умов зро­шен­ня, а та­кож за помірної тем­пе­ра­ту­ри. Силь­ніше ура­жу­ють­ся суцільні посіви.

Зберігається па­то­ген оо­с­по­ра­ми в ура­же­них решт­ках рос­лин, а та­кож гриб­ни­цею у жи­вих тка­ни­нах рос­лин лю­цер­ни.

За­хо­ди за­хи­с­ту

  • Про­сто­ро­ва ізо­ляція посівів лю­цер­ни різних строків сівби.
  • Вес­ня­ний до­ст­ро­ко­вий укіс лю­цер­ни.
  • Ра­но на­весні слід зни­щу­ва­ти рос­ли­ни, що ма­ють ди­фуз­ну фор­му ура­жен­ня.
  • Об­при­с­ку­ван­ня насіннєвих посівів доз­во­ле­ним фунгіци­дом.

Ас­кохітоз лю­цер­ни

Хво­ро­ба по­ши­ре­на у всіх рай­о­нах ви­ро­щу­ван­ня лю­цер­ни. Ура­жу­ють­ся ли­ст­ки, стеб­ла, квітко­но­си, бо­би та насіння. Оз­на­ки ас­кохіто­зу на ли­ст­ках ха­рак­те­ри­зу­ють­ся ут­во­рен­ням бу­рих, світло-бу­рих, тем­но-ко­рич­не­вих плям із об­лямівкою від світло-жов­то­го до тем­но-бу­ро­го за­барв­лен­ня. Во­ни різної ве­ли­чи­ни (діаме­т­ром до 8 мм) та різної фор­ми. У разі ура­жен­ня мо­ло­дих па­гонів во­ни відста­ють у рості і нерідко ги­нуть. Пля­ми на стеб­лах темні, май­же чорні, ви­дов­жені, ча­с­то охоп­лю­ють усе стеб­ло, епідерміс розтріскується, і на стеб­лах ут­во­рю­ють­ся ви­раз­ки. Важ­ли­вою діаг­но­с­тич­ною оз­на­кою хво­ро­би є ут­во­рен­ня на відмер­лих тка­ни­нах у місцях плям чор­них кра­пок, котрі яв­ля­ють со­бою пікніди па­то­ге­ну.
За умов ура­жен­ня бобів насіння у них фор­мується плю­с­к­ле, во­но має низь­­ку схожість. Як­що з інфіко­ва­них насінин ут­во­рю­ють­ся схо­ди рос­лин, во­ни вже хворі і з ча­сом ги­нуть. Крім то­го, на та­ких рос­ли­нах про­ду­кується інфек­цій­ний ма­теріал.

Хво­ро­бу спри­чи­нює гриб Phoma medicaginis Malbr. & Roum. var. medicaginis (си­нонім — Ascochyta imperfecta Peck.). Під час ве­ге­тації рос­лин він по­ши­рюється за до­по­мо­гою пік­но­с­пор. Гриб A. imperfecta ура­жує різні ви­ди лю­цер­ни.

Ма­со­ве інфіку­ван­ня рос­лин відбу­вається за до­що­вої про­хо­лод­ної по­го­ди. Найбільше ура­жу­ють­ся посіви дру­го­го і тре­ть­о­го років. До­що­ва по­го­да під час цвітіння рос­лин і фор­му­ван­ня бобів сприяє ура­жен­ню насіння. Інку­баційний період за­хво­рю­ван­ня мо­же ста­но­ви­ти чо­ти­ри-шість діб.

На ура­же­них рос­лин­них решт­ках гриб зберігається у формі пікнід. В інфіко­ва­но­му насінні містить­ся гриб­ни­ця па­то­ге­ну. Інфекцій­ний ма­теріал та­кож мо­же зберіга­ти­ся на ура­же­них рос­ли­нах ди­ко­рос­лої лю­цер­ни та са­мосіві куль­тур­ної.

За­хо­ди за­хи­с­ту

  • Ви­ро­щу­ван­ня стій­ких сортів.
  • Очи­щен­ня, сор­ту­ван­ня та про­тру­ю­ван­ня насіння.
  • Роз­та­шу­ван­ня но­вих посівів на віддалі від ста­рих.
  • Зни­щен­ня рос­лин­них ре­ш­ток.

Ре­тель­ний об­робіток грун­ту шля­хом бо­ро­ну­ван­ня, дис­ку­ван­ня і куль­ти­вації. За­сто­су­ван­ня ши­ро­ко­ряд­них посівів, раннє ско­шу­ван­ня за­ра­же­них посівів. Піджив­лен­ня фо­с­фор­но-калійни­ми до­б­ри­ва­ми.

Бу­ра пля­мистість лю­цер­ни

Хво­ро­ба по­ши­ре­на в усіх рай­о­нах ви­ро­щу­ван­ня лю­цер­ни і про­яв­ляється на по­чат­ку літа. Ура­жу­ють­ся ли­ст­ки, стеб­ла та бо­би. На ли­ст­ках з’яв­ля­ють­ся бурі, круглі, із зуб­ча­с­ти­ми кра­я­ми пля­ми, спо­чат­ку дрібні, а пізніше їхній діаметр збільшується до 2–3 мм. У цент­рі плям, із верх­нь­о­го бо­ку ли­ст­ка, ут­во­рю­ють­ся один або два бу­рих во­ско­подібних гор­би­ки (спо­ро­но­шен­ня па­то­ге­ну у ви­гляді апо­тецій). Ура­жені ли­ст­ки пе­ред­час­но о­па­да­ють. На ура­же­них стеб­лах пля­ми дов­гасті.

Ознаки бурої плямистості на люцерніХво­ро­бу вик­ли­кає гриб Pseudopeziza medicaginis Sacc. Під час ве­ге­тації рос­лин він по­ши­рюється сум­ко­с­по­ра­ми, що фор­му­ють­ся в апо­теціях і роз­но­сять­ся по­то­ка­ми повітря на інші рос­ли­ни.

На ура­же­них ли­ст­ках зіспо­ду пла­с­тин­ки ут­во­рю­ють­ся та­кож тем­но-ко­рич­неві пікніди, у яких фор­му­ють­ся пікно­с­по­ри.

Гриб P. medicaginis є вузь­ко­с­пеціалі­зо­­ва­ним па­ра­зи­том, який ура­жує тільки лю­цер­ну.

Умо­ви, що спри­я­ють ура­жен­ню рос­лин. Хво­ро­ба ча­с­то про­яв­ляється на посівах лю­цер­ни за во­ло­гої і теп­лої по­го­ди. За­га­лом дощі та рясні ро­си спри­я­ють ут­во­рен­ню та по­ши­рен­ню сум­ко­с­пор гри­ба і роз­вит­ку хво­ро­би. Ура­же­ність лю­цер­ни бу­рою пля­мистістю по­си­люється із віком посіву.

Па­то­ген зи­мує на ура­же­них рос­ли­нах у ви­гляді апо­теціїв, із яких на­весні по­ши­рю­ють­ся сум­ко­с­по­ри. Від них відбу­вається за­ра­жен­ня листків. Пе­ре­зи­мо­ву­ва­ти та­кож мо­жуть пікніди.

За­хо­ди за­хи­с­ту

  • Впро­ва­д­жен­ня у ви­роб­ництво стійких сортів.
  • До­три­ман­ня сівозміни та про­сто­ро­вої ізо­ляції посівів.
  • Мен­ше ура­жу­ють­ся ши­ро­ко­рядні посіви лю­цер­ни.
  • Зни­щен­ня дже­рел інфекції шля­хом бо­ро­ну­ван­ня та низь­ко­го ско­шу­ван­ня.
  • Пе­ред­час­не ско­шу­ван­ня у разі ран­нь­о­го силь­но­го роз­вит­ку хво­ро­би.
  • Ско­шу­ван­ня ди­ко­рос­лих видів лю­цер­ни.
  • Зба­лан­со­ва­не удо­б­рен­ня.
  • Об­при­с­ку­ван­ня насіннєвих посівів доз­во­ле­ни­ми фунгіци­да­ми.
  • Якісне об­мо­ло­чу­ван­ня, очи­щен­ня, сор­ту­ван­ня та зне­за­ра­жен­ня насіння.

 

М. Піковсь­кий, канд. біол. на­ук,

М. Ки­рик, д-р біол. на­ук,
НУБіП Ук­раїни

Інтерв'ю
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.
Аномальна погода цієї весни для підприємств, що спеціалізуються на виробництві плодово-ягідної продукції, стала катастрофою. Сталася вона в ніч із 10 на 11 травня. Крім морозів, стабільна низька

1
0