Спецможливості
Агрохімія

Елементи удобрення ячменю ярого

04.03.2017
31779
Елементи удобрення ячменю ярого фото, ілюстрація

Серед ярих зернових культур, що вирощують в Україні, ячмінь є одним з найвибагливіших до елементів технології вирощування, зокрема до системи удобрення. 

 

 

Ячмінь яровий є однією з найчутливіших до високого агрофону культур, що добре використовує як пряму дію, так і післядію органічних та мінеральних добрив, має високу відгукуваність на інтенсифікацію вирощування.

Ячмінь ярий дуже вибагливий до грунтової родючості, що пояснюється коротким вегетаційним періодом (до 100 діб) і надшвидким засвоєнням елементів живлення, а також слаборозвиненою, особливо на початкових періодах росту та розвитку, кореневою системою з низьким рівнем засвоєння важкодоступних форм поживних сполук. Тому важливою умовою інтенсивного росту та розвитку рослин є достатнє забезпечення їх легкорозчинними сполуками поживних речовин на початкових етапах онтогенезу, внесення добрив під ячмінь — від проростання до виходу в трубку.

На початкових стадіях росту й розвитку рослин ячменю важливе значення має забезпечення їх фосфором, який сприяє доброму розвитку кореневої системи, збільшенню в подальшому співвідношення зерна до соломи, формуванню більш виповненого зерна. Починаючи з ІV–VI етапів органогенезу, концентрація елементів живлення зменшується і досягає мінімуму в кінці вегетації. Максимальну кількість елементів живлення рослини ячменю накопичують до початку формування і наливання зернівки. У кінці вегетації, починаючи з VIII–X етапів органогенезу і закінчуючи повним дозріванням, близько 30% накопичених елементів живлення втрачається в результаті відмирання та опадання листків, відтоку речовин із надземних органів рослин у кореневу систему і грунт.(удобрення під ячмінь ярий) 

До фази виходу в трубку з добрив ячмінь яровий споживає до 70% калію, близько 50% фосфору, а також значну кількість азоту, що використовується протягом усього вегетаційного періоду. В цілому до початку цвітіння ячмінь поглинає майже 90% поживних речовин із грунту, отже за збільшення вмісту рухомих форм NPK у грунті його врожайність зростає. Тому для отримання високих урожаїв дуже важливо, щоб рослини ячменю ярового були забезпечені поживними речовинами з самого початку свого розвитку, адже компенсувати їхню нестачу в подальшому буде неможливо! 

Часто агрономи дивуються, чому навіть за достатнього та своєчасного удобрення ярменю ярого він не забезпечує запланованої врожайності. Цьому може бути кілька причин, але найпоширеніша — невідповідна кислотність грунтового середовища, до показників якої, як і до родючості грунту, ячмінь дуже вибагливий. 

Удобрення ячменю ярого 

Ячмінь ярий погано росте на грунтах із підвищеною кислотністю грунтового розчину. Особливо потерпають молоді рослини, в яких через порушення процесу утворення хлорофілу спостерігається пожовтіння листя, затримується ріст і розвиток.  Краще за все ячмінь розвивається за рН грунтового розчину понад 5,6–5,8. На більш кислих грунтах він не повністю реалізує біологічний потенціал урожайності. У цілому для ячменю ярого найпридатнішими є чорноземи, темно-сірі та сірі лісові грунти.

Під час планування системи удобрення ячменю ярого потрібно знати, скільки тих чи інших поживних речовин ця культура виносить із грунту.

Так, на формування 1 т зерна з відповідною кількістю побічної продукції ячмінь ярий використовує близько 20–30 кг азоту, 5–15 — Р2О5 та 10–20 кг К2О. Відносно незначний вміст у стиглому зерні фосфору та калію нерідко призводить до хибних висновків про низьку потребу ячменю в елементах живлення. Але удобрення під ячмінь ярий слід планувати на основі рослинної діагностики в різні періоди росту й розвитку культури. 

Внесення добриб під ячмінь. Отже, в рослинах ячменю ярого під час цвітіння співвідношення азоту, фосфору та калію становить майже 100:60:170, тоді як у стиглому зерні калію міститься менше, ніж азоту. Тому для формування високої врожайності зерна ячменю ярого необхідне збалансовано виконувати удобрення під ячмінь у критичні періоди росту й розвитку рослин. Лише за таких умов можна отримати зерно потрібної якості.

Одним із найважливіших критеріїв у плануванні технології вирощування, зокрема системи удобрення ячменю, є подальший напрям використання продукції — пивоварний чи зернофуражний (кормовий).

Удобрення пивоварного ячменю

Пивоварний ячмінь найкраще вирощувати на дерново-підзолистих, сірих лісових та чорноземних грунтах. Найбільш придатні добре аеровані середньої щільності грунти. На легких грунтах ячмінь росте гірше. Непридатні — заболочені грунти з близьким заляганням грунтових вод, а також осушені торф’яники з надлишковим режимом азотного живлення.

Технологія вирощування пивоварного ячменю ярого, порівняно з фуражним, відрізняється низкою особливостей, що пов’язані насамперед з виробництвом високоякісної сировини для переробної промисловості. Вона повинна гарантувати отримання високих врожаїв зерна з належними пивоварними якостями, що затверджені державним стандартом.

Пивоварний ячмінь, вирощений спонтанно, без дотримання необхідної агротехніки, як правило, не має високих технологічних властивостей, хоча при цьому дає більш високі врожаї, ніж інші ярі культури.

Зерно ячменю може відповідати стандартним пивоварним властивостям, як правило, за врожайності не менше 4 т/га, де вміст білка буде оптимальним, а екстрактивність — високою. За умов низького врожаю зерно має високу плівчастість та алейроновий шар білка, з низьким вмістом крохмалю. 

Сівозміна для ячменю ярового

Кращими попередниками є просапні культури — буряки цукрові та кукурудза на зерно; можна також розміщувати після кукурудзи на силос. Не можна пивоварний ячмінь сіяти після сої та інших бобових культур, оскільки після цих попередників грунт має високий вміст азоту. Слід уникати стерньових попередників, особливо якщо захист у рослин неповний, оскільки на цих фонах ячмінь інтенсивніше вражатиметься хворобами та шкідниками. Також під пивоварний ячмінь небажано підсівати багаторічні трави, оскільки це сприятиме збільшенню вмісту білка в зерні.

Кормовий ячмінь потрібно розміщувати в сівозміні після попередників, що створюють передумови для отримання доброго врожаю з високим вмістом білка в зерні. Так, кращими попередниками будуть бобові культури — соя, горох, нут та інші, після яких на полі залишається мало пожнивних решток, а грунт збагачується азотом. Також можна сіяти кормовий ячмінь після буряків цукрових та кукурудзи на зерно і силос. Слід уникати стерньових попередників через значний розвиток шкідливих організмів. Якщо сівозміна передбачає сівбу багаторічних трав, то їх потрібно підсівати саме під ячмінь кормового напряму використання для підвищення вмісту білка в зерні.

Удобрення кормового ячменю

За вирощування кормового ячменю слід вносити підвищені дози мінеральних добрив. Зокрема, для підвищення вмісту білка в зерні застосовують азотні добрива. Після удобрених попередників, особливо якщо під них вносили органічні добрива, найдоцільніше внести з осені N30–40Р30–40К30–40 у вигляді нітроамофоски. У фазі кущіння у прикореневе підживлення — внести N30. Якщо попередник був не удобрений, то в основне внесення використовують N60Р60К60 у вигляді нітроамофоски, а у підживлення — N30. Такі самі дози мінеральних добрив потрібно вносити на низьких агрофонах. Під час сівби слід внести мінеральні добрива для ячменю в дозі N10–20Р15–25К10–20.

Звичайно, на показники якості зерна ячменю істотно впливають погодні умови року вирощування. Рясні дощі протягом періоду вегетації рослин сприяють одержанню ячменю пивоварного напряму, а дефіцит опадів на фоні підвищеної температури повітря — кормового. Саме погодні чинники часто зумовлюють переведення ячменю з пивоварного напряму в кормовий і навпаки.

Найбільші прибавки врожаю зерна ячменю ярого забезпечує внесення під цю культуру повного мінерального добрива, але за збільшення вмісту в грунті рухомих форм NPK ефективність добрив знижується. Під впливом мінеральних добрив збільшується продуктивна кущистість, кількість зерен у колосі, виповненість зерна, маса 1000 зерен (озерненість та маса 1000 зерен зменшуються за надвисоких доз добрив), натура. Але білковість зерна буває вищою, якщо в грунтовому середовищі азот переважає над калієм та фосфором. Тому пивоварний ячмінь можна отримати лише за середнього або підвищеного вмісту фосфору та калію у грунті. За внесення комплексних добрив підвищується як урожайність, так і вміст білка в зерні. 

Також встановлено, що за внесення мінеральних добрив зменшується кількість бур’янів у посівах, але збільшується їхня маса. Ці добрива ефективніші у вологі роки, оскільки підвищують водоспоживання рослин. 

Строки та способи внесення добрив

За внесення добрив навесні під культивацію прибавка врожайності зменшується у 1,5–2,0 рази порівняно з основним унесенням. Це пов’язано з тим, що елементи живлення найкраще використовуються за розміщення у вологих, глибших шарах грунту. 

Однією з вимог до пивоварного ячменю ярого є знижений вміст білка і високий вміст крохмалю в зерні. Тому невисокі дози азоту зазвичай вносять перед сівбою, а підживлення не проводять. Внесення азоту в початкові фази росту й розвитку рослин сприяє накопиченню в зерні вуглеводів, а в пізніші строки (від фази колосіння до фази достигання) — накопиченню білка. За невисоких доз добрив підвищується крупність зерна, що важливо для його пивоварних якостей. Також ефективність азотного удобрення зростає в міру віддалення поля ячменю ярого в сівозміні від парового. 

Під впливом азотних добрив збільшується площа листя і подовжується асиміляційний період життя рослин ячменю, в результаті чого фотосинтетичний потенціал, біомаса, кількість продуктивних стебел і врожайність ячменю ярого різко збільшуються.

Внесення підвищених доз азотних добрив під ячмінь спричинює погіршення освітленості посівів через надмірний ріст рослин, в результаті чого зменшується інтенсивність фотосинтезу та споживання елементів живлення, зокрема азоту, що призводить до вилягання посівів.

Азотне голодування рослин у молодому віці спричинює різке відставання їх у рості, послаблює розвиток асимілюючої поверхні та скорочує тривалість життя листків, а також зменшує коефіцієнт засвоєння світлової енергії. 

У господарствах, де застосовують систему органічного удобрення, особливу увагу слід звернути на те, що ячмінь не полюбляє свіжого удобрення гноєм — він забезпечує найкращі результати після удобреного попередника, тобто добре використовує післядію органічних добрив. Пивоварний ячмінь взагалі не потребує внесення мінеральних добрив, якщо під попередник вносили органічні. Це пояснюється тим, що під впливом органічної речовини гною підсилюються мікробіологічні процеси в грунті, завдяки чому підвищується доступність для рослин елементів живлення. 

Найвищі врожаї зерна ячменю ярого формуються за застосування органо-мінеральної системи удобрення.

Внесення добрив під ячмінь. За результатами досліджень Інституту рослинництва, внесення під передпосівну культивацію азотних добрив суттєво впливало на врожайність ячменю ярого. В середньому за роки досліджень за внесення добрив у дозах N30 і N60  урожайність значною мірою залежала від фону основного удобрення і становив без основного внесення у середньому 4,75 т/га, а на фоні післядії гною — 5,60 т/га. Підвищення врожайності сортів ячменю ярого за застосування азотних добрив на цих фонах удобрення пояснюється значним збільшенням загальної кількості пагонів у фазі кущіння через покращання поживного режиму грунту. За внесення у передпосівну культивацію азотних добрив у дозі N90 урожайність дещо знижувалася порівняно з меншими дозами. Суттєві прибавки врожайності зерна було отримано на органо-мінеральному фоні — післядія гною + N30P30K30. На інтенсивніших фонах основного удобрення ефективність азотних добрив істотно знижувалася. 

Внесення азотних добрив під передпосівну культивацію на фоні післядії гною + N60P60K60 практично не впливало на врожайність ячменю ярого, а інколи призводило до її зниження. 

За вологих років вирощування на всіх варіантах, крім фону, без основного внесення за підвищених доз азотних добрив рослини значно переростали, що призводило до вилягання посівів та значних втрат зерна під час збирання. 

Внесення азотних добрив під передпосівну культивацію суттєво впливало на показники якості зерна досліджуваних сортів ячменю. У наших дослідженнях зі збільшенням дози від N0 до N90 під передпосівну культивацію вміст білка в зерні підвищувався відповідно від 10,2–11,2 до 11,9–12,4%. 

Аналіз показників якості зерна ячменю показав: що нижчий у зерні вміст білка, то вищий в ньому вміст крохмалю, тобто виявлено тісний зворотний кореляційний зв’язок між цими двома показниками. 

У наших дослідженнях під дією азотних добрив накопичення крохмалю в зерні зменшувалося, що є небажаним для пивоварного ячменю ярого. Адже саме крохмаль є одним із найважливіших компонентів під час солодування зерна.

Отже, передова виробнича практика та дані досліджень наукових установ свідчать про наявність значних нереалізованих резервів, використання яких дасть змогу збільшити виробництво зерна ячменю ярого. При цьому особливого значення  набуває удосконалення технології вирощування нових сортів з урахуванням економічної доцільності виробництва цієї культури в системі: грунтово-кліматичні умови — сорт — попередник — удобрення — догляд за  посівами. 

Умови та схема досліджень

Одним із завдань наших досліджень було вивчення формування врожайності ячменю ярого залежно від комплексу факторів інтенсифікації після непарових попередників, який включав систему мінерального удобрення (основне, припосівне, азотне підживлення) та інтегровану систему захисту посівів (протруювання насіння + обприскування проти бур’янів, шкідників, хвороб). Багаторічні дослідження проводили в польовій зерно-паро-просапній сівозміні лабораторії рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва у роки з різним рівнем вологозабезпечення. Досліди закладали після попередника кукурудза на силос на двох фонах основного удобрення: без добрив та N60P60K60 в основне внесення. Грунт дослідної ділянки — чорнозем типовий потужний середньогумусний. Після збирання попередника, згідно зі схемою досліду, вносили нітроамофоску в дозі 400 кг/га (N60P60K60) та проводили основний обробіток грунту. Передпосівний обробіток включав культивацію на глибину висіву насіння. Протруєне насіння висівали з нормою 5,0 млн схожого насіння на 1 га в оптимальні строки. Після сівби поле прикочували кільчасто-шпоровими котками. Прикореневе підживлення N30 проводили аміачною селітрою у фазі кущіння, а позакореневе N30 — карбамідом у фазі наливання зерна. Урожай збирали за повної стиглості зерна прямим способом. Застосовували інтегрований захист посівів від шкідників, хвороб та бур’янів. Спостереження, обліки та аналізи проводили за загально прийнятими методиками. 

Варіанти досліду розміщували за багатофакторною схемою методом розщеплених ділянок. Вивчали чотири варіанти удобрення ячменю:

Варіант 1: контроль (без добрив);

Варіант 2: основне внесення N60P60K60;

Варіант 3: припосівне внесення N15P15K15 + прикореневе підживлення навесні N30 + позакореневе підживлення у фазі наливання зерна N30;

Варіант 4: основне внесення N60P60K60 + припосівне внесення N15P15K15 + прикореневе підживлення навесні N30 + позакореневе підживлення у фазі наливання зерна N30.

Результати дослідів

Одержані результати досліджень показали, що сорти ячменю ярого ефективно реагували на основне внесення  повного мінерального добрива в дозі N60P60K60. Так, у середньому за роки досліджень за основного внесення N60P60K60 сорт ячменю Звершення забезпечив прибавку врожайності 1,70 т/га, а сорт Бадьорий — 1,49 т/га до контролю (без добрив), де урожайність становила відповідно 3,65 і 3,72 т/га. 

Урожайність сортів ячменю ярого значною мірою залежала як від варіанта удобрення, так і від фактора року. У роки з оптимальним рівнем вологозабезпеченості урожайність була максимальною в обох сортів ячменю і становила, залежно від варіанта удобрення, від 4,05 до 6,09 т/га. У середньому за роки досліджень найбільшу врожайність (від 5,21 до 5,88 т/га) одержано у варіантах, де застосовували основне внесення добрив. 

 

С. Авраменко, канд. с.-г. наук, ст. наук. співробітник, пров. наук. співробітник, докторант,

К. Манько, канд. с.-г. наук,  ст. наук. співробітник,

О. Усов, мол. наук. співробітник,

О. Курилов, аспірант,

О. Бобров, аспірант,

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН

https://mzuri.in.ua/

Інтерв'ю
Юрий Крутько
25 квітня керівнику районної організації ГО «Аграрна самооборона України» в Кропивницького районі Віталію Береговому серед білого дня в обласному центрі спалили автомобіль. Сталося це після того, як «Аграрна самооборона України» втрутилася... Подробнее
Кооперація в агросекторі – це забезпечення зайнятості та соціальної інтеграції.  У світі кооперативи є елементом самодопомоги і отримують преференції від держави. 

1
0