Готуємось до нового врожаю
На території України поширені два типи зберігання зерна: вертикальний (залізобетонний чи металевий силоси) і горизонтальний (склади підлогового зберігання, бурти, токи). Наразі широко застосовують металеві силосні конструкції, які можуть бути діаметром до 35 м і місткістю до 25 тис. м3. Безперечно, під час закладання такого обсягу зерна слід особливу увагу приділяти його належному зберіганню.
На території України поширені два типи зберігання зерна: вертикальний (залізобетонний чи металевий силоси) і горизонтальний (склади підлогового зберігання, бурти, токи). Наразі широко застосовують металеві силосні конструкції, які можуть бути діаметром до 35 м і місткістю до 25 тис. м3. Безперечно, під час закладання такого обсягу зерна слід особливу увагу приділяти його належному зберіганню.
Віталій Марченко, регіональний керівник
з продажу, технолог
ГП «Зернова Столиця»
Нині ведеться багато суперечок щодо доцільності і труднощів зберігання зерна в металевих силосах. Конденсація вологи, злежуваність зернової маси, утруднений повітрообмін зерна, висота падіння — це ті чинники, які негативно впливають на процес зберігання збіжжя в металевих конструкціях. Проте й зберіганню в залізобетонних силосах притаманні майже всі зазначені вище небажані впливи. Виняток стосується лише такого негативного фактора, як конденсація вологи: завдяки низьким теплопровідності бетону і градієнту температур, вона майже не утворюється, що, своєю чергою, поліпшує якість зберігання зерна.
Горизонтальне зберігання зернової маси теж має низку недоліків, але вони, своєю чергою, більше впливають на економічність, аніж на якість зберігання зерна. Склад підлогового зберігання найкраще придатний для олійних культур і кукурудзи.
Категорично стверджувати перевагу якогось одного виду зберігання не можна, як і недоцільно давати однозначну пораду щодо вибору сховища. Але практика диктує таке: для злакових — це силос, а для олійних — склади підлогового зберігання. Кожен із описаних способів зберігання досить успішно використовують на території України. Проте для того, щоб зерно повноцінно зберігалось і не втрачало своєї якості, потрібно ретельно та своєчасно підготувати сховища (елеватор) до зберігання в новому сезоні.
На що слід звернути увагу під час вивільнення сховища від зерна?
— Під час вивантаження зерна зі сховищ вертикального типу варто врахувати такі важливі моменти. Якщо мова йде про металеві силоси, які мають кілька розвантажувальних отворів, то вивантаження силосу потрібно проводити тільки через центральну розвантажувальну лійку, аж поки зерно повністю не вивантажиться, зсипавшись у центрі силосу. Потім можна відкривати бічні засувки. Так само варто взяти до уваги, що під час завантаження такого силосу відбувається процес самосортування, і велика частина сміттєвої домішки збирається біля стінок силосу. Відповідно, під час вивантаження залишків збіжжя із силосу зерно може мати підвищений вміст смітної домішки, особливо в разі кількох повних розвантажувань силосу без його очищення.
Термін підготовки елеватора
— Розпочинати підготовку слід ще задовго до початку збирання та приймання зерна. Так, на кожному елеваторі потрібно підготувати так звану технічну базу, тобто підприємства в міру можливості мають заздалегідь повністю звільнити сховища від зерна, якісно провести фумігацію, ревізію і ремонт транспортних елементів, а за потреби — реконструкцію або технічне переозброєння зберігальних потужностей. Усе залежить від того, які бюджетні кошти були заплановані і виділені керівництвом елеватора на реконструкцію.
Під час перебігу технологічних процесів на підприємстві дуже важливо проводити моніторинг технічного стану транспортно-технологічних потоків для виявлення основних проблемних місць. План проведення ремонтних робіт на майбутній рік потрібно складати протягом усього періоду приймання зерна на елеватор у поточному році. Через те, що гравітаційне та транспортне обладнання схильне до найінтенсивнішого спрацювання, особливу увагу слід приділити саме цим видам обладнання. Технічна служба елеваторного підприємства зобов’язана складати не тільки дефектні акти на ремонт або заміну вузлів устаткування, а й планово-попереджувальні роботи (ППР) задля запобігання його непередбаченим зупинкам через поломки. У зв’язку з сезонністю роботи підприємств особливу увагу варто приділяти завчасному проведенню підготувальних і ремонтних робіт у період зимового простою підприємства. Першою чергою, керівництво підприємства повинно скласти для себе план і затвердити бюджет проведення планових ремонтних робіт та забезпечити їхнє фінансування залежно від орієнтовного бізнес-плану на наступний рік. Для правильного складання бюджету ремонтних робіт потрібно, насамперед, детально вивчити записи в журналі проведення ТО основного обладнання та провести детальний аналіз решти вузлів, що підлягають обслуговуванню і ремонту. Тільки така схема роботи є запорукою успішної безвідмовної експлуатації транспортно-технологічних ліній у період заготівлі зерна.
Одна заковика із низки складнощів, з якими стикаються компанії в період налаштування технічної бази — це завантаженість підприємств, які виробляють елеваторне обладнання. Тож господарства та елеватори, що занадто затягнули з визначенням переліку обладнання, що підлягає заміні, та своєчасним його замовленням, потрапляють у скрутне становище, пов’язане із затримкою термінів його виготовлення та постачання і, крім того, завищеною ціною послуг. Також у період підготування технічної бази (особливо, коли «тисне» час) існує небезпека придбання неякісного обладнання у компаній, що займаються перепродажем виробленого в «гаражних умовах» обладнання, виготовленого без дотримання всіх необхідних етапів виробництва. Тому найоптимальніший час для придбання обладнання, на наш погляд, — це зимовий період (починаючи з листопада) у зв’язку з тим, що підприємства-виробники в цей час володіють вільними виробничими потужностями і зацікавлені взяти роботу за вигідними для замовника цінами.
Важливі нюанси перед запуском обладнання в роботу
— У момент проведення ремонтних робіт слід звернути увагу на такі фактори:
Напрацювання обладнання
Від нього залежить стан усіх «життєво важливих» вузлів устаткування. Тому потрібно постійно контролювати стан підшипникових вузлів на наявність люфтів і мастильних матеріалів, звертати увагу на цілісність корпуса, перевіряти: посадкове місце підшипника, його температуру під час експлуатації (з допомогою тепловізора) та якість обертання (на предмет виявлення заклинювання), стан шарнірних елементів, стан тягових органів (щодо їхнього питомого розтягу, наявності видимих дефектів і пошкоджень). Потрібно провести ревізію всіх ковшів норій, обстежити скребкові конвеєри щодо стану скребків на ланцюгу та корпусні деталі — на наявність потертостей. Необхідно визначити електронним товщиноміром рівень спрацювання корпуса гравітаційного обладнання. Перевірити продуктивність обладнання в цілому.
Перевірка якості технологічного процесу
Рівень і ступінь технічного переозброєння, переоснащення та ремонту кожного технологічного елемента визначає технічна служба підприємства. Якщо якась із цих систем не відповідає нормам і вимогам, то це призводить до порушень роботи, що відчутно впливають на економічність експлуатації обладнання.
Зниження продуктивності (порушення умов завантаження обладнання, сходження тягового органа з відповідного місця руху, збільшення рівня розсипання за межі устаткування, спричинене протиранням корпусу, збій швидкісних режимів роботи обладнання, порушення зчеплення привідного барабана з тяговим органом, проблемне обертання підшипникових вузлів).
Аварійні зупинки (обривання тягового органа, зупинка привідного вузла, заклинювання підшипникових вузлів, руйнування привідних барабанів і зірочок, поломка органів натягування і регулювання, протирання або руйнування корпуса).
Збільшення маси некондиційного (частки пошкодженого внаслідок механічного подрібнення) зерна (збій швидкісних режимів обладнання, порушення умов і геометрії його завантаження та вивантаження, виникнення дисбалансу привідних механізмів, поломка осі тягового органа, збільшення кількості розсипань за межі устаткування).
Підвищення шумових і вібраційних характеристик обладнання (дисбаланс привідних механізмів, руйнування підшипникових вузлів, проковзування тягового органа, порушення регулювання).
Нестабільна робота підприємства свідчить про несправність якоїсь системи або механізму, і тут дрібниць немає, оскільки для злагодженої роботи важливо все — від системи автоматичного контролю до маленького підшипника в транспортері.
Для того, щоб прийняти правильне рішення: самостійно проводити ремонтні роботи або залучати підрядну організацію,— слід попередньо провести моніторинг транспортно-технологічних систем підприємства, про який згадано вище, і тільки після повної оцінки технічного стану підприємства можна судити, чи власними силами проводити дрібний ремонт, чи залучити кваліфікованих підрядників.
Безперечно, підготовку підприємства краще довірити професіоналам, але з обов’язковим контролем виконуваних робіт. Чіткий план і графік виконання робіт — гарантований успіх належної підготовки підприємства до зберігання збіжжя нового врожаю.