Чи є перспектива у нішевих олій?

Україна пишається тим, що є найбільшим в світі експортером соняшникової олії. Ринок розвивається, постійно збільшуються переробні потужності і інвестиції в виробництво соняшникової олії. Хоча з початку століття зростання валового збору соняшнику склало більше 7 разів, а сої більш, ніж в 4 рази, вже зараз між переробниками йде конкуренція за насіння. «Світова ціна на олію низька, український аграрій не хоче продавати за дешево свій вирощений продукт. Наші аграрії змушені працювати в низькорентабельному бізнесі», - зазначає Валерія Шаймухаметова, керівник служби маркетингу і аналітики компанії «Фенікс-Агро». Переробники не виключають, що потужності будуть простоювати через дефіцит сировини. Тому шукають альтернативу основним олійним культурам в т. зв. нішевому сегменті.

Вибух ринку

«За підсумками 2016 року налічується майже $ 19 млрд інвестицій, з яких понад $ 2 млрд - це вкладення в АПК. Звичайно, в першу чергу інвестиції направляютсяв сільське господарство, на другому місці - олійно-жировий комплекс», - підкреслила Валерія Шаймухаметова.

В Україні триває будівництво переробних заводів, розвивається логістика. У 2015 році Allseeds побудував завод потужністю 800 тис. т/рік вартістю $ 200 млн. З 2016 року подібний об'єкт запустив Bunge (потужність переробки 790 тис. т/рік, інвестиції $ 180 млн), а також «Агропродсервіс» (60 тис. т/рік) і «Д-Мікс» (50 тис. т/рік). У нинішньому році очікується відкриття переробного підприємства потужністю до 170 тис. т/рік компанією «Агроліга», обсяг інвестицій в яке склав $ 9 млн. На наступний рік є проекти підприємств «Віктор і К», «Елеваторбудінвест».

Бум будівництва переробних потужностей призвів до того, що річна потужність переробки соняшнику в нашій країні становить 18,5 млн т. Тому виникає гостре питання сировини. За експертними оцінками в 2017-2018 маркетинговому році всередині країни буде перероблено трохи більше 15 млн т соняшника. «Українські переробні потужності завантажені не повністю, десь на 80%, оскільки внутрішній переробник конкурує з експортно-орієнтованими компаніями», - пояснює В. Шаймухаметова Завдяки високим експортним митам соняшник залишається в Україні. Однак, щороку озвучуються ініціативи зі зняття мита.

Де брати сировину для переробки - найактуальніше питання галузі. Як варіант - імпорт, але найближчим часом це навряд чи можливо. «Зараз ми імпортуємо виключно насіння, оскільки в нашій країні селекція не розвинена на достатньому рівні. У 2014 році був прецедент, коли одна українська компанія все-таки імпортувала сою з Бразилії для переробки. На жаль, проект виявився невдалим. На той момент соєвий шрот в основному реалізувався на внутрішньому ринку, а наші тварини не звикли до такої кількості протеїну», - розповіла В. Шаймухаметова.

Переробка нішевих олійних культур

Аналітик «Фенікс-Агро» вважає, що однією з перспективних нішевих культур є олійний льон. З часу незалежності в Україні на нього була введене експортне мито в розмірі 27%. Відповідно, не маючи внутрішньої переробки, аграрії не могли експортувати вироблений продукт, оскільки не могли витримати конкуренцію з Канадою, Росією, Казахстаном, де була нульова ставка.

Це викликало різке зниження посівних площ. З 2010 р експортне мито поступово знижували на 1,5%. У підсумку до 2015 року воно склало 10%, в 2016 - 8,5%.

З 2008 року посіви льону стали поступово зростати. «Всі експерти були впевнені, що як тільки знімуть експортні мита, площі під льоном різко збільшаться, його експортуватимуть і перероблятимуть. Але цього не сталося. З 2015 року посівні площі зупинилися на рівні 65 тис. га, а виробництво - на рівні близько 80-90 тис. т.

Чому не сіють льон

Перша причина ігнорування такої цікавої нішевої культури - не налагоджені канали збуту і відсутність упевненості в ціні. Як вважає В. Шаймухаметова, сільгоспвиробники не розуміють логіки ціноутворення на дану культуру, тоді як по соняшнику кожен аграрій може розповісти, як формується ціна на насіння.

Чому немає впевненості в ціні? Тому що Україна вкрай залежна від зовнішніх ринків. Три світові лідери у виробництві льону - Канада, Росія і Казахстан. Від коливання врожайності та посівних площ в цих країнах в першу чергу залежить і світова ціна на олійну культуру. «Наприклад, в 2015 році ціна льон олійний становила $ 450 за тонну, а в 2016 р - тільки $ 320. Такі коливання роблять вирощування льону для українських аграріїв нецікавим. У свою чергу, переробники відчувають брак сировини. Доводиться з відром бігати по Україні, скуповувати і шукати невеликими обсягами дану сировину», - пояснила аналітик «Фенікс Агро».

Основний гравець на ринку льону сьогодні - експортер. 2/3 насіння відправляються до В'єтнаму і країн ЄС. Переробкою льону в Україні займається вкрай мало підприємств. Найбільші обсяги переробляють Ніжинський і Чернівецький жиркомбінати, «Агросільпром», «Факторія».

Тому і попит на льон невеликий. А сучасний аграрій звик до боротьби за свій продукт: на закупівлю соняшнику до нього щодня надходять десятки пропозицій, тоді як льон нікому не потрібен. Відсутність конкуренції також впливає на ціну.

Як організувати переробку нішевих культур?

Найперспективніший спосіб - співпраця з кооперативами. «В Україні це нововведення, але воно стає все більш і більш популярним. За останні два роки відкрилися досить значні кооперативи, наприклад «Перший український сільськогосподарський кооператив» (ПУСК), який об'єднує 56 сільгосппідприємств із загальним земельним банком в 120 тис. га.

ПУСК відкритий до партнерських відносин, поки у них немає своїх переробних потужностей, але їх відкриття планується. «Сьогодні вони готові працювати з уже існуючими заводами. Вони готові виділити під певне замовлення чималі площі», - додала В. Шаймухаметова.

Існують і інші ефективні об'єднання - «Мрія», «Сварог», де керуюча компанія формує кооператив під свої потреби.

Світлана Цибульська, s.tsybulska@univest-media.com