Переваги диференційованого обробітку ґрунту

Досвідчені агрономи стверджують, що правильний обробіток землі – це найважливіша складова для отримання хорошого врожаю. Про сучасні тенденції в обробітку грунту http://propozitsiya.com розказав Микола Малярчук, доктор с.-г. наук, головний науковий співробітник відділу зрошуваного землеробства Інституту зрошуваного землеробства НААН.

— Які системи обробітку грунту зараз найбільш ефективні?

— У посушливих умовах Південного степу найкраще працює диференційована система основного обробітку ґрунту, де протягом  ротації сівозмін глибока оранка після соняшнику під парове поле з наступною сівбою пшениці озимої чергується з глибоким чизельним розпушуванням під просапні культури – соняшник, сорго зернове, кукурудзу, та мілким (10-14 см) дисковим обробітком під ячмінь озимий або ярий, горох та гірчицю.

Темно-каштанові і каштанові ґрунти з щільністю 1,4-1,45 г/см3 необхідно восени додатково розпушувати з використанням комбінованих знарядь, щоб опади осінньо-зимового періоду могли максимально поглинутися. Виробництво подібних агрегатів налагодило Краснянське спеціалізоване підприємство ТОВ «Агромаш». Це дискова борона БДВП-3,0-0,1, яка в собі поєднує важкі дискові борони з чизельними розпушувачами, що можуть працювати на глибину до 40 см з відстанню між робочими органами 60-70 см. Це підприємство також  налагодило виробництво і чизельних розпушувачівЧГ-40. ЧГ-40-02 та ЧГ-5,5, обладнаних планчастим котком, для безполицевого обробітку ґрунту на глибину від 25 до 40 см. Накопичені за осінньо-зимовий період запаси вологи будуть основою  для формування врожаю  культур у весняно-літній період майбутнього року.

Після просапної культури, під яку був проведений глибокий обробіток, не варто проводити глибоке розпушування ґрунту, а краще застосовувати мілкий або поверхневий обробіток.

Диференційована система обробітку найбільш доцільна на неполивних землях Півдня України. Тобто, протягом ротації сівозміни один раз після соняшника або сорго зернового під чорний пар проводиться глибока оранка, а чизельний глибокий обробіток (понад 24см) доцільно проводити під соняшник і сорго, тоді як дисковий мілкий (10-14см) і поверхневий (6-8см) з використанням дискових лущильників ЛД-8, ЛД- 4 або ЛД-14, ЛД-11, які також виробляє Краснянське спеціалізоване підприємство, краще проводити під пшеницю озиму і ячмінь озимий та ярий після гороху, ріпаку,та однорічних травосумішок на зелений корм.

— Як змінюється система обробітку грунту під впливом глобального потепління?

— Фермери Півдня не мають можливості сіяти ні пшеницю, ні ріпак, окрім як на парових площах. Разом з тим в більшості років зберегти вологу на глибині загортання насіння пшениці озимої (5-6 см), а тим більше ріпаку (3 см), практично неможливо. Наприклад у цьому році продуктивна волога у паровому полі в більшості господарств знаходиться лише на глибині 10-14 см. Висновок один: будуть дощі — буде можливість отримати сходи, а в цьому році на Херсонщині з червня до третьої декади вересня не було жодного продуктивного дощу.

— Яка Ваша думка щодо популярної нині системи землеробства no-till?

— Нещодавно нас відвідувала наукова делегація зі штату Огайо, США, у складі керівника Південного центру Університету штату Огайо доктора наук Тома Варлея і завідувача відділу водних, земельних і біологічних ресурсів Рафіка Іслама. Разом з ними ми відвідали  фермерське господарство «Росток», керівником якого є В’ячеслав Малахов. Він вже більше 10 років застосовує систему no-till.

Господарство розташоване у Верхньорогачицькому районі, де поширені чорноземи південні і чорноземи звичайні зі щільністю 1,1-1,2 г/см3, яка є сприятливою для всіх сільськогосподарських культур, включаючи  навіть овочеві культури, картоплю і  буряки.

В роки з достатнім вологозабезпеченням технологія no-till забезпечує подвійний ефект:  збереження родючості ґрунту і урожай на рівні з класичною системою землеробства. Крім того вона дозволяє економити до 30% і матеріальних і грошових ресурсів.

Але таких результатів господар досяг не одразу. За 10 років він вже разів п’ять змінив усю посівну техніку. До речі, крім сівалок, обприскувачів і комбайнів іншої техніки в парку немає. Усі поля не обробляються, класична оранка частково застосовується на крайових смугах від доріг, щоб було чіткіше видно межу.

Цього року В. Малахов закупив італійську сівалку Gaspardo Gigante для зернових культур, Gaspardo ROMINA для сівби просапних культур (сорго, соняшник). Крім того, є сівалка John Deere 1780 (США) і Supervаlter (Аргентина). Тож американські науковці були дуже здивовані і задоволені тим, що вони побачили в Україні.

З 2007 року на  Асканійській державній сільськогосподарській дослідній станції ІЗЗ НААН експериментально опрацьовують систему землеробства no-till у сівозміні як на неполивних, так і на зрошуваних землях.

До складу культур дослідної 4-пільної сівозміни на зрошенні входять: кукурудза; соя; озима пшениця+післяжнивна травосумішка на зелений корм; ріпак+ горохо-вівсяна сумішка на корм, а до богарної  4-пільної — горох,пшениця озима,сорго зернове, гірчиця. Такі сівозміни поширені на неполивних і зрошуваних землях зони Південного Степу України.

Виходячи з результатів досліджень, ми не можемо сказати, що за системи землеробства no-till отримуємо дуже низький урожай: на зрошуваних землях продуктивність сівозмінної площі складає 9 т/га кормових одиниць. Але за диференційованої, за способами і глибиною,  системи обробітку з двома оранками – під сою і кукурудзу і мілким та поверхневим дисковим обробітком під ріпак і пшеницю озиму забезпечує 11,5 т/га кормових одиниць, або на 27,8 % більше.

Тому товаровиробникам на зрошуваних землях науковці Інституту пропонують не no-till, а обробіток, що ґрунтується на використанні і плугів з полицями, і чизельних розпушувачів, і важких  та легких дискових борін.

Підбирати систему обробітку ґрунту потрібно залежно від його гранулометричного складу, щільності будови,пористості  та набору сільськогосподарських культур у сівозміні.

Ще гірші результати по no-till отримують на темно-каштанових (щільність 1,4-1,5 г/см3) і каштанових (щільність 1,41-1,45 г/см3) ґрунтах на неполивних землях. В таких ґрунтах погано вбирається  вода від атмосферних опадів , а при їх пересиханні  коренева система розгалужуватись не може. Тому їх періодично потрібно розпушувати механічним способом на глибину до 25-45 см.

 Тобто, порада така: підбирати систему обробітку ґрунту потрібно залежно від його гранулометричного складу, щільності будови,пористості  та набору сільськогосподарських культур у сівозміні.

— Зараз дуже поширена практика двопільних сівозмін, монокультур…

— Я проти двопільних сівозмін і проти монокультури, бо це руйнація родючості ґрунту. Як писав видатний німецький вчений Юстус Лібіх: «Причина виникнення і падіння націй полягає в одному і  тому ж – руйнація родючості ґрунту зумовлює їх загибель, а підтримання цієї родючості  - їх життя і процвітання».  Монокультура можлива лише на деградованих - схилових і подових землях шляхом їх залуження злаково-бобовими  сумішками багаторічних трав для випасання великої рогатої худоби і овець та для заготівлі сіна в роки з достатньою кількістю опадів.

В інтенсивних сівозмінах на зрошуваних і неполивних землях про «двопілку» і навіть «трипілку» і мови йти не може, особливо в південній посушливій  сухо-степовій підзоні, до якої відноситься майже вся територія (1,8 млн га) Херсонської області, 1,3 млн га Запорізької, 520 тис га Одеської, 700 тис га Миколаївської та майже 300 тис га Дніпропетровської області. Це південний, сухий степ України, де сума опадів не перевищує 400 мм, тоді як для прикладу, в Центральному і Північному Степу — 650-800 мм, тобто в 2 рази більше.

Коли ми мали колективне великотоварне тваринництво, то в сівозмінах на зрошуваних землях багаторічні трави, насамперед, люцерна, займали до 30%. Наприклад, на Херсонщині під посівами люцерни було 100-120 тис га, а зараз — 8-10 тис га, тобто фактично її немає. Ніхто не турбується про одноосібників, в яких сконцентроване основне поголів’я ВРХ, особливо молочного. Тому проблема сівозмін стоїть дуже гостро. Товаровиробникам  треба переглянути підходи до формування сівозмін. На зрошенні у господарствах будь якої спеціалізації повинні бути сівозміни з багаторічними  бобовими травами.

 — Де місце пару в сівозміні?

 — Зараз пар доцільно використовувати після  крупностеблових культур — соняшника, сорго зернового, кукурудзи — коли земля особливо виснажена, а період розкладання листостеблової маси досягає року. Тому пожнивні рештки доцільно восени заробити в шар ґрунту найбільш стабільного зволоження для активізації ґрунтових мікроорганізмів і нічого не сіяти, а починаючи з весни наступного року обов’язково підтримувати культиваціями або боронуваннями (5-6 разів за весняно-літній період) в чистому від бур’янів і розпушеному (на 5-6 см) стані, а восени при настанні оптимальних строків можна проводити сівбу і отримувати високий урожай продовольчого зерна.  Але біда у тому, що крім стартового добрива (близько 15 кг д. р. азоту, фосфору, калію) зараз більшість товаровиробників не вносить ні гною, ні міндобрив.

Я не розумію жодного товаровиробника, який не вносячи в парове поле ніяких добрив, сіє в кращому випадку пшеницю, якщо не ріпак, а потім соняшник – ось вам і «трипілка». В такому випадку урожай формується за рахунок природної родючості ґрунтів, тому за останні 20-25 років ми маємо зниження вмісту гумусу в ґрунті до рівня від 2,7 до 2,4% на чорноземах південних, а на темно-каштанових ґрунтах такі показники ще гірші — з 2,1 до 1,6%.

Під пар обов’язково потрібно вносити органічні добрива у вигляді гною, соломи зернових культур, стебел кукурудзи, сої, ріпаку та сидератів  - гірчиці та ріпаку,що дає можливість працювати мкроорганізмам, збагачуючи ґрунт на азот, фосфор та калій та інші елементи живлення. На 1 га парового поля 5-пільної сівозміни  бажано вносити 50 т гною. Тоді це можна називати паром, а пар без органіки – це наша біда, фактично – руйнація родючості.

Після правильного пару можна зібрати до 6 т/га високоякісного продовольчого зерна першого класу.

— Чи можна гній під пар замінити сидеральною культурою?

— Так, можна з осені або рано навесні  посіяти гірчицю або ріпак.

— Яку технологію обробітку ґрунту краще всього обирати з точки зору економії?

— Під зернові колосові це поверхневий (6-8 см) і мілкий (12-14 см) безполицевий обробіток з використанням легких дискових знарядь для поверхневого і важких дискових борін — для мілкого. Під просапні культури (соняшник, кукурудза, сорго) — проводити безполицевий обробіток на глибину 16-24 см і 1 раз за ротацію сівозміни під чорний пар — обробіток з обертанням скиби на глибину орного шару і під просапну культуру також 1 раз за ротацію щілювання на 38-40 см. Останнє допоможе зруйнувати  плужну підошву.

У сівозмінах на зрошуваних землях при вирощуванні овочевих культур – томатів, моркви, цибулі та картоплі, а також буряків цукрових звичайно доцільно проводити глибокий основний обробіток з обертанням скиби. Під кукурудзу, сою, соняшник можна застосовувати глибоке чизельне розпушування, під пшеницю озиму, ячмінь озимий та  ячмінь ярий з підсівом люцерни — мілке дискове розпушування. А під проміжні  післяжнивні посіви проса, гречки, однорічних злако-бобових сумішок та кукурудзи на зелений корм можна проводити сівбу в попередньо необроблений грунт з використання спеціальних сівалок для прямої сівби.

— Ваші прогнози щодо подальшої еволюції технологій обробітку грунту в Україні?

— На землях, що входять до складу південного і сухого Степу — в 5 областях України з площею 4125 тис га орних земель — товаровиробники уже освоюють диференційовану систему основного обробітку ґрунту і в найкоротший час повністю на неї перейдуть. На чорноземах звичайних зі сприятливими агрофізичними властивостями орного шару для більшості сільськогосподарських культур поступово буде здійснюватись перехід  на мінімальний і нульовий обробіток з використанням сучасної високопродуктивної посівної техніки.

Землі усього потрібно давати в міру. І чим важчий гранулометричний склад ґрунту, тим він активніше і глибше повинен оброблятися.

Світлана Цибульська, s.tsybulska@univest-media.com