Спецможливості
Статті

BTV крокує по Європі… або Як блютанг грабує фермерів

09.11.2015
491
BTV крокує по Європі… або Як блютанг грабує фермерів фото, ілюстрація

На сьогодні епізоотичний стан щодо блютангу (катаральна лихоманка овець, «синій язик», реовірусна інфекція овець), зокрема в Європі, залишається досить напруженим, унаслідок чого  велика ймовірність занесення його збудника в Україну. Адже наразі є всі передумови для розвитку захворювання: сприйнятливе неімунне поголів’я жуйних тварин та різновидові популяції кровосисних комах — переносників інфекції, які не контролюються на вірусоносійство.

На сьогодні епізоотичний стан щодо блютангу (катаральна лихоманка овець, «синій язик», реовірусна інфекція овець), зокрема в Європі, залишається досить напруженим, унаслідок чого  велика ймовірність занесення його збудника в Україну. Адже наразі є всі передумови для розвитку захворювання: сприйнятливе неімунне поголів’я жуйних тварин та різновидові популяції кровосисних комах — переносників інфекції, які не контролюються на вірусоносійство.

Л. Крюкова
l.kryukova@univest-media.com

Унаслідок летального перебігу інфекції Міжнародне епізоо­тичне бюро (МЕБ) включило блютанг до списку А  — потенційно небезпечних інфекцій, що суттєво впливають на економічний розвиток країни (рис. 1). Так, у Франції спалах блютангу у 2007 році завдав збитків на 1,4, у Нідерландах — близько 85 млн дол. У США щороку витрачають до 30 млн дол. на попередження і боротьбу із цим захворюванням.
Своєю чергою, це передбачає постійний моніторинг за поширенням інфекції, особливо під час переміщення тварин за міжнародної торгівлі. Якщо говорити про економічні збитки від блютангу, то  у первинному вогнищі вони складаються із:
 прямих втрат (загибель, вимушений забій тварин, зниження продуктивності і порушення відтворення стада, обмеження щодо експорту);
 витрат на протиепізоотичні заходи (діагностика, карантинні заходи, вакцинація).
Зокрема, летальність овець за первинного спалаху блютангу може сягати 80–90%, у ензоотичних вогнищах — не перевищувати 30% (здебільшого поміж ягнят). Летальність інших видів тварин у разі захворювання на блютанг не перевищує  30% (спостерігається переважно у молодих та/або виснажених тварин).

Враховувати еволюційні
зміни збудника
Блютанг — трансмісивна інфекція диких та свійських жуйних, що характеризується лихоманкою, некрозом слизової оболонки травного тракту й епітелію вінчика, а також дистрофією скелетних м’язів.
Основним джерелом інфекції є хворі й перехворілі на блютанг тварини, вірусоносійство в яких може тривати до трьох років навіть за наявності вірусоспецифічних антитіл. Найзначнішим резервуаром вірусу вважають ВРХ, у якої інфекція може мати латентний перебіг, і кровосисних комах, в організмі яких вірус здатен «прижитися» на тривалий час та передаватися трансоваріально впродовж декількох поколінь та обумовлювати сезонність спалахів. Спалахи і поширення блютангу в Європі пов’язують із адаптацією збудника до нових умов.
 Слід зазначити, що у природних умовах еволюційні зміни збудника блютангу відбуваються постійно. Значне збільшення джерел інфекції та розширення шляхів багатофакторного горизонтального (контактного — за скупченого утримання та травматизму), вертикального (плацентарного), артифіціального (за проведення діагностичних і профілактичних та лікувальних заходів) шляхів зараження та видових груп сприйнятливих тварин указують на значні зміни екологічної ніші збудника, що важливо враховувати під час епізоотологічного нагляду за цією інфекцією.
 Так, якщо раніше вважали, що вірус блютангу переносять комарі (Aedes lineatopennis) та овечі кровососки (Melophagus ovis), пізніше було доведено роль мокреців (C. obsoletus, C. scoticus, C. pulicaris, C. dewulfi) у передаванні цієї  інфекції, внаслідок чого за короткий час (менше року) це захворювання набуло значного поширення в європейських країнах.
 Поширенню хвороби деякою мірою сприяють і птахи, які здатні переносити кровосисних членистоногих, що раніше живилися кров’ю хворих тварин. Перелітні птахи таким чином можуть бути проміжним ланцюгом, через який відбувається непряма трансмісія вірусу від вірусоносіїв (овець, ВРХ, диких жуйних і гризунів) до сприйнятливих тварин. Цим, можливо, пояснюється раптове виникнення деяких епізоотій.
 Останнім часом проблемного значення набули й інші шляхи передавання збудника. Так, у Брюссельському зоопарку встановлено аліментарний шлях зараження євразійської рисі за згодовування їй абортованих плодів і плаценти жуйних із неблагополучних господарств, що підтверджує трансплацентарний шлях проникнення збудника.

Звідкіля взялась біда?
Захворювання вперше було описано у XIX ст. — виявили його серед овець у Південній Африці, але протягом XX ст. воно поширилося країнами тропічних та субтропічних регіонів (охоплює географічний ареал між широтами 40° на північ та 35° на південь). Фактично спалахи блютангу обмежувались переважно Афри­кан­ським континентом, але починаючи із 1998 року (рис. 2) захворювання реєстрували у Греції, потім — у Туреччині, Алжирі, Марокко (відбулося шляхом занесення кровосисних комах, що є переносниками інфекції, із повітряними потоками з неблагополучних суміжних територій).
Останніми роками, у зв’язку з глобальним потеплінням, ареал поширення цього захворювання простягся на північ (перетнув 50° паралель північної широти). Так, періодичні спалахи блютангу все частіше фіксують у західно-європейських країнах (рис. 3). Особливо ускладнилась епізоотична ситуація в Європі із 2006 року, коли хворобу було виявлено в Португалії та Нідерландах, пізніше — в Бельгії, Німеччині та Франції. За офіційними повідомленнями МЕБ, у 2006–2010 рр. блютанг реєстрували у 25 (!) країнах Європи: Австрії, Албанії, Бельгії, Болгарії, Великій Британії, Голландії, Греції, Данії, Іспанії, Італії, Кіпрі, Люксембурзі, Македонії, Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Польщі, Португалії, Словенії, Угорщині, Хорватії, Чехії, Чорногорії, Швейцарії, Швеції. В цих країнах встановлено циркуляцію шести серотипів (1, 2, 4, 8, 9 і 16) збудника із відомих 24, що поширені у світі. Частіше за все чинниками спалахів блютангу є два його представники — віруси BTV-2 і BTV-8.

 Як поставити діагноз
Діагностику захворювання проводять із урахуванням епізоотичної ситуації, клінічної симптоматики, патологоанатомічних змін та виявлення антитіл до збудника блутангу. Основними серологічними методами діагностики блютангу, рекомендованими МЕБ, є реакція імунодифузії в агарі (РІД) та імуноферментний аналіз (ІФА).
Клінічні і морфологічні ознаки у хворих на блютанг тварин варіюють,  їхня варіабельність залежить від патогенності штаму, індивідуальної резистентності, породи тварин, впливу зовнішніх умов (метеорологічних чинників, сонячної радіації, сезону року тощо).
Після інфікування інкубаційний період в овець становить 1–8 днів, у ВРХ – 5–20, а прояв клінічних ознак спостерігається протягом місяця. Захворювання може призвести до загибелі тварин на 8–10-ту добу. Є ймовірність прихованого перебігу хвороби.  Реєструють гостру, підгостру, хронічну та абортивну форми перебігу хвороби.
 За гострого перебігу хвороби реєструють лихоманку, пригнічення, в’ялість, сонливість, загальну слабкість, ступор, виділення із носової порожнини (серозні, згодом — слизово-гнійні, іноді геморагічні), гіперсалівацію. Через 24–48 год від початку гіпертермії з’являється виражена гіперемія слизової оболонки ротової порожнини, язик набуває синьо-фіолето­вого кольору, по його краях з’являються жовті плями.
На слизовій оболонці спочатку виявляють крапчасті і плямисті крововиливи, ерозії, а згодом — виразки, що призводить до появи гнильного запаху із ротової порожнини. Набряклий язик висувається із рота тварини, губи стають чутливими і болючими на дотик (нижня — дуже відвисає), з’являються струпи навколо ніздрів та губ. Виникають набряки у ділянці голови (вуха, губи), міжщелепового простору, які поширюються на шию і груди.  Через три-п’ять діб після загоєння ушкоджень на слизовій оболонці ротової порожнини і нормалізації температури тіла розвиваються пододерматити (ураження копитець).
Нерідко у хворих тварин спостерігають викривлення шиї, випадання шерсті, кривавий пронос. Відсутність апетиту, специфічні м’язові ураження призводять до різкого виснаження, слабкості, глибокої астенії. Хвороба триває від 6 до 20 діб. Через два-вісім днів після виникнення перших симптомів захворювання може настати загибель тварини.
 За підгострого та хронічного перебігу хвороби всі симптоми розвиваються повільніше й виражені слабше. Характерним є виснаження тварин, сухість і випадання шерсті, ураження кінцівок, що супроводжується кульгавістю. Іноді відмічають спадання рогового черевика і виникнення бронхопневмонії, що спричинено вторинною інфекцією. Тривалість хвороби за підгострого перебігу становить 30–40 діб, за хронічного — до одного року. Оду­жують тварини повільно. Іноді після уявного одужання настає смерть. Вівці часто абортують або народжують нежиттєздатний молодняк. У корів виявляють ураження шкіри дійок молочної залози.
 Абортивний перебіг характеризується незначним підвищенням температури тіла, гіперемією (почервонінням) слизових оболонок ротової порожнини, яка швидко зникає. Інші симптоми хвороби не розвиваються. Такий перебіг хвороби характерний для овець більш стійких порід, ВРХ та кіз — після щеплення. У ВРХ хвороба іноді супроводжується зниженням надоїв за задовільного загального стану організму.
Раннє виявлення заражених тварин та вчасне видалення їх зі стада може значно знизити наслідки хвороби завдяки зменшенню вірусного навантаження, а також запобігає поширенню хвороби контроль експорту потенційно інфікованих тварин. Останнє може бути дуже серйозною проблемою, оскільки перебіг інфекції без будь-яких проявів клінічних ознак та симптомів може тривати до 100 днів.

Стратегія цільової вакцинації себе не виправдовує?
У зв’язку з ускладненою епізоотичною ситуацією щодо блютангу в країнах Європи активно обговорюються заходи щодо попередження та ліквідації цього захворювання. Особливо актуальною у цьому питанні є вакцинопрофілактика.  Так, для проведення вакцинації сприйнятливого до блютангу поголів’я обрано вакцини Zulvac8 (Fort Dodge), BTVPUR-8 (Merual), BlUEVAC-8 (із Z Veterinaria S.A., Іспанія). Запропоновані бі- (проти BTV-1 та BTV-8 і BTV-1 та BTV-4) та полівалентні (проти BTV-10, 11 та 17 серотипів) вакцини зарубіжного виробництва (Colorado Serum Compani та Poultri Health Laboratories). Без­печ­ніші інактивовані вакцини, якими щеплюють ВРХ у Великій Британії, Іспанії, Франції та інших країнах Європи. Разом із тим, вчені і практики досі не дійшли єдиної думки щодо того, яких тварин треба вакцинувати проти блютангу: тільки з негативною реакцією чи все стадо1.
Достатнього досвіду щодо вакцинопрофілактики поки не накопичено, оскільки, попри напружений післявакцинальний імунітет, не виключається приховане вірусоносійство. Окрім того, імунітет у тварин виробляється тільки проти вакцинних штамів, тоді як може циркулювати зовсім інший серотип вірусу. Із досвіду вакцинації у країнах Євросоюзу відомо, що своєчасне щеплення не менше 80% сприйнятливого до хвороби поголів’я значно поліпшує епізоо­тичну ситуацію та запобігає подальшому поширенню вірусу блютангу.

Що — окрім вакцини?
Для уникнення загрози передавання збудника тваринам через кровосисних комах обов’язково проводять заходи, направлені на знищення стаціонарних ареалів мешкання комах — переносників інфекції. Так, слід захищати тварин від укусів комах за допомогою репелентів, а у тваринницьких приміщеннях проводити систематичну профілактичну дезінсекцію.
 Одним із важливих заходів запобігання занесенню блютангу є заборона увезення тварин, харчових продуктів тваринного походження, сперми, яйцеклітин, ембріонів із країн та регіонів, неблагополучних щодо цієї хвороби. Їхній імпорт можливий лише за відповідності вимогам санітарного кодексу щодо наземних тварин МЕБ, що підтверджується ветеринарним сертифікатом про благополуччя стада стосовно блютангу. Імпортоване поголів’я обов’яз­­­ково утримують у 30-добовому карантині, із дворазовим — на 7-му і 21-шу добу — серологічним контролем за ІФА на наявність специфічних антитіл і в ПЛР — на виявлення генетичного матеріалу вірусу, причому обов’язково у повторних дослідженнях.
 Тварин-вірусоносіїв позбуваються безкровним методом та спалюють, а всіх інших — забивають на м’ясо­ком­бінатах у кінці зміни.
 Для профілактики хвороби в ензоотичних щодо цього захворювання країнах рекомендується скошувати траву в низинах, переводити тварин для випасання на підвищені ділянки або розміщувати худобу на ночівлю у приміщення, вільні від комарів, застосовуючи репеленти. За виникнення захворювання забороняють проводити стрижку овець. Хворих овець мітять, ізолюють і забивають безкровним методом, решту — вакцинують.
 Виводити тварин на пасовище дозволено лише після попередньої обробки їх засобами, що забезпечують захист від укусів комах. У разі постановки тварин на стійлове утримання після закінчення випасання проводять їхній  обов’язковий клінічний огляд.
В Україні заходи із боротьби і профілактики цього захворювання регламентуються відповідною Інструк­цією щодо профілактики та боротьби з блютангом.

Інтерв'ю
Во­ло­ди­мир Яков­чук, ге­не­раль­ний ди­рек­тор Євраліс Се­менс Ук­раї­на
Ге­не­раль­ний ди­рек­тор ТОВ «Євраліс Се­менс Ук­раї­на» Во­ло­ди­мир Яков­чук розповідає про новинки французького насінницького бренда сезону-2017 та «закулісне» життя компанії.
Восени 2018-го гіпермаркет «Ашан Україна» запускає проект «Фермерські товари» - на полицях магазинів будуть продаватися продукти, поставлені безпосередньо українськими фермерами. Про те, як

1
0