Захист посівів від бур’янів: проблеми сьогодення
На сьогодні зміна клімату на планеті є встановленим фактом і не викликає сумніву, тому людство вимушене пристосовуватись до життя в нових умовах та шукати шляхи уповільнення цього процесу. Україна не є винятком і вже на собі відчуває наслідки глобального потепління, які проявляються підвищенням температури повітря, контрастом температурного режиму, нерівномірністю розподілення опадів, виникненням посух, повеней, злив та градобоїв. До того ж межа, що відокремлює зони нестійкого та недостатнього зволоження, поступово зміщується на північ.
Одним із секторів економіки, що впритул стикається із цією проблемою, є сільське господарство, адже вирощування культур напряму залежить від природно-кліматичних умов регіону. Тому перед аграрною наукою постає ціла низка завдань, вирішення яких має забезпечити розробку та створення нових систем ведення землеробства в умовах нестачі вологи. Одним із таких завдань є пошук шляхів удосконалення захисту посівів від бур’янів.
Видове різноманіття бур’янів у посівах сільськогосподарських культур змінюється під впливом багатьох факторів, серед яких обробіток грунту, вид сівозміни, норми та строки внесення добрив, гербіцидів, спосіб (суцільний, широкорядний) та строки сівби культури, її біологічні особливості, запаси насіння бур’янів у орному шарі. На всі ці фактори можна впливати, а також використовувати їх для управління бур’яновим компонентом агрофітоценозу. Наприклад, якщо у зоні недостатнього зволоження вирощувати цукрові буряки у короткоротаційній сівозміні з чорним паром, то засміченість бурёянами зменшуватиметься у 1,3–1,9 раза порівняно із посівами у сівозміні з багаторічними травами, у 1,5–2,6 — з кукурудзою на силос і у 2,0–2,7 раза порівняно із дворічним посівом озимої пшениці в одному полі. Водночас можна спрогнозувати зміни у структурі забур’яненості посівів цукрових буряків: так, за плодозмінної та зернопаропросапної сівозмін переважатимуть малорічні дводольні бур’яни — 66–96 та 86–97%, відповідно. У посівах зернопросапної сівозміни, за умови внесення достатньої кількості добрив, також домінують дводольні бур’яни (84–87%), а за зменшення кількості удобрення підвищується частка однорічних злакових. Якщо ж передпопередником цукрових буряків у сівозміні є кукурудза на зелений корм (просапна сівозміна), то у посівах на удобрених фонах слід очікувати зменшення частки дводольних бур’янів до 49–56% та підвищення однодольних до 44–51% (тобто практично порівну). Якщо ж добрива не вносити, то у посівах цукрових буряків такої сівозміни частка однорічних злаків зростає до 61%. Експериментальним шляхом встановлено вплив агротехнічних факторів на рівень забур’яненості різних культур, і застосування відповідних рекомендацій сприяє очищенню полів від сегетальної флори.
Також на зміни у видовому та кількісному складі бур’янів суттєвий вплив справляють погодно-кліматичні умови вегетаційного періоду. І хоча вплинути на цей фактор неможливо, для постійного вдосконалення системи захисту посівів від бур’янів украй потрібен ретельний моніторинг сільськогосподарських посівів на предмет встановлення рясності та видового складу диких рослин. Результати спостережень також можуть слугувати для вчасного забезпечення запобіжних заходів за витіснення аборигенних видів інвазійними та виявлення угруповань адвентивних і резистентних бур’янів. За твердженнями міжнародних експертів, поширення інвазійних видів бур`янів у глобальному масштабі є другою за значущістю причиною зникнення аборигенних видів, на першому місці — антропогенне забруднення навколишнього середовища.
В Україні з-поміж видів бур`янів, які добре пристосувались та масово поширюються територією і водночас пригнічують інші види, можна виділити амброзію полинолисту (Ambrоsia artemisiifоlia), борщівник Сосновського (Heraclеum sosnоwskyi), ваточник cирійський (Asclepias syriaca), золотарник канадський (Solidаgo canadеnsis), нетребу ельбінську (Xanthium albinum), чорнощир нетреболистий (Cyclachaena xanhtiifolia (Nutt.) Fresen). До того ж більшості зазначених видів рослин бур`янів властиві отруйні та алергенні якості.
Під впливом підвищення температури повітря та переміщення межі зони Степу на північ спостерігається поширення у цьому напрямку видів бур’янів, які ще донедавна вважали типовими тільки для цієї зони. Перш за все, це однорічні бур’яни із родини Тонконогових (Poaceae) або Злакових (Gramineae), які завдяки своїм біологічним і фізіологічним особливостям пристосовані до умов степової зони і можуть витримувати тривалу посуху. Так, за даними М.П. Косолапа, у посівах зернових культур степової зони масово поширився посухостійкий бур’ян бромус покрівельний (Bromus tectorum), який двадцять років тому практично не траплявся. Водночас цей вид швидко розширює ареал свого заселення на південь лісостепової зони. Потенційно небезпечним для районів лісостепової та поліської зон є бур`ян ценхрус якірцевий (Cenchrus pauciflorus), який наразі виявлено у південних та східних регіонах, але він має високі адаптаційні можливості. Серед інших бур’янів можна назвати портулак городній (Portаlaca olerаcea), мак дикий (Papaver rhoeas), свинорий пальчастий (Cynodon dactylon).
На сьогодні серед способів захисту посівів культур від бур’янів максимально швидкий ефект забезпечують гербіциди, що обумовлює їхнє масове застосування у посівах. Але вирішити проблему засміченості у такий спосіб не зовсім вдалося, адже рослини бур’янів пристосовуються до виживання у екстремальних умовах і утворюють резистентні популяції, які здатні витримувати дію гербіцидів. Із таким явищем стикаються землероби багатьох країн світу, і Україна не є винятком. На земній кулі резистентні види бур’янів виявлено в Австралії, Європі, Північній Америці, а також у деяких районах Африки, Китаю, Південної Америки. За даними іспанських дослідників, найчастіше стійкість до гербіцидів виробляють такі бур’яни: пажитниця жорстка (Lolium rigidum), вівсюг (Avena fatua), щириця звичайна (Amaranthus retroflexus), лобода біла (Chenopodium album), мишій зелений (Setaria viridis), плоскуха польова (Echinochloa crus-galli), елевзина індійська (Eleusine indica), кохія вінична (Kochia scoparia), пушняк канадський (Conyza canadensis), щириця гібридна (Amaranthus hibridus). Наприклад, у Англії стикнулися із проблемою масового засмічення посівів зернових культур однодольним видом бур’яну Alopecurus myosuroides (чорна трава), проти якого не діє жодна відома наразі діюча речовина гербіцидів. Наявність на 1 м2 100 колосків цього бур’яну зменшує врожайність культури на 1 т/га. Про серйозність такої ситуації свідчить той факт, що спроби впродовж двадцяти років знайти спосіб розв’язати цю проблему залишаються безуспішними.
Бур’яни виробляють стійкість до синтетичних ауксинів уже через декілька років після початку їхнього використання, а найбільша кількість біотипів у світі стійкі до триазинів та інгібіторів АLS. Крім цього, є резистентні популяції до амідів, сечовини, інгібіторів ACC, динітроанілінів, гліцинів (Heap, Powels, Preston, 2006).
Оскільки альтернативи гербіцидам поки немає, для запобігання резистентності бур’янів і збереження ефективності гербіцидів важливо не нехтувати профілактичними методами. Перш за все — це використання гербіцидів для боротьби з бур`яном із різними діючими речовинами, недопущення повторного внесення одного і того самого препарату впродовж двох і більше років поспіль, використання сумішей гербіцидів із різними діючими речовинами, застосування мінімальних норм внесення гербіцидів. З огляду на те, що спектр діючих речовин досить обмежений, а розробка нових форм є складним і тривалим процесом, варто поєднувати застосування гербіцидів для боротьби з бур`яном з іншими, давно відомими, способами управління бур’яновим компонентом, наприклад науково обгрунтованою сівозміною та оптимальним обробітком грунту. Проведення таких заходів, крім запобігання виникненню стійких до гербіцидів популяцій бур’янів, матиме позитивний вплив на довкілля, адже сприятиме зменшенню пестицидного навантаження. Крім того, мінімальні дози препаратів не викликають фітоцидного ефекту на рослини культури, тобто вдається уникнути стресів, що сприяє збереженню врожаю. Використовуючи запобіжні прийоми для боротьби з бур`яном, можна попередити небажані явища, що набагато простіше, ніж у майбутньому змінювати підходи до управління бур’яновим компонентом агрофітоценозів.
Ю. Іоніцой, канд. с.-г. наук,
І. Шам, канд. с.-г. наук,
ТОВ «Агроскоп Інтернешнл»
Інформація для цитування
Захист посівів від бур’янів: проблеми сьогодення/ Ю. Іоніцой, І. Шам // Пропозиція/ — 2014. — № 10. — С. 76-81