Спецможливості
Агрохімія

Підживлення винограднику

24.02.2017
6403
Підживлення винограднику фото, ілюстрація

Особ­ли­вості міне­раль­но­го жив­лен­ня ви­но­град­них план­тацій у різних ґрун­то­во-кліма­тич­них умо­вах, з од­но­го бо­ку, не­роз­рив­но пов’язані з ре­аль­ни­ми прак­тич­ни­ми за­хо­да­ми що­до підтри­ман­ня або навіть підви­щен­ня ро­дю­чості ґрунтів шля­хом пра­виль­ної ор­ганізації ут­ри­ман­ня ґрун­ту та за­сто­су­ван­ня відповідної си­с­те­ми до­б­рив. З дру­го­го — як свідчить ба­га­товіко­вий інтуїтив­но-прак­тич­ний досвід ви­но­гра­дарів-ама­торів, без ура­ху­ван­ня на­пря­му ви­ко­ри­с­тан­ня май­бут­нь­о­го вро­жаю та особ­ли­во­с­тей міне­раль­но­го жив­лен­ня рос­ли­ни не­мож­ли­во сфор­му­ва­ти оп­ти­маль­ну си­с­те­му удо­б­рен­ня ґрун­ту для кож­ної ок­ре­мо взя­тої план­тації.

 

 

Ви­но­град — це ба­га­торічна рос­ли­на, то­му впро­довж сво­го жит­тя він рос­те й пло­до­но­сить на од­но­му місці. На відміну від од­норічних куль­тур, які ви­ро­щу­ють у сівозміні, ви­но­град­на рос­ли­на про­тя­гом усь­о­го жит­тя ви­но­сить із ґрун­ту одні й ті самі еле­мен­ти жив­лен­ня; по­тре­бує як постійної (в пев­них ме­жах) ре­акції ґрун­то­во­го роз­чи­ну — pH, так і до­пу­с­ти­мої кон­цен­т­рації лег­ко­роз­чин­них со­лей та інших, цілком од­но­знач­них, ґрун­то­вих умов.

Роз­ви­ток су­час­но­го ви­но­гра­дар­ст­ва знач­ною мірою за­ле­жить від при­дат­ності ґрунтів для йо­го ви­ро­щу­ван­ня. Для ви­но­гра­ду відповідність ге­но­ти­пу рос­лин (сор­то­вих особ­ли­во­с­тей) умо­вам їхньо­го зро­с­тан­ня й роз­вит­ку має ви­нят­ко­ве зна­чен­ня. Оскільки кущі ви­но­гра­ду є ба­га­торічни­ми, по­мил­ки у ви­борі місця за­кла­дан­ня ви­но­град­ників мо­жуть про­яви­ти се­бе навіть че­рез 10–15 років. У су­часній тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ви­но­гра­ду са­ме оп­тимізація міне­раль­но­го жив­лен­ня є ос­нов­ним фак­то­ром підви­щен­ня про­дук­тив­ності на­са­д­жень.

Життєвий цикл про­мис­ло­вих ви­но­град­ників поділя­ють на три періоди: до всту­пу в пло­до­но­шен­ня, по­чат­ко­ве та ак­тив­не пло­до­но­шен­ня. Ко­жен період ха­рак­те­ри­зується своїми особ­ли­во­с­тя­ми рос­ту й роз­вит­ку і, як наслідок, ви­мо­га­ми до міне­раль­но­го жив­лен­ня ви­но­град­них кущів.

Зга­дані ви­ще за­ко­номірності рос­ту й роз­вит­ку ви­но­град­но­го ку­ща для різних ґрун­то­во-кліма­тич­них умов, які дослідним шля­хом бу­ли вста­нов­лені вче­ни­ми ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїро­ва», ста­ли ос­но­вою ме­то­ди­ки за­сто­су­ван­ня до­б­рив для цієї куль­ту­ри. Во­на при­зна­че­на для то­го, щоб за до­по­мо­гою відповідних доз і пра­виль­них співвідно­шень еле­ментів жив­лен­ня спря­му­ва­ти роз­ви­ток рос­лин на фор­му­ван­ня вро­жаю за­да­ної кількості та якості за збе­ре­жен­ня на­яв­ної ро­дю­чості ґрунтів.

Май­же всі сор­ти для хо­ро­шо­го рос­ту та от­ри­ман­ня вро­жаю відповідної якості по­тре­бу­ють лег­ких ґрунтів із пев­ною кількістю по­жив­них ре­чо­вин і ви­со­кою во­до­про­никністю й до­б­рою ае­рацією. На та­ких ґрун­тах коріння для ди­хан­ня от­ри­мує до­стат­ню кількість кис­ню з повітря, роз­ви­ває ви­со­ку ак­тивність, що за­без­пе­чує рос­ли­ну по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, потрібни­ми для стійко­го роз­вит­ку. 

Те­пер де­тальніше роз­криємо зна­чен­ня де­я­ких еле­ментів жив­лен­ня в жит­­­­­ті ви­но­град­ної рос­ли­ни. До речі, в умо­вах Мол­до­ви,  1 т ви­­но­­­­град­них грон що­­річно ви­но­сить із ґрун­ту 5–8 кг азо­ту, 1,5–2,5 — фо­с­фо­ру, 5–7 кг калію, 50–70 г заліза, 10–15 г — хло­ру, 15 г — мар­ган­цю, 8 г — бо­ру, 40 г — міді, 6 г — цин­ку, 0,28 г — ко­баль­ту й 0,06 г молібде­ну.

Азот 

Є най­важ­ливішим ком­по­нен­том міне­раль­но­го жив­лен­ня ви­но­град­ни­ку. Азот­не жив­лен­ня поліпшує стан та ак­тивність фо­то­син­те­тич­но­го апа­ра­ту й при­ско­рює рос­тові про­це­си. За до­стат­ньої кількості азо­ту рос­ли­ни до­б­ре рос­туть навіть в умо­вах хо­лод­ної вес­ни. Збільшен­ня в ґрунті за­галь­ної кількості за­сво­ю­ва­но­го азо­ту сприяє поліпшен­ню зовнішньо­го ви­гля­ду рос­лин, особ­ли­во в першій по­ло­вині ве­ге­тації; зу­мов­лює швид­кий ріст листків і мо­ло­дих па­гонів. На­весні пе­ре­ва­жан­ня азот­но­го жив­лен­ня над інши­ми хімічни­ми еле­мен­та­ми сприяє при­ско­ре­но­му роз­вит­ку бру­нь­ок.Дефіцит азоту

Над­ли­шок азо­ту за до­стат­ньої во­ло­го­­­­­­за­без­пе­че­ності сти­му­лює надмірний роз­ви­ток листків, що зу­мов­лює їхнє са­мо­затінен­ня. В та­ко­му разі погіршу­ють­ся мож­ли­вості по­даль­шо­го ви­ко­­­­рис­тан­ня вже за­своєних рос­ли­ною ве­ли­ких кілько­с­тей азо­ту. Над­лиш­ко­вий азот по­чи­нає на­ко­пи­чу­ва­ти­ся в ній у ви­гляді нітратів, що, своєю чер­гою, ще більше зни­жує про­дук­тив­ну ро­бо­ту листків.

Зай­ве азот­не жив­лен­ня сприяє та­кож бурх­ли­во­му рос­ту па­гонів, від чо­го тка­ни­ни ло­зи ста­ють нещільни­ми й ураз­ли­ви­ми що­до хво­роб та мо­ро­зу, ко­ефіцієнт пло­до­но­шен­ня та­кож помітно зни­жується. Ли­с­тя на­бу­ває тем­но-зе­ле­но­го за­барв­лен­ня, яго­ди збільшу­ють­ся в розмірах і ста­ють во­дя­ни­с­ти­ми. Ве­ли­ка кількість азо­ту, особ­ли­во на­прикінці літа, за­три­мує дозріван­ня ягід і ло­зи. Це та­кож впли­ває на якість ви­на: во­но на­бу­ває трав’яни­с­то­го сма­ку, по­га­но освітлюється, ура­жується хво­ро­ба­ми.

Не­га­тив­но по­зна­чається на ви­но­граді й не­ста­ча азо­ту: уповільнюється ріст кущів, ви­ни­кає не­до­роз­ви­нен­ня грон і ли­с­тя. Ос­таннє стає блідим, а ча­с­ти­на йо­го відми­рає.

Ди­наміка по­гли­нан­ня азо­ту рос­ли­ною на­пря­му за­ле­жить од­но­час­но й від по­треб над­зем­ної ча­с­ти­ни, й від рос­ту та роз­вит­ку ко­ре­не­вої си­с­те­ми (рис. 1). Ріст ко­ренів сповільнюється після роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок і три­ває аж до по­чат­ку цвітіння. Про­тя­гом цьо­го періоду за­па­си азо­ту з ко­ренів ре­у­тилізу­ють­ся в ли­с­тя, що роз­ви­вається, і то­му по­гли­нан­ня азо­ту з ґрун­ту не­знач­не. Пік спо­жи­ван­ня рос­ли­ною ґрун­то­во­го азо­ту по­чи­нається з фа­зи її по­вно­го цвітіння та три­ває до фа­зи дозріван­ня ягід. Це за ча­сом збігається з періодом найінтен­сивнішо­го рос­ту ко­ренів. По­чи­на­ю­чи з фа­зи дозріван­ня ягід та до фа­зи технічної стиг­лості ви­но­гра­ду (зби­ран­ня вро­жаю) азот аку­му­люється в ос­нов­но­му в ба­га­торічній де­ре­вині, звідки потім у ве­ли­ких кілько­с­тях над­хо­дить до од­норічних па­гонів, що про­дов­жу­ють визріва­ти. В цей період по­гли­нан­ня азо­ту з ґрун­ту є не­знач­ним.

Після зби­ран­ня вро­жаю азот про­дов­жує на­ко­пи­чу­ва­тись у зи­му­ю­чих ор­га­нах, пе­ре­важ­но в ре­зуль­таті відто­ку з ли­с­тя й па­гонів, хо­ча до тре­ти­ни азо­ту в цей час рос­ли­на мо­же по­гли­на­ти з ґрун­ту, особ­ли­во в рай­о­нах із три­ва­лим теп­лим літом, де ко­рені про­дов­жу­ють рос­ти й після зби­ран­ня вро­жаю. Цей за­пас­ний азот за­без­пе­чує ре­зерв для по­чат­ко­во­го рос­ту па­гонів на­ступ­но­го се­зо­ну і має важ­ли­ве зна­чен­ня для пе­ре­зимівлі рос­ли­ни.

За да­ни­ми вітчиз­ня­них уче­них, у про­хо­лод­них регіонах зі знач­ним рівнем вес­ня­них опадів азотні до­б­ри­ва не слід вно­си­ти до роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок че­рез мож­ливість ви­ми­ван­ня у ґрун­тові во­ди знач­ної кількості нітратів. Най­кра­ще вно­си­ти їх пе­ред цвітінням та до по­чат­ку дозріван­ня ягід. Од­нак в умо­вах теп­ло­го кліма­ту вне­сен­ня азо­ту після зби­ран­ня вро­жаю теж мо­же бу­ти до­сить ефек­тив­ним, оскільки збільшує йо­го за­па­си в зи­му­ю­чих ор­га­нах. Цей азот рос­ли­на ви­ко­ри­с­тає на­ступ­ної вес­ни.

Азот важ­ли­вий для ви­но­гра­ду, при­зна­че­но­го для ви­роб­ництва ви­на. За низь­ко­го вмісту азо­ту в суслі фер­мен­тація пе­ребіга­ти­ме ду­же повільно, а за ви­со­ко­го — за­над­то швид­ко. Швид­ка фер­мен­тація при­зве­де до от­ри­ман­ня низь­ко­якісно­го ви­на, особ­ли­во — в чер­во­них сортів ви­но­гра­ду.

Фо­с­фор 

По­ряд з азо­том фосфор та­кож відіграє ве­ли­ку роль у житті ви­но­град­них рос­лин. У різних ор­га­нах ку­ща вміст азо­ту й фо­с­фо­ру пе­ре­бу­ває при­близ­но в співвідно­шенні 10:3; при­чо­му роз­поділ фо­с­фо­ру нерівномірний. Цей еле­мент вхо­дить до скла­ду нук­ле­о­про­теїдів, фер­ментів, гор­монів, вітамінів. Для син­те­зу білків, жирів, крох­ма­лю, са­ха­ро­зи потрібна енергія, дже­ре­лом якої є про­це­си фо­с­фо­ри­лю­ван­ня й де­фо­с­фо­ри­лю­ван­ня цукрів. Фо­с­фор має ве­ли­ке зна­чен­ня і для запліднен­ня квіток. Нор­маль­не за­без­пе­чен­ня рос­лин фо­с­фо­ром сприяє ран­нь­о­му цвітінню, при­ско­рює визріван­ня ягід і де­ре­ви­ни па­гонів, збільшує ко­ефіцієнт пло­до­но­шен­ня та ак­тивізує ріст ко­ре­не­вої си­с­те­ми.

Не­ста­ча фо­с­фо­ру, на­впа­ки, по­слаб­лює ріст па­гонів, ли­с­тя й грон. Із зовнішніх оз­нак не­стачі фо­с­фо­ру у ви­но­гра­ду мож­на відзна­чи­ти скру­чу­ван­ня країв ли­ст­ко­вої пла­с­тин­ки та її фіоле­то­ве за­барв­лен­ня.Дефіцит фосфору

Як вид­но з рис. 2, біологічний мак­си­мум по­тре­би рос­ли­ни в фо­с­фор­но­му жив­ленні для рос­ту й роз­вит­ку ли­с­тя та па­гонів на­стає на по­чат­ку серп­ня, а потім різко (для па­гонів) іде на зни­жен­ня, оскільки са­ме в цей період ак­тивізується по­гли­нан­ня фо­с­фо­ру з ґрун­ту всією ма­сою вро­жаю, що по­чи­нає до­сти­га­ти. Але як тільки він визрів та був зібра­ний, ви­но­град­на рос­ли­на збільшує інтен­сивність на­ко­пи­чен­ня фо­с­фо­ру в зи­му­ючі ор­га­ни для за­без­пе­чен­ня по­треб на­ступ­но­го се­зо­ну.

Калій 

Калій містить­ся пе­ре­важ­но в мо­ло­дих ор­га­нах рос­лин. Цим еле­мен­том ба­га­те ли­с­тя, але найбільша кількість калію зо­се­ре­д­же­на в ор­га­нах розмно­жен­ня. У рос­ли­нах цей ма­к­ро­еле­мент пе­ре­бу­ває го­ло­вним чи­ном у во­до­роз­чинній формі.

Чітко про­яв­ляється по­зи­тив­на дія калію на син­тез мо­но­цукрів та їхнє пе­ре­тво­рен­ня на складніші вуг­ле­во­ди з по­даль­шим пе­ре­су­ван­ням рос­ли­ною. Калій підви­щує во­до­ут­ри­му­валь­ну здатність плаз­ми клітин та зни­жує її в’язкість. Оп­ти­маль­на за­без­пе­ченість рос­лин калієм підви­щує син­тез вітамінів. Калію у ви­но­градній лозі знач­но більше, ніж в інших пло­до­вих рос­ли­нах. Він при­ско­рює дозріван­ня ягід і ло­зи.

За до­стат­ньої кількості калію по­си­люється га­лу­жен­ня ко­ренів, поліпшується ди­фе­ренціація клітин ло­зи. Ос­тан­ня стає більшою мірою по­су­хо- й мо­ро­зостійкою. Калій підви­щує цу­к­ристість і зни­жує кис­лотність со­ку ягід. На­ко­пи­чу­ю­чись у першій по­ло­вині ве­ге­тації в листі, калій ра­зом з інши­ми по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми в період дозріван­ня ягід пе­ре­хо­дить у гре­бені, яго­ди й насіння.
Не­ста­ча калію по­ру­шує ди­хан­ня рос­лин, при­зво­дить до зни­жен­ня фо­с­фор­но­го обміну й змен­шен­ня вмісту нук­ле­о­тидів; по­слаб­лює стійкість рос­лин до гриб­них за­хво­рю­вань; ли­с­тя на­бу­ває блідо­го за­барв­лен­ня, йо­го кінчи­ки відми­ра­ють.Дефіцит калію

Як вид­но з рис. 3, біологічний мак­си­мум по­тре­би в калійно­му жив­ленні для ли­с­тя й па­гонів на­стає на­прикінці черв­ня, а потім до­сить помітно (це сто­сується па­гонів) іде на зни­жен­ня. Цепо­яс­нюється тим, що са­ме в цей період ак­тивізується по­гли­нан­ня калію з ґрун­ту всією ма­сою вро­жаю, що по­чи­нає визріва­ти. Але як тільки вро­жай визрів та був зібра­ний, ви­но­град­на рос­ли­на збільшує інтен­сивність на­ко­пи­чен­ня калію в зи­му­ючі ор­га­ни для за­без­пе­чен­ня по­треб на­ступ­но­го се­зо­ну.

Кальцій 

Кальцій на­ко­пи­чується ли­ше в старіючих ор­­га­нах рос­лин — у мо­ло­дих ча­с­ти­нах, які ще ак­тив­но рос­туть, йо­го знач­но мен­ше. Роль кальцію в рос­ли­нах пов’яза­на з йо­го уча­с­тю в обміні вуг­ле­водів і білків та за­без­пе­ченні нор­маль­них умов роз­вит­ку ко­ре­не­вої си­с­те­ми. По­тре­ба в ньо­му в перші періоди рос­ту є не­ве­ли­кою. Во­на про­яв­ляється більшою мірою пізніше, з по­тов­щен­ням клітин­них стінок і ней­т­­­ралізацією щав­ле­вої кис­ло­ти, що в другій по­ло­вині ве­ге­тації по­чи­нає ак­тив­но ут­во­рю­ва­ти­ся в рос­ли­нах. Ви­но­град­на рос­ли­на містить кальцій у формі вуг­ле­кис­лих, фо­с­фор­но­кис­лих та щав­ле­во­­­кис­лих со­лей. До речі, вва­жа­ють, що са­­­­­­­­­ме кальцій усу­ває шкідли­вий вплив над­­­лишків магнію в ґрунті.

Не­ста­ча кальцію особ­ли­во по­зна­чається на роз­вит­ку ко­ренів. Візу­аль­ний про­яв бра­ку кальцію на ли­ст­ках ха­рак­те­ри­зується по­явою ко­рич­не­вих плям, після чо­го во­ни відми­ра­ють. Кальцій сприяє пе­ре­тво­рен­ню по­гли­не­них рос­ли­ною нітратів на ор­ганічні азотні спо­лу­ки. За не­стачі кальцію спо­с­теріга­ють усі оз­на­ки азот­но­го го­ло­ду­ван­ня, а от­же, з ог­ля­ду на це кальцій відіграє пев­ну роль в азот­но­му обміні.

Магній

Магній є скла­до­вою ча­с­ти­ною хло­рофілів. Він впли­ває на окис­лю­валь­но-відновні про­це­си в обміні ре­чо­вин, чим і по­яс­нюється по­тре­ба в ньо­му. У рос­лині магнію ду­же ма­ло. Найбільша йо­го кількість містить­ся в мо­ло­дих па­го­нах. Не­ста­ча магнію більшою мірою про­яв­ляється на кис­лих піща­них і супіща­них ґрун­тах. Про­те й над­ли­шок магнію шкідли­вий для рос­лин. Не­га­тив­ний йо­го вплив усу­вається відповідни­ми до­за­ми кальцію. Дефіцит магнію

Залізо 

Залізо бе­ре участь в окис­лю­валь­но-віднов­них про­це­сах, сприяє ут­во­рен­ню хло­рофілу й вхо­дить до скла­ду де­я­ких ди­халь­них фер­ментів. Залізне го­ло­ду­ван­ня рос­лин най­частіше про­яв­ляється на кар­бо­нат­них і сільно­кар­бо­нат­них ґрун­тах. У та­ко­му разі рос­ли­ни ура­жу­ють­ся хло­ро­зом, у ре­зуль­таті чо­го ли­ст­ки по­сту­по­во жовтіють і відми­ра­ють.

Сірка 

Сірка вхо­дить до скла­ду де­я­ких білків, аміно­кис­лот, вітамінів і фер­ментів. Спо­лу­ки сірки є енер­ге­тич­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, чим по­яс­нюється їхній тісний зв’язок із за­галь­ним обміном сірки в рос­лин­но­му ор­ганізмі. Рос­ли­ни ви­но­гра­ду містять до­сить знач­ну кількість цьо­го еле­мен­та.

Мікроеленти

По­ряд із ма­к­ро­еле­мен­та­ми, для нор­маль­но­го рос­ту й роз­вит­ку ви­но­град­ної рос­ли­ни потрібні та­кож і мікро­е­ле­мен­ти: бор, мар­га­нець, цинк, молібден. Ос­нов­на роль мікро­е­ле­ментів по­ля­гає в підви­щенні ак­тив­ності різних фер­ментів, які ка­талізу­ють біохімічні про­це­си, що протіка­ють у рос­ли­нах. Не­ста­ча або по­вна відсутність мікро­е­ле­ментів у міне­раль­но­му жив­ленні рос­лин здатні спри­чи­ни­ти низ­ку різних неінфекційних за­хво­рю­вань, а че­рез по­ру­шен­ня обміну ре­чо­вин навіть при­зве­с­ти до за­ги­белі ок­ре­мо­го ку­ща. Та­кож мікро­е­ле­мен­ти відігра­ють важ­ли­ву роль у бо­ротьбі з де­я­ки­ми гриб­ни­ми й бак­теріаль­ни­ми хво­ро­ба­ми.

Вис­нов­ки

Вне­сен­ня фо­с­фор­но-калійних до­б­рив поліпшує ріст і роз­ви­ток рос­лин ви­но­гра­ду, підви­щує їхню стійкість про­ти не­спри­ят­ли­вих умов, збільшує на­ко­пи­чен­ня цукрів, аро­ма­тич­них ре­чо­вин і барв­ників.

Нор­ми до­б­рив потрібно ко­рек­ту­ва­ти за­леж­но від во­ло­го­за­без­пе­че­ності місця ви­ро­щу­ван­ня ви­но­гра­ду. Так, у зоні до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня по­тре­ба ви­но­град­ників у до­б­ри­вах знач­но збільшується, а їхня окупність уро­жаєм зро­с­тає більшою мірою порівня­но з ви­ро­щу­ван­ням ви­но­гра­ду в зоні не­до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня.

Че­рез складність взаємовідно­син у си­с­темі ґрунт — рос­ли­на не­мож­ли­во да­ти універ­сальні ре­ко­мен­дації що­до удо­б­рен­ня ок­ре­мо взя­то­го ви­но­град­ни­ку. На­при­клад, на піща­них ґрун­тах, які ма­ють дефіцит азо­ту, ці до­б­ри­ва обов’яз­ко­во слід вно­си­ти, аби за­без­пе­чи­ти по­даль­ший нор­маль­ний роз­ви­ток ло­зи й от­ри­ма­ти ви­со­ко­якісний ви­но­град. А от на більш важ­ких ґрун­тах вне­сен­ня азо­ту у ви­со­ких до­зах мо­же при­зве­с­ти до ак­тивізації ве­ге­та­тив­но­го рос­ту за ра­ху­нок ре­про­дук­тив­ної фа­зи, що не­га­тив­но по­зна­чить­ся на якісних по­каз­ни­ках.

Ріст, роз­ви­ток і пло­до­но­шен­ня ви­но­град­но­го ку­ща за­ле­жать від за­без­пе­че­ності йо­го потрібни­ми для нор­маль­ної ве­ге­тації по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми. Як не­ста­ча, так і над­ли­шок будь-яко­го з еле­ментів жив­лен­ня здатні спри­чи­ни­ти по­ру­шен­ня життєвих функцій рос­ли­ни і навіть її за­ги­бель. 

Для раціональ­но­го за­сто­су­ван­ня ма­к­ро- та мікро­до­б­рив вар­то, перш за все, з’ясу­ва­ти кількісний і якісний вміст еле­ментів міне­раль­но­го жив­лен­ня в ґрунті. І тільки після от­ри­ман­ня ре­зуль­татів аналізів мож­на прий­ма­ти рішен­ня що­до удо­б­рен­ня рос­лин.

Будь-які си­с­те­ми удо­б­рен­ня ґрун­ту під план­таціями ви­но­гра­ду слід роз­роб­ля­ти ок­ре­мо для кож­но­го кон­крет­но­го ви­пад­ку з ура­ху­ван­ням да­них аналізу ґрун­ту й рос­лин­ної діаг­но­с­ти­ки.

А. Кузь­мен­ко, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник, Є. Кузь­мен­ко, канд. с.-г. на­ук, ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїро­ва»

 

Інформація для цитування

Особ­ли­вості міне­раль­но­го жив­лен­ня ви­но­град­ників / А. Кузь­мен­ко, Є. Кузь­мен­ко // Пропозиція. — 2017. — № 2. — С. 168-171

Інтерв'ю
 Стручков
В Україні практично відсутнє власне виробництво ЗЗР. Попит на цю продукцію задовольняється завдяки імпорту. Економічна криза спричинила збільшення фальсифікату засобів захисту рослин. 
Юрий Крутько
25 квітня керівнику районної організації ГО «Аграрна самооборона України» в Кропивницького районі Віталію Береговому серед білого дня в обласному центрі спалили автомобіль. Сталося це після того, як «Аграрна самооборона України» втрутилася... Подробнее

1
0