Спецможливості
Агрохімія

Підживлення винограднику

24.02.2017
7062
Підживлення винограднику фото, ілюстрація

Особ­ли­вості міне­раль­но­го жив­лен­ня ви­но­град­них план­тацій у різних ґрун­то­во-кліма­тич­них умо­вах, з од­но­го бо­ку, не­роз­рив­но пов’язані з ре­аль­ни­ми прак­тич­ни­ми за­хо­да­ми що­до підтри­ман­ня або навіть підви­щен­ня ро­дю­чості ґрунтів шля­хом пра­виль­ної ор­ганізації ут­ри­ман­ня ґрун­ту та за­сто­су­ван­ня відповідної си­с­те­ми до­б­рив. З дру­го­го — як свідчить ба­га­товіко­вий інтуїтив­но-прак­тич­ний досвід ви­но­гра­дарів-ама­торів, без ура­ху­ван­ня на­пря­му ви­ко­ри­с­тан­ня май­бут­нь­о­го вро­жаю та особ­ли­во­с­тей міне­раль­но­го жив­лен­ня рос­ли­ни не­мож­ли­во сфор­му­ва­ти оп­ти­маль­ну си­с­те­му удо­б­рен­ня ґрун­ту для кож­ної ок­ре­мо взя­тої план­тації.

 

 

Ви­но­град — це ба­га­торічна рос­ли­на, то­му впро­довж сво­го жит­тя він рос­те й пло­до­но­сить на од­но­му місці. На відміну від од­норічних куль­тур, які ви­ро­щу­ють у сівозміні, ви­но­град­на рос­ли­на про­тя­гом усь­о­го жит­тя ви­но­сить із ґрун­ту одні й ті самі еле­мен­ти жив­лен­ня; по­тре­бує як постійної (в пев­них ме­жах) ре­акції ґрун­то­во­го роз­чи­ну — pH, так і до­пу­с­ти­мої кон­цен­т­рації лег­ко­роз­чин­них со­лей та інших, цілком од­но­знач­них, ґрун­то­вих умов.

Роз­ви­ток су­час­но­го ви­но­гра­дар­ст­ва знач­ною мірою за­ле­жить від при­дат­ності ґрунтів для йо­го ви­ро­щу­ван­ня. Для ви­но­гра­ду відповідність ге­но­ти­пу рос­лин (сор­то­вих особ­ли­во­с­тей) умо­вам їхньо­го зро­с­тан­ня й роз­вит­ку має ви­нят­ко­ве зна­чен­ня. Оскільки кущі ви­но­гра­ду є ба­га­торічни­ми, по­мил­ки у ви­борі місця за­кла­дан­ня ви­но­град­ників мо­жуть про­яви­ти се­бе навіть че­рез 10–15 років. У су­часній тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ви­но­гра­ду са­ме оп­тимізація міне­раль­но­го жив­лен­ня є ос­нов­ним фак­то­ром підви­щен­ня про­дук­тив­ності на­са­д­жень.

Життєвий цикл про­мис­ло­вих ви­но­град­ників поділя­ють на три періоди: до всту­пу в пло­до­но­шен­ня, по­чат­ко­ве та ак­тив­не пло­до­но­шен­ня. Ко­жен період ха­рак­те­ри­зується своїми особ­ли­во­с­тя­ми рос­ту й роз­вит­ку і, як наслідок, ви­мо­га­ми до міне­раль­но­го жив­лен­ня ви­но­град­них кущів.

Зга­дані ви­ще за­ко­номірності рос­ту й роз­вит­ку ви­но­град­но­го ку­ща для різних ґрун­то­во-кліма­тич­них умов, які дослідним шля­хом бу­ли вста­нов­лені вче­ни­ми ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїро­ва», ста­ли ос­но­вою ме­то­ди­ки за­сто­су­ван­ня до­б­рив для цієї куль­ту­ри. Во­на при­зна­че­на для то­го, щоб за до­по­мо­гою відповідних доз і пра­виль­них співвідно­шень еле­ментів жив­лен­ня спря­му­ва­ти роз­ви­ток рос­лин на фор­му­ван­ня вро­жаю за­да­ної кількості та якості за збе­ре­жен­ня на­яв­ної ро­дю­чості ґрунтів.

Май­же всі сор­ти для хо­ро­шо­го рос­ту та от­ри­ман­ня вро­жаю відповідної якості по­тре­бу­ють лег­ких ґрунтів із пев­ною кількістю по­жив­них ре­чо­вин і ви­со­кою во­до­про­никністю й до­б­рою ае­рацією. На та­ких ґрун­тах коріння для ди­хан­ня от­ри­мує до­стат­ню кількість кис­ню з повітря, роз­ви­ває ви­со­ку ак­тивність, що за­без­пе­чує рос­ли­ну по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, потрібни­ми для стійко­го роз­вит­ку. 

Те­пер де­тальніше роз­криємо зна­чен­ня де­я­ких еле­ментів жив­лен­ня в жит­­­­­ті ви­но­град­ної рос­ли­ни. До речі, в умо­вах Мол­до­ви,  1 т ви­­но­­­­град­них грон що­­річно ви­но­сить із ґрун­ту 5–8 кг азо­ту, 1,5–2,5 — фо­с­фо­ру, 5–7 кг калію, 50–70 г заліза, 10–15 г — хло­ру, 15 г — мар­ган­цю, 8 г — бо­ру, 40 г — міді, 6 г — цин­ку, 0,28 г — ко­баль­ту й 0,06 г молібде­ну.

Азот 

Є най­важ­ливішим ком­по­нен­том міне­раль­но­го жив­лен­ня ви­но­град­ни­ку. Азот­не жив­лен­ня поліпшує стан та ак­тивність фо­то­син­те­тич­но­го апа­ра­ту й при­ско­рює рос­тові про­це­си. За до­стат­ньої кількості азо­ту рос­ли­ни до­б­ре рос­туть навіть в умо­вах хо­лод­ної вес­ни. Збільшен­ня в ґрунті за­галь­ної кількості за­сво­ю­ва­но­го азо­ту сприяє поліпшен­ню зовнішньо­го ви­гля­ду рос­лин, особ­ли­во в першій по­ло­вині ве­ге­тації; зу­мов­лює швид­кий ріст листків і мо­ло­дих па­гонів. На­весні пе­ре­ва­жан­ня азот­но­го жив­лен­ня над інши­ми хімічни­ми еле­мен­та­ми сприяє при­ско­ре­но­му роз­вит­ку бру­нь­ок.Дефіцит азоту

Над­ли­шок азо­ту за до­стат­ньої во­ло­го­­­­­­за­без­пе­че­ності сти­му­лює надмірний роз­ви­ток листків, що зу­мов­лює їхнє са­мо­затінен­ня. В та­ко­му разі погіршу­ють­ся мож­ли­вості по­даль­шо­го ви­ко­­­­рис­тан­ня вже за­своєних рос­ли­ною ве­ли­ких кілько­с­тей азо­ту. Над­лиш­ко­вий азот по­чи­нає на­ко­пи­чу­ва­ти­ся в ній у ви­гляді нітратів, що, своєю чер­гою, ще більше зни­жує про­дук­тив­ну ро­бо­ту листків.

Зай­ве азот­не жив­лен­ня сприяє та­кож бурх­ли­во­му рос­ту па­гонів, від чо­го тка­ни­ни ло­зи ста­ють нещільни­ми й ураз­ли­ви­ми що­до хво­роб та мо­ро­зу, ко­ефіцієнт пло­до­но­шен­ня та­кож помітно зни­жується. Ли­с­тя на­бу­ває тем­но-зе­ле­но­го за­барв­лен­ня, яго­ди збільшу­ють­ся в розмірах і ста­ють во­дя­ни­с­ти­ми. Ве­ли­ка кількість азо­ту, особ­ли­во на­прикінці літа, за­три­мує дозріван­ня ягід і ло­зи. Це та­кож впли­ває на якість ви­на: во­но на­бу­ває трав’яни­с­то­го сма­ку, по­га­но освітлюється, ура­жується хво­ро­ба­ми.

Не­га­тив­но по­зна­чається на ви­но­граді й не­ста­ча азо­ту: уповільнюється ріст кущів, ви­ни­кає не­до­роз­ви­нен­ня грон і ли­с­тя. Ос­таннє стає блідим, а ча­с­ти­на йо­го відми­рає.

Ди­наміка по­гли­нан­ня азо­ту рос­ли­ною на­пря­му за­ле­жить од­но­час­но й від по­треб над­зем­ної ча­с­ти­ни, й від рос­ту та роз­вит­ку ко­ре­не­вої си­с­те­ми (рис. 1). Ріст ко­ренів сповільнюється після роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок і три­ває аж до по­чат­ку цвітіння. Про­тя­гом цьо­го періоду за­па­си азо­ту з ко­ренів ре­у­тилізу­ють­ся в ли­с­тя, що роз­ви­вається, і то­му по­гли­нан­ня азо­ту з ґрун­ту не­знач­не. Пік спо­жи­ван­ня рос­ли­ною ґрун­то­во­го азо­ту по­чи­нається з фа­зи її по­вно­го цвітіння та три­ває до фа­зи дозріван­ня ягід. Це за ча­сом збігається з періодом найінтен­сивнішо­го рос­ту ко­ренів. По­чи­на­ю­чи з фа­зи дозріван­ня ягід та до фа­зи технічної стиг­лості ви­но­гра­ду (зби­ран­ня вро­жаю) азот аку­му­люється в ос­нов­но­му в ба­га­торічній де­ре­вині, звідки потім у ве­ли­ких кілько­с­тях над­хо­дить до од­норічних па­гонів, що про­дов­жу­ють визріва­ти. В цей період по­гли­нан­ня азо­ту з ґрун­ту є не­знач­ним.

Після зби­ран­ня вро­жаю азот про­дов­жує на­ко­пи­чу­ва­тись у зи­му­ю­чих ор­га­нах, пе­ре­важ­но в ре­зуль­таті відто­ку з ли­с­тя й па­гонів, хо­ча до тре­ти­ни азо­ту в цей час рос­ли­на мо­же по­гли­на­ти з ґрун­ту, особ­ли­во в рай­о­нах із три­ва­лим теп­лим літом, де ко­рені про­дов­жу­ють рос­ти й після зби­ран­ня вро­жаю. Цей за­пас­ний азот за­без­пе­чує ре­зерв для по­чат­ко­во­го рос­ту па­гонів на­ступ­но­го се­зо­ну і має важ­ли­ве зна­чен­ня для пе­ре­зимівлі рос­ли­ни.

За да­ни­ми вітчиз­ня­них уче­них, у про­хо­лод­них регіонах зі знач­ним рівнем вес­ня­них опадів азотні до­б­ри­ва не слід вно­си­ти до роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок че­рез мож­ливість ви­ми­ван­ня у ґрун­тові во­ди знач­ної кількості нітратів. Най­кра­ще вно­си­ти їх пе­ред цвітінням та до по­чат­ку дозріван­ня ягід. Од­нак в умо­вах теп­ло­го кліма­ту вне­сен­ня азо­ту після зби­ран­ня вро­жаю теж мо­же бу­ти до­сить ефек­тив­ним, оскільки збільшує йо­го за­па­си в зи­му­ю­чих ор­га­нах. Цей азот рос­ли­на ви­ко­ри­с­тає на­ступ­ної вес­ни.

Азот важ­ли­вий для ви­но­гра­ду, при­зна­че­но­го для ви­роб­ництва ви­на. За низь­ко­го вмісту азо­ту в суслі фер­мен­тація пе­ребіга­ти­ме ду­же повільно, а за ви­со­ко­го — за­над­то швид­ко. Швид­ка фер­мен­тація при­зве­де до от­ри­ман­ня низь­ко­якісно­го ви­на, особ­ли­во — в чер­во­них сортів ви­но­гра­ду.

Фо­с­фор 

По­ряд з азо­том фосфор та­кож відіграє ве­ли­ку роль у житті ви­но­град­них рос­лин. У різних ор­га­нах ку­ща вміст азо­ту й фо­с­фо­ру пе­ре­бу­ває при­близ­но в співвідно­шенні 10:3; при­чо­му роз­поділ фо­с­фо­ру нерівномірний. Цей еле­мент вхо­дить до скла­ду нук­ле­о­про­теїдів, фер­ментів, гор­монів, вітамінів. Для син­те­зу білків, жирів, крох­ма­лю, са­ха­ро­зи потрібна енергія, дже­ре­лом якої є про­це­си фо­с­фо­ри­лю­ван­ня й де­фо­с­фо­ри­лю­ван­ня цукрів. Фо­с­фор має ве­ли­ке зна­чен­ня і для запліднен­ня квіток. Нор­маль­не за­без­пе­чен­ня рос­лин фо­с­фо­ром сприяє ран­нь­о­му цвітінню, при­ско­рює визріван­ня ягід і де­ре­ви­ни па­гонів, збільшує ко­ефіцієнт пло­до­но­шен­ня та ак­тивізує ріст ко­ре­не­вої си­с­те­ми.

Не­ста­ча фо­с­фо­ру, на­впа­ки, по­слаб­лює ріст па­гонів, ли­с­тя й грон. Із зовнішніх оз­нак не­стачі фо­с­фо­ру у ви­но­гра­ду мож­на відзна­чи­ти скру­чу­ван­ня країв ли­ст­ко­вої пла­с­тин­ки та її фіоле­то­ве за­барв­лен­ня.Дефіцит фосфору

Як вид­но з рис. 2, біологічний мак­си­мум по­тре­би рос­ли­ни в фо­с­фор­но­му жив­ленні для рос­ту й роз­вит­ку ли­с­тя та па­гонів на­стає на по­чат­ку серп­ня, а потім різко (для па­гонів) іде на зни­жен­ня, оскільки са­ме в цей період ак­тивізується по­гли­нан­ня фо­с­фо­ру з ґрун­ту всією ма­сою вро­жаю, що по­чи­нає до­сти­га­ти. Але як тільки він визрів та був зібра­ний, ви­но­град­на рос­ли­на збільшує інтен­сивність на­ко­пи­чен­ня фо­с­фо­ру в зи­му­ючі ор­га­ни для за­без­пе­чен­ня по­треб на­ступ­но­го се­зо­ну.

Калій 

Калій містить­ся пе­ре­важ­но в мо­ло­дих ор­га­нах рос­лин. Цим еле­мен­том ба­га­те ли­с­тя, але найбільша кількість калію зо­се­ре­д­же­на в ор­га­нах розмно­жен­ня. У рос­ли­нах цей ма­к­ро­еле­мент пе­ре­бу­ває го­ло­вним чи­ном у во­до­роз­чинній формі.

Чітко про­яв­ляється по­зи­тив­на дія калію на син­тез мо­но­цукрів та їхнє пе­ре­тво­рен­ня на складніші вуг­ле­во­ди з по­даль­шим пе­ре­су­ван­ням рос­ли­ною. Калій підви­щує во­до­ут­ри­му­валь­ну здатність плаз­ми клітин та зни­жує її в’язкість. Оп­ти­маль­на за­без­пе­ченість рос­лин калієм підви­щує син­тез вітамінів. Калію у ви­но­градній лозі знач­но більше, ніж в інших пло­до­вих рос­ли­нах. Він при­ско­рює дозріван­ня ягід і ло­зи.

За до­стат­ньої кількості калію по­си­люється га­лу­жен­ня ко­ренів, поліпшується ди­фе­ренціація клітин ло­зи. Ос­тан­ня стає більшою мірою по­су­хо- й мо­ро­зостійкою. Калій підви­щує цу­к­ристість і зни­жує кис­лотність со­ку ягід. На­ко­пи­чу­ю­чись у першій по­ло­вині ве­ге­тації в листі, калій ра­зом з інши­ми по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми в період дозріван­ня ягід пе­ре­хо­дить у гре­бені, яго­ди й насіння.
Не­ста­ча калію по­ру­шує ди­хан­ня рос­лин, при­зво­дить до зни­жен­ня фо­с­фор­но­го обміну й змен­шен­ня вмісту нук­ле­о­тидів; по­слаб­лює стійкість рос­лин до гриб­них за­хво­рю­вань; ли­с­тя на­бу­ває блідо­го за­барв­лен­ня, йо­го кінчи­ки відми­ра­ють.Дефіцит калію

Як вид­но з рис. 3, біологічний мак­си­мум по­тре­би в калійно­му жив­ленні для ли­с­тя й па­гонів на­стає на­прикінці черв­ня, а потім до­сить помітно (це сто­сується па­гонів) іде на зни­жен­ня. Цепо­яс­нюється тим, що са­ме в цей період ак­тивізується по­гли­нан­ня калію з ґрун­ту всією ма­сою вро­жаю, що по­чи­нає визріва­ти. Але як тільки вро­жай визрів та був зібра­ний, ви­но­град­на рос­ли­на збільшує інтен­сивність на­ко­пи­чен­ня калію в зи­му­ючі ор­га­ни для за­без­пе­чен­ня по­треб на­ступ­но­го се­зо­ну.

Кальцій 

Кальцій на­ко­пи­чується ли­ше в старіючих ор­­га­нах рос­лин — у мо­ло­дих ча­с­ти­нах, які ще ак­тив­но рос­туть, йо­го знач­но мен­ше. Роль кальцію в рос­ли­нах пов’яза­на з йо­го уча­с­тю в обміні вуг­ле­водів і білків та за­без­пе­ченні нор­маль­них умов роз­вит­ку ко­ре­не­вої си­с­те­ми. По­тре­ба в ньо­му в перші періоди рос­ту є не­ве­ли­кою. Во­на про­яв­ляється більшою мірою пізніше, з по­тов­щен­ням клітин­них стінок і ней­т­­­ралізацією щав­ле­вої кис­ло­ти, що в другій по­ло­вині ве­ге­тації по­чи­нає ак­тив­но ут­во­рю­ва­ти­ся в рос­ли­нах. Ви­но­град­на рос­ли­на містить кальцій у формі вуг­ле­кис­лих, фо­с­фор­но­кис­лих та щав­ле­во­­­кис­лих со­лей. До речі, вва­жа­ють, що са­­­­­­­­­ме кальцій усу­ває шкідли­вий вплив над­­­лишків магнію в ґрунті.

Не­ста­ча кальцію особ­ли­во по­зна­чається на роз­вит­ку ко­ренів. Візу­аль­ний про­яв бра­ку кальцію на ли­ст­ках ха­рак­те­ри­зується по­явою ко­рич­не­вих плям, після чо­го во­ни відми­ра­ють. Кальцій сприяє пе­ре­тво­рен­ню по­гли­не­них рос­ли­ною нітратів на ор­ганічні азотні спо­лу­ки. За не­стачі кальцію спо­с­теріга­ють усі оз­на­ки азот­но­го го­ло­ду­ван­ня, а от­же, з ог­ля­ду на це кальцій відіграє пев­ну роль в азот­но­му обміні.

Магній

Магній є скла­до­вою ча­с­ти­ною хло­рофілів. Він впли­ває на окис­лю­валь­но-відновні про­це­си в обміні ре­чо­вин, чим і по­яс­нюється по­тре­ба в ньо­му. У рос­лині магнію ду­же ма­ло. Найбільша йо­го кількість містить­ся в мо­ло­дих па­го­нах. Не­ста­ча магнію більшою мірою про­яв­ляється на кис­лих піща­них і супіща­них ґрун­тах. Про­те й над­ли­шок магнію шкідли­вий для рос­лин. Не­га­тив­ний йо­го вплив усу­вається відповідни­ми до­за­ми кальцію. Дефіцит магнію

Залізо 

Залізо бе­ре участь в окис­лю­валь­но-віднов­них про­це­сах, сприяє ут­во­рен­ню хло­рофілу й вхо­дить до скла­ду де­я­ких ди­халь­них фер­ментів. Залізне го­ло­ду­ван­ня рос­лин най­частіше про­яв­ляється на кар­бо­нат­них і сільно­кар­бо­нат­них ґрун­тах. У та­ко­му разі рос­ли­ни ура­жу­ють­ся хло­ро­зом, у ре­зуль­таті чо­го ли­ст­ки по­сту­по­во жовтіють і відми­ра­ють.

Сірка 

Сірка вхо­дить до скла­ду де­я­ких білків, аміно­кис­лот, вітамінів і фер­ментів. Спо­лу­ки сірки є енер­ге­тич­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, чим по­яс­нюється їхній тісний зв’язок із за­галь­ним обміном сірки в рос­лин­но­му ор­ганізмі. Рос­ли­ни ви­но­гра­ду містять до­сить знач­ну кількість цьо­го еле­мен­та.

Мікроеленти

По­ряд із ма­к­ро­еле­мен­та­ми, для нор­маль­но­го рос­ту й роз­вит­ку ви­но­град­ної рос­ли­ни потрібні та­кож і мікро­е­ле­мен­ти: бор, мар­га­нець, цинк, молібден. Ос­нов­на роль мікро­е­ле­ментів по­ля­гає в підви­щенні ак­тив­ності різних фер­ментів, які ка­талізу­ють біохімічні про­це­си, що протіка­ють у рос­ли­нах. Не­ста­ча або по­вна відсутність мікро­е­ле­ментів у міне­раль­но­му жив­ленні рос­лин здатні спри­чи­ни­ти низ­ку різних неінфекційних за­хво­рю­вань, а че­рез по­ру­шен­ня обміну ре­чо­вин навіть при­зве­с­ти до за­ги­белі ок­ре­мо­го ку­ща. Та­кож мікро­е­ле­мен­ти відігра­ють важ­ли­ву роль у бо­ротьбі з де­я­ки­ми гриб­ни­ми й бак­теріаль­ни­ми хво­ро­ба­ми.

Вис­нов­ки

Вне­сен­ня фо­с­фор­но-калійних до­б­рив поліпшує ріст і роз­ви­ток рос­лин ви­но­гра­ду, підви­щує їхню стійкість про­ти не­спри­ят­ли­вих умов, збільшує на­ко­пи­чен­ня цукрів, аро­ма­тич­них ре­чо­вин і барв­ників.

Нор­ми до­б­рив потрібно ко­рек­ту­ва­ти за­леж­но від во­ло­го­за­без­пе­че­ності місця ви­ро­щу­ван­ня ви­но­гра­ду. Так, у зоні до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня по­тре­ба ви­но­град­ників у до­б­ри­вах знач­но збільшується, а їхня окупність уро­жаєм зро­с­тає більшою мірою порівня­но з ви­ро­щу­ван­ням ви­но­гра­ду в зоні не­до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня.

Че­рез складність взаємовідно­син у си­с­темі ґрунт — рос­ли­на не­мож­ли­во да­ти універ­сальні ре­ко­мен­дації що­до удо­б­рен­ня ок­ре­мо взя­то­го ви­но­град­ни­ку. На­при­клад, на піща­них ґрун­тах, які ма­ють дефіцит азо­ту, ці до­б­ри­ва обов’яз­ко­во слід вно­си­ти, аби за­без­пе­чи­ти по­даль­ший нор­маль­ний роз­ви­ток ло­зи й от­ри­ма­ти ви­со­ко­якісний ви­но­град. А от на більш важ­ких ґрун­тах вне­сен­ня азо­ту у ви­со­ких до­зах мо­же при­зве­с­ти до ак­тивізації ве­ге­та­тив­но­го рос­ту за ра­ху­нок ре­про­дук­тив­ної фа­зи, що не­га­тив­но по­зна­чить­ся на якісних по­каз­ни­ках.

Ріст, роз­ви­ток і пло­до­но­шен­ня ви­но­град­но­го ку­ща за­ле­жать від за­без­пе­че­ності йо­го потрібни­ми для нор­маль­ної ве­ге­тації по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми. Як не­ста­ча, так і над­ли­шок будь-яко­го з еле­ментів жив­лен­ня здатні спри­чи­ни­ти по­ру­шен­ня життєвих функцій рос­ли­ни і навіть її за­ги­бель. 

Для раціональ­но­го за­сто­су­ван­ня ма­к­ро- та мікро­до­б­рив вар­то, перш за все, з’ясу­ва­ти кількісний і якісний вміст еле­ментів міне­раль­но­го жив­лен­ня в ґрунті. І тільки після от­ри­ман­ня ре­зуль­татів аналізів мож­на прий­ма­ти рішен­ня що­до удо­б­рен­ня рос­лин.

Будь-які си­с­те­ми удо­б­рен­ня ґрун­ту під план­таціями ви­но­гра­ду слід роз­роб­ля­ти ок­ре­мо для кож­но­го кон­крет­но­го ви­пад­ку з ура­ху­ван­ням да­них аналізу ґрун­ту й рос­лин­ної діаг­но­с­ти­ки.

А. Кузь­мен­ко, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник, Є. Кузь­мен­ко, канд. с.-г. на­ук, ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїро­ва»

 

Інформація для цитування

Особ­ли­вості міне­раль­но­го жив­лен­ня ви­но­град­ників / А. Кузь­мен­ко, Є. Кузь­мен­ко // Пропозиція. — 2017. — № 2. — С. 168-171

Інтерв'ю
В Україні дедалі частіше говорять про смерть аграрної науки, і про неефективність роботи НААН. Про можливі варіанти виходу науки із кризи та про перспективні розробки науковців у інтерв`ю propozitsiya
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее

1
0