Соя: фітофаги вже «в роботі»

Соя залишається важливою високорентабельною сільськогосподарською культурою. Основним із факторів впливу на її врожайність є шкідливі організми. Щороку фітофаги знижують її врожай на 12–30 %, а за відсутності заходів захисту — на всі 50 %. Серед шкідників «пальму першості» з року в рік очолюють такі види (масштаби шкодочинності, звісно, залежать від погодних умов).

Бульбочкові довгоносики (Sitona lineatus L., Sitona crinitus Hrbst., інші). Як правило, заселення посівів фітофагом відбувається наприкінці квітня — початку травня.

За посушливої теплої погоди і температури ґрунту 10…12 °С імаго довгоносиків виходять на поверхню, а за температури 20 °С розпочнеться їхній літ. У другій половині травня з’являються личинки, які живляться корінням лободових бур’янів, осоту рожевого, берізки, дикорослих мальвових. На переважній більшості площ шкідники не мають господарського значення, проте не виключено зрідження сходів внаслідок їхнього живлення. В умовах відсутності дощів та за високих температур на початкових етапах вегетації сої, можливе осередкове підвищення чисельності та шкодочинності цього фітофага особливо у фазу сходів – 2–3 трійчастих листків. Інтенсивніше заселяються шкідником крайові смуги полів та межі забур’янених полів та лісосмуг. Шкідливість їх також залежатиме від строків сівби та зволоженості ґрунту.

Листогризучі совки (совка-гамма (Autographa gamma L.), бавовникова (Helicoverpa armigera Hb.) заселяють сою від фази бутонізації до дозрівання бобів повсюди на чималих площах зони вирощування культури. На динаміку чисельності листогризучих совок впливають умови перезимівлі, температурні показники літа, наявність квітучої рослинності в період харчування метеликів. Вирішальне значення має підвищена відносна вологості повітря.

Збільшення площ під соєю сприяє прискореному заселенню посівів домінуючими шкідниками. Зокрема, заселення рослин сої павутинним кліщем (Tetranychus urticae Koch) здебільшого розпочинається у фазі бутонізації у всіх зонах вирощування сої. В цей період шкідником буває заселено до 50 % площ культивування культури.

У подальшому, впродовж липня-серпня, сприятливі погодні умови (високі денні температури і низька відносна вологість повітря) сприяють поширенню шкідника. Як правило, найвища шкідливість фітофага на посівах сої спостерігається у фазі дозрівання за теплої, іноді спекотної погоди. При цьому пошкоджені боби передчасно достигають і розтріскуються, а зерно утворюється плюскле.

Інтенсивність заселення і розвиток павутинного кліща завжди залежить від погодних умов в період вегетації (оптимальна температура 29…31 ^оС, оптимальна вологість в межах 35–55 %). Вирощування культури на зрошувальних землях стримуватиме розвиток фітофага. Сухе жарке літо сприятиме збільшенню чисельності та шкодочинності кліща. Глибока зяблева оранка, знищення бур’янів по краях полів знижує чисельність фітофага. На шкідливість фітофага впливатиме гідротермічний режим у літній період, якість і ефективність агротехнічних та інших заходів. Загибель зимуючих стадій шкідника відбувається в результаті їхнього ураження ентомопатогенами або паразитами, знищення хижаками.

Бобові попелиці (Aсyrthosiphon pisum Harr.) найчастіше з’являються на посівах сої у фазі сходів — бутонізації. Масово попелиці розвиваються у фазі формування — дозрівання бобів сої, вони заселяють практично всі рослини культури. Поширеність і рівень заселення/ пошкодження рослин сої попелицями залежать, насамперед, від вологості повітря та температурного режиму в період вегетації.

За умов теплої зими та оптимальних умов для розвитку в вегетаційний період у посівах сої може спостерігатися активність тютюнового трипса (Thrips tabaci Lind).

Так само, поширення й розвиток клопа люцернового (Adelphocoris lineolatus), який завдає найбільшої шкоди саме рослинам сої, залежить від перезимівлі та гідротермічних умов у період вегетації. Сильніше пошкоджуються посіви, що межують із бобовими рослинами. Клопи особливо небезпечні за сухої, спекотної погоди на ослаблених рослинах сої.

За сприятливих погодно-кліматичних умов (теплої, помірно вологої погоди в період вегетації) та наявності квітучої рослинності в період харчування метеликів, можливе зростання чисельності чортополохівки або сонцевика будякового (Vanessa cardui L.) у посівах сої (особливо тих, що забур’янені осотом). Гусениці шкідника здатні змінювати пріоритети живлення, тому шкідливість чортополохівки можлива не лише на посівах сої, а й на інших сільськогосподарських культурах.

Акацієву вогнівку (Etiella zinckenella Tr.) найчастіше виявляють у фазі бутонізації – дозрівання культури. За умов доброї перезимівлі та відповідних гідротермічних показників весняного періоду відсоток заселених фітофагом площ під соєю та пошкоджених рослин суттєво збільшується. Як правило, сильніше можуть пошкоджуватися посіви, суміжні з люцернищами або посіви з іншими багаторічними бобовими.

С. Поліщук, кандидат с.-г. наук, с.н.с., ННЦ «Інститут землеробства НААН»