Удобрення соняшнику: влучно та вчасно!

Стратегічною культурою для України вже багато років залишається соняшник. Саме у зв’язку із зростаючим попитом на соняшникову олію, що має широкий спектр використання (харчова та технічна промисловість), велика увага приділяється пошуку нових рішень у агротехніці його вирощування з метою підвищення якісних та кількісних показників врожаю. Реєстр сортів та гібридів, адаптованих до різних ґрунтово-кліматичних умов, щороку збільшується, адже ця культура набуває поширення не лише в південних, але і в західних регіонах держави. Проте, сучасні технології мають чимало недоліків та протиріч, адже розробити агрозаходи, що враховували б абсолютно всі нюанси, практично, неможливо, оскільки факторів впливу є дуже багато і охопити їх усі немає змоги.

Загалом, потенційна врожайність може становити близько 3,5–4,5 т/га та з вмістом олії у вихідній продукції не менше 49–5 0%, але в умовах виробництва максимальний рівень продуктивності може проявитись лише за ідеальних умов та дотримання усіх агротехнічних прийомів, починаючи від обробки насіння та догляду за посівами і завершуючи збиранням урожаю. Серед причин, що знижують врожайність, є недостатня забезпеченість ґрунту поживними речовинами та недосконалий догляд протягом усіх вегетаційних періодів росту соняшнику, адже культура дуже вимоглива до забезпечення як макро-, так і мезо- та мікроелементами.

Винос з урожаєм становить близько 120–140 кг/га азоту, 50–65 фосфору та 250–300 калію, але, навіть якщо вважати, що в ґрунті створено надійний запас усіх цих елементів досягнути високого рівня врожаю буде вкрай важко, адже, нарощуючи високоенергетичну біомасу, лише основного живлення буде замало. Рівень споживання елементів живлення залежить від багатьох факторів, зокрема погодних умов, вологозабезпечення, строків сівби, способів і строків внесення добрив, а також вдало підібраного сорту чи гібриду.

Аналізуючи вище наведені дані щодо основного живлення, варто зазначити, що соняшник є калієфільною культурою, проте й на сьогодні є чимало агровиробників, що вважають недоцільним робити акцент на фосфорно-калійному живленні і надають більше уваги азотному. Та варто наголосити, що задля високих якісних та кількісних показників урожаю, просто необхідно вносити фосфорно-калійні добрива, але з осені під основний обробіток аби всі процеси їхнього перетворення відбулись в повній мірі, а навесні під час сівби була змога уже на стадії проростання насіння забезпечити рослини цими елементами сповна.

Впродовж росту та розвитку соняшник не засвоює елементи рівномірно, а процес їхнього поглинання дуже пролонгований в часі, саме тому він потребує їх дещо більше аніж зернові. Втім аби розібратись, що головне, а що найголовніше необхідно знати функції кожного елементу в рослині та його потребу у певний період росту та розвитку.

Азот. Засвоєння цього елементу відбувається рівномірно протягом вегетації, проте найбільше його необхідно до періоду цвітіння. 70–80 % азоту соняшник засвоює задля формування коренів, стебла та кошику, а іншу частину — від фази 3–4 листка і до цвітіння, причому поглинання відбувається досить інтенсивно, адже його нестача може вплинути на формування кошика та закладку насіння в ньому. Аби сформувати 2 т/га насіння рослині необхідно, як мінімум, 58 кг азоту. Його надлишок теж може бути згубним, адже формуватиметься надмірна вегетативна маса, що стане причиною вилягання посівів та підвищенню вмісту білку в насінні, але і це буде негативними проявом, адже паралельно знизиться вміст олії. 

Фосфор. Найнеобхідніший елемент для наливу сім’янок. Тому для отримання врожаю не менше 2 т/га рослинам необхідно близько 22 кг цього елементу. Окрім того, елемент є незамінним для формування кореневої системи, адже саме потужна коренева система є запорукою посухостійкості посівів соняшнику, саме тому його необхідність найбільш відчувається на початкових етапах росту. Період активного поглинання елементу — від появи сходів і до початку цвітіння, причому найбільша його потреба — в період формування кошика. Фосфор не лише є «будівельником» кореневої системи, а й збільшує вміст олії в насінні, що і визначає якість отриманого врожаю.

Калій. Так, як уже зазначалось вище, соняшник є калієфільною культурою, його винос з урожаєм є найбільшим, тому і потребує його він досить багато. У розрахунку на 2 т/га врожаю необхідно внести не менше 30 кг калію. Найактивніше поглинання відбувається в період формування кошику та цвітіння. Хоча відчутна його потреба й протягом усього періоду вегетації. 

Та чи вистачить для отримання якісного та високого врожаю лише основного живлення? Наша відповідь однозначна. НІ! Не варто нехтувати мезо- та мікроелементами.

Досить важливі для соняшнику магній та срка, адже саме магній є активним компонентом хлорофілу, а без повноцінного процесу фотосинтезу рослини не будуть продукувати. Він займає провідну роль в азотному та фосфорному обміні, регулює процеси білкового синтезу. Для повного задоволення потреби в цьому елементі необхідно внести в ґрунт не менше 45–50 кг/га MgO. Щодо сірки, то без неї повною мірою не відбуватимуться процеси синтезу амінокислот та не формуватиметься достатній рівень олійності насіння.

Досить необхідними «вітамінками» для соняшнику є бор, марганець, цинк, мідь та молібден. Причому їхній позитивний вплив помічається не лише на формуванні морфофізіологічних ознак, а й на клітинному рівні.

 Бор. Регулює розвиток вегетативних органів та кореневої системи, а також забезпечує повноцінне проростання пилку та запліднення квіток. Цей мікроелемент є активним учасником транспортування вуглеводів, синтезу нуклеїнових кислот та метаболізму рослин загалом. У ґрунті бор перебуває переважно у важкодоступних формах, тому найкраще його вносити позакоренево. Найкритичніше потребу в цьому елементі соняшник відчуває в період цвітіння, хоча його поглинання відбувається протягом усього періоду вегетації.

Марганець. Без цього елементу практично не можливий азотний обмін, фотосинтез та синтез білку в рослині. Впливає на відновлення нітратів, активує певні ферменти, впливаючи на загальний метаболізм рослин. Найбільша потреба — у фазі 2–3 листків та бутонізації. В ґрунт його практично не вносять, адже він там є немобільним і ефективність такого застосування зводиться до нуля, тож найкраще його вносити позакоренево у складі комплексних мікродобрив.

Цинк. Ключовий елемент у боротьбі рослин зі стресами різного походження, бере участь у синтезі хлорофілу та більшої кількості вітамінів у рослин. Потреба рівномірна протягом усього вегетаційного періоду.

Мідь. Елемент «працює» на клітинному рівні, адже активно бере участь у синтезі клітинною стінкою лігніну, однієї з основних протеїногенних амінокислот, та підвищує активність процесів формування насіння. Рівномірна потреба протягом вегетації.

Молібден. Активатор процесів формування кореневої системи та азотного обміну. Його внесення доцільно поєднувати з бором, адже вони є синергістами між собою.

Але як же визначити чого саме бракує рослинам? Дороговартісну лабораторну діагностику не завжди є можливість і час робити (особливо в нинішній воєнний час), функціональна листкова теж не кожному під силу, та і сертифікованих лабораторій в регіонах не так уже багато. Найпростіший метод – це метод візуальної оцінки, проте і він потребує неабияких знань із фізіології рослин. Утім спробуємо в цьому розібратись. Адже як і усі рослини, соняшник про брак того чи іншого елементу сигналізує своїм зовнішнім виглядом.

Дефіцит азоту. Перший сигнал про брак азоту в рослинах – посвітління листкової пластини, а потім і пожовтіння, що поступово перетворюється на некротичні плями, що набувають характерного коричневого кольору. Причиною, зазвичай є дефіцит вологи, що є бар’єром у транспортуванні азоту рослинами, надмірна волога через інтенсивні неперіодичні опади, що спричиняє вимивання елементу. Не останнє місце займає невчасно проведена обробка гербіцидом і перерослі бур’яни починають конкурувати з культурними рослинами за поживні умови.

Дефіцит фосфору. Типовою ознакою є уповільнення росту та розвитку рослин і, як наслідок, зменшення вегетативної маси. Листкова пластина стає блідою (не жовтіє), втрачається характерний рельєф листка, а жилки практично не помітні або слаборозвинені. Спостерігається плямистість листя, спочатку білувата, а потім червоно-бурого кольору, по краях може бути некротизація та з часом відбувається деформація пластинки, найчастіше на нижніх листках. За великої нестачі фосфору соняшник може скинути листя. Пізні прояви, які практично не можливо уже знівелювати, це погано розвинений кошик, невиповнені або зовсім порожні сім’янки. Причиною дефіциту може бути лужний або вапнований, піщаний чи супіщаний ґрунт, холодна і волога погода.

Дефіцит калію. Ускладнюється ріст та розвиток уже на початкових етапах, рослини відстають у розвитку, а молоде листя росте у дуже щільних розетках та поступово некротизується, набуваючи коричневого кольору. Стебло тоншає та легко кришиться, а вміст олії в насінні різко зменшується. Причиною можуть бути калійдефіцитні ґрунти, невчасно внесені калійні добрива, а також невдалий попередник, що теж нарощує велику вегетативну масу та не залишає на полі пожнивних залишків (наприклад, кукурудза на силос або сіножаті).

Дефіцит бору. Загальмовуються ростові процеси, деформується листя, кошики та точка росту, тканини відмирають біля основи листків, а кількість насіння в кошику знижується та нерівномірно розподіляється, а в центральній частині не утворюється взагалі. Причини дефіциту спричиняє холодна та волога погода протягом тривалого часу, а також підвищені норми внесення азоту та кальцію на піщаних ґрунтах.

Дефіцит магнію. Найбільше ураження спостерігається на старому листі, зокрема пожовтіння між ним. Рослина уповільнює, або і зовсім припиняє ріст, а листя помітно починає в’янути. Причинами нестачі зазвичай є холодна та волога погода, кислі або піщані ґрунти з високим ступенем ущільнення, або за високого вмісту калію в них, адже це порушує засвоєння магнію.

Дефіцит сірки. Типове майже біле забарвлення листя, інколи жовтуватого відтінку, що переходить в плямистий хлороз, досить часто листя починає відмирати. Рослини дуже повільно ростуть, а кошик та насіння в ньому формуються маленького розміру, а за високого рівня дефіциту кошик може взагалі не відкритись. Причиною слугує дефіцит елементу в ґрунті або ж ґрунти, що погано піддаються коригуванню поживного середовища, зокрема піщані.

Дефіцит марганцю. Чіткі прояви хлорозу на листі, причому старе листя практично не уражене. Ріст рослин дуже уповільнюється, стебло стає тонким та крихким. Причиною може стати тип ґрунту, зокрема піщані ґрунти з поганими показниками структури, тривале похолодання з надмірними опадами або невдало підібраний попередник, що виносить багато марганцю.   

Отже, для отримання високого та якісного врожаю за вирощування соняшнику найголовніше чітко продумати та збалансувати систему живлення. Не варто нехтувати позакореневим підживленням мікроелементами, адже лише основним живленням не можливо забезпечити рослини на увесь період вегетації. І до слова, соняшник не є поганим попередником, хоча й виносить чимало елементів живлення з ґрунту. Але щоб цього не сталося, необхідно пожнивні рештки культури лишати на полі і провести їх деструкцію, що частково компенсує поживні елементи в ґрунті та надалі допоможе знизити норму внесення добрив.   

М. Августинович, к. с.-г. наук, старший викладач кафедри екології та агрономії Луцького національного технічного університету

А. Чумак, «Інститут живлення рослин»