Захист ярого ячменю від шкідників, хвороб і бур’янів

Мінімалізація та спрощення систем вирощування, зокрема обробітку грунту та догляду за посівами, скорочення обсягів застосування пестицидів, а також недотримання технологічних умов вирощування культур призводять до виникнення епіфітотій масового розвитку фітопатогенних організмів, і це відчутно позначається на кількісних та якісних показниках урожаю. Розвиток, розмноження та поширення комах-фітофагів, а також збудників хвороб залежать і регулюються кліматичними, грунтовими умовами та діяльністю людини (підбір сортів, сівозміна, агротехніка, обробка посівів).
На ячмені, як і на інших зернових колосових культурах, розвивається багато фітопатогенних організмів. До найпоширеніших і найбільш шкодочинних належать сажкові: летюча сажка — Ustilago nuda (Jens) — уражене колосся ніби обгоріле внаслідок утворення чорної маси теліоспор замість зав’язі, лусок, остюків; тверда (кам’яна) сажка — Ustilago hordei Kel. Et Su. — уражує й руйнує насіння в колосі, знижує інтенсивність кущіння, зменшує масу зерна; дошкуляє культурі також чорна сажка  —Ustilago nigra Tapke.
Не менш небезпечні іржасті хвороби, які уражують листя, стебла й колосся: карликова іржа — Puccinia hordei Ott.; стеблова (лінійна) іржа — Puccinia graminis Pers.; жовта іржа — Puccinia glumarum Erikss.et Henn. Часто уражують ячмінь плямистості: темно-бура плямистість Drechlera sorokiniana; смугаста плямистість (гельмінтоспоріоз) —  Drechslera graminea Ito.; сітчаста плямистість (гельмінтоспоріоз) — Drechlera teres Ito; ринхоспоріоз (облямівкова плямистість) — Rhynchosporium graminicola Heins. Максимальний розвиток хвороби спостерігається під час цвітіння й наливання зерна: тканини розтріскуються, підсихають і відмирають. За сильного ураження в умовах підвищеної вологості рослини гинуть, а втрати врожаю можуть сягати 10–25%.
Відчутної шкоди завдають кореневі гнилі: дендрофомоз; сколекотрихоз; аскохітоз. Кореневі гнилі характеризуються ураженням первинних і вторинних коренів підземного міжвузля епікотиля та основи стебла. Хвороба часто спричинює загибель сходів, відмирання продуктивних стебел і білоколосицю.
Уражує колос фузаріоз — Fusarium graminearum Shwabe. Хвороба поширюється, якщо в період достигання переважають знижена температура й підвищена вологість повітря. В окремі роки ураженість колосся сягає 60%, а міцелій збудника проникає в зерно й виділяє токсичні речовини. Септоріоз — Septoria graminum Desm — унаслідок ураження листків значно знижується інтенсивність фізіологічно-біохімічних процесів, рослини починають в’янути, знижується їхня продуктивність. Борошниста роса — Erysiphe graminis DC. — спостерігається на всіх надземних органах рослин у вигляді білого павутинного нальоту, який згодом набуває борошнистого вигляду. Зменшується асиміляційна поверхня, через що порушується процес фотосинтезу й розвитку рослини. Недобір урожаю від зазначених хвороб може становити 10–20%.
Відчутної шкоди завдають бактеріальні хвороби: базальний бактеріоз  — Pseudomonas atrofaciens (Mc Cull); плямистий (чорний) бактеріоз — Xanthomonas translucens Dowson var. Із вірусних захворювань ячмінь уражують жовта карликовість, штрихувата й жовта мозаїки.
Основними шкідниками ячменю та інших зернових колосових є хлібна жужелиця (турун) — Zabrus tenebrioides G., шведська ячмінна муха — Oscinella pusilla Mg., гесенська муха — Mayetiola destructor S.; пшенична муха — Phorbia securis T., клоп шкідлива черепашка — Eurygaster integriceps Put.; злакові попелиці: звичайна — Schizaphis graminum Rond., велика — Sitobion avenae F.; ячмінна — Brachycolus noxius Mordv.; пшеничний трипс — Haplothrips tritici Kurd., цикадки: шестикрапкова — Macrosteles laevis Rib., смугаста — Psammotettix striatus L.; хлібні блішки: смугаста — Phyllotreta vittula R.; велика стеблова — Chaetonema aridula Gill., п’явиці: червоногруда — Oulema melanopus L., синя — O. lichemis V.; хлібні жуки — Anisoplia, пильщики: звичайний — Cephus pygmeus L., чорний — Trachelus tabidus F. та інші фітофаги.
Посіви ярого ячменю у фазі сходи–кущіння обстежують на наявність жуків п’явиць, хлібного туруна, смугастої хлібної блішки, імаго клопів черепашок, попелиць, гусениць підгризаючих совок, а також ознак хвороб і бур’янів, визначають на облікових ділянках 0,25–0,5 м2. З початком фази кущіння проводять облік імаго злакових мух, цикадок методом “косіння” ентомологічним сачком. У фазі виходу в трубку та початку колосіння проводять облік шкідників на відрізках рядків завдовжки 25 см, підраховуючи жуків і личинок п’явиць, попелиць, трипсів, внутрішньостеблових шкідників на п’яти стеблах кожного облікового відрізка. На цих самих відрізках оцінюють розвиток борошнистої роси, плямистостей, іржі та інших хвороб. Кількість личинок клопа шкідливої черепашки, трипсів, попелиць та імаго хлібних жуків визначають протягом другої половини фази формування—початку наливання зерна на облікових ділянках і визначають їх кількість на 1м2.
Бур’яни пригнічують і затіняють культурні рослини. Шкодочинність бур’янів зумовлена високими конкурентними властивостями поглинати поживні речовини та вологу з грунту. Вони є джерелом збудників хвороб і сприяють поширенню шкідників. На забур’янених полях марно витрачаються мінеральні та органічні добрива, пестициди, а також погіршується якість обробітку грунту, на них значно складніше збирати врожай. До того ж, він знижується, а якість продукції погіршується. Понад 100 видів малорічних та багаторічних, злакових і дводольних бур’янів значною мірою засмічують посіви сільськогосподарських культур. Резерваціями бур’янів є природні рослинні формації та поля, де агротехнічні заходи проводять на низькому рівні. Видовий склад бур’янів у різних грунтово-кліматичних зонах неоднаковий. Під час обробки гербіцидами слід чітко дотримуватись норми витрати препарату й строків застосування за фазами розвитку культури, враховуючи уразливість фаз розвитку бур’янів. Підбір гербіциду слід здійснювати так, щоб не спричинити пригнічення росту й розвитку культури.
Проти грунтових видів шкідників (личинки жуків коваликів, чорнишів, жужелиці) протруюють насіння із зволоженням або водною суспензією (10 л води на  1   тонну)       інсектицидом Промет 400, CS, мк.с. (2 л/т).
 У разі високої чисельності фітофагів, що перевищує економічні пороги шкодочинності (ЕПШ), та наявності ураження збудниками хвороб здійснюють обприскування посівів одним із препаратів, наведених у таблиці.
Запорукою стабільно високого та якісного врожаю ячменю є захист посівів від комплексу шкідників, хвороб і бур’янів. У системі захисту культури обов’язкові такі заходи: дотримання сівозміни, вчасне та якісне проведення основного й передпосівного обробітку грунту, збалансоване удобрення, впровадження стійких сортів, висівання в оптимальні строки, регулярне обстеження посівів на наявність фітопатогенних організмів та обробка пестицидами з урахуванням ЕПШ.

П. Зубко,
канд. с.-г. наук