Спецможливості
Технології

За­гро­за для збе­ре­жу­ва­но­го зер­на

20.09.2017
7409
За­гро­за для збе­ре­жу­ва­но­го зер­на фото, ілюстрація

В Ук­раїні на­ра­хо­вується по­над 100 видів шкідників за­пасів, які пcу­ють зер­но і сільсько­го­с­по­дарські про­дук­ти у період їхньо­го зберіган­ня, із них, зо­к­ре­ма, кліщів — 34, ко­мах — 60, ми­шо­подібних гри­зунів — 6 видів.

 

 

 

 

 

Най­частіше збіжжю, що пе­ре­бу­ває на зберіганні, шко­дять комірний та ри­со­вий дов­го­но­си­ки, ма­лий і бу­ла­во­ву­сий хру­ща­ки, су­ри­намсь­кий та ко­рот­ко­ву­сий ру­дий бо­рош­ноїди, зер­но­вий шашіль, комірна вогнівка, зер­но­ва міль, бо­рош­ня­ний кліщ, па­цю­ки і миші. Що­ро­ку втра­чається від шкідників хлібних за­пасів що­най­мен­ше 4 млн т зер­на. До складсь­ких приміщень знач­на ча­с­ти­на пред­став­ників шкідли­вої фа­у­ни по­трап­ляє ра­зом із зер­ном та іншою сільсько­го­с­по­дарсь­кою про­дукцією, а та­кож мож­ли­ви­ми шля­ха­ми їхньо­го про­ник­нен­ня є та­ра, одяг і взут­тя робітників скла­ду, гри­зу­ни і пта­хи. 

Роз­г­ля­немо де­тальніше найшкідливіші і найбільш ма­сові ви­ди шкідників за­пасів, а та­кож відомі за­хо­ди кон­тро­лю їхньої чи­сель­ності. 

Комірний дов­го­но­сик — Sitophilus granarius L. — теп­ло­люб­на ко­ма­ха, що знач­но по­ши­ре­на у країнах СНД, частіше зустрічається на Півдні Ук­раїни. По­шко­д­жує ціле зер­но пше­ниці, жи­та, яч­ме­ню; менш інтен­сив­но розмно­жується на ку­ку­рудзі, вівсі, рисі, гречці, просі; мо­же шко­ди­ти зле­жа­ло­му бо­рош­ну і ма­ка­рон­ним ви­ро­бам.Комірний довгоносик

До­вжи­на тіла жуків — від 3,5 до 4 мм. Тіло вузь­ке, циліндрич­не, бли­с­ку­че. Мо­лоді жу­ки ко­рич­не­во­го ко­ль­о­ру, старі — май­же чор­но­го. Жу­ки не ма­ють задніх крил і літа­ти не мо­жуть.

Сам­ка ви­г­ри­зає у зерні не­гли­бо­ку ям­ку, на дно якої кла­де од­не яй­це. Для оберіган­ня від шкідли­во­го впли­ву зовнішніх умов відкла­де­не яй­це за­кла­дається сли­зом, який на повітрі швид­ко твердіє. Че­рез декілька днів із яй­ця ви­хо­дить без­но­га ли­чин­ка біло­го ко­ль­о­ру з уко­ро­че­ним тілом, силь­но ви­пук­лою спи­ною і ко­рич­не­вою го­ло­вою. До­вжи­на до­рос­лої ли­чин­ки —  3–4 мм. Після ви­хо­ду із яй­ця во­на відра­зу вгри­зається все­ре­ди­ну зер­на, де про­во­дить усе своє жит­тя, виїда­ю­чи май­же весь йо­го вміст. Тут же ли­чин­ка пе­ре­тво­рюється на ля­леч­ку, що за своєю фор­мою схо­жа на до­рос­ло­го жу­ка. Перші дні у цій стадії жу­ки, що сфор­му­ва­ли­ся у зерні, жив­лять­ся бо­рош­ни­с­ти­ми за­лиш­ка­ми, а потім про­гри­за­ють обо­лон­ку і ви­хо­дять на­зовні. 
Про­тя­гом усь­о­го сво­го жит­тя са­ми­ця мо­же відкла­с­ти до 250 яєць. Жук уни­кає освітле­них місць. За що­най­мен­шо­го под­раз­нен­ня впа­дає у заціпеніння, щільно при­ти­с­ку­ю­чи до тіла ву­си­ки і лапки.

Рисовий довгоносикСпри­ят­ливі для роз­вит­ку шкідни­ка умо­ви — тем­пе­ра­ту­ра 20…28°С і віднос­на во­логість повітря на рівні 75–90%. У півден­них рай­о­нах у зер­но­с­хо­ви­щах комірний дов­го­но­сик про­тя­гом ро­ку мо­же да­ти два-три по­коління, а в цен­т­раль­них — од­не-два.

Ри­со­вий дов­го­но­сик — Sitophilus oryzae L. По­шко­д­жує зер­но пше­ниці, ри­су, вівса, яч­ме­ню, ку­ку­руд­зи, греч­ки, сор­го, а та­кож пер­ло­ву кру­пу і сухі бо­рош­няні ви­ро­би, насіння про­са, олійних і бо­бо­вих куль­тур, ка­ш­та­ни, су­хо­фрук­ти то­що. За розміра­ми за­подіяної шко­ди ри­со­вий дов­го­но­сик пе­ре­вер­шує комірно­го. Про­тя­гом ро­ку він дає від чо­ти­рь­ох до п’яти по­колінь. За спо­со­бом жит­тя і шко­ди схо­жий із комірним дов­го­но­си­ком, відрізняється від ньо­го мен­ши­ми розміра­ми. По­верх­ня тіла ма­то­ва, із чо­тир­ма ру­ди­ми пля­ма­ми на над­кри­лах, гру­ди — в ок­руг­лих точ­ко­вих ям­ках. Ри­со­вий дов­го­но­сик має роз­ви­нені задні кри­ла і мо­же літа­ти. У півден­них рай­о­нах мо­же жи­ти і в полі, і ко­мо­рах.

Ве­ли­кий та ма­лий бо­рош­няні хру­ща­ки — Tribolium confusum Duv. і Tribolium costaneum Hbst. По­всюд­но по­­ши­рені у приміщен­нях бо­рош­но­ком­бі­натів, комбікор­мо­вих, круп’яних, хлібо­пе­кар­них та пи­во­вар­них за­водів. Жив­лять­ся бо­рош­ном, кру­пою та ви­­сівка­ми, інко­ли по­шко­д­жу­ють зер­но, су­­шені овочі та фрук­ти. Зовсім не жив­лять­ся зер­но­бо­бо­ви­ми та ціли­ми зер­на­ми плівча­с­тих куль­тур — вівса, яч­ме­ню, ри­су. Великий борошняний хрущяк

Жу­ки ве­ли­ко­го хру­ща­ка ма­ють чор­не і бу­ре за­барв­лен­ня, ни­жня сто­ро­на і ніжки у них чер­во­ну­ва­то-бурі. Жу­ки ве­ли­ко­го хру­ща­ка до­б­ре літа­ють вночі і вве­чері. З’яв­ля­ють­ся во­ни у кінці вес­ни, та­кож мо­жуть роз­ви­ва­ти­ся влітку і во­се­ни. Розмно­жується хру­щак у схо­ви­щах із підви­ще­ною во­логістю. Са­миці  відкла­да­ють яй­ця по од­но­му або гру­па­ми, при­кле­ю­ю­чи їх до про­дуктів, та­ри, стін схо­вищ. У приміщен­нях без опа­лен­ня хру­щак роз­ви­вається в од­но­му по­колінні, в опа­лю­валь­них — у двох.

Зер­но­вий шашіль — Rhizopertha dominica F. По­ши­ре­ний по­всюд­но. По­шко­д­жує зер­но і кру­пи. Жив­ля­чись, ли­чин­ки жу­ка повністю виїда­ють вміст зернівки, за­ли­ша­ю­чи обо­лон­ку і ха­рак­тер­ний бо­рош­ни­с­тий пил (мучіль), за яким мож­на виз­на­ча­ти на­явність шкідни­ка у зерні.

Зерновий шашільЖук за­вдовжки 2–3 мм, дов­га­с­тий, ко­рич­не­вий, бли­с­ку­чий; пе­ред­нь­о­с­пин­ка ка­по­ро­подібна і при­кри­ває звер­ху го­ло­ву, спе­ре­ду вкри­та кон­цен­т­рич­ни­ми ря­да­ми зуб­чиків. Зер­но­вий шашіль теп­ло­люб­ний. На Півдні Ук­раїни мо­же да­ти чо­ти­ри по­коління за рік.

Півден­на комірна вогнівка — Plodia interpunctella Hb. По­ши­ре­на по­всюд­но. По­шко­д­жує зер­но, бо­рош­но, кру­пу, су­шені овочі й фрук­ти, ба­калійні та кон­ди­терські ви­ро­би, пря­нощі, лікарсь­ку си­ро­ви­ну.

Ме­те­лик у роз­ма­ху крил 13–20 мм, ос­но­ва пе­ред­нь­о­го кри­ла сіро-жов­та, ре­ш­та йо­го — чер­во­ну­ва­то-ко­рич­не­ва із дво­ма свин­це­во-сіри­ми пе­рев’язя­ми й однією-дво­ма тем­ни­ми пля­ма­ми між ни­ми; задні кри­ла сіру­ва­то-білі з тем­ним краєм.

Гу­се­ниці жи­вуть на зовнішній по­верхні про­дуктів, по­сту­по­во за­глиб­лю­ю­чись усе­ре­ди­ну. За­зви­чай во­ни пе­ре­бу­ва­ють там у па­ву­тин­них тру­боч­ках, але іноді у хо­дах цих тру­бо­чок не ут­во­рю­ють. Жив­ля­чись, ви­г­ри­за­ють ши­рокі хо­ди у про­дук­тах, а в зерні виїда­ють за­род­ки. Пе­ред за­ляль­ко­ву­ван­ням за­пов­за­ють у щіли­ни стін, та­ру, мішки і пря­дуть ко­ко­ни, у яких вос­таннє ли­ня­ють і за­ляль­ко­ву­ють­ся. Ча­с­ти­на гу­се­ниць за­ляль­ко­вується без ко­конів — у жи­виль­но­му суб­ст­раті або по­за ним. Три­валість роз­вит­ку од­но­го по­коління, за­леж­но від умов се­ре­до­ви­ща і ха­рак­те­ру жив­лен­ня гу­се­ниць, ста­но­вить від 45 діб до 11 міс. Оп­ти­маль­на тем­пе­ра­ту­ра для роз­вит­ку шкідни­ка — 24…30°С. Нижній поріг роз­вит­ку для всіх стадій — 15°С. За рік роз­ви­вається від од­но­го до ше­с­ти по­колінь за­леж­но від тем­пе­ра­ту­ри та на­яв­ності кор­му для гу­се­ниць.Південна комірна вогнівка

Зер­но­ва міль — Sitotroga cerealella Oliv. Ме­те­ли­ки блідо­го во­хря­но-жов­то­го ко­ль­о­ру. На кри­лах помітні вкрап­лен­ня бу­рих лу­со­чок. Пе­редні за­го­ст­рені кри­ла по­се­ре­дині іноді з дво­ма по­вз­довжніми чор­ни­ми пля­ма­ми і чор­ну­ва­тою пля­моч­кою біля зад­нь­о­го ку­та. Задні кри­ла — із виїмкою у ви­гляді півміся­ця біля вер­ши­ни, блідо-сірі, об­ля­мо­вані ши­ро­кою ба­хро­мою. Ме­те­ли­ки у роз­ма­ху крил — 6–7 мм. По­ши­ре­на в зер­но­с­хо­ви­щах по­всюд­но. 

Гу­се­ниці під час сво­го жив­лен­ня виїда­ють усе­ре­дині зер­на йо­го вміст,  а ут­во­ре­ну по­рож­ни­ну ділять па­ву­ти­ною на дві ка­ме­ри: у більшій розміщується са­ма гу­се­ни­ця, а в меншій — її ек­с­кре­мен­ти. В одній зер­нині пше­ниці або жи­та роз­ви­вається од­на гу­се­ни­ця, а в зерні ку­ку­руд­зи їх мо­же бу­ти дві і навіть три.

У цен­т­раль­них рай­о­нах Ук­раїни зер­но­ва міль роз­ви­вається у трьох-чо­ти­рь­ох по­коліннях, а в півден­них — мо­же бу­ти до вось­ми по­колінь у схо­ви­щах і од­не-два —  в полі.

У про­цесі зберіган­ня міль мо­же по­шко­д­жу­ва­ти за­па­си: пше­ниці, жи­та, вівса, яч­ме­ню, ри­су, ку­ку­руд­зи, сор­го, греч­ки і де­я­ких бо­бо­вих. Насіння бобів во­на по­шко­д­жує за во­ло­гості по­над 14%. У схо­ви­щах міль по­шко­д­жує частіше верхні ша­ри на­си­пу зер­на на гли­би­ну 5–8 см, а за силь­но­го за­се­лен­ня — до 20 см.

Зернова мільБо­рош­ня­ний кліщ — Асаrus siro L. Ко­с­мо­політ, си­нан­т­роп­ний вид. Тіло оваль­не, білу­ва­то­го ко­ль­о­ру, по­верх­ня тіла бли­с­ку­ча, ніжки і ро­тові ор­га­ни бу­ру­ва­то-чер­воні. Ма­ють гіпо­пу­си. Швид­ко розмно­жується у зерні різних ко­ло­со­вих, мо­лоч­но­му по­рош­ку, су­ше­них ово­чах і фрук­тах, кон­цен­т­ра­тах, халві, си­рах, ков­ба­сах, лікарській і тю­тю­новій си­ро­вині, риб­но­му і м’ясо-кістко­во­му бо­рошні. Зустрічається пе­ре­важ­но у складсь­ких приміщен­нях, а в по­льо­вих умо­вах — рідко. Кліща ви­яв­ля­ють тільки у зерні з по­шко­д­же­ною обо­лон­кою, він змен­шує ма­су за­род­ка на 2–3%. Інтен­сивність жив­лен­ня зро­с­тає з підви­щен­ням во­ло­гості кор­му. 

Про­дук­ти, по­шко­д­жені кліща­ми, на­бу­ва­ють не­приємно­го за­па­ху. В бо­рошні силь­но зни­жується вміст кис­ню і збільшується — дво­оки­су вуг­ле­цю. Во­но має підви­ще­ну кис­лотність і містить мен­ше глю­таміну. За оп­ти­маль­них умов жит­тя і жив­лен­ня на за­род­ках пше­ниці са­миці здатні по­вноцінно функціону­ва­ти до 60 діб. 

Вплив зовнішніх чин­ників на життєдіяльність кліщів і ко­мах. Хре­бетні шкідни­ки хлібних за­пасів (миші, па­цю­ки) на­ле­жать до ро­ди­ни теп­ло­кров­них, тож во­ни мен­шою мірою за­ле­жать від зовнішніх чин­ників, ніж ко­ма­хи і па­ву­ко­подібні. Ці шкідни­ки мо­жуть утеп­ля­ти свої гнізда, мігру­ва­ти у по­шу­ках во­ди і їжі.

За по­ни­жен­ня тем­пе­ра­ту­ри ак­тивність ко­мах і кліщів зни­жується. Так, за 6…12°С ко­ма­хи при­пи­ня­ють па­ру­ва­ти­ся і відкла­да­ти яй­ця, ста­ють ма­ло­рух­ли­ви­ми, май­же не жив­лять­ся, їхнє ди­хан­ня у цей час уповільне­не. У кліщів та­кий стан на­стає за опу­с­кан­ня рівня тем­пе­ра­ту­ри  ближ­че до ну­ля. По­даль­ше охо­ло­д­жен­ня при­зво­дить до за­ги­белі шкідників. Що ниж­ча тем­пе­ра­ту­ра, то швид­ше на­стає за­ги­бель шкідників.

Підви­щен­ня тем­пе­ра­ту­ри по­над оп­ти­маль­ну при­зво­дить спо­чат­ку до де­що збу­д­же­но­го ста­ну ко­мах і кліщів — во­ни при­пи­ня­ють жи­ви­ти­ся і розмно­жу­ва­ти­ся (за тем­пе­ра­ту­ри 36…42°С). За по­даль­шо­го збільшен­ня тем­пе­ра­тур­но­го рівня во­ни впа­да­ють у теп­ло­ве заціпеніння, услід за яким на­стає смерть у ре­зуль­таті пе­регріван­ня і де­на­ту­рації білків.Борошняний кліщ

Ко­ма­хи і кліщі ма­ють тем­пе­ра­тур­ний оп­ти­мум, за яко­го во­ни ак­тив­но жи­вуть і розмно­жу­ють­ся. Для більшості шкідників цей оп­ти­мум ле­жить у ме­жах від 26 до З0°С. Для де­я­ких із них він ви­щий і ста­но­вить 32…37°С (бу­ла­во­ву­сий хру­щак, су­ри­намсь­кий, ко­рот­ко­ву­сий бо­рош­ноїди та ін.). Для бо­рош­ня­но­го кліща оп­ти­мум ста­но­вить 21…27°С.

У тілі ко­мах містить­ся від 46 до 70% во­ло­ги, у кліщів цей по­каз­ник ще ви­щий. Во­ло­гу ці шкідни­ки от­ри­му­ють тільки з їжею. То­му во­логість зер­на має важ­ли­вий вплив на їхній роз­ви­ток. Крім то­го, із по­ни­жен­ням во­ло­гості твердість зер­на підви­щується. Кліщі і ба­га­то ко­мах не в змозі уш­ко­д­жу­ва­ти су­хе ціле зер­но, для більшості ко­мах мінімаль­на во­логість зер­на, за якої во­ни мо­жуть розмно­жу­ва­ти­ся, ста­но­вить 10–12%, оп­ти­маль­на — 12–17%, для кліщів —  17–20 (для кліща Родіоно­ва — 24–25%).

На роз­ви­ток шкідників суттєво впли­ває на­явність і асор­ти­мент їжі. На відміну від хре­бет­них, які без їжі здатні ви­жи­ти ли­ше декілька днів, ко­ма­хи мо­жуть об­хо­ди­ти­ся без неї три­ва­лий час —  до міся­ця і більше. За зни­жен­ня тем­пе­ра­ту­ри від 20…25 до 16…18°С цей термін по­до­вжується. Ба­га­то кліщів, по­тра­пив­ши у не­спри­ят­ливі умо­ви, пе­ре­хо­дять в особ­ли­ву фор­му сво­го роз­вит­ку — гіпо­пус, що дає їм змо­гу  міся­ця­ми і навіть ро­ка­ми об­хо­ди­ти­ся без їжі. 

Кон­троль чи­сель­ності шкідників хлібних за­пасів

Профілак­тичні вклю­ча­ють ком­плекс за­ходів, спря­мо­ва­них на не­до­пу­щен­ня за­ра­жен­ня зер­на, що зберігається. Зо­к­ре­ма, це зне­за­ра­жен­ня схо­вищ і ус­тат­ку­ван­ня пе­ред за­кла­дан­ням зер­на на зберіган­ня, пе­ревірка на за­ра­женість партій зер­на у кожній оди­ниці транс­пор­ту, кон­троль за ви­ко­ри­с­тан­ням не­за­ра­же­но­го транс­пор­ту, бре­зентів, та­ри, вста­нов­лен­ня про­ти­москітних сіток на вікнах і вен­ти­ляційних ка­на­лах, ви­да­лен­ня із те­ри­торії зер­новідходів, зер­но­во­го пи­лу, бур’яну як місць на­ко­пи­чен­ня шкідників, усу­нен­ня дже­рел для во­до­пою гри­зунів то­що.

Газація (чи фумігація) - основний спосіб знезараження зернаВи­ни­щу­вальні за­хо­ди спря­мо­вані на зни­щен­ня шкідників, що вже по­тра­пи­ли у зер­но, схо­ви­ща, зер­но­пе­ре­робні підприємства, ус­тат­ку­ван­ня, інвен­тар і т. п. За особ­ли­во­с­тя­ми за­сто­су­ван­ня їх  мож­на роз­поділи­ти на дві гру­пи: фізи­ко-ме­ханічні та хімічні.

Де­які із фізи­ко-ме­ханічних за­ходів зни­щен­ня не по­тре­бу­ють особ­ли­вої підго­тов­ки — їх мо­жуть са­мостійно за­сто­со­ву­ва­ти працівни­ки підприємств си­с­те­ми зберіган­ня. До них відно­сять: ме­ханічні, термічні за­со­би зни­щен­ня шкідників і ви­ко­ри­с­тан­ня різних типів ви­проміню­вань.

Ме­ханічні за­хо­ди — це очи­щен­ня будівель, спо­руд, ус­тат­ку­ван­ня, та­ри, те­ри­торії і т.п. від за­лишків зер­на, пи­лу, в яких мо­жуть місти­ти­ся ко­ма­хи і кліщі. Очи­щен­ня на се­па­ра­то­рах та­кож до­по­ма­гає ви­да­ли­ти ча­с­ти­ну шкідників із зер­но­про­дуктів. До ме­ханічних за­ходів відно­сять ви­лов­лен­ня гри­зунів за до­по­мо­гою різних па­с­ток.

Термічні за­хо­ди пе­ред­ба­ча­ють за­сто­су­ван­ня ви­со­ких і низь­ких тем­пе­ра­тур. Для цьо­го мо­жуть бу­ти ви­ко­ри­с­тані зер­но­су­шар­ки, у яких зер­но нагріва­ють до 50…55°С — за  цієї тем­пе­ра­ту­ри ко­ма­хи і кліщі ги­нуть. Про­те є не­без­пе­ка, що вод­но­час мо­жуть відбу­ва­ти­ся не­ба­жані зміни і в са­мо­му зерні. Цей ме­тод зовсім не­прий­нят­ний для зер­на, що є насіннєвим ма­теріалом. Охо­ло­д­жен­ня і ви­мо­ро­жу­ван­ня та­кож мо­же за­без­пе­чи­ти за­ги­бель ко­мах і кліщів, а для зне­за­ра­жен­ня не­ве­ли­кої кількості мішків їх мож­на про­кип’яти­ти у воді.

У прак­тиці зберіган­ня зер­на мож­ли­вим за­хо­дом убез­пе­чен­ня від ко­мах, що псу­ють складські за­па­си, є ство­рен­ня без­кис­не­вих умов (мо­дифікація ат­мо­сфе­ри). Про­те цей спосіб не дає стовідсот­ко­во­го ре­зуль­та­ту: він вик­ли­кає за­ги­бель комірних шкідників, але не за­без­пе­чує по­вно­го вивільнен­ня від шкідників за віднов­лен­ня ат­мо­сфер­но­го ре­жи­му зберіган­ня. Пе­ре­ва­га­ми мо­дифіко­ва­них га­зо­вих се­ре­до­вищ є те, що во­ни змен­шу­ють вміст кис­ню у се­ре­до­вищі зберіган­ня до кількості, за якої не­мож­ли­ва життєдіяльність ко­мах, кліщів, гри­зунів та птахів. Такі умо­ви пе­ре­шко­д­жа­ють нор­маль­но­му роз­вит­ку мікро­ор­ганізмів, є порівня­но без­печ­ни­ми для збе­ре­жу­ва­но­го ма­теріалу, змен­шу­ють про­це­си ди­хан­ня зер­на та рівень окис­лю­валь­ної де­гра­дації, чи­нять мінімаль­ний вплив на на­вко­лишнє се­ре­до­ви­ще, а ри­зик роз­вит­ку стійкості до них шкідників ма­лой­мо­вірний. Про­те, по­при це, во­ни ма­ють і низ­ку не­доліків: ви­сокі по­пе­редні за­тра­ти на їхнє ство­рен­ня, три­ва­лий, порівня­но з об­роб­кою пе­с­ти­ци­да­ми, період ек­с­по­зиції, по­тре­ба в гер­ме­тич­них зер­но­с­хо­ви­щах чи інших містко­с­тях, дефіцит інфор­мації що­до ефек­тив­ності та впли­ву на живі ор­ганізми. 

По­зи­тивні ре­зуль­та­ти бу­ло от­ри­ма­но за за­сто­су­ван­ня струмів ви­со­кої ча­с­то­ти, уль­т­рафіоле­то­вих про­менів (со­няч­не ви­су­шу­ван­ня), інфра­чер­во­них про­менів, гам­ма-ви­проміню­вань. Але ши­ро­кої прак­ти­ки за­сто­су­ван­ня ці за­хо­ди бо­роть­би не на­бу­ли. (На Одесь­ко­му пор­то­во­му еле­ва­торі, на­при­клад, зне­за­ра­жу­ють зер­но з до­по­мо­гою ус­та­нов­ки, що діє за прин­ци­пом ви­ко­ри­с­тан­ня при­ско­ре­них еле­к­тронів).

Важ­ли­во про­во­ди­ти за­хо­ди профілак­ти­ки не ли­ше на підприємствах зберіган­ня та пе­ре­роб­ки зер­на, а й у місцях йо­го ви­ро­щу­ван­ня, пе­ре­ван­та­жен­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня.Зер­но, за­ра­же­не і за­бруд­не­не про­дук­та­ми життєдіяль­ності комірних шкідників, стає не­при­дат­ним для ви­роб­ництва і спо­жи­ван­ня

Най­ра­ди­кальніши­ми і більшою мірою по­ши­ре­ни­ми спо­со­ба­ми кон­тро­лю чи­сель­ності шкідників хлібних за­пасів є хімічні за­хо­ди із ви­ко­ри­с­тан­ням різних кон­такт­них і фумігант­них пе­с­ти­цидів, які вик­ли­ка­ють за­ги­бель шкідників. Зо­к­ре­ма,  це ме­то­ди об­при­с­ку­ван­ня, га­зації та об­роб­ки ае­ро­зо­ля­ми (для зне­за­ра­жен­ня приміщень мож­ли­ва їхня комбінація).

Об­при­с­ку­ван­ня за­зви­чай ви­ко­ри­с­то­ву­ють для об­роб­ки будівель, зер­но­с­хо­вищ, те­ри­торії, транс­порт­них за­собів. На зне­за­ра­жу­ва­ний об’єкт роз­пи­лю­ва­чем на­но­сять рідкі от­руйні ре­чо­ви­ни. Ае­ро­зольній об­робці за­зви­чай підда­ють схо­ви­ща. Ае­ро­золь — це су­с­пензія дрібних крап­ли­нок (розміром 0,5–5,0 мкм) ріди­ни у повітрі. До ае­ро­золь­ної об­роб­ки відно­сять та­кож ви­ко­ри­с­тан­ня димів (для цьо­го в схо­вищі спа­лю­ють спеціальні ди­мові шаш­ки).

Га­зація (чи фумігація) — ос­нов­ний спосіб зне­за­ра­жен­ня зер­на. Для цьо­го ме­то­ду за­зви­чай ви­ко­ри­с­то­ву­ють ви­со­ко­ток­сичні ре­чо­ви­ни, то­му він по­тре­бує уваж­ної підго­тов­ки. Пе­ред га­зацією об’єкти гер­ме­ти­зу­ють, за­хи­ща­ють і вивішу­ють по­пе­ре­д­жу­вальні пла­ка­ти. Са­му га­зацію про­во­дять спеціаль­но на­вчені лю­ди.

За­га­зо­ва­ний об’єкт ви­т­ри­му­ють де­я­кий час (від 1 до 8 діб) для от­ри­ман­ня ефек­ту зне­за­ра­жен­ня. Потім про­во­дять де­га­зацію (ви­да­лен­ня га­зу). По­вно­ту де­га­зації виз­на­ча­ють хімічни­ми ме­то­да­ми або за до­по­мо­гою інди­ка­тор­но­го паль­ни­ка.
На­разі з-поміж продуктів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні, ви­ко­ри­с­то­вується фак­тич­но один фу­­мігант — фосфін у ви­гляді спо­лук з алюмінієм та магнієм. 

Фосфін (РН3) от­ри­мав виз­нан­ня у світі як ви­со­ко­е­фек­тив­ний фумігант. На пе­ре­важ­ну більшість ко­мах цей фумігант справ­ляє ефек­тивнішу дію за низь­ких кон­цен­т­рацій та в разі до­вшої ек­с­по­зиції, аніж у разі ко­рот­кої ек­с­по­зиції та ви­со­ких кон­цен­т­рацій. Пре­па­ра­ти ви­го­тов­ля­ють у ви­гляді таб­ле­ток і пла­с­тин. До їхньо­го скла­ду вхо­дять 56–57% фосфіду алюмінію та 43–44% інерт­них ком­по­нентів, за до­­­по­мо­гою яких ре­гу­лю­ють про­цес ви­­ділен­ня га­зо­подібно­го фосфіду. Три­ва­лість виділен­ня ток­сич­но­го га­зу за­ле­жить від тем­пе­ра­ту­ри та во­ло­гості повітря. Газ зда­тен про­ни­ка­ти до всіх видів па­ку­валь­них ма­теріалів, а та­кож до за­па­ко­ва­них то­варів то­що. Є інфор­мація, що найстійкіши­ми до фуміган­ту є шкідни­ки-шкіроїди ро­ду Trogoderra, а та­кож комірний дов­го­но­сик. 

Фосфір. Ана­ло­га­ми цьо­го пре­па­ра­ту є Фо­с­ток­син, Фо­с­тек, Ал­фос та інші. Діюча ре­чо­ви­на — фосфід алюмінію. Цей газ справ­ляє інсек­ти­цид­ну і ро­ден­ти­цид­ну дію, спри­чи­нює па­раліч нер­во­вої си­с­те­ми шкідни­ка, внаслідок чо­го відбу­вається по­ру­шен­ня про­цесів ме­та­болізму і бло­кується над­хо­д­жен­ня кис­ню до йо­го ор­ганізму, у  ре­зуль­таті чо­го на­стає смерть. Швидкість впли­ву пре­па­ра­ту Фосфір на шкідників за­ле­жить від кон­цен­т­рації га­зу в повітрі. По­вна за­­­ги­бель шкідників, що спри­чи­ню­ють за­ра­жен­ня зер­на та зер­но­про­дуктів і ве­дуть відкри­тий спосіб жит­тя, до­ся­гається у разі за­без­пе­чен­ня по­каз­ни­ка кон­цен­т­рації фосфіну на час ек­с­по­зиції на рівні 7 г/год/м2, а шкідників, чия життєдіяльність відбу­вається у при­хо­ваній формі, — 25  г/год/м2. 

Фосфір не за­сто­со­ву­ють у суміші з інши­ми пре­па­ра­та­ми. Ка­те­го­рич­но за­бо­ро­няється за­сто­со­ву­ва­ти  йо­го відра­зу після про­ве­ден­ня об­ро­бок приміщень інши­ми пре­па­ра­та­ми із ви­ко­ри­с­тан­ням ве­ли­кої кількості во­ди — за кон­так­ту з нею пре­па­рат са­мо­зай­мається. Ре­алізація про­дук­ту доз­во­ляється че­рез 20 діб після фумігації за на­яв­ності за­лишків фосфіну, що не пе­ре­ви­щу­ють мак­си­маль­но до­пу­с­ти­мий рівень (МДР). 

Важ­ли­во про­во­ди­ти за­хо­ди профілак­ти­ки не ли­ше на підприємствах зберіган­ня та пе­ре­роб­ки зер­на, а й у місцях йо­го ви­ро­щу­ван­ня, пе­ре­ван­та­жен­ня та ви­ко­ри­с­тан­няОб­роб­ку зер­на у си­ло­сах мож­на про­во­ди­ти Фо­с­ток­си­ном. Таб­лет­ки спеціаль­ним до­за­то­ром вво­дять у на­сип зер­на під час за­ван­та­жен­ня йо­го в си­ло­си. У цих зер­но­с­хо­ви­щах під дією во­ло­ги, що ут­во­рюється у про­цесі ди­хан­ня зер­на, во­ни роз­кла­да­ють­ся, і газ, що виділив­ся, справ­ляє зне­за­ра­жу­валь­ну дію. Еле­ва­тор на час про­ве­ден­ня га­зації не зу­пи­ня­ють.

Де­геш Плейтс/Стрипс. Ана­ло­ги — Маг­ток­син. Діюча ре­чо­ви­на — фосфід магнію. Ви­го­тов­ляється у фор­мі пли­ти або стрічки. 

Пе­ре­ва­ги Маг­ток­си­ну: швид­ко і май­же повністю роз­кла­дається; за­лиш­ко­вий по­рох прак­тич­но не містить ме­та­ле­во­го фосфіду, що не роз­клав­ся; еко­номічний; прак­тич­но не не­має за­лишків в об­роб­леній про­дукції.

Для до­три­ман­ня усіх ви­мог  фумігацію про­во­дять спеціалісти, що прой­ш­ли спеціаль­ний курс на­вчан­ня. Та­кож ана­логічні по­слу­ги на­да­ють спеціалізо­вані ор­ганізації, що ма­ють відповідні ліцензії. Для во­ло­го­го й ае­ро­золь­но­го зне­за­ра­жен­ня різно­манітних об’єктів ви­ко­ри­с­то­ву­ють  (відповідно до ре­ко­мен­до­ва­них ви­роб­ни­ка­ми норм ви­т­ра­ти та рег­ла­ментів за­сто­су­ван­ня) пре­па­ра­ти, що вхо­дять до «Пе­реліку пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні».

Про­те, по­при ви­со­ку ефек­тивність інсек­ти­цидів хімічно­го по­хо­д­жен­ня, слід підкрес­ли­ти, що во­ни не­без­печні для лю­дей, тва­рин і довкілля. Крім то­го, за три­ва­ло­го за­сто­су­ван­ня та­ких пре­па­ратів, що містять од­ну діючу ре­чо­ви­ну, у шкідників мо­же спо­с­теріга­ти­ся адап­тація і підви­щен­ня ре­зи­с­тент­ності до їхньої дії. То­му є по­тре­ба в по­шу­ку аль­тер­на­тив­них біологічних і еко­логічних спо­собів за­хи­с­ту від шкідників під час зберіган­ня зер­на. Досліджен­ня в цьо­му на­прямі є ду­же ак­ту­аль­ни­ми з ог­ля­ду на регіо­наль­ну на­уко­ву но­виз­ну і прак­тич­ну зна­чущість. 

Висновок

Та­ким чи­ном, стра­тегія за­хи­с­ту зер­но­вих за­пасів від шкідників грун­тується на постійно­му вив­ченні особ­ли­во­с­тей їхньо­го по­ши­рен­ня, роз­вит­ку, розмно­жен­ня і шкідли­вості ра­зом із ре­ко­мен­даціями що­до ком­плекс­но­го за­хи­с­ту зер­на на всіх ета­пах, по­чи­на­ю­чи від за­готівлі, транс­пор­ту­ван­ня і закінчу­ю­чи три­ва­лим періодом йо­го зберіган­ня як усе­ре­дині схо­вищ, так і за їхніми ме­жа­ми. 

Л. Бон­да­ре­ва, канд. с.-г. на­ук,
Національ­ний універ­си­тет біоре­сурсів і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни

Інформація для цитування
За­гро­за для збе­ре­жу­ва­но­го зер­на/ Л. Бон­да­ре­ва// Спецвипуск ж. Пропозиція. Зерно: від поля до елеватора/ — 2016. — С.- 28-32

https://mzuri.in.ua/

https://mzuri.in.ua/

Інтерв'ю
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее
Зазвичай аграрні видання пишуть про здобутки агрохолдингів, знаних в областях, популярних аграріїв, що засідають по облрадах. Ми вирішили піти іншим шляхом і хочемо познайомити Вас із простим фермером

1
0