Руйнуємо міфи про органічне землеробство

14-15 березня в Одесі пройшов черговий конгрес "Органічна Україна". Органічне землеробство, як і кожне явище, має як своїх прихильників, так і своїх противників. І у тих, і у інших є свої аргументи. Тож сьогодні редакція сайту «Пропозиція» попросила відповісти на деякі закиди противників органічного землеробства президента ГО «Органічна Україна» Олену Березовську.

 - Часто про органічне землеробство говорять як про регрес, як про відмову від досягнень прогресу і ледь не повернення до натурального господарства. Чому це не так?

 - Тому що сучасне органічне землеробство — це теж інтенсивна технологія, як і конвенційне. В органічному землеробстві нема обмеження технології — у ньому є лише обмеження на хімічно синтезовані речовини. Органічне землеробство — це теж високі технології, різниця тільки в тому, що вони біологічні, а не хімічні. 150 років тому, коли не було ні міндобрив, ні пестицидів, не було також і біопрепаратів, біологічних стимуляторів росту і всього того арсеналу речовин, дозволених у сучасному органічному виробництві. Тоді не знали, що таке сидерати. Тоді провідні вчені знали про рослини і про грунт менше, ніж зараз знає кожен тямущий агроном. За цей час за рахунок виведення нових сортів і гібридів значно зріс природний потенціал урожайності культур. Врешті, зараз органічним виробництвом займаються вже не здебільшого неписьменні господарі, а люди з вищою агрономічною освітою.

Органічне землеробство вже не те, що навіть 20 років тому. Бо увесь час іде накопичення знань, відбувається швидкий обмін даними досліджень. Тому у органічних виробників набагато більше досвіду і варіантів прийняття рішень, ніж іще на початку століття.

 - Все-таки, винесення з грунту елементів живлення з урожаєм потрібно якось компенсувати. Гній може компенсувати втрати азоту, але як з іншими елементами живлення?

 - Насправді органічне виробництво не проти мінеральних добрив. Воно проти штучно синтезованих міндобрив. А мінерали природного походження, які містять необхідні для сільгоспкультур елементи живлення, цілком дозволені. І це — не єдиний спосіб компенсації винесення елементів живлення. Для цього використовуються також біопрепарати з бактеріями, що мобілізують ті чи інші елементи, добрива на біологічній основі, заробляння в грунт пожнивних решток.

Взагалі, органічне виробництво набагато варіативніше щодо технології, ніж конвенційне, воно забезпечує виробнику більшу свободу вибору, а відтак — більше можливостей врахувати умови конкретного поля. Тут немає настільки конкретних інструкцій, як у конвенційному землеробстві. Конкретно визначені в органічному виробництві лише принципи, правила і вимоги. Наприклад, принципи — це, скажімо, потреба відновлювати природну родючість грунту, використовувати місцеві сорти, створити максимально самодостатню екосистему (вимога сталого виробництва). А способи втілення цих принципів, наприклад, відновлення родючості грунтів, є різні. Кожен виробник самостійно визначає технологію відновлення родючості грунту, самостійно складає сівозміну.

В цьому плані слід нагадати про одне правило органічного виробництва: використання будь-яких добрив відбувається або відповідно до переліку дозволених препаратів, або за погодженням з органом сертифікації. Тому якщо грунт збіднений, якщо є дефіцит одного чи кількох конкретних елементів, то виробник звертається за погодженням до органу сертифікації, пише обґрунтування, яке розглядає орган сертифікації і виносить рішення.

 - А як бути під час епіфітотій або в роки, коли шкідники особливо розплоджуються, як торік?

 - По-перше, — так само, як і конвенційним виробникам. Останнім торік, коли умови для шкідників були особливо сприятливі, там, де зазвичай обходились двома, а то й однією інсектицидною обробкою, довелось обробляти 4 рази. Так само органічним виробникам доводиться частіше вносити біопрепарати. І в цьому випадку кількість обробок була більша, бо у препаратів, дозволених для органічного виробництва, набагато менша експозиція.

Але, звичайно, не завжди це допомагало, і органічні виробники торік, як і конвенційні, теж мали проблеми з фузаріозом через дощову погоду під час жнив. У них, як і у конвенційних виробників, знижувався клас зерна, через що багато зерна довелося продати як корми для органічного тваринництва. А деякі органічні виробники змушені були переорювати поле, заражене хворобами чи шкідниками, щоб не втратити свого статусу.

 - Говорять також, що органічне виробництво, попри задекларовані принципи екологічності, допускає використання досить шкідливих речовин.

 - Всі ці розмови вирвані з контексту. Хочу звернути увагу на те, що коли опоненти пишуть про застосування в органічному землеробстві сірки, ртуті чи чогось подібного, вони не пишуть про деталі. Наприклад, сірка в органічному виробництві в принципі заборонена. Але в нормативних документах, що регулюють органічне виробництво — і в світі, і в українському «органічному» законі — є винятки. Вони стосуються нестандартних ситуацій: наприклад, потрібно врятувати виноградник. Тоді за погодженням з органом сертифікації можна застосувати щось таке, що для всіх інших не дозволено.

Але, по-перше, це робиться тільки за погодженням з органом сертифікації. А, по-друге, на той сезон, коли застосовуються речовини, зазвичай заборонені для органічного виробництва, продукція виключається з органічного ринку. Тобто, вона може бути продана тільки як звичайна. Так робиться, щоб виробник не втрачав повністю свого органічного статусу — органічний статус втрачає лише продукція, вирощена в конкретному сезоні на конкретному полі.

Наприклад, у поточному сезоні в Україні були випадки, коли поля, які проходили перехідний період, доводилось обробляти речовинами, зазвичай забороненими в органічному виробництві. Орган сертифікації на це погодився, але за умови їх виключення з сертифікації. Тож відлік перехідного періоду довелося почати наново.

 - А чи не міг виробник, маючи органічний статус, продати таку продукцію як органічну? Наскільки праві ті, хто говорить, що органічний сертифікат — це просто папірець?

 - Органічний сертифікат справді паперовий. Але органічність продукції нескладно перевірити, здавши зразок в лабораторію на аналіз на вміст залишків пестицидів чи міндобрив. Що на практиці покупці роблять регулярно.

 - Ще говорять, що органічне землеробство не здатне нагодувати планету.

 - А ті, хто так говорить, не пробували пошукати інші резерви для того, щоб нагодувати планету, крім хімізації сільського господарства? Наприклад, кожна сьома людина недоїдає. Але разом з цим кожна п’ята переїдає. Зайву вагу має більше людей, ніж голодує. То, може, тут пошукати резерви для боротьби з голодом? Можу підказати ще один шлях: зараз величезна кількість продуктів викидається.

 - І останнє: як щодо досліджень, які нібито довели, що органічні продукти не можна вважати здоровішими за конвенційні?

 - Дослідження є різні. А от яскраво переконливих ще не було. А органічні продукти справді не можна вважати апріорі здоровішими за звичайні. Наприклад, звичайна гречка — більш здоровий продукт, ніж органічна картопля.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com