Спецможливості
Інтерв'ю

Перспективи вирощування квасолі в Україні

15.08.2019
2248
Перспективи вирощування квасолі в Україні  фото, ілюстрація

Ця мо­ло­да краси­ва дівчина гордо на­зи­ває се­бе донь­кою ферме­ра. Їхнє госпо­дарст­во «Геліос-1», що розта­шо­ва­не по­близу Каховки на Хер­сонщині, два ро­ки займається ви­ро­щу­ванням черво­ної квасолі, а торік стало навіть ліде­ром за її врожайністю. Крім то­го, на 5 тис. га зрошу­ва­них зе­мель ви­ро­щу­ють зернові, со­че­ви­цю, гірчицю. «Про­по­зиція» дізна­­ва­ла­ся, чим жи­ве простий ук­раїнський фермер, що йо­го ра­дує, а що розча­ро­вує.

 

 

 

 

 

 

 

БІЛЯ ВИ­ТОКІВ УСПІХУ

З чо­го по­чи­нав­ся роз­ви­ток Ва­шо­го сімей­но­го бізне­су?

— Ком­панію «Геліос-1» за­сну­вав мій бать­ко 1998 ро­ку, тоб­то торік ми свят­ку­ва­ли 20-річчя. Він не аг­ро­ном, зай­мав­ся торгівлею, га­зо­ви­ми станціями. Хотіло­ся йти далі, а чим ще зай­ма­ти­ся на Хер­сон­щині, як не рос­лин­ництвом? Тож ко­ли по­ча­ли роз­па­да­ти­ся кол­го­с­пи, він вирішив спро­бу­ва­ти но­ву спра­ву.

Звісно, за­по­чат­ку­ван­ня чо­гось но­во­го, з чим раніше тісно не сти­кав­ся, завжди пов’яза­не з пев­ни­ми труд­но­ща­ми. То­му я з ди­тин­ст­ва чу­ла ро­динні роз­мо­ви про втра­ти, які бу­ли на по­чат­ку ве­ден­ня влас­ної спра­ви, ко­ли не бу­ло відповідних знань і досвіду. Бу­ло, на­­при­к­лад, що «спа­лю­ва­ли» по­ле гербі­ци­да­ми, мар­но втра­ча­ю­чи і «хімію», і вро­жай. Бу­ли прорахун­ки, по­мил­ки, досвід на­праць­о­ву­вав­ся че­рез «на­биті ґулі»… Але бать­ко не зда­вав­ся. «Як­що не вий­ш­ло цьо­го ра­зу, вий­де на­ступ­но­го, не вий­ш­ло з цією куль­ту­рою, вий­де з іншою» — та­ка йо­го філо­софія. Десь у чо­мусь і я схо­жа на ньо­го.

Мій аг­рар­ний досвід до­сить не­ве­ли­кий. На сьо­годні моє ос­нов­не за­вдан­ня — внутрішній та зовнішній про­даж. З ура­ху­ван­ням мо­го досвіду в мар­ке­тин­гу й рек­лам­но­му бізнесі — за мак­си­маль­ною ціною. Бо, як­що вже ро­би­ти бізнес, то  він має при­но­си­ти гроші.

 

Які нині вик­ли­ки пе­ред се­реднім гос­по­дар­ст­вом, як Ва­ше?

— З точ­ки зо­ру бізне­су — ри­зиків ду­же ба­га­то. Дер­жа­ва ніяк не за­хи­щає се­редні гос­по­дар­ст­ва. На успіх гос­по­да­рю­ван­ня без­по­се­ред­ньо впли­ва­ють і відно­си­ни з Росією. Взя­ти хо­ча б та­кий еко­номічно-тех­но­логічний ню­анс: раніше в цій країні ми за­ку­по­ву­ва­ли потрібні для рос­лин­ництва ЗЗР, до­б­ри­ва… А те­пер, на­при­клад, до­б­ри­ва — це най­до­рож­ча скла­до­ва у ви­ро­щу­ванні сіль­госп­­про­дукції. І не то­му, що во­ни якісь особ­ливі, а то­му що іно­земні.

Та за­га­лом ми з усім справ­ляємо­ся са­мо­туж­ки й на до­по­мо­гу від дер­жа­ви, при­наймні у ви­гляді до­тацій, не роз­ра­хо­вуємо.

 

Із 2011 ро­ку «Геліос-1» ви­ро­щує бо­бові. Назвіть, будь ла­с­ка, ТОП-3 вигід­них ніше­вих куль­тур на влас­но­му при­кладі гос­по­да­рю­ван­ня.

— Біла гірчи­ця — її ба­га­то ви­ро­щу­ють і в Ук­раїні, і в При­чор­но­мор’ї. За співвідно­шен­ням ви­т­ра­ти/ціна во­на вигідна, хо­ча вартість її і не най­ви­ща. Далі йде ква­со­ля. І, на­решті, технічні ко­ноплі — з ви­со­ким умістом олії. Ця олія — ду­же цінний хар­чо­вий про­дукт, во­на ду­же ко­рис­на для людсь­ко­го ор­­ганізму й навіть до­по­ма­гає поліпшу­ва­ти стан при ба­га­ть­ох хво­ро­бах. Рос­лин­ні ка­набіноїди, що вхо­дять до скла­ду та­кої олії, до­по­ма­га­ють ліку­ва­ти рак, ау­тизм, три­вожні ста­ни.

 

А та­ка за­бу­та нині, але тра­диційна ще століття то­му куль­ту­ра як со­че­ви­ця?.. Чи зро­с­тає нині інте­рес до неї?

— Со­че­ви­цю сіємо на разі більше для сівозміни. Мож­ли­во, після зміни полі­тич­ної си­ту­ації в Індії, пов’яза­ної з ви­бо­ра­ми в країні, відбу­деть­ся зміна й тор­гівель­них на­прямків і ця куль­ту­ра зно­ву підніметь­ся у ціні. По­ки що в Євро­пу за­хо­дить ка­надсь­ка со­че­ви­ця, її про­по­зиція «тис­не» на ціну, то­му со­че­ви­цею зай­ма­ти­ся на разі не ду­же вигідно.

 

НІША, ЩО ЗА­ЛИ­ШАЄТЬСЯ НІШЕЮ

Які куль­ту­ри для Вас, як не­ве­ли­ко­го сільгоспви­роб­ни­ка, є ніше­ви­ми?

— Будь-яка куль­ту­ра не мо­же за­ли­ша­ти­ся ніше­вою постійно. До сло­ва, нут і со­че­ви­ця — вже не нішеві. То­му що для нас як для фер­мерів ніше­вою є та куль­ту­ра, на якій мож­на мак­си­маль­но за­ро­би­ти. Ціка­ва для нас мар­жа — це 100% і більше. З точ­ки зо­ру еко­номіки куль­ту­ра не мо­же бу­ти стабільно ви­со­кою за вартістю. Тут відіграє роль ба­га­то чин­ників, у то­му числі й людсь­кий фак­тор. Торік, на­при­клад, сіяли білу гірчи­цю і «ви­с­т­ре­ли­ли» на ній не­ре­аль­но. Сусід по­ди­вив­ся на та­кий успіх, за­горівся та­кою са­мою ідеєю, і на­ступ­но­го ро­ку вирішив і собі засіяти по­ле гірчи­цею. І так ду­має ба­га­то підприємців — це, мож­на ска­за­ти, філо­со­­фія фер­мерів. Більше посівів — мен­ша ймовірність то­го, що ціна на про­дукцію за­ли­шить­ся та­кою ж ви­со­кою. Тоб­то від­­­бу­вається пе­ре­ви­роб­ництво. Во­но мо­же бу­ти вик­ли­ка­не й про­текціонізмом з бо­­­ку дер­жа­ви, як це відбу­ло­ся в Індії з бо­бо­ви­ми, ко­ли бу­ло вве­де­но 30%-ві митні та­ри­фи. Або ж зу­мов­ле­не тор­гі­вель­­ни­ми війна­ми — ко­ли ТОП-ви­роб­ни­кам не доз­во­ля­ють про­да­ва­ти про­дук­цію по тра­диційних на­прям­ках. Це ча­с­то при­зво­дить до об­ва­лу рин­ку. За­раз Ка­на­да «об­ва­ли­ла» ри­нок со­че­виці. А от ква­со­ля вже про­тя­гом декількох років де­­мон­ст­рує стабільно ви­со­ку ціну, яка ко­­ли­вається мінімаль­но. То­му її сміли­во мож­на на­зи­ва­ти ніше­вою і ви­со­ко­мар­жи­наль­ною куль­ту­рою.

 

Що вар­то вра­хо­ву­ва­ти під час ви­роб­ництва та­ких куль­тур?

— Ми маємо успішний досвід пер­шо­прохідця. Ко­ли ти пер­ший сієш куль­ту­ру — кон­ку­ренція мінімаль­на і про­дукцію мож­на про­да­ти за ви­щу ціну. Наш пер­ший уро­жай ква­солі, хоч і не був най­ви­що­го рівня (це бу­ла фер­мер­сь­ка якість), за­би­ра­ли, так би мо­ви­ти, з «ру­ка­ми й но­га­ми» за $700–900 за тонну. Про­сто то­го ро­ку в При­чор­но­морсь­ко­му регіоні ква­солі бу­ло ма­ло, а євро­пейсь­ким пе­ре­куп­ни­кам бу­ло ціка­во за­ку­пи­ти про­дук­цію не в да­лекій Ка­наді, а в близькій Ук­раїні.

А 2013 ро­ку ми по­ча­ли ви­ро­щу­ва­ти нут. І це бу­ло ду­же ціка­во. Хо­ча йо­го вже ви­ро­щу­ють до­сить ма­со­во, зо­к­ре­ма в Росії, Ка­зах­стані. Тоб­то При­чор­но­морсь­кий регіон ви­ро­щує йо­го тра­ди­цій­но й тис­не на ри­нок своєю низь­кою ціною. Ви­ро­щу­ю­чи нішеві куль­ту­ри, ду­же важ­ко на­пе­ред спрог­но­зу­ва­ти ціну. На­при­клад, 2018 ро­ку су­купність фак­торів скла­ла­ся та­ким чи­ном, що мі­німаль­на ціна бу­ла 1000 дол./т. А от цьо­го ро­ку — ли­ше 300 дол./т. Цьо­го ра­зу спра­цю­вав людсь­кий фак­тор: Росія ки­ну­ла­ся ви­ро­щу­ва­ти нут, насіяли ба­га­то, по­го­да була спри­ят­ли­ва — і ціна не те що прий­ш­ла до нор­ми, во­на зовсім «просіла». ТО­По­вий ек­с­пор­тер ну­ту — Ка­на­да, і там ціна впа­ла до 290 дол. про­ти се­редніх 480 дол./т.

Такі фак­то­ри вар­то вра­хо­ву­ва­ти й бу­ти до них го­то­ви­ми. Че­рез чо­ти­ри ро­ки у ну­ту є шанс зно­ву «ви­с­т­ре­ли­ти» з ви­со­кою ціною — цей вид бо­бо­вих на­бу­ває все більшої популярності в хар­чу­ванні, йо­го їдять все більше й більше. І го­ло­вне, що важ­ли­во для ви­роб­ни­ка цієї про­дукції — її мож­на калібру­ва­ти! Зо­к­ре­ма, ве­ликі бо­би — діаме­т­ром 8 мм і ви­ще — мож­на про­да­ти до­рож­че. А от со­че­ви­ця в цьо­му плані більш «спокійна» і має мен­ше по­тенціалу до мар­жи­наль­ності. Тоді як ква­соль­ка…

 

КВА­СОЛЬ­КА — СПРА­ВА НЕ­ЛЕГ­КА

Хри­с­ти­но, ос­танні два ро­ки Ви ре­гу­ляр­но бе­ре­те участь у кон­фе­ренціях і з ве­ли­ким за­па­лом і лю­­бов’ю роз­ка­зуєте про бо­бові. Чо­му са­ме ква­со­ля за­во­ю­ва­ла Ва­ше сер­це?

— Бо­бові ме­не заціка­ви­ли на­сам­пе­ред з точ­ки зо­ру ко­ристі для здо­ров’я. Це про­дук­ти дов­голіття. Крім то­го, ква­со­ля — чу­до­вий замінник тва­рин­но­го білка. Я ні в яко­му разі не пропа­гую від­мо­ву від м’яса, але йо­го потрібно вжи­ва­ти мен­ше — це ко­рисніше для здо­ров’я.

Про­аналізу­вав­ши ціни на різні сор­ти ква­солі, ми зу­пи­ни­ли­ся на чер­воній — сорт Dark Red Kidney. До речі, 872 дол./т чер­во­ної ква­солі фер­мерсь­кої якості, ви­ро­ще­ної в Ка­наді, — це ре­аль­на ціна. І во­на завжди ви­ща, ніж інші.

 

Якої вро­жай­ності вда­ло­ся до­сяг­ти вам?

— Два ро­ки пішло на от­ри­ман­ня пер­шо­го при­стой­но­го ре­зуль­та­ту — ви­ро­с­ти­ти справді якісну про­дукцію й ре­алізу­ва­ти на ек­с­порт, як я то­го хотіла. Тоб­то два ро­ки пішло на те, щоб на­ла­го­ди­ти ви­роб­ництво, і те­пер ми роз­ши­ри­ли пло­щу під ква­со­лею до 200 га.

По­ле розділили на дві ча­с­ти­ни й от­ри­ма­ли 2,7 і 3 т/га відповідно. Що­до вро­жаю: 300 т зібра­ли торік і 450 т пла­нуємо от­ри­ма­ти цьо­го се­зо­ну.

 

Ви імпор­ту­ва­ли насіння з Ка­на­ди?

— Знаю, що в Ук­раїні вза­галі кри­за з посівним ма­теріалом, а з ква­со­лею тим більше. Ми ж хотіли ви­ро­щу­ва­ти про­дукцію, іден­тич­ну за якістю до ка­надсь­кої  Dark Red Kidney. Це товар­на, най­ви­що­го ґатун­ку ква­со­ля. Для по­чат­ку за­мо­ви­ли для про­би зра­зок, пе­ревіри­ли на схожість та енергію рос­ту, а вже потім за­мо­ви­ли потрібну кількість. Про­тру­ю­ван­ням зай­ма­ли­ся са­­мостійно. До сло­ва, та­ку са­му по­зи­цію зай­маємо й що­до техніки: рад­ше прид­баємо вжи­ва­ну за­кор­дон­ну, ніж но­ву ук­раїнську.

 

З яки­ми труд­но­ща­ми пов’яза­не ви­ро­щу­ван­ня ква­солі?

— Бар’єр для но­вих гравців, які за­хо­дять на ри­нок ква­солі, ду­же ви­со­кий: потрібні інве­с­тиції в об­лад­нан­ня, та­кож слід ура­хо­ву­ва­ти й значні інте­лек­ту­а­ль­ні ви­мо­ги. Тех­но­логія вирощу­ван­ня ква­солі не та­ка про­ста, й без її до­три­ман­ня фер­мер от­ри­має фу­раж­ну ква­со­лю. Про­те, інве­с­ту­ю­чи в цю спра­ву, ви мо­же­те бу­ти впев­нені, що ціна на якісну про­дукцію не «про­ся­де». Вра­хо­ву­ю­чи, що де­я­ке об­лад­нан­ня в нас уже бу­ло, по­­точні ви­т­ра­ти на ви­ро­щу­ван­ня ква­солі ста­но­ви­ли близь­ко 10 тис. грн/га.

Ще од­на складність — дво­е­тап­ний збір уро­жаю. Ми ви­ко­ри­с­то­вуємо ко­пач, навіше­ний на трак­тор. Спо­чат­ку ква­со­лю при­би­ра­ють у вал­ки для до­­зріван­ня. В та­ко­му стані во­на має «дійти» до кон­диції стиг­лості, але й не «пе­рей­ти» че­рез край. Зби­ран­ня по­­трібно по­чи­на­ти, ко­ли посів дозрів не більше ніж на 70%. Де­си­кацію не про­во­ди­мо. Далі зби­раємо квасолю ро­тор­ним ком­бай­ном.

 

Які бу­ли Ваші по­мил­ки під час ви­ро­щу­ван­ня ква­солі і які бу­дуть Ваші по­ра­ди но­вач­кам?

— У нас був не­пра­виль­ний во­ло­гомір, і уро­жай пе­ре­сох на полі. Ква­со­ля з во­логістю мен­ше ніж 12% — це вже неліквідний про­дукт. То­му й ціна на неї бу­ла ниж­ча, а німець­кий пере­роб­ний за­вод відмо­вив­ся вза­галі її купувати, то­му що їм не підхо­ди­ла та­ка ква­со­ля за якістю. Для кон­сер­ву­ван­ня при­датні бо­би, які після 12 го­дин за­мо­чу­ван­ня й варіння залиша­ють­ся з цілою обо­лон­кою. Як­що ж ква­со­ля су­ха, во­на пе­ре­тво­рить­ся на ка­шо­подібну ма­су. Оскіль­ки та­ку су­ху ква­со­лю Євро­па не за­хо­тіла ку­пу­ва­ти, зму­шені бу­ли про­да­ти її по 635 дол./т у Ту­реч­чи­ну.

Ко­ли ви вкла­даєте у ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри ду­шу, то, яс­на річ, хо­че­те от­­ри­му­ва­ти й відповідну ви­на­го­ро­ду. Тож як­що зби­раєтесь інве­с­ту­ва­ти у ви­со­ко­мар­жи­нальні нішеві куль­ту­ри — ви про­сто зо­бов’язані чітко до­три­му­ва­ти­ся тех­но­логій. І кон­тро­лю­ва­ти їх не «на око», а за до­по­мо­гою ви­со­ко­точ­них су­час­них при­ладів. Са­ме то­му й во­ло­гість ґрун­ту ми та­кож вимірюємо, хо­ча по­пе­редній гідро­технік виз­на­чав її, як то ка­жуть, «на око», про­стим за­ну­рен­ням па­лиці в зем­лю.

 

Що важ­ли­во кон­тро­лю­ва­ти в насінні ква­солі?

— На­сам­пе­ред — ступінь на­ли­ван­ня бобів: у 100 г ви­со­ко­якісної ква­солі має налічу­ва­ти­ся 200–210 насінин, 220 — це вза­галі іде­аль­но. Ква­со­ли­ни по­винні бу­ти не по­шко­д­жені, з ела­с­тич­ною обо­лон­кою. На­зва Kidney — пе­ре­кла­дається як «нир­ка», тоб­то іде­аль­на фор­ма цьо­го ка­надсь­ко­го бо­ба — на­ли­та, об’ємна, нир­ко­подібна.

 

Ва­ша пе­ре­ва­га — це по­лив…

— Так, це ду­же важ­ли­во: в нас 75% полів пе­ре­бу­ва­ють під по­ли­вом. Фре­га­ти — до­щові ма­ши­ни — до­по­ма­га­ють нам кон­тро­лю­ва­ти во­логість у кри­тичні періоди ви­­роб­ництва культу­ри. Хо­ча по­лив нині над­зви­чай­но до­ро­гий. Во­да в бук­валь­но­му сенсі — на ва­гу зо­ло­та. Фре­га­ти діста­ли­ся нам від гос­по­дар­ст­ва ще кол­госпних часів, ми їх мо­дернізу­ва­ли. Во­да до­рож­чає з кож­ним днем, в ос­нов­но­му, че­рез підви­щен­ня вар­тості еле­к­т­ро­е­нергії. Роз­ра­хун­ком спо­жи­ван­ня во­­­ди опікується штат­ний гідро­технік, то­му що кож­на крап­ли­на — на обліку, про­сто так ли­ти не мож­на й не потрібно.

Так, із кож­ним ро­ком опадів стає все мен­ше. Хо­ча цьо­го ро­ку дощі в травні нас ду­же по­ра­ду­ва­ли. Всі по­лег­ше­но зітх­­ну­ли, але сподіва­ти­ся на милість при­­­ро­ди й ро­би­ти став­ки лише на во­ло­гу по­го­ду — звісно ж, не мож­на. Та­ка по­­мил­­­ка мо­же до­ро­го обійти­ся гос­по­дар­ст­ву.

 

НЕ БІЙТЕ­СЯ КОН­КУ­РЕНЦІЇ

Назвіть, будь ла­с­ка, лідерів із ви­роб­ництва ква­солі у світі. Хто ста­но­вить кон­ку­ренцію для ук­раїнсько­го ви­роб­ни­ка?

— То­пові ви­роб­ни­ки ква­солі — це, пе­ре­дусім, Ка­на­да (більшість чер­во­ної ква­солі ви­ро­щу­ють у провінції Он­таріо, де клімат схо­жий на на­ший). Са­ме на ка­надсь­ку ква­со­лю орієнтують­ся євро­пейські імпор­те­ри. Та­кож США, про­те во­ни її ек­с­пор­ту­ють пе­ре­важ­но до Мек­си­ки, ба­га­то цієї про­дукції спо­жи­ва­ють усе­ре­дині країни, то­му з на­ми во­ни не конкуру­ють. Третє місце посідає Ар­ген­ти­на. Там зби­ра­ють по два вро­жаї на рік. Від по­купців у Європі я чую, що іноді во­ни бе­руть ар­ген­тинсь­ку ква­со­лю. Але не вар­то бо­я­ти­ся конку­ренції, бо у Європі є стабільний по­пит на Dark Red Kidney, а Ка­на­да й інші країни — да­ле­ко. Логісти­ка об­хо­дить­ся до­ро­го, і, крім то­го, це дов­го дов­гий шлях про­дукції від вироб­ни­ка до спо­жи­ва­ча. Як­що по­руч є по­ста­чаль­ник із де­шев­шою ціною, то, зви­чай­но, євро­пейські по­купці бу­дуть зацікав­лені. Як­що це та ква­со­ля, до якої во­ни звик­ли, то їм ви­гідніше ку­пу­ва­ти її в нас по 850–900 євро/т. Але на­сам­пе­ред во­ни хо­чуть от­ри­ма­ти відповідну якість.

 

Яка по­вин­на бу­ти стра­тегія ком­панії, що праг­не ек­с­пор­ту­ва­ти свою про­дукцію?

— Як­що пра­цю­ва­ти на ек­с­порт, то вар­то ро­би­ти хо­ча б мінімаль­ну пе­ре­роб­ку, тоб­то очи­щен­ня. У нас є цен­т­ри­фу­ги ще з ра­дянсь­ких часів, та­кож ні­мецькі се­па­ра­то­ри, на яких чи­стимо со­че­ви­цю та ква­со­лю. Усе це дає змо­гу от­ри­ма­ти про­дукцію з домішка­ми не ви­ще як 2%. Звісно, є за­пи­ти на чи­с­то­ту 99,9%, але для цьо­го потрібно ку­пу­ва­ти ви­со­ко­класні фотосе­па­ра­то­ри. Чи є в цьо­му доцільність? По­ки що — ні, бо в нас не­ве­ликі об’єми про­дукції (700–1000 т за се­зон).

У нас же най­частіше фер­ме­ри про­да­ють про­дукцію пря­мо з по­ля, тож ці­на бу­де най­мен­ша. Зви­чай­но, потрібні  фінан­сові вкла­ден­ня в пе­ре­роб­ку, прид­бан­ня се­па­ра­торів, навіть якщо це вжи­вані ма­ши­ни. У разі дефіци­ту інве­с­ти­цій, мож­ли­во, й не слід зо­се­ре­д­жу­ва­ти­ся на ніше­вих куль­ту­рах, а вар­то кра­ще на по­вну відпра­цю­ва­ти тра­диційні куль­ту­ри.

 

ЗНАЙ­ТИ ПО­КУП­ЦЯ В ЄВРОПІ

Ви не­од­но­ра­зо­во підкрес­лю­ва­ли, що орієнтуєте­ся пе­ре­дусім на ек­с­порт. Чо­му? Не­має внутрішньо­го по­пи­ту?

— В Ук­раїні на­шу про­дукцію за­ку­по­ву­вав «Ве­рес», про­те на кон­сер­вацію ква­со­ля не підійшла че­рез сухість, то­му її взя­ли на за­мо­роз­ку. Та­кож ку­пу­ва­ли дис­триб’юто­ри для дрібних ма­га­зинів. Але це ду­же не­ве­ликі об­ся­ги. При­чи­на в то­му, що в нас ще не­має куль­ту­ри спо­жи­ван­ня ква­солі.

Мені приємно ек­с­пор­ту­ва­ти на­шу про­дукцію в Євро­пу. То­му що там ціну­ють якість. І як­що про­дукція дійсно ви­що­го ґатун­ку, то во­ни бе­руть її за­люб­ки, по­хва­лять, зроб­лять із неї хоро­ший про­дукт пе­ре­роб­ки. І цим за­охо­тять нас до по­даль­шо­го ви­роб­ництва й співпраці.

 

Ек­с­пор­том зай­маєте­ся са­мостійно?

— Нішеві куль­ту­ри (со­че­ви­цю, ква­со­лю) про­даємо са­мо­туж­ки. Кон­трак­ти пе­ревіряє штат­ний юрист. І завжди мі­­німізуємо ри­зи­ки — не відправ­ляємо про­дукцію без пе­ре­до­пла­ти. Як пра­ви­ло, це 100%-ва пе­ре­до­пла­та. З євро­пейсь­ки­ми кон­тра­ген­та­ми сто­сун­ки ґрун­ту­ють­ся на взаємо­довірі: я хо­чу от­ри­ма­ти кра­щу ціну, а во­ни — га­ран­то­ва­ну якість. Уже маємо постійних за­мов­ників, але фор­вард­них до­го­ворів не підпи­суємо, бо праг­не­мо бу­ти впев­не­ни­ми у якості, а в нас по­ки що не­має то­го сту­пе­ня ав­то­ма­тиз­му, щоб на­пе­ред за­да­ва­ти потрібні спо­жи­ва­чеві па­ра­ме­т­ри бо­бо­вої про­дукції. Крім то­го, завжди є шанс от­ри­ма­ти кра­щу ціну.

На­сам­пе­ред орієнтуємо­ся на Євро­пу: Поль­щу, Німеч­чи­ну, Бельгію, Італію, Іспанію, Угор­щи­ну. Транс­пор­туємо то­вар ав­то­транс­пор­том. Як пра­ви­ло, нас про­сять вис­ла­ти те­с­то­ву партію, за­да­ють низ­ку за­пи­тань сто­сов­но ви­роб­ництва. По­ки що ми не сер­тифікуємо свою про­дукцію.

 

Поділіться, будь ла­с­ка, досвідом ве­ден­ня пе­ре­мо­вин з іно­зем­ни­ми ком­па­ніями. Ад­же, я так ро­зумію, Ви ви­хо­ди­ли на них на­пря­му?

— Так, ко­ли сіяли гірчи­цю, ква­со­лю, то моїм за­вдан­ням бу­ло знай­ти по­купців. За­вдя­ки вільно­му во­лодінню англійською, шу­ка­ла ком­панії на­пря­му. Це бу­ли так звані хо­лодні контакти, але це мож­ли­во. Спо­чат­ку потрібно на­пи­са­ти лист: ко­рот­ко (ве­ликі тво­ри на те­му, яка чу­до­ва у вас про­дукція, чи­та­ти ніхто не бу­де), але змісто­вно, ду­же точ­но опи­са­ти, що ви про­по­нуєте, й обов’яз­ко­во прикріпи­ти фо­то­графію про­дук­ту. Крім то­го, ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ла мак­си­маль­но ба­га­то де­та­лей, щоб пред­став­ник ком­панії ро­зумів, що ця інфор­мація — не якийсь спам, а звер­тан­ня кон­крет­ної жи­вої лю­ди­ни. Не відпо­віда­ють — слід на­пи­са­ти ще раз або за­те­ле­фо­ну­ва­ти. При цьо­му по­пе­ред­ньо з’я­су­ва­ти, хто зай­мається закупівлею. Як­що та­кої лю­ди­ни не­має — ви­хо­ди­ти на ди­­рек­то­ра. Мені цей про­цес по­шу­ку й спілку­ван­ня вдається ду­же до­б­ре. І во­ни відповіда­ють. Я завжди про­по­ную осо­бисті зустрічі в Києві, завжди го­то­ва при­вез­ти зра­зок про­дукції (а я їх за­жди во­жу з со­бою), де­мон­ст­ру­ю­чи, що я серй­оз­ний про­да­вець.

На­шою пе­ре­ва­гою є сімей­ний біз­нес, то­му що євро­пейці це ціну­ють. Ми не якийсь ве­ли­чез­ний трей­дер, що про­по­нує про­дукцію невідо­мо­го по­хо­д­жен­ня. На­впа­ки, наш ак­цент — про­дукція влас­но­го ви­роб­ництва: ми її ви­ро­с­ти­ли своїми ру­ка­ми й без­по­се­ред­ньо самі про­по­нуємо в нас ку­пи­ти ледь не з по­ля.

 

На­пев­но, важ­ко довіря­ти та­кий цінний ван­таж пе­ревізни­кам?

— Ми оби­раємо їх за ре­ко­мен­да­ціями лю­дей, яким довіряємо, або ж, за умо­ва­ми кон­трак­ту, пе­ре­везенням зай­мається сам по­ку­пець. А вза­галі це справ­­ді до­сить склад­на проблема. Це ри­зик, і це дійсно ду­же страш­но, ад­же на ко­ну — ваш уро­жай, ваш річний ре­зуль­тат копіткої праці, ваш при­бу­ток. Ко­ли я впер­ше відправ­ля­ла ван­таж без передоплати (ви­пла­ту ма­ла от­ри­ма­ти після над­хо­д­жен­ня про­дукції на за­вод у Німеч­чині), то ду­же нер­ву­ва­ла, ціло­до­бо­во постійно бу­ла на зв’яз­ку з водієм, слідку­ва­ла за ру­хом транс­пор­ту за до­по­мо­гою навіга­то­ра, над­си­ла­ла до­дат­кові до­ку­мен­ти на мит­ни­цю… Це бу­ло жах­ли­во!

 

МАС­ШТА­БУ­ВА­ТИ УСПІХ

Оскільки досвід був успішним, чи пла­нуєте роз­ши­рю­ва­ти ці посіви?

— Нас ча­с­то за­пи­ту­ють, чо­му ви не засієте 1000 га ква­со­лею, як­що все йде так успішно. До речі, 2013 ро­ку ми од­ра­зу й засіяли 1000 га за прин­ци­пом «посіємо, а далі вже розберемо­ся, що і як». Так ро­бить більшість фер­мерів, але це  не­пра­виль­ний підхід. Ад­же да­ле­ко не завжди до­сяг­нуті на двох­ста гек­та­рах по­зи­тивні ре­зуль­та­ти мож­на масштабува­ти на 1000 га. Ви­со­ку й од­норідну якість на ве­ли­ких пло­щах от­ри­ма­ти важ­ко — потрібно де­таль­но ви­ра­ху­ва­ти, як за­сто­со­ву­ва­ти об­лад­нан­ня, щоб вчас­но про­ве­с­ти всі не­обхідні опе­рації, вчас­но зібра­ти го­то­ву про­дукцію. Це по­мил­ка ба­га­ть­ох фер­мерів: от­ри­мав­ши ви­сокі ре­зуль­та­ти на не­ве­ли­ких ділян­ках, во­ни засіва­ють цілі ла­ни і в ре­зуль­таті отри­му­ють низь­ко­якісні бо­би, втра­ча­ю­чи ко­ш­ти.

 

Вза­галі, наскільки важ­ли­во для успіху спра­ви підібра­ти кваліфіко­вані ка­д­ри?

— Так, це ду­же важ­ли­во! Найбільше цінуємо трак­то­ристів: досвідче­но­го ква­ліфіко­ва­но­го пра­ців­ни­ка мо­жуть пе­ре­ма­ни­ти кон­ку­рен­ти, або ж во­ни самі в по­шу­ку ви­со­ких за­­робітків «мігру­ють» на се­зонні ро­бо­ти. На жаль, кваліфіко­ва­них ме­ханіза­торів ма­ло, а точність висіву куль­ту­ри по­тре­бує відповідно­го підхо­ду до об­робітку міжрядь. То­му ми, щоб ут­ри­ма­ти в се­бе цих спеціа­ліс­тів, навіть ком­пен­суємо їм піврічний термін про­стою, ко­ли для них не­має по­льо­вих робіт.

 

Чи го­тові ви діли­ти­ся знан­ня­ми й ви­роб­ни­чим досвідом і чи є інте­рес до ква­солі з бо­ку інших фер­ме­рів?

— Інте­рес є, бо це вигідно. У нас ча­с­то за­пи­ту­ють про насіння. Ад­же ка­надсь­ке насіння до­ро­ге — ко­ш­тує 1400 дол./т плюс пла­та за роз­мит­нен­ня. Звісно, як­що от­ри­му­ва­ти до­б­рий уро­жай, то ці ви­т­ра­ти окуп­лять­ся. Але насіння — це ок­ре­мий бізнес.

 

Чи пла­нуєте зай­ма­ти­ся ор­ганіч­ним ви­роб­ництвом?

—Ні. Я скеп­тич­но став­лю­ся до «ор­ганіки». Як­що ви­ро­щу­ва­ти про­дукцію пра­виль­но, ви­т­ри­му­ю­чи всі нор­ми ви­ко­ри­с­тан­ня гербіцидів та пе­с­ти­цидів, то до ета­пу збо­ру всі шкідливі речо­ви­ни бу­дуть ней­т­ралізо­вані. Пи­тан­ня в то­му, що в нас цих норм не завжди до­три­му­ють­ся. Я розділяю та­ку дум­ку що­до ролі су­час­но­го сільсько­го гос­по­дар­ст­ва: слід  не про­сто ви­ро­щу­ва­ти нішеві куль­ту­ри (та й іншу аг­ро­про­дукцію), щоб це бу­ло при­бут­ко­во для ви­роб­ни­ка, а й за­без­пе­чи­ти от­ри­ман­ня яко­мо­га більше харчів, щоб на­го­ду­ва­ти весь світ. І навряд чи ми зро­би­мо це ли­ше за до­по­мо­гою «ор­ганіки».

 

Ви дов­го жи­ли в Ка­наді й, пев­но, вив­ча­ли їхній аг­рар­ний досвід...

— У Ка­наді тро­хи інший клімат, то­му там­тешні аг­ро­ви­роб­ни­ки більше орієн­то­вані на технічні куль­ту­ри (ріпак, сою), а та­кож на пше­ни­цю, вклю­ча­ю­чи тверді сор­ти. Що сто­сується виро­щу­ван­ня, то в них пе­ре­дові тех­но­логії. Дер­жа­ва вкла­дає ко­ло­сальні гроші в на­уку!

Та­кож у Ка­наді інші тра­диції ве­ден­ня сільсько­го гос­по­дар­ст­ва: там прак­тич­но  не­має хол­дингів, і навіть ве­ликі підприємства є, по суті, сімей­ною спра­вою, що пе­ре­дається з покоління в по­коління. У них навіть не­має та­кої про­фесії, як аг­ро­ном. Фер­мер — це клас­но і кру­то! Це нор­маль­но, ко­ли влас­ник сам сідає за трак­тор і оре своє по­ле.

Там усе ро­бить­ся на бла­го фер­ме­ра, на роз­ви­ток цієї спра­ви. По­чи­на­ю­чи з фінан­со­вих мож­ли­востей ве­ден­ня бізне­су, — ад­же кре­ди­ти в Ка­наді ви­да­ють прак­тич­но під ну­ль­ові став­ки, — й закінчу­ю­чи цілком до­ступ­ни­ми схе­ма­ми фінан­су­ван­ня для онов­лен­ня техніки.

 

УСЕ — ЗА­РА­ДИ ПО­ХВА­ЛИ БАТЬ­КА

Цей успішний про­ект із ква­со­лею — ре­зуль­тат Ва­шої осо­би­с­тої заці­кав­ле­ності?

— Це мій про­ект від са­мо­го по­чат­ку, і я віри­ла в ньо­го. Я вив­ча­ла ка­надсь­ку тех­но­логію, за­сто­со­ву­ва­ла її в се­бе, ча­с­то ви­хо­ди­ла в по­ля, особ­ли­во під час  зби­ран­ня вро­жаю. І ко­ли поміти­ла пер­шо­го жуч­ка на струч­ку, швид­ко підня­ла три­во­гу, ра­ди­ла­ся з ек­с­пер­та­ми — і шкід­ни­ка вда­ло­ся вчас­но по­бо­ро­ти. Хто як не влас­ник бу­де найбільше зацікав­ле­ний в успіху? Жо­ден най­ма­ний аг­ро­ном так не хви­лю­ва­ти­меть­ся за вро­жай.

 

Ваші зовнішні дані  мог­ли б за­без­пе­чи­ти успіх у мо­дель­но­му бізнесі чи шоубізі, що бу­ло б, оче­вид­но, знач­но лег­шим за­нят­тям для тендітної дів­чи­ни… На­томість Ви свідо­мо оби­раєте до­сить про­заїчний на­прям діяль­ності — сіль­ське гос­по­дар­ст­во…

— Я ти­по­вий пред­став­ник мілініалів. Постійно змінюю не ли­ше ро­бо­ту, а цілу індустрію. То тут, то там — мені все ціка­во, все хо­четь­ся спро­бу­ва­ти. То­му відра­зу після Універ­си­те­ту в Ка­наді пішла в рек­лам­не агент­ст­во, де про­во­ди­ли соціологічні досліджен­ня, про­ра­хо­ву­ва­ли «пор­т­рет спо­жи­ва­ча». Це бу­ла стра­тегічна й до­волі кре­а­тив­на ро­бо­та. Де­я­кий час пра­цю­ва­ла фітнес-тре­не­ром у То­рон­то, па­ра­лель­но на­ла­го­д­жу­ва­ла кон­так­ти з фер­ме­ра­ми. До­дам, що во­ни вже відчу­ва­ють у нас кон­ку­рентів, особ­ли­во в сег­мен­тах со­че­виці, ну­ту, гірчиці. Ми їх по­ти­хень­ку по­су­ваємо з рин­ку — на­сам­пе­ред  за­вдя­ки низь­ким логістич­ним ви­т­ра­там. Ко­ли по­вер­ну­ла­ся в Ук­раїну, по­чи­на­ла з про­дажів, рік «втя­гу­ва­ла­ся», придивляла­ся, тоді заціка­ви­ла­ся бо­бо­ви­ми.

Зви­чай­но, зовнішність у чо­ловічо­му бізнес-се­ре­до­вищі — мій со­юз­ник. І я її ви­ко­ри­с­то­вую, щоб при­вер­ну­ти ува­гу на по­чат­ку знай­ом­ст­ва, а далі — даю чітко зро­зуміти, що прий­ш­ла го­во­ри­ти по суті спра­ви: про ціни, умо­ви по­став­ки. Ду­же до­по­ма­гає знан­ня англійської. Хо­ча, зви­чай­но, в Німеч­чині люб­лять, щоб до них звер­та­ли­ся їхньою рідною мо­вою. Та хто цьо­го не лю­бить?

 

Ос­та­точ­не рішен­ня що­до но­вих тех­но­логій чи куль­тур прий­має Ваш бать­ко. Як­що маєте іншу дум­ку, Вам важ­ко йо­го пе­ре­ко­на­ти?

— Як­що він вба­чає ре­аль­ну пер­спек­ти­ву, він завжди — за но­вин­ки. Ри­зик для ньо­го — це нор­ма. Щоб за­ли­ша­ти­ся «на пла­ву» в аг­рар­но­му бізнесі, не мож­на про­сто сто­я­ти на місці, то­му постійно ду­маємо про но­ве. Ось за­раз за­мис­лює­мо­ся про впро­ва­д­жен­ня тех­но­логії  за­­мо­роз­ки про­дукції, про садівництво, ви­роб­ництво олійної ко­ноплі. На пер­спек­ти­ву думаємо по­са­ди­ти сад слив, із яких ви­го­тов­ля­ють чор­нос­лив. Темп ви­со­кий, але так потрібно для роз­вит­ку бізне­су...

 

Не­од­но­ра­зо­во слу­ха­ю­чи Ваші до­повіді на різних кон­фе­ренціях, спо­с­терігаю, наскільки ефект­но й емо­ційно Ви ро­би­те пре­зен­тації, як ак­тив­но на них ре­а­гує зал. Усі за­пам’я­то­ву­ють Хри­с­ти­ну-Ква­соль­ку. Ви вчи­ли­ся ви­с­ту­пам на публіці чи це — при­род­ний дар?

— У Ка­наді вчи­ла­ся в ме­ре­же­во­му Клубі ора­торсь­ко­го ми­с­тецтва. Це ду­же до­по­ма­гає за­раз. Хо­ча я не завжди пре­зен­тую се­бе іде­аль­но. На­при­клад, ду­же важ­ли­во ро­би­ти па­у­зи в пра­виль­них місцях — це ко­ло­саль­ний ефект. Ко­ли не знаєш, що ска­за­ти, ліпше зу­пи­ни­ти­ся й зібра­ти­ся з дум­ка­ми. Ви­с­ту­па­ти мені по­до­бається. Я ділю­ся енер­ге­ти­кою і роз­повідаю про те, чим я дійсно жи­ву і що мені не дає спа­ти. Крім то­го, я завжди ду­маю про ау­ди­торію, на­вряд чи ко­мусь бу­де до впо­до­би су­хе, мо­но­тон­не чи­тан­ня з папірця.

 

Що ще є у Ва­шо­му житті, крім ква­солі?

— До­три­му­юсь здо­ро­во­го спо­со­бу жит­тя. Зай­ма­ю­ся фітне­сом. Ро­бо­та пе­ре­важ­но си­дя­ча, то­му десь го­ди­ну в день я по­вин­на зай­ма­ти­ся фітнес-впра­ва­ми, щоб «розігна­ти кров». Про­те здо­ро­вий спосіб жит­тя по­ля­гає для ме­не не ли­ше в зовнішніх скла­до­вих. Потрібно пам’ята­ти й про внутрішній світ: йо­га, пси­хо­ло­гічні семіна­ри — все це я люб­лю. Знаю по собі, що та­ке три­вожні ста­ни, лег­ка де­пресія, то­му й заціка­ви­ла­ся… олією з ко­но­пель. Ад­же на­уко­во до­ве­де­но, що во­на до­по­ма­гає при та­ких ста­нах. Цей на­прям для ме­не ціка­вий, а, зна­ю­чи се­бе, впев­не­на, що зроб­лю все для роз­вит­ку проєкту: пра­цю­ю­чи на ре­зуль­тат, бу­ду ви­кла­да­ти­ся по мак­си­му­му, пра­цю­ва­ти по­на­днор­мо­во. В цьо­му і є пе­ре­ва­га ро­­бо­ти са­мої на се­бе, що мо­жеш роз­ви­ва­ти те, в що віриш. Про­те моя ро­бо­та — зов­сім не без­пе­рерв­не свя­то, іноді до­во­дить­ся ви­ко­ну­ва­ти до­волі мо­но­тонні за­вдан­ня.

 

Чи го­туєте щось із бо­бо­вих, які Ваші улюб­лені стра­ви?

— Пер­шу зібра­ну з по­ля ква­со­лю го­ту­ва­ли всією сім’єю. Най­простіше — це про­сто відва­ри­ти й до­да­ти до са­ла­ту. Для ме­не са­лат мо­же бу­ти ос­нов­ною стра­вою, а бо­бові до­да­ють ка­лорій­нос­ті. Або ж відва­рюю ква­со­лю, а потім туш­кую в сме­тані з ци­бу­лею, час­ни­ком.

 

Як віднов­люєте си­ли?

— Ме­не на­ди­хає моя ро­бо­та, успіх, ко­ли я ро­зумію, що ми ви­ро­с­ти­ли те, що хотіли, і є по­ку­пець, який цю якість мо­­­же оціни­ти. І зви­чай­но ж, бать­ко, який, як­що чес­но, ніко­ли ме­не не хва­лить.

 

Н. Рудніченко

Спеціально для журналу «Пропозиція»

Інтерв'ю
Теплица
Сучасне життя диктує необхідність ІТ- модернізації вітчизняних агропідприємств, проте новітніми технологіями поки що володіє лише десята частина підприємств. 
Родіон Рибчинський, голова асоціації «Борошномели України»
Український ринок борошна незважаючи на негативні тенденції розвивається, для продукції відриваються кордони нових країн, а підприємства будують та оновлюють свої потужності. Про життя борошномелам

1
0