Особливості вирощування ячменю ярого на Півдні
Дуже посушливі умови осіннього періоду 2015 року на Півдні України зумовили значний недосів озимих культур (запланований обсяг висівних робіт виконано лише на 53–65%). Тому господарствам потрібно скоригувати відповідно до цієї ситуації структуру посіву ярих культур 2016 року. Так, чільне місце в ній займатимуть посівні площі ярого ячменю, який ефективно використовує вологу, має високу потенційну продуктивність і не потребує великих витрат на вирощування, що за сучасних умов господарювання має велике значення.
Зерно ячменю на світовому ринку користується великим попитом, тож на нього встановилась висока ціна. Наша держава має великий потенціал виробництва ячмінного зерна і реальні можливості збільшити його експорт та заробляти на цьому значні кошти.
З огляду на це доцільно найближчими роками значно збільшити виробництво й експорт зерна цієї культури.
Але підвищувати валові збори зерна ячменю потрібно не шляхом розширення площ посіву, а завдяки збільшенню врожайності культури. Проте поки що цей показник у Південному Степу залишається низьким — 1,8–2,5 т/га і сильно коливається за роками. Головними причинами є низький рівень агротехніки та недосконала технологія його виробництва, яка мало враховує особливості вирощування сучасних сортів, зміни клімату, що відбуваються нині, та інші чинники.
В Інституті зрошуваного землеробства (ІЗЗ) НААН останніми роками було проведено дослідження, які мали на меті оптимізувати основні елементи технології вирощування сучасних сортів ячменю ярого, а саме: строки сівби, норми висіву, застосування добрив і захист рослин від бур’янів, шкідників та хвороб в умовах Південного Степу України. За результатами цих досліджень виробництву було запропоновано вдосконалену технологію вирощування сучасних сортів ячменю ярого, яка дає можливість одержувати в умовах Півдня України врожайність зерна високої якості на рівні 3,2–3,6 т/га, до того ж за менших на 20% витрат коштів. Результати досліджень перевірено і впроваджено у господарствах Херсонщини: ДП ДГ «Копані» Бєлозерського району — на площі 100 га та ДП ДГ «Піонер» Нововоронцовського району — на площі 266 га, де вдосконалена технологія забезпечила рівень урожайності ячменю ярого на 0,75–0,90 т/га вищий, ніж було зібрано за традиційною технологією.
Особливості вирощування ячменю.
Попередники
Для ячменю ярого кращими попередниками є зернобобові та просапні культури. Проте останнім часом через порушення сівозмін ячмінь висівають і після соняшнику. У разі загибелі озимих зернових культур ці площі пересівають переважно ячменем ярим.
Технологія вирощування ячменю.
Обробіток грунту ( особливості вирощування ячменю ярого)
У посушливих умовах Півдня України під ячмінь восени слід проводити глибоке розпушування грунту, яке сприяє накопиченню в ньому вологи, ефективному її використанню рослинами та збільшенню врожаю зерна. Після збирання попередника поле дискують на 8–10 см дисковими знаряддями ЛДГ-10, ЛДГ-15, БДТ-7 тощо, а в кінці вересня — на початку жовтня проводять оранку на глибину 20–22 см або ж на таку саму глибину застосовують обробіток комбінованими глибокорозпушувачами.
Виходячи із погодних умов, способу і якості основного обробітку, особливо важливо правильно вибрати знаряддя для передпосівного обробітку грунту, яке б дало змогу раніше почати і швидше завершити його проведення. Для цього слід використовувати широкозахватні комбіновані знаряддя, які виконують за один прохід три-чотири технологічні операції. Глибина передпосівної культивації має бути 5–6 см, тому що глибший обробіток грунту може спричинити пересихання верхнього шару, внаслідок чого загорнуте на 4–5 см насіння попаде у грунтовий шар, що не міститиме достатньої для проростання кількості вологи. Крім того, не варто застосовувати глибший обробіток, оскільки це призведе до неякісного висівання на потрібну глибину і як наслідок — до зрідження сходів.(ячмінь особливості вирощування)
У разі загибелі ячменю озимого чи ріпаку їхнє пересівання ярим ячменем варто проводити у надранні строки, причому насінням як дворучок, так і ярих сортів. Якщо грунт нещільний, допускається прямий висів без додаткового його обробітку, що економить час і пальне, а на більш ущільненому слід проводити передпосівну культивацію або дворазове боронування залежно від фізичного стану поверхневого шару. За наявності у господарствах комбінованих культиваторів-сівалок (типу СЗС-2,1, СЗС-5 тощо) або сівалок прямого висіву краще використати саме їх, що дасть змогу без додаткових технологічних операцій провести сівбу за один прохід агрегату.
На полях, де через сухість грунту не проводили обробіток восени, система весняних грунтообробних заходів може включати дві-три технологічні операції залежно від кількості післяжнивних решток та фізичного стану грунту.
На легких за механічним складом грунтах із дрібностебловими післяжнивними рештками хороші результати дає двофазний обробіток дисковими боронами або лущильниками, після чого проводять передпосівну культивацію.(ячмінь особливості вирощування)
На важких грунтах для поліпшення роботи дискових борін, лущильників та культиваторів бажано перед їхнім застосуванням провести безполицевий — плоскорізний або чизельний — мілкоглибинний обробіток. За наявності комбінованих агрегатів типу АКШ-3,6 (5,6) ці роботи виконуються за один прохід агрегату.
Проте якщо ситуація складається так, що сівбу необхідно провести на необробленому з осені полі, то краще висівати високоефективними сівалками прямого висіву за технологією ноу-тілл. Для цього використовують спеціальні сівалки-культиватори іноземного виробництва: «Джон-Дір» (моделі 1895, 1835), «Хорш», «Амазоне», «Кінзе», «Лемкен», «Грейт-Плейнс» та вітчизняні висівні комплекси: «Сіріус» і «Алькор».
Технологія вирощування ячменю.
Удобрення.
Ячмінь ярий найкраще з усіх ярих колосових культур реагує на внесення добрив. На темно-каштанових грунтах і чорноземах південних під ячмінь ярий після непарових попередників потрібно внести добрива на неполивних землях у нормі N30–60P30–40, що забезпечить прибавку врожаю зерна 0,6–1,2 т/га і більше. Водночас слід мати на увазі, що під сорти, які схильні до вилягання, варто застосовувати меншу із рекомендованих дозу азотних добрив, щоб не викликати вилягання посівів. Добрива краще вносити під основний обробіток грунту. Якщо добрива з осені не вносили, то їх потрібно внести під культивацію.(технологія обробітку ячменю)
Під час сівби обов’язково треба вносити складні мінеральні добрива у рядки із розрахунку 10–15 кг/га NP, що збільшує врожайність на 0,3–0,4 т/га.
Проте дозу добрив під ячмінь ярий краще визначати розрахунковим методом, з урахуванням вмісту поживних речовин у грунті. Розрахункова доза добрив забезпечує врожайність ячменю не нижчу, ніж рекомендована, але доза добрив і витрати коштів на них за розрахованої дози значно менші. Так, у дослідах Інституту зрошуваного землеробства НААН за розрахункового методу витрати коштів на добрива були на 47% меншими, ніж за використання рекомендованої дози, до того ж і окупність добрив була вищою. Так, у сорту Сталкер на цьому варіанті окупність одного кілограма діючої речовини добрив становила 8,2 кг зерна, тоді як на фоні внесення N60Р40 — 6,0 кг, а сорту Еней —8,5 і 6,1 кг відповідно.(технологія обробітку ячменю)
Визначення доз добрив відповідно до запланованого врожаю та з урахуванням вмісту NPK у грунті краще проводити балансовим методом, удосконаленим ученими ІЗЗ НААН, які можуть допомогти розрахувати дози добрив для кожного поля.
Протруєння насіння.
Значних втрат урожаю та погіршення якості зерна ячменю ярому можуть завдати хвороби, найпоширенішою із яких на Півдні України є летюча сажка. Тому протруювання насіння є одним із найважчих і водночас обов’язкових заходів технології вирощування високоякісного зерна ячменю ярого, що дає можливість на ранніх етапах органогенезу захистити молоді проростки рослини від насіннєвої і грунтової інфекцій.(технологія обробітку ячменю)
Кращу захисну дію мають протруйники Вітавакс 200 ФФ (3,0 л/т), Раксіл (0,5), Іншур Перформ (0,5), Вінцит ЗС 050 (1,5), Сумі 8 ФЛО (1,3 л/т), Реал 200 (0,2 л/т насіння) та ін.
Протруєння насіння ярого ячменю сприяє кращій його збереженості в грунті, підвищує польову схожість, захищає від комплексу грибних хвороб, що істотно збільшує врожай.
Для отримання вищого врожаю ячменю також можна разом із протруйниками використовувати регулятори росту рослин: Агростимулін (10 мл/т насіння), або Грейнактив (0,01%-й розчин), або Гуміфілд (200 г/т), або концентроване хелатне мікродобриво із комплексом біостимуляторів
Наномікс (3 л/т).(технологія обробітку ячменю)
Сорти ячменю.
Для зони Південного Степу визначено сортовий склад ячменю ярого, який за показниками продуктивності й адаптованості до умов вирощування може у різні за погодними умовами роки за чіткого виконання сортової технології забезпечувати високі врожаї зерна. Генетичний потенціал сучасних сортів ячменю ярого становить 6–7 т/га.
На основі наукових і практичних даних ведення землеробства зроблено висновок, що в кожному господарстві слід висівати два-три районовані і перспективні сорти, що різняться біологічними й господарськими ознаками.
Для несприятливих погодних умов Південного Степу найпридатнішими є посухо- і жаростійкі районовані сорти одеської і донецької селекції: Сталкер, Адапт, Донецький 14, Водограй, Галактик, Еней і Вакула. Ці сорти в середньому за п’ять років досліджень в умовах неполивних посівів Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції ІЗЗ НААН забезпечили отримання врожайності 3,51–3,81 т/га (табл. 2).
Найвищу врожайність сформували сорти Сталкер (СГІ — НАЦ НАІС) — 4,41 і Доказ (ІР НААН) — 4,38 т/га, що відповідно на 0,20–1,26 і 0,17–1,23 т/га вище за показники інших сортів. Урожайністю понад 4,0 т/га також відзначились сорти Святогор (4,21), Вакула (4,17), Аграрій (4,16), Аватар (4,15) і Алегро (4,09). На рівні 3,73–3,95 т/га зібрано зерна ячменю сортів Хадар, Віраж і Триполь (усі — МІП НААН), Інклюзив (ІР НААН) і Воєвода (СГІ — НАЦ НАІС). Сорти Взірець (ІР НААН), Лука й Адапт (обидва — СГІ — НАЦ НАІС) забезпечили врожайність на рівні 3,48–3,68 т/га. Найнижчу врожайність сформував ячмінь ярий сорту Модерн (безостий, ІР НААН) — 3,15 т/га, що вказує на його нестійкість до посушливих умов Півдня України.
Строки сівби, норми висіву, глибина загортання насіння ячменю.
Насіння ячменю проростає за температури 1…3°С, сходи з’являються за 4…5°С і можуть витримувати короткочасні заморозки до -6°С. Кращі умови для росту і розвитку рослин, їхнього кущіння, наростання надземної маси, формування елементів продуктивності і найвищого врожаю зерна ячменю ярого всіх сортів складаються за ранніх строків сівби, коли настає фізична стиглість грунту. У дослідах ІЗЗ НААН за раннього терміну сівби врожайність зерна сорту ячменю Сталкер становила у середньому 3,18–3,50, а сорту Еней — 3,07–3,41 т/га. За сівби пізніше першого строку на сім і, особливо, на 14 днів відбувалося зрідження посівів, зменшення кількості продуктивних стебел, погіршення наливання зерна та зниження врожаю.(технологія вирощування ячменю)
Так, за запізнення із сівбою на сім днів урожайність сорту ячменю Сталкер знижувалась на 0,15–0,30, сорту Еней — на 0,24–0,44 т/га, а за 14-денної затримки — на 0,48–0,54 і 0,65–0,82 т/га відповідно. Ці дані свідчать, що за запізнення із посівом середньостиглий сорт ячменю Еней знижує врожайність більшою мірою, ніж скоростиглий сорт Сталкер. Тому у разі затримки із сівбою краще висівати скоростиглий сорт Сталкер.
За несвоєчасного висіву всі середньостиглі сорти ячменю ярого знижують урожай зерна більшою мірою, ніж ранньостиглі.
Ячмені-дворучки (Достойний, Росава, Тайна, Основа, Тамань) сіяти у весняний період не варто, тому що вони формують урожай на 5–7 ц/га менший, ніж сорти ячменю ярого. Але задля відновлення насіннєвого фонду посіви ячменю сортів-дворучок все ж слід передбачити і мати на увазі, що висівати їх краще у лютневі «вікна». У посушливих умовах півдня оптимальна норма висіву ячменю ярого становить 3,0–4,0 млн схожих насінин на гектар залежно від сорту і фону живлення. Добре кущисті сорти ячменю на удобрених фонах і достатньо забезпечених вологою грунтах слід сіяти із нормою висіву 3 млн/га, а на неудобрених — 4,0, а висівну норму менш кущистих сортів слід збільшувати на 0,5 млн/га.
Глибина загортання насіння ячменю за достатнього зволоження грунту має становити 4–5 см, а за підсихання верхнього шару — 6–7 см. Більша глибина загортання насіння призводить до зменшення польової схожості насіння, зрідження посівів та погіршення кущіння рослин. Спосіб сівби — звичайний рядковий.(технологія вирощування ячменю)
Після сівби у разі встановлення сухої погоди поле обов’язково слід закоткувати кільчасто-шпоровими котками, що забезпечує одержання дружних сходів оптимальної густоти.
Догляд за посівами.
На посівах ячменю ярого значно поширені бур’яни, хвороби та шкідники, які завдають великих втрат урожаю, погіршують якість зерна і не дають можливості реалізувати продуктивний потенціал культури. Отримати високий урожай зерна ячменю без застосування інтегрованої системи захисту рослин майже неможливо. Сучасна система захисту рослин передбачає: протруювання насіння ячменю, знищення бур’янів за допомогою гербіцидів, захист рослин від хвороб і шкідників за допомогою сучасних високоефективних фунгіцидів та інсектицидів. Дослідження ІЗЗ НААН показали, що найефективнішого захисту рослин ярого ячменю можна досягти за обробки посівів перед виходом рослин у трубку гербіцидом разом із фунгіцидом проти бур’янів і хвороб і вдруге — завдяки застосуванню перед колосінням культури фунгіциду разом з інсектицидом проти хвороб і шкідників.(технологія обробітку ячменю)
Значну загрозу посівам ячменю ярого становлять коренепаросткові багаторічні, а також ранні ярі бур’яни. Для боротьби з ними використовують гербіциди групи 2,4-Д амінна сіль із вмістом діючої речовини 50, 60 і 82% у дозі відповідно 1,2–1,7; 1,0–1,4 і 0,8–1,2 л/га; Гранстар Про 75, в. г. — 15–20 г/га, Гриніл, ВГ — 15 г/л, Діален Супер 464 SL, в. р. к. — 0,5–0,7 л/га, Лінтур 70 WG, в. г. — 0,12–0,15 кг/га, Гроділ Максі OD, о. д. — 0,09–0,11 л/га та ін.(технологія вирощування обробітку ячменю)
Застосовувати гербіциди слід тільки на посівах, де рослини розкущились. Нерозкущені рослини обробляти гербіцидами не можна, бо це негативно впливає на формування колоса та його елементів. Після виходу рослин у трубку гербіцидні препарати також застосовувати шкідливо.
Слід відмітити, що хімічне прополювання насамперед слід проводити на полях, що засмічені однорічними бур’янами. За наявності у посівах багаторічних бур’янових видів унесення гербіцидів переносять на пізніший строк, коли на поверхні грунту масово з’являться розетки бур’янів. Економічно обгрунтованим порогом їхньої шкодочинності є 5–7% маси бур’янів від загальної біомаси рослин.
В окремі роки сходам ячменю значної шкоди можуть заподіяти смугаста та стеблова блішки, злакові мухи, п’явиця, хлібні клопи та жуки, попелиці, трипси.
Для захисту сходів від смугастої блішки (поріг шкодочинності — 6–10 особин на 1 м2), шведських мух (30–50 особин на 100 помахів сачка), п’явиці (10–15 жуків на 1 м2) крайові смуги або осередки із накопиченням цих шкідників обприскують препаратами: Бі-58 новим, 40% к. е. — 1,0 л/га, Карате 050 ЕС, к. е. — 0,15 л/га та іншими. У кінці фази виходу рослин у трубку за наявності личинок п’явиці (0,5–1,0 особин на стебло) посіви обробляють також названими вище препаратами. Частина районованих сортів ячменю мають високу і підвищену стійкість до основних хвороб, що дає можливість зменшити або зовсім обійтися без застосування фунгіцидів у період вегетації.
Збирання врожаю ячменю.
Урожай ячменю ярого збирають в основному прямим комбайнуванням із застосуванням сучасних технічних засобів за повної стиглості зерна, коли його вологість становить 14–16%.
За неможливості провести збирання прямим комбайнуванням через високу забур’яненість можна застосовувати роздільне збирання, але це потребує додаткових витрат. У такому разі скошування рослин у валки починають у фазі воскової стиглості зерна, коли пожовтіло понад 80% колосся і вологість зерна становить 30–35%. Щоб валки добре провітрювались, залишають стерню заввишки 13–15 см. За такого способу збирання дещо підвищується урожай завдяки кращому вимолочуванню зерен із нижньої частини колоса і таким чином збільшенню їхньої маси.
Збирати ячмінь ярий необхідно у стислі строки, щоб не допустити поникнення колосу і вилягання рослин. Загальна тривалість збирання ячменю не має перевищувати вісім днів.
С. Заєць, канд. с.-г. наук,
завідувач відділу агротехнологій,
О. Онуфран, канд. с.-г. наук,
наук. співробітник, ІЗЗ НААН