Нове “обличчя” державної допомоги

Під час бесіди з першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України Миколою Безуглим ми підняли питання підтримки державою галузі тваринництва.

Та тенденція, що простежується наразі у вітчизняному тваринництві, здебільшого негативна. Тож чи можна змінити її на позитивну і яким чином?
- Безумовно, є низка наболілих питань у розвитку скотарства. Одразу зауважу: м'ясне скотарство в нашій країні - це не та галузь, яка годуватиме Україну в найближче десятиріччя. У нас немає м'яса яловичини. Це по-перше. І по-друге, його собівартість вища у півтора раза за яловичину, отриману від забою молочної худоби. Тож ВРХ м'ясного напряму поки не буде основним джерелом яловичини на ринку.
Більше сподівань на позитивні зміни - у молочному скотарстві, хоча і тут є певні труднощі. Першочергово - через сам термін відтворення тварин: якщо на одному майданчику за рік виростає сім поколінь бройлерів, якщо одна свиноматка дає 20 поросят за рік, то для того, щоб виростити одну корову, теоретично потрібно три роки, а реально - чотири-п'ять. Втратити її дуже просто, а відродити - набагато важче.
Інше питання: молочне скотарство - це не та галузь, де накопичення первинного капіталу може відбуватися швидко. Амортизація основних засобів тут - від 8 до 12 років, для розвитку потрібні довгострокові кредитні позики, високий рівень кваліфікаційних знань.
Тому накопичення капіталу у вітчизняному агробізнесі спочатку відбувалося в переробній промисловості, потім у рослинництві, і лише наостанок - у тваринництві: тут першим було птахівництво, потім - свинарство, останнім - молочне скотарство, де цей процес триває й досі.
Немає жодної країни світу, де молочне скотарство суттєво не підтримувалося б державою, адже питання продовольчої безпеки важливіше, ніж розвиток бізнесу.
Наразі у нас 78-80% молока виробляють у домогосподарствах, 20% - великі сільськогосподарські підприємства. Тому й впливати на виробництво молока у господарствах населення, на товарність цього молока, його якість надзвичайно складно.

Щороку держава намагалася впроваджувати різні програми підтримки галузі. Та жодна з них не була ефективною. Яка головна проблема попередніх програм?
- На жаль, не було системного підходу до вирішення проблем. Ми вирішували окремі питання. Наприклад, якщо виробництво молока ставало збитковим, ми просто його дотували. Але причини збитковості молока ліквідовані не були. Головна з них - диспаритет цін між тваринницькою і рослинницькою продукцією і загалом - між цінами на матеріально-технічні ресурси, що "заходять" у сільське господарство.
За останні два роки ситуація "зламалася". Аграрна реформа потребує ринкового підходу до всіх галузей. Нині виробництво молока рентабельне.
Друга слабка сторона попередніх програм полягає в тому, що вони ніколи не були забезпечені фінансово, навіть за запропонованими напрямами.

У чому полягає суть нової програми?
- Ми поділили всіх виробників на три групи. І в кожній практикуємо свої підходи. Наприклад, перша група: домогосподарства. Ще довго саме господарства населення будуть основними постачальниками молока для українців. Ми не зможемо збільшити за три роки кількість корів великотоварного виробництва: не тільки тому, що грошей немає, але й корів у такій кількості - немає. Третя група: великі найсучасніші промислові комплекси - агрохолдинги. І посередині - середньотоварний виробник або великотоварний, але не в статусі холдингу, а з 5 чи 7 тис. голів ВРХ.
Ми передбачаємо створення родинних ферм. Чого потребують такі ферми? Родинній фермі потрібен доступ до соковитих кормів, бо сіно вони заготують, зерно за орендну плату отримають чи самі виростять. Ми запланували кілька підходів, у тому числі - розрахунок сільгосппідприємств-орендарів соковитими кормами або створення обслуговуючих кооперативів, об'єднань для заготівлі таких кормів. Також ми запланували створення обслуговуючої мережі молокопереробних підприємств, які хочуть брати молоко у населення: молокоприймальні пункти, охолоджувачі, система здавання молока, плюс сервісне обслуговування населення. Ми підтримуватимемо такі молокопереробні підприємства.
Інша група - фермерські господарства. У нас - 43 тис. фермерів, але вони взагалі не займаються тваринництвом. Тому для підтримки і стимулювання розвитку саме тваринницького напряму їхньої діяльності розроблено окремі заходи. Тут варто врахувати і зарубіжний досвід. Наприклад, фермерські господарства на 20, 30 чи 50 корів у Північній Америці чи Європі виробляють основну частину молока. А великих ферм там не так і багато. І ми теж підтримуватимемо тільки тих фермерів, які не просто землі орендують, а й тримають ферму. Вони у товарному виробництві молока можуть займати левову частку.
Цього року ми ввели дотацію розміром 5 тис. грн за корову, додану за рахунок власного відтворення за умови збереження наявного поголів'я. Тобто господар, у якого, приміром, на 1 січня 2011 року було 200 корів, а на 1 січня 2012 року буде 220, отримає на 20 корів, що збільшили кількість поголів'я, по 5 тис. гривень.

Ще які конкретні заходи державної підтримки тваринництва заплановані?
- Держава підтримує, насамперед, тих, хто проводить реконструкцію приміщень або будівництво нових молочних ферм.
Ми умовно поділили бюджети підтримки тваринництва на два види. Перший - "бюджет проїдання". З моєї точки зору, дотація кілограма молока чи м'яса - це і є "бюджет проїдання". Скільки б ми не давали бюджетної підтримки на наявну корову, це не буде бюджетом розвитку, бо він не стимулює збільшувати поголів'я.
Другий вид підтримки тваринництва - саме бюджет розвитку, спрямований, перш за все, на збільшення поголів'я худоби в господарствах усіх форм власності.
Також для тих, хто збирається будувати або реконструювати ферму, цей бюджет працюватиме в таких напрямах: компенсація кредитів на два рівні від ставки НБУ, відшкодування частини будівництва до 50%. Для невеличких ферм (родинних) це практично 90% компенсація вартості доїльного обладнання, надання в лізинг обладнання для молочних ферм і закупівля корів у лізинг. Тобто це бюджет розвитку, який розрахований і на будівництво великих комплексів, і на тих, хто реконструює власні ферми.

А де взяти корів у ті корівники, які будуть збудовані?
- Перший варіант: ми, маючи 545 тис. корів, за рахунок власного відтворення збільшуватимемо поголів'я. Але тут ми ставимо скромне завдання: 6% на рік - це те, що може максимально дати власне відтворення.
До цього ж заплановано стимулювальну систему заходів: нам треба підвищити вихід телят на 100 корів на 10%, підняти ефективність вирощування теличок. Це основа збільшення поголів'я тих підприємств, які самі розвиваються.
Другий варіант: реальним джерелом маточного поголів'я є господарства населення. Оскільки в нас наразі - "перекошена" структура поголів'я: величезну кількість теличок просто вирізають, теля залишають тільки тоді, коли треба міняти корову. Тому діятиме програма закупівлі маточного поголів'я для сільгосппідприємств у населення, і ми компенсуватимемо як мінімум 50% вартості закупівлі телички. Якщо ти великий виробник - укладай договори з селянами, відразу проводь добір бугая-плідника, який працює у тебе в господарстві, для запліднення обраної корови, щоб на вигідних для обох сторін умовах забрати згодом теличку в своє стадо.

Чи підтримуватиме держава тих, хто робить ставки на імпортну генетику?
- Ще одне джерело для тих, хто має можливість інтенсивно працювати, - використання імпортної худоби. Упродовж п'яти років можна завозити в Україну корів-нетелей кількістю 20-30 тис. голів - не більше, бо це надзвичайно складний процес, перш за все, через адаптацію тварин до наших умов утримання і годівлі.
Імпорт сперми - це принципово неправильний підхід у розвитку вітчизняного тваринництва: за наших умов такі бугаї не будуть поліпшувачами. Тому нам потрібні бугаї-плідники власної селекції, власного вирощування, щоб вони реально поліпшували стадо.
Під це підпадає й окрема селекційно-генетична програма, адже ми взагалі не вирощуємо бугаїв-плідників у себе, не проводимо оцінювання за якістю нащадків. І все це треба відновлювати.
Таку комплексну програму в методичному плані ми підкріпимо розробками, розрахунками, а також конкретними заходами із підтримки закупівлі кормозаготівельної техніки. Але все це - за умов подання всіх потрібних розрахунків та належної підтримки Мінфіну. Та в уряду і немає іншого виходу: лише підтримка, адже інакше - це елементарне критиканство. Ми прив'яжемо умови підтримки до певних технологічних показників: вихід телят, середньодобові прирости, продуктивність, - щоб стимулювати виробника вкладати гроші у виробництво і мати той потрібний рівень продуктивності, який забезпечить рентабельність.
Я розумію, що нас можуть звинуватити у певному адміністративному ресурсі. Але я не через цю призму розглядав би наші завдання. Ми вважаємо, і законодавчо це закріпимо, що село має розвиватися комплексно. І ми повинні забезпечити продовольчу безпеку за всіма групами товарів. Українські аграрії - на першому місці з експорту ячменю й соняшникової олії. Цього року ми серйозно вийдемо на ринок сої, експортуватимемо кукурудзу.
І водночас - імпортувати молоко? Це принципово неправильно. Держава має вжити заходів для того, щоб ми виробляли те, що притаманно українській землі й українському населенню.
Ця програма готова відсотків на 80: ми перебуваємо на етапі територіального розподілу наших планів. До кінця року її буде "збито" за всіма показниками і доведено до конкретних регіонів, і ми здійснюватимемо щомісячний моніторинг цього питання в розрізі кожного району, кожної області.

У 2015 році будуть відмінені квоти на молоко в Європі. А як у нас?
- Квотування виробництва основних видів сільгосппродукції слід контролювати державі. Бо одне питання - перевиробити метал, який може й полежати, інше - перевиробити молоко. У чистому вигляді квотування навряд чи буде відмінено найближчим часом. Особливо в тих країнах, де проблема перевиробництва реально існує.
А якщо квоти будуть відмінені, це стане дуже серйозним випробуванням для українських товаровиробників. Вони ще мають навчитися гроші заробляти, а тут уже має бути свій первинний капітал, набуті знання, вміння працювати в ринкових умовах.
Єдина галузь тваринництва, яка наразі може конкурувати, - це виробництво м'яса птиці. З цивілізованою Європою, яка за останні десятиріччя вклала багатомільярдні кошти в розвиток усієї інфраструктури тваринництва, безумовно, нам буде надзвичайно важко конкурувати.

Анна Назаренко,
a.nazarenko@univest-media.com