Ріпак озимий: готуємо культуру до перезимівлі

Ріпак (Brassica napus L.) — цінна культура, що входить у трійку найпоширеніших олійних культур. Завдяки властивостям, яким наділене насіння, ріпак озимий завжди користується попитом і має високі закупівельні ціни. Ця культура є добрим попередником під пшеницю озиму, оскільки «працює» як санітар поля від бур’янів і сприятливо впливає на повітряний режим. Ріпак також є цінним медоносом для бджіл та диких комах-запилювачів, що можуть дати до 30–90 кг меду з гектара. Таким чином, ріпак набуває значної цінності за вирощування. Однак, незважаючи на різноманіття сортів і гібридів ріпаку, все ж таки успіх вирощування цієї непростої культури значно залежить від якості і своєчасності проведення агротехнічних операцій. Ріпак має специфічні вимоги до вирощування, а тому не всі агровиробники беруться його культивувати.

Продуктивність ріпаку озимого формується в осінній період, оскільки в літньо-осінній рослини накопичують значну кількість пластичних речовин, які активно використовуються під час відновлення вегетації. Тому для успішного вирощування ріпаку озимого найкритичнішою є саме осінь, тоді закладається основний потенціал продуктивності. При цьому, на формування посівів і на перезимівлю культури впливає багато факторів: агрокліматичні умови, вибір сорту чи гібриду, підготовка ґрунту, удобрення, норма й спосіб висіву, хімічний захист посівів від шкідників і хвороб.

Підживлення ріпаку впливає на зимостійкість

Зважаючи на невелику розгалуженість кореневої системи та незначну глибину її залягання, ріпак озимий потребує достатньо високої родючості ґрунту і відчутно реагує на дію мінеральних та післядію органічних добрив. З 1 т основної та побічної продукції ріпак озимий виносить із ґрунту 47–65 кг азоту, 22–40 кг фосфору та 50–80 кг калію, кальцію — 30–70 кг, магнію — 7–12 кг, сірки — 15–30 кг. Під основний обробіток краще вносити фосфорні і калійні добрива, або під час сівби культури — комплексні — нітроамофоску (200–300 кг/га), діамофоску (150–200 кг/га). Можливе внесення азоту, 50–60 кг/га, по пожнивних рештках попередника у вигляді КАС.

Азот важливий для рослин, оскільки він є основою для формування вегетативної маси. Однак за відсутності фосфорних і калійних добрив ефективність азотних добрив знижується. Слід звернути увагу, що надлишок азоту восени може знижувати зимостійкість, оскільки, в такому випадку, рослини продовжують активно розвиватися. Особливо небезпечне застосування азоту у фазі 4–5 листків. За сприятливих умов, залежно від складу ґрунту, культури-попередника, вологості ґрунту та температури, до припинення вегетації рослина, в середньому, встигає використати 30–60 кг/га ґрунтового азоту. Тому для оптимального розвитку ріпаку, з осені необхідно внести до 30 кг легкодоступного для рослини азоту.

Ріпак також потребує значної кількості фосфорних добрив. Вони зумовлюють правильну диференціацію кореневої системи, засвоєння інших типів добрив (особливо азотних), підвищують зимостійкість рослин ріпаку, збільшують врожайність і покращують якість насіння. Оптимальний вміст фосфору в ґрунті: 6–8 мг/100 г ґрунту. Із фосфорних добрив оптимальним є суперфосфат, оскільки, крім фосфору, у ньому містяться калій та сірка. На перших фазах розвитку культури, сходи ріпаку споживають доступні форми фосфору з ґрунту, а вже після перезимівлі мають здатність споживати малодоступні форми.

Калій має позитивний вплив на різні господарсько-цінні ознаки: стійкість проти хвороб, міцність стебла, кількість насіння на рослині і масу 1000 насінин. Ріпак — рослина калієлюб. Основним фізіологічним механізмом за використання калію є активізація синтезу та накопичення вуглеводів, а тому він має значний вплив на розвиток рослин. Одним із кращих калійних добрив під ріпак є калімагнезія, що містить також сірку і магній.

Рекомендується вносити мінеральні добрива, під зяблеву оранку, в таких дозах: N – Р₂О₅ – К₂О — по 45–60 кг/га. Однак, все-таки, доцільніше розраховувати норму внесення добрив за результатами агрохімічного аналізу ґрунту. На чорноземах, що добре забезпечені фосфором і калієм, калійні й фосфорні добрива не вносять.

Ріпак добре реагує на підживлення азотом в суміші, за необхідності, із мікродобривами. Наявність бору та сірки теж варто враховувати в момент планування системи удобрення. Застосування цих елементів у вигляді водорозчинних добрив має позитивний вплив на розвиток рослин і підвищує врожайність та якість насіння.

Сірка — важливий мікроелемент, нестача якого призводить до зниження якості насіння. За візуального обстеження рослин, дефіцит сірки подібний за ознаками до азотного голодування і виражається у потоншенні стебла, зменшенні стійкості проти хвороб та появі хлорозу на молодих листках. Потреба ріпаку у сірці становить 16–18 кг/га, що утворює 1 т врожаю. Сірка легко вимивається з ґрунту. В осінній період рослини ріпаку засвоюють до 25% сірки від загальної потреби. Основним джерелом цього елементу є фосфорні добрива, а найкраще вносити сірку під основне удобрення.

Ріпак потребує відносно багато бору. Цей елемент впливає на процеси запліднення, формування еластичності тканин, знижує розтріскування стебла за морозної погоди та підвищує загальну стійкість проти хвороб, солестійкість і посухостійкість. За нестачі бору рослини ріпаку відстають у рості і повільно виходять із фази розетки, уповільнюється ріст, молоді листки набувають яскравого забарвлення, на старому листі утворюються плями червоно-фіолетового кольору, формування квіток гальмується. Внесення бору на слабко забезпечених ґрунтах підвищує врожайність ріпаку до 2–5 ц/га.

Марганець має подібні до заліза та магнію функції в рослині. Нестача марганцю негативно впливає на синтез вуглеводів та білків. За внесення марганцю варто звернути увагу на pH ґрунту, вона має бути нейтральною або лужною. Саме в таких умовах магній є легкодоступним для рослин. Внесення марганцевих добрив забезпечує приріст врожаю ріпаку на 2–5 ц/га та підвищує стійкість рослин до хвороб. Нестача магнію пригнічує ріст рослин, викликає хлороз, спричиняє слабкий розвиток кореневої системи.

Молібден також необхідний для рослин ріпаку озимого. За його дефіциту порушується обмін речовин у культури, врожайність істотно знижується. Листя стає світло-зеленим, вузьким, із закрученими до середини краями, симптоми схожі на азотне голодування. Зазвичай низький вміст молібдену є характерним для кислих ґрунтів з pH нижче 5,5 і високим вмістом гумусу. Уникнути дефіциту молібдену можна за допомогою вапнування, але, якщо воно не можливе, варто провести підживлення мікродобривами у фазі 5–6 листків.

Цинк задіяний у багатьох біохімічних процесах у рослинах, наприклад, у фотосинтезі, метаболізмі крохмалю і азоту, окисно-відновлювальних процесах, а тому, має значний вплив на формування якості насіння і розвиток рослин ріпаку, на їхню стресостійкість.

Мідь активізує білковий та вуглеводний обмін, позитивно впливає на фотосинтез та утворення білка, підвищує стійкість до грибних і бактеріальних хвороб. Нестача міді викликає хлороз молодих листків, в’янення, інгібування утворення стебел та насіння.

Протруєння насіння

Слід обов’язково з’ясувати у виробника чи протруєне насіння. Якщо насіння не обробляли, то для захисту посівів ріпаку озимого від хвороб в осінній період насіннєвий матеріал перед сівбою обробляють протруйниками з фунгіцидною дією: Акробат, ЗП (2 л/т); Бенефіс, МЕ (0,6–0,8 л/т); Максим XL 035 FS, т. к. е. (5 л/т); Вітавакс 200 ФФ, ВСК (3 л/т); ТМТД, КС (3 л/т); Фаер, ТН (2,5–3 л/т).

Проти хрестоцвітих блішок насіння ріпаку перед сівбою варто обробити інсектицидними протруйниками: Круїзер 350 FS, ТН (4 л/т); Луміпоса, ТН (17 л/т); Нупрід 600, ТН (3–6 л/т); Табу, КС (6–8 л/т). Це дасть можливість уникнути несподіваних спалахів у розвитку блішок на початку сходів рослин, коли вони найбільш вразливі. Доцільно використовувати протруйники, які одночасно «працюють» проти шкідників і хвороб: Круїзер OSR 322 FS, ТН (15 л/т); Модесто Плюс 510 FS, ТН (16,7 л/т).

Строки сівби є одним із найголовніших факторів, що впливають на ріст, розвиток рослин ріпаку озимого та формування їхньої продуктивності. Раннім строком сівби вважається 8–10 серпня, допустимі строки за наявності вологи — 5–15 вересня, проте, залежно від зони, вони можуть відрізнятися. Важливо враховувати, що за пізніших строків сівби, відносно оптимальних (20–30 серпня), норму висіву потрібно збільшувати на 10–15%. Крім того, це додатковий ризик отримати неповноцінні рослини перед входженням у зиму, а отже, і менший урожай наступного року.

Виробники гібридів класифікують свої продукти за темпами росту. Гібриди зі швидкими темпами росту мають перевагу за пізніх строків сівби, а генотипи з повільним та середнім темпами росту необхідно висівати в ранні та оптимальні строки. Дотримання рекомендацій оригінатора допомагає отримати добре розвинені посіви перед входженням у зиму. Певні сорти української селекції мають, переважно, швидкий розвиток сходів з осені, тому добре витримують пізню сівбу. За ранніх строків посіву сортів ріпаку інколи рекомендують зменшувати або взагалі не вносити азотні добрива з осені, щоб уникнути переростання рослин.

Як ріпакові вдало перезимувати?

Для правильного входження в зиму рослини повинні мати 8–10 справжніх листків і діаметр кореневої шийки — 8–12 см. Висота точки росту має становити не вище 2 см. За нормального розвитку (50–60 діб) ріпак має добре розвинену кореневу систему — 100–150 см завдовжки, центральний корінь — 15–20 см. Такі рослини добре витримують низькі зимові температури до -14…-16 °C, а за наявності снігового покриву завтовшки 10 см — до -20…-25 °C. Слаборозвинуті рослини, навіть за нормальної зимівлі, не можуть повністю реалізувати весь потенціал продуктивності. Перерослі і загущені посіви також нестійкі до несприятливих умов узимку і не зможуть сформувати запланований рівень продуктивності. За переростання сходів і їхнього загущення посіви доцільно обробити фунгіцидами з морфорегуляторними властивостями регуляторами росту з дією: Карамба (0,8 л/га); Фолікур (1 л/га); Іріда (0,5–0,8 л/га); Колосаль (0,5–1 л/га); Сетар (0,3–0,5 л/га) та іншими, або регуляторами росту — Архітект (1–2 л/га), Карамба Турбо (0,7–1,4 л/га), Меквалан 750 (1–2 л/га), Реггі (1,5–2 л/га), Ретацел 720 (1–2 л/га), Стабілан (1,5–2 л/га). Застосовувати препарати необхідно в теплу погоду за відсутності опадів згідно з рекомендаціями виробника. Деякі препарати працюють за нижчих температур, наприклад, Архітект, Карамба Турбо ефективні за середньодобової температури 5°C. Регулятори зменшують площу листкової поверхні і посилюють розвиток кореневої системи та формування товстої кореневої шийки ріпаку, що позитивно впливає на перезимівлю та врожайність культури.

У посівах слід постійно вести контроль за розвитком бур’янів. Висока забур’яненість викликає зниження продуктивності культури на 30%. У широкорядних посівах можна здійснювати міжрядні обробітки плоскорізними лапами, але, зазвичай, ефективність такого методу обмежена. Тому найефективнішим є використання гербіцидів з осені, оскільки застосування їх навесні, за відновлення вегетації, далеко не завжди є можливим і ефективним через низькі температури. На ринку засобів захисту нині представлено дуже багато різних препаратів, дозволених до використання на ріпаку, але варто застосовувати лише перевірені препарати, придбані в офіційних дистриб’юторів. Для підвищення ефективності обробок та зменшення витрат на обробки доцільно робити бакові суміші гербіцидів та інших засобів захисту, але, згідно з інструкціями до застосування кожного окремо взятого препарату та загальних правил змішування пестицидів.

Знищуємо бур’яни

Для боротьби з бур’янами на початкових стадіях розвитку або до сходів, доцільно вносити такі препарати, як, наприклад Бутізан 400, КС (1,75 – 2,5 л/га), Бутізан Авант, СЕ (1,5 – 2,5 л/га), Бутізан Стар, КС (1,75 – 2,5 л/га) — після висіву культури або до фази сім’ядоль, а також гербіцидів на основі кломазону (Апстейдж, Каліф,Команд 48, КЕ, Пропоніт Дуо та ін.) і пропізохлору (Пропоніт 720, Тайгедер, Прон та ін.). Для боротьби з однорічними бур’янами ефективним є й досходове внесення гербіциду Дуал Голд 960 ЕС, КЕ (1,5–1,6 л/га), а також застосування препарату Белкар, КЕ (0,25 л/га) у фазі 2–6 листків культури.

З метою контролю дводольних коренепаросткових бур’янів використовують препарати: Галера 334, в.р. (0,35 л/га); Галера Супер, РК (0,2–0,3 л/га); Лонтрел Гранд, ВГ (0,15–0,2 кг/га). Якщо посіви засмічені дводольними та хрестоцвітими бур’янами, стане в нагоді гербіцид Сальса (25 г/га + ПАР Тренд 90 (0,25–0,3 л/га).

Проти однорічних та багаторічних злакових бур’янів доцільно вносити грамініциди: Фюзилад Форте, КЕ (0,5–2 л/га); Арамо 50, КЕ (1–2 л/га); Селект, КЕ (2–3 л/га); Міура, КЕ (0,6–1,2 л/га) та інші.

Стоп, шкідники!

Ріпаку з осені шкодить багато різних шкідників. Це і капустяні хрестоцвіті блішки, і ріпаковий трач, ріпакова міль, капустяна совка, хрестоцвітий прихованохоботник, ріпаковий білан та ін. Усі вони починають активно розмножуватися за високих температур і їхня чисельність може стати передумовою значного пошкодження рослин, зниження їхньої зимостійкості та стійкості проти хвороб. Для боротьби зі шкідниками часто використовують суміш препаратів на основі піретроїдів та неонікотиноїдів, фосфорорганічні сполуки або комбіновані препарати, дозволені до використання в Україні.

Для скорочення чисельності шкідливих комах добре себе зарекомендували: Карате 050 ЕС, к. е. (0,10–0,15 л/га); Карате Зеон 050 CS, СК (0,15 л/га); Децис f-Люкс 25 ЕС, КЕ (0,25–0,5 л/га); Нурел Д, КЕ (0,5–0,6 л/га); Біскайя 240 OD, МД (0,3–0,4 л/га); Моспілан, ВП (0,10–0,12 л/га); Фастак, КЕ (0,1–0,15 л/га); Пірінекс Супер, КЕ (0,4–0,75 л/га); Каліпсо 480 SC, КС (0,15–0,2 л/га); Протеус 110 ОD, МД (0,5–0,75 л/га); Галіл, КС (0,2–0,3 л/га); Ламдекс, СК (0,15 л/га); Цезар, КЕ (0,125–0,15 л/га); Версар, КЕ (0,6 л/га) та ін.

Також в осінній період необхідно відслідковувати розвиток мишоподібних гризунів (полівок). У разі перевищення ЕПШ на більше, ніж 5 колоній/га, з метою зменшення чисельності гризунів, рекомендовано застосовувати родентициди, внесені до списку препаратів рекомендованих до застосування, наприклад, Рат Кіллер Супер, ГП (5–10 кг/га).

Боротьба з хворобами на ріпаку

Крім шкідників, значної шкоди ріпаку завдають хвороби, що викликані різноманітними грибними, бактеріальними та вірусними патогенами. За значного ураження ріпаку деякими хворобами, зниження врожаю може сягати 50%. До найпоширеніших хвороб ріпаку належать: чорна ніжка; фомоз; переноспороз (несправжня борошниста роса); борошниста роса; циліндроспоріоз; альтернаріоз; бактеріоз коренів; сіра гниль; кила; склеротиніоз; біла та світла плямистості. Для уникнення аномального розповсюдження хвороб важливу роль відіграє науково підібрана сівозміна і заорювання та приорювання рослинних решток. Для ефективного і швидкого контролю розповсюдження хвороб використовують фунгіциди. Серед них високу ефективність мають сполуки класу триазолів з діючими речовинами: метконазол, 60 г/л; пропіконазол, 250 г/л; тебуконазол, 250 г/л, а також стробілуринів: азоксистробін, 200 г/л; піраклостробін, 200 г/л. Добре себе зарекомендували: Аканто плюс 28, КС (0,5–1 л/га); Амістар Екстра 280 SC, КС (0,75–1 л/га); Супрім, ЕВ (1–1,5 л/га); Піктор, КС (0,5 л/га); Карамба, в. р. (0,75–1,25 л/га); Кустодія, КС (1–1,2 л/га); Оріус, ЕВ (0,5–1 л/га); Фолікур 250 EW, ЕВ (0,5–1 л/га); Архітект, СЕ (1–2 л/га); Тілт 250 ЕС, КЕ (0,5 л/га); Пропульс 250 SE, СЕ (0,8–0,9 л/га); Тілмор 240 ЕC, КЕ (0,75–0,9 л/га); Сетар 375 SC, КС (0,3–0,5 л/га).

Восени, для профілактики розвитку несправжньої борошнистої роси, циліндроспоріозу, фомозу, альтернаріозу, бактеріозу коріння, сірої та білої гнилей у фазі 2–4 справжніх листків можна застосовувати препарати, які мають комплексну фунгіцидно-ретардантну дію, що дає синергетичний ефект з позитивним впливом на врожайність.

Для ріпаку озимого, як і для інших озимих культур, притаманний період загартовування. По суті — це процес адаптації до знижених температур. У цей час рослина активно накопичує складні цукри та протекторні амінокислоти, що мають низьку точку замерзання. Процес відбувається з максимальним накопиченням цих речовин у кореневій шийці і конусі наростання та зниженням вмісту вільної води у всіх вегетативних органах. Згідно з літературними даними, за температури 5-7°C цей процес проходить за 14–20 діб. Оптимальна густота посівів ріпаку перед стійким зниженням температур і входженням у зиму має бути 80–100 росл./м².

Посівний матеріал для відмінного врожаю

Стосовно посівного матеріалу, то рекомендується використовувати якісне насіння вітчизняної та міжнародної селекції. Варто зазначити, що українське насіння цілком конкурентоспроможне. Наприклад, у ННЦ «Інститут землеробства НААН» створено лінійку сортів ріпаку озимого, які не поступаються іноземним: Мороз; Сенатор Люкс; Чемпіон України; Шлягер. Ці зразки здатні сформувати високий потенціал продуктивності у будь-якій зоні вирощування.

Отже, дотримуючись вищезгаданих рекомендацій є можливість отримати хороші рівномірні сходи, достатньо розвинені, для вдалої перезимівлі та отримати, в результаті, високий врожай ріпаку. Ріпак — рослина з «характером», але якщо ще з осені вкласти в нього усе необхідне, то він віддячить сповна рясним урожаєм. Хорошого врожаю!

Євген Заїка, канд. с.-г. наук,

ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Журнал «Пропозиція», №9, 2021 р.