Майбутнє — за біогазом, або Робимо доходи на відходах
Ринки поновлюваної енергії нестримно розвиваються.
На сьогодні біогазові установки є характерним елементом сучасного безвідходного виробництва в багатьох галузях сільського господарства і харчової промисловості. Якщо на підприємствах є відходи органічного походження, з’являється реальна можливість з допомогою біогазової установки не лише значно скоротити витрати на енергію, а й підвищити ефективність підприємства, отримати додатковий прибуток.
Ринки поновлюваної енергії нестримно розвиваються.
На сьогодні біогазові установки є характерним елементом сучасного безвідходного виробництва в багатьох галузях сільського господарства і харчової промисловості. Якщо на підприємствах є відходи органічного походження, з’являється реальна можливість з допомогою біогазової установки не лише значно скоротити витрати на енергію, а й підвищити ефективність підприємства, отримати додатковий прибуток.
С. Линок,
голова предcтавництва LTV в Україні
За останні 10 років значення відновлюваних джерел енергії суттєво зросло. Насамперед, це стосується країн, які не мають або мають дуже незначні запаси природних енергоджерел (нафта, газ, вугілля). На відміну від енергії вітру і сонця, яка залежить від погодних умов, енергія у вигляді біогазу незалежна від зовнішніх погодних факторів — її можна виробляти та використовувати протягом року.
Виробництво біогазу із гною, курячого посліду, залишків корму, відходів виробництва продуктів харчування є дуже доцільним, і, з точки зору енергопромисловості, — економічно важливим виробництвом енергії, позаяк воно використовує сільськогосподарські відходи. В залишках бродіння сировини для біогазу зберігаються потрібні для підживлення рослин поживні речовини та мінерали. Також позитивним ефектом є те, що сільгосппідприємства, поряд із джерелами доходу, такими як, наприклад, рослинництво і тваринництво, освоюють третє джерело, а саме: виробництво електричної, теплової енергії, яку можна використовувати для власних потреб або продажу. Однак успішне застосування біогазових установок можливе лише на тих підприємствах, де є достатня кількість субстрату (органічних відходів).
Сировина для виробництва біогазу:
Гній ВРХ і свиней, пташиний послід
Відходи бойні (кров, жир, кишки)
Рослинні відходи, силос, зіпріле чи підгниле зерно, буряковий жом
Відходи харчової промисловості, пивна дробина
Каналізаційні стоки
Із чого ж складається біогазова установка і як вона працює
Біогазова установка — це будівельний об’єкт, що складається з приймальної ємності, яка виконує функції накопичування та компонування субстратів для роботи біогазової установки (БУ). Далі субстрат потрапляє до гідролізної установки, що має бути обладнана мішалкою та підігрівальним пристроєм. Завдяки цьому в гідролізній установці для бактерій, які утворюють леткі жирні кислоти (зокрема, оцтову кислоту — попередній ступінь метанового процесу), створюються сприятливіші умови, ніж у ферментаторі. За компонування БУ гідролізною установкою отримуємо:
підвищення виходу енергії;
стабілізацію виробництва біогазу;
ефективніше використання обсягу ферментатора;
поліпшене використання субстратів;
зменшення плаваючих шарів;
запобігання піноутворенню у ферментаторі.
Із гідролізної установки субстрат потрапляє в закритий реактор (ферментатор). Для кращого засвоєння субстрату ферментатор має бути також обладнаний мішалками і мати джерело підігріву. Ферментатори виконані з монолітного залізобетону, у верхній частині якого міститься плівкове сховище для газу (газгольдер). Ферментатор періодично заповнюється (близько 20 разів на добу) з гідролізної установки рівними частинами. Весь цей процес повністю автоматизовано. Завдяки безперервному підживленню ферментатора вже підготованим субстратом, метаноутворюючі бактерії опиняються в сприятливих для них умовах і можуть негайно починати процес утворення метану, скорочуючи час перебування субстрату в БУ від 30–50 днів до приблизно 23-х. Після ферментатора залишки бродіння та газ потрапляють у доброджувач, який за своїм технологічним виконанням відповідає ферментатору, і в разі проведення робіт із техобслуговування та чищення ферментатора його тимчасово (шляхом перепрограмування) можна використовувати як резервуар для ферментації сировини. У цей час спорожнення доброджувача проводиться не в ферментатор, а в місце остаточного зберігання (лагуну).
Установлення доброджувача гарантує безперебійність біологічного процесу за тривалого відключення ферментатора: черговий його пуск в експлуатацію не викликатиме тривалого старту БУ.
Утворений у ферментаторі і в невеликій кількості ще в доброджувачі біогаз вловлюється і збирається в плівкових газосховищах (газгольдерах) над ферментатором і доброджувачем.
Від газгольдера ферментатора біогаз подається у газгольдер доброджувача, звідки через трубопровід проходить фільтрувальним елементом і надходить до блокової теплоелектростанції (ТЕС). ТЕС обладнана газовим або дизель-газовим теплоелектрогенератором, який виробляє тепло й електрику. Біогазові установки мають бути обладнані факельною установкою, яку використовують у разі, коли не працюють двигун/двигуни (поломка або проведення ТО) і біогаз треба спалити. Керування системою здійснюється автоматично: вона контролює роботу насосної станції, мішалок, системи підігрівання, газової автоматики, генератора. Для керування достатньо лише одного працівника, задіяного на 2 год/день, який здійснює контроль процесу за допомогою звичайного комп’ютера. Для розміщення біогазової установки необхідний майданчик розміром 70 х 100 м зі зручною можливістю підключення до наявних інфраструктур.