Ко­мерційна за­лежність: наскільки мож­на бу­ти не­за­леж­ним?

У наш час, із непростою політично-економічною ситуацією, з непередбачуваними цінами на ресурси, які «прив’язані» до іноземної валюти, багатьом агровиробникам доводиться шукати шляхи зменшення собівартості виробленої продукції і при цьому утримувати рівень урожайності сільгоспкультур у кожному господарстві на рівні хоча б трьох останніх років.

Г. Жолобецький
g.zholobetskiy@univest-media.com

Є ще та­ка собі «ко­мерційна струк­ту­ра» у ви­гляді транс­національ­них ком­паній та дис­три­бу­торів із ви­роб­ництва та ре­алізації насіння, ЗЗР та інших обіго­вих за­собів, які ста­нов­лять по­над 50% тех­но­логічно­го цик­лу ви­ро­щу­ван­ня кож­ної куль­ту­ри і без яких, про­те, вза­галі не мож­на обійти­ся. Та­ка си­ту­ація ро­бить сільгоспви­роб­ників більше ніж на 50% за­леж­ни­ми від ко­мерції, яка у сотні разів більше за­роб­ляє коштів ру­ка­ми зем­ле­робів, ніж влас­не ос­танні.

   Най­частіше до нас у ре­дакцію те­ле­фо­ну­ють із про­хан­ням до­по­мог­ти знай­ти ко­ш­ти для аг­ро­ви­роб­ництва. Чес­но при­зна­ти­ся — та­ких чи­ма­ло. Не хо­четь­ся із них глу­зу­ва­ти, відповіда­ю­чи на наївні про­хан­ня «учи­тельсь­ким» по­яс­нен­ням, що ко­ш­ти на будь-які по­тре­би в наш час на­да­ють різні фінан­сові ус­та­но­ви у ви­гляді кре­дитів, але це інша те­ма. Тут ми по­го­во­ри­мо про те, наскільки мож­на бу­ти по-мак­си­му­му не­за­леж­ним від ко­мерційної струк­ту­ри та мак­си­маль­но зе­ко­но­ми­ти на ви­борі за­собів за­хи­с­ту рос­лин, на при­кладі ви­ро­щу­ван­ня однієї із гос­по­дарсь­ко най­при­ваб­ливіших і вод­но­час еко­номічно ви­со­ко­за­т­рат­них куль­тур — ози­мо­го ріпа­ку. Для цьо­го ми вко­т­ре звер­ну­ли­ся до не­бай­ду­жої до про­блем землі і при­ро­ди лю­ди­ни, ба­га­тої життєвим досвідом і при­хиль­ної до на­шо­го ви­дан­ня, на­шо­го му­д­ре­ця, про яко­го ми вже пи­са­ли у по­пе­редніх чис­лах жур­на­лу — Іва­на Ро­ман­ця, го­ло­ви СФГ «Ро­манцівське», що на Дніпро­пе­т­ров­щині. Незважаючи на те, що у ньо­го не­має осо­би­с­то­го до­ро­го­го офіса та комп’юте­ра на ви­роб­ництві, аб­со­лют­но всі по­льові спо­с­те­ре­жен­ня та підра­хун­ки він ро­бить ста­рим безвідмов­ним ме­то­дом — олівцем у за­пис­ни­ку. І за­вдя­ки на­бу­то­му аг­ро­номічно­му досвіду ча­ст­ко­во «об­хо­ди­ти» ко­мерцію йо­му цілком вдається навіть кра­ще за будь-яко­го про­гре­сив­но-офісно­го ме­не­д­же­ра. Ми по­про­си­ли йо­го поділи­ти­ся з на­ши­ми чи­та­ча­ми, як зе­ко­но­ми­ти, уни­ка­ю­чи не­ба­жа­них «вли­вань» в аг­ро­ко­мерцію.     
Далі — «фірмові» по­ра­ди від Іва­на Ро­ман­ця.
— Щоб усім бу­ло зро­зуміло, да­вай­те роз­поч­не­мо із по­пе­ред­ни­ка.        
Після ози­мої пше­ниці я про­во­д­жу лу­щен­ня стерні, про­во­ку­ю­чи швид­шу по­яву сходів па­да­лиці. Че­рез 7–10 днів — гли­бо­ку оран­ку без обер­тан­ня пла­с­та (по-мак­си­му­му). І до мо­мен­ту висіван­ня ози­мо­го ріпа­ку — куль­ти­вацію на гли­би­ну 3–5 см. У напівпа­ро­во­му стані по­ле пе­ре­бу­ває до 25 серп­ня. Із 25 серп­ня по 1 ве­рес­ня, не­за­леж­но від то­го, чи є во­ло­га, чи її не­має, про­во­ди­мо висіван­ня. Ко­ли є во­ло­га — до­б­ре, ко­ли не­має — кот­куємо зуб­ча­с­ти­ми кот­ка­ми для то­го, щоб «підтяг­ну­ти» во­ло­гу із ниж­нь­о­го ша­ру в ко­ре­не­ву зо­ну. Як­що я ба­чу, що цьо­го до­сяг­ти не вдається або во­ло­ги ви­с­та­чить ли­ше для то­го, щоб спро­во­ку­ва­ти про­ро­с­тан­ня ріпа­ку, то кот­ку­ван­ня не про­во­д­жу. Раніше чи пізніше — схо­ди все од­но от­ри­мую.
Влас­не, на про­цесі висіван­ня з точ­ки зо­ру еко­номіки вар­то зу­пи­ни­ти­ся де­тальніше.    
Я ріпа­ком зай­ма­ю­ся із 1973 р.: з по­явою на на­шо­му рин­ку іно­зем­них ком­паній із про­дажів насіння ріпа­ку я по­чав до­три­му­ва­тись їхніх ре­ко­мен­дацій із тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня, зо­к­ре­ма що­до нор­ми висіву — 500 тис. шт./га. Років три тому я «на­тра­пив» на чу­до­вий гербіцид Га­ле­ра, який ко­ш­ту­вав на той час 36 у. од./л. Йо­го нор­ма вне­сен­ня — 0,3 л/га. Ко­ли я по­ра­ху­вав ви­т­ра­ти на висіван­ня на той час площі у 150 га — мені во­ни ви­да­ли­ся «космічни­ми». Ад­же ко­ли ва­ше гос­по­дар­ст­во пра­цює на умо­вах са­мофінан­су­ван­ня, до­во­дить­ся до­б­ре во­ру­ши­ти мізка­ми, як відійти від та­ких ви­т­рат і цієї аг­ро­номічної за­леж­ності. І та­ке рішен­ня про­ти бур’янів і фінан­со­вої за­леж­ності є — тре­ба гра­мот­но ви­ко­ри­с­та­ти біологічну особ­ливість куль­ту­ри.
Тож я за­прав­ляю сівал­ки СЗ-3,6 з ура­ху­ван­ням гек­тар­ної висівної нор­ми на рівні 1,2 млн шт. насінин. На сьо­годні посівна оди­ни­ця (1,5 млн шт.) насіння ози­мо­го ріпа­ку ко­ш­тує 200 євро (за кур­сом 17 грн за 1 євро — 3400 грн). Її ви­с­та­чає, згідно з ко­мерційни­ми ре­ко­мен­даціями, для висіву на площі 2,5 га, тоб­то вартість насіння гібридів ози­мо­го ріпа­ку ста­но­вить 1360 грн/га (прямі ви­т­ра­ти). Да­вай­те на­зи­ва­ти речі своїми іме­на­ми — ще ніхто в житті не відміняв біологічні про­це­си та кон­ку­ренцію. Тож так чи інак­ше, але біологічна кон­ку­ренція рос­лин за світло, во­ло­гу та по­живні ре­чо­ви­ни здат­на пев­ною мірою відштовх­ну­ти аг­ро­но­ма від за­сто­су­ван­ня за­собів за­хи­с­ту рос­лин. То­му, вра­хо­ву­ю­чи всі ці не­спри­ят­ливі фак­то­ри, осо­би­с­то я висіваю подвійну нор­му ріпа­ку — 1,2 млн шт./га.
(Тут у кож­но­го, звісно, ви­ни­кає цілком логічне за­пи­тан­ня: а не­вже де­шев­ше ви­т­ра­ти­ти ко­ш­ти на висіван­ня подвійної нор­ми ріпа­ку з відмо­вою від гербіцидів, аніж висіяти на ре­ко­мен­до­ва­ну гу­с­то­ту — 500 тис. шт./га та за­сто­су­ва­ти по­вноцінний гербіцид­ний за­хист? Чи не «міняється ши­ло на ми­ло»? — Ред.)                        
Тим ча­сом гос­по­дар по­яс­нює:
— Тут слід зав­ва­жи­ти та­ку особ­ливість: я висіваю не гібри­ди, а сор­ти — і в кінце­во­му ре­зуль­таті от­ри­мую вро­жайність знач­но ви­щу, ніж від за­сто­су­ван­ня гібридів.   
По­чи­на­ю­чи із 2009 р. я висіваю ли­ше сор­ти ози­мо­го ріпа­ку. Ви­про­бо­ву­вав як вітчиз­няні, так і за­рубіжні: Чор­ний ве­ле­тень, Дан­гал, Ва­ле­с­ко, Челсі… Всіх за­раз і не при­га­даю, їх бу­ло ду­же ба­га­то, та зре­ш­тою зу­пи­нив­ся ли­ше на од­но­му-єди­но­му — фран­цузь­ко­му сорті Челсі від ком­панії «Кас­сад Се­менс».       

   Із 2009 р. жо­ден євро­пейсь­кий сорт ози­мо­го ріпа­ку не «зай­шов в Ук­раїну», то­му що світо­вим ком­паніям не­вигідно про­да­ва­ти сор­ти, насіння яких мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти до­сить три­ва­лий час. Цю всю си­ту­ацію я пе­ред­ба­чав на­пе­ред. І то­му за­ку­пив елітне насіння сор­ту Челсі, висіяв йо­го на площі 150 га, от­ри­мав пер­шу ре­про­дукцію, «довів її до ума» (ви­су­шив, очи­с­тив, за­та­ру­вав у мішки по 50 кг) та склав на три­ва­ле зберіган­ня в зер­но­с­хо­ви­ще. Із 2010 р. по по­точ­ний рік я висівав ози­мий ріпак на площі близь­ко 150 га вла­сним насінням пер­шої ре­про­дукції. На­разі йо­го у ме­не за­ли­ши­ло­ся близь­ко 10 т, чо­го ви­с­та­чить ще на п’ять років — це точ­но.       
Пе­ред висіван­ням насіння обов’яз­ко­во віддаю у ла­бо­ра­торію та пе­ревіряю на схожість. Хо­чу відзна­чи­ти, що за п’ять років зберіган­ня ла­бо­ра­тор­на та по­льо­ва схожість не зни­зи­ла­ся вза­галі.
На­разі в Ук­раїні жод­на ком­панія не про­дає ріпа­кові сор­ти з однієї про­стої при­чи­ни — для то­го, щоб «на­шо­го бра­та» міцно за­тис­ну­ти в ле­ща­тах за­леж­ності. Ко­ли ви­с­та­чає ро­зу­му взя­ти посівну оди­ни­цю гібри­да, висіяти її, то вже фер­мер бу­де «із шкіри ви­ла­зи­ти», але зму­ше­ний за­хи­с­ти­ти посів, «по­клеїти» струч­ки, про­те в кінце­во­му ре­зуль­таті вро­жайністю із них особ­ли­во не втішить­ся, як і не до­да­дуть за­хва­ту ве­ликі до­дат­кові ви­т­ра­ти, що по­зна­чать­ся на собівар­тості от­ри­ма­но­го вро­жаю. Як­що взя­ти ди­наміку вро­жай­ності ози­мо­го ріпа­ку у на­шо­му рай­оні, то вро­жайність гібридів ниж­ча, ніж та, яку я от­ри­мую завдя­ки висіван­ню сор­ту. До то­го ж я «впи­су­юсь у рам­ки» за всіма па­ра­ме­т­ра­ми якості ви­ро­ще­но­го вро­жаю.
       
   Пе­ред­посівна об­роб­ка насіннєво­го ма­теріалу. Насіння пе­ред сівбою са­мостійно про­тру­юю у влас­но­му гос­по­дарстві сумішшю пре­па­ратів: Мак­сим ХL + Віал траст + Вим­пел + Ко­ман­дор Ек­с­т­ра + Ора­кул.
На­весні, під час рос­ту та роз­вит­ку куль­ту­ри, че­рез підви­ще­ну гу­с­то­ту ви­сіву рос­ли­ни кон­ку­ру­ють між со­бою (за­од­но пе­ре­шко­д­жа­ють ве­ге­тації бур’я­нів), внаслідок чо­го їхні стеб­ла ста­ють тон­ши­ми і де­що ви­щи­ми. Відра­зу за­біжи­мо на­пе­ред: пе­ред зби­ран­ням я не про­во­д­жу скле­ю­ван­ня стручків, то­му що цвітіння та дозріван­ня верх­нь­о­го і ниж­нь­о­го шарів про­хо­дить прак­тич­но од­но­час­но. На кожній рос­лині я от­ри­мую по 10 гілок, як і у гібридів (ад­же за­ко­ни ге­не­ти­ки ще ніхто не відміняв!), але во­ни розміщені у верх­нь­о­му го­ри­зонті. Тож ріпак об­мо­ло­чується на ви­соті 70–80 см, та­ким чи­ном сам про­цес зби­ран­ня при­швид­шується.
Як­що взя­ти гібри­ди ози­мо­го ріпа­ку, то про­це­си цвітіння, запліднен­ня та дозріван­ня пе­ребіга­ють не­од­но­час­но: так, на­при­клад, верхній стру­чок уже дозрів, а нижній — ще ні. І ко­ли ми не склеїмо верх­нь­о­го струч­ка і че­ка­ти­ме­мо на дозріван­ня ниж­нь­о­го, то пер­ший ми втра­ти­мо.
Зби­ран­ня роз­по­чи­наю за во­ло­гості насіння 8–9% — не ви­ще, тоді як гібрид­не насіння зби­ра­ють за во­ло­гості 12–15%. От і по­ра­хуй­те, скільки коштів ви­т­ра­чає фер­мер на до­су­шу­ван­ня. До по­до­рож­чан­ня га­зу вартість сушіння тон­новідсот­ка ко­ш­ту­ва­ла 36 грн, на­разі, ма­буть, це обійдеть­ся ще до­рож­че.

   За­хист посіву. Про­ти ком­плек­су шкідників під час цвітіння за­сто­со­вую інсек­ти­цид Піри­некс Су­пер 420, який ко­ш­тує удвічі де­шев­ше від брен­до­вих інсек­ти­цидів, та­кож три ро­ки поспіль за­сто­со­вую інсек­ти­цид Оперкот Ак­ро, який за­реєстро­ва­ний для ріпа­ку, не має різко­го за­па­ху і нор­ма ви­т­ра­ти яко­го ста­но­вить 40 мл/га. Вартість са­мо­го інсек­ти­ци­ду ста­но­вить 280 грн/л, тож об­роб­ка гек­та­ра об­хо­дить­ся в «копійки» — 11,2 грн!
Чо­мусь ним ма­ло хто ко­ри­с­тується в Ук­раїні.
Торік бу­ла та­кож біда на ку­ку­рудзі, ко­ли пішла ма­со­ва по­ява со­вок. Вартість рішен­ня та­ких про­блем від відо­мих світо­вих ком­паній ста­но­вить на рівні 700 грн/га. Хо­ча Опер­кот Ак­ро і не за­реєстро­ва­ний для за­сто­су­ван­ня на ку­ку­рудзі, про­те я зва­жив­ся на це: на­че­пив ран­це­вий об­при­с­ку­вач, зай­шов у ку­ку­руд­зу, прой­шов ділян­ку і… дав ко­ман­ду «за­ря­д­жа­ти» об­при­с­ку­вач та об­роб­ля­ти.
Сто­сов­но фунгіцид­но­го за­хи­с­ту ріпа­ку, то це найбільші ви­т­ра­ти, на рівні 300 грн/га. Тут слід на­го­ло­си­ти: той, хто зе­ко­но­мить на фунгіци­дах, втра­тить уро­жай. Три­ра­зо­ве об­при­с­ку­ван­ня фунгіци­да­ми — обов’яз­ко­во! Ад­же рос­ли­на без ли­ст­ко­во­го апа­ра­та — те са­ме, що за­вод без ди­ма­ря.
Гербіцид­ний за­хист слід про­во­ди­ти з осені — як­що йо­го відстро­чи­ти до вес­ни, то бу­де вже запізно. На мо­мент про­ро­с­тан­ня па­да­лиці, не­за­леж­но від фа­зи роз­вит­ку куль­ту­ри, я за­сто­со­вую гербіцид Міура. Більше ніяких гербіцидів.
У фазі чо­ти­рь­ох-ше­с­ти справжніх листків за­сто­со­вую ба­ко­ву суміш Оріус + Піри­некс Су­пер + мікро­е­ле­мен­ти (бор у нормі 1 л/га — це свя­те). На­весні по мерз­ло­та­ло­му грун­ту вно­шу азот — 200 кг/га (у фізичній вазі) На мо­мент, ко­ли з’яв­ляється точ­ка рос­ту (ще, бу­ває, сніг ле­жить попід по­сад­ка­ми), я про­во­д­жу об­при­с­ку­ван­ня про­ти при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка пре­па­ра­том Піри­некс Су­пер (на 10%-й кар­бамідній ос­нові). У фазі ак­тив­но­го гілку­ван­ня (це са­ме та фа­за, ко­ли з’яв­ляється чи не найбільша кількість різно­видів шкідників) я за­сто­со­вую Піри­некс Су­пер + Лам­декс (нор­ма ос­тан­нь­о­го удвічі мен­ша) і за­хи­щаю рос­ли­ни до по­чат­ку цвітіння бу­то­на. Пе­ред на­стан­ням ма­со­во­го роз­кри­ван­ня бу­то­на я про­во­д­жу ос­тан­ню об­роб­ку інсек­ти­ци­да­ми Опер­кот Ак­ро або Лам­декс. Ці пре­па­ра­ти справ­ля­ють «нок­да­ун-ефект», то­му об­роб­ку про­во­д­жу ли­ше у вечірні го­ди­ни для підви­щен­ня ефек­тив­ності пре­па­ра­ту.
На цьо­му етапі всі об­роб­ки закінчую і че­каю дозріван­ня ріпа­ку та про­во­д­жу зби­ран­ня. Нинішньо­го се­зо­ну вро­жайність ози­мо­го ріпа­ку пе­ре­ви­щи­ла 4 т/га. Так, за­вдя­ки еко­номії та високій урожайності вдається підви­щи­ти чи­с­тий при­бу­ток з оди­ниці площі.
Що­до вітчиз­ня­ної се­лекції сортів ози­мо­го ріпа­ку, то над ни­ми потрібно ще пра­цю­ва­ти і пра­цю­ва­ти. Один ли­ше сорт Чор­ний ве­ле­тень по­ка­зу­вав не­по­гані ре­зуль­та­ти, але я по­ре­ко­мен­ду­вав ав­то­рові тро­хи до­пра­цю­ва­ти, аби вітчиз­ня­ний пред­став­ник став світо­вим се­лекційним ліде­ром. На що той відповів, що все жит­тя над ним «про­товк­ся», і вже жи­ти не­має ко­ли, не те, що до­праць­о­ву­ва­ти. Навіть та­кий німець­кий сорт, як Ва­ле­с­ко, і той не зовсім при­дат­ний до на­шої зо­ни, ад­же в ньо­го ко­ефіцієнт транспірації був ви­со­кий, а ко­ре­не­ва си­с­те­ма — слаб­ка. Та­кож вітчиз­няні сор­ти аб­со­лют­но нестійкі про­ти хво­роб (те, що пи­шуть, не відповідає дійсності), а та­кож до ви­ля­ган­ня та оси­пан­ня.       
Май­бутні пла­ни що­до за­без­пе­чен­ня насінням сор­ту Челсі по­треб сво­го гос­по­дар­ст­ва: на сьо­годні я пе­ре­бу­ваю у по­шу­ках надійної фран­цузь­кої ком­панії, яка б змог­ла по­ста­ви­ти мені якісний насіннєвий ма­теріал цьо­го сор­ту. На­разі вже є певні на­пра­цю­ван­ня у цьо­му на­прямі.

Вис­но­вок. Ріпак на сьо­годні — од­на із най­при­бут­ковіших куль­тур в аг­робізнесі, оскільки він є ек­с­пор­то­орієнто­ва­ним. Вод­но­час ви­т­ра­ти на йо­го ви­ро­щу­ван­ня за інтен­сив­ної тех­но­логії ста­нов­лять близь­ко 4 тис. грн/га. Хо­чеш не хо­чеш, а ко­жен фер­мер має прид­ба­ти насіння, до­б­ри­ва, за­со­би за­хи­с­ту. На при­кладі СФГ «Ро­манцівське» ми по­ка­за­ли, наскільки мож­на бу­ти ре­аль­но не­за­леж­ним від ко­мерції, ма­ю­чи влас­не сор­то­ве насіння і вод­но­час ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи ви­г­рашні рішен­ня що­до ана­ло­го­во­го за­сто­су­ван­ня за­собів за­хи­с­ту рос­лин, за­вдя­ки чо­му ви­ро­щу­ва­ти вро­жай, який вдається от­ри­му­ва­ти да­ле­ко не кож­но­му. Еко­номія на цьо­му не закінчується — вихід зна­хо­дить той, хто йо­го шу­кає. Маєте влас­ний досвід ро­зум­ної еко­номії — поділіться!