Зберігання агропродукції у складських приміщеннях
Під час зберігання агропродукції на складах, у сховищах тощо втрати від комірних комах — шкідників хлібних, зернових, продовольчих запасів, можуть досягати 30–50%. Подеколи через їхню значну кількість та інтенсивність життєдіяльності зерно на зберіганні може повністю втрачати свої продовольчі, фуражні та насіннєві якості.
Якщо своєчасно не вжити заходів із ліквідації зараженості зернової маси, якість зерна і продуктів його переробки, які зазнають сильного пошкодження шкідниками, може погіршитися настільки, що вони стануть не просто непридатними для використання на продовольчі або фуражні цілі, а часом і шкідливими для здоров’я людини й тварин. Тому ця стаття — про те, як правильно зберігати агропродукцію в складських приміщеннях.
Температура і відносна вологість повітря
Найбільший вплив на життєдіяльність комірних шкідників має температура навколишнього середовища. Шкідливі комірні комахи та кліщі не мають постійної температури тіла, вона повністю залежить від температури навколишнього середовища. Найсприятливіша температура для розвитку більшості шкідників — 18-32°С. Відхилення від оптимальних температурних показників уповільнює або й зовсім припиняє розвиток шкідників. У дуже сухих умовах кліщі зовсім не розвиваються, а більшість комах розвиваються вкрай повільно. Підвищена вологість зерна, а також нерівномірність її у зерновій масі, відповідно, сприяє розвитку шкідників і визначає місця їхнього зосередження. Крім того, ці шкідники також скупчуватимуться у вологих місцях самих сховищ. Знищення шкідливих комірних комах і кліщів забезпечують такі заходи: очищення, сушіння, прогрівання, охолодження, проморожування, збирання комах, кліщів за допомогою пилососів та інших засобів.
З цією метою використовують машинну обробку, під час якої кліщі максимально видаляються із зерна шляхом його пропускання крізь сита діаметром 1,5–2 мм, а довгоносики, хрущаки, борошноїди та інші — діаметром від 2 до 2,5 мм. Для сушіння зерна застосовують стаціонарні або пересувні сушарки. Зерно прогрівають до температури, яка згубно діє на шкідників, але не погіршує зернової якості. В процесі нагрівання зерна до 50°С рухливі стадії кліщів гинуть за 15 хв, довгоносиків — за 20–35, суринамського борошноїда — за 75–90, хрущаків — за 60, квасолевого зерноїда — за 20, яйця довгоносиків у зернах — за 50, личинки, лялечки довгоносиків — за 15–20 хв. За нагрівання до 60°С рухливі стадії всіх жуків і кліщів гинуть протягом 10, а яйця — впродовж 4–7 хв.
НАДІЙНИМ СПОСОБОМ КОНТРОЛЮ ШКІДЛИВИХ КОМІРНИХ КОМАХ Є ОХОЛОДЖЕННЯ ТА ПРОМОРОЖУВАННЯ ЗЕРНА В ХОЛОДНУ ПОРУ РОКУ. ПІД ЧАС ДЕЗІНСЕКЦІЇ ХОЛОДОМ ДЛЯ ПОВНОГО ЗНИЩЕННЯ ШКІДНИКІВ ТЕМПЕРАТУРА ЗЕРНА МАЄ БУТИ ЗНИЖЕНА ДО -5…-10°С. ТАКА ТЕМПЕРАТУРА ОБМЕЖУВАТИМЕ ЇХНЄ РОЗМНОЖЕННЯ ТА ШКІДЛИВІСТЬ.
Під час дихання шкідливі комірні комахи й кліщі використовують кисень із повітря. За нестачі кисню в одних місцях зернової маси ці шкідники переповзатимуть у інші місця, які краще провітрюються. В результаті у верхніх шарах насипу, на стінах, біля дверних отворів складів, сховищ тощо буде зосереджуватися велика кількість комірних комах і кліщів. Таку особливість варто враховувати, зокрема, під час спостереження за станом зараженості зернової маси. Тому слід ретельно перевіряти зараженість її пошарово.
За неможливості доступу шкідників до повітря вони гинуть. Цю особливість враховує, зокрема, знезараження складів, сховищ шляхом розбризкування емульгованих розчинів мінеральних олій. Крапельки емульсії, потрапляючи на поверхню тіла таких шкідників, закупорюють їм дихальні шляхи і викликають загибель від задухи. Згубну дію на більшість видів комірних комах і кліщів мають прямі сонячні промені, які спричиняють підвищення температури тіла і перегрівання їхнього організму. Тож як один із методів контролю рекомендоване сушіння збіжжя під сонячними променями, під час якого частина шкідників гинутиме. У сонячну погоду заражену партію зерна шаром завтовшки 10–20 см, із перемішуванням його кожні 1–1,5 год, прогрівають під сонячними променями. Спосіб ефективний, але потребує високої температури повітря та може бути застосований для невеликих партій зерна.
Виявлення шкідників
Вирішальне значення для запобігання пошкодженню зерна під час зберігання є своєчасне, на якомога ранніх строках, виявлення шкідливих комірних комах. Для цього розроблено різні методи та процедури.
Під час візуального огляду зерна та зернової продукції, а також приміщень можна виявити, наприклад, ранні стадії зараження міллю, тому що її пошкодження призводять до утворення невеликих скупчень зерна, появи павутини на поверхні зернового насипу або на стінах, стелі складських приміщень.
Тому для оцінки популяції шкідників запасів використовують насіннєві щупи та зонди-пастки. Вміст пастки розподіляють на пласкій поверхні, щоб ідентифікувати та підрахувати шкідників, які в неї потрапили. Кількість шкідників, які потрапили в пастку, залежить від їхньої рухливості, температури, розміру отворів у пастці, видів наявних у зерні комах та тривалості перебування пастки в зерновій масі.
Пастки часто допомагають визначити більш точно видовий склад шкідливих комах, який неможливо встановити за допомогою звичайного відбору зразків, тому що пастки можуть зібрати комах зі значно більшого обсягу зерна, ніж щуп. Для виявлення шкідників запасів використовують також лійку Берлезе. Також відстежують за ультразвуковими хвилями, які поширюються комахами під час живлення з початку першої і до останньої вікової стадії шкідників.
А ще для визначення рівня пошкодження зерна комахами використовують ядерну магнітно-резонансну спектроскопію, виконують імунологічний аналіз, який забезпечує найточнішу інформацію про ступінь фактичного пошкодження шкідниками запасів, проводять спектроскопію в ближній інфрачервоній області спектра, тест на рухливу активність комах після опромінення. Крім того, для виявлення пошкодження зерна довгоносиком (яйця, личинки, лялечки або дорослі комахи) використовують різні барвники. Довгоносики після прогризання в насіннєвій оболонці невеликого отвору проникають в ендосперм і відкладають там яйця. Після яйцекладки жіноча особина виділяє гелеподібну пробку, яка заповнює канал з яйцями таким чином, що цю порожнину важко виявити без мікроскопа.
Складські приміщення, сховища тощо потрібно перевіряти не менше двох разів на рік: навесні (квітень — середина травня), коли шкідники після зимівлі починають посилено живитися і розмножуватися, і влітку (липень — серпень) перед прийманням зерна нового врожаю, а стан зернопродуктів перевіряти регулярно. Улюбленими місцями комірних шкідників у приміщеннях є темні кутки, щілини, сміття, плінтуси, стіни, стеля, тара, транспортні засоби, обладнання, інвентар та інше. Зібраний у цих місцях пил, просипи насіння, зерно, павутинні скупчення візуально оглядають за окремими фракціями. Якщо в складському приміщенні на час обстеження було зерно або відходи, проби беруть окремо і теж аналізують, у тому числі й за допомогою лабораторного аналізу. Тару, яка була у вжитку, перед використанням також потрібно обов’язково перевірити на наявність шкідників. Мішки спочатку оглядають зовні, потім їх вивертають внутрішньою стороною і струшують на розісланий чистий папір або брезент. Зібраний матеріал аналізують на наявність шкідників. Тару, незалежно від наявності шкідників, обов’язково знезаражують. Зерно й зернові продукти, які надходять на зберігання, теж перевіряють на зараженість комірними шкідниками.
Порядок взяття окремих проб такий:
від зерна, яке зберігається в мішках, проби відбирають щупом приблизно з 10% мішків у різних місцях сховища, по три проби з кожного мішка (у верхній, середній і нижній частинах його вмісту);
від зерна, яке зберігається насипом, проби беруть не менше як у десяти місцях із різної глибини, всього 30 проб.
Для аналізу зерна беруть середню пробу масою не менше як 1 кг. Під час перевірки визначають явну й приховану форми життєдіяльності комах та ступінь зараженості шкідниками. За результатами обстеження й аналізу обов’язково слід визначати видовий склад шкідників, стадії їхнього розвитку, щільність і ступінь зараження. Рекомендовано систематично перевіряти зерно на зараженість його шкідниками. Посівний матеріал обстежують що десять днів, продовольче зерно — восени і навесні через десять днів, а взимку — не менш як один раз на місяць. За дотримання таких вимог можна створити умови, за яких комірні шкідники не розмножуватимуться в зерносховищах.
Профілактичні заходи в складських приміщеннях
Профілактичним заходом є знезараження пустих складських приміщень, сховищ тощо за допомогою хімічних препаратів. Це безпечно, оскільки зерна в цей час там немає, і водночас ефективно для знищення тих шкідників, які заселяють приміщення, обладнання та територію. Дезінсекцію пустих складів виконують за допомогою таких способів: волога дезінсекція, аерозольна обробка та фумігація.
Вологу дезінсекцію виконують за температури навколишнього повітря не нижче як 12°С. Одночасно з дезінсекцією складів обробляють зовнішні стіни, а також прискладську територію на відстані не менше як 5 м. Через три доби після проведення вологої дезінсекції об’єкти, які обробляли, доцільно добре провітрити та просушити. Для дезінсекції пустих складів за допомогою вологого способу застосовують контактні інсектоакарициди на основі таких діючих речовин, як піриміфосметил, 500 г/л, лямбда-цигалотрин, 50 г/л, альфа-циперметрин, 100 г/л, малатіон, 570 г/л. Для обробки вологим способом використовують 200 мл (400 мл) робочої рідини на 1 м2.
Складські приміщення, сховища, в яких виявлені шкідники запасів, слід обробити за допомогою фумігації або аерозольного обприскування. Обробляють незавантажені склади перед засипанням у них зерна за температури не нижче як 12°С, коли шкідники ще перебувають в активному стані.
У результаті аерозольної обробки робочий розчин розпиляють у вигляді диму або туману, які заповнюють приміщення дрібнодисперсними краплями. У такому стані токсична субстанція легко проникає в усі важкодоступні місця приміщень, рівномірніше розподіляється оброблюваними поверхнями. Аерозольну обробку найчастіше застосовують для знезараження складських приміщень, сховищ, які віддалені від населених пунктів. Також ефективність аерозольної обробки залежить від ретельного очищення всіх приміщень, які планується обробляти. Тривалість знезараження, залежно від герметичності приміщення й температурних умов, триває від 12 до 24 годин.
Фумігація — це застосування пестицидів, які швидко випаровуються і поширюються всередині приміщення (для цього приміщення має бути герметично, тобто щільно, закрите). Залежно від температури всередині приміщень, тривалість знезараження становить від трьох до п’яти діб. Препарати на основі фосфіду алюмінію (магнію) за умов правильного застосування й дотримання вимог знищують шкідників незалежно від стадії розвитку. Такий ефект досягається завдяки тому, що газ фосфін (продукт розпаду фосфіду алюмінію чи магнію), який у півтора раза важчий за повітря, може проникати в усі важкодоступні місця. За чинними санітарними нормами та правилами об’єкти, які підлягають фумігації, мають бути розташовані на відстані не менше як 100 м від службових і 200 м від житлових приміщень. Для фумігації застосовують препарати, зазначені в таблиці.
За певних умов, коли неможливо провести фумігацію (недостатня герметичність приміщень, відстань до житлових будівель становить менше ніж 50 м), а також для дезінсекції незавантажених складських приміщень, прискладських територій рекомендовано застосовувати інсектоакарицид Актеллік 500 ЕС, КЕ (піриміфос-метил, 500 г/л), з нормою — 0,04 г/м3 за витрати робочої рідини 20 мл/м2, експозиція — 24 години. Завантаження складів — після провітрювання протягом двох діб після закінчення експозиції.
До впливу діючих речовин в окремих видів шкідників спостерігається стійкість або резистентність. Серед причин можуть бути порушення регламенту застосування, а саме: недотримання способів і часу обробок упродовж тривалого періоду використання. Стійкість проявляють комірний довгоносик, суринамський борошноїд, квасолева зернівка, малий борошняний хрущак, личинки тютюнового жука. Тому для ефективного знищення шкідників запасів потрібно враховувати всі фактори, які сприятимуть збереженню зерна під час зберігання, і виконувати не вибірково окремі заходи, а дотримуватися всієї системи заходів захисту збережуваного врожаю, починаючи від профілактичних, фізико-механічних і хімічних.
Запасам зерна та іншій агропродукції величезної шкоди завдають мишоподібні гризуни, які, крім усього, є ще й резерваторами та переносниками кліщів. Із них найпоширеніші та відчутно шкідливі — миші й пацюки. Гризуни надто плодючі: одна пара пацюків за рік може дати потомство до 100 особин. Вони дуже ненажерливі. Підраховано, що один пацюк протягом року може з’їсти від 22 до 37 кг зерна, а потомство від однієї пари пацюків за рік знищує до 3 т зерна! Розмножуючись, гризуни можуть освоювати значні простори та знищувати на своєму шляху велику кількість продуктів.
Найбільший із гризунів — сірий пацюк, вагою до 300 г, — живе в зерносховищах та інших будівлях, особливо там, де є підвищена вологість. Чорний пацюк, на відміну від сірого, живе переважно в сухих місцях, оселяючись на дахах, у житлових будинках, у природних умовах живе в лісах тощо. Найпоширенішим шкідником зерна й продуктів його переробки є хатня миша. Протягом року одна миша може знищити 1,5–2 кг зерна. До дрібних мишоподібних гризунів, які в зимовий період заселяють складські приміщення і завдають збитків запасам, належать також миші польові й нориці. Регулярне проведення дезінсекції та дератизації є частиною комплексу обов’язкових санітарно-епідеміологічних заходів.
Контроль і знищення гризунів у сховищах є важливою складовою системи заходів захисту зернових запасів. Гризуни (пацюки, миші та інші) розмножуються і шкодять у складських приміщеннях незалежно від погодних умов. Тому знищувати їх потрібно протягом цілого року. Для цього застосовують метод дератизації. За допомогою дератизації отруюють гризунів хімічними принадами — родентицидами (Бромакем, ПР, Мишолов, р., родентицидна принада «Смерть гризунам» та інші). Найбільшого поширення в усьому світі отримали препарати накопичувальної дії (антикоагулянти). За одноразового попадання в організм гризуна невеликої кількості препарату симптоми отруєння практично не виявлятимуться, однак за багаторазового вживання токсичність зростає, що веде до загибелі гризунів. Мала кількість антикоагулянтів, які містяться в принадах, які практично не мають смаку й неприємного запаху, не викликає в гризунів настороженості, що робить її незамінною для цієї мети. Для знищення гризунів застосовують фумігацію приміщень, а також виловлюють їх допомогою механічного способу із використанням капканів, пасток тощо.
І. Катеринчук, канд. с.-г. наук
і.katerincyk@univest-media.com
журнал «Пропозиція», №11, 2019 р.