Гармонізація українського законодавства до норм ЄС: пересічний аграрій про важливі для нього зміни може навіть і не здогадуватися

Напередодні нового року парламентарії від аграрного комітету Верховної Ради зробили своєрідний подарунок під ялинку: проаналізували євроінтеграційний поступ сільськогосподарського сектору України у 2024-му і змалювали його у вигляді рекомендацій. У депутатських настановах виокремлено чинники, які гальмують просування вітчизняного АПК до ЄС, та ретельно розписані завдання для виконавчої влади, що, на думку народних обранців, дасть можливість пришвидшитися на цьому непростому, але стратегічному для країни шляху та полегшить гармонізаційні процеси вітчизняного сільгоспвиробництва, якому доведеться таки звикати жити за принципами Євросоюзу.

Домашні завдання виконуються, хоча не все так гладко, як хотілося б…

Треба одразу сказати, що рекомендації ці народилися не на голому місці. Незадовго до їх ухвалення комітетом завбачливо було організовано слухання на тему «Стан підготовки до переговорного процесу з ЄС у сфері сільського господарства». До Львова, де й відбувся захід, окрім парламентаріїв та урядовців, поділитися своїми баченнями запросили експертів Представництва ЄС в Україні та провідних вітчизняних та закордонних аграрних асоціацій. Висловлені ними під час заходу думки також лягли в основу цих передсвяткових депутатських рекомендацій.

Документ нагадує, що статус кандидата на членство в Європейському Союзі Україна отримала 23 червня 2022 року. А 25 червня 2024-го офіційно розпочато перемовини про вступ. Зрозуміло, у переговорному процесі трансформація вітчизняного агросектору до нових правил гри відіграє ледь не ключову роль. Домашніх завдань щодо гармонізації нашої нормативної бази від закордонних партнерів чимало. Тож їх виконання, як йдеться у рекомендація, «у сфері сільського господарства є першочерговим для всієї галузі та інституційно важливим для уряду як органу, який забезпечуватиме переговорний процес, а також Верховної Ради», що гарантує законодавчу підтримку. Причому, нагадали у рекомендаціях народні обранці, важлива місія лежить саме на аграрному міністерстві. Адже згідно з планом заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, затвердженого урядовою постановою від 25 жовтня 2017 року № 1106, «Мінагрополітики відповідальне за виконання 30,8 % завдань від загальної кількості». Водночас просування нашим стратегічним курсом відбуваються не так гладко, як хотілося б. Так, за даними моніторингу реалізації згаданого плану заходів «Пульс Угоди», прогрес виконання (на ІІІ квартал 2024) становить:

• розділ «Сільське господарство та розвиток сільських територій» – 71 %;
• розділ «Санітарні та фітосанітарні заходи» – 82 %.

За такої ситуації депутати під час слухань зажадали почути керівництво Мінагро.

«Дуже сподіваюся, – зазначив під час заходу очільник комітету Олександр Гайду, – буде така доповідь з боку Міністерства аграрної політики, бо ми хочемо вже розуміти, які плани… як виконавча влада, в принципі, наше міністерство буде відповідати за переговорну позицію».

На два фронти

Безсумнівно, величезним каменем спотикання на шляху нашої інтеграції лежить деструктивна позиція росії.

«Українці ведуть дві битви одночасно: одну на полі бою – справжню війну, а іншу – це намагаються просунути реформи, необхідні для того, щоб стати членом Європейського Союзу». Ці слова високого представника ЄС Жозепа Борреля процитувала під час свого виступу Голова підкомітету з питань адаптації законодавства України до положень права Європейського Союзу (acquis ЄС), виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції Марина Нікітіна, додавши при цьому, «війна, дуже складно, але ми працюємо». На підтвердження вона перерахувала вже зроблене:

«Серед основних досягнень комітету саме в євроінтеграційній сфері хочеться згадати і прийнятий Верховною Радою закони про Державний аграрний реєстр, про виноград вино та продукти виноградарства, зміни, які ми внесли до деяких законодавчих актів щодо підвищення безпечності та якості харчових продуктів. Також чимала робота вже зроблена в галузі рибного господарства і в сфері аквакультури і робота триває», – запевнила Марина Нікітіна.

За її словами нещодавно нарешті комітет опрацював найбільший і найвагоміший  проєкт щодо фітосанітарних норм, «над яким спільно з і міністерством, і шановними представниками асоціацій працювали досить довго». Тож у підсумку парламентом було ухвалено масштабний закон про державне регулювання сфери захисту рослин.

«Але проаналізувавши звіт Єврокомісії, – додала очільниця підкомітету, – бачимо, що роботи ще чимало. І у нас є чимало також недоопрацювань, над якими треба попрацювати».

Про те, що агресивні дії окупантів стоїть на заваді нашим євроінтеграційним прагненням не раз звучало у доповідях під час слухань. У рекомендаціях лиха від загарбників детально змальовані у окремому розділі «Щодо ролі українського аграрного сектору у світовій продовольчій системі та наслідків військової агресії російської федерації». Як стверджується, на відміну від росії, яка використовує свій енергетичний та сільськогосподарський експорт як геополітичний важіль, Україна постійно реалізує свою продукцію виключно з економічних міркувань задля підтримки населення, миру і стабільності у всьому світі без політичних зобов’язань. Наголошується на тому, що реалізація вирощених на наших полях зернових і олійних допомагає стабілізувати світові ціни на продовольство та забезпечує доступ до нього країн Близького Сходу, Північної Африки та Азії.

Водночас через постійні атаки росії, які загрожують функціонуванню та безпеці логістичних шляхів у Чорному морі, наш агросектор зараз переживає один із найскладніших періодів. Попри труднощі та за сприяння автономних торговельних заходів ЄС щодо України, сільське господарство залишається одним із останніх бастіонів підтримки економіки України, на нього припадає 63 % (за інформацією провідних аграрних асоціацій) національних валютних надходжень через агроекспорт. Стійкість цього сектору має важливе значення для успішної боротьби з агресором.

З початку повномасштабного вторгнення росія здійснює свідомі кроки, щоб порушити нашу присутність на зовнішніх аграрних ринках, і не лише для того, щоб завдати шкоди Україні, але й щоб маніпулювати світовими цінами на продовольство. Ця стратегія спричинила енергетичну кризу в ЄС у 2022–2023 роках, коли через вплив росії ціни зросли.

Як стверджується у рекомендаціях, блокуючи наш експорт атаками на порти та інфраструктуру, рф прагне збільшити вартість продовольства у світі. Таким чином має на меті зробити інші країни економічно залежними через завищені ціни та контроль над ланцюгом поставок.

Тож, йдеться у рекомендаціях, рішучий крок Євросоюзу щодо підвищення імпортних мит на зернові, імпортовані з росії та білорусі, є надважливим. Але необхідно і в подальшому застосовувати обмежувальні торговельні заходи, спрямовані на послаблення позицій росії на світових продовольчих ринках.

Адже з початку війни в Україні росія збільшила експорт сільгосппродукції в регіони з нестачею продовольства, такі як Латинська Америка, Африка та Азія, щоб зміцнити свій глобальний вплив на них. Розкрадаючи зерно з окупованих територій, рф поступово витісняє нашу державу як важливого постачальника зерна на світовий ринок. Ця зміна становить серйозний, недооцінений ризик для продовольчої безпеки та стабільності в цих регіонах.

Крім того, військова агресія росії проти України загострила багато інших проблем, пов’язаних з агровиробництвом, зокрема через обмеження у використанні угідь для ведення сільського господарства (заміновані, забруднені небезпечними речовинами або розташовані в зоні окупації). Знищено значну кількість сільгосппідприємств та інших допоміжних потужностей, зокрема об’єкти інфраструктури, зросла інфляція та споживчі ціни, порушені логістичні ланцюги, виник дефіцит кваліфікованих кадрів.

Зниження обсягів виробництва та експорту продовольства з України, насамперед зернових культур та олії, обмежило господарства у доступі до фінансових ресурсів для забезпечення провадження поточної діяльності.

Від меліорації до цифровізації: в Мінагро окреслили пріоритети

Заступниця міністра Оксана Осьмачко, яка у доволі просторій доповіді озвучила у Львові позицію Мінагрополітики щодо наших євроінтеграційних справ, також нагадала присутнім, що агросектор в Україні працює у надважких умовах.

За її інформацією, внаслідок війни у нас більш як 20 відсотків сільгоспугідь окуповано країною-агресором, понад 500 тисяч гектарів земель заміновано. Прямі втрати агросектору перевищують 10 мільярдів доларів, непрямі – понад 70 мільярдів.

«Це наша реальність сьогодні і це важливо дуже, щоб всі розуміли, і ми, і наші європейські партнери, в яких умовах ми готуємося до вступу в ЄС», – наголосила заступниця міністра та розповіла про пріоритети Мінагрополітики, які були визначені і погоджені з урядом. У переліку і відновлення тваринництва, і відкриття нових ринків, і земельний банк, і цифровізація, і меліорація, що, як зазначалося у доповіді, набула особливої актуальності після підриву Каховської дамби. «Розуміємо, що це один з важливих пріоритетів не тільки для нашого міністерства, а й для всієї країни, для уряду».

Першим номером у цьому списку, звісно, значиться євроінтеграція, адже «Україна заявила про свій намір стати частиною європейської сім'ї».

У цьому контексті, як зазначила Оксана Осьмачко, «наш підхід полягає в тому, щоб доносити європейським партнерам, що Україна є не загрозою, а партнером для європейського ринку. Саме для цього ми як міністерство працюємо над аналізом законодавства і норм ЄС, спільно з вами, законотворцями, напрацьовуватимемо вже законодавчі рішення, які будуть формуватися в закони».

Також одним з пріоритетів від міністерства щодо євроінтеграції є захист українського виробника, якому доведеться перелаштовуватися і жити за правилами ЄС.

«Розуміємо, що всі ці зміни, вони мають мати перехідний період, – зазначила представниця уряду. – Тому що зараз український виробник, він бореться не тільки з подоланням наслідків та впливу війни на господарювання, шукає кошти… альтернативні джерела енергії і так далі, щоб захистити своє виробництво. Тому при підготовці нашого законодавства також маємо враховувати те, що український виробник не може завтра водночасі взяти і прийняти всі acquis ЄС, це неможливо, тобто однозначно має бути перехідний період. І тут в цьому процесі, звісно, потрібно керуватися національними інтересами».

На думку Оксани Осьмачко, важливий аспект – боротьба з дезінформацією та стратегічна комунікація. Адже часто можна почути ті міфи, які вирують в ЄС, їх досить багато: «Джерело невідоме. Є підозра, що це і країна-агресор, і, скажімо, наші недруги, ті, що знаходяться в ЄС і не бажають нашого вступу. Але ми часто чуємо про те, що українська продукція неналежної якості, що тут працюють тільки великі агрохолдинги. Але… ті компанії, які зареєструвалися в ДАРі, наприклад, 162 тисячі фермерських господарств, вони там до 120 гектарів мають землі. Тобто це говорить про те, що в Україні структура аграрного сектору, вона зовсім не така, як її представляють в об`єднаній Європі. В нас всього 39 великих компаній, які забезпечують 22 відсотки виробництва, все решта – це малі, сімейні ферми, ферми-одноосібники, також є багато малих і середніх підприємств. І це важливо доносити партнерам в Євросоюзі. Тому боротьба з дезінформацією – це якраз один з тих важливих напрямів роботи, яким займається наша команда».

Також Оксана Осьмачко нагадала, що «23 листопада було заявлено польськими фермерами про блокування кордону «Медики». Ми провели три зустрічі з польським міністром і… в форматі Zoom, і фізично, коли перебували в Брюсселі 18-19 листопада. 27 листопада було оприлюднене інтерв'ю, в якому він зазначив тільки нашу зустріч там у вересні, що всі інші… українська сторона уникає, не проводить. Жодного слова не було сказано ні про ті Zoom, які міністерство польське викладало в тому числі у себе на сайті, у нас на сайті, де все зафіксовано, не було сказано про участь в Раді міністрів ЄС і так далі. Тобто… щоб ми всі розуміли, що таких міфів дуже багато, і ми маємо з цією дезінформацією боротися і доносити, спростовувати ці факти для того, щоб європейські партнери розуміли, що українські аграрії не є страшними для Європи. Навпаки, саме завдяки Україні Європа може посилити свої позиції на світовому ринку в плані виробництва агропродукції. І тому ми теж працюємо плідно з європейськими партнерами, щоб вони не боялися і розвивали свої агровиробництва спільно з нашими компаніями в Україні під час війни саме зараз, не відкладаючи це на етап після її закінчення. Адже для того, щоб у нас було завтра, нам потрібно працювати сьогодні.

Також ми запускаємо спеціальні програми співпраці із країнами Африки та Південно-Східної Азії для того, щоб… в плані освоєння нових ринків… у нас були альтернативні клієнти. Щоб не вся продукція у нас спрямовувалася в ЄС і щоб теж Євросоюз був спокійний, що Україна не розглядає країни ЄС як єдиний можливий ринок для себе».

Ще один важливий пріоритет для міністерства, за словами Оксани Осьмачко, – підтримка аграріїв прифронтових територій: «Ми втрачаємо багато часу на спілкування з міжнародними партнерами, з донорами для того, щоб долучити більше програм підтримки для прифронтових територій: і грантової, і матеріально-технічними засобами – тому що це важливо. Це важливо, щоб ті аграрії, які працюють в Донецькій області, яка окупована, але частково є території, де наші аграрії не збираються виїжджати, ті аграрії, які працюють в Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській областях, щоб вони розуміли, що міністерство і вся України їх підтримує. І якраз ці програми — свідчення того, що держава про них дбає».

У списку Мінагро серед першочергових справ також і глибинна агропереробка:

«Чому виник, скажімо, цей пріоритет саме як окремий напрям роботи міністерства і чому я це говорю з точки зору євроінтеграції? Тому що коли почали аналізувати статистку нашого експорту… і тих країн, з якими Україна активно співпрацює, ми побачили, що у нас якраз економіка бідної держави. Тобто ми експортуємо сировину. Саме тому у нас і виникає дуже багато конфліктних ситуацій з деякими державами-членами ЄС, тому що, по суті, наші товари не всюди сприймаються, в кожній країні є свої певні лобісти, свої інтереси. І коли ми, наприклад, проаналізуємо ті товари, по яких у нас немає чутливості з боку країн ЄС, це зазвичай товари з більшою доданою вартістю. Тобто не зерно, а, приміром, борошно… І тому ми проаналізували середню ціну експорту однієї тонни агропродукції… по роках.

Наприклад, у 2023 році 325 доларів – це середня ціна експорту української продукції за тонну. Якщо візьмемо Угорщину, то це 1063 долари, Франція – 1452 долари, Польща – 1554. Ну, а в Італії взагалі колеги правильно працюють, все, що вони експортують, має високу додану вартість.

Тобто це збільшення податків для самої країни, це уникнення неприємностей на кордонах і так далі. І для того, щоб нам здійснити програми підтримки цього напряму, ми розуміємо, що в рамках одного бюджетного року це зробити досить складно, неможливо. І всі проєкти мають мати горизонт від 3 до 5 років. Уряд принципово нас в цьому підтримує. Зараз розробляємо варіанти, яким чином можна подовжувати інвестиції в цю галузь. І будемо спільно з вами опрацьовувати вже дієві механізми, яким чином підтримувати це з точки зору законодавства», — звернулася заступниця міністра до парламентаріїв.

Друга частина Марлезонського балету

Треба сказати, що не всі присутні на слуханнях депутати схвально відгукнулися на виступ Оксани Осьмачко, який доповідачка аргументувала слайдами. (Додаткове свідчення того, що в питаннях євроінтеграції залишається багато дискусійних моментів, а особливо між представниками виконавчої і законодавчої влади).

Олександр Гайду, який головував на слуханнях, загалом відгукнувся схвально щодо розгорнутого виступу: «тому що це перша доповідь від аграрного міністерства, яку почув аграрний комітет. І це добре, ми бачимо, напрями більш-менш з напрямами нашого комітету теж співпадають, по інших будемо обговорювати».

Натомість голова підкомітету з питань економічної і фінансової політики в агропромисловому комплексі Артем Чорноморов був іншої думки:

«Всі тут присутні, ми з ними вже працюємо як аграрний комітет п’ять років, багатьох уже знаємо. І хотів би зазначити наступне: в жодному разі це не є якоюсь критикою… лише певна річ, на яку прошу звернути увагу. У нас уже змінюються шість разів представники уряду, і перед нами зараз стоїть, сидить, вибачаюсь, представниця шостого міністра аграрної політики, і ми завжди чуємо певні декларації в стратегії і тому інше, але хотілось би бачити кроки до їх вирішення. Насамперед питання меліорації… Це не лише зрошування або осушення... це ряд заходів по поліпшенню родючості ґрунту. Я прошу на це звернути увагу, тому що це є основним…».

«Оскільки в нас учора були…комітетські слухання на тему євроінтеграції і взагалі кроків, які наближають нас, то хотів би, щоб аграрний комітет направив… звернення безпосередньо до Міністерства аграрної політики з запитанням, які кроки були здійснені, або вже що було вирішено щодо створення робочих секторальних груп в рамках переговорного розділу 11, 12 та 13, щоб вони сказали, на якому етапі зараз це, оскільки у вересні-листопаді 2025 року розпочнеться підготовка до проведення двосторонніх зустрічей України та Європейської комісії в рамках здійснення офіційних скринінгів відповідності законодавства України праву ЄС».

Євроінтеграційні процеси під час воєнного стану просуваються нелегко, тож, природно, що і суперечки між гілками влади загострюються.

Але конфлікти на цьому етапі, зауважив під час слухань директор Українського інституту експертизи сортів рослин Сергій Мельник з точки зору свого досвіду, набутого під час перемовин по СОТ, цілком природне явище: «Має бути сформована сильна переговорна група. Важливі інтеграційні питання можуть дискутуватися за столом на таких ось заходах, а на перемовини вже треба виходити з єдиною позицією».

Законодавцям не хочеться постійно ганяти за потягом

Організований аграрним комітетом і проведений у Львові захід був визначальний тим, що до розмови, окрім депутатів та урядовців, долучилися представники українських та іноземних аграрних організацій. Хоча б тезисно, як і просив головуючий, адже їх прибуло чимало, а озвучувані проблеми, як правило, повторюються. Завдяки такому обміну думок вітчизняні можновладці та присутні представники від ЄС почули немало важливих проблемних моментів, які стали або можуть бути гальмівними на шляху наших європрагнень. Тож їх треба починати вирішувати.

Йшлося, приміром, про важливість підвищення обізнаності українських сільгоспвиробників щодо цих європейських устремлінь. Необхідно вже зараз доносити, що аграріїв чекає. Поки ж тренінги та навчання у згаданому напрямку здебільшого організовуються для представників влади. Адже якщо великі і середні виробники ще обізнані про якісь зміни, то малі – ні. І потрібна оця просвітницька робота. Бо законодавство гармонізувати можна, а пересічний фермер – той, хто працює на землі, – не знатиме, що новації якісь відбулися і як йому діяти. Він би, можливо, і готовий був, але що треба зробити?..

За словами Ганни Антонюк, яка представляла ФАО, організація надавала грантову підтримку ОСГ. «І оскільки з ними раніше ніхто не працював, – розповіла вона, – нам було цікаво дізнатися, які у них інвестиційні потреби, які проблеми, їхній рівень обізнаності… Вони, більшість мікро і малих не відають про вимоги ринку ЄС. Переважно не знають про національне законодавство, про базові речі також. І це проблема. І їх треба готувати. Тому що в Україні є великі переживання щодо експортного потенціалу і нашого входу на ринок ЄС. Але ми забуваємо про те, що коли відкриється ринок і на наш ринок прийдуть європейські виробники, то якраз мікро і малі в Україні, вони будуть нежиттєздатні, якщо ми їх до цього не підготуємо».

За словами Ганни Антонюк, хибний для фінансової підтримки аграріїв шлях, коли в у нашій країні є різні поняття державного і міжнародного гранту. Державний звільняється від оподаткування, в той час як міжнародний (за своєю суттю це одне і теж, просто воно іде не з держбюджету, а від донорських організацій) оподатковується.

«Якщо говорити про невеликі гранти, коли людина бере до 10 тисяч доларів, вона ще готова сплатити той податок. Коли ж йдеться про 150 тисяч і вам треба його оподаткувати, тут більшість громадян вже замислюються. І вони всі починають казати, що потрібно цю проблему нагально вирішувати. І вона не є індивідуальною лише для нас. Ми спілкувалися з іншими проєктами, які також фінансуються Євросоюзом, і в них ця проблема також актуальна. Тому потрібно … прирівняти поняття міжнародного гранту до… державного», – переконана Ганна Антонюк.

Таїсія Клочко, яка виступала від Американської торгівельної палати, наголошувала на встановленні розумних строків для адаптації бізнесу: «Неможливо, що сьогодні нормативно-правовий акт вступає в дію, а вже завтра бізнес має його виконувати».

Олександра Авраменко, представляючи «Український клуб аграрного бізнесу», говорила про комунікацію та взаємодію з Європейським Союзом.

«Насамперед, взаємини з державами-членами. Тут, – впевнена вона, – маємо відокремити Польщу, як вже критичну країну для нас: блокування кордону, інтерв'ю пана міністра і загальна позиція про те, що український агросектор буде проблемою нашої держави на шляху євроінтеграції чи вступу до ЄС. Відповідно від нас є пропозиція продовжувати, не просто проводити, а нарощувати саме діалог з польським аграрним сектором за участі з Мінагро, Верховною Радою, але стовідсотково й представників бізнесу, як з України, так і з Польщі. Нам необхідно будувати з ними комунікацію. Це перше.

Друге. Окрім Польщі, ще є додаткові країни, які вже є критичними. Для нас це, наприклад, позиція Франції, Румунії, Болгарії, Словаччини, Угорщини. З такими потрібно також говорити, започатковувати діалог так само на рівні Мінагро, Верховної Ради за участі аграрного бізнесу.

Окрім цього, є конкретні країни, які нас підтримують: Німеччина, Данія, Іспанія. З ними потрібно говорити ще більше, тому що ці держави будуть по факту лобіювати і відстоювати. Данія ще більш важлива, тому що данське головування в другому півріччі 2025 року може бути для нас суттєвим з точки зору саме вирішення торгівельних питань».

Голова Національної асоціації патентних повірених України Юлія Богданенко вважає, що у переговорному процесі має враховуватися, станом на яку дату ми маємо приводити наше законодавство до європейського, «інакше будемо завжди бігти і ніколи не встигнемо за таким поїздом».

За її словами, одна з найбільших проблем для сільського господарства – боротьба з порушеннями правил інтелектуальної власності, зокрема, з підробками: «Ми стикнулися з тим, що в нас ринок контрафактного насіння не зменшується, як хотілося б, а збільшується. Що це означає? Не треба боятися виправляти свої помилки, навіть у ході такого складного переговорного процесу. На початку воєнного стану, повномасштабного вторгнення ми ввели пільговий період для ввезення насіння і картоплі, наприклад, без обов’язкового фітосанітарного огляду. Це призвело до того, що фактично до нас було завезено багато вірусів, які для України нетипові. І тепер місцеві врожаї картоплі вже під питанням. Можливо, ми з наступного року будемо імпортозалежними по такій, мені здається, все-таки придатній для українського сільського господарства культурі. Якщо такі послаблення по фітосанітарії вже себе віджили, треба мати сміливість від них відмовитися і перейти на повний фітосанітарний контроль.

Те саме, – переконана експерт, – стосується і насінництва. Славнозвісна 12 стаття закону «Про охорону прав на сорти рослин», якою ми ввели спрощену процедуру реєстрації для сортів, зареєстрованих в Європейському Союзі та США. У нас виходить, європейські та американські сорти реєструються в Україні за 15 днів без будь-яких досліджень, а вітчизняні у нас реєструються два роки. Я абсолютно не проти того, щоб європейські сорти реєструвалися за 15 днів. Супер! Але давайте тоді і українські реєструватимемо за 15 днів, а не створюватимемо вже зараз дискримінаційні умови, причому по відношенню до саме українських заявників».

Мовою закону

Закон «Про охорону прав на сорти рослин»

Стаття 12. Умови державної реєстрації сорту

1. Державна реєстрація сорту здійснюється якщо:

а) сорт є відмінним, однорідним та стабільним;

б) ухвалена назва сорту;

в) сорт придатний для поширення в Україні.

2. Державна реєстрація сорту, який використовується як батьківський компонент, здійснюється, якщо:

а) сорт є відмінним, однорідним та стабільним;

б) ухвалена назва сорту.

3. Державна реєстрація сортів, зареєстрованих у державах – членах Європейського Союзу та/або у Сполучених Штатах Америки (далі – сорти, зареєстровані в ЄС та/або США), на вимогу заявника здійснюється без проведення кваліфікаційної експертизи. Підтвердженням реєстрації сорту в ЄС та/або США є відомості загального переліку (каталогу) сортів ЄС та/або відомості UPOV. Зазначені відомості отримуються Компетентним органом самостійно та не потребують додаткового підтвердження заявником.

{Текст статті 12 в редакції Закону № 311-V від 02.11.2006; стаття 12 в редакції Закону № 2763-IX від 16.11.2022

За словами Юлії Богданенко, якщо ми говоримо, що сільське господарство – це наукоємна галузь, то маємо розуміти, що нам треба сприяти впровадженню розробок. «Зокрема це можливо і через надання грантів саме на наукові дослідження, чого в нас, у принципі, поки що ні один грантовий проєкт не пропонує. І при цьому, звичайно, я повністю підтримую, що ми ніколи не одержуватимемо нормального грантового фінансування, якщо будемо його оподатковувати.

З податковим комітетом працювати далеко не так приємно як з аграрним, – звернулася до народних обранців Юлія Богданенко. – Але я впевнена в ваших силах, ви це вже продемонстрували на багатьох законопроєктах, тому прошу про адвокацію якраз перед податковим комітетом задля того, щоб наші аграрії мали більший доступ, прямий доступ до міжнародної технічної допомоги».

Під завісу заходу в Львові Артем Чорноморов звернувся до присутніх на слуханнях керівника сектору сільського господарства Представництва ЄС в Україні Крістіана Бена Хелла та очільника проєкту ЄС «Інституційна та політична реформа дрібномасштабного сільського господарства в Україні» (IPRSA) Джона Мілнcа з таким закликом: «Оскільки ЄС, Європарламент приймає зміни до законодавства навіть зараз і в розрізі сільського господарства, ми би хотіли попрохати вас, щоб ви дані законо проєкти, які розглядаються, оскільки це зміни, які все одно вносяться, щоб ви, якщо це можна, нас ставили також до відома, щоб ми не доганяли вас завжди. Бо ж… у нас потім виникають ті труднощі, що повинні будемо все одно вносити нові зміни в те, що… і так відстаємо зараз. Думаю, що ця позиція, вона розумна і її підтримують як представники уряду, так і Верховної Ради, всіх комітетів, оскільки ми ж не хотіли наздоганяти, ми ж хотіли би йти нога в ногу з вами, паралельно… Хочемо бути в час і в місці разом з Євросоюзом».

Валерій Друженко

Малюнок Олексія Кустовського

Фото з відкритих джерел